Віктор Медведчук: Сьогоднішня українська влада не хоче миру на Донбасі

Віктор Медведчук: Сьогоднішня українська влада не хоче миру на Донбасі
Zoya Shu/112.ua

Віктор Медведчук

Голова Політради партії "Опозиційна платформа – "За життя"

- Після самого візиту до Москви була заява генерального прокурора Юрія Луценка, а через декілька годин активісти "Нацкорпусу" вже провели акцію під стінами СБУ. Ба більше, ввечері з’явилися і біля вашого будинку. На вашу думку, чи пов’язані ті дві події між собою і як далі розвиватиметься ситуація?

Новини за темою

Віктор Медведчук: Дійсно, ця синхронність дій між владою і націонал-радикалами є очевидною. До того ж всі абсолютно розуміють й усвідомлюють те, що після того, як ми повернулися з Юрієм Бойком з Москви минулої п'ятниці, це дуже багатьом не сподобалося. Насамперед це не сподобалося владі, і, природно, це не сподобалося націонал-радикалам. І вже в суботу була перша реакція. Я вже не кажу про реакцію різних політиків нижчого рівня, але була реакція з Чернівців пана Порошенка, який, як президент, істерично оцінив наш візит і ставив питання, на які намагався відповісти (але, думаю, це навряд чи вдалося йому зробити ), з приводу того, чому, куди і навіщо їздили Бойко і Медведчук. Після цього на засіданні Кабміну пани Аваков, Луценко, Гройсман перейнялися тим, що треба ж дати оцінку цьому, треба притягти до відповідальності. Й Аваков порушив питання, пов'язане з прямими перельотами між Москвою і Києвом, які здійснюються і в тому числі Медведчуком. Що, мовляв, треба розібратися, чому це відбувається, і заборонити. Пан Луценко пішов далі: він заявив про те, що треба притягнути до кримінальної відповідальності Бойка і Медведчука за незаконний перетин кордону. Перше і друге є виключною дурістю, тому що, по-перше, я літаю на законних підставах, і для того, щоб літати (те, що було і в тому числі мало місце минулої п'ятниці), ніяких дозволів спеціальних органів в Україні і спецслужб не треба. Тому що Державіаслужба України, до речі, за запитом вашого каналу, ще в 2016 році дала вичерпну відповідь про те, що цей літак, яким я користуюся, не є сьогодні літаком російської реєстрації - це іноземне повітряне судно. І тому те, що заборонено регулярні авіасполучення між Росією й Україною - це дійсно так, а іноземні судна можуть здійснювати такі перельоти, якщо є відповідні дозволи. В Україні ці дозволи видає Державіаслужба, в Росії відповідна авіаслужба дає такий же дозвіл, коли є запит про такий переліт. За всі ці випадки, коли я безпосередньо перетинав кордон України з Росією і перелітав з Києва в РФ, то такі дозволи давали саме органи, які регулюють авіарух. І ніяких інших дозволів для цього не потрібно. Навіть, думаю, що ті, хто влаштував виставу в Кабміні, я маю на увазі Гройсмана, Авакова і Луценка, добре про це знали. Тим паче, що подібна відповідь, яку отримали ви, приходила і в інші органи, оскільки цим неодноразово, і ми розуміємо чому, цікавилися. "Незаконне перетинання кордону" - це абсурд хоча б тому, що, природно, ми пройшли всі митні та прикордонні формальності.

А якщо вже залучати Бойка і Медведчука, то, напевно, Луценко забув, що мільйони громадян за останні роки безпосередньо перетинали кордон Росії та України: наприклад, коли вони сідають на київському вокзалі в потяг, а вранці виходять на одному з вокзалів у Москві. Адже тоді виходить, що їх теж треба притягати до кримінальної відповідальності. Я думаю, що він це сказав, не подумавши, а точніше, подумавши, але про інше. Адже це ланки одного ряду політичних репресій проти опонентів. Це реакція на те, що сталося в Москві. А в Москві сталося те, що внаслідок цих переговорів російська сторона підтвердила і можливості вигідного для України газового транзиту, і можливості зниження ціни на газ на 25% - на чверть для кінцевого споживача. Звісно, владі це не подобається, націонал-радикалам це не подобається, і тому націонал-радикали після засідання Кабміну синхронно спочатку пікетували СБУ з вимогою притягнути мене до відповідальності, а потім прийшли до мого дому, де перебували я, моя дружина, дочка, і намагалися прорватися до будинку. Закидали димовими шашками, фаєрами, намагалися пошкодити паркан. Тобто поводилися агресивно, здійснювали хуліганські дії, і тому, звісно, я звернувся щодо того, що правоохоронні органи повинні притягнути зазначених осіб, які вчора ввечері порушували закон. Але спроби і влади, і націонал-радикалів зупинити наш рух, зупинити наші дії, які ми популяризуємо і відстоюємо, не вийде. Ми не збираємося сходити з дистанції, ми не збираємося залишати країну, ми будемо боротися за ті ідеали, які сьогодні є програмою нашої партії, програмою нашого кандидата - Юрія Бойка.

