Віктор Медведчук: Ключі до миру на Донбасі – у Кремлі; скільки нам чекати, доки Зеленський це зрозуміє?

Віктор Медведчук: Ключі до миру на Донбасі – у Кремлі; скільки нам чекати, доки Зеленський це зрозуміє?
Голова Політради партії "Опозиційна платформа - За життя" Віктор Медведчук 112.ua

Віктор Медведчук

Голова Політради партії "Опозиційна платформа – "За життя"

112 Україна: Голова політради партії "Опозиційна платформа - За життя" Віктор Медведчук. Вітаємо вас.

Віктор Медведчук: Добрий вечір.

Головна новина сьогоднішнього дня: Міхеїлу Саакашвілі повернули український паспорт? Чим він займатиметься далі, як ви вважаєте?

Ви знаєте, я все-таки вважаю, що це не головна подія в нашому житті та навіть сьогоднішнього дня. Чому? Тому що те, що йому повернули паспорт або скасували указ, виданий паном Порошенком, це абсолютно правильно, тому що його було незаконно позбавлено громадянства. Тут все позитивне для мене в сприйнятті пана Саакашвілі закінчується. Я не прихильник Саакашвілі, я не визнаю його як людину, яка претендує на лідерство в політичному світі України і в політикумі України взагалі. Чим буде займатися? Напевно, як завжди. Для цієї людини завжди був характерний піар, надання та розповідь про себе коханого, як про кращого, знакового, значущого й такого, хто може щось зробити. Думаю, що на цьому, на жаль, всі його пропозиції в нашому житті й закінчаться. Але з урахуванням того, що життя дійсно змінилося і, як правильно останнім часом помічають, життя стало веселішим, то, напевно, це один з ось цих фактів або сторінок подій, коли один відомий персонаж (я зараз як раз не про Парубія), говорив про те, що життя стало кращим, життя стало веселішим. Сказано це було, щоправда, давно, майже 100 років тому (якщо бути точним – десь 85) Йосипом Віссаріоновичем Сталіним. Але ми пам'ятаємо, як було веселіше і краще. Не дай боже, щоб в Україні щось про це нагадувало.

А ви вважаєте, що такі ризики сьогодні існують?

Ви знаєте, я думаю, що такі ризики існують завжди, особливо якщо ми говоримо про нашу країну. Я це не пов'язую з паном Саакашвілі, не подумайте не дай боже. Він точно цього не зможе зробити, навіть якщо дуже захоче. І навіть ті його нечисленні прихильники, які є в Україні, теж на це не здатні. Але, на жаль, все складається так, що ніколи не можна говорити з приводу того, що те, що є, може бути ще гірше. І те, що нам демонструвала влада (щоправда, на щастя, пішла) за останні 5 років, це те, що було дедалі гірше й гірше, і про це можна багато й довго говорити. Але люди від цього втомилися, очікування людей були великі, саме тому пан Зеленський отримав 73% на виборах. І очікування на сьогодні не просто завищені, вони космічно завищені. І ці очікування дійсно вимагатимуть від пана Зеленського конкретних кроків, конкретних дій і змін у нашому суспільстві та в країні загалом.

Чи має Саакашвілі юридичне право брати участь у дострокових парламентських виборах в Україні? Тому що буквально перед вами Леонід Кравчук прогнозував, що пан Саакашвілі може навіть стати кандидатом в одному з мажоритарних округів.

Ви знаєте, я не готовий зараз говорити про те, скільки років він є громадянином України, але мені здається, що йому громадянство було надано або в 2015 або 2016 році. Якщо це так, то він не має можливості брати участь у парламентській виборчій кампанії, призначеній на 21 липня. Але я точно не пам'ятаю, коли він дійсно отримав громадянство.

Добре, тоді про вибори, якщо вже згадали про них. Група народних депутатів звернулася до Конституційного суду з поданням, щоб той визнав неконституційним указ Володимира Зеленського про дострокове припинення повноважень Верховної Ради України. На ваш погляд, чи відповідав цей документ Конституції України? Просто хочемо змоделювати ситуацію: якщо Конституційний суд ухвалить рішення до виборів і вже після проведення виборів, які можуть бути наслідки? Можуть, наприклад, скасувати вибори заднім числом?

Я вам хочу сказати, що, безумовно, ми можемо моделювати ситуацію, зокрема й у цій студії, але, по-перше, я хочу сказати про те, що указ президента Зеленського про розпуск парламенту був неконституційним. І ми про це заявляли, зокрема й наша партія, у нас є чітка позиція з цього приводу про те, що було порушено статті Конституції. Але при цьому – і я на цьому наголошую – ми вважали, "Опозиційна платформа - За життя", і вважаємо, що цю Верховну Раду має бути розпущено, позаяк вона не має довіри серед наших громадян. Я ще казав про те, що треба було не просто розпустити, але ще й розігнати. І підтримую цей принцип сьогодні. Щоправда, при цьому я наголошую, що все це можна було зробити в законний, конституційний шлях. Команда Зеленського на це не пішла. Чому – ну, це їхнє право видавати сьогодні нормативні акти, зокрема й укази президента. Коли ви говорите, що буде, якщо Конституційний суд прийме до розгляду й ухвалить рішення за результатами цього розгляду про визнання неконституційним цього указу, я вам хочу сказати, що вже нічого не буде. З однієї простої причини. Виборчу кампанію запущено, і я думаю, що з урахуванням політичних характеристик мотивовано-політичної діяльності Конституційного суду в останні роки вони навряд чи візьмуть на себе сміливість зробити так, зокрема й у відповідності з Основним законом, для того щоб зупинити або скасувати цей указ, з урахуванням того, що виборча кампанія вже набирає обертів. І зупинити процес волевиявлення – тим паче, знаючи про те, що рівень довіри до Верховної Ради – це 3-4%, Верховна Рада заслужила на те, що сталося. Новій владі в особі пана Зеленського та його команди дійсно потрібен новий парламент. Це правда. І вони хочуть отримати його якомога раніше, для того щоб формувати інші інститути влади. Якщо буде щось інакше, це суперечитиме думці й побажанню наших людей, наших виборців. Тому що якщо рівень підтримки 4%, всі інші або не визначилися (і таких дуже мало), інші виступають проти Верховної Ради і вважають, що вибори повинні відбутися якомога швидше. Ми – теж, наша партія, так вважаємо.

