112.ua

Влащенко: Сьогодні у нас у гостях керівник СБУ в 2005 р, громадський діяч, глава політичної партії "Сила і честь" Ігор Смешко.

Вітаю, Ігоре Петровичу. Як зіставити мінські домовленості з тим, що відбулося в Комінтерновому? 

Смешко: Є заява другого президента Леоніда Кучми з приводу подій, які відбуваються, де він ставить риторичне запитання: чому немає реакції нашого уряду і реакції України на міжнародній арені? Адже це інформаційний привід для того, щоб у всіх західних столицях відбувався реальний набат про те, що порушуються мінські угоди. І країна – гарант цих мінських угод – Росія. Це питання говорить про те, що у нас державна система з чотирьох складових державної сили (військова, економічна, дипломатична, інформаційна) не працює, як оркестр. У нас немає продуманої стратегії вирішення питання окупованих територій та Криму. У Росії є стратегія – стратегія дестабілізації української держави, докази того, що немає політичних еліт у цій країні, і вона не здатна створити життєздатну державу. У нас справді величезна проблема в компетентності, в стратегічному, системному баченні у вищих ешелонах нашої державної влади. 

- Тобто, іншими словами, наші державні топ-менеджери не є професійними?

- Мені довелося виступати на одній міжнародній конференції буквально відразу після розгону студентського Майдану, і в цьому виступі мені довелося сказати, що я ніколи не припускав, наскільки нерозумним може бути уряд Януковича і як він не може прораховувати хоча б на крок вперед. Але найстрашніше, що після падіння режиму Януковича так звана парламентська опозиція, яка вдруге отримала від народу на блюдечку владу, абсолютно не готова цю владу взяти. І вона сама не має стратегії ані будівництва демократії, ані готовності вести військові дії із застосуванням чотирьох складових – економічних, військових, дипломатичних, інформаційних. Фактично зараз вся наша стратегія – покладатися на дипломатичні зусилля Заходу щодо тиску, у тому числі з економічним елементом, на Росію. Але де наша власна стратегія? А це відсутність професіоналізму, компетентності та політичної волі, вочевидь, у вищому керівництві країни.

- Байден з трибуни ВР сказав, що у нас є мінський формат, і ми зобов'язані його виконувати. Чи означає це, що США самоусуваються від цієї проблеми, і вони не готові з нами формувати новий порядок денний?

- Найсумніше, що всі наші політичні еліти, які приходять до влади, чомусь вважають, що вони починають жити з нуля, що до них історії у нашої держави не було. Найстрашніше, що навіть ті, хто себе зараховують до демократичних, проєвропейських сил, вони чомусь вважають, що для них є необов'язковим виконання Конституції і законів України. Є постанова ВР України від 6 липня 2010 р., проголосована конституційною більшістю, суть якої – заява ВР України про надання Україні реальних гарантій її безпеки. У 2010 р. з ініціативи народного депутата Гриневецького заступником голови комітету з питань оборони і національної безпеки було проведено слухання, де було розглянуто всі аспекти військової, економічної безпеки нашої країни. І конституційною більшістю було проголосовано доручення уряду про те, щоб Будапештський меморандум був наповнений кожною із країн, які її підписали, реальними механізмами надання нам безпеки. За Конституцією зовнішньою політикою у нас керує президент. Але в Конституції також записано, що всі свої повноваження президент виконує виключно в рамках законів України. Це було ще до зміни Конституції Януковичем у незаконний спосіб. У нас парламентсько-президентська республіка. Відповідно до парламентсько-президентської республіки, у нас будь-яка постанова ВР має силу закону. Хто міг надати нашому уряду, які повноваження на інший формат, крім Будапештського протоколу? Де у нас є гаранти нашої територіальної цілісності, безпеки за третій ядерний потенціал у світі? Позиція керівництва США, позиція Білого дому на сьогоднішній момент – це не позиція цілого конгресу. Президент Обама на сьогодні однозначно хоче увійти в історію миротворцем. Зрозуміло, віце-президент Байден іде у фарватері президента. Зрозуміло, США, НАТО не хочуть воювати за Україну. Але наша країна повинна відстоювати свої національні інтереси, а не підлаштовуватися під настрої певних політичних сил, які тимчасово перебувають при владі, навіть у країнах наших союзників. У нас формат ввід самого початку міг бути тільки один – Будапештський. Ми повинні і зараз наполягати на цьому й атакувати.