- Ви привезли пропозиції щодо зниження ціни на газ і збереження прибутковості української ГТС. Однак ми знаємо позицію офіційного Києва - вона протилежна. Що необхідно для того, щоб ці пропозиції було почуто?

- Коли почали критикувати: та хто вони такі, хто їм дав повноваження, це неофіційні переговори… Так, я підтверджую - це неофіційні переговори. Але стратегічне завдання, яке було поставлено щодо цих переговорів - його виконано. Ми показали, що необхідно сідати за стіл переговорів, треба порушувати питання, які хвилюють сьогодні українських громадян. Тому що, коли йдеться про ціну на газ - це стосується кожного, хто платить сьогодні захмарні комунальні тарифи. І ми хотіли показати, що є можливість домовитися і зменшити вартість газу, а значить, і зменшити комунальні тарифи на опалення, на гаряче водопостачання і на багато чого іншого. І це було головне завдання - і ми це продемонстрували. Як тепер бути чинній владі і майбутній, якщо ми це продемонстрували, і сьогодні наші громадяни, яким це за допомогою ЗМІ стало відомо, бачать, що такі домовленості може бути досягнуто. Як же ця влада може продовжувати маніпулювати громадською думкою, спекулювати на інтересах людей і розповідати, що захмарні ціни на газ - це правильно? Це може бути правильно тільки щодо того, що наш президент заявив, що ми зіскочили з російської газової голки. Це політичне гасло, яке входить у його загальну програму під назвою "антиросійська істерія і радикальна печерна русофобія". Так ось для того, щоб виправдати цю політичну тезу, його програму, з якою він йде на президентські вибори, для того щоб зберегти президентську посаду, повинні страждати мільйони громадян, які вже зараз не можуть платити комунальні тарифи. Люди повинні зрозуміти, що це робиться заради цього, і якщо прийде будь-яка інша влада, в тому числі і та, яка сьогодні існує, і не зверне на це увагу, і не сяде за стіл переговорів, для того щоб поліпшити життя наших людей - тоді люди будуть самі давати оцінку. По-перше, вони можуть дати її вже сьогодні. Сьогодні наші громадяни платять за газ 8550 гривень за 1000 кубів - це за сьогоднішнім курсом 317 доларів. Згідно з підписаним урядом і затвердженим меморандумом із МВФ, з 1 травня ця ціна виросте до 368 доларів, або 9500 гривень. А з 1 січня 20-го року вартість газу становитиме 461 долар, або 12314 гривень. Сьогодні наші громадяни, які підуть на вибори, повинні розуміти, що голосуючи за цю владу, вони голосують за ці ціни. Вони свідомо повинні погодитися з тим, що вони готові в майбутньому платити за газ і за все інше, де є такі космічні ціни. А з іншого боку, наші громадяни повинні розуміти, що є домовленості і відповідь, яка пролунала за участю ЗМІ від керівника "Газпрому" пана Міллера, який сказав: "Росія готова сьогодні зменшити на чверть, на 25%, вартість газу для кінцевого споживача". Ось, що важливого прозвучало на цих переговорах - якщо будуть прямі поставки газу, контракт за якими, до речі, діє і сьогодні, але ми газ не беремо - якщо ці поставки продовжаться після 1 січня 20-го року. Ось, чого ми хотіли досягти. І ми цього досягли. А ставлення влади - це вже на совісті тих людей, які будуть при владі, і їхньої відповідальності перед громадянами України. Ми продемонстрували, що це може бути. Тепер нехай влада далі поводиться таким чином, щоб відповідати інтересам людей. А якщо вона цього не робитиме - тоді буде відповідна реакція і тоді люди зрозуміють що те, що можна, не робиться. І запитають - не знаю, чи отримають відповідь - чому цього влада не робить?

- Ваш візит до Москви обговорюють дуже активно, в медіапросторі зокрема. Є як прихильники, так і ті, хто його критикує. Депутати Європарламенту до можливостей проведення переговорів з Росією ставляться схвально. На ваш погляд, чим викликана така позиція євродепутатів (яких нам вдалося опитати) і який зиск, зокрема, може отримати ЄС від відновлення перемовин між Україною і РФ у газовій сфері?

