Віктор Медведчук: Влада зараз пожинає плоди своєї зневаги безчинствами радикалів

Віктор Медведчук: Влада зараз пожинає плоди своєї зневаги безчинствами радикалів
Віктор Медведчук Zoya Shu/112.ua

Віктор Медведчук

Голова Політради партії "Опозиційна платформа – "За життя"

112 Україна: Ми уважно стежимо за роботою ВР, де триває розгляд законопроекту про мову вже у другому читанні. Знаємо, що близько 700 поправок внесли депутати, які представляють саме "Опозиційну платформу - За життя". У чому суть цих поправок?

Віктор Медведчук:

Я думаю, що не тільки ви в студії, але і багато інших уважно стежать за тим, що відбувається в ВР саме в зв'язку з тим законом, про який ви тільки що сказали. Це дійсно дуже важливий і стратегічний закон. Проблема тільки полягає в тому, що він спрямований не на посилення функціонування української мови та захист української мови, як єдиної, підкреслюю, єдиної державної мови, а все-таки це закон, який спрямований, на мій погляд і на моє тверде переконання, на дискримінацію російської мови і мов національних меншин. Саме тому представники "Опозиційної платформи - За життя" народні депутати України пани Німченко, Шуфрич подали 710 поправок до тих 2080 поправок, які зараз розглядаються ВР. Вони намагаються змінити цей закон для того, щоб він не був дискримінаційним, для того, щоб він не порушував чинну Конституцію, зокрема, статті 10, 11, 22 основного закону, де мова йде про те, що поряд з тим, що в Україні визнається єдиною державною мовою українська, що сказано в частині 1 статті 10, в частині 3 йдеться про те, що на території України гарантується розвиток, використання і захист російської та інших мов національних меншин. А в статті 11 говориться про захист самобутності мовної та релігійної, яка гарантується всім громадянам. А якщо говорити про статтю 22 Конституції, то там прямо сказано, що жоден із законодавчих актів, який приймається в країні, де діє Конституція і має місце стаття 22, не може бути направлений на звуження прав і свобод громадян, які гарантуються основним законом. Ось саме ці обставини мають місце сьогодні в тому законі, який є предметом розгляду в другому читанні, і саме проти цих порушень направлені поправки, які внесли депутати від "Опозиційної платформи - За життя".

- В Україні вже тривалий час говорять про мови, про мовну політику. Завжди дуже багато претензій з різних сторін до цього питання. Як, на ваш погляд, повинна виглядати саме збалансована мовна політика. Можливо, можемо тут скористатися досвідом якихось країн?

- Такий досвід численний. І до речі, досвід, який застосовується в країнах ЄС, на які ми намагаємося рівнятися у всьому. Я думаю, що таке рівняння має бути і в мовній політиці. А саме досвід, коли в країнах, де все населення розмовляє однією мовою, а частина - на інших мовах, застосовується або друга офіційна, що є другою державною, або створюються умови для розвитку цих мов, на яких говорить меншість, але суттєва за своєю кількістю для цих країн. Такі приклади є в Словаччині, в Швеції, в Фінляндії і в багатьох інших країнах. Україна повинна йти своїм шляхом. Так, в Конституції, в статті 10, абсолютно правильно записано, що єдиною державною є українська. Але в цій же статті мова йде про статус російської та інших мов національних меншин. Яка необхідність сьогодні порушувати цей статус? Яка необхідність сьогодні створювати перешкоди для використання цих мов? Більш того - робити це насильно. Тому що те, що пропонується в сьогоднішньому законопроекті, який є предметом розгляду в другому читанні, це, фактично, нав'язування в багатьох сферах української мови. А все, що робиться із застосуванням насильства, не дає позитивного результату і зустрічає, навпаки, опір і неприйняття тих чи інших положень. Як можна, наприклад, ставитися до того, що передбачається в цьому законопроекті: створити центральний орган влади, який буде керувати стандартами української мови. Систему органів, які будуть видавати сертифікати на знання державної мови для державних службовців. Що абсолютно правильно, щоб всі службовці, народні депутати, представники в різних гілках влади знали українську мову. Але видача таких документів, іспити, перевірка, контроль - це вже з іншої області. По-перше, це може породжувати корупційну складову. По-друге, це може бути направлено, а я вважаю, що в цьому стратегічна мета тих авторів, які прямо про це не говорять, але задумали і заклали в цей законопроект, яка спрямована на те, щоб усунути в майбутньому від влади, від управління державою російськомовне населення, яке з тих чи інших причин не зможе скласти іспит або отримати сертифікат, навіть якщо ці знання отримають позитивну оцінку. Або чого заслуговують дії, спрямовані на контроль за використанням мови, включаючи певні заходи з боку правоохоронних органів. Тобто розшукові заходи для контролю за використанням української мови в усіх сферах суспільного життя, у всіх сферах виробництва. За винятком, мабуть, тільки розмов і застосування мови на рівні сім'ї і використання мови в побуті. Все це, безумовно, не додає українській мові статусу, як єдиної державної. І це викликає мовний розкол у суспільстві, який посилюється і багатьма іншими обставинами. А це ще одна позиція і ще одна спроба нав'язати те, що не сприймається населенням. Адже ми добре розуміємо, що сьогодні в країні близько 40% - це російськомовне населення. І цей закон буде тлумачитись і буде спрямований у своїй діяльності проти цього населення. Тому чи потрібен сьогодні такий розкол, чи потрібні дії, спрямовані з боку влади, з боку парламенту, який, до речі, має рівень довіри не більше 4-5%, нав'язувати всьому народу, всій країні якісь норми, які носять дискримінаційний характер? Я вважаю, що парламент при такому рівні довіри не може здійснювати такі дії, які зараз проходять і мають місце в ВР.