- Але ті, хто бере участь у мінському форматі, кажуть, що адже ми вже підписалися під ним.

- Це прекрасно, що у нас є майданчик. Політика – це мистецтво можливого. Звичайно, Захід і США не готові воювати за Україну, застосовувати до агресора, до Росії, інші санкції, крім дипломатичних та економічних, що є колосальною помилкою. Історія Мюнхена показує, що умиротворення агресора рано чи пізно призводить до можливості світової війни, але наша стратегічна позиція повинна бути наступальною. Ми не повинні йти у фарватері побажань навіть наших союзників. Наша справа в даному випадку є справедливою. Ми віддали третій ядерний арсенал у світі. Ми зміцнили безпеку США так, як ніхто за весь час цієї країни його не зміцнює. І тому мінський формат на сьогодні, звичайно, вигідний тільки одній стороні – РФ. І він формально влаштовує Захід. За великим рахунком це перемога дипломатії агресора. Він має можливість дестабілізувати ситуацію, він пішов звідти як агресор, його не названо агресором, і він дає можливість дестабілізувати ситуацію в країні при тому, що у нас немає ані першого, ані другого ешелону стратегії, як на це реагувати.

- Чи відбувається хоч щось у будівництві нової української армії?

- Для мене це теж величезна загадка, адже я не є членом уряду, і я не маю повної інформації. Але та інформація, яка надходить до мене, каже про те, що, на жаль, в наших Збройних силах також немає стратегічного бачення. Мій колишній колега, один з провідних генералів Заходу, колишній Верховний головнокомандувач збройними силами НАТО в Європі, під час останнього візиту сюди у приватній бесіді запитав: "Я був три дні, я зустрічався з вашими керівниками, але я так і не зрозумів... Практично у вас два роки йде війна, ви знаєте, що США і НАТО за вас воювати не будуть, у вас оборонна доктрина, і де-факто ви нейтральні. Але ви принаймні знаєте, хто ваш імовірний супротивник. Ви знаєте, що праворуч і ліворуч на фланзі у вас ніхто не стоятиме. Ви знаєте конфігурацію його збройних сил, знаєте його можливості, а це вже чимало. І я хотів отримати відповідь у вашого вищого військового керівництва, якими ви бачите збройні сили цього року, наступного? Якою є конфігурація ваших сухопутних військ, військово-повітряних сил, військово-морських сил, сил спеціальних операцій? У вас система ППО… Практично у всієї ракетної техніки наступного року закінчуються терміни експлуатації. Як вам допомогти поступально, якщо ви самі не можете цю конфігурацію зробити?". Для мене дуже боляче було також почути, що протягом року йде дискусія між начальником Генерального штабу і призначеним керівником сил спеціальних операцій, якою має бути їхня конфігурація, система командування, комплектування, завдання? Адже це, взагалі, відомі речі. Сили спеціальних операцій у сучасній війні беруть на себе максимум 10% бюджету, але вони в змозі 90% завдань вирішувати в подібних конфліктах, які у нас є. Зараз у районі Маріуполя – це робота з розвідувального визначення, із зачистки, з вирішення даної проблеми. Це все могло б вирішувати управління сил спеціальних операцій, а не начальник Генерального штабу повинен їхню долю визначати, тому що в цивілізованому світі сили спеціальних операцій спираються на інформацію забезпечень розвідувального співтовариства, всіх розвідувальних служб, у тому числі й правоохоронних органів. Їх забезпечують усіма елементами і правоохоронної системи держави, якщо вони застосовуються з певною метою, як у нас є, на нашій території. Це, щонайменше, питання, яке повинно було за ці два роки війни бути поставлено на рівні РНБО, і секретар РНБО повинен був займатися, щоб зробити цю складну систему. Але не начальник Генерального штабу, кругозір якого... На жаль, він і запропонував підпорядкувати їх аеромобільним військам. Знову ми повертаємося до того ж питання: компетентність органів у сфері національної безпеки та оборони, які змогли б створити симфонічний оркестр з різних силових структур і створювати такі складні, але архінеобхідні країні інструменти, як сили спеціальних операцій і командування сил спеціальних операцій.