- Абсолютно зрозуміло, що Україна стала (вибачте за такий вислів, і мені неприємно про це говорити як громадянину України) тягарем для Європи, зокрема для ЄС. Це факт. Ми всі це розуміємо, усвідомлюємо і визнаємо. І сьогодні будь-які проблеми в Україні - це проблеми, які тим чи іншим чином стосуються ЄС, тому що вони є партнерами України. Візьмемо мирне врегулювання на Донбасі. Я неодноразово говорив, що якби, припустимо, Київ, Москва, Донецьк і Луганськ домовилися про мир, то в тому ж Берліні і Парижі, в країнах-учасницях "нормандської четвірки", були би бурхливі оплески. Вони були б і в інших столицях, тому що вони вважають, що мир є безальтернативним і його треба встановлювати. А хіба не такою проблемою для ЄС є транзит і постачання російського газу до Європи? Ще більшою проблемою, тому що це стосується безпосередньо економічних інтересів країн ЄС. Подивіться, як розділилися країни ЄС щодо "Північного потоку - 2". Україна, Польща і деякі інші, які синхронно підтримують США. А їм чим гірше для України, тим краще, тому що їм вигідно, щоб Україна залишилася плацдармом протидії між Росією й Україною. Тому сьогодні в Євросоюзі кажуть про те, що треба вирішити цю проблему, тому що 1 січня 2020 року договір щодо транзиту газу закінчується. А далі балансу газу з прокачування по українській газовій трубі фактично не залишається. Тому що "Північний потік - 2" - це плюс 56 млрд кубів газу до Європи в обхід України. "Турецький потік", перша і друга нитка - це 32 млрд, з яких 16 – теж до Європи. Це мінус з балансу української труби в Європу. Навіть при цьому поверхневому підрахунку виходить, що понад 75 млрд із тих 89, які було прокачано у 18-му році, зникають, тому що ці обхідні шляхи, північний і південний, по-перше, коротші. По-друге, вони дешевші, ніж транзит газу через Україну. Тому виходячи з економічної вигоди (а іншої вигоди не існує, якщо тільки не діє політика, яка заважає економічній вигоді, як це прийнято в Україні, тому що у нас, в Україні, не економічні, а політичні інтереси в основі), європейські парламентарі кажуть, що це добре, тому що питання щодо газу між Росією й Україною має бути врегульовано. І вони правильно кажуть, що це стосується і їх, бо якщо буде організовано пряме постачання газу Україною - це задоволення потреб громадян України. Якщо буде вирішено питання щодо транзиту - адже сьогодні ЄС бере участь у переговорах щодо подальшого транзиту: Росія - Україна - ЄС. І ці переговори безуспішні. Немає жодних результатів. А це означає, що немає впевненості в тому, що таких результатів буде досягнуто до 1 січня 20-го року. Ось чому ця проблема стосується в тому числі і Європарламенту. І, до речі, вони там дають критичні оцінки і сьогоднішній владі, і західно налаштованим громадянам України, які, специфічно ставлячись до Росії, сьогодні намагаються зірвати будь-які домовленості. Держава, яка взяла курс на ЄС і сповідує цю політику, має звертати увагу на цих людей, на те, що вони говорять, щодо того, що ми повинні насамперед діяти в інтересах України й українського народу. Але при цьому, як ми говоримо, або слухаємо поради тих, кого називаємо нашими європейськими партнерами?.. Тому дуже знакові їхні коментарі, які однозначно говорять, що газові переговори повинні бути, що газових домовленостей з Росією Україна повинна досягти. Це все підтверджує позицію нашої політичної сили "Опозиційною платформи - За життя". Істерика, яку влаштувала з цього приводу влада на чолі з паном Порошенком, представниками Кабміну, генеральним прокурором та іншими націонал-радикалами, які виступають категорично проти цього - це неправильно. Це не в інтересах українського народу. В інтересах українського народу зробити те, що можна зробити дешевше - дешевше створити умови для нових робочих місць, створити умови для зростання доходів населення. Ось це головне завдання, і таке прагматичне завдання повинно бути поставлене на чолі політики, економічної політики будь-якої влади в Україні.

- Що ближче до дня виборів, то більше кандидатів на посаду президента обіцяють зниження тарифів одразу після того, як вони прийдуть до влади. На ваш погляд, наскільки багато популізму саме в таких заявах? Ви бачите його?

