Віктор Медведчук: Ми зробимо все, щоб новий президент займався питанням мирного врегулювання на Донбасі

Віктор Медведчук: Ми зробимо все, щоб новий президент займався питанням мирного врегулювання на Донбасі
Zoya Shu/112.ua

Віктор Медведчук

Голова Політради партії "Опозиційна платформа – "За життя"

"112 Україна": З нами на зв’язку голова політради партії "Опозиційна платформа – За життя" Віктор Медведчук. Сьогодні залишилося два кандидати на пост президента. Вже стало простіше говорити, чого від них можна очікувати в питаннях, які найбільше турбують українців. В першу чергу йдеться про відновлення миру на Донбасі. На вашу думку, чи можливі якісь зрушення в цьому питанні після виборів?

Віктор Медведчук: Я думаю, що це може мати місце тільки після виборів. Тому що сьогодні кандидати займаються зовсім іншим. Для них сьогодні актуальними є інші питання. Що, з одного боку дивно, а з іншого – незрозуміло. Я думаю, що питання миру і припинення бойових дій, питання економіки та соціальної сфери повинні залишатися головними і найбільш актуальними, в тому числі і для кандидатів у президенти. Але сьогодні, на жаль, головне – це дебати, аналізи, їхні результати та багато іншого, а не те, що дійсно хвилює більшість громадян України. Тому навряд чи сьогодні можна очікувати якихось зрушень у питаннях мирного врегулювання, хоча я впевнений, як і наша партія "Опозиційна платформа – За життя", що питання мирного врегулювання, які викладені мною в плані-концепції, запропонованому мною в січні на з'їзді нашої партії, залишаються не просто об'єктивним позитивним вирішенням цього питання, але сьогодні розділи і процедура цього плану підтримані в Луганську і Донецьку. І підтримані в Москві. Про що заявив Гризлов, що визнає сьогодні міністр МЗС Лавров і що підтримується керівництвом РФ. Тому ось головні очікування від виборів – мирне врегулювання, але, мабуть, про це можна починати розмову наново уже після 21 квітня, а якщо точніше, то після інавгурації і вступу на посаду нового президента. Наша політсила, і я, як людина, що відповідає за цю ділянку роботи, будемо продовжувати робити все, щоб незалежно від того, хто буде обраний за підсумками президентом країни, він займався цим питанням. Це найбільше очікування наших громадян – близько 80% населення вважають, що це головна проблема для України. І не просто займався, а йшов по шляху, щоб мир був відновлений, а бойові дії були припинені.

- Протягом цього року ви вже двічі зустрічалися з президентом Білорусі Олександром Лукашенком. Якою може бути роль Білорусі у вирішенні ситуації на Донбасі?

- Ці зустрічі були не марними. Олександр Григорович Лукашенко, як глава Республіки Білорусь, – людина, яка створила умови для переговорного майданчику в Мінську, де були підписані мінські угоди в лютому 2015-го року, і (яка займалася, - ред.) подальшим забезпеченням делегацій і України, і Росії, і представників Луганська, Донецька. Вони здійснюються на високому рівні, і це все створює умови для того, щоб ми всі могли домовитися. Роль пана Лукашенка вже існує в питаннях мінських домовленостей, і з урахуванням його позиції – а він вважає, що мир повинен бути встановлений в Україні, і він готовий робити для цього все необхідне; саме це було предметом обговорення і в січні, і зараз, і була ще зустріч у лютому 2019-го року, де ми обговорювали, що він може більш активно зайнятися питаннями мирного врегулювання та відновлення миру на Донбасі, тому що він дійсно цього хоче, у нього є така можливість, – все, що буде в цьому плані робити пан Лукашенко, буде сприйматися українськими громадянами з довірою. Рівень довіри до нього найвищий серед рівня довіри до всіх інших керівників іноземних держав. Він у цьому рейтингу на першому місці, і це означає, що якщо він буде займатися цими проблемами, їх вирішенням, і буде висловлювати ті чи інші позиції, то до нього будуть ставитися довірливо. А оскільки у нього є і бажання цим займатися, то це може сприяти мирному врегулюванню на Донбасі. Я продовжую наполягати, – і так вважає більшість громадян України, – що це найголовніше завдання, яке стоїть перед будь-якою владою у Києві: встановити мир і припинити бойові дії.

