Вадим Рабінович: Команда Зеленського до виборів не дасть йому говорити, тому що як тільки він починає говорити, ми раптом розуміємо весь жах ситуації

Співголова партії "Опозиційна платформа – За життя" Вадим Рабинович в інтерв'ю телеканалу "112 Україна" розповів про розчарування в президентові Зеленському, тупиковість ситуації, в яку веде країну нова влада, а також відсутність інших альтернатив для України, крім досягнення миру.

Вадим Рабінович: Команда Зеленського до виборів не дасть йому говорити, тому що як тільки він починає говорити, ми раптом розуміємо весь жах ситуації
Прес-служба "Опозиційної платформи - За життя"

Вадим Рабінович

Співголова партії "Опозиційна платформа - За життя", народний депутат

Співголова партії "Опозиційна платформа – За життя" Вадим Рабинович в інтерв'ю телеканалу "112 Україна" розповів про розчарування в президентові Зеленському, тупиковість ситуації, в яку веде країну нова влада, а також відсутність інших альтернатив для України, крім досягнення миру.

Степанець: У нашому ефірі ми раді вітати - з нами співголова партії "Опозиційна платформа - За життя" Вадим Рабінович. Вітаємо вас.

Полуєв: Ласкаво просимо. Ну, дивіться, просто зараз, я так розумію, і в ці години триває засідання Тристоронньої контактної групи в Мінську, і в цьому контексті хотілося би згадати заяву секретаря РНБО Олександра Данилюка, який розповів про плани команди Володимира Зеленського щодо мінських домовленостей. Цитата: "У принципі, ми хочемо повністю реалізувати "Мінськ", це в наших інтересах. Ми хочемо реінтегрувати території, ми до цього готові. У 2014 році зробити це було смерті подібно - ми би, як країна, просто не витримали, не змогли би. Що нині собою являють так звані "ЛНР" і "ДНР"? Це територія з відсутнім бізнесом, мілітаризована Росією. Але це наша територія, наші громадяни". Як ви вважаєте, чи реально сьогодні повністю імплементувати мінські домовленості?

Рабінович: Доброго вечора, дорогі друзі. Повірте мені, що мені дуже хотілося би зараз сказати, як все буде правильно, як все добре і як за нового президента, за якого я теж голосував, ми з вами чудово заживемо. Але можна я почну з іншого? Буквально ось новина останньої години. Зеленський приземлився в Канаді (це перший його візит на той континент) зустрівся з керівництвом в Канаді, і вони зробили вже спільну заяву. Воно звучить, я собі написав, щоб не переплутати: "Канада і Україна вирішили разом протидіяти російській агресії". Ось тепер у нас новий є партнер з протидії агресії, це Канада, знову підемо займатися НАТО, Канадою і всім цим іншим.

Тепер щодо Мінська. Вони нічим не займаються, нічого не роблять і нічого не збираються робити. Те саме. Ви знаєте, я дуже насторожився кілька днів тому… Ну, ось дивіться, 30 днів минуло, Турчинова немає. Пам'ятаєте, щодня Росія нападала з ранку? Пам'ятаєте, з ранку заявляли: "Сьогодні російські ...". 30 днів ніхто не нападає, я просто засмутився. Вчора читаю – порядок, все повернулося на круг свій. Ось глава РНБО Данилюк вчора (у мене повністю – я не буду все цитувати - на Фейсбуці стоїть) сказав: "Все, проаналізував пересування будь-яких вантажів, товарів: Росія готується до завтрашнього нападу". Тобто все стало на шляхи свої, вже замість Порошенка став Зеленський з тими самим поглядами, з тими самими розмовами. Замість Турчинова – Данилюк. Тепер мене запитують: "А що буде з мінським процесом?".

Я розповім, що буде з мінським процесом. Перше. Тоді Медведчук зробив, давайте відверто скажемо, злочин проти нашої країни: взяв і звільнив чотирьох наших громадян. Ну, звісно, жахливо. Проти нього почали… Зеленський виступив, все виступили. Чому? Скажіть, що? Що не ти звільнив? Це що, найголовніший стимул політики? Друге. Поїхали люди переговорити про політику. Кримінальна справа! За нового вже президента! Ви питаєте, що буде з "Мінськом". Нічого. Їм треба пройти на вибори, вони прекрасно все розуміють, вони все вже оголосили. Мені найбільше подобається там Богдан, людина, яка очолює адміністрацію. Він каже відверто й чесно. Наприклад, вчора він сказав… Йому поставили запитання.. Ось, у газеті, будь ласка, можете: "Скажіть, які у вас плани?". Він каже: "У нас немає планів. Ми ввечері сідаємо, креативимо, і у нас новий план з ранку". Зеленський сказав, що в новому приміщенні, до якого він перенесе адміністрацію, у нього є фішка. Не мир, не тарифи. Фішка буде фонтан і живе дерево. Ви розумієте, що сталося?

Я в жодному разі не шкодую про те, що я голосував за Зеленського на президентських виборах. Якщо повернутися назад, ретроспективно, я знову проголосую, бо терпіти Порошенка вже несила. Але скажіть, будь ласка, ну, люди добрі, у мене просте людське питання. Я теж хочу хорошого, красивого, чудового, розумного президента, але того президента, який обіцяв мені мир, того президента, який з другого дня не почав знову скакати, того президента, який знову не почав руйнувати економічні зв'язки. У них все жарти. Щодо тарифів - пожартував, щодо миру - пожартував, щодо російської мови, про яку ви ви зараз сказали, Богдан, тільки сказав Богдан, що, можливо, вони зможуть обговорити те, що зрозуміло віслюкові, що треба робити, - одразу заяву представника команди Зеленського сьогодні: це його думка. Тобто ставлять в стійло вже й цього. Тобто хтось інший керує нашою країною. Хтось такий – такий собі Зеленський… Знаєте, враження, що ось його вивели, там ниточки якісь, і він все говорив, коли цієї ниточкою смикали, а зараз все говорить, коли цієї…. Ну не міг, не такий це був чоловік буквально 30 днів тому. Що сталося, яку бацилу він з'їв уже?

Степанець: Вадиме Зіновійовичу, все-таки ми ще поговоримо обов'язково про різні впливи: і внутрішні, і зовнішні, і про візит до Канади… Я сподіваюся, ми встигнемо сьогодні поговорити про президента. Але з приводу "Мінська", ось резюме ваше, ми чули обіцянки президента Зеленського реанімувати мінський процес. Розуміємо, що стосовно Станиці Луганської… Ну, якщо ми говоримо про відведення військ, цього не могли зробити в 15-му році, не могли зробити в 16-му, хоча були спроби. Ось зараз ніби процес пішов, але в інших районах обстріли, навпаки, посилилися. Що це означає?