- Деякі експерти зазначають, що як нинішній законопроект, який розглядають, так і попередній, авторства Ківалова - Колесніченка, насправді Україні не потрібні. Є Конституція, в якій прописаний статус української мови. Так чи варто в Україні взагалі вводити, наприклад, мораторій на мовні закони?

- Однозначно, це було б правильним напередодні будь-яких загальнодержавних, загальнонаціональних виборчих кампаній. Адже не секрет, що спроба сьогодні прийняти цей закон буде відповідати інтересам частини населення. Вона буде відповідати інтересам електорату президента України пана Порошенка, тому що в його виборчій кампанії і на його прапорі виборчих тез є і армія, і віра, і мова. Для того, щоб завершити законодавче посилення цього положення, одного з передвиборчих гасел пана Порошенка, сьогодні фракція, яка є найчисельнішою в парламенті, намагається провести цей законопроект. У фарватері цієї ж ідеології знаходяться і багато інших фракцій, які, безумовно, підтримують статус української мови. Незважаючи на відсутність довіри до цілого парламенту і до тих депутатів, які знаходяться там, не слід забувати і інше, на мій погляд найважливіше, те, що робить сьогодні київська влада, це спроби нав'язати ідентичність у питаннях релігії, історії, мови, які притаманні і прийнятні для частини населення - поширити це все на територію всієї країни. Зобов'язати цьому слідувати все населення. Я вважаю, що подібна насильницька політика до добра не приведе. Вона може привести до розколу, до протистояння, що, власне кажучи, і відбувається в нашому суспільстві.

- Давайте далі по решті подій, які у всіх на устах, зокрема, недавні події в Черкасах. Чи означають недавні оці заворушення те, що влада, по суті, в кроці від втрати монополії на застосування примусу?

- Мені здається те, що ви сказали, що вона на межі від того, щоб позбутися одного з головних атрибутів державної влади для будь-якої країни, а позбутися монополії на застосування сили - це сталося не зараз. Я все-таки думаю, що це мало місце, починаючи з 14-го року, тоді, коли ця влада приступила до виконання своїх обов'язків. Я можу привести безліч прикладів того, як це відбувалося. Хіба не свідчення того, що влада втратила і не володіє одним з головних атрибутів, монополією на застосування сили, що досі не розслідувані загибель людей, розстріли на Майдані. Чи не свідчить про відсутність такої функції у влади загибель 48 осіб в Одесі біля Будинку профспілок? Чи не свідчить про це те, що влада допускала всі ці роки? Певного роду погроми, підпали офісів, побиття неугодних активістів, переслідування за інакомислення, заклики до фізичного усунення тих осіб, які займають іншу позицію по відношенню до націонал-радикалів. Влада спостерігала збоку. Тепер, на мій погляд, влада пожинає в повній мірі те, що вона заслужила. Хоча я є радикальним противником будь-яких насильницьких дій, а особливо тих, які використовуються в політичній боротьбі, але ми на сьогоднішній день "маємо те, що маємо", як говорив пан Кравчук. Тому що влада, яка протягом усіх цих років спостерігала за всіма цими подіями, яка так і не змогла в повній мірі отримати право і використовувати його в інтересах наших громадян, в питаннях захисту їх конституційних прав і свобод, в питаннях охорони від свавілля кримінального, від свавілля націонал-радикалів, від тих вуличних боїв, які мали місце всі ці роки, сьогодні стала об'єктом подібних дій з боку тих же націонал-радикалів. Звичайно ж, це дуже погано. І в суспільстві, особливо під час виборчої кампанії, а у нас зараз йде найважливіша і сама стратегічно знакова виборча кампанія з виборів президента, застосування тих дій, які ми бачили в Києві, в Черкасах, в Житомирі, не додає авторитету нашій країні. І найголовніше - не гарантує захист прав наших громадян від подібного насильства. Але тепер об'єктом цього насильства є, в тому числі, і чинна влада. Ось результат того ставлення, яке влада відчувала всі ці роки: зневага, яку вона сьогодні отримала. Незважаючи на те, (ще ​​раз хочу підкреслити), що я є противником подібних дій, але, на жаль, це логічний результат того, що ця влада заслужила. І що вона сьогодні внаслідок відсутності справедливості, дотримання законів, відсутності боротьби з корупцією, а треба відзначити, що Україна за ці роки стала лідером в питаннях розвитку корупції серед всіх країн Європи, має такий плачевний, гнітючий результат.