- Яким ви бачите розгортання політичної ситуації після другого туру виборів? Чи варто очікувати на загострення відносин у системі президент-парламент, як про це говорять деякі експерти?

- Все буде залежати від того, хто буде обраний президентом 21 квітня. Тут загострення відносин президент-парламент може мати місце, але для новообраного президента важливо, яким буде Кабмін. І чекати відставки Кабміну, як це передбачено Конституцією, до виборів парламенту в жовтні 2019 року, – це дуже багато. Це довго, нераціонально і необґрунтовано, з боку будь-якого президента. Займати вичікувальну позицію і не наводити лад в країні, звільняючи її від хаосу, економічної плутанини, від питань, пов'язаних із соціальними виплатами, комунальними тарифами, в очікуванні ще однієї виборчої кампанії з виборів парламенту, на мій погляд, – контрпродуктивно. У чому можуть бути загострення в майбутньому – це між новим президентом і урядом. Кабмін України днями святкуватиме своє триріччя. Триріччя непрофесіоналізму, нестримної боротьби з усім, що може бути нормальним для наших громадян. Були завалені всі основні реформи: охорони здоров'я, пенсійного забезпечення, зміни економічного курсу, доходу громадян – з одного боку зростанням цін, з іншого – зростанням вартості послуг. Цей Кабмін жодного разу не звітував перед ВР, і новообраний президент повинен поставити питання перед парламентом про зміну уряду. Не чекаючи жовтня-листопада поточного року. Ось головна проблема, навколо якої, я думаю, будуть дискусії, суперечки, а може, і загострення політичної ситуації. Але це буде обґрунтовано, якщо метою буде зміна чинного уряду, що є першочерговим завданням для змін у бік покращення життя наших громадян.

- У Раді сьогодні прозвучала заява, що буде створена робоча група, яка буде розробляти закон про імпічмент президенту. Чи потрібен такий закон, і коли, на вашу думку, він може бути ухвалений?

- Тут є помилка, а помилка – елемент відсутності професіоналізму наших "шанованих" депутатів, які мають довіру 5% населення, в тому плані, що такий закон потрібен. Це першочергове завдання – врегулювати питання процедури імпічменту. Тільки багато наших депутатів, які про це говорять, не знають, що воно врегульовано. І не тільки статтею 111 Конституції, але і законом, на який посилається стаття 111 Конституції. Цей закон – регламент ВР. Коли регламент був затверджений постановою ВР, то тоді законодавчого затвердження регламенту не існувало, і не існувало нормативного затвердження в цьому законі, який потім затвердив регламент ВР, розділу, пов'язаного з процедурою імпічменту. А сьогодні є стаття основного закону, де передбачена процедура і підстави імпічменту, є розділ на рівні і в силу чинного закону – закону про регламент. І якщо комусь хочеться, і є підстави, а головне – можливості і ресурси, провести процедуру імпічменту, то це можна зробити. Я б зупинився тут на питанні законодавчого затвердження та закріплення статусу слідчої комісії ВР. Це завдання номер один. Тому що без слідчої комісії контрольна функція ВР, яка прописана, виходячи з конституційної реформи 2004-го року, в Конституції України, сьогодні досі залишається мертвою. Вона була народжена, була передбачена конституційною реформою, яка знову була введена в дію в лютому 2014-го року. Але вона не діє, нікого не лякає, не створює підстави для депутатів регулювати і контролювати органи влади за допомогою слідчих комісій. Тому закон про слідчі комісії потрібен, але ще більш актуальним є питання, пов'язане з системою виборів у парламент, – пропорційні вибори з відкритими списками. Якщо ми хочемо покінчити з політичною корупцією у ВР, по відношенню до мажоритарки, яка застосовується постійно, ми повинні знову повернутися до пропорційної системи виборів. І це можна зробити тільки законом, який вже пройшов перше читання. Його необхідно затвердити, для того, щоб вибори в жовтні 2019-го року проходили за новою, пропорційною системою, а не змішаною, як зараз.