Рабінович: Ось, скажи, хто читав ці мінські угоди? Хто-небудь читав це? Всі або за мінські угоди, або проти мінських угод. Світ наполягає, і нас змусять. А хто-небудь читав ці мінські угоди? Там є прості речі, в цих мінських угодах, написані, підписані стороною держави Україна. Перше – повна амністія. Економічні зв'язки, автономія Донбасу, все ж записано. Скажіть, будь ласка, ми за чи проти, не читаючи взагалі, про що говоримо? Мінські угоди, підписані Україною, я би не підписав. Я би не підписав. Але позаяк ми їх підписали в особі держави (не має значення, хто був президентом), нас їх змусять виконувати. Чи буде ця влада виконувати "Мінськ"? Та ніколи в житті. Вони не можуть цього зробити. Вони найбільше бояться групи радикалів, і завдяки їм і всупереч усьому розуму і всім обіцянкам сьогодні знову вже все те саме, все те саме, ось просто як копія якась. Всі структури, які навів Зеленський, всі зайняті… Говорив, що кумів не буде, - все куми. Не буде іноземців – самі іноземці. Не буде, не буде і так далі. Ви розумієте, люди Сороса, найстрашнішого ворога будь-якого миру, сьогодні перебувають в усіх владних структурах. Данилюк, якого поставили на РНБО, - це пташеня, просто знамените пташеня, який виріс у Сороса. Вчора оголосили про те, що нову людину поставили на митницю – головне, головне гніздо, де можна добути для бюджету 5 млрд. Усі іноземні та наші фахівці говорять про одне: 5 млрд дол. зникають на митниці. Що таке 5 млрд дол. для нашої країни? За мільярд вирубують ліс, 5 млрд – величезні гроші. Ставлять нове обличчя на нього, Нефедова. Відкриваю, дивлюся, хто такий Нефедов. У Абромавічуса заступником працював щойно, до цього - в "Драгон капітал". Знаєте, що таке "Драгон капітал"? Це Гонтарєва, це Сорос, це Яресько. Ось гніздо їхнє. І третє – участь в цих… як їх… парадах.

Степанець: Систему Prozorro вони запустили.

Рабинович: Та ні, паради такі, як називаються ... Гей-паради! Ось все. Дивіться, тобто ми на митницю ставимо людину Сороса із групи Абромавічуса, з "Драгон капіталу", яким ми вже обпеклися всюди, ще тільки разом з цим він гей-паради очолює. Нумо, ходімо з голим задом по всій країні. Що за ідіоти!

Над нами ставлять експеримент. Над нами ставлять експеримент. У кожній галузі, якої я торкаюся, я бачу чужу руку. Ніколи не був прихильником змови, але скажіть мені, медицину знищують на очах, це ж бачить будь-хто, будь-яка найменша людина, яка живе в країні, бачить. Зроблено медицину тільки для багатих, а якщо ти бідний, ти повинен померти. Ми що, не бачимо це? Бачимо! Виступає представник від Зеленського, якого зараз поставили керувати медичною реформою, за списком його йде, пан Радуцький. Він каже: "Ми підтримаємо і продовжимо блискучі реформи Супрун і Квіташвілі". Все, люди, глухий кут! Ми прийшли туди ж. Треба просто проаналізувати спокійною, тверезою головою.

Степанець: Чи є розуміння, як із глухого кута виходити, Вадиме Зіновійовичу, зокрема безвиході військової?

Рабинович: Так, так, так, Ганнусю, є у мене вихід, і я вам його скажу по секрету, добре? Треба подякувати собі за те, що ми правильно проголосували на президентських виборах за Зеленського. Спасибі нам велике. Друге. Треба проголосувати на парламентських виборах головою, а не серцем, розуму трошки застосувати і зрозуміти, що сьогодні треба збалансувати ось цю молоду команду в смартфоні реальними справами, інакше ми влітку будемо смартфони їсти, яких ні в кого немає, розумієте? Ви вдумайтеся. Ось, люди, я теж хочу красивої, нової, чудової країни. Я теж хочу ось цю красиву вивіску "Європа", але скажіть мені, Супрун сказала, що ми будемо робити телемедицину. Ну, в божевільні людина живе, ну бог з ним. Але скажіть мені, приходить новий молодий президент, каже: "Все. Держава буде в смартфоні". Розумієте, ну кожне. У кожному селі селяни наші будуть у смартфоні спілкуватися з державою. Ну звідки вони повилазили? Вони що, взагалі не з цього світу? Ну звідки?! Дайте людям смартфони ці спочатку всім.

Степанець: Вадиме Зіновійовичу, просто ще стосовно саме військової безвиході і щодо конкретного виходу, тому що, я так розумію з ваших слів, обіцянки реанімувати "Мінськ", вони залишаться обіцянками і далі, що це...

Рабінович: Я вам гарантую, що вони не будуть виконувати "Мінськ" і не збираються цього робити.

Степанець: А що натомість?

Полуєв: Можна я просто додам, процитую, знову ж таки, заява пана Данилюка. В інтерв'ю LB.ua він заявив таке (цитую питання і відповідь): "Володимир Зеленський говорив про те, що має мирний план щодо Донбасу. Що це за план, хоча б у загальних рисах?". І відповідь: "Його обговорюють у рамках "мінського формату", тому публічно ми його не коментуємо". Чому не обговорюють, чому не подають, як ви вважаєте?

Рабінович: Завдання команди Зеленського сьогодні – тільки одне: до виборів не давати йому розмовляти. Тому що тільки-но він або його команда починає говорити, ми раптом розуміємо страшну казку. Ви знаєте, яку? Я відкрию вам цю казку: король голий. Ось, на жаль, всі бояться це сказати, мені самому не зовсім зручно вже це говорити. Я ж все-таки свій голос теж віддавав, але ми повинні зрозуміти і не соромитися нашого голосу, відданого за Зеленського. Тоді нам легше буде сказати, що зараз ми цей голос йому не віддаємо. Тому що якщо ми почнемо каятися, це буде інше. Але сьогодні, люди, ну не можемо ми до такого божевілля дійти. Ну подивіться, сьогодні реально приблизно 45 відсотків, ну 40 нехай, не знаю, збираються віддати голоси партії Зеленського, яку ніхто не знає, ніхто не розуміє. Єдине гасло, яке вони сказали, єдине в нашій бідній, я не знаю, забитій країні вже, тільки одне гасло – продаж української землі. Скажіть, але за опитуваннями громадської думки, які є у нас й у всіх, 90% українців не хочуть продажу української землі. Можна мені тут ось цей когнітивний дисонанс в голові відновити? Тобто ми не хочемо продажу, але будемо голосувати за тих, хто хоче її продати. Ми хочемо миру, 90%, а будемо голосувати за тих, хто мир не встановив. Що це з нами відбувається? Що з нами відбувається? Тут питання не про партії, не про когось, ми зараз вибираємо один раз і вже на все життя: мир або війну. Повірте ось в одне, вдумайтеся в це: ми на цих виборах обиратимемо мир або війну. Життя або щось, що йому протилежно. Здавалося би, нескладний вибір. А ось складний. А ось складний. Ми продовжуємо в щось вірити. Ну не можна, треба дивитися справи. Дивись те, що робиться. Відмовитися від усіх абсолютно, всіх гасел, які тільки є. Все, їх немає. Сьогодні останній цвях уже – все, будемо з Канадою тепер дружити проти Росії. А навіщо? Навіщо нам проти? Ну, у нас труба перетвориться на металобрухт 1 січня. "Північний потік" добудовується, просто ніхто не хоче порахувати, тому що все в ейфорії. Чим ми будемо топити взимку? Кізяками, як нині в усіх цих селах це роблять? Смартфон у кізяк? Що взагалі відбувається? Що ми робимо? Що ми взагалі творимо з державою? Я перепрошую.

Полуєв: Що, на вашу думку, потрібно робити для досягнення миру?

Рабінович: Для того щоб досягти миру, потрібно тільки одне: хотіти цього миру, робити те, що ти обіцяв перед виборами. Він знав прекрасно і розповідав нам, як він це зробить після перемоги на виборах. Ви що, не пам'ятаєте? "Я на коліна", і там все, аби мир, ані рейтинги не потрібні, нічого, все. Він все ж це розповів. Навіщо ми йому підказуємо? Він все прекрасно знає, він же не зовсім поганий. Це ж не ці, так? Він прекрасно розуміє, що говорив. Очевидно, відпрацювавши для нас свою президентську кампанію, більше вона не збігається ні з чим, далі з'явилися знову групи олігархів, знову… Ну послухайте, ну здоровий президент говорить: "Я перенесу Адміністрацію президента до Українського дому, на це треба 300 млн, а гроші з бюджету брати не буду, у мене там дасть хтось".