- У такому разі, пане Вікторе, які кроки має зробити влада, щоб вирішити проблему цього беззаконня з боку ультраправих? І як загалом можна боротися з радикалізмом під націоналістичними гаслами?

- З радикалізмом у всьому світі бореться будь-яка влада. І це обов'язок сьогодні будь-якої влади, в будь-якій країні – захистити своїх людей, своїх громадян від порушення конституційних прав і свобод. А радикалізм завжди тягне такі порушення щодо інших громадян. Це і підпали, і замахи, і загрози насильством, і захоплення будівель, і перешкоди в русі різних видів транспорту і багато іншого. І влада повинна мати потенціал і силу виступати проти цього. Мати законні для цього підстави. І якби влада реагувала на всі ті порушення, які я перелічив, протягом цих п'яти років, то я не думаю, що сьогодні би радикали, дії яких ми обговорюємо, могли собі дозволити те, що вони собі на сьогодні дозволяють. А в питаннях боротьби з корупцією – це природно. Сьогодні викликають обурення ті звинувачення, які адресовано владі. Це зловживання в "Укроборонпромі", це те, що сьогодні ці звинувачення, поширені ЗМІ, дискутуються в суспільстві, це те, чим обурені українські громадяни, зокрема й ті, які виступають з діями, оцінку яким ми даємо. Єдине, я вважаю, що подібні протестні акції мають бути мирними і без застосування насильства. Але те, що відбувається, - це результат бездіяльності з боку влади. Ба більше, бездіяльності з боку правоохоронних органів. Бо якщо виходити зі змісту чергової серії тих порушень, які мали місце в діяльності "Укроборонпрому", і звинувачень, які говорять про те, що до цього причетні правоохоронні органи в особі ГПУ, СБУ, НАБУ, то це підвищує значущість подібних дій в рази. І невживання заходів, непритягнення до відповідальності (якщо для цього є серйозні підстави) означає, що влада не справляється зі своїми обов'язками, влада не може навести порядок, влада не може притягнути до відповідальності осіб, якщо в їхніх діях дійсно є склад злочину і його встановлено. І, таким чином, займається потуранням цьомуо беззаконню, яке сьогодні породжено на вулицях і яке має, на жаль, місце протягом останніх днів в Україні.

- Тоді чому тільки торік і президент, і міністр МВС вперше відкрито заговорили про наявність в Україні ось цієї проблеми – ультраправих екстремістів?