Ви сказали про конкретні кроки, за якими треба буде робити висновки про президента Зеленського на посаді. 8 днів - я не знаю, чи це достатньо для того, щоб оцінювати його кроки, але вже певні кроки було зроблено і певні заяви було вимовлено: і Зеленським, і його найближчим оточенням. Що скажете про його перші кроки, як ви їх оцінюєте? І про референдум різні у нас оцінки були, і про призначення Богдана, і про указ ви вже сказали чітко, що думаєте. Про лібертаріанство ми також почули від команди Зеленського. Цікаво, що мається на увазі?

Не треба нецензурно висловлюватися.

Не можна. Це цензурно, будемо намагатися простіше.

Я жартую.

Ви зараз поясніть, бо я не дуже поки розумію. У нас кінофестиваль "Молодість". Ви були, дивилися?

- Ні.

Нам теж не вдалося, у нас напружений графік, у нас же вибори, бачите.

У нас, до речі, теж.

Зеленський теж у нашій кампанії, він не відвідав кінофестиваль, але він написав, що кінематографічний тиждень в Україні стартував, і держава Україна гарантує підтримку українському кінематографу. Мені цікаво, як це вкладається в лібертаріанську модель, якщо держава буде активно підтримувати кіно? Можете ви нам зараз пояснити, як все це сприймати, як це все поєднується?

Я все-таки, з вашого дозволу, почну спочатку. Ви так багато запитань поставили – головне їх запам'ятати. Не головне відповісти – я відповім, а запам'ятати. Почнемо з 8 днів, як ви сказали. Безумовно, я, як людина серйозна, реальна, далека від думки, що треба оцінювати пана Зеленського за ці 8 днів і давати йому якісь кардинальні або раціональні оцінки його діяльності. Це було би неправильним. Зокрема, й з моєї позиції, з позиції людини – партія, яку я представляю, перейшла до нього в опозицію 22 квітня, одразу після закінчення другого туру. Ми заявили, що ми перебуваємо до нього в опозиції.

Але незважаючи на це, я не даватиму якихось повномасштабних і супероб'єктивних оцінок. Але далі йде перелік таких обставин. Ви абсолютно правильно сказали, Ганно, про те, що він вже зробив заяву, висловив своє ставлення до чогось, і це теж його дії.

Перше, що я хочу сказати: очікування, про які я вже говорив, вони не просто завищені, вони космічні. Очікування наших людей щодо людини, яка обійняла головну посаду в країні. І на ці очікування більшість людей хочуть отримати відповідь не сьогодні, не завтра вранці, а вчора. І коли ми говоримо, а що ж люди, наші громадяни України, хочуть почути? Звернімося до соціології: які першочергові завдання має вирішити президент Зеленський? І ця соціологія була тиждень тому, і ми її активно, зокрема й на поважному "112 каналі" цитували, виступали представники центру "Соціальний моніторинг", групи "Рейтинг", які говорили про таке.

На першому місці: скасування недоторканності народних депутатів. Це те, чого чекають громадяни, - скасування недоторканності президента і суддів. Перше – це десь 58%. Там можна було давати кілька відповідей з приводу очікування. На другому місці, майже 41% (40,9%): президент Зеленський повинен вступити у прямі переговори з Донецьком, Луганськом і Москвою з приводу миру і припинення бойових дій. Третє: президент Зеленський (38%), люди кажуть, повинен зайнятися безпосередньо звільненням людей, що перебувають і їх тримають у Донецьку, Луганську і в Російській Федерації. Ось я вам сформулював картину того, чого хочуть більшість громадян України. Ба більше, коли ставлять питання опитуваним: скажіть будь ласка, а чи заради миру… А це, до речі, найвище очікування у наших людей, тому що близько 80% наших громадян чекають від Зеленського чого? Мирного врегулювання і припинення бойових дій. Це правда, це аксіома, будь-яка соціологія останніх кількох років стверджує саме цей факт. Ставлять питання: чи пан Зеленський буде розмовляти безпосередньо з паном Путіним з приводу миру на Донбасі? 75% - за.

Друге питання: чи повинен пане Зеленський, і саме так звучить питання, розмовляти з лідерами Донецька і Луганська з приводу мирного врегулювання на південному сході? 54,9% - за. І при цьому (чому я так детально це характеризую), і при цьому пан Зеленський говорить: "Я не згоден з особливим статусом Донбасу (а це – норма мінських угод); я не згоден підписувати закон про амністію громадян України (наголошую, громадян України, які перебувають на неконтрольованої території)". "Я" - він, стверджує про те, що він взагалі переговорів з Росією не вестиме, коли йому поставили запитання журналісти. Скажіть будь ласка… А його глава адміністрації пішов ще далі. Він каже: ми будемо вести з Росією політику батога і пряника. Можете собі уявити: Росія, політика батога і пряника. Я, щоправда, не знаю, де в України батіг і пряник. Не в України, а у команди Зеленського. І якщо все це порівняти, проаналізувати, то виходить, що те, чого чекали і що є головним очікуванням – мир і припинення бойових дій, повернення наших людей, утримуваних на Донбасі і в РФ, – воно відсувається за горизонт. Не видно реальних кроків. Інша річ, і я це говорив: ми не можемо сьогодні давати повномасштабну оцінку Зеленському. Якщо би він не відповідав зараз на ці питання і сказав: ми зараз формуємо політику української влади щодо Росії, Донецька, Луганська. Ми вивчаємо питання, ми готуємо аргументи для вас, для тих сторін, які беруть участь у цьому конфлікті, для того щоб вирішити головну проблему.

Але він же так не говорить. Він же заявляє зовсім інше, що суперечить більшості тих, які за нього проголосували, ці 73%, тому що там велика частина тих 80%, які хочуть миру і припинення бойових дій. І ось тут не треба чекати 8 днів, 18 або 80, тут це можна було протягом одного або двох днів почути. До речі, так воно й було.