Полуєв: Суми, начебто, не називали.

Рабінович: Вже назвали – приблизно 300 млн. Але я не за те говорю, я не за 300 млн. Як може президент у когось взяти гроші на перенесення? Значить, є хтось, хто керує президентом. Як таке може бути? Скажіть… У мене просте запитання: скажіть, хто-небудь розуміє, що таке прозорий офіс президента, фонтаном? Ну, президенту ще треба роботу... Ну, виділіть президента, посадіть його в клітку, хай люди ходять, вітаються, але ще ж працювати треба. Хтось же повинен працювати. Вчора з шахтами… Я вам наведу приклад, простий, людський приклад, щоб ви розуміли, що нині відбувається в державі. Нині катастрофа з шахтами, там відімкнули водопостачання, можуть затопити шахти, люди вийшли на вулицю, три місяці немає зарплати. Це, ну, катастрофа повна. Вчора почали телефонувати наші депутати. Є спецзв'язок такий, через який завжди, починаючи з 91-го року, ще навіть і в радянський період, можна зателефонувати уряду там або… Ну, екстрена ситуація. Телефонували. Раніше ця, знаєте, знімалася трубка за всіх режимів. Хоча би система працювала. Знімалася трубка, там робилося, не робилося, але реагували. Вчора ми телефонували півдня, трубку взагалі ніхто не знімав. Потім узяв трубку якийсь чоловік, сказав, що "я тут не зовсім в курсі справи". Ми говоримо: "Ви що! Шахтарі, затопить ... - Ну, я зараз доповім". Все, нічого немає. Держава не керується. Ми сьогодні зустрічалися з мерами міст, і просто послухати це треба було, що люди розповідали. Це в Києві, в смартфоні. Води немає, заборгованості понад 60 млрд, всі прекрасно розуміють, всі реальні мери міст розуміють, що ми йдемо до цієї політики, до катастрофи. До катастрофи! Сьогодні мер Мар'їнки був у нас. Він говорить, що стріляють більше, ніж за президентства Порошенка, у 20 разів. Іде війна. Щоразу збільшується. Я вам захопив… Що б мені не розповідали патріоти, я вам приніс звіт ОБСЄ за цей тиждень. ОБСЄ. Це не Москва, не Київ, це ОБСЄ. Ось тут написано ось такими буквами, щоб правду ви чули. Обстріли за цей тиждень: з української сторони - +1467 снарядів, з того боку - 743. Теж вистачає. Але не робімо дурниць, ми сьогодні випустили 1400. Іде війна. Навіщо нам ця війна? Ви розумієте, що якщо триватиме війна, то все одно ніхто нічого, жодна розумна людина, жодна дурна, - ми нічого не можемо зробити в країні. Якщо не буде економіки - молодь тікатиме, ви все знаєте краще за мене. Скажіть, якщо ми знаємо, що треба зупинити війну, якщо президент обіцяв зупинити війну, ви мене питаєте, що для цього треба зробити? Виконати передвиборчі обіцянки. Усе. Хотіти цього. Вони наживаються на війні. Я не вірю в те, що ті, хто не наживається на крові, хочуть продовження цієї бойні. Тому та влада наживалася на крові. Скажіть, а чому ніхто раптом не сів? Пам'ятаєте? Весна буде - будуть посадки? Пам'ятаєте? Армію розкрадають, Гладковський-Свинарчук, всі пам'ятають? Перед виборами, по-моєму, двічі на день це Зеленський розповідав. Скажіть, а що сталося з лексиконом Зеленського? Зник Свинарчук, зник Гладковський.

Полуєв: Так генерального прокурора звільнити не можуть.

Рабінович: Кого?

Полуєв: Генерального прокурора звільнити навіть не можуть.

Рабінович: Як вам м'якше сказати... Коли не хочеш, тоді й не можеш, ось вам таке, знаєте, одеське народне прислів'я.

Полуєв: Так Верховна Рада таки не голосує.

Степанець: У Верховної Ради Виборчий кодекс зараз.

Рабінович: Дивіться, ми вибрали президента, і я радію з цього, тепер я радітиму, коли ми провалимо цього президента на парламентських виборах, тому що він обдурив нас з миром, з тарифами і зі своєю командою. Усе.

Степанець: Вадиме Зіновійовичу, з приводу обманів і правди, знову ж таки, ви згадували вже в нашій розмові пана Богдана та його тези про мову і російську мову зокрема. Просто згадаймо ще раз цитату... Тут є й питання: це дійсно підготовка громадської думки до таких гуманітарних компромісів, сьогоднішнім і серйозним, чи це просто передвиборчі заяви? Це одне питання. Але найголовніше: як ви саме ставитеся до такої тези, до такої пропозиції?

Рабінович: Ну, по-перше, Богдана вже виправили його старші товариші по команді Зеленського: сказали, що він пожартував, це його особиста думка.

Полуєв: Сказали, що це його особиста думка.

Рабінович: Ну, добре, називаймо всі обіцянки Зеленського його "особистою думкою", він не жартував, він… Просто це була його особиста думка, він думав, що не буде тарифів, що мир буде… Ну, так, нема зараз, особиста думка. Значить, друге і більш важливе: попросіть пана Богдана почитати мінські угоди, йому це теж не зашкодить. Моє ставлення дуже просте. Моє ставлення до мовного закону дуже й дуже просте: я вважаю, що ухвалення його було злочином проти миру в Україні, я вважаю, що країна 4 роки йшла на поводі банди, яка незаконно захопила владу, і це доведено указом Зеленського про розпуск парламенту. Я ще раз нагадую всім вам, тому що ми недочуваємо, тут дочуваємо – тут недочуваємо… Написано в указі президента, що з 16-го року парламент був незаконним, в ньому не було коаліції. Тобто його розпустили. Чудово. А закони, ухвалені цим незаконним парламентом, про мову, про медицину, треба скасовувати чи ні, скажіть? Чи незаконному парламенту можна тут і не можна там? Так не буває, це знову обман. Парламент незаконний, значить, закони його - незаконні. Їх не може бути. Закон про мову взагалі має бути викинуто на смітник, і взагалі, на смітник історії, тому що він розділяє суспільство. І ми цього будемо домагатися, і нічого цього бути не може з однієї простої причини. Ми всі з повагою ставимося до української мови. І добре, що в Україні викладають, розмовляють. Все чудово. Але люди сьогодні, величезна частина країни, половина десь, звикла історично розмовляти російською мовою. Чому повинна знущатися одна половина країни над іншою? Чому, чому, чому для будівництва, поясніть мені, чому для будівництва потужної та успішної України заважає, наприклад, що в Харкові розмовлятимуть або в Одесі російською мовою? Це тільки, знаєте, кому заважає? Тупим недоумкам, які не знають, що робити, ось тільки ділять людей за мовною ознакою.