- Гадаю, що про це треба було починати говорити з 14-го року. Для цього були всі підстави. А хіба не результат націонал-радикалів і їхньої діяльності було те, що трапилося в Одесі 2 травня 2014 року, коли загинуло 48 осіб? Це що, був результат простого зіткнення? Це був результат націонал-радикалів. Я впевнений, що до цього були причетні представники київської влади. До цього були причетні представники влади в Одесі. Але хіба цю справу було розслідувано? Ні. Ми говорили про вбивства на Майдані як з одного, так і з іншого боку. Хіба це було розслідувано? Ні. Тому коли влада не займалася цими питаннями, а сьогодні поспіхом намагаючись провести чергові піар-акції, каже про звільнення, про притягнення до відповідальності... Люди здебільшогоовірять у щирість дій влади, яка сьогодні намагається зупинити, зокрема, й це свавілля, який має місце сьогодні в корупційній складовій у діяльності "Укроборонпрому"? Звісно, ні. І люди цьому не ймуть віри. Тим паче не слід забувати, що триває виборча кампанія, і градус, стан атмосфери цього протистояння множиться в геометричній прогресії. І це природно, тому що сьогодні виступає ряд кандидатів, які беруть участь у президентській кампанії, і кожен із них тією чи іншою мірою може або використовує цю ситуацію для того, щоб вкотре наголосити, до чого ця влада довела країну і що саме сьогодні сталося у владі та яким чином вона характеризується в питаннях виконання і захисту прав і свобод громадян України. І сьогодні це є більш очевидним, ніж якби подібні дії мали місце півроку-рік тому. Сьогодні ці дії, з одного боку, загрожують негативними характеристиками для чинної влади і, можливо, позитивними для тих, хто бореться за владу. Хоча я не думаю, що цю ситуацію має бути повною мірою використано у виборчій кампанії. Але за фактом це саме так, а не інакше.

- Нещодавно "Опозиційна платформа – За життя" зробила заяву про те, що представників органів слідства, які займаються справою проти вас, має бути притягнуто до кримінальної відповідальності. Розкажіть детальніше про претензії до органів слідства. Чому вони виникли?

- Я наведу один приклад, який, до речі, детально описано в заяві "Опозиційною платформи – За життя". Для того щоб призначити лінгвістичну експертизу моїх висловлювань на з'їзді "Опозиційною платформи – За життя" 29 січня 2019 року, органам слідства, які зверталися до суду для винесення ухвали щодо такої експертизи, довелося звертатися тричі. Вперше вони звернулися з клопотанням про проведення такої експертизи, і суд, з огляду на відсутність у них аргументів і доказів, відмовив їм. Вдруге вони звернулися, і суд виніс ухвалу щодо призначення експертизи. Це було 21 лютого, а вже 25 лютого суд на прохання слідчих органів виносив третю, уточнювальну, ухвалу щодо проведення лінгвістичної експертизи. Здавалося би, це техніко-редакційні умови для того, щоб провести таку експертизу. Це з одного боку. А з іншого, просто очевидним є політичне замовлення провести експертизу, довести те, чого насправді немає, тому що я абсолютно спокійний за свою публічну політичну позицію. Зокрема, й у питаннях мирного врегулювання на Донбасі, позаяк я є фахівцем з питань конституційного права та державного управління. Добре знаю Основний закон, співавтором якого був. Ба більше, був автором конституційної реформи 2004 року, за якою живе сьогодні Україна. Я добре знаю повноваження не тільки правоохоронних органів, а й усіх органів державної влади. Тому коли я пропонував мирний план, я виходив з того, що врегульовано Основним законом і що може бути врегульовано, якщо до Конституції буде внесено зміни. Тому слідчі органи, розуміючи те, що причепитися або інкримінувати мені якісь звинувачення відповідно до того, що було заявлено, на законній підставі не є можливим, намагаються моделювати ситуацію так, щоб задати ті умови для проведення експертизи, які би могли дати їм позитивний, свідомо неправдивий результат. Звісно, ми цього не допустимо. Ба більше, ми про це відкрито заявили і вважаємо, що всі причетні до цього повинні нести кримінальну відповідальність.

- Ви говорите про політичне замовлення, упередженість слідства. А ви розумієте зараз для себе: політичне замовлення з якою метою і від кого?

