В Україні політичні призначення на силові посади почалися в 2005 році

Екс-голова СБУ, екс-керівник військової розвідки, позаштатний радник президента України Ігор Смешко в інтерв'ю телеканалу "112 Україна" розповів про те, чому на сході затримано лише двох військовослужбовців РФ, які плани щодо Донбасу були у Володимира Путіна, а також про те, хто може ефективно розслідувати корупційні злочини

В Україні політичні призначення на силові посади почалися в 2005 році
112.ua

Наталія Влащенко

Журналіст

Екс-голова СБУ, екс-керівник військової розвідки, позаштатний радник президента України Ігор Смешко в інтерв'ю телеканалу "112 Україна" розповів про те, чому на сході затримано лише двох військовослужбовців РФ, які плани щодо Донбасу були у Володимира Путіна, а також про те, хто може ефективно розслідувати корупційні злочини

Влащенко: Сьогодні у нас в студії екс-голова СБУ в 2003-2005 рр., керівник військової розвідки в 1997-2000 рр., радник президента України Ігор Смешко.

Здрастуйте, Ігоре Петровичу. Є наші військовополонені в Чечні, Адигеї? Якщо вони там є, то чому ними займаються волонтери, а не контррозвідка?

Смешко: Дуже болюче питання. На жаль, у нас величезні проблеми на рівні планування, координації та контролю як за діяльністю розвідувальних органів, так і за контррозвідувальним забезпеченням бойових дій, які ми ведемо з регулярними частинами РФ і так званими ополченцями. Перш за все, потрібна чітка постановка даної задачі. Мало того - письмова постановка, по всій вертикалі. І потрібна відповідальність за виконання даного напряму роботи. Те, що це зараз перепоручено волонтерам, говорить про те, що, перш за все, очевидно, немає чіткої постановки завдання, письмової, згідно з законодавством, і немає контролю за виконанням.

- Александров і Єрофєєв намагаються замінити собі статтю – кажуть, що вони не терористи, а шпигуни. Як ви вважаєте, чи вдасться їм змінити статтю і чи є у нас докази того, що вони займалися терористичною діяльністю?

- Це їхнє право - пом'якшити обвинувачення. Насправді це співробітники ГРУ, які виконували спеціальні завдання на території нашої країни. Так як офіційно у нас немає стану війни з РФ, ми застосовуємо законодавство відповідно до проведеної нами АТО. Докази, я думаю, достатні, але найголовніше – це рішення суду. І тут знову питання до контррозвідувального забезпечення даних операцій, плюс відповідна робота слідства СБУ. Від них залежить, щоб було відповідне судове рішення. А воно дуже необхідне як нам, так і для посилення наших позицій на міжнародній арені.

- Це ж не перші військові РФ, яких взяли в полон. Чому їх просто обмінюють? Чому не доводять до суду? Чому не фіксують ці факти?
- Ми вже рік перебуваємо в стані війни, фактично. І ми поки не пред'явили міжнародній громадській думці доказову базу. А вона може бути остаточною лише за рішенням суду. Наші розвідоргани володіють достатньо повною інформацією про номери частин, комплекти, про особовий склад, про їхні ротації, тих, які знаходяться на нашій території. Це не перший випадок затримання. Не секрет - відома справа Кулигіної. У нас перебував найближчий соратник Гіркіна, жінка, яка пройшла багато гарячих точок і була одним з ідеологів створення так званої гібридної війни у нас. Вона була затримана в першу фазу бойових дій в Слов'янську. В інтернеті є фотографії, де вона зі зброєю в руках заходить у Слов'янськ в першій фазі. Це був важковаговик, який міг бути рівноцінний нашій легендарній бранці зараз. Вона була просто обміняна, без всякої професійної підготовки за калібром і ваговитістю цієї фігури. На сьогоднішній день, законодавчо, РНБО, а також нормативно-правові акти президента передали весь спектр даних проблем в руки секретаря РНБО. Тому, очевидно, рано чи пізно доведеться ставити питання за даною адресою.

- Багато експертів говорять, що російські спецслужби здійснюють зачистку ватажків «ДНР», «ЛНР». Чому саме зараз почалася ця зачистка?
- За планами, які були у президента РФ, на південному сході повинен був пройти кримський сценарій. Але він не пройшов. Народ України зупинив створення так званої «Новоросії». Ми на першій фазі перемогли. Але зараз небезпека дезінтеграції Росії на довгу перспективу дуже велика для Росії. Необхідно контролювати території, де людям дали зброю і де часто «ЛНР» і «ДНР» просто грають свою гру. Зараз йде фаза зачистки – створення вертикалі влади, яка бездоганно буде підпорядкована Москві. Ось звідси відбуваються всі ці внутрішні розбірки і зачистки тих, хто намагається грати свою гру без чіткої вертикалі підпорядкованості.

- Хто повинен контролювати факти корупції, мародерства, контрабанди, корупції на блокпостах? Адже контррозвідка теж має цим займатися?