- Безумовно, цей популізм є, і він природний, в тому числі для українського політикуму, який бере участь, як суб'єкт, у виборчому процесі. Коли ми їздимо, ми бачимо "і в два, і в три, і в чотири рази зменшити вартість газу". Але як це зробити? Я серйозно ставлюся до серйозних аргументів, як людина, яка в цій сфері щось розуміє. Якщо один із суб'єктів, який обіцяє це зробити, наводить ті чи інші аргументи, наприклад, Юрій Бойко, то він каже, що, безумовно, потрібні прямі поставки газу, з Росії, який буде набагато дешевше, ніж той газ, який ми з імпорту купуємо нібито в Європі. Але ми його в Європі не купуємо – ми купуємо його у європейських газових операторів. Але це російський газ, який залишається і купується на території України шляхом його руху до Європи. Юрій Бойко каже, що для того, щоб зменшити вартість газу, треба зменшити ті складові, які беруть участь у формуванні цієї ціни. Газ, який видобувають наші державні підприємства (його видобувається 15,4 млрд, а потреби населення – 15,7 млрд, а всього, з урахуванням приватних компаній, ми видобуваємо 19,7 млрд кубів газу), газ державного видобутку не може коштувати стільки, за скільки його "Нафтогаз" купує в "Укргазвидобування". Його собівартість – 2800-2900 гривень, за даними експертів. А купує його "Нафтогаз" в "Укргазвидобування" за 4900-6200. Що це за накрутки? Це що, рентабельність "Укргазвидобування"? Чим вона пояснюється, коли мова йде про видобуток державними підприємствами газу, який потім використовується в інтересах населення? Хочете зменшити ціну на газ внутрішнього видобутку? Скасуйте ПДВ. Це десь 1500 гривень на 1000 кубів. У нас же є категорії товарів і продукції, на які скасовано ПДВ. Якщо це в інтересах людей – зробіть це. Скасуйте плату за користування надрами – надра належать народу, нашим громадянам. А плата за 1000 кубів – десь 1400-1480 гривень. Ось уже 3000. Якщо влада на це піде і якщо це входить, як елемент, в ті обіцянки, які звучать, і при цьому здешевить газ, який ми купуємо по імпорту, – то це можливо. А людина, яка говорить, що прийде і в два рази знизить вартість газу, напевно, навіть не знає, як це зробити, але просто обіцяє. А потім, може, я знижу, а може – ні, тому що мені, припустимо, заборонить, МВФ. Як каже наш прем'єр-міністр Гройсман: так я б теж хотів зменшити вартість газу для населення, але МВФ забороняє. Хто такий МВФ? Ви в Конституції десь бачили таке слово і ім'я – МВФ? Це інститут державної влади, це інститут, який може впливати на доходи населення, це інститут, який може стояти над законодавчою, виконавчою і судовою владою в країні? Що це таке? Що заважає сьогодні Гройсману, або новому Гройсману, або новому Порошенку сказати: я хотів, але є міжнародні організації, від яких ми залежимо. Друге питання – наскільки ми залежимо і наскільки Україні потрібна така залежність. Це серйозне питання, яке викликає низку серйозних сумнівів у правильності його постановки і головне відповідей на це питання. Так ось все це може повторитися спочатку і це найстрашніше, бо коли з такою легкістю даються обіцянки, це означає, що, швидше за все, вони ніколи не виконуватимуться.

- Формула "Дюссельдорф+" наскільки є вигідною для України? І чи існує альтернатива взагалі?

- Це чистої води спекуляція. Це така сама формула, як і "Роттердам+", яка бере участь у формуванні ціни на електроенергію, через вартість вугілля. "Дюссельдорф+" – це Україна формує ціну на газ, в особі НАК "Нафтогаз" і інших державних організацій, які мають до цього відношення, в тому числі уряду, виходячи з вартості на німецькому газовому хабі в Дюссельдорфі. Потім у цю вартість закладається логістика транспортування газу з Дюссельдорфа до кордону з Україною. Це 1500 км. Природно, цей газ не буває в Дюссельдорфі, на хабі, і цей газ не транспортується до України. У цьому авантюра і афера цієї формули. Але у формуванні ціни ці 38-42 долари беруть участь. Це штучна накрутка на ціну, для того, щоб ті бізнес-структури, які продають цей газ Україні, заробляли гроші, а потім, автоматом, це все перекладається на комунальні тарифи наших громадян, 30% з яких вже не може за це платити. Авантюра "Дюссельдорф+" ще полягає в тому, що, повертаючись до теми "ми зіскочили з російської газової голки", ті, хто про це говорять, цинічно брешуть з приводу так званого процесу зіскакування з газової голки. Є ГТС України. На кордоні Росії і східному кордоні України цей газ потрапляє на територію України, він потрапляє в нашу газову трубу. Не існує магістралі або труби, яка веде прямо з Росії в ЄС, у даному випадку в Словаччину. Цей газ потрапляє в загальну схему, систему газопроводів. І він там розходиться по тих чи інших напрямках, які передбачені для газопостачання в країні. На виході – це кордон України і Словаччини, Великі Капушани. Тут є облік виходу газу, який потрапив в цю газотранспортну систему і там розчинився, вихід того обсягу, який передбачений транзитом, повинен йти з Росії в ЄС. Ці авантюристи закільцювали схему або газопровід – з одного боку, з боку України, стоїть лічильник, який фіксує, що газ вийшов з України, а з іншого боку цього кільця – лічильник про вхід до країн ЄС. Газ починає рухатися по цьому кільцю, для того, щоб продемонструвати на українському лічильнику, що цей газ пішов до Європи, і зафіксувати на лічильнику з іншого боку, що він увійшов в ЄС. Насправді, цей газ, який ми нібито закуповуємо у європейських газооператоров, не йде в Європу і не повертається, тому що наша газова труба працює в режимі аверсу. А для того, щоб він повертався, потрібен реверс. А аверс і реверс одночасно неможливий. Тому наших людей треба вважати повними ідіотами, коли вони розповідають, що цей газ йде з Європи і це європейський газ. Газ увійшов на територію України, з Росії, розчинився у всій газотранспортній системі, і цей газ, який призначений в тому числі для європейських операторів, використовується вже тут, як імпортний газ. Ось з цієї накруткою на ціну, за формулою "Дюссельдорф+", ось з цими заробітками, які мають бізнес-структури, які мають відношення до влади і разом з владою заробляють, і покладають це на наших громадян через космічні комунальні тарифи, газ тут залишається і тут використовується. А за документами він пішов далі на це кільце в районі Великих Капушан і пройшов два лічильники – один на вихід, на інший вхід в ЄС. За документами його списали, що пішов туди, а цей газ як був, так і залишився. Це той обсяг, який ми з імпорту купили. В минулому році ми купили 10,3 млрд. Ось вам авантюрна схема, яку використовує НАК "Нафтогаз", яку використовує влада (тому що НАК "Нафтогаз" сам нічого робити не може), із застосуванням формули "Дюссельдорф+", закладаючи її в ціну, яка потім автоматично відображається на комунальних тарифах, які зобов'язані сплачувати наші громадяни. Ось в чому полягає ця афера. І коли ми говоримо про прямі поставки газу, то, по-перше, немає формули "Дюссельдорф+", тому що газ прийшов з Росії і потрапив в Україну. І його вартість зовсім інша, тому що вона інша в контракті, який може бути укладений, і про вартісні режими якого говорив пан Міллер на нашій зустрічі за участю голови уряду Росії. НАК "Нафтогаз", наша влада сьогодні обманює наших громадян, формуючи ці тарифи, і посилаючись на МВФ, на все, що завгодно, крім того, що в основі цього лежить елементарний, принизливий для наших громадян заробіток певних комерційних структур, які намагаються нажитися на людях, які потім не знають, як звести кінці з кінцями, і де брати гроші, щоб оплатити комунальні витрати. Заборгованість за якими на 1 лютого 2019 року становила 62,6 млрд гривень. Ось спекуляції і маніпуляції, які робляться владою і "Нафтогазом" проти українських громадян. Наша мета була в тому, щоб розкрити цю схему, показати людям, де вони втрачають, де влада на них заробляє, і як цей незаконний необґрунтований заробіток прибрати, для того, щоб здешевити тарифи. Природно, це автоматом вплине на рівень доходів наших людей.