- Звісно, я розумію. Інакше я би цього не говорив, тому що в будь-яких діях та оцінках існує причинний зв'язок. Звісно, що це замовлення йде від "партії війни" у владі, це замовлення йде від влади. Мирний план, який було запропоновано Медведчуком, план, який відстоює "Опозиційна платформа – За життя", і я продовжую його відстоювати, полягає в тому, щоб повернути території, повернути Донбас в Україну й Україну – на Донбас. Мною розроблено ті заходи, які могли би стати предметом переговорного процесу: з Донецьком, Луганськом і Москвою. Ба більше, розроблено заходи, спрямовані на те, щоб запропонувати людям, які живуть сьогодні на неконтрольованій території, свідомо повернутися в Україну. Запропонувати те, що їх може влаштувати, і тим самим зберегти територіальну цілісність нашої країни. Кому це не підходить? Насамперед це не підходить владі, бо влада сьогодні не зацікавлена ​​в поверненні цих людей, тому що вони ніколи не голосуватимуть за них на президентських і парламентських виборах. Влада, усвідомивши реальність цього плану про мирне врегулювання і припинення бойових дій на Донбасі, виходить насамперед з того, що ці люди їм сьогодні не потрібні. І більш простий шлях для влади, який вона, власне, й реалізує, це через санкційну політику щодо Росії змусити Росію, щоб вона вплинула на повернення цих людей і цих територій. Але як це впливає і які результати дає – про це знає весь світ. Як і весь світ упевнений у тому, що мінські угоди є безальтернативними, їх треба виконувати, і українська влада, яка підставила свої підписи під цими угодами, а Рада безпеки ООН ухвалила їх, повинна їх виконувати. Тому замовники перебувають у вищих кабінетах київської влади. Це чинна влада, яка зацікавлена ​​в тому, щоб цей мирний план не було реалізовано. Вони виступають проти моїх пропозицій, вони добре розуміють, що це пропозиції не теоретичні, а вони є практичними. Тому що займаючись питаннями переговорів протягом останніх п'яти років, я неодноразово проводив їх, зокрема й з метою стратегічно змінити ситуацію в питаннях встановлення миру на Донбасі. І я знаю думки цих людей і в Донецьку, і в Луганську, і в Москві. Це могло би послужити реальним майданчиком для переговорної позиції, яка могла би дати позитивний результат. А такий результат для України – один: припинення бойових дій, повернення людей і територій в Україну, а України – на Донбас.

- Росія скерувала ноту Україні у зв'язку з припиненням договору про дружбу. Чи потрібно розірвати договори з РФ та які це наслідки матиме?

- По-перше, ми його вже розірвали. Якщо бути точним юридично, то ми його не продовжили, і з 1 квітня 19-го року він припинить дію. Я вважаю це стратегічною помилкою для України, і це загальновідома моя позиція, яка ґрунтується на наступних аргументах. По-перше, не треба забувати, що Україна і Росія - сусідські держави. Кордон між Україною та Росією - 2200 км. Інших сусідів у нас не буде. Росія залишатиметься сусідом на такій довгій території. Ба більше, попри все те, що сталося, і все те, що зробила київська, так звана єврореформаторська влада за останні п'ять років, це не завадило тому, щоб ці відносини, хоча вони значно погіршилися, продовжували залишатися. І в цих умовах розірвання або непродовження дії великого договору означатиме насамперед те, що Україна не має посла в Росії, Росія не має посла в Україні. При цьому понад три мільйони осіб вимушено працюють на заробітках у Росії, бо не мають можливості працевлаштуватися в Україні. Цей договір у тому числі передбачав і захист їхніх прав, захист наших громадян, які працюють у Росії. У нас дуже багато економічних інтересів, які попри санкції і контрсанкції продовжують залишатися між нашими країнами. Позиція "Опозиційної платформи - За життя" у відновленні економічних відносин з Росією, тому що Росія, в тому числі і за підсумками 2018 року, продовжує залишатися головним торговельно-економічним партнером України. І в питаннях експорту, і в питаннях імпорту. Подібні дії влади і парламенту, що ухвалювали ці рішення, які сьогодні не користуються довірою всіх громадян, означають, що ці дії щонайменше необачні, а щонайбільше - ворожі щодо українського народу. До речі, сьогодні опубліковано результати соціології Київського міжнародного інституту соціології та "Левади-центру" російського. Я назву кілька цифр, а ми досліджували це питання і в 2018 році, і в попередні роки, ставлення українців до Росії. У 18-му році, в травні (КМІС - ще одна соціологічна фірма досліджувала) добре і дуже добре ставилися до Росії 45%, а восени - 48%. А в лютому 19-го року (результати оголошено сьогодні) таких громадян 57%. А тих, хто ставиться погано і дуже погано, - 27%. А якщо ще згадати заборони, які мали місце, щодо російськомовного культурного продукту, я зараз не кажу те, що ухвалюється на рівні обласних рад, у тому ж Львові, Львівській області, Житомирській, де, до речі, ми через суди виграли справу щодо скасування мораторію на російськомовний культурний продукт. Але навіть у цілому - заборона російського телебачення в Україні, заборона показу російських фільмів, заборона на появу російських артистів в Україні і заборона на їхні гастролі - коли ці заборони запроваджувалися, фактично половина населення була проти цього. А сьогодні проти цього виступають 57-60%. Це говорить про те, що те, що робить влада, не сприймається не просто частиною населення, а не сприймається більшістю населення. І на цьому тлі припинення дії, непродовження великого договору між Росією й Україною - це ще одне свідчення того, що породжує розкол у нашому суспільстві, посилює цей розкол і вносить ще й негативний елемент у питання мирного врегулювання на Донбасі. Адже ми знаємо, як ставляться до російської мови, до канонічної церкви, до оцінки історичних фактів ті, хто живе сьогодні на неконтрольованих територіях, але є, я маю на увазі Донбас, громадянами України. І ось ці дії, в тому числі і щодо великого договору, вони ускладнюють сам процес мирних переговорів і досягнення миру з метою повернення цих людей в Україну. Це тільки частина аргументів, яких, безумовно, набагато більше і які свідчать про те, що в цих діях набагато більше негативного, ніж позитивного.