І тому сьогодні є така розгубленість у людей, щодо того: зачекайте, а як же з миром? Ну, можна, щоправда, згадати, що після інавгураційної промови він на зустрічі з керівництвом делегації США сказав: так, ми дякуємо за підтримку, дякую, так тримати, треба посилити санкції проти Росії. Але якщо це той метод, яким ітиме команда Зеленського, то я вже десь це чув. Це риторика останніх років пана Порошенка і його команди. Вони думали, помилково причому, злочинно помилково, що хтось на Заході, зокрема США, можуть змусити Росію зробити так, як хочеться Україні. Це означає, що ми будемо тут сидіти, дивитися, а хтось буде займатися питаннями мирного врегулювання? Так не буде. Не буде, тому що я це добре знаю. Тому що це знають люди. Тому що добре розуміє і навіть Порошенко: при всій своїй русофобській політиці, політиці печерного націоналізму, печерної русофобії, антиросійської істерії дійшов до того, що ключ від миру – в Кремлі. Він дійшов цього. Ми що, повинні чекати кілька років, поки сьогоднішня команда дійде цього? Ні. Тому люди сьогодні ставлять питання і почалися ось ці розчарування: а як же з миром, як же з припиненням бойових дій? А з цим поки нічого.

І остання група питань пов'язана була з лібертаріанством. Ви знаєте, мене ось що дивує. Що собою являє ідеологія лібертаріанства? Це ідеологія, яка лежала і лежить в основі анархістів, анархістського руху. Для того щоб перекласти звичайною мовою для студії, для наших телеглядачів, я можу сказати: це відмова (наприклад, такі очевидні речі, які всім зрозумілі) від сплати податків, це відмова від митних служб, це відмова від обов'язкової шкільної освіти, це відмова підкорятися владі, це відмова робити все, як ти собі бачиш це. Ми що, вже дожили до цього? Україна вже стала на шлях лібертаріанства для того, щоб взагалі поставити на всьому хрест? Ну гаразд, у нас зникла монополія на застосування сили в руках державного апарату, держави, як це випливає з чинного закону, Конституції. Ну гаразд, ми можемо ставитися до влади, як би та як, але як же з порядком у країні? Як з наведенням цього? І ви знаєте, що мене найбільше дивує? У нас є так званий генеральний прокурор. Прізвище його Луценко, ви його знаєте. Так от років два чи три тому він популяризував ідею, що громадський рух "Український вибір", а я його очолював і продовжую очолювати, нібито в якихось регіонах (здається, згадувалося Хмельницьку і ще якусь область) створює паралельні структури влади, які у своїй діяльності популяризують відмову від сплати податків, непокору місцевим органам самоврядування і багато іншого. Він там у сказі такому амбітному, емоційному, як людина дійсно справжня, яка потрапила на цю посаду без юридичної освіти і яка дійсно розуміється на всьому, крім, на жаль, юриспруденції, хоча він чомусь генеральний прокурор, почав говорити: ні, ми їх виведемо на чисту воду, починаючи з Медведчука і всієї компанії, ось є такі організації, вони ними фінансуються, вони це роблять. Зрештою для того, щоб довго не відволікати увагу, звісно, до українських виборів це ніякого стосунку не мало, але от до ідеології цієї мало прямий стосунок. Я зараз дивуюся: він же ще не у відставці, наскільки я пам'ятаю? Зеленський тільки зажадав його відставки. Але не реагує на заяву радника пана Зеленського, або він, здається, зараз вже представник у ВР, який виклав ці унікальні основи лібертаріанства.

Це пан Стефанчук, не пан Зеленський говорив про лібертаріанство.

Я про це й кажу: чому ж він не реагує на радника або представника Зеленського в парламенті, яким є пан Стефанчук? До речі, доктор юридичних наук, я чув. Гарна ідеологія. Але тільки де Україна і де ця ідеологія – мені незрозуміло. Але мені незрозуміло й чому Луценко мовчить. Ось там були якісь підступи, якісь повідомлення, і він вже побіг попереду паровоза з приводу порушення кримінальної справи, а зараз – наче води в рот набрав. Тому лібертаріанство – це не про нас, Ганно. Це не за нас. І, на щастя, це не про нашу країну, в якій ми з вами живемо.

Я думаю, що докладніше про ідеологію партії "Слуга народу" ми почуємо від Дмитра Разумкова, ми також очікуємо його сьогодні в нашій студії. Поставимо йому всі ці запитання.

Ось і поговоріть. Буде змістовна бесіда, я в цьому впевнений.

Ви зараз говорили про мінський процес, зокрема про те, що він сьогодні загальмував. Якщо я не помиляюся, ви минулого тижня заявили про вихід з переговорного процесу, про те, що ви не можете зараз представляти там інтереси нової української влади. Хто сьогодні представлятиме Україну в переговорному процесі в Мінську, з Москвою? Зокрема, участь у переговорах щодо звільнення українців з російських в'язниць триватиме чи ні?

Ви знаєте, перше хочу сказати про те, чому я зробив таку заяву. Я зробив таку заяву, тому що моїх послуг у цій ситуації команда Зеленського не потребує. Пан голова Адміністрації заявив, що ми не бачимо Медведчука в переговорному процесі з Росією. Якщо би мені поставили запитання до того, бачу я себе, як представника влади не України, а цієї команди в питаннях переговорів з Росією, я би відповів те, що відповім сьогодні. Я не можу сьогодні вести переговори від влади, я ще раз наголошую, не від України, а від влади, яку представляє сьогодні пан Зеленський, з Росією, зокрема з Донецьком і Луганськом. Бо як же я можу вести переговори від людей, які повинні мене уповноважити або надати концепцію або директиви для проведення переговорів, коли я вважаю, що Україна повинна виконати мінські угоди? До речі, між іншим, так вважають в усьому світі: мінські угоди є безальтернативними. У пана Зеленського та його команди, особисто тут у нього і його команди, інша позиція й інший погляд, я вже на нього посилався. Особливого статусу Донбасу немає, а я вважаю, що це не просто особливий статус, це автономія у складі України для Донбасу. Амністії немає, а це два основоположних з чотирьох політичної частини мінських угод. Якщо немає прямих переговорів, про що я можу вести такі переговори? Ні про що. Тому я заявив і дав коментар про те, що я не можу представляти інтереси цієї влади, яка має своє бачення і (мабуть, ми про це найближчим часом дізнаємося) своя концепція до цього відношення.