Я завжди пояснюю їм: подивіться на просту країну під назвою Швейцарія. Нікому ніщо не заважає. Лугано. Кантон розмовляють італійською, Женева – французькою, Цюріх – німецькою. Найуспішніша країна Європи. А у нас їсти нічого, пенсії вбивчі, зарплат немає, натомість у нас мова. Тому не треба мову ставити попереду паровоза, вже поставив Порошенко. Порошенко вже ставив "Армія. Мова. Віра", вкрали на всіх напрямах, на всіх трьох. Ви знаєте, у мене дитина молодша ходить до школи, вивчає українську мову. Ну, чудово, ну, молодець, ну, я радію. Я, що, заважаю їм? Навпаки, я радію. Але те, що роблять вони сьогодні з мови - це злочин, насамперед перед майбутнім України. Тому закон цей буде скасовано, подобається їм чи не подобається, я вірю в те, що ми нормально проголосуємо. Я хочу, щоб ви ще раз… Люди, у мене залишається 20 днів донести до вас одну небезпеку. Коаліція в Раді, якщо сьогодні все збережеться, є прогнозованою і передбаченою, й оголошеною: це дві партії. Це "Слуга народу" з продажем землі та Вакарчук з гей-парадами і 20% націнками на російськомовне населення. Більше нічого вони вам не пропонували, вони навіть не говорять нічого більше. Тобто ми вибираємо з вами заздалегідь, знаючи, що продадуть нашу землю, дозволять гей-паради тощо. Скажіть, а що ми робимо? А якими очима ви подивитеся на ваших дітей та онуків, коли вже й землі не буде? Вкрали все. Вкрали все. Землю, мову, віру, армію – все порозкрадали. Земля залишилася, залишилася земля, землю не докрали. І ось це ми їм дозволимо? Дорогі друзі, не має значення, яких ви політичних поглядів, неважливо, як ви думаєте чи думаємо, зараз думайте про одне: мир, війна, земля чи ні. Більше нічого нема. Як можна проголосувати проти своєї землі?

Полуєв: Тільки два уточнення. Перше – щодо 20%-ї націнки, про яку ви говорили. Це була пропозиція одного з активістів, проте навіть не з кандидатів партії, особиста думка. А інше, ви говорили про те, що якщо коаліції не існує, то необхідно скасовувати всі закони, які Верховна Рада з того моменту ухвалювала. Але в Конституції не сказано про те, що в разі відсутності коаліції всі закони є недійсними.

Рабінович: Їх подавали від імені коаліції, не мають права, коаліції немає. Це раз.

Полуєв: Від імені нардепів.

Рабінович: Та ні, не від нардепів, нардепів підтримувала коаліція. Якщо немає коаліції, ми взагалі не маємо права більшість робити, нічого не повинно бути. Ми повинні тоді підняти знову руку, сказати, що нічого немає, і переголосовувати знову: більшість чи не більшість.

Степанець: Так Конституційний суд взагалі не розуміє, яким чином ця коаліція існує, припиняє існування, створюється тощо.

Полуєв: 226 голосів є, кажуть, і все, більше ніякої коаліції не потрібно.

Рабінович: Вся судова система… Ось, знаєте, у нас є програма партії, там є дуже гарне рішення усіх питань. Ми з вами живемо в одній країні, давайте на Конституцію і на суди не посилатися з однієї простої причини: у нас Конституцію зневажає кожен, хто приходить, починаючи від Супрун і закінчуючи ким хочеш, знущаються з неї… Що стосується законів, то до наших українських судів ніхто по закони не ходить. Я прекрасно знаю, і ви прекрасно знаєте, з чим туди йдуть. Закон ухвалює допустити до виборів людей, які не жили нині в Україні три роки, коли зовсім інше в законі. Ну і що... Вся система судова не підлягає ніякій реформи, її треба розпустити від верху до низу.

Степанець: Колапсу не отримаємо? Колапсу, вакууму не отримаємо, якщо ми всіх так ось дочиста спустимо?

Рабінович: Ось судді підуть, і ми з вами в колапсі будемо. Ні, Ганнусю, ми пропонуємо перейти до виборності суддів, як це зробили свого часу США, як це було в Радянському Союзі іноді. Треба вибирати в кожному селі, в кожному місті. У кожній країні ви можете вибирати собі просто суддів, яких самі знаєте. Поряд із законом про відкликання суддів це забезпечить вам бодай якийсь захист. До цього судді, до вибраного судді, приставляють двох юристів-професіоналів, які вже в рамках там тієї чи іншої статті дають йому консультації. Але це було… Послухайте, такий порядок, а якщо ми заздалегідь знаємо, що судді куплені, якщо він іде до юридичного інституту, вже платить хабара, то навіщо? Щоб чесно судити? Що ми з вами закриваємо очі? Дивіться, державна система України побудована на корупції. Державна система України не має на меті розвитку держави. Вони приходять до влади, як завойовники, які дірвалися, починають грабувати і ґвалтувати країну. Це ж правда! Це правда! Сама система така. Вдумайтеся, яка система. Ти переміг, тобі дається там чотири міністерства. Ти трохи менше набрав там, до коаліції вступив – тобі два. Скажіть, ну все ж… Ну ми що, не будемо ж прикидатися. Якщо партія там висунула для чогось свої чотири міністерства, вона про що буде думати: про країну чи бо про свою партію? Чи вони набиватимуть собі кишені? Як це буде? Друге. Друге і центральне, може, питання економіки нашої рідної. Ну, скажіть, ну люди добрі, ну ви ж всі живете, всі все розумієте, ну розумні люди, ну скажіть, ну якщо Кабмін формує партія, що перемогла, силові структури – партія, що перемогла, генеральний прокурор - кум там, той – кума, скажіть, ви, правда, вірите…І жодного перевіряльника. І вони залишилися один на один з нашими грошима протягом останніх років. Скажіть, може таке залишитися ось у бюджеті що-небудь? Нічого й немає. Ми ще будемо дізнаватися про цифри, які вкрали, але ви бачите, яка тиша? Бачите, ніяких справ, нічого. Знаєте, чому? Ділитися почали. Почали ділитися. Зараз поділяться, відкупляться, вже все всім відомо. Тому – зняти рожеві окуляри, подивитися на те, що зараз йде бій, той, що вже Сталінградом я називаю, продаж землі – це Сталінград. Люди, якщо вони зуміють нас обдурити і змусять продати землю, а це станеться, якщо такі цифри отримає ось ця партія президента, що нас обманув, це катастрофа національного масштабу!

Степанець: Вадиме Зіновійовичу, ну, якщо ви говорите, що ділитися почали, то щось, напевно, погано діляться, тому що жодне кадрове рішення Зеленський через парламент поки провести не може, адже парламент зараз (Вадиме Зіновійовичу, теж оцініть красу гри), значить, парламент зараз, перебуваючи у виборах, вся країна у виборах, а парламентарії розглядають Виборчий кодекс, який нині просто як мертвому припарки, знаєте, як у народі кажуть.

Полуєв: Ну, як розглядають, їх там майже немає.

Степанець: Ну, сьогодні ми дивилися, їх було 45 максимум, хоча 200...

Рабіинович: 49.

Степанець: 260, Вадим Зіновійович говорить, 49. Ну, так і розглядають. Так і розглядають. Але Виборчий кодекс. Не кадрові призначення, нічого, що пропонує Зеленський, навіть ось представник президента в парламенті вже обурився, закликав парламентаріїв до співпраці. Руслан Стефанчук нагадує, що президент подав на розгляд чимало законодавчих ініціатив, які треба розглянути. Спробуймо почути Стефанчука зараз. "Я просто хочу нагадати, що за минулий тиждень, за попередній, коли ми не зустрічалися з вами, президентом України Володимиром Зеленським було подано чергові законодавчі ініціативи, що стосуються ринку електроенергії, що стосуються сонячних електростанцій, які стосуються відповідальності за кнопкодавство. Давайте ми все-таки в цьому такому пориві голосування за Виборчий кодекс і три кадрові питання знайдемо якусь можливість все-таки підтримати й показати те, що ми готові йти назустріч один одному".