- У згаданій ноті, зокрема, критикується ухвалення змін до Конституції щодо курсу на ЄС і НАТО. Також наголошується, що влада, як там сказано, "веде цілеспрямований наступ на російську мову і права російськомовного населення". Це була цитата. Що зміниться у відносинах країн після 1 квітня, коли припиниться дія договору?

- По-перше, відбудеться те, про що ми говорили, і те, що я вже перераховував. Це абсолютно природний і негативний факт для нашої країни. Тому що те, що є дискримінація російської мови, те, що є дискримінація російськомовного населення, - це залишається фактом на сьогодні. На жаль, ці всі дії з боку влади тривають. В багатонаціональній країні подібні дії допускатися не можуть. Я хотів би нагадати тим, хто популяризує сьогодні цю політику, тим, хто є джерелом цієї політики, а це в тому числі і президент України і вся влада в цілому, яка підтримує ці дії, що в преамбулі Конституції України сказано, що український народ - це громадяни всіх національностей, які проживають в Україні. Я би міг згадати ще зараз перепис населення 2001 року, згадати хоча б тому, що інших переписів не було (я думаю, вони невигідні, особливо єврореформаторській владі), так ось за цим переписом в Україні проживало 17,5% громадян України, які були етнічними росіянами. Це 8,5 млн громадян. А російську мову вважали рідною 29,6%. Безумовно, за останні роки ця картина змінилася. І в зв'язку з Кримом, і в зв'язку з Донбасом. Але те, що величезна кількість етнічних росіян, які є громадянами України, а значить, повноправними громадянами, обмеження прав і свобод яких є неможливим, живуть в Україні, будують цю країну, відстоюють її незалежність, суверенітет, продовжують жити і працювати - це означає тільки одне, що стосовно них не може бути дискримінації і порушень їхніх прав.

- У своєму мирному плані ви говорите про прямий діалог у такому чотирикутнику: Київ-Донецьк-Луганськ-Москва. Чи вплине припинення договору про дружбу на можливість його реалізації? Якими повинні бути наступні кроки для його втілення в життя? Це має бути заява офіційного Києва чи, може, заява європейських країн, які брали участь у мінському процесі?

- Для цього потрібна насамперед політична воля. Звичайно, це ускладнить питання мирного врегулювання і самі переговори. Тому що ми знаємо ставлення наших громадян, які живуть сьогодні на неконтрольованих територіях. Але це не означає, що на цьому необхідно ставити хрест, як, до речі, багато хто мріє, в тому числі і серед націонал-радикалів, і навіть окремі кандидати в президенти, які сповідують іншу політику щодо Донбасу. Я думаю, що ця робота має бути продовжена, і все залежить від політичної волі новообраного президента країни, від політичної волі парламенту, щоб усю цю ситуацію можна було виправити. Тому що, безумовно, це величезна прогалина - призупинення дії договору між Росією й Україною. Прогалина у нормативному, законодавчому матеріалі. Це позбавляє можливості функціонування безліч нормативних актів, які регулюють сьогодні правові відносини між Росією й Україною. Однак це не означає, що треба опускати руки і не продовжувати працювати, щоб наших громадян повернути в Україну, повернути ці території і відновити територіальну цілісність. Тому "Опозиційна платформа - За життя" добре розуміє, усвідомлює весь негатив, який сьогодні намагається нав'язати влада. Ми знаємо, як НАТО сприймається на Донбасі, як його сприймає російськомовне населення, і те, що це безпосередньо записано в Основному законі, але не є предметом його врегулювання, я можу це стверджувати як фахівець з конституційного права, це все створює штучні бар'єри на шляху мирного врегулювання і припинення бойових дій. Але ця робота, попри всі спроби, умисні дії з боку київської влади зробити це неможливим, повинна тривати. Я хочу вірити і вірю, як оптиміст, що майбутня влада в Україні, усвідомлюючи те, що це найголовніша проблема для українців на сьогодні, проблема мирного врегулювання і припинення бойових дій на Донбасі буде вирішена. Тому що це сьогодні найголовніша не тільки проблема, а головне очікування наших громадян, які будуть виконувати функції виборців під час президентської та парламентської кампаній, від тієї влади, яку ми всі будемо обирати.

