В Україні вважають, що в Росії усім займається ФСБ

ІЛЛЯ НОВІКОВ - російський юрист. Адвокат Надії Савченко. Закінчив Російську академію правосуддя. З 2005 року викладає там на юридичному факультеті та факультеті підвищення кваліфікації суддів. Старший партнер в юридичному бюро "Гончарова, Новіков і партнери". Гравець клубу "Що? Де? Коли?". Брав участь у телевізійних шоу "Хто хоче стати мільйонером?" та "Найрозумніший". Був фіналістом проекту "Жорстокі ігри", де показав високий рівень фізичної і психологічної підготовки

В Україні вважають, що в Росії усім займається ФСБ
112.ua

Наталія Влащенко

Журналіст

ІЛЛЯ НОВІКОВ - російський юрист. Адвокат Надії Савченко. Закінчив Російську академію правосуддя. З 2005 року викладає там на юридичному факультеті та факультеті підвищення кваліфікації суддів. Старший партнер в юридичному бюро "Гончарова, Новіков і партнери". Гравець клубу "Що? Де? Коли?". Брав участь у телевізійних шоу "Хто хоче стати мільйонером?" та "Найрозумніший". Був фіналістом проекту "Жорстокі ігри", де показав високий рівень фізичної і психологічної підготовки

Влащенко: Сьогодні у нас в гостях Ілля Новіков.

Доброго дня, Іллє. Чому ви взялися за справу Савченко? Як це фізично відбувалося?
Новіков:
Нас три адвокати у цій справі. Я працюю з Марком Фейгіним, Миколою Полозовим. Їх я знаю по справі "Пусі райт", яка у нас була чотири роки тому. Так вийшло, що Фейгін і Полозов покликали мене як адвоката для себе, коли у них виник конфлікт з третьою дівчиною з "Пусі райт". Вона визнала свою провину, їй дали два роки умовно, після чого вона стала судитися зі своїми адвокатами. Я представляв Марка і Миколая в цивільному суді проти неї, і ми виграли ці справи. Так у нас сталося професійне знайомство. Я, взагалі-то, не політичний адвокат, і не прагнув таким бути. Я – адвокат у кримінальних справах. Ідея зайнятися справою такого роду, як справа Савченко, в нас була з подій Майдану і з подій Криму.

- У вас був окремий погляд на те, що відбувалося?

- У мене мама – українка. І у мене не могло бути окремого погляду на те, що відбувалося. Я повинен був або залишатися в країні, або зайняти якусь позицію з цього приводу. Це таке адвокатське професійне щастя, що я можу чітко висловити свою позицію у всій цій ситуації, просто працюючи, просто виконуючи свою роботу. Ми взяли цю справу, коли було оголошено, що Савченко заарештована і знаходиться в СІЗО у Воронежі – її звинувачують у вбивстві двох російських журналістів. В той момент МЗС України шукало команду російських адвокатів, тому що один адвокат таку справу не потягне фізично, починаючи з того, що їздити треба до Воронежа по два рази на тиждень. Я, зі свого боку, запропонував Марку і Миколі взятися за цю історію. Там найважливіший момент був, коли нас вперше побачила Надія. Це було 16 липня, рівно напередодні збиття "Боїнга". Ми заходимо в маленьку камеру для зустрічей, а там коротко стрижена жінка, в майці, в спортивних штанях, а ми троє в костюмах. Вона на нас дивиться і каже: "Хлопці, ви, напевно, дорогі адвокати, а мені платити нічим. Як ми будемо працювати?". Ми говоримо: "Ти не повинна нічого платити. Питання тільки в тому - ти довіряєш нам чи не довіряєш?". І ось це був момент істини. Вона на нас подивилася, подумала і каже: "Так, довіряю. Працюємо, працюємо до кінця". Ось ми і працюємо, і працюємо до кінця.

- Ви ж розуміли для себе, коли ви взялися за цю справу, що вас це автоматично переміщує у п'яту колону, що це стає гальмом для розвитку кар'єри?

- Ні секунди, коли я взявся за справу Савченко, а потім за інші українські справи, я не пошкодував про свій вибір. Тому що мої старші і більш досвідчені колеги говорили: "Ну навіщо тобі це потрібно? Сиди тихо. Захищай бандитів. Не піарся, або піарся розумно, тонко піарся, і буде все добре". Але це не те. Справжня адвокатська робота, про яку я читав в дитинстві, - це в цих справах. У тих справах вона теж є, але в поточній ситуації, коли суди, неважливо, правий підсудний чи не правий, все одно завжди виносять обвинувальний вирок, ось це наше адвокатське ремесло вироджується. Воно стає паліативним. Є паліативна медицина, для безнадійних хворих, а в Росії зараз, на тих же принципах, діє паліативна адвокатура, для безнадійно обвинувачених. Людину звинувачують, і все – його доля вирішена. Єдина можливість показати, що є можливість боротися, є можливість показувати, всупереч суду, всупереч тому, чого хоче вся ця машина, як все було насправді – це такого роду справи.