- Чи можна говорити, що результат Юрія Бойка, якого підтримала "Опозиційна платформа – За життя", гарантує партії проходження до нового складу ВР?

- Питання не в гарантіях, а в тому, наскільки програма і ті ідеї, з якими партія піде на вибори, будуть прийнятними для наших виборців, наскільки вони їх приймуть і захочуть надати довіру нашої партії. І Юрій Бойко не може бути ніяким гарантом на парламентських виборах – він може бути одним з членів нашої команди. Коли мова йшла про президентської виборчої кампанії, наша партія працювала на одного кандидата, і він був уособленням нашої програми, партії "Опозиційна платформа – За життя" на цих виборах. Сьогодні на вибори йде команда, яка буде складатися з кандидатів у народні депутати. Команду формує наша партія, в якій, безумовно, буде і Юрій Бойко, як і всі інші. І саме робота команди, її ефективність, може гарантувати проходження нашої партії в парламент. Саме так, а не інакше.

- Наскільки вірогідним є сьогодні об’єднання опозиції взагалі і навколо яких ідей це об’єднання може відбутися?

- Не зовсім розумію, про яку опозицію ви говорите, тому що у нас сьогодні всі політичні сили в опозиції, крім чинної влади. І крім пана Порошенка, який є чинним президентом. Всі інші політичні сили, крім НФ, в опозиції. Якщо йдеться про опозицію, яку ми намагалися повністю об'єднати на електоральному полі півдня і російськомовного населення, то ми виконали в більшій частині це завдання, коли об'єдналися два найбільш рейтингові кандидати в президенти. Про це свідчили всі соціологічні опитування, до початку президентської кампанії. Об'єдналися пани Рабінович і Бойко. Ми вважаємо, що результат Бойка – це результат нашої партійної команди, результат, якого ми всі разом досягли, природно, з нашим кандидатом Юрієм Бойком. Якщо говорити про об'єднання тієї частині "Опозиційного блоку", яка самостійно йшла під час виборчої кампанії, панове Вілкул, Новинський, Мураєв і багато інших, то це об'єднання може мати місце тільки тоді, коли ми знайдемо спільний знаменник нашого об'єднання. В першу чергу – ідеологічний, тому що у нас були різні ідеології на цих виборах. Ми реально представляли інтереси південного сходу і російськомовного населення, реально боролися з чинною владою, яку очолює пан Порошенко. А це боротьба з тарифним геноцидом, боротьба за мир і припинення бойових дій, боротьба з печерним націоналізмом, кримінальним свавіллям і багатьом іншим. Ми впевнені, – і цьому дано відповідну оцінку нашими виборцями, – інша команда, ці люди, працювали в інтересах пана Порошенка. Вони працювали на розкол нашої опозиції і південного сходу, вони працювали з метою відтягнути голоси у Бойка, для того, щоб він не зміг пройти у другий тур. А це була стратегічна задача, що була поставлена партією для нашої команди і нашого кандидата Юрія Бойка. І їм, на жаль, це вдалося. І ті чотири з невеликим відсотки, які отримав пан Вілкул, дали можливість пройти у другий тур не Бойкові, а Порошенку. Тому щоб говорити про об'єднання з цими людьми – вони повинні виявити таке бажання. Але таке об'єднання може мати місце, тільки якщо ми зможемо домовитися ідеологічно. Тому що ми зради в питаннях ідеології не визнаємо, і з цим рахуватися не будемо. Якщо ми знайдемо спільний знаменник в питаннях ідеології, тоді можна говорити про об'єднання. Сьогодні це питання не на порядку денному. До нас з таким проханням не зверталися, і ми його самостійно не розглядали, і розглядати не збираємося.

- В парламенті кажуть, що можуть ухвалити виборчий кодекс до виборів народних депутатів. Подано вже 4000 правок. На вашу думку, це реально? І чи потрібно зараз?

