Воскресіння Христа і через 2000 років може змінити нас на краще

Верховний архієпископ Галицький, глава Української греко-католицької церкви, блаженніший Святослав в інтерв'ю 112 Україна про Великдень, церкву і не тільки

Воскресіння Христа і через 2000 років може змінити нас на краще
112.ua

Наталія Влащенко

Журналіст

Верховний архієпископ Галицький, глава Української греко-католицької церкви, блаженніший Святослав в інтерв'ю 112 Україна про Великдень, церкву і не тільки

Влащенко: Сьогодні гостем нашої студії став Верховний архієпископ Галицький, глава Української греко-католицької церкви, блаженнійший Святослав.

Доброго дня. Як ви вважаєте, що нам дали останні два-три роки? Чи сформувалося громадянське суспільство в Україні? Якими ці роки були для вас особисто і для вашої пастви?

Шевчук: Я думаю, що таким ключовим історичним моментом, де не просто трансформація показала себе цього суспільства, але це громадянське суспільство воно справді себе утвердило і показало на цілий світ – це був Майдан. Майдан започаткувало громадянське суспільство. Було два різних Майдани – громадський і політичний. І в кінці наші політики змушені були звернути свої політичні прапори і гасла і повернутися до людей. Саме це громадянське суспільство стало лідером суспільних процесів, лідером зміни світогляду сучасного українця. Я думаю, що відбулося кілька дуже важливих змін, позитивних. Бо ми дуже часто помічаємо тільки негативи, а позитивне не завжди є в полі нашого зору. Найперше, ми стали свідками народження нового поняття – українського народу. Хтось говорить про народження нової політичної нації в Україні, і дуже важливо, що це поняття – "політична нація", воно не є ексклюзивним: тобто, тільки етнічні українці сьогодні є його основою. Абсолютно ні. Сьогодні відчувають себе українськими патріотами усі громадяни вільної незалежної України. Я завжди шокую різних співрозмовників, зокрема за кордоном, які живуть у парадигмі протистояння з російським світом і кажуть: "Ось там ви воюєте проти росіян". Я кажу: "Ні, цілком ні". Сьогодні більша половина тих, хто вмирає за вільну і незалежну Україну, є російськомовними. Сьогодні ми завдячуємо тим першим героям, які віддали своє життя на Майдані, які не були за етнічним походженням українцями. Тому поняття нового українського суспільства – воно є інклюзивне. Всі ті люди, які не хочуть регресу в радянські часи, себе відчувають українськими патріотами. Я думаю, що це дуже позитивна зміна. Друга важлива річ, це є те, що сьогодні громадянське суспільство далеко попереду від політиків і державних чиновників. Якщо ми сьогодні співставимо спосіб мислення і діяльності волонтерів, активістів, навіть релігійних діячів, ми побачимо, що наша політична еліта, яка ще є елітою під знаком запитання – відстає на покоління. А державний механізм виглядає, як якісь викопні рештки з попередньої епохи якоїсь такої радянської системи. Тому громадянське суспільство сьогодні є лідером змін у державі.

- Завжди було, що еліта формує сенси для свого народу. Чому в нас виявилося навпаки?

- На це питання сьогодні ми не маємо вичерпної відповіді. Але я маю певні думки з цього приводу. Дуже часто наші так звані еліти – були чужими. Вони належали до чужих народів, дуже часто вони ставали інструментами в руках загарбників. Тому, починаючи ще з козацької України, боротьба за свою державу була боротьбою за нові еліти. І ті еліти народжувалися, але не з гори, а з нутра цього народу. Я думаю, що сьогодні саме таких лідерів ми ще шукаємо. Тобто, шукаємо по сьогоднішній день, за справжньою народною українською елітою. З одного боку - це процес визволення. Ми знаємо, що ізраїльський народ, який виходив з неволі, теж не мав, зокрема, еліти. І тому Господь Бог покликав Мойсея, який був розгублений і казав: "Хто я такий? Я піду до тих людей, і що я скажу? Чому вони мають йти за мною?" Щось подібне десь, може, відбувається і сьогодні. Але я є оптиміст. Я бачу, що сьогодні, справді, є дуже багато людей, які є активними громадянами своєї держави.