Ба більше, коли пан Зеленський особисто (я на цьому наголошуватиму, щоб не було тут ніякої плутанини, де команда Зеленського, а де сам Зеленський) говорить, що він вважає, що спільного між Росіє та Україною залишився лише кордон, то я з цим категорично не згоден і висловився з цього приводу. Ні, ми, українці, не Зеленський та його команда, маємо багато спільного з Росією: тисячолітню історію, слов'янські корені, православну віру, мільйони родичів, що живуть у двох країнах, перемогу у Великій Вітчизняній війні та багато іншого. А якщо його команда і він особисто виходять з того, що у нас загальний тільки кордон, то знову-таки повертаємося до очікувань: а як же він буде їх реалізовувати, ці очікування, щодо миру, припинення бойових дій? І тому тут це дуже серйозне питання, це те, що вимагає пояснень і коментарів, тому що без цього ми не можемо жодним чином рухатися. І я вважаю, що за такої позиції я не можу представляти ці інтереси.

А відповідаючи на другу частину вашого запитання, я повинен сказати: питаннями звільнення (не обміну, зверніть увагу, я наголошую) наших громадян, зокрема з РФ, ми займалися, наша партія і я, як її представник, і будемо займатися, і будемо вести переговори з РФ. І для цього, для звільнення і можливості позитивного закінчення цих переговорів, нам пан Зеленський в цій ситуації перешкодити не може. Допомогти може, перешкодити – ні. Якщо він захоче це робити, ми можемо це робити спільно або паралельно.

Тепер у питанні того, про що ми говорили з приводу мирного плану. Так, ми маємо мирний план, концепцію встановлення миру і припинення бойових дій. Мені часто ставлять питання: а як же в цій ситуації ви збираєтеся впроваджувати? А так само, як за Порошенка. Адже Порошенко у нас що казав?

Коли Донецьк і Луганськ в оцінці або в реакції на мирний план-концепцію, яку я запропонував на з'їзді нашої партії, і її з'їзд затвердив, я запропонував з приводу того, що ми повинні сісти за стіл переговорів і піти за цим планом, Донецьк і Луганськ сказали: "Ми готові", Росія заявила: "Ми підтримуємо план Медведчука", а Україна в особі Порошенка що? Знову набрала води в рот і нічого не говорила. А зараз що? Навіть не знаємо, що і як буде. Але я вже говорив і наголошую, мирний план – це виконання мінських угод. Мінські угоди, їх фундамент і основа – це законодавчі акти: вибори, особливий статус, внесення змін до КУ щодо особливого статусу та амністії. Це всі повноваження кого? Верховної Ради України. Не президента, а ВРУ. Ось за довіру людей, за те, щоб прийти до ВР разом з іншими здоровими силами і реалізувати цю повістку мінських угод, ухвалити ці закони і зрештою становити мир і припинити бойові дії, ми сьогодні ведемо боротьбу на парламентській виборчій кампанії. І будемо за це боротися. Це наша мета, це наша задача, яку ми збираємося реалізовувати.

Щодо звільнення українців, які перебувають сьогодні в російських в'язницях, зокрема українських моряків і есбівців, яких було захоплено неподалік Керченської протоки. Минулого тижня було рішення Міжнародного трибуналу ООН з морського права, яким суд зобов'язав РФ невідкладно звільнити українських моряків і співробітників спецслужб і повернути Україні кораблі. У Росії вже дали зрозуміти, що виконувати це рішення вони не збираються, і натякають на примату внутрішньодержавного права над міжнародним. Все-таки, яким чином міжнародне співтовариство та Україна можуть спонукати РФ виконати це рішення щодо звільнення? Якщо пам'ятаєте, в США заявляли, що зустрічі Трампа з Путіним не буде, поки українських моряків Москва не звільнить.

Ну, це витвір місцевого МЗС, який заблукав у нетрях зовнішньої політики.

Я просто до чого веду: зараз активно обговорюють, що наприкінці червня на полях саміту G20 Трамп з Путіним можуть зустрітися. Можливо, що до кінця червня ми побачимо звільнення українських моряків? А тут сьогодні ще з'явилася цікава заява Волкера про те, що Штати не тиснутимуть на Росію.

Та ви що! А вони що, збиралися?

Ну, так відверто заявили про це сьогодні, а для мене це було несподівано.

Жах один. Ох, ці Штати. Мало їм те, що вони запровадили зовнішнє управління в Україні, так вони ще й можуть загрожувати комусьо силою? Можуть. Питання: кому? Не впевнений, що вони можуть загрожувати Росії. Це перше.

Друге. З приводу моряків. Я вів переговори щодо звільнення моряків, 24 осіб, 22 моряків і 2 співробітників СБУ. І про це знав президент України, колишній, пан Порошенко. Сьогоднішній президент про це не знає. Ну, може, чув або читав у ЗМІ. Так от, з приводу Міжнародного трибуналу з морського права я вам хочу сказати, що Росія юрисдикцію цих рішень не визнала. Йдеться не про те, що це внутрішнє питання, йдеться про те, що цей трибунал, як вважають у Росії, не може поширювати свою юрисдикцію на внутрішнє море, де розташована Керченська протока.