Рабінович: Ви знаєте, я хочу для нашого мозку, для розвитку мозку поставити риторичне питання. Просто, щоб для роздумів. Коли президенту Зеленському два тижні тому поставили запитання, чому ви не виконуєте обіцянки щодо тарифів, він сказав, що президент до економіки ніякого стосунку не має. Крапка. Зараз слухаю – тарифи там, сонячні батареї, ще щось. Так ви вирішуйте, ви маєте стосунок чи ось там, де вигідно, ви маєте, там, де невигідно... Тарифи для нас важливіші, ніж ваші сонячні батареї, нехай подає тарифи як зниження - це раз. Друге. Я перш, ніж відповісти ось цій чудовій людині, я нагадаю Зеленському: у нас є така річ, він не зовсім з нею знайомий, називається Конституція України. Там написано, що ухвалений парламентом закон через 15 днів або ветується президентом, або підписується. Минуло 18 днів після того, як парламент проголосував за, можливо, найважливіше за всю історію українського парламенту: це створення ТСК, які можуть бути інструментом для боротьби з корупцією і водночас проти монополізації влади. Туди входить також імпічмент президента, який, Зеленський сказав, перше, що зробить. Я хочу проінформувати вас, дорогі друзі: Зеленський не підписав закон, не повернув його і не ветував, тобто просто Конституції для нього немає. Що та Конституція, полежить іще… Я хочу йому нагадати, що, за задумом, він є гарантом Конституції, а гарант – це той, хто виконує, а не той, хто за нею дивиться і сам не виконує.

Полуєв: Той же пан Стефанчук буквально в п'ятницю в ефірі одного з ток-шоу говорив про те, що, на думку команди президента, в цьому законопроекті про ТСК є цілий ряд неконституційних моментів, тому, мовляв, команда Володимира Зеленського не буде його імплементувати і підписувати.

Рабінович: Чудово! Тоді він повинен накласти на нього вето. Слухайте, є закон, а що думає собі ця людина, я не знаю. Закон – він або є, або його немає. Ось, знаєте, прийшов, каже, а я думаю ось так. Ти можеш думати все, що хочеш, постав на нього вето, скажи, закон не буду... А він боїться і вето поставити, тому що його почнуть критикувати, що він імпічмент скасовує. Дивіться, вони всі, коли йдуть до влади, я скільки кого... Я Порошенка слухав перед тим, як він прийшов, я ще з Ющенком, Янукович – всіх їх можна було слухати. Вони, коли йшли до влади, ну так про народ думають, просто дивлюся, аж розриває від любові до народу. І я скажу вам більше, поки нас ніхто не чує, так? Я з нашим останнім президентом… Я купився, я вже все бачив, все знаю, розумію, але купився я. Ось я теж дивився, я не просто за нього голосував, тому що ненавидів Порошенка, я бачив якесь майбутнє. Ну, я подивився… Він так говорив… Ця людина не може не принести нам мир. Ну, все... І ви знаєте, ось настільки я не хочу ще собі цього повністю сказати, але прикро дуже. Прикро знову від втраченого часу. Знову від того, що ми отримали чергового Наполеона, який не займається країною, який марить будь-якою агресією, який не збирається миром займатися. Але найстрашніше… Я вважав, що ми нарешті отримали президента, який буде виконувати передвиборчі обіцянки. І ось ми побачили, що він не буде їх виконувати. Так ось, я хочу вам сказати, пам'ятайте, пісня така, співали її Януковичу спочатку, "Прощай, гаранте, не повертайся". Потім Порошенкові співали. Я дуже хочу, щоб таку пісню не співали Зеленському, але я боюся, що до цього йде.

Полуєв: Звернімося тоді до нашої аудиторії, наші глядачі мають можливість поставити кілька запитань. Будь ласка, піднімайте руку, представтеся, будь ласка, до вас модератор тоді підійде.

Доброго дня. Інна, Київ. Вадиме Зіновійовичу, нашу сьогоднішню зустріч ви почали з ошуканих очікувань. Партій багато, напередодні виборів всі обіцяють красиво й однаково. Кому вірити?

Рабінович: Це складне питання, це складне питання, і скажу вам, чому. Ви знаєте, я коли прийшов у політику… Я політик молодий, прийшов у політику 4,5 роки тому… Скажу вам, що незважаючи на те що я життя загалом розумію, я прийшов з рожевими окулярами, тому що… Ну, мені було зрозуміло, якщо ми там праві, то ми за праве, якщо ліві – за ліве. Виявилося все не так. Виявилося, що, зокрема, й у тій групі, з якою я йшов, голосували в деяких випадках за ті закони, які, на мій погляд, суперечать законам нашої країни і законам виживання держави. У мене дуже багато протиріч, зокрема й з тими, з ким я нині перебуваю в одному човні. Повірте мені, більше, ніж ви думаєте. Але я для себе з'ясував одну сильну річ. Ви розумієте, не можна себе любити в політиці, ви тоді нікчема взагалі, нікому не потрібна людина. Якщо я буду сам себе любити... Ось у мене був рейтинг, приблизно зіставляється з усіма президентами, які були на старті. І, напевно, я би прийшов, не знаю, там третім, п'ятим, четвертим, не знаю… Ну, і що далі? І Бойко пішов би так само приблизно, і теж був би третім, п'ятим. Скажіть, що би ми дали своїм виборцям? Двох пихатих павичів, кожен з яких не знає, у кого булава в руках? Ні, я вважаю, що я зробив мудру, правильну річ. Не тому, що я так люблю тих, з ким я сиджу в човні, але тому, що вони, об'єднавшись, можуть принести мир моїй країні. Я це розумію, знаю і вмію. І те саме і з економікою: не тому, що вони найкращі взагалі на землі, а тому що кращих на сьогодні немає. Сьогодні реальний ключ до миру – у нас, сьогодні ключ від економіки… Не тому, знову ж таки… Можливо, народяться нові якісь там уже після цих, там інші прийдуть. Слава Богові! будемо допомагати, але сьогодні іншого шляху немає. І коли ви говорите, кому вірити, кому не вірити… Почнімо просто з мене. Коли закінчиться наша передача, зайдіть, будь ласка, на сайт Верховної Ради, там всі голосування народних депутатів. Ось якщо я за чотири роки підняв хоч раз руку за будь-який закон, що вбиває громадян нашої країни, за будь-який бюджет Яценюка, Гройсмана, за ось ці вбивчі судові реформи, якщо я хоч раз це зробив на потребу, не знаю, людям, що купили мене, або на потребу політичній ситуації, або тому, що мене кум попросив, значить, я абсолютно не гідний довіри, як і вони всі. Ну так я цього не робив, жодного разу не голосував проти совісті, я жодного разу не зайшов до цієї - як називається там – спецперукарні в них, жодного разу не скористався спецгаражем, спец чим там у них… Мені соромно, бо я живу в злиденній країні, а вони себе обклали такими ось… Я не знаю, вже ходити не можуть, їх носять. Тому ще раз кажу: я прийшов у політику не заробляти і не затверджуватися. Я прийшов зробити так, щоб моя країна жила. Я не розумію патріотизму іншого, крім того, що люди краще живуть, якщо в результаті твоїх дій люди почали жити краще – ось ти і є патріот. А патріотизм на крові, патріотизм на пограбованому народі… Тому робіть для себе висновки. Сьогодні є не так багато партій, які можуть принести мир, говорять про це, їх буквально три-чотири. Із цих трьох – половина під санкціями. Який мир вони принесуть – ніхто не знає, я навіть чіпати їх не хочу, я геть читаю щодня, нехай розважаються. Сьогодні іншої платформи для миру, крім нашої партії, немає.

Степанець: Але так шкода, Вадиме Зіновійовичу, що не зайшли до спецперукарні парламентської… Хоча би нам розповіли, чим вона така особлива, тоді ми би розуміли.