- Я слабо вірю, що це може відбутися, але якщо б мені поставили запитання, що найголовніше, чого можна очікувати від цього парламенту, з рівнем довіри в 5%, то якби вони взяли виборчий кодекс, в основі якого лежить пропорційна система з відкритими списками на виборах у ВР, то вони фактично виконали б своє історичне призначення. Якщо країна повернеться до пропорційної системи виборів, то це означає, що ми покінчимо з величезним пластом політичної корупційної складової, яка притаманна сьогодні цим всім процесам: переходам із фракцій, купівлі мажоритарних округів, купівлі місць і всьому іншому, як винятковому бруду, з чим ми зіткнулися, коли вибори проходили за змішаною системою. Саме тому в 2004 році ми зробили все необхідне, щоб запровадити пропорційну систему виборів. І ми були праві, тому що ми боролися з цим. У нас були випадки тоді, коли з однієї фракції в іншу переходила маса депутатів. Були "герої", які за каденцію могли змінити 12-14 депутатських груп і фракцій. Це все триває і сьогодні, в спотвореній парадигмі на реальний законодавчий процес, що має місце і відбувається у ВР. З цим треба покінчити, обрубати як можливість того, щоб створювати в майбутньому ґрунт для політичної корупції у ВР. Це найголовніше завдання, а не закон про мови або який-небудь інший. Саме закон, що стосується регулювання і встановлює нову процедуру парламентських виборів за пропорційною системою.

- Чи буде принцип виборів за відкритими списками запроваджений в Україні, і якими саме вони повинні бути?

- Існує кілька десятків різновидів так званих відкритих списків, якщо аналізувати законодавство інших країн, де діє пропорційна система на основі або повністю при виборах парламенту, з тим, які особливості мають ці відкриті списки. Найголовніше питання – пропорційна система виборів. І треба погодитися на ті відкриті списки, які будуть мати найбільшу підтримку в парламенті. Не треба сперечатися і дискутувати на цю тему. Так, вони повинні бути відкритими, для того, щоб не було водіїв, охоронців, а щоб прийшли політики, професіонали, люди, які розбираються в різних галузях нашого життя, розуміють, що треба зробити, щоб ці галузі належним чином врегулювати на законодавчому рівні. І якщо це станеться, то це буде величезний успіх розвитку нашої демократії і розвитку України як правової держави. Не треба торгуватися з приводу того, що якісь відкриті списки кращі за інших. Будь-які відкриті списки, навіть найпримітивніші, які будуть означати неможливість реалізації тих вад, які я перерахував, дають підстави для того, щоб вони були затверджені. Тому що головне в цьому – пропорційна система. Це – фундамент, стіни і дах ми добудуємо. Якщо вони в чомусь будуть мати недоліки – це можна виправити в майбутньому. Головне – обрати майбутній парламент за пропорційною системою. Це стратегічне завдання сьогодні для нашої країни, для держави, як завдання щодо подальшого державного будівництва в Україні.

- Сьогодні в усіх ЗМІ обговорюється питання про можливість дебатів між двома кандидатами на пост президента. На вашу думку, чи не забагато уваги сьогодні приділяється цьому елементу передвиборчої кампанії? Що ви з цього приводу думаєте?