- У «Стратегії національної безпеки», яку затвердив своїм рішенням президент, є в тому числі «Про вдосконалення системи розвідки і контррозвідки Міноборони». Нещодавно я рапортом доповів президенту, як позаштатний радник, про те, що ми запізнюємося на десять років з поверненням військової контррозвідки з правоохоронного органу СБУ в Міністерство оборони. У нас зараз йде територіальна оборона – ми ведемо війну. І парадокс, що Міноборони не має своєї власної контррозвідки. У 1946 році військова контррозвідка була передана з Наркомату оборони в Міністерство державної безпеки. І з того часу наша країна знаходиться в одному розряді з Росією, Білоруссю, Китаєм. У всьому цивілізованому світі ніде немає, щоб військова контррозвідка перебувала у складі правоохоронного органу, який не є частиною Міністерства оборони. Це, фактично, міністр оборони та начальник генерального штабу – без вух і без очей. Після року війни ми тільки включаємо в протокол про наміри його передачі. У той же час, ще в 2004 р., був створений окремий департамент військової контррозвідки Служби безпеки, і я сам підписав документи з клопотанням президенту і з клопотанням ВР внести необхідні зміни в законодавство і передати військову контррозвідку Міністерству оборони. Було все підготовлено. Президент це затвердив, комітет ВР з нацбезпеки теж підтримував нас. Але Помаранчева революція, на жаль, - це такий парадокс, який, декларуючи демократичні цінності, за всі ці роки не зробив цього необхідного елемента. Звідси те, що відбувається зараз на блокпостах. Уявіть, блокпост Нацгвардією охороняється. Вони діють за законом «Про міліцію», вони підпорядковані міліції, а не Міністерству оборони. АТО не припускає, що Міністерство оборони повністю контролює процес. При відсутності військової контррозвідки відбувається те, що відбувається.

- Не секрет, що офіцери СБУ, міліції, Міністерства оборони активно беруть участь у корупційних схемах: контрабанда, кришування і т. д. Цього тижня голова парламентського комітету з оборони Сергій Пашинський заявив: "На жаль, недавно у нас з'явилася інформація, що "кришують" ці схеми конкретні посадові особи СБУ на чолі з заступником голови СБУ Юрієм Артюховим". Мова про контрабанду нафтопродуктів. Яким місцем в нафтопродуктах пан Пашинський, нардеп України?

- Дуже хотів би вас заспокоїти. Мої колеги за кордоном ставлять мені питання: «Ви декларуєте боротьбу з корупцією, створюєте якісь органи. У той же час у вас є головне управління «К» СБУ». Там близько 1,5 тис. осіб. Є департамент контррозвідувального захисту економіки. Там теж близько 1,5 тис. осіб. Це професійні офіцери, є база підготовлена. У них поряд знаходиться слідство СБУ. У нас відсутня постановка завдань, контроль виконання, координація, перевірка. У нас розмита відповідальність - всі відповідають за все, і ніхто не відповідає конкретно, як сказав керівник антикорупційного підрозділу Польщі. А те, що нардеп Пашинський звинуватив першого заступника СБУ - це надзвичайна річ! Це, фактично, виклик правоохоронному органу, який відповідає за даний напрям роботи. Суспільство і міжнародне співтовариство, яке нам зараз допомагає, повинно мати обов'язково на виході результат – хто з цих двох посадових осіб правий. Але це нонсенс, що парламентський комітет втручається в такі справи, нонсенс, що голова парламентського комітету звинувачує, фактично, другого керівника СБУ. Для того щоб боротися з корупцією у вищих ешелонах влади, потрібно три елементи: розвідувальне забезпечення, оперативне забезпечення з боку відповідних правоохоронних органів ( у нас це СБУ) і професійна слідча робота. Прокуратура може вести тільки слідчу роботу, і коли ми бачимо, що немає жодної резонансної справи проти представників колишньої влади, доведеної до кінця... ми бачили заяви прокуратури при двох генеральних прокурорах – що у них немає ні кооперації з міліцією, ні кооперації з іноземними державами. Справа Лазаренка – це єдина успішна справа, де людина, хоча б за кордоном, отримала термін. Це була спільна робота Генеральної прокуратури та комітету з питань розвідки. В даний час потрібно визначити, хто буде зводити разом три складові. Розвідка говорить істину: що сталося і хто зробив, але вона не може принести фактичні підтвердження до суду. Оперативна складова, СБУ, повинна напрацювати базу, доказову, і дати це прокуратурі. А вже прокуратура слідчими діями перше і друге призводить до суду. Без цих трьох складових ніяка боротьба з корупцією неможлива за визначенням. Справи такого рівня, де гроші лежать в офшорах, де зв'язки визначені за кордоном - прокуратура роками буде писати про правову допомогу і нічого не отримає. Для цього є розвідка, яка отримує величезні гроші від держави. Але вона має бути зорієнтована, повинна бути поставлена задача. В СБУ по боротьбі з корупцією у вищих ешелонах влади є близько 3000 осіб. У деяких західних країнах у два рази менше у всіх спецслужбах держави. Потрібно поставити конкретні завдання, скоординувати, політична воля повинна довести цю справу до кінця, до судового рішення.

- Чи проводилися якісь люстраційні заходи у зовнішній розвідці, в зарубіжній резидентурі?
- Такі речі міг зробити виключно працюючий комітет з питань розвідки при президентові. Тому що, згідно з Конституцією, президент особисто керує розвідувальною діяльністю. І при ньому, як показує досвід інших країн, повинен бути комітет з питань розвідки. Президент вважав за потрібне передати це до апарату РНБО.

- Це була головна причина вашого виходу з цього комітету?
- Президент прийняв рішення, що функції голови комітету повинен виконувати секретар РНБО. Комітет, який я номінально очолював, фактично не розпочав свою роботу. Він був проголошений, але не був створений. Очевидно, у нас коаліція