- А як далеко сягає ваш оптимізм? Чи зможемо ми з вами ще за свого життя побачити оцих нових лідерів, які з нутра України вийшли?

- Я – оптиміст, тобто, я бачу тих людей. Але перед ними стоять непрості виклики – дуже легко можна перейняти хвороби старих еліт. Ми сьогодні, на жаль, живемо в умовах корумпованого суспільства. І корупція - це не є тільки порушення якогось економічного порядку життя. Корупція - це є моральна дилема. Дуже легко є морально знищити молоду особу. Але ми маємо сьогодні критичну масу тих людей, які свідомо зробили вибір щодо цілком іншого способу життя, інших "правил гри", як ми сьогодні це кажемо. Я сподіваюся, що ті люди в певний момент нашої історії перестануть боятися брати відповідальність за свою країну. Бо такий страх сьогодні ще існує. Одне з непростих завдань, навіть вихователів, у тому числі і церковних діячів, - це помогти молодим людям звільнитися від цього страху. Очевидно, що в тоталітарній системі ініціатива є наказуєма – як ти береш на себе якусь відповідальність, очевидно, що ти наражаєшся на критику. Дуже легко тоді попасти в поле зору когось, хто почне тебе переслідувати. Але, я думаю, що ми, все ж таки, є здатні зродити нову національну еліту, за якою буде майбутнє.

- Майдан почався з того, що ми наполягали на тому, що ми хочемо жити в Європі і хочемо мати в своєму повсякденному житті всі європейські цінності, які має сьогодні Європа. Як ви вважаєте, чи всі ваші прихожани приймають всі європейські цінності? І ви особисто?Чи є там якісь "але"?

- Питання, що таке "європейські цінності"? Для мене справжніми європейськими цінностями є цінності християнські. Ми сьогодні дуже багато говоримо про християнське коріння Європи. Європейська цивілізація зародилася довкола кафедральних соборів, довкола монастирів. Звідти пішла оця нова сила, яка зародила європейську цивілізацію. Коли хтось сьогодні хоче розрізнити або відокремити поняття "європейські цінності" від поняття "цінності християнські" - він це робить на шкоду собі і Європі. Тому ми, як християни, проповідуємо в храмах християнські цінності. Ми переконані, що вони є справжніми цінностями Європи. На Майдані, як на мене, проявилося християнське коріння українського народу, яке полягало, перш за все, на повазі до ближнього. Ми говоримо про Майдан як про Революцію Гідності - усвідомлення власної гідності як образу Божого є вже революцією для сучасної людини. Тому я переконаний, що християнські цінності є тими, які збудували Європу, і тими, на яких сьогодні будується нова Україна.

- Але світ міняється. Чи готова сучасна церква до нових викликів, як вона ставиться до цього всього, в тому числі і до інноваційних, комунікаційних викликів? Яким шляхом ми маємо всі йти тут?

- Ці нові способи спілкування між людьми самі по собі є дуже добрими, позитивними - суспільство стає щоразу більш відкрите. І це дуже добре – ми маємо можливість краще обмінюватися тим, чим живемо. Але так стається, що ми обмінюємося всім: і добрим, і поганим. Викликом для сучасної людини є вміння розрізняти, вміння правильно себе зорієнтувати. Ми живемо сьогодні в морі інформації, яке своєю хвилею нас накриває, і ми деколи не в стані перетравити все те, що нам пропонується. Я вже не кажу про те, щоб ми навчилися правильно плавати в тому морі і могли дійти до мети, яку собі виставляємо у своєму житті. Що християнська віра може запропонувати сучасній людині, яка живе у відкритому суспільстві, з новими комунікаційними технологіями? Сучасна церква чи християнська спільнота може запропонувати сучасній людині правила життя. Тобто, те, що буде стояти насторожі її особистої гідності й особистої свободи. Сьогодні багато дискусій ведеться навколо постулатів християнської моралі. Сьогодні певні тенденції, навіть законодавчі ініціативи деколи прямо суперечать християнським моральним засадам і цінностям. Тому для християн це є ще раз нагода про них говорити. Я би порівняв правила християнської моралі із своєрідною інструкцією з використання. Ще можна назвати християнські моральні засади необхідними умовами, де можна справді лишитися собою, бути гідною людиною. Господь Бог дав людині божий закон, щоб захоронити, зберегти її особисту гідність. Тобто, моральний закон стоїть на стороні гідності людини і її захищає. Але сьогодні все ставиться під сумнів. І тому для християн це є нагода пояснювати і говорити про те, що сама можливість вибирати ще не є свободою. Повністю свобідною людина є тоді, коли вона має можливість вибирати добро – робити правильний вибір. І в тому полягає ця Божа мудрість, яка заключена в отих Божих заповідях. Господь Бог нам пропонує правильний вибір, хоча особистий вибір є за кожним з нас.