Та як би там не було, те, що таке рішення є, це добре, тому що це ще одне рішення з питання того, що можуть і звільнять наших моряків. І це добре, тому що це думка міжнародної організації. Питання інше. Коли ви говорите про те, що ж все-таки потрібно робити, відбуватимуться зустрічі і все інше. Ви ж знаєте, що Помпео нещодавно прилітав до Сочі до пана Путіна. Ну от коли він розмовляв з паном Лавровим перед цією зустріччю, там на прес-конференції, прес-релізі, він сказав: "Я поставив питання щодо звільнення українських моряків". Знаєте, це нагадує мені чергові фрази: от якщо ви з Росією зустрічаєтеся, ви обов'язково повинні про це сказати. От є таке в зовнішній політиці, такі директиви чергові лунають. Ми ж підтримуємо її позицію, ось це скажемо. Але чомусь Помпео з Путіним про це не говорили. Чому? Це питання до них, до одного й до іншого керівника. Коли ми говоримо про це рішення Міжнародного трибуналу з морського права, я вам хочу сказати, що мене найбільше здивувала реакція нашого МЗС, який так безпосередньо, ви знаєте, прямолінійно, як лобом у дерево каже: "Просимо. Ні, вимагаємо. Вимагаємо встановити місце і час передачі моряків захопленого майна". Правильна позиція? Так, звісно, правильна. Тільки вони забули, з ким вони розмовляють. І вони забули, що будь-які процеси, зокрема йі ті, які вирішено, а в цьому випадку це попереднє рішення, тому що справу щодо інциденту 25 листопада в трибуналі з морського права ще не слухали, але те рішення, про яке ви говорите, ухвалено. Так, може, тут треба зайняти якусь іншу позицію, яка би нагадувала переговори, а не намагання демонструвати тиск на Росію? Ще комусь? Ось цього заблукалого, ще не розігнаного МЗС України з цим непорозумінням на прізвище Клімкін. Це ж він робить. І я вам хочу сказати, що це провокація з боку України, тільки вона з боку цього Клімкіна провокація, тому що є якась реакція з боку Росії? Адже ми добре розуміємо. А, може, треба подумати? Ось тут, до речі, позитивно слід оцінити реакцію пана Зеленського. Він сказав, що от у цьому випадку ситуація, пов'язана зі звільненням моряків і наших суден, може послужити початком переговорів і досягнення позитивних цілей у конфлікті на південному сході крани. Правильна позиція? Молодець. Я це кажу і реально підтверджую це. Навіщо ж Клімкіну влазити з тим, що він заявив? Тільки з однією метою: спровокувати. І ще що дуже важливо з приводу цього рішення: я боюся і не буду давати коментарів з цього питання, бо як би це рішення не виявилося "ведмежою послугою" не Україні, а ось цим морякам, які перебувають сьогодні під вартою в РФ. Крапка.

Чому, все-таки?

А ось це вже нюанси переговорного процесу. Це ті переговори, які велися раніше, і я думаю, повинні вестися далі з приводу звільнення моряків. Це ті нюанси, які не можуть сьогодні бути публічно озвучені. Не можуть бути публічно озвучені. Тому що я вам наведу такий приклад невеликий. Ось одна сторона звинувачує, припустимо, хтось звинувачує когось у скоєнні злочину. Ось звинуватила і все. Той думає: "Почекай, та я ж повинен довести іншу позицію. Я ж не винен і я робитиму все, щоб довести, що той, хто звинуватив, не його правда". Ви не допускаєте ось такій ситуації правової оцінки і правового регулювання цієї ситуації, тим паче, що йдеться про міжнародні відносини, йдеться про дві держави, йдеться про те, що між цими державами має бути той контакт, який би дозволив зробити? Адже треба виходити з чого? Що найголовніше? Найголовніше – люди повинні бути вдома, в сім'ї, з родичами. А не амбіції Клімкіна або позиція когось з приводу того, що треба вчинити так чи інакше. Вони зобов'язані це зробити. Адже те, що подається з позиції ультиматуму і шантажу на практиці того, як діють і відповідають державні органи РФ, є в їхньому розумінні контрпродуктивним, неправильним, не мають місця і запереченням того, що цій позиції опонує, причому опонує дуже серйозно. Нам це треба? Ні. Нам треба людей повернути додому, до сім'ї.

Ба більше, пан Портнов, який давав інтерв'ю на вашому каналі шановному ведучому Кужеєву, заявив про те, що перша справа, яку порушено ДБР, – за фактом провокації з боку пана Порошенка та керівників Військово-морських сил України саме щодо інциденту 25 листопада, які в цій заяві розцінюються як провокація. Ви що думаєте, що це не може бути підтверджено? А я чомусь думаю, знаючи пана Портнова і його професіоналізм, що він зможе це довести, і ДБР зобов'язана це розслідувати. А якщо це так і якщо підійти до цього з цих позицій, то тоді що, доля наших моряків була розмінною монетою влади на чолі з Порошенком в інциденті 25 листопада? І ми знову повертаємося до головного: не амбіції, не політичні позиції, не спір про силу того або іншого органу, вимоги, ультиматуми і шантажі, а поставити на чільне місце головне: люди повинні повернутися додому. Ось головне. Це було головне для мене, коли я вів переговори, і, я вважаю, це має бути головне для Зеленського та його команди, які повинні продовжити ці переговори.

Ви колись сказали: головне, щоб наші люди були у нас вдома, тоді б усі вам аплодували. А хто би не аплодував? Це - головна мета. Але коли ви говорите про Клімкіна, з одного боку, провокації, і експерти про це говорять, щоб нашкодити вже новій владі…

Це саме з цих позицій було зроблено.

Ось, власне…

Це з цієї позиції.

А знаєте, Вікторе Володимировичу, що ще говорять? І про вибори. Клімкін, мовляв, на якийсь мажоритарний округ там претендує, веде свою кампанію. В Америці так само: у них багато заяв, свої вибори і своя президентська кампанія вже на носі.

Але їм ще багато, багато.

Але кандидати вже визначаються. Пан Джуліані вже, як дуже близький до Трампа, робить безліч заяв.

Робить. І так на ворогів Трампа – уххх (жестикулює руками – ред.)

На ворогів Трампа…

Зокрема, походженням з України.

От розкажіть про це, як це може вплинути, адже там та пані Йованович фігурує, що вона фабрикувала і збирала тут брудну інформацію, націлену на оточення Трампа. І знову ж таки, до Коломойського зараз багато питань там звучить, у Джуліані. Як це може вплинути? І про призначення в команді Зеленського. Це тільки вибори чи це може зашкодити нашим двостороннім відносинам?