Рабінович: Ганночко, я вам більше скажу, там ще є дитяча кімната така зроблена, там весь час сидить якась знудьгована жінка, бо раптом хтось приведе свою бебі, а ніде гратися. Там є молитовня така вся, обвішана іконами, куди, видно, коли він взяв гроші, сховав там, а потім пішов відмолити гріх. Там все це є. Є величезна лікарня, яка – я не знаю, оснащення – найкраще європейське обладнання. Я, до речі, подав законопроект, щоб "Феофанію" передали патріоти дітям, які постраждали в АТО. Чомусь Парубій, великий патріот нашої країни, під дупу собі поклав цей проект і не виносить до зали, а я вважаю, що це справедливий закон, і нехай його підтримують.

Степанець: А там, у "Феофанії", якщо ось так от повз корпусу цього лікарняного проходити, то там можна побачити камінь, і на тому камені написано: "Тут буде лікарня майбутнього", на яку Ющенко збирав гроші раніше, пам'ятаєте? Марафон був на "5 каналі", і всі ми есемески там надсилали. Ну, така справа…

Рабінович: Ганночко, у мене інше питання завжди: можна мені пояснити, а чому, з яких це таких великих справ у депутата Верховної Ради повинна бути окрема лікарня? Ну чому? Звісно, вони будуть голосувати за Супрун, тому що вони лікуються у "Феофанії", там Супрун немає, а вся країна повинна гинути біля Супрун. Тому не повинна в державі у цих депутатів бути своя лікарня, бо тоді вони не зрозуміють хворих. Своя пекарня – тоді вони не зрозуміють ціни в магазинах. Це має бути знищено, це взагалі безумство якесь. Я одну річ зробив, коли пішов, я завжди розповідаю, але я каюся. Перший законопроект, який я подав на другий день перебування в парламенті, його було одразу проведено, я просто прийшов, спустився на другий день до їдальні, а там всі види спиртного розливають. І я подумав: як, зачекайте? На заводі не можна, чи не так? Водій, який веде автобус, - не можна. Державу ведуть! Все, я подав законопроект, все спиртне прибрали. Тепер на мене ображаються всі дівчатка в їдальні, на мене ображається весь парламент, і якість законів – я вже думаю, нехай би пили, може, щось би краще вибралося.

Степанець: Так ви розумієте, Вадиме Зіновійовичу, що через вас депутати припинили ходити до роботи?

Рабінович: Я каюся, дорогі друзі, я недооцінив ситуацію. Дійсно, можливо, під цією справою вони хоча би менше ухвалювали.

Полуєв: Бюджетної ночі, як показує практика, вони знаходять, де би собі налити. Давайте ще з цього боку питання.

Нам підняли пенсію всього лише на 67 грн. І якщо ми порівняємо з цінами товарів і комуналкою, це жах, це смішно. Як вижити нам? Ми дуже вас поважаємо і до вас звертаємося: допоможіть нам.

Рабінович: Ви знаєте, те питання, яке ви зараз порушили, гадаю, що воно взагалі основне. Дуже багато людей не розуміють… Треба підняти електроніку, треба підняти хімію, треба підняти фізику, треба допомогти молоді… Це все правильно. Але я знаю одне, що є закон виживання, який звучить так: якщо ми своїм дітям не можемо сказати, що ось, працюй чесно, як я, і живи, як я, ми не побудуємо країну. А що ми скажемо нашим дітям? Працюй чесно, як я, і живи в злиднях, як я, чи не так? Немає ще… Слухайте, не було держави на землі, яка так знищувала своїх громадян. У мене є одна ось, я думаю, річ, яку я хотів би до вас донести: нам треба самим теж якось голову перелаштовувати. Ми звикати починаємо до злиднів, тому що нас у них завели і розповідають, що вийти з цього не можна. Я наведу вам простий приклад: Польща. Я уважно вивчаю досвід усіх країн, особливо країн колишнього Радянського Союзу, тому що багато в чому схожі, намагаюся щось таке взяти… Наприклад, казахи зробили, на мій погляд, найкращу медичну реформу, і нам багато чого треба у них взяти. Що стосується Польщі, то вони провели два закони, які я подав вчора до Верховної Ради, - повністю, ну, переробивши під наші. Я їх взяв і не соромлюся й кажу: так, я навчився цього у поляків. Перший закон стосується пенсіонерів: виплачувати 13-ту пенсію пенсіонерам. Це раз. Поляки це зробили.

Мені пишуть одразу у Фейсбуці: "Це гречка", "Це ви купуєте виборців". Поясніть мені, люди, чомусь, що належить усім навколо нас, у нас гречка, чому, якщо я говорю, що ми не можемо платити зарплату менш ніж 1000 доларів, це не зупинить людей, всі говорять, "це популізм"? Чому в Польщі, злиденній ще недавно Польщі, це не популізм? У Румунії це не популізм? У Білорусі, де вже вдвічі більше прожитковий мінімум, не популізм. А нас намагаються привчити до злиднів. Так от, не популістські, а єдино можливі закони. Перше – не просто 13-та, а обов'язкова 13-та пенсія, друге – повне списання комунальних заборгованостей. Поясню вам, чому це не популістські гасла.

Я поясню, що відбувається в державі сьогодні. У нас сьогодні накопичилося близько 60 млрд невиплачених за комуналку. Це здається, "ну й добре, їм там не заплатили". Це все не так. Завтра у ваших містах перш ніж укладати договори на опалення, попросять погасити заборгованість. Вся монетизація субсидій, яка пройшла, це був підкуп виборців, вони не донесли їх, люди – жебраки, вони взяли ці гроші, десь заткнули дірки у себе в будинку, розумієте? І вони це знали, пройдисвіти, коли це робили. Вони збільшили ще більше купівельну неспроможність купувати це все. Тепер дивіться, що відбувається. Місцевим радам це все віддали, вони не можуть укладати договори, не можуть виплатити це все. Тому нам треба зрозуміти дві речі. Перше: не можна жити в ось цій наростальній іпотеці. Нам треба одноразово списати борги, це просто закон. Друге: нам треба підтримати пенсіонерів, і не тільки пенсіонерів, а взагалі людей малозабезпечених, на той період, поки ми модернізуємо країну. Нам потрібен один рік нормального життя: без криків, без танців, без шароварів, а просто от не співати, а просто спокійно реформувати те, що треба реформувати. Скасувати всі ці дебільні закони, ухвалені заїжджими пройдисвітами, переглянути всі міжнародні зобов'язання країни, тому що сьогодні ми… Я не хочу вас навантажувати цифрами, але якщо ми збираємося чесно виплачувати все, що понабирали ці злодії, це означає, що і ми, і наші діти, і наші онуки перебувають у кабалі. Ще тільки винесли з пологового будинку - він винен 10 тис. доларів МВФ. Скажіть, чого це раптом ми повинні платити? Ми – країна, яка п'ятий рік...