- Який економічний ефект ми отримаємо від прямих поставок газу з РФ? І яким чином це вплине на розмір тарифів на опалення і гаряче водопостачання?

- Це спричинить зміни тільки в бік зменшення ціни. А що буде, коли з 1 січня 2020 року транзит газу не буде в тому обсязі, який був у минулому році, – виходячи із загального обсягу транзиту 89 млрд? А якщо цей транзит збережеться на рівні 10-15 млрд? Або новий договір про транзит не буде підписано? Чи не буде створений газотранспортний консорціум? Де ж Україна візьме так званий європейський газ 1 січня 2020 року? Ось питання, які стоять сьогодні перед владою. Якщо це відбудеться, і не будуть вирішені питання транзиту, або газотранспортного консорціуму, тоді виникає питання щодо того, що Україна дійсно повинна буде купувати газ на міжнародних європейських газових хабах. Тоді ті долари, які беруться за транзит газу з цих пунктів, стануть реальними. І ці реальні долари будуть закладені в ціну. Саме тому сьогодні наша влада передбачає зростання цін з 317 дол. до 461 дол. Вона закладає не вартість газу, а свій заробіток на цьому газі. Тому вона не хоче прямих поставок газу і здешевлення тарифів. Те, що сказав Міллер, означає одне: є вартість газу, яка визначається у відповідності з вартістю брента нафти, на певний період. І, виходячи з цієї вартості, Міллер сказав, що ціна буде на 25% нижче. Тому коли "Нафтогаз" спробував дискутувати зі мною на тему вартості газу, сказавши, що я заявляю, що вартість буде 240-260 дол., а ми його вже купуємо за 226 дол., а будемо купувати по 217 дол., то в чому лукавство? Я говорив про вартість 240-260 дол. за 1000 кубів, – це вартість газу в 2018 році, якби Україна використовувала той прямий контракт, який є між Україною і Росією, і з яким ми газ не беремо з 2015 року. Тоді вартість брента нафти говорила про те, що ми цей газ можемо купити за 240-260 дол. А вони його купували в середньому по 300 дол. і дурили наших громадян. У листопаді-грудні його купували по 339 дол., у січні цього року 317, а зараз, враховуючи дев'ятимісячний лаг брента нафти, який бере участь у формуванні ціни, він знизився. Міллер говорив про ціну на той момент, коли ми досягнемо домовленості. Це буде з 1 січня 2020 року – береться брент нафти, формується ціна на газ на міжнародних газових хабах, і від цієї ціни буде зниження вартості для кінцевого споживача, для наших громадян, на 25%. Ось в чому суть пропозицій, які були досягнуті в результаті переговорів. А не ті маніпуляції, які сьогодні використовуються "Нафтогазом" і чинною владою для того, що зберегти джерело незаконних заробітків, якими вони обкрадають людей.