Ну ви знаєте, з приводу пані Йованович. Це правда, те, що говорить пан Джуліані. Ба більше, я колись це коментував – ще в січні цього року. Коли йшлося про те, що Київський окружний адміністративний суд виніс рішення, яким визнав незаконним дії керівника НАБУ Ситника та народного депутата Лещенка, які заподіяли шкоду – дослівно – зовнішній політиці України і втрутилися у виборчий процес з обрання президента США, звинувативши голослівно, не підтверджено, тоді керівника його штабу Пола Манафорта. Це правда, і це рішення суду є. Його ще не розглядали апеляції, але воно існує. І коли сьогодні пан Джуліані як особа наближена, адвокат, людина дуже відома, не тільки адвокат, але і як мер Нью-Йорка, що представляє інтереси пана Трампа і про це говорить, про те, що київська влада примітивно-обмежена діяла на боці одного кандидата, прізвище якого ви знаєте, це представник демократів… А з приводу республіканців, не вірячи в те, що Трамп може перемогти, вони робили все можливе, починаючи з посла Чалого в США і закінчуючи тут в Україні, викриваючи, як вони вважали, злочинні дії Пола Манафорта, хоча це не доведено до кінця і взагалі невідомо, як і що з'явилося, то тут виникає ситуація, за якої: так багато років говорили про втручання Росії у вибори США, але там нічого не довели, а у нас навіть рішення суду є. І ви правильно сказали: США готуються до нових виборів, і знову Трамп піде на вибори, і знову представники демократів – вже Байден, колишній віце-президент, збирається йому опонувати на цих виборах від демократів.

І коли ми говоримо про Йованович, я вам хочу сказати: це людина, яка давно займається провокаціями. Я можу це стверджувати, і не тільки тому, що в Києві і в Україні запроваджено зовнішнє управління США, я можу стверджувати, що коли я був главою Адміністрації президента України у 2002 році, Йованович, будучи заступником керівника дипломатичної місії США в Україні, публічно звинуватила перша (звертаю увагу) в тому, що Україна незаконно торгувала "Кольчугами". Ви пам'ятаєте, скільки галасу було з приводу того, що цей комплекс виявлення "невидимок" винищувачів США нібито було поставлено тоді до Іраку. Ось ми тоді відмивалися від цього бруду, автором і зачинателем якого була пані Йованович. Вона це зробила. І Україна постраждала тоді міжнародної ізоляції. Пам'ятаєте, як алфавіт міняли – англійська, французька - для того, щоб не дай боже президент України Кучма не сидів поруч з президентом США. Тому що там за алфавітом це могло бути можливо. Я пам'ятаю цей празький саміт НАТО, тому що я був разом з Кучмою на ньому. Я пам'ятаю, як вони ось так обходили президента України. Не Кучму, а президента України було піддано сумніву, облито брудом авторитет нашої країни. Я тоді був призначений головою державної комісії з розслідування цих звинувачень. І ми протягом місяця довели все. Ми знайшли 45 примірників випущених "Кольчуг", де вони перебувають, в якій країні використовуються. Якщо в Україні – місцезнаходження, ми все це довели. І в Раді безпеки ООН я доповідав з цього питання як голова комісії. І ми довели, що Україна не продавала "Кольчуги" Іраку. І що? Ми почули публічні вибачення американської сторони? Та ні! Минув рік, американці зайшли до Іраку. І теж не виявили ніяких "Кольчуг". Ось вам політика Америки – політика, яку спочатку почала проводити Йованович, в цьому її величезна вина. Я про це заявив, тільки-но її призначили послом. Що ця людина вже нашкодила Україні багато в чому, її міжнародному авторитету, її засадам та інтересам всіх наших громадян. Тому те, що сьогодні говорить Джуліані, мабуть, це заслуговує на увагу. У тій частині, в якій сказав я, вже підтверджено. І буде, я думаю, найближчим часом підтверджено. Але роздача слонів чекає в США – всю цю команду, зокрема й пані Йованович.

Тепер щодо пана Коломойського. І оточення, і призначення тих, які сьогодні отримали місце в Адміністрації президента і на інших посадах владної команди. Ну, ви знаєте, не секрет, що пан Зеленський був пов'язаний з паном Коломойським. Наскільки? Я цього не знаю. Але він працював на каналі, власником якого є пан Коломойський. Чи є якісь зобов'язання – ми цього не знаємо. Але мені здається, що пан Коломойський своїми інтерв'ю, які він почав давати так часто останнім часом, намагається не просто підтвердити свою участь. У мене таке враження, що він хоче комусь нагадати, щоб не дай боже його не забули. Це ж він, за всім він, це він домігся, він досяг. Це мій суб'єктивний погляд.

Кому нагадати?

Ось кому, як ви гадаєте, Ганно, кому?

Всім, напевно.

А мені здається, як ви думаєте, може, Порошенкові? Ні? Я думаю, що Зеленському. Я думаю, що Зеленському! Але, Ганно, я можу помилятися, я ж людина нормальна, проста людина. Але чомусь мені здається, що це саме так, а не інакше.

Ну, гаразд, повернімося до нашої внутрішньої політики. Ми обіцяли вам поговорити про парламентську кампанію. Власне, вибори незабаром, 21 липня. Не так вже багато часу залишається. На цьому тлі перша новина, яку ми побачили, це що у вашій силі певні кадрові зміни відбулися.

Є таке.

І другий момент – це публікації, які дедалі частіше з'являються в ЗМІ і соцмережах, про об'єднавчі переговори між вашою політичною силою і частиною "Опозиційного блоку" Вадима Новинського і пана Колеснікова. Відбуваються такі переговори зараз? І на якому етапі вони?

Все хочете знати.

А як же.

Перше. Так, у нас відбулися деякі зміни. Вчора відбувся з'їзд нашої партії, де обрано двох співголів: пана Рабіновича і пана Бойка. Обрано або переобрано голову політради, голову стратегічної ради – нова посада – й обрано новий склад політради. Це абсолютно нормально, партія готується до виборів. Вона вдосконалюється. Вона реформується, вона вибирає ту організаційну форму, яка найбільш оптимальна для реалізації програмних завдань. Це абсолютно ясно. Тепер щодо переговорів. Ви розумієте, в чому справа.. Це дуже складний процес, політичні переговори. І ставлення до переговорів: люди люблять, коли об'єднуються. Так, дійсно так, я з вами згоден. Взагалі, одне зі стратегічних завдань нашої партії – це зшити країну. Так-так, зшити країну. Знайти спільний знаменник, який би міг допомогти об'єднати інтереси заходу і сходу, півночі та півдня. Знайти те, що нас розділяє, вивести його за дужки. А ось те, що може об'єднати, – покласти на чільне місце.