Тому ми маємо величезний-величезний потенціал – потенціал виправити ситуацію. Насамперед його закладено в нормальній економічній політиці. Ми втратили 11 млрд на торгівлі з Росією і країнами СНД, і всі цьому аплодували. Водночас нам аплодували Америка і Західна Європа, тому що вони ці 11 млрд наростили на торгівлю з Росією. Так, під розповіді, як вони нас люблять, не тому, що вони потурають Росії, ні. Вони думають про своїх громадян. Яка різниця: їм що українці, що росіяни – все одно, їм потрібно нарощувати. Правильно? Правильно вони роблять. Вони дбають про свою країну. Тому німці наростили торгівлю, американці наростили торгівлю, а ми – якісь лопухи всі: все – з  нас і всі – з нашої кишені. Чому? Тому спочатку треба купувати там, де дешевше, продавати там, де дорожче. Це основа економіки. А ми купуємо там, де дорожче, розповідаючи, купуємо якісь іржаві пароплави, літаки якісь, яких не існує, якусь іржаву техніку, коли ми самі були локомотивами, ми нічого не вклали. Якби ми ці гроші вклали в свій локомотив, у нас би був локомотив. Запитайте, будь ласка, коли закінчиться наша передача, де ці американські паровози, які понакупили за шалені гроші? Я вам розповім, де вони. Вони стоять в депо, тому що вони не підходять під наші стандарти і просто не тягнуть вантаж. Розумієте? Ось чому ми бідні. Тому що ніхто не відповідає за те, що він творить з державними грошима. А грошей державних… Вони приходять і бюджет ділять, як свою касу, а немає такого поняття грошей, все гроші справили ви. Ані президент, ані прем'єр-міністр, ніхто з них не виробляє, вони сидять у кріслі, а виробляє ось весь народ, і сукупно це все називається бюджетом. А гуртом цей бюджет ділять, хто як хоче. Цей "гіперлуп", 37 млрд Гройсман закопав у дороги, тепер на вибори йде, ще й пишається цими убитими дорогами. Вони обкрадають нас і пишаються цим, розумієте? А ми мовчимо і знову потрапляємо в чергову пастку. Нам треба припинити танцювати, припинити співати пісні. Для того щоб стати багатими або бодай вийти зі злиднів, нам потрібно просто не голосувати за красиву морду особи, не за пісню, заспівану якимось там черговим співаком, а за тих, хто просто тупо прагматично виведе нас із кризи.

Полуєв: Звернімося ще до запитань нашої телевізійної аудиторії. Еліна Бекетова у нас відповідає за зв'язок з глядачем. Елю, що пишуть?

Бекетова: Вітаю вас. Ну, що ж, сьогодні пише багато у нас людей. Пане Вадиме, мене чути, так? Тому що до вас там будуть запитання. Дуже активно цікавляться, що ви думаєте про пенсійну реформу: скасуєте її чи ні, якщо будете в парламенті. Лідія каже: "Чи переглядатимуть пенсії держслужбовців? За що нас так сильно образили?". Олена з Києва каже: "Вам не набридло критикувати Зеленського? Може, йому простягнути свою руку допомоги, і тоді все зміниться на краще". Валерій каже: "Про Донецьк, Луганськ чуємо постійно. Коли ж ми почуємо про Крим?". І Ірина те саме пише наостанок: "Вчора загинули медики від обстрілу ворога, сьогодні двоє поранених волонтерів. Як домовлятися після таких трагічних подій і які дієві плани сьогодні існують?". Ось такі до вас запитання.

Степанець: Дякую. Еліна Бекетова продовжує працювати з вашими запитаннями і думками. Мирний план. Знову повертають глядачі нас.

Рабінович: Ну, починали з пенсійної реформи, але я можу відповідати, як вам більше подобається. Ви знаєте, я просто вам відповім те саме, адже в кожен момент якоїсь війни, будь-якої війну, ось, можна сказати, що сьогодні пролилася кров і йде війна. Що далі? Ось я завжди говорю. Чудово, я можу бути тисячу разів правий… Знаєте, ось у сімейному житті є такий закон: ти хочеш правим бути чи щасливим? Щоразу, коли кожна сторона починає доводити, що вона має рацію, це шлях в нікуди, тому що друга чинитиме опір, і ви знаєте, що це буде. Те саме і в житті. Послухайте, якщо ви думаєте, що відносини між країнами – не як з людьми… Це те саме. Країни складаються з людей. Будь-який мирт - це крок назад, будь-який мир - це компроміс. Не хочете компромісу - будемо воювати. Ви розумієте, а треба для себе вирішити, чого ми хочемо. Ми не хочемо ніяких компромісів, у нас пролилася кров, у нас пролилося це, ми не будемо миритися, тому що ворог нас атакує. Читаю ще раз: з українського боку за останній тиждень 1467 снарядів, з того - 743. Ну, так і вони так само скажуть, вони скажуть: ну і все, а тут ось, а у них – снаряди, якщо думаєте. Не рвуться в Донецьку і Луганську - подивіться трішечки, що відбувається. Розумієте, не можна так, ну що ми прокреслимо? Нумо.. Неважливо зараз, хто правий, скажіть, що ми прокреслимо своїм дітям? Війну до кінця? З ким? З громадянами України, які живуть у Донецьку? А скажіть мені по-людськи, ось так, по-людськи, 99% тих, хто за цієї ситуації, як виявилося, просто жили в цьому місті. Хіба будь-хто з нас не міг опинитися жити в Донецьку, в Луганську? Міг. У нас була одна країна, ми спокійно їздили. І в той момент, на цьому розломі став ворогом? Чого? Я що, винен, що ви, дебіли, довели до такого країну? 99% людей не мають стосунку до того, що сталося. Це потім вже, коли почався механізм цей, коли розкрутили маховик ненависті, коли цілі канали працювали на розпалювання ненависті… Звісно, їм тепер не подобається, що правду починають говорити. Звісно, дев'ятий номер у списку "Слуги народу", керівник каналу "1+1" говорить: закрити канали. Журналіст говорить закрити канали, а другий журналіст каже: "Підкидайте їм в кишеню наркотики", і всі мовчать. Чому? Та тому, що ми звикли до того, що так само вони і зробили ці 4 роки. 90% населення країни не підтримували те, що сталося. Але коли на вулиці вийшли банди, коли почали вбивати людей, коли почалося спалювання людей, звісно, люди нормальні бояться цього всього. Бояться і трішечки відходять убік, це зрозуміло, і вони цим скористалися. Тому не було ніякої коаліції, не було ніяких законів, не розслідувано… Скажіть, влада майданна, яка прийшла після Майдану, не може розслідувати, хто стріляв на Майдані? Ви вірите в це? Прокуратура – їхня, міліція - їхня, СБУ – всі їхні. І нічого. Зараз дивлюся, що роблять… Знаєте, що зараз роблять на Інститутській? Ніхто не знає? Зривають повністю фундамент, вивозять повністю бруківку і дерева. Знаєте чому? Замітають сліди. Зараз, коли будете їхати центром Києва, подивіться. Інститут В'ятровича ухвалив рішення проводити там роботи. У нас немає іншого плану в країні, як тільки зрізати Інститутську і дерева. Ось де правда, ось у ту правду вдивіться. Я розумію, що ми можемо без кінця розповідати собі зараз і малювати ворога, проте у нас усі сусіди дуже непрості. Якщо ви думаєте, що хтось недооцінює їх, ви помиляєтеся. Я прекрасно розумію настрій імперської Росії, імперської Польщі та Угорщини, яка заглядає вже, як там все відчепити, і Румунії, яка дивиться на Бессарабію. І ми це повинні розуміти всі, що кожна країна має свої інтереси, а у нас повинні бути інтереси України.

Полуєв: Ви просто говорили про компроміси, а де межа між компромісами відстоювання інтересів України? Тобто, на які саме компроміси, на які саме поступки Україна може піти тут, і що ми можемо зробити, щоб забезпечити стійке припинення вогню, повернення хлопців із в'язниць у Донецьку, Луганську, Росії тощо?

