banner banner banner banner

Василь Попадюк: Канада - це Україна, тільки з капітальним ремонтом

Василь Попадюк: Канада - це Україна, тільки з капітальним ремонтом
112.ua

Василь Попадюк

Український скрипаль-віртуоз

Мага: Додому прилетів всесвітньо відомий скрипаль Василь Попадюк і трошечки "застряг" в Україні. Я вітаю тебе, Василю.

Там дружина, троє дітей, а ти приїхав сюди. Тут заплановано концерти, і раптом – все!

Попадюк: Так стається. Треба бути готовим до цього. На жаль, ніхто не був готовий до цього. Треба якось пристосовуватися, не панікувати, думати, що це все так не буде. Все колись закінчується: і хороше, і погане.

- Ти сидів удома, не виходив на вулицю?

- Я не міг сидіти вдома, бо треба було піклуватися про маму, брата - я змушую їх сидіти вдома.

- Ти людина всієї планети, але в першу чергу ти людина двох країн: України та Канади. 

- Так.

- Як Канада обходиться зі своїми громадянами - з тими, хто вимушено залишився за кордоном?

- Я гордий за Канаду, бо Канада дійсно піклується про своїх громадян. Посольство Канади допомагає, дає навіть фінансову допомогу тим людям, котрі застрягли. Вони мене намагалися евакуювати звідси, але я щось побоявся, бо це два літаки, і треба було сидіти у Франкфурті 5 годин. Але в Канаді дуже жорсткий карантин.

- У Канаді метро продовжує працювати?

- Ні. І тепер можна в легковику їздити не більше 2 людей. У парках не можна гуляти – штраф величезний. Коли ви прилітаєте до Канади, звідкись, ви мусите вказати адресу, де ви будете два тижні сидіти. Якщо я їду додому, то ніхто з моїх рідних не має права вийти з дому протягом двох тижнів. Якщо тебе ловлять, то штраф до мільйона доларів і три роки тюрми.

- Але літаки ж літають, а у нас навіть це припинили.

- Я проти таких жорстких санкцій – це перебільшення велике у світі. І я не знаю, навіщо і кому це треба. Але це моя думка, я, можливо, помиляюся. Нині переконати будь-кого дуже важко в момент паніки. У Канаді всі все життя чхали тільки в згин ліктя. Так вчать з дитячого садочку в Канаді.

112.ua

- Артист заробляє лише в той момент, коли він виходить на сцену.

- По нашій професії дається дуже сильно, бо ми перші відходимо та останні приходимо. Поки це все налагодиться і ти зможеш давати концерти, мусить все перед тобою стабілізуватися.

- Ти в Україні давав концерт по скайпу. Що відбувається тепер у Канаді та в Америці з артистами?

- Роблять онлайн концерти, і навіть мене вписали до того списку.

- За це платять?

- Так. На групу дають 1800 дол.

- Сьогодні в нас у магазинах є все. Розкажи, що в Канаді?

- У Канаді туалетного папера, мабуть, нема вже два місяці.

- Чому?

- Я не знаю.

- Ти серед української діаспори Канади бог. Але музичний бог починався тут.

- Я не бог.

112.ua

- У тебе мама – видатний хореограф. У фільмі "Тіні забутих предків" усю музику грав Василь Попадюк-старший – хай з Богом спочиває. Геніальний музикант. 

- Він - так, я - ні.

- Тебе в дитинстві змушували грати на скрипці?

- Ні. Я почав музикою займатися в чотири роки, це були приватні уроки на фортепіано. А в шість років я сказав, що хочу грати "в скрипку". У сім років я вступив до школи для обдарованих дітей ім. Лисенка. 

- Хто ще вчився з тобою?