- Як ви готуєте капеланів?

- Людина, яка перебуває на фронті – вона переживає розпад свого бачення світу. Ті кулі і снаряди не лише ранять тіло людини – вони ранять її душу. Людина починає в таких екстремальних обставинах переоцінювати все своє життя. І в таких моментах, коли людина відчуває себе покинутою, сам на сам з тою ситуацією – присутність віруючої людини поруч, або розуміння присутності Бога разом з тобою в тій хвилині, є просто рятівною. Людина мусить все ж таки розуміти, що є щось таке, що не впаде, є щось таке, що залишиться, є щось таке, що поможе знайти життя в тих обставинах смерті. І для християн таким джерелом життя або силою для виживання є християнська віра. Тому ми посилаємо капеланів у зону бойових дій для того, щоб вони могли бути поруч. Війна - це найбільш нелогічна, безглузда річ у світі. Тому ми не можемо приготувати навіть наших капеланів до всіх обставин, які вони там зустрінуть. Але ми, найперше, мусимо їх приготувати, щоб вони не були тягарем для наших військових у тих обставинах, а допомогою. Тому вишкіл військових капеланів є багатогранний. Найперше, це є вишкіл, який полягає на психологічному приготуванні. Очевидно, що це мусить бути духовно зріла особа, яка має зо собою певну історію зрілості у вірі. Людина мусить бути готова до служіння у військових середовищах і знати їхню динаміку - міжособових стосунків і т.д. І в тих, необхідних правилах приготування заключається велика частина успіху служіння військового капелана.

- Що для вас означають ліберальні світські цінності? Світ, начебто, пропонує, що можна все. Як тут бути?

- Святий апостол Павло каже так: "Все мені можна, але не все є корисне". Ви вжили вислів "ліберальні цінності". Libertas – означає свобода. В усіх пропозиціях дуже важливе вміння розрізнити: що мене зробить вільним, а що мене поневолить? Одна з перших ознак, характеристик того Бога, в якого ми віримо, є те, що Бог є джерелом свободи. Якщо пригадати Пасху старозавітну, то ізраїльтяни пізнали свого Бога, як того, що дає їм свободу – веде від рабства до свободи. Те саме ми кажемо про зміст християнської Пасхи - Христос, воскресаючи із мертвих, показує, що навіть смерть не є кінцем. І тому навіть страждання і смерть не є щось, що може нас поневолити. "Страх смерті, - каже "Лист до євреїв", - тримає у рабстві людину". Христос – визволяє. Тому, я думаю, що, все ж таки, правила християнської моралі є те, що можуть нам сьогодні помогти розрізнити. Але церква мусить теж йти в ногу з суспільством. Ті самі вічні правила ми мусимо вміти донести до сучасної людини в модерний, сучасний спосіб. Тому що ті поняття, якими оперували люди 100-200 років тому, сьогодні вже не функціонують. Наприклад, дуже часто намагалися пояснити, що зробив для мене Христос таким поняттям, як "відкуплення". Христос заплатив за свободу людини найвищу ціну – своє життя. Сьогодні ці поняття для сучасної людини до кінця не є зрозумілими: "Що означає, що за мене хтось заплатив? А що, я комусь був винний?" Сучасна людина втрачає відчуття гріха: "А чому хтось мене засудив? Звідки взялося, що хтось має мене визволяти?" Сучасні виклики, сучасні поняття, які, можливо, кілька років тому не існували. Візьмемо нові різні технології, які сьогодні має нове суспільство. Зокрема репродуктивні технології, які ставлять під знак запитання відвічну істину про батьківство і материнство. Таких питань оці церкви не змушені були вирішувати, але вони стоять перед сучасною людиною.