Рабінович: Перше. Нам нічого, на жаль, з вами не треба вигадувати. Так, я би сьогодні запропонував інші форми та інші методи, але держава є держава, і держава Україна підписала мінські угоди. Ось мінські угоди і є та дорожня карта, якою треба йти. Якщо ви не чули виступу президентів Франції, Німеччини, якщо ви не чули виступів всіх європейських лідерів, а вони сказали: "Ви підете мінською картою". Тому хто хоче знати, як треба йти, - почитайте мінську карту. Неважливо, як її вже ухвалили, ось вона вже є. І якщо ми не будемо її виконувати, ми залишимося ... взагалі. Якщо ви не знаєте, що сьогодні відбувається, я вам розповім. Вчора наша, наприклад, влада, нова, вже разом зі старою оголосила про те, що їх - вдумайтеся просто в усе це - Рада Європи їх підвела, Парламентська асамблея їх підвела, вони виходять з Ради Європи. Клімкін взагалі сказав геніальну фразу: "Європа втратила нашу довіру, і тепер їй буде важко її повернути". Ви розумієте? Недоумки, які вважають, що глобус складається з однієї України і що світ крутиться навколо цього глобуса. Це не так. Вчора опублікували рейтинг. Хочу, щоб ви всі, знову ж таки, рекламуючи свій Фейсбук, просто зайшли і прочитали для себе, щоб можна було висновок зробити. Є такий (він один раз на п'ять років виходить), це надзвичайно серйозні аналітики світу проаналізували 75 країн світу і розставили їх: як вони бачать майбутнє, як вірять у цю країну, що взагалі відбувається з країною. 75 країн у світі. Я знаю, що нам розповідають, що ми живемо в найкращій армії, в найкращій країні, ось там прочитайте. Останні чотири країни, які в цьому списку, це Пакистан, Іран, Ірак і Україна. Я повторюю вам: Пакистан, Іран, Ірак і Україна. Ось до чого ці гади довели нашу країну. Це в Європі. Ось що, ось майбутнє, яке креслить з тими, хто приїжджає до нас допомагати. Вони вже зробили нам майбутнє, вони вже знають, що з нами буде, вони вже знають, що ми – Пакистан, Ірак, вони вже заздалегідь надіслали сюди (коли мені ставлять запитання, чи скасуєте ви реформу) Супрун, щоб убити медицину, вони відрядили сюди Абромавічуса, щоб убити промисловість, вони відрядили сюди Яресько. Просто люди мало розуміються на фінансових речах, Яресько знищила нашу можливість піднятися з колін, тому що вона зробила так звану реконструкцію боргу, за яким ми з вами якщо будемо трохи підніматися з колін і ВВП піднімати, ми будемо взагалі ненормальні гроші платити. Коли вона закінчила і підписала цей драконівський, вбивчий для майбутнього країни папір, її перекинули. А пам'ятаєте, вона у вишиванці до п`ят ходила? Всі ось так – вишиванку до пуза, у неї - до п`ят, тому що такий патріот був страшний. Вона поїхала до Пуерто-Ріко і протягом двох тижнів збанкротила Пуерто-Ріко. Приголомшливі кадри нам надсилають. Зараз вони за Зеленського всі повернулися назад. Я дивлюся, нові обличчя, а які обличчя? Повернувся Абромавічус, ЦРК номер один який був, Данилюк став на ключових, всі повернулися, все гранатоїди, всі очолили раптом цю систему, Сорос став на чолі нашої країни. І нам кажуть тепер: ну, це ж за нового президента. Ось я й боюся, я боюся того, що коли Порошенко пропонував нам продаж землі, ми би в житті за це не проголосували і ще би вийшли на вулицю, тому що видно було, що злодій це пропонує. А коли новий, чесний, красивий, симпатичний президент з хорошою посмішкою вчергове підстрибне, там Кошового поцілує в чоло і скаже, що треба продати землю, ми з посмішкою скажемо: "Новий президент" і продамо свою землю. Ось цього не можна допускати. Люди, прокинутися треба, протріть очі!

Степанець: Вадиме Зіновійовичу, все-таки від Пуерто-Ріко до Німеччини і Франції. Ви згадали, що в Німеччині скажуть про безальтернативність "Мінська" та у Франції. Так ви ж із Франції, я так розумію, щойно повернулися. Що вам там сказали і що ви там сказали?

Рабінович: Ви знаєте, я кумедну історію вам розкажу. Ми були не просто у Франції. Ми були в сенаті Франції, в країні "нормандського формату". Я привіз їм мирний план нашої партії, який Медведчук їм презентував. Вони так насторожено говорять: "Так, нам говорили про цей план". Відкрили його, почитали. І ви знаєте, ніхто нічого не читає. Я розмовляв з патріотами нашими, вони кажуть, що мирний план Медведчука нам не підходить. Я сказав: "Гаразд, в яких пунктах він вам не підходить? - Та його не читав і читати не хочу". Ну ось, розумієте, це логіка ідіотів якихось. Тобто мир, найважливіше в країні, за що треба боротися 24 години на добу, воно не читало, воно просто проти. Насправді не існує ніяких поганих або хороших планів. Будь-який план щодо миру – він хороший. У плані, який пропонує наша партія, який розроблено і, я вважаю, що будь-хто може ознайомитися у нас на сайті, не просто немає ніяких поступок з боку нашої країни, не просто немає якихось там намірів на її державну цілісність, а навпаки, повністю випрямляється все відповідно до Конституції, повертається Донецьк, повертається Луганськ. Я вам скажу, нехай ніхто не боїться, цей план показано й узгоджений і "ДНР", і "ЛНР", і Росією. Вони не заперечують. Тепер прочитаймо цей план разом усі. Я вважаю, що Зеленський повинен був кинути все, прочитати цей план, викликати, кого він там хоче викликати, сказати: "Хлопці, план хороший, але пункт 2 я би поміняв. Або пункт 9". Ніхто нічого не читає, мир нікому не потрібен, знову будемо в 95-й квартал грати.

Полуєв: Де його знайти у відкритому доступі?

Рабінович: На сайті нашої партії давно є цей план, я його особисто віддавав у руки Петру Олексійовичу Порошенку. Він його так прочитав, ось так от підклав, сказав, що будемо розбиратися. Я особисто його читав всім керівникам наших партій, які в парламенті. Але ви розумієте, в чому справа… Одна частина наживається на війні, друга живе в патріотичному таборі, вона боїться щось сказати, а третя, на жаль, підіграє їм, тому що їм треба їсти, у них там бізнесмени. Тому так вийшло, що ми залишилися одні в цьому полі. І нас сьогодні поки мало, так, нас мало, тих, хто йде до миру. Нас поки, за опитуваннями громадської думки, 12%. Я сподіваюся, що все це зміниться, тому що якщо так і залишиться, мир ми можемо поховати. Я ніколи не звертався щодо голосів, я чесно вів свою кампанію (і президентську, і парламентську), але зараз я звертаюся до вас: Не за нас, я прошу вас проголосувати не за нас, я хочу проголосувати за себе, за ваших дітей, за майбутнє Україна. Не тому, що ми хороші, а тому, що продати землю, дозволити гей-паради, знищити навіть можливість піднятися й увергнути нас у вічну війну – це злочин кожного проти себе.

Полуєв: Ну що ж, можливо, відреагують зараз на ваші пропозиції щодо демонстрації цього плану й обговоренню цього плану в команді Володимира Зеленського. Очікуємо реакції.

Рабінович: Дякую дуже. Я несподівано так закінчив зараз.

Полуєв: І вам красно дякую. Вадим Рабінович був зараз нашим гостем. Співголова "Опозиційної платформи – За життя".

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Loading...

Віджет партнерів

d="M296.296,512H200.36V256h-64v-88.225l64-0.029l-0.104-51.976C200.256,43.794,219.773,0,304.556,0h70.588v88.242h-44.115 c-33.016,0-34.604,12.328-34.604,35.342l-0.131,44.162h79.346l-9.354,88.225L296.36,256L296.296,512z"/>