- Я підходжу до цього дуже критично. Фактично 1 квітня ми вже знали результати попередні, але 7 квітня вони вже були затверджені ЦВК, а суспільство і ЗМІ і сьогодні змагаються в тому, як краще сказати або подати дискусію з приводу дебатів, аналізів, як ті питання, які сьогодні є найбільш актуальними. Ми добре розуміємо, що це дурість, абсолютна маячня. Тому що в той час, коли країна повинна дізнатися, хто з двох кандидатів може бути більш ефективним на посаді президента, коли громадяни України повинні дізнатися програми цих кандидатів, що вони збираються робити, і головне, з ким, – в цей час ми обговорюємо дебати і де вони відбудуться. В який день, о котрій годині, за участю кого. І найголовніше: ще треба виконати певні взаємні умови, для того, щоб ці дебати проводилися. Ось так елементарно, примітивно на сьогодні відволікається увага від головних проблем у суспільстві. А це продовження бойових дій на Донбасі, тарифний геноцид, який зашкалює, тому що на сьогодні борги за ЖКГ становлять 69 мільярдів гривень – це на 1 березня. Більше 30% населення не здатні і не платять ці тарифи. Ми залишаємося найбіднішою країною Європи, платимо найбільше грошей за газ і опалення, і ці ціни з 2014-го року зросли на 1080 – 1225%. А хіба не проблема сьогодні нові робочі місця, зарплати, рівень доходів громадян. От хай би вони, ті, які вийшли у другий тур, змагалися на цьому терені. Хто може не просто сказати, а реально зробити і продемонструвати, що він може це зробити реально? Відкрити нові робочі місця, залучити інвестиції, встановити мир на Донбасі, вирішити питання з тарифним геноцидом, зшити суспільство, припинити протистояння, національну ворожнечу. Не нагнітати ситуацію з томосом, з приводу гноблення і провокаційних дій щодо єдиної канонічної православної церкви. Не нагнітати ситуацію з мовою, розповідаючи казки про зміцнення функціонування української мови, прикриваючись при цьому, що це закон про дискримінацію російської мови та інших мов національних меншин. Ось що повинні робити кандидати сьогодні, для того, щоб завоювати довіру через демонстрацію своїх реальних дій у майбутньому. А вони сьогодні говорять про те, як провести дебати, підміняючи це тим, що нібито під час дебатів ми всі дізнаємося. Якщо дебати будуть – ми подивимося, що ми дізнаємося. Але цей цирк, який відбувається сьогодні, буде продовжуватися, в тому числі і під час дебатів.

- А що взагалі повинен робити новий глава держави, коли отримає владу?

- Перше, що повинен робити новий глава держави, і це стосується не тільки того, хто може вперше стати президентом, пана Зеленського, але і пана Порошенка (про що він вже починає говорити), – треба міняти команду. Перше, що треба зробити – відправити у відставку Кабмін. Він є непрофесійним, непридатним органом центральної виконавчої влади. Ці люди не повинні перебувати у цих кабінетах, тому що крім шкоди нашій країні, нашим людям, вони нічого іншого не зробили. Тому це головне завдання нового глави держави, з цим парламентом, який буде продовжувати виконання своїх функцій до кінця року: вони повинні, зобов'язані відправити у відставку цей уряд. Повинна прийти нова команда професіоналів, яка змінить ситуацію на краще. Ось головна стратегічна задача для нового глави держави.

- Я хотіла б ще закцентувати увагу, що нещодавно ви зустрічалися з керівництвом РФ і "Газпрому", звідти ви привезли пропозиції щодо зменшення ціни на газ і збереження прибутковості української газотранспортної системи. Цікаво дізнатися, якої реакції з боку вже новообраного президента ви очікуєте на пропозиції, саме які привезли з Москви?