Так само й вибори. І переговори, які пов'язані з цими виборами. Я не буду зараз нагадувати історію наших відносин. Так, ми хотіли, у нас була стратегічна задача об'єднати політичні сили, які могли повною мірою представляти інтереси південного сходу. Це була стратегічна задача. Ми змогли це зробити, у більшій своїй частині, тому що ми об'єднали пана Рабіновича, пана Бойка, ці частини політичних сил. Ба більше, ці люди, ці дві людини, в рейтингах, в соціологічних дослідженнях посідали лідерські позиції. Кожен з них міг би піти на вибори і перемогти. Або домогтися значного позитивного результату. Ми їх об'єднали. Ми хотіли об'єднати і ту частину, про яку ви зараз питаєте, щодо якої ведуться або не ведуться переговори. Я вам хочу відкрити державну таємницю, але не держави Україна, а я просто хотів підняти рівень цієї таємниці. Ви знаєте, переговори ведуться весь час. Переговори ведуться за об'єднання, але коли ці переговори закінчаться, і чим вони закінчаться, дізнаються всі, зокрема й і ви. Але при цьому я хочу пояснити одну особливість.

Ми хочемо раніше, все.

Я знаю, що ви хочете раніше. Ба більше, зараз, поки я ще не пішов зі студії. Я вам хочу пояснити суть. Коли люди кажуть: треба об'єднуватися, треба щось робити, то правильно люди говорять. І правильні очікування людей. Але питання полягає в тому... Ось я вам наведу такий приклад. Ось, припустимо, є фракція "Опозиційна платформа – За життя". Такої фракції немає – є депутатська група. Але дуже хочу вірити, що в майбутньому парламенті буде така фракція. І візьмемо таку фракцію, ну, будь-яку, наприклад, "Батьківщини" Юлії Володимирівни Тимошенко. І от скажіть: наша партія, депутати "Опозиційної платформи – За життя", займаючись питаннями комунальних тарифів, які зашкалюють і які призвели до зубожіння мільйонів наших громадян, говорять і пропозиції роблять з питання вартості газу для населення і щодо тих боргів за житлово-комунальні послуги, що утворилися і становлять  сьогодні 69,2 млрд  грн. Ми говоримо: це статистика - 30% нашого населення не готові платити. Треба піти назустріч малозабезпеченим людям, людям, які за об'єктивних причин не можуть оплачувати послуги ЖКГ.

Ми запропонували законопроект про списання цих боргів. Невже ви думаєте, що ідеологічно ми різні партії з пані Тимошенко? Ми виступаємо проти НАТО, вона – за НАТО. Але невже в цьому питанні вона буде з нами сперечатися? Ми хіба в цьому питанні під час голосування не об'єднаємося? Обов'язково об'єднаємося, бо йдеться про інтереси людей, а значить, про інтереси країни. І коли говорять про те, що треба об'єднати ці політичні сили, то перше, що я кажу, це мій погляд, поки особисто мій: ми повинні об'єднуватися з тими силами, які ідеологічно до нас близькі. Це ідеологія мирного плану, це ідеологія сьогодні відновлення економічних відносин з РФ, це ідеологія того, що ми повинні радикально змінити економічний курс. Україна повинна бути мостом між заходом і сходом. І наша економіка повинна бути багатовекторною.

Якщо ми на цих позиціях, на цій твердій переконаності і з урахуванням нашої принципової послідовності в цьому питанні знайдемо спільників, зокрема й в особі тих, про кого ви говорите, звісно, що таке об'єднання буде. А якщо ні, то ми будемо боротися за довіру людей. Ми прийдемо до парламенту, і коли це стосуватиметься інтересів наших людей, то ми будемо їх відстоювати з однаковою силою, завзятістю та прагненням. Для того щоб змінити життя наших людей на краще. Ось таке завдання поставлено, і воно сьогодні реалізується.

Я так розумію, що трохи часу залишається, щоб ми зрозуміли про долю цих переговорів.

Звісно.

10 червня – це останній день, коли можливі партійні з'їзди і формування партійних списків.

З приводу висунення списків – абсолютно правильно.

Тобто до цієї дати…

Потерпіть, і ви все почуєте.

Але нам першим розкажіть, гаразд?

Домовилися.

Зараз домовимося?

Вам першим, я кажу це в присутності тут наших телеглядачів, які в студії, і тих, які нас дивляться. "112 Україна" першим отримає будь-яку інформацію, яка буде за підсумками переговорів.

Свідків багато, вся країна.

А я людина відповідальна і завжди відповідаю за сказане.

Як відповідальна людина, скажіть нам щодо об'єднання тепер в іншій площині. Ви зараз поставили питання, три хвилини тому: "Якщо питання списання боргів, тарифне питання, змусить вас із "Батьківщина", наприклад, об'єднатися…

У цьому питанні.

У цьому питанні, то хіба ми не об'єднаємося? І самі відповіли: об'єднаємося.

- Так.

Що змусить вас об'єднуватися у форматі коаліційному? З ким? Які маркери будуть обов'язковою умовою і будуть тими червоними лініями, за які ви не зможете зайти заради будь-яких інтересів?

Я ще раз хочу наголосити, що ми можемо об'єднуватися вже після того, коли і якщо ми виграємо вибори і прийдемо до парламенту, тільки на тій ідеологічній платформі, яка виявиться нашою платформою, яку ми визнали і яку ми відстоюємо. Що це? Перше: це мир  на Донбасі через прямий діалог з Донецьком, Луганськом, Москвою через виконання мінських угод і через реалізацію мирного плану-концепції. Це безпосередньо те, що може створити, і ми це принципово відстоюємо, автономію в складі України на цій території, для того щоб через свідомість, через умови надання безпеки нашим громадянам там, це наші громадяни, наші, ми могли зробити те, щоб їхня свідомість повернулася у бік Києва, а це дуже складно зробити, повірте мені, тому що я знаю, що думають ці люди, я спілкуюся з тими людьми і я добре знаю складність, архіскладність тієї ситуації, ментального ставлення до того, що відбувається в Україні. Але я вважаю, що ми маємошанс, і ми повинні це робити, і це перша і головна позиція.