- Коболєв також робив заяву, що можна знизити ціну на газ. Він пропонував скасувати режим спеціального зобов’язання, і в такий спосіб знизити ціну. Як ви оцінюєте таку заяву Андрія Коболєва?

- Коболєв розуміє, що ціна газу на міжнародних газових хабах, в лютому – 226 дол. У березні-квітні вона може знизитися до 217, тому що брент нафти, який зараз в районі 67 дол., знижувався 9 місяців тому. Але Кабмін сказав, що він цього зробити не дозволить, – влада не хоче позбуватися заробітку. А те, що заявляє Коболєв, – маніпуляція, тому що поверніться до прямих постачань, і не треба чекати нового договору, тому що є чинний договір, і він буде працювати до 1 січня 2020 року. І беріть за цією ціною, і це буде нижче, ніж те, що ви робите. Але це невигідно тим, хто сьогодні працює в цій сфері і намагається незаконно заробити. Крім того, ці розмови були напередодні того, коли Гройсман заявив, що не буде продовжувати з ним контракт. Ці розмови відразу ж і припинилися після того, як контракт продовжили.

- Потрібно розвивати власні газові родовища, вкладати туди кошти, щоб можна було збільшувати цей видобуток. Чому Україна цього не робить, щоб ми не залежали ні від РФ, ні від Європи?

- В даному випадку треба говорити не про Україну, а про владу. Непрофесійну владу, яка не знає, як сьогодні можна відновити економіку і забезпечити нормальний економічний розвиток, для того, щоб Україна перетворилася на успішну країну. Тому в даній ситуації мало заяв, мало популізму, яким користується Кабмін на чолі із Гройсманом. Я пам'ятаю його полум'яну промову, що ми повинні наростити внутрішній видобуток газу до такого обсягу, через рік, два або п'ять (п'ять – це Гройсман визначив своє місце під сонцем, як прем'єр-міністра, що навряд чи відбудеться), що нам не треба буде його купувати, в тому числі в Росії. Але нестача у балансі газу з урахуванням внутрішнього видобутку становить близько 10 млрд за підсумками минулого року. А в позаминулому році вона була 14. Є кілька виходів з цієї ситуації. Перший – закрити всі підприємства в країні, і тоді не треба буде купувати по імпорту 10 млрд. Колись Україна споживала 50 млрд, з них 20 – населення, а 30 – це промисловість. Якщо закриється ще кілька десятків тисяч підприємств, якщо перестануть на виробництвах використовувати газ або закриють ці виробництва, то цей обсяг стане меншим. Я думаю, що влада і Гройсман мріють саме про це, для того, щоб відрапортувати, що все нормально, і газ по імпорту ми не купуємо. А чому ви раніше його купували до 30 млрд, а сьогодні 10? У вас спрацювала реформа енергоефективності? Та ні. У нас спрацювала антиєврореформаторська реформа, яка полягає в тому, що десятки тисяч підприємств зупинилися. Мільйони громадян втратили роботу, фактично сьогодні не функціонують високотехнологічні галузі: приладобудування, космос, авіабудування, ракетобудування, машинобудування.

Звісно, за такої ситуації в економіці це "хороший" шлях для влади, яка намагається за рахунок популізму вижити, відбутися й утриматися при владі. Є інший спосіб: нарощувати видобуток, для того щоб відкривати можливості для нарощування виробництва та промисловості. Цей спосіб вимагає інвестицій. Таких внутрішніх інвестицій в економіці України знайти неможливо. Їх можна тільки отримати ззовні. Для цього потрібно створити інвестиційний клімат. А влада за останні роки зробила все для того, щоб інвестиції не збільшувалися, а втекли з України. І дані Держкомстату про це яскраво свідчать. Якщо загальний обсяг прямих іноземних інвестицій у 2013 році становив 53 млрд дол., то на 1 січня 2019 року він скоротився до 32 млрд, тобто на 21 млрд інвестиції пішли з України. Щорічний приплив був на рівні 5,5. За останній рік він становив 2,9 млрд дол. Це свідчення того, що у нас відсутній інвестиційний клімат, а це адміністративний ресурс, який впливає на економіку. Це відсутність реального судового захисту інтересів бізнесу, це бездіяльність антимонопольного комітету в реалізації антимонопольного законодавства, де великий бізнес знищує не тільки малий, але й середній бізнес. Це конфлікт і ті бойові дії, які ведуться на Донбасі. Це неврегульованість і криза в гуманітарній, економічній та політичній сфері. Це все не приваблює і не створює клімату для приходу інвестицій. І не створить протягом найближчих років, якщо кардинальним чином не зміниться влада, якщо ми кардинальним чином не змінимо економічний курс. Це є аксіомою. Україна колись у складі Радянського Союзу, будучи УРСР, у 60-х роках добувала на рік 68 млрд кубів газу. Сьогодні – 19,7 млрд. Нафти добувала 14,5 млн тонн. Сьогодні – 2 млн тонн. Тоді відкрилися дешевші за собівартістю родовища нафти й газу в Сибіру і на Далекому Сході, і тому законсервували видобуток в Україні. Тобто Україна зберегла ці потенційні можливості, але для того щоб їх реалізувати, потрібна інша влада, інша політика, потрібен інший підхід, який поки ані в першому, ані в другому, ані в третьому вимірі, на жаль, в сучасному житті української влади не існує.