- А як церква ставиться до штучного запліднення і т. д.? Адже всім хочеться мати дітей.

- Церква оцінює такі нового типу репродуктивні технології з точки зору захисту батьківства і материнства. Штучні репродуктивні технології відокремлюють народження людини від міжособового стосунку любові. І тоді батько, і матір стають дуже часто лише донорами статевих клітин.

- Так що, все-таки, гріх?

- Очевидно.

- Пройшло вже 2000 років від жертви Христа заради людства. Чому ця жертва не зробила людей кращими? Чи не була марною ця жертва?

- Як віруюча людина, я скажу, що жертва Христа не є марною – вона є спасительною. Вона дає всім нам можливість ставати кращими. Але тут є дві сторони цього питання. Є Христос, який як пасхальний агнець пожертвував сам собою задля спасіння людини і воскрес із мертвих. То є зміст Пасхи, яку ми тепер святкуємо. А є людина, яка потребує цього спасіння. Питання є: наскільки я і ви, ми, готові, чи хочемо зробити своєю особистою ту дійсність пасхальну, яка у Христі нам відкривається. Наприклад, якась хвороба вже є переможена – знайшли від неї ліки. Але, все ж таки, існують хворі люди. Щоб вилікуватися, потрібно отримати ці ліки. Зміст Євангельської проповіді, "добра новина" полягає в тому, що хтось до мене приходить і каже: "Я маю ліки на твою хворобу". І не просто про це говорить, а дає мені ліки. І тоді я можу стати здоровим. Сьогодні ми бачимо, що дуже багато людей, які живуть у стані гріха і потребують спасіння. І тому ми, як християни, більше як 2000 років після Воскресіння Христа є носіями цієї благовісті – доброї вістки. Незважаючи на те, що та подія відбулася 2000 років тому – вона може торкнутися вас сьогодні і вас змінити на краще. Ми маємо віру і маємо всі ті засоби для того, щоби отримати це спасіння, те життя, яке дає нам Христос, і стати кращими. Наша участь у ставанні кращими є дуже потрібна і вкрай необхідна. Святий Августин казав так: "Господь Бог мене без мене сотворив. Але мене без мене спасти не може".

- У Біблії слово "душа" написано 854 рази. Але там жодного разу нема "безсмертна душа". Звідки взялося "безсмертна душа"? Як відчути, що душа таки безсмертна і що це є для нас внутрішня опора?

- Поняття душі в Святому письмі є дуже глибоке, багатогранне. Сьогодні, коли ми говоримо про душу, ми часто перебуваємо під впливом грецької філософії, ніж під вражінням тих чи інших біблійних категорій мислення. Господь Бог сотворив людину як істоту, яка покликана до безсмертя. Людина може щораз то більше відкривати у собі цю безсмертність, лише в контексті спілкування з Богом. До кінця відкрив нам таємницю безсмертя Христос. Тому що він помер і воскрес і показав нам, що всі люди, незалежно від того, що ми знаємо і що ми думаємо, якими категоріями ми оперуємо у своєму мисленні – ми всі є покликані пережити власну смерть. І життя після смерті реально існує. Це те, що нам відкриває Ісус Христос, зокрема у таїнстві Пасхи. Якщо ми розуміємо оту таємницю смерті, чи можемо відкрити собі цю істину у таїнстві християнської віри – ми тоді зрозуміємо, чому ми живемо. Ми цілком по-іншому будемо своє життя укладати. Як ми розуміємо, що навіть той, хто мене вбиває, він до кінця не може цілого мене вбити – тоді я маю відвагу стати перед обличчям того, хто мені погрожує смертю. У всіх християнських конфесіях є культ мучеників. Церква з давніх-давен почитає мучеників, тому що "мученик" з грецького означає "свідок". Свідок безсмертя. Це ті, які знехтували смертю і тим самим мені і вам засвідчили, що смерть є переможена. Ми потребуємо сьогодні таких свідків, які би помогли нам зрозуміти, що ті всі болі і страждання, які ми переживаємо – вони не є вічними. Ті проблеми, які турбують всіх нас – вони з одного боку можуть бути моїм скарбом або моїм тягарем. Якщо я переживаю страждання як віруюча особа, то ті переживання, цей досвід стає моїм скарбом.