- Старший за мене – Тарас Петриненко, молодший – Петя Чорний. Також Паша Зібров. Шаїнський, Бронєвой. Педагог перший у мене був Новак Володимир Ісакович. Ще за Радянського Союзу він емігрував і грав першу скрипку в Королівському датському оркестрі. Останній мій педагог – Герасимчук, вона була ученицею Олега Криси. Коли мій перший педагог емігрував, то в мене почалися ходження по руках. Один час у мене був легендарний педагог Єгоров. У нього були дуже цікаві вислови. Він міг підійти до дитини і сказати: "Дівчинко, ти ніколи не будеш грати на скрипці: у тебе криві ноги".

- Ця твоя манера гри – це життя підказало чи педагоги?

- Педагоги таке не підказують – це природа.

- У тебе була група, яка називалася "Опришки".

- Так, коли я був дитиною.

Новини за темою

- А тебе приваблювала тодішня сучасна музика?

- Так, я ж і на гітарі грав тоді в тій групі.

- За кордон ти вперше потрапив з батьком?

- За кордон я вперше потрапив, коли мені було 10 років, до Братислави. І зараз останній концерт мій був у Братиславі. Зараз мені Братислава здалася дуже радянським містом.

- А коли ти з батьком потрапив до капіталістичної країни?

- До першої моєї капіталістичної країни потрапив, коли я був в армії. Ансамбль пісні й танцю – Туніс. Нас перевдягнули в джинси, майки, і ми полетіли ніби на якийсь фестиваль. Нам не можна було говорити, що ми військовики. Насправді ми були живим щитом Арафата – він у Будапешті до нас підсів. Потім нас передислокували на корабель "Червоний Жовтень". Вони тоді патрулювали Середземне море – радянський і американський кораблі. Американці дивилися зі свого корабля наш концерт.

- Як тебе називали в армії?

- Дохлий. Я в армії був дитиною. Так сталося, що я вступив до консерваторії і вийшов закон, за яким з першого курсу можна забирати до армії. Мене і забрали. А там всі були вже після консерваторії – по 26–27 років. Я свою армію називав грою "Зірниця". Хоча в нас була небезпечна служба, бо ми були на передовій.

- А які були відрядження?

- Афганістан, Чорнобиль, Туніс. Всюди, де щось ставалося, ми були першими. Щойно бахнуло в Чорнобилі – нас відразу туди послали, навіть респіраторів не дали. Ми там два тижні жили на сирій землі – ще нічого не було, в наметах. Я тоді трохи захворів, але тоді всі багато пили. Коли я був у Німеччині, то одна українська сім’я мене силоміць запроторила до шпиталю, щоб зробити всі аналізи. І німецькі лікарі сказали, що я повністю здоровий.

- Частина хлопців ще дотепер працює в ансамблі?

- Так. Мої салабони. Але я був дуже лагідний дід.

- Коли ти з батьком приїхав до Канади, то за вами постійно стежили.

- Так, щоб ми не лишилися. Ми жили з татом у різних номерах – нам не дозволяли жити в одному номері в готелі. Всі ходили по п’ятірках: до туалету хочеш – п’ятеро з тобою мусять йти.

- Чому вони так боялися того? Ви ж не давали приводу.

- Це ж не тільки до нас – так щодо всіх було. Капелу бандуристів 40 років не випускали за кордон, тому що попередня капела, яка приїхала після війни, вся лишилася. Вона тепер у Детройті. Тому нову капелу не пускали. А ми поїхали на Олімпійські ігри до Калгарі: я, мій тато, Анатолій Солов’яненко, Марічка Стеф’юк. 

- А хтось залишився тоді?

- Хтось один лишився.

- Я чув, що канадці закидали наших грошима на сцені.

- Це було правдою. Виступали в дуже хороших залах по всій Канаді. Після кожного концерту нас приймали в культурних центрах. Бабусі підходили, розмовляли, засовували долари.

112.ua

- А в тебе вдома була атмосфера нормального ставлення до Радянського Союзу?

- У Коломиї є вулиця Василя Попадюка. Він перший народний артист за Радянського Союзу – не комуніст. Він завжди говорив тільки українською мовою – тому що іншою не вмів. Працював він у хорі ім. Верьовки. Там всі спілкувалися українською.

- Скільки часу на день ти займаєшся на скрипці?