- Чи розуміє це Турчинов, людина, яка відповідає за концепцію безпеки в нашій країні, за реалізацію цієї концепції?

- Питання риторичне. Найменше я хотів би говорити про якісь імена. Та політична сила, яка прийшла зараз до влади, у них не те, що не було лавки запасних фахівців і професіоналів у сфері оборони та національної безпеки, у них у першій лінії їх не було. Тут треба дивитися на освіту, попередній досвід роботи в цих структурах. Але не буває з нічого щось. Має бути вища освіта в даному напрямі, повинен бути багаторічний досвід роботи в певній силовій структурі зі знанням силової технології. Не можна лейтенанта поставити відразу командувачем армії.

- Але у нас же ставлять.

- Звідси у нас такі втрати, так важко розплачуються наші солдати, наші чудові патріоти. Саме через те, що ми можемо поставити міністром оборони людину, яка має поліцейську освіту. Ми можемо поставити міністром МВС людину, яка не має юридичної освіти і ніколи не працювала у цій системі. Хіба можна порівняти секретаря РНБО Марчука з його досвідом, з його офіцерською службою і його кругозором з чинним секретарем РНБО? Освіти відповідної там не було, досвіду роботи відповідного не було. Політик – прекрасно, але політик – це не професія.

- Чому у нас створено десяток майданчиків для боротьби з корупцією, а нічого не відбувається – корупція тільки зростає... 

- Практично у нас боротьба з корупцією перетворилася на шоу. А це складний системний процес, в якому мають бути такі елементи: 1) політична воля зламати хребет корупції у вищих ешелонах влади; це великий ризик, тому що до влади приходять люди, які багато років до цього були пов'язані в бізнесі, в політиці, які мають критичну інформацію один проти одного і які повинні бути готові, що при серйозному наступі у них особисто можуть з'явитися великі проблеми; 2) у боротьбі з корупцією у вищих ешелонах влади у нас є позитивний досвід у цьому плані. Одного разу другий президент України ухвалив рішення щодо Лазаренка, який був прем'єр-міністром, який мав підтримку серед керівництва силових структур країни в той час і претендував на пост можливого майбутнього президента. Але принаймні чинний президент прийняв рішення. У нас не було ресурсів посадити Лазаренка в країні, тому що частина парламенту підтримувала його. Правоохоронна система успішно зуміла тоді руками Швейцарії та США посадити його за ґрати. Тут мають працювати три елементи. Перше – розвідка. Якщо розвідка не зможе відкрити правду, то спецслужбам буде дуже важко займатися отриманням документальних свідчень злочинів. І лише третім елементом є слідство. ГПУ – це слідчі, які повинні отримувати інформацію від СБУ, від МВС, від розвідувальних органів, які повинні бути зорієнтовані, їм повинно бути поставлено конкретне завдання. Крім того, корупція у вищих ешелонах влади це обов'язково партнерські зв'язки з іноземними колегами, тому що більша частина активів, відмивання грошей – це все там. Рівень довіри, для того щоб отримати цю інформацію, повинен бути дуже високим. Це тільки розвідка може зробити. Вона може бути сполучною ланкою між спецслужбами та слідчими, нашими колегами за кордоном. Цю успішну справу було реалізовано у нас. Зараз ми створюємо нові органи. Але ж у нас до цього 4 тис. осіб головного управління "К", 4 тис. осіб боротьби з економічними злочинами – загалом 8 тис. осіб – протягом двох років отримували зарплату, мали всі можливості боротися із системною корупцією. Виходить, що зараз, створивши НАБ, створюючи інші елементи, ми заводимо туди людей, яким потрібно ще багато років для того, щоб навчитися працювати. Все це нагадує Show Must Go.

- У вас є запитання?

- У вас побувало багато нових так званих політичних осіб. Як ви вважаєте, рівень їхньої освіти, рівень їхнього досвіду, рівень системного бачення проблем країни всередині і поза нею є достатнім, щоб ми, ветерани, не займалися політикою?

- Він недостатній. Я не поділяю світ на ветеранів і не ветеранів. Я поділяю світ на людей, які здатні добре і якісно робити якусь роботу, і ні. Але мене лякає, що багато нових облич української політики кажуть, що закон це ніщо, головне, що у нас є бачення, а закон потім нас нажене. І явне нехтування професіоналами.

Дуже дякую.