- А ви знаєте, я вам хочу сказати, що цю реакцію ми вже отримали. Вона публічна, її всі чули, хто хотів почути. Відразу ж після нашого повернення і зустрічі з керівником уряду РФ паном Медведєвим і керівником "Газпрому" Міллером, коли на цій зустрічі представники РФ не тільки продемонстрували, що вони готові піти назустріч Україні, українським громадянам у питаннях зниження ціни на газ, і, як ви правильно сказали, була озвучена цифра на 25% нижче, ніж та ціна, за якою сьогодні купує на міжнародних газових хабах – нібито на цих хабах купує – Україна газ у європейських операторів. Я вже неодноразово говорив, що він купується в Україні під час його транзиту з Росії в Європу. Ну, нехай це залишається на їхній совісті. Але коли була озвучена така ініціатива, яка була відповіддю на наші переговори і відповіддю за результатами переговорів, що Росія готова знизити вартість ціни на газ на 25%, це означає, що відповідним чином були б знижені ціна і вартість газу в комунальних тарифах, і у вартості газу безпосередньо, і в питаннях опалення та гарячого водопостачання. Це ж позитивний момент. Ми ж не уповноважені були домовлятися або підписувати якісь документи. Ми продемонстрували, що у нас є така можливість вести переговори. Більше того, ми показали, що ми можемо домовлятися, і ми домовилися про це. Реакція президента? Перша прозвучала під час його виборчого туру, коли він сказав: "До кого вони поїхали? У кого вони просили? Що вони там випрошували?". Це реакція людини, яка відповідає за комунальні тарифи. Це реакція людини, яка несе пряму відповідальність за рівень забезпечення наших громадян, за ті космічні ціни, які завдяки йому і під його чуйним керівництвом були підвищені для населення країни, яке вже не може платити за цими тарифами. Або реакція буквально вчора, на одному з телевізійних каналів, коли він сказав: "А кого взагалі цікавлять ціни на газ? Українців цікавлять ціни на газ?". Ви можете уявити блюзнірство, цинізм цієї фрази чинного президента, який говорить, що українців не цікавить ціна на газ? Значить, ті космічні тарифи, які вони зобов'язані сьогодні платити і які вони намагаються платити, а 30% вже не може цього робити, – це їх не цікавить. А що ж цікавить? Пан президент продовжує: "Як можуть цікавити українців ціни на газ, коли існує загроза українській державності?". Це в чому загроза? Так, є реальна загроза. Реальна загроза є, що ви, пане президент, з 2014 року ввели зовнішнє управління США і Вашингтона в Україну, що вплинуло на незалежність і суверенітет нашої країни. Ось це загроза українській державності, а не ціни на газ, які повинні полегшити ситуацію з тим, що сьогодні наші громадяни зобов'язані платити те, що вони не заслужили, і те, що вони не повинні платити. Ось це і є суть того, про що говорить президент, продовжуючи розвивати тезу про те, що не потрібен нам дешевий газ, ми зіскочили з російської газової голки, а це, природно, є брехнею, причому цинічною брехнею, це є популізмом, не відповідає дійсності, це один з елементів його виборчої кампанії. Так от, весь інтерес зводиться до того, що ось оцінка того, що ми зробили. Але адже ми це робили не для пана Порошенка, адже пан Порошенко і йому подібні будуть платити за газ стільки, скільки треба буде, і навряд чи вони знають, скільки вони платять за газ. Адже ми говорили про ті мільйони громадян, які зубожіли за роки реформаторської влади з 2014 року Порошенка і його команди, яку він очолював і очолює сьогодні. Ми ж говорили про інтереси цих людей. Більш того, ми не говорили, як всі інші, коли виступав наш кандидат, ще будучи кандидатом в президенти під час і до першого туру, і наша команда, яка його підтримувала, про те, що ми готові знизити в два рази, в три, в чотири, деякі і в шість знижували. Ми ж не просто говорили про те, що ми готові знизити ціни на газ і зменшити тарифи, ми поїхали і показали, не просто показали нас там, а показали реакцію тієї сторони, від якої залежить сьогодні вартість газу, який ми купуємо, – а ми продовжуємо купувати російський газ, він не виходить за межі України, він як зайшов з Росії по шляху транзиту в Європу, так і залишився в Україні; це все брехня, коли говоримо, що ми зіскочили з російської газової голки: він тут залишається, це ми його купуємо за завищеними, накрученими цінами в європейських операторів, і ці накрутки відшкодовують не ті, хто купує, а відшкодовують мільйони населення, які платять непомірні комунальні тарифи. Так от, ми зробили те, що ми продемонстрували не на словах, а на ділі, що це може мати місце. Ось що головне. І якщо це з тієї чи іншої причини не дійшло до людей до кінця, то ми будемо продовжувати це робити, ми будемо демонструвати, що у нас є можливості домовитися, і цим ми можемо покращити ситуацію з умовами життя людей, з умовами їхніх доходів, тому що мова йшла і про відновлення економічних зв'язків, і збереження газотранспортної сьогодні магістралі і системи, а це надходження до бюджету близько 3 млрд доларів, які ми, природно, якщо залишиться ця влада чи прийде подібна до цієї влади, яка буде ігнорувати ці економічні закони, а їх ігнорувати не можна, то ми втратимо і ці надходження в бюджет. Тому ми демонструємо, що нам треба домовлятися з нашим сусідом, РФ, в питаннях економічних відносин, питаннях вартості газу, питаннях збереження транзиту по нашій газотранспортній системі, це те, що дасть сьогодні плюс всім громадянам України, це позначиться на реальному зростанні їхніх доходів, це позначиться на можливості збільшити кількість робочих місць і всім, що з цим пов'язано в економічній і соціальній сферах.