- А чому сучасний світ дає так мало мучеників?

- Сьогодні християнська церква має, можливо, більше мучеників, ніж у ранніх століттях християнства. Тільки ми мало про них сьогодні знаємо. Наприклад, коптійські мученики, які загинули від рук ісламістів так званої "Ісламської держави". Таких багато ми маємо прикладів. Вони загинули тільки тому, що вони відмовилися відректися від своєї християнської віри. Тобто, вони зрозуміли, що їхня віра в воскресіння є чимось важливішим за їхнє фізичне життя. Ми маємо багато свідків віри в наших днях – ми просто мало про них знаємо.

- Хто зараз підтримує греко-католицьку церкву як інституцію?

- Найбільшим багатством і скарбом, зокрема нашої церкви, є наші люди, наші вірні. Це є багатство, яке вручив нам наш Господь, наші попередники великі. Все те, що ми сьогодні маємо, навіть у матеріальному вимірі – ми завдячуємо нашим вірним, нашим прихожанам. Коли мова йде про те, хто справді сьогодні фінансово підтримує нашу церкву, то ще мій великий попередник, Блаженніший Любомир Гузар, встановив правила, які ми всі сьогодні намагаємося всяко дотримуватися – ми не беремо гроші ні від влади, ні від нечесних бізнесменів. Тому, наприклад, Фірташ, не фігурує в списках наших жертводавців. І наш Патріарший собор і це приміщення, де ми перебуваємо, ми збудували завдяки пожертвам простих людей. Тому ми так довго будуємося. Завдяки такій чесній і прозорій моральній поставі наш Патріарший собор, хоча він є освячений, понині ще не є добудований.

- Ви вже п’ять років головна людина в греко-католицькій церкві. Що для вас було найважчим за ці роки?

- Мене обрали як предстоятеля нашої церкви, як наймолодшого серед усього єпископату нашої церкви. Мені по сьогоднішній день є досить важко бути наставником, лідером навіть для тих єпископів, моїх співбратів у єпископстві, хто є набагато старший від мене. Але Господь Бог нагородив мене надзвичайно добрими єпископами, які мені сьогодні допомагають. Але сьогодні бути молодим не є легко, а бути молодим у церкві є, можливо, ще більше складно, ніж бути молодим у суспільстві, чи в інших обставинах.

- Чи міг би стати атеїст вашим найближчим другом?

- Чому ні?

- Які найважливіші виклики сьогодні стоять перед світовим християнством?

- Бути зрозумілим.

- Чи може церква брати участь у політиці?

- Церква не може брати участь у політиці, але повинна виховувати чесних політиків.

- Найкраща світська книга про християнство?

- Я ще такої не знайшов. Але є кілька кандидатів.

- Чи може церква займатися бізнесом?

- Церква може займатися певними фінансовими ініціативами, але не повинна перетворитися на якусь бізнес-структуру.

- Чи виправдовує мета засоби?

- Ніколи.

- Що важливіше – інтереси держави чи інтереси окремої людини?

- Інтереси людини. Але людина мусить розуміти, що вона не є відокремленою від суспільства й існує спільне благо, якому вона теж повинна послужити.

- Чи може сьогодні церква допустити ревізіонізм християнської доктрини?

- Абсолютно ні, тому що ми є слугами Богом об’явленої правди, а не є її господарями.

- Три речі, які б сказали до своєї пастви в світлий день Пасхи?

- Найперше, Пасха – це є свято перемоги. Перемоги життя над смертю. Свято Пасхи - свято свободи, тому що коли Христос воскрес із мертвих, він показав, що навіть смерть і гріх не мають до кінця влади наді мною, і він мене визволив з цього рабства. Пасха – це є теж свято надії. Ми бачимо, що ми так сьогодні цієї надії потребуємо – без віри немає надії. І ця надія сьогодні нам подається воскреслим Христом.

- Дякую.

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Loading...

Віджет партнерів

d="M296.296,512H200.36V256h-64v-88.225l64-0.029l-0.104-51.976C200.256,43.794,219.773,0,304.556,0h70.588v88.242h-44.115 c-33.016,0-34.604,12.328-34.604,35.342l-0.131,44.162h79.346l-9.354,88.225L296.36,256L296.296,512z"/>