Хочу поговорити про газотранспортну систему України. Ви згадували про чинні контракти. Ми знаємо, що з 1 січня 2020 року спливає термін дії контракту на транзит газу з РФ до Європи через українську ГТС. Що буде з українською ГТС після 1 січня? Як відновити її прибутковість? За останні роки транзит газу приносив Україні близько 3 млрд дол. щороку.

Найстрашніше, чого треба не допустити, - це щоб українська ГТС не перетворилася на музей металобрухту, тому що це реально може бути і може мати місце після 1 січня 2020 року. Чому? Тому що коли ми говоримо про транзит газу, і ви правильно сказали, що ми отримуємо в бюджет близько 3 млрд, тому що у 2017 році прокачали 94 млрд, у 2018-му - 89 млрд, і якщо цей обсяг падатиме, то падатимуть і надходження до бюджету. Ми вже говорили з приводу того, що "Північний потік – 2" забере з цього балансу 56 млрд, а "Північний потік – 2" буде відкрито в грудні 2019 року. "Турецький потік" - перша і друга нитка – заберуть близько 32 млрд, з яких 16 будуть з балансу постачання газу до Європи, бо 16 залишається для внутрішнього споживання в Туреччині. Я вже вам розповів, 70-75 млрд, які можуть піти з транзиту через Україну до Європи. Чому? Тому що обидва ці обхідні шляхи є більш короткими і дешевими шляхами для транзиту газу до Європи. І, звісно, той, хто газ постачає, і той, хто його споживає... І це пояснює, чому Німеччина наполягає на відкритті "Північного потоку – 2", позаяк це їм коштуватиме набагато дешевше, а вони ж думають не просто про ціну газу, вони думають про вартість ціни газу для населення, тому що вони діють в інтересах своїх громадян. Це Україна думає, я маю на увазі владу в Києві, що вона діє в інтересах громадян України, коли говорить, що потрібно санкції застосувати щодо Росії, щоб не допустити "Північного потоку – 2", а Німеччина думає по-іншому. І каже: йдеться про економічні інтереси. І Ангела Меркель на Мюнхенській конференції з безпеки відповіла Україні та пану Порошенку, де вона прямо сказала (я цитую дослівно): "Я зазвичай на боці Порошенка, але російський газ залишиться російським газом, а Росія залишиться нашим партнером".

Виникає питання: а чому Україна виходить з того, що Росія – не партнер в питаннях постачання газу? Чому Україна вважає, що Німеччина і всі інші країни Євросоюзу повинні застосовувати санкції за вказівкою з Вашингтона, під керівництвом якого працює вся влада в Україні? Чому ми ігноруємо інтереси наших громадян і йдемо шляхом ігнорування економічних інтересів країни загалом і кожного громадянина окремо?

Тому що це примітивність, неспроможність і непрофесіоналізм нашої влади. І тут коли ми говоримо про газотранспортний консорціум, ми повинні розуміти, чому це вихід із ситуації. Адже якщо його не буде, а ми будемо підписувати новий контракт на транзит газу, я хочу сказати, його обсяг буде в районі 12-15 млрд куб. м. Це означає, що наша ГТС буде нерентабельною. Її рентабельність починається з 40 млрд куб. м прокачування. Що це означає? Це відсутність надходжень до бюджету. Але це не найстрашніше. Найстрашніше, що за такого обсягу газу, який заходитиме з РФ в нашу ГТС, у нас всередині газотранспортної системи недостатньо буде тиску для просування цього газу, для того щоб постачати цей газ до окремих регіонів країни. Він не буде доходити до внутрішніх споживачів в Україні, тому що цей тиск буде недостатнім. І це страшні наслідки, які чекають на Україну і наших громадян і про які навмисно замовчує сьогодні влада. А вона повинна про це говорити і вона повинна виходити саме з цього, коли пропонує ті чи інші варіанти подальшої співпраці в питаннях транзиту газу.