- Щоб усунути або принаймні спробувати усунути бар’єри, про які ви говорите, чи варто для реалізації вашого плану залучитися підтримкою країни-посередника? Це в тому ключі, що ви нещодавно зустрічалися з Олександром Лукашенком. Чи може такою країною стати Білорусь?

- Безумовно, я вважаю, що Білорусь як сусідня держава, як слов'янська держава змогла б зіграти позитивну роль у мирному врегулюванні на Донбасі. Треба зазначити, що Олександр Григорович Лукашенко, з яким я зустрічався в Мінську і з яким я нещодавно зустрічався в Сочі, ще раз підтвердив свою позицію з приводу того, що він готовий стати посередником урегулювання ситуації між Росією та Україною. Ситуації, яка склалася на Донбасі. І це дуже важливо з багатьох причин. По-перше, українські громадяни виключно позитивно ставляться до самого пана Лукашенка, який очолює Білорусь. Я хотів би нагадати, що соціологічні дослідження останніх років ставлять його на перше місце за авторитетом і довірою до нього як до одного з лідерів іноземних держав. Він лідер за такої підтримки з боку українських громадян, понад 50% вважають його саме таким. Тому, враховуючи такий рівень довіри до цієї людини, враховуючи те, що Білорусь - це дружня, сусідська, братська держава, що це слов'янська держава, він міг би зіграти, як і в цілому Білорусь, білоруська влада, позитивну роль у питаннях мирного врегулювання. На моїй зустрічі, зустрічі з представником президента в Тристоронній контактній групі, Лукашенко підтвердив свою готовність. Його заяви на останній прес-конференції та спілкування зі ЗМІ, де він сказав: "Я готовий виконати миротворчу функцію, але нехай до мене звернеться влада офіційно, щоб я не мав вигляд, як він сказав, "просто самоназваного миротворця". І він правий, він глава держави. І якщо таке звернення буде, то, безумовно, він буде активно в цьому брати участь. На жаль, поки такого звернення з боку київської влади не пролунало. А я думаю, що це треба було зробити. Думаю, що в майбутньому влада, в тому числі, використовує цей ресурс, цю можливість, для того щоб включити в цей переговорний процес Олександра Григоровича Лукашенка.

- Якщо говорити про поточну ситуацію на Донбасі. На вашу думку, чи може знову статися ескалація конфлікту? Що може стати причиною цього? Або ж, навпаки, можна його назвати сьогодні замороженим?

- Це найстрашніше, якщо ми колись дійдемо до такого висновку, що це заморожений конфлікт. Це може розслабити тих, хто справді бореться за мир і повернення цих людей і територій до України, і заспокоїти інших, які сьогодні намагаються якомога швидше про це все забути, але забути так про цих людей і про ці території, щоб їх ніхто не звинуватив, що вони від територій і від людей відмовилися. Приблизно це сповідує, як я розумію, сьогоднішня влада. Це найстрашніше. Тому загострення конфлікту можливе будь-якої хвилини. Ба більше, це загострення можливе з ініціативи як однієї, так і іншої сторони. Ми бачимо, що оголошено перемир'я, чергове, воно має порушення, але незначні. Я вважаю, що це серйозний успіх у тому, що там стріляють менше і, на щастя, не гинуть люди і не зазнають поранень, у тому числі наші військовослужбовці. Але це вогонь, що тліє. Це ситуація, яка може вибухнути будь-якої хвилини. Це ситуація, яка вимагає свого дозволу. І ми маємо докласти максимум зусиль, а влада зобов'язана реалізувати через політичну волю дії, спрямовані на встановлення миру. Це завдання будь-якої влади, тим паче цього чекають наші громадяни, майже 70% громадян України, від влади.

- А які пункти Комплексу заходів на виконання мінських угод можуть бути першочергово виконані для активізації мирного процесу?