Новини за темою

- Такі справи складуть честь будь-якому адвокату. Це великі справи, коли ви виходите один на один з державною системою.

- Їх ще треба вміти провести. Це все могло закінчитися величезним пшиком, якщо б нам не вдалося за час цього процесу, особливо його кінцівки, коли була наша черга подавати докази, переконати всіх спостерігачів, а їх було багато: преса, дипломати. Це був би негативний результат нашої роботи. Зараз Надія отримує підтримку аж до президента Обами. Коли ми бралися за цю справу, ми розуміли, що якщо буде суд – то буде вирок. Це завжди так – але після вироку повинна бути така підтримка, яка не дозволить Росії просто взяти і залишити її у в'язниці. Ми це формулювали так: "за неї повинні висловитися Папа Римський і Обама" - розуміючи, що це недосяжно, але до цього треба наближатися. Ще напередодні того моменту, коли Обама заявив, що "ми вимагаємо її негайно звільнити", я вважав, що це неможливо, тому що американський президент в такого роду справах, та ще до вироку, явно демонструючи, що суд не приймається як такий, таких заяв не робить. У нашому випадку – зробили. Такого випадку, щоб справа була настільки без півтонів, без тіней, таких справ мало. Це велика адвокатська удача.

- Чи були у вас контакти з ФСБ?

- Ні, прямо не було, але через друзів натякають, що непогано б зменшити обороти і непогано б виражатися більш поважно, вести себе менш впевнено. Насправді, могло бути набагато жорсткіше. Ось ця ситуація, коли стало відомо про вбивство Грабовського - ми цілком її продукуємо на себе. Тому що такі випадки були і в Росії.

- Як ви вважаєте, вбивство Грабовського - це політичне вбивство?

- Більшість людей, з якими я спілкувався в Києві, схильні зараз, станом на 1 квітня 2016 року, вважати, що це вбивство через гроші. У мене немає чіткої думки, а якщо б була, я б її при собі притримав, тому що це неправильно. Я український адвокат, але при цьому я не український громадянин, і з ногами і зі своєю думкою влазити в українську політику – це некоректно. Мене б не зрозуміли, не прийняли, і були б праві.

- Як сприйняли в середовищі ваших колег це вбивство?

- В той день, коли про це стало відомо, у нас закінчувався адвокатський семінар у Празі. Ніхто з присутніх там людей не висловилися в тому сенсі, що це не наша справа. Ми відразу почали обговорювати, хто і як буде писати лист із вираженням співчуття. Незважаючи на те що формально ця людина не перебуває з нами в одній організації, він наш колега, у всіх сенсах. Те, що адвоката вбивають, коли він займається такого роду справою, коли на ньому сфокусована велика частина тієї неприязні, якою користується його довіритель – це зачіпає, безумовно, всю професію. Це стосується нас усіх.

Новини за темою

- Як ви змінилися за два роки справи Савченко і як змінилася вона?

- Надія за характером не змінилася взагалі ніяк. Вона з першого дня була настільки жорсткою і безкомпромісною, що це вона пронесла, не розплескавши, до самого кінця.

- Звідки вона черпає цю енергію, цю віру?

- Це натура така. Вона стала краще розуміти людей, їх легше читати, і вона стала краще розуміти, що відбувається в світі і в політиці. У перші місяці, коли її заочно обрали депутатом, вона була дуже наївною в цьому відношенні людиною. Зараз вона, як правило, розуміє, отримуючи якесь чергове послання, хто і чого від неї хоче.

- Зараз вона вивчає документи, які пов'язані з її справою?

- Вона дуже ретельно готувалася до своїх свідчень, які давала 1-2 лютого. Вона дійсно пройшлася по цих документах, подивилася, що їй є що сказати - викласти посекундно. Але не більше того. Ніяких спроб щось придумати, не так витлумачити – це взагалі не її. Ми, адвокати, теж цим не зловживали, розуміючи, що ми повинні витримати ту лінію, яку взяв наш клієнт: є правда, і вона досить цікава, щоб її прикрашати. За ці два роки я теж змінився – мені мої близькі кажуть, що я став жорсткішим. Просто неможливо не говорити, не формулювати жорстко, стикаючись з такою брехнею. Протиставити цьому можна лише гранично загострені грані якісь. Кажуть, що зі мною стало важче спілкуватися.

- А як, ментально, ви переживаєте те, що ви багато часу проводите в місцях, в які люди добровільно не ходять?

- Я приходжу в СІЗО, відкриваю двері, заходжу і працюю. Ті люди, які цього не витримують – вони просто не затримуються в цій професії. У адвокатів більша спеціалізація. Дуже гарна тема – розлучення, патентне право, заповіти. Якщо ти не готовий, як лікар, у чумний барак заходити, в ці тюрми, то просто займися чимось іншим.

- Яке враження на вас справили люди з тієї сторони, зокрема Плотницький, які виступали на суді?