Тому коли я стверджую і постійно ставлю питання вже кілька років, що нам потрібен газотранспортний консорціум, я виходжу з того, що треба зацікавити Росію не транзитувати весь газ через "Північний потік – 1" і "Північний потік – 2 " і "Турецькі потоки". Або ще є труба Ямал – Європа через Білорусь, яка не завантажена і може (до речі, всупереч інтересам України) бути завантаженою до кінця, що ще зменшить обсяг газу для транзиту по Україні. І Україна, як власник труби, а також європейські країни, європейські оператори і країни Євросоюзу, ось якщо ми знайдемо спільний інтерес, і за рахунок збільшення обсягу прокачування газу... А треба сказати, що Росія поставила до Європи у 2018 році 201 млрд куб. м газу. Якщо в цьому буде інтерес Росії – постачати через цю трубу... А де він може бути? Сьогодні є ГТС, і її технічні можливості на вході – 304 млрд куб. м газу, на виході – 145 млрд куб. м газу. А я вже говорив, ми прокачали протягом останніх років 89-94 млрд. Якщо ми збільшимо обсяг, і в цьому побачать інтерес і європейські споживачі – газові оператори, і Росія, і Україна, тоді ми можемо зберегти ці надходження до бюджету в тому чи іншому обсязі, який буде реально забезпечити, а також функціонування ГТС та відрахування до бюджету України для зростання економіки. Якщо цього не відбудеться, то може бути або музей металобрухту, або буде той обсяг газу, якого не вистачатиме для внутрішнього забезпечення, зокрема й тиску, щоб цей газ потрапив до всіх внутрішніх споживачів в Україні. Це крах для системи, але це ще може бути крахом і для нашої економіки, тому що коли ми говоримо про 3 млрд дол., ми повинні пам'ятати, що дохідна частина бюджету у 2019 році становить 35 млрд дол. Можете собі уявити сегмент 3 млрд у складі всієї дохідної частини бюджету? Це те, про що повинна думати влада. Те, про що влада, на жаль, не думає. Те, що використовується владою як популізм, який працює проти країни і проти інтересів громадян і кожного громадянина окремо.

Хочу повернутися до ситуації на Донбасі. Вчора уповноважений представник РФ у контактній групі щодо України Борис Гризлов підтримав ваш мирний план. Деякий час тому його підтримали ватажки "ЛНР" та "ДНР". Якими повинні бути наступні кроки для реалізації вашого мирного плану?

Все дуже просто. Ви знаєте, що згідно з планом, передбачалися переговори в чотирикутнику, про які я говорив: Київ – Донецьк – Луганськ – Москва, передбачалися певні дії, і розділи плану-концепції його розписують: це створення автономного регіону, надання автономії для Донбасу, це переговори, пов'язані з гарантіями їх безпеки, це переговори щодо ухвалення низки законодавчих актів, зокрема внесення змін до Конституції з питання автономії, і інші питання, які зумовлюють особливий статус цих на сьогодні неконтрольованих територій. Донецьк і Луганськ з цим згодні, Москва з цим згодна. Що залишається? Залишається політична воля України. Залишається політична воля київської влади. Сьогоднішньої, завтрашньої – немає значення. Якщо мир – це головна проблема, яку треба вирішити (а ми бачимо за всією соціологією, що це саме так, тому що очікування і від президентських, і від парламентських виборів полягають у тому, що люди вважають проблемою № 1 мир і припинення бойових дій), то влада в Києві повинна швидше думати про те, як цей мир може бути реалізовано. І якщо є попередня згода всіх сторін, які можуть вирішити цю проблему, а Порошенко говорив, що ключ від миру в Кремлі... Москва каже: ми згодні з планом, який запропонував Медведчук. Донецьк і Луганськ це підтверджують. Тоді виникає питання: а сьогоднішня київська влада хоче миру? Я маю щодо цього серйозні сумніви.

Тому коли ви питаєте, що може бути наступним кроком, то я відповідаю: наступним кроком повинні бути реальні прямі переговори між Києвом, Донецьком, Луганськом і Москвою. Переговори, в основу яких має бути покладено реалізацію мінських угод, резолюції Ради безпеки ООН, яка затвердила ці угоди. Рішення глав "нормандської четвірки" - знайти спільний знаменник і вирішити цю суперечку, яка сьогодні, на жаль, триває і призводить до загибелі людей, знищення інфраструктури регіону як з одного, так і з іншого боку лінії зіткнення на сході нашої країни. Тому справа залишилася за малим, умовно за малим, а в принципі – за головним: треба щоб влада захотіла цього. На сьогодні влада цього не хоче. Ось що я можу стверджувати і говорити наразі.

Дякую, що долучилися до нашого ефіру!

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Загрузка...

Віджет партнерів

d="M296.296,512H200.36V256h-64v-88.225l64-0.029l-0.104-51.976C200.256,43.794,219.773,0,304.556,0h70.588v88.242h-44.115 c-33.016,0-34.604,12.328-34.604,35.342l-0.131,44.162h79.346l-9.354,88.225L296.36,256L296.296,512z"/>