Це перша і головна позиція не тільки тому, що це очікування 80% наших громадян. Це ще та позиція, яка дійсно потрібна людям. Ми не відновимо економіку, ми не просунемося вперед у питаннях соціального захисту, ми не створимо нових робочих місць, поки в нашій країні будуть бойові дії, поки вона інвестиційно видається неприйнятною для бізнесу та інвестицій, і тут на чільному місці – це бойові дії. Мир – він буде на першому місці в тих процесах, які можуть змінити життя в Україні на краще. Це наш висновок і це наша стратегічна задача, і тут ми готові об'єднуватися на цій платформі.

Друге – це те, що ми повинні радикально змінити економічний курс країни. Ми не можемо більше продовжувати терпіти згубність зони вільної торгівлі з Євросоюзом щодо нашої країни, тому що вона, ця зона вільної торгівлі, її умови нищать економічно нашу країну, і свідченням є всі ось ці роки при правлінні Порошенка, Яценюка, Гройсмана, які довели країну до ручки. Коли наша країна є найбільш корумпованою в Європі, коли наша країна є найбіднішою в Європі, коли наша країна економічно не розвивається.

Ви хочете скасування або перегляду цієї угоди?

Я хочу переглянути її і змінити її. І я пояснюю: наша партія стоїть на засадах того, що ми визнаємо європейські цінності, ми їх відстоюємо. Різниця полягає в тому, що хтось кудись іде, біжить або просто блукає в бік Європи, а ми хочемо будувати Європу в Україні. Це головна принципова відмінність.

Ми хочемо їхній рівень життя, ми хочемо їхній рівень зарплат і пенсій, ми хочемо їхній рівень правового і судового захисту, ми хочемо створити таку інфраструктуру, яка нас приваблює, коли ми дивимося на міста і столиці західних країн і говоримо: "Дивіться, які дороги, дивіться, які готелі, дивіться, які робочі місця, як житло облаштовано". Ну, це ж жодним чином не залежить від зони вільної торгівлі з ЄС. Вона знищила те, що у нас було, коли ми йшли шляхом економічного становлення. Ми зупинили економічне зростання, ми впали в економічному зростанні, тому що в цьому випадку зона вільної торгівлі… Я міг би довго наводити вам аргументи, у вас стільки часу немає, з приводу того, що сталося, бо як можна об'єднувати Україну в зону вільної торгівлі з ЄС, де рівень, вдумайтеся, продуктивності праці в середньому вчетверо більше, рівень технологічного забезпечення – всемеро, рівень підтримки сільського господарства у нас 1% від дохідної частини бюджету, а у них – 40. Як наша продукція конкуруватме з тією продукцією? Та ніяк.

Як нам запровадили квоти обмеження для розвитку економіки та реалізації товарів в Європі. Ми ці квоти вибираємо за тиждень, за два, за три, а далі все на загальних підставах, а Європа за цей час… Вона, щоправда, тут теж схибила, вона хотіла отримає 45-мільйонний ринок України, країни, яка жила в нормальних умовах у 2013 році, якщо порівнювати сьогодні з нормальним рівнем доходу, щонайменше, він може бути не нормальний, але він був набагато вище, ніж сьогоднішній. А що отримала? Розрізнену країну, країну із занепадницькою економікою, країну, де закрито десятки тисяч підприємств, країну, яка йде за Порошенка, Гройсмана і Яценюка шляхом деіндустріалізації. Деградації і деінтелектуалізації. Ще є переклад цього слова – наукове слово деінтелектуалізація – взагалі дебілізація. І це стосується насамперед влади, яка пішла, ось я дуже не хочу, щоб це повторилося в майбутньому, вже в новій команді. Тому коли ми говоримо з приводу зони вільної торгівлі та економіки і з приводу позиції нашої партії – ми хочемо це змінити.

Є спосіб, як це зробити, потрібна принципова, наполеглива позиція в тому, що є питання економічної вигоди для України, ми повинні будувати. І коли я кажу, що ми повинні побудувати міст, і Україна повинна бути мостом, тому що транспортні коридори, нафта, нафтопродукти, газ, транспортні шляхи з Європи до країн азіатсько-тихоокеанського регіону, РФ, країни СНД ідуть через Україну, вони зараз всі пішли через Білорусь, а ми на цьому завжди заробляли. Ми повинні розвивати і брати все найкраще і на Заході, і на Сході. В основі повинен бути економічний прагматизм, не політика, не догода зовнішньому управлінню США, які сплять і бачать, щоб Україна протистояла з Росією, тому що їй вигідно в її відносинах з Росією, щоб Україна не була розмінною монетою, щоб Україна розвивалася в інтересах своїх людей. Рівень життя і добробут – ось що має бути головним для України та українських громадян.

У нас залишається хвилина, тому коротко. Будете претендувати ви і ваша політична сила на участь у коаліції, на посади у виконавчій гілці влади або, можливо, в президії ВР після парламентських виборів?

Наша політична сила "Опозиційна платформа – За життя" бореться за довіру і за те, щоб створити якомога більшу фракцію у ВР. Коли ми туди прийдемо, з цією фракцією ми будемо обговорювати питання коаліції на тих умовах, про які я говорив. Для нас влада не стоїть на чільному місці. Влада – це засіб досягнення наших програмних стратегічних цілей. При цьому я сьогодні заявляю, що навіть якщо ми переможемо на парламентських виборах і нашу позицію не буде підтримано більшістю, ми й тоді будемо в опозиції на сторожі інтересів наших громадян, на сторожі інтересів країни.

Дякую за те, що сьогодні прийшли до нас.

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Loading...

Віджет партнерів

d="M296.296,512H200.36V256h-64v-88.225l64-0.029l-0.104-51.976C200.256,43.794,219.773,0,304.556,0h70.588v88.242h-44.115 c-33.016,0-34.604,12.328-34.604,35.342l-0.131,44.162h79.346l-9.354,88.225L296.36,256L296.296,512z"/>