-  По-різному: часом 3 години, 5 годин, а іноді взагалі не займаюся. Коронавірус одне добре зробив: скоро почну займатися.

- Коли тут все почало сипатися, в тебе з’явився варіант попрацювати в Москві з Володимиром Назаровим – головним режисером Дніпровського оперного театру. 

- Він – дуже цікава, геніальна людина, Він зібрав тоді з усього Союзу 35 осіб. Це Ансамбль музики народів світу. Треба було грати будь-кого і треба було грати на багатьох інструментах.

- А на скількох інструментах ти граєш?

- Десь на 15. Так сталося, що набрали 35 алкоголіків з усього Союзу. З нами ніхто не міг справитися.

- Вас за собою возив Горбачов. Як це було?

- Був смішний випадок, коли відкривали університет Пушкіна в Мадриді. На це відкриття приїхала Раїса Максимівна Горбачова, і там був Іон Друце, молдавський письменник. Назаров вирішив поставити молдавсько-гуцульську музику. Грали десь пів години, після чого Раїса Максимівна спитала: "Хлопці, а ви можете щось молдавське зіграти? А потім щось російське". І потім у програмі "Врємя" показували, як ми з нею співали "Катюшу".

- Для кого з президентів ти грав?

- Король Хусейн, у Йорданії. Ми були його гостями два тижні. Він вчився в Англії, жінка була з Англії, дуже любив класичну музику. Принцеса Софія, Іспанія, також був Хуан Карлос. Ми їздили і з Горбачовим, і без Горбачова. 

- До того як прийшов великий успіх, був момент коли тобі довелося залишитися в Канаді.

- Я в Канаду закохався зразу ще тоді, коли був там із татом. Я кажу, що Канада це Україна тільки з капітальним ремонтом. Коли мене вже запросили окремо на концерт, то я просто не повернувся. Я дістав контракт – був піаністом у Національному балеті. Це була моя найкумедніша робота в Канаді. Я робив вигляд, що все розумію англійською. Там працювало десь п’ятеро піаністів, і вони сорок років грали одне й те саме. А я просто імпровізував, і там було все що завгодно.

Новини за темою

- Багато українців, які туди поїхали, ставали артистами тільки діаспори. Ти ж працював із серйозними канадськими продюсерами, менеджерами.

- Це тільки тому, що я не співаю, а наші всі артисти співають і в них нема іншого шансу. А в мене нема мовного бар’єру – це інструментальна музика. Українці до тебе ближче притягуються, коли тебе признають канадійці. У мене в Отаві сусідка – дочка сенатора Юзека. За його законом живе вся Канада. Це закон про те, що всі канадійці рівні, але кожна діаспора має розвивати свої школи, церкви, банки. І не вистачило 8 голосів, щоб ухвалити українську мову державною. Українці живуть у Канаді 125 років, а Канаді всього – 150. Українці й побудували цю державу.

- Чого не вистачає Україні для того, щоб стати Канадою?

- Для мене завжди було дивно, чому в українців, які приїжджають до Канади, одразу міняється менталітет. Можливо, середовище. Вони платять податки, бо це нормально. У Канаді безкоштовна медицина, і це все з податків.

- Я би хотів, щоб ти кілька слів побажав нашій країні.

- Хочеться побажати не вдаватися в паніку – все так не буде. Зараз треба консолідуватися, забути про всякі різні речі, які були до цього. Треба бути разом, помагати один одному, і ми це перебудемо. І сидіть вдома.

- Я бажаю вам, щоб у вас у житті було стільки щастя, скільки в мене, коли я слухаю скрипку Василя Попадюка.

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Loading...

Віджет партнерів

d="M296.296,512H200.36V256h-64v-88.225l64-0.029l-0.104-51.976C200.256,43.794,219.773,0,304.556,0h70.588v88.242h-44.115 c-33.016,0-34.604,12.328-34.604,35.342l-0.131,44.162h79.346l-9.354,88.225L296.36,256L296.296,512z"/>