- Почули від вас відповідь на це запитання, а далі маю трішки сумних цифр. Ну, наприклад, факт того, що Мінекономрозвитку зафіксував уповільнення економіки України, а Світовий банк погіршив зростання внутрішнього валового продукту. От як ви думаєте, що на це впливає? Вибори чи є якісь інші фактори?

- Ви знаєте, вибори завжди впливають на економіку будь-якої країни, а тим більше такої країни, якою є Україна, а наша країна сьогодні з економічною системою, яка не усталилася, тобто не стабілізувалася, особливо після того розвалу та хаосу, який почався в 2014 році при цій команді єврореформаторів. Звичайно ж, вибори, а тим більше дві такі виборчі кампанії протягом одного року – це страшне потрясіння, в тому числі в економічній та соціальній сферах. Але головне полягає в іншому. Адже стабільність економіки полягає не в тому, що політичні процеси можуть на неї впливати. Стабільність економіки полягає в тому, що якщо є інвестиційні складові, якщо є фундамент економіки, який дозволяє продовжувати розвиток промислового сектору, індустріального в цілому, сільського господарства, приладобудування, машинобудування, багатьох інших галузей, які складають основу комплексу народного господарства, то тоді економіка може встояти. Але в цій ситуації те, що було закладено в 2014-му, те падіння, яке відбувалося в економіці в 2014-2015 роках, і те так зване номінальне зростання, що мало місце в 2016-му, 2017 і 2018-му, – а це дійсно, якщо говорити про цифри, це було, але це жодною мірою не змінило країну на краще. Чому? Тому що за підсумками 2018 року у нас зріс ВВП, наприклад, у порівнянні з 2017-м, який був тоді 112 млрд доларів, він за підсумками 2018-го став 130,9 млрд доларів, але при цьому частка ВВП на душу населення залишилася так само найнижчою в Європі, це 3100 доларів десь на одну людину. Ось вам результат цього економічного зростання, тобто це економічне зростання на папері, воно не позначилося ні на особистих доходах, ви знаєте про те, що середня заробітна плата найнижча в Європі за підсумками 2018-го, у нас найнижча пенсія, у нас найнижчий прожитковий мінімум в Європі, і у нас сьогодні все це на тлі зростання цін, які за ці роки зросли на 300-400%, скорочення робочих місць, бо вони скоротилися в десятки тисяч, зростання соціальної напруженості. Все це разом, якщо намалювати цю картину з реальних цифр, підкреслюю, цифр Держстату, створює те, що не може не сповільнити так зване оце паперове, якщо точніше, на папері, зростання, і не привнести нічого нового в питання поліпшення умов життя і, головне, рівня доходів населення – рівень доходів залишається на низькому економічному рівні, і це стосується, як я вже сказав, і пенсій, зарплат та прожиткового мінімуму. Тому що нічого не сталося в економіці, що дало б можливість забезпечити зростання. Інвестиції тікають з України, по-справжньому біжать. За ці роки, з 2014 по 2019 рік, обсяг прямих іноземних інвестицій зменшився з 53 млрд до 32, на 21 млрд. Щорічний приплив прямих іноземних інвестицій зменшився з 5,5 млрд доларів до 2,9 млрд. При таких цифрах, знову-таки Держкомстату, говорити про те, що в економіці ми можемо очікувати чогось, що може бути за підсумками названо поліпшенням, просто не доводиться. Немає фундаменту, немає бази, і в цьому сьогодні винна влада, і в першу чергу в цьому винен уряд як Яценюка, так і Гройсмана. Вони довели до цього рівня, до зубожіння мільйонів наших громадян нашу країну.