- Не можна розглядати так, як дуже багато хто намагається тлумачити мінські угоди, враховуючи те, що це план. Ось є пункт перший, другий, третій. Українська сторона, яка представляє інтереси України в Мінську, постійно говорить, що треба виконати перший або другий пункт, а саме — роззброєння і припинення вогню. І це абсолютно правильно, але суть полягає в тому, що, за даними, які викладає українська сторона, мають місце односторонні порушення з лінії зіткнення по ту сторону, тобто з боку неконтрольованої території. А ось за даними СММ ОБСЄ, яка є єдиним джерелом об'єктивної інформації, ці порушення мають місце з двох сторін. Тому особисто я йшов би в питаннях мирного врегулювання не шляхом виконання якогось пункту або першочерговості якихось пунктів, тим паче що сам документ, я це підкреслюю, називається "Комплекс заходів з урегулювання". Тому його і треба розглядати як комплекс заходів. І коли ми говоримо про план, який я запропонував, це має бути перемовна позиція, де буде передбачено все: особливий статус у вигляді автономії, як я пропоную. Це амністія, яка повинна бути ідентична тій, яку було ухвалено 21 лютого 2014 року, щодо того, що відбувалося на Майдані. І я вважаю це об'єктивним і справедливим. Під яку, звичайно ж, не потраплять ті, яких звинувачують або буде звинувачено в скоєнні вбивств, як це було 21 лютого, як це має бути і в амністії щодо тих, хто здійснював чи брав участь у бойових діях на Донбасі. Це умова економічного розвитку, припинення економічного блокування, створення вільної спеціалізованої спеціальної економічної зони на території Донбасу. Це ухвалення закону про вибори за погодженням з Донецьком і Луганськом, як це записано в мінських угодах. Це питання, пов'язані з влаштуванням на цих неконтрольованих територіях, які відповідатимуть і інтересам України, і Конституції України, і при цьому задовольняти ті запити та інтереси, які мають наші громадяни, які проживають на цій неконтрольованій території. А № 1 з тих питань, які для них є актуальними, і я це добре знаю як людина, яка безпосередньо здійснює перемовини з керівництвом Луганська та Донецька, полягає в тому, що вони мають отримати гарантії безпеки, де амністія, про яку я казав, — тільки один з елементів. А гарантії безпеки — це теж комплекс заходів, за яких ці люди будуть почуватися в безпеці від можливого свавілля українських органів, визначених, або посадових осіб цих органів, що вони залишаться повноцінними громадянами України, які сьогодні перебувають на неконтрольованій території. Це цілий комплекс, і про нього треба домовлятися саме як із комплексом. Тому що я, наприклад, багато років вважав (і пояснював це у своїх коментарях та інтерв'ю) про те, чому не припиняються бойові дії. Тому що, по-перше, у цьому винні обидві сторони. А, по-друге, не бачать перспектив, немає ось цього горизонту, який став би реальним і який міг би реалізовуватися. У мінських угодах записали терміни, і ці терміни стосувалися завершення кінця 2015 року. Але протягом 2015-го нічого не зробили. Наприклад, у мінських угодах було записано: змінити питання щодо першої статті закону "Про особливості місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей". А український парламент "перевиконав" план: взяв і припинив з 10 статей закону 9. І поставив умови, коли ці 9 статей можуть бути знову введені в дію. І тим самим заблокував будь-які питання з приводу реалізації особливого статусу. Була формула Штайнмаєра, були пропозиції інших європейських лідерів, і все одно віз і нині там. А відсутність політичної волі, в першу чергу Києва, так і не привела до позитивних зрушень у питанні реалізації мінських угод. А виконувати нам їх доведеться. Інакше ми самі або ті, хто відмовиться від їхнього виконання, мусять визнати і сказати, зізнатися в цьому публічно країні, що вони відмовляються і від цих людей, і від цих територій. А в подібних діях, я скажу як юрист, безумовно, є ознаки, тяжких кримінальних злочинів. І навряд чи ті, хто це усвідомлює, це зроблять. Тим паче що це не відповідає інтересам країни, інтересам України. Нам треба зробити все, щоб повернути людей і повернути території.

- Пане Вікторе, я вам дякую за розмову. З нами на зв'язку був голова політради "Опозиційна платформа – За життя" Віктор Медведчук.

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Загрузка...

Віджет партнерів

d="M296.296,512H200.36V256h-64v-88.225l64-0.029l-0.104-51.976C200.256,43.794,219.773,0,304.556,0h70.588v88.242h-44.115 c-33.016,0-34.604,12.328-34.604,35.342l-0.131,44.162h79.346l-9.354,88.225L296.36,256L296.296,512z"/>