- Вони різні. Були відверто підлі, тобто людина, якій начальство доручило "прийди і збреши" - вона не тільки рада виконати, але ще і від себе додає. Бувають і не найгірші люди, які дійсно вірять, що вони воюють за щось хороше проти чогось поганого. По них видно, що їм непросто брехати навіть. Плотницький – я очікував гіршого, чесно кажучи. В той момент, кінець листопада 15-го року, мені здалося, що він був у якійсь легкій ейфорії. Там був такий дивний епізод, коли суд сидить осторонь, прокурор у сторонці, ми сидимо, а Плотницький стоїть і спілкується з Савченко – у них діалог. При цьому вони не демонструють ніякої ворожості. Між ними був діалог, який для суду був абсолютно нетиповий, але судді сиділи тихо і слухали, як це відбувається. Тому що розуміли, що відбувається щось важливе. В цілому, всі люди з тієї сторони грали якусь роль, не найвидатнішу. У справі Савченко усіма ляльками, усіма свідками, усіма експертизами керував Слідчий комітет. В Україні всі вважають, що в Росії всім займається ФСБ. А це якраз характерна ситуація того, що це не так. У нас зросла своя власна структура, конкуруюча з ФСБ, яка перебуває з ФСБ у непростих відносинах. Насправді, вони гірше працюють, ніж ФСБ, за якістю. У фальшивих справах, які робить ФСБ, рівень халтури нижчий. Такого роду справи, як справа Савченко, де від слідчого потрібно не шукати, а робити, що тобі кажуть, не можна доручити професіоналові, тому що професіонал завжди зробить по-своєму. Нам багато в чому було простіше працювати з цим матеріалом, який був, тому що нам його представили фальсифікатори-халтурники.

Новини за темою

- Як ви собі уявляєте своє майбутнє?

- Адвокат, який займається тільки політичними справами, дуже швидко деградує, бо треба вміти і не гидувати працювати руками. Та робота, яку я особисто робив у справі Савченко – це робота руками. Потрібно шукати документи, шукати людей, копатися у всіх цих речах. Наприклад, у звинуваченні фігурувала вишка, на яку Савченко забралася, щоб коригувати вогонь. І ніхто не цікавився, що це за вишка. А я цю вишку знайшов. Виявилося, що ця вишка не стільникова, а аварійного радіозв'язку при нафтопроводі, та їх роблять спеціально такими, щоб на них не можна було залізти. Коли ми знайшли і привели робітника, який особисто на цю вишку залазив і бачив, що з неї видно – це був дуже неприємний момент для суду.

- Наскільки пострадянська система правосуддя відповідає сучасним інноваційним рівням?
- Зовсім не відповідає. Ми дійсно повинні бути майстрами на всі руки. В такому ділі ми не могли покладатися навіть на помічників. Ми-то хоч, худо-бідно, захищені депутатськими привілеями, а помічникам таке не проходить, і, беручи в команду якусь людину, не адвоката, ми підставляємо її. Що стосується системи, то це одна з перших тем, яку ми з Надією обговорювали, поки вона була у в'язниці. Там же було багато розмов – не тільки про справу. Про життя ми розмовляли набагато більше, бо людині, яка сидить у в'язниці, важливо поговорити про щось, що не пов'язано з її чотирма стінами. Надія, переживаючи і спостерігаючи на власному досвіді, що таке суд радянського зразка, винесла дуже зріле судження, з яким я повністю згоден, що зараз, в 21 столітті, обслуговувати такі кримінальні справи можуть тільки присяжні. І перше, що вона зробить, коли опиниться в Україні, ініціюватиме закон про зміни до КПК України – про відновлення в Україні повноцінного суду присяжних. Тому що Конституція України обіцяє, що такий суд буде, а зараз під цією назвою діє досить покалічена система. Я судом присяжних займаюся п'ятнадцять років. Якщо цю важливу шестірню ввести в сучасний Кримінальний процес – Україна має унікальний шанс в значній мірі поліпшити своє становище справ в кримінальному процесі, пішовши на такийзахід. Надія доручила мені, як юристу, і я відповідаю за підготовку цього проекту. Я обіцяю, що протягом весни 16-го року ми підготуємо проект і винесемо на широке обговорення. Це важлива тема для мене і для неї.

- У вас є питання?

- Чи довіряєте ви зараз українському правосуддю?

- За статистикою, 90-95% не довіряють українському правосуддю, судам конкретно, і я не виняток. Я абсолютно впевнена, що поки ми не зробимо нормальні суди – у нас жодна реформа не може відбутися.

Дуже дякую.

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Loading...

Віджет партнерів

d="M296.296,512H200.36V256h-64v-88.225l64-0.029l-0.104-51.976C200.256,43.794,219.773,0,304.556,0h70.588v88.242h-44.115 c-33.016,0-34.604,12.328-34.604,35.342l-0.131,44.162h79.346l-9.354,88.225L296.36,256L296.296,512z"/>