- Пане Медведчук, а що взагалі після виборів чекає українську економіку? От варто очікувати якихось кардинальних змін , ну якщо говорити про рівень, який зрозумілий будь-якому громадянину України, ну, наприклад, там, чи виростуть ціни, що буде з тарифами?

- Ну, по-перше, поки тарифи ростуть, і ціни теж ростуть, і це якраз є тим фактом, який встановлює, знову-таки, Держкомстат. Тому що ціни, тарифи та комунальні послуги зростуть згідно з підписаним меморандумом з МВФ, з 1 травня вони зростуть, якщо сьогодні це в доларовому обчисленні це 317 доларів за 1000 кубічних метрів, або 8550 грн, то вони зростуть до 9850 грн, а з 1 січня, що підписано у цьому ж меморандумі, вони зростуть до 12314 грн. Тобто тарифи будуть рости в будь-якому випадку, якщо ми будемо виконувати ось ці вказівки, побажання МВФ. Ціни будуть зростати відповідно у тому числі і з цим, тому що ціни на газ, комунальні тарифи автоматом відображаються в собівартості будь-якої продукції. Робочих місць додаткових відкрити сьогодні неможливо, тому що немає інвестиційної складової, і інвестиції, я вже говорив, і називав цифри, вони тікають з України, а не приходять в Україну, тому завдання влади – глави держави, який буде обраний 21 квітня, і парламенту, який буде обраний в кінці цього року, – полягає в тому, щоб радикально змінити економічний курс країни. Це стосується податкової сфери, це стосується перегляду умов України в рамках зони вільної торгівлі з ЄС, яка є економічно згубною для нашої країни і продемонструвала це за ці останні роки. Це саме одновекторність нашої економіки. В Україні завжди була багатовекторна економіка, і саме така економіка давала можливість і зростання добробуту і рівня життя, що було продемонстровано на початку 2000-х, коли зростання економіки становило і 8, і 10, і навіть 12%, що було найбільшим у Європі. Сьогодні таких цифр зростання не існує і, найголовніше, немає підстави очікувати цього, а тому треба докорінно змінювати підвалини економічної системи, і якщо цього не зрозуміє новий глава держави, якщо в цьому його не підтримає новий парламент, то, на жаль, ця ситуація в країні в економічному, а значить, ми повинні це розуміти, і в соціальному контексті буде тільки погіршуватися.

Якщо Україні все ж таки вдасться вирішити ситуацію на Донбасі, то наступним питанням, звичайно ж, стане його економічне відновлення. Чи впорається Україна з цим питанням самотужки?

- Ви знаєте, ні, Україна самостійно з цим не впорається, але в цьому немає необхідності, тому що я впевнений, що якщо ми реалізуємо можливість миру на Донбасі, припинимо бойові дії, в тому числі і нашим планом-концепцією, на який вже дали попередню згоду Донецьк, Луганськ і Москва, передбачені і вільна економічна зона на цих не контрольованих сьогодні територіях, і питання, пов'язані з фінансовою, економічною, бізнес-діяльністю на цих територіях, і при цьому якщо це буде поєднуватися, а я впевнений, що це буде, з міжнародною європейською допомогою, з допомогою тієї ж РФ, про що неодноразово говорилося і про що публічно неодноразово стверджувалося, то, безумовно, ми зможемо через кілька років вийти з ситуації кризи на цих територіях, тому що відновлення інфраструктури буде головним завданням, оскільки йдеться про відновлення не тільки інфраструктури, але, найголовніше, створення умов життя цих людей і створення нашого економічного та індустріального потенціалу десь у розмірах або в обсязі 15-18% від усього економічного потенціалу нашої країни.

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Загрузка...

Віджет партнерів

d="M296.296,512H200.36V256h-64v-88.225l64-0.029l-0.104-51.976C200.256,43.794,219.773,0,304.556,0h70.588v88.242h-44.115 c-33.016,0-34.604,12.328-34.604,35.342l-0.131,44.162h79.346l-9.354,88.225L296.36,256L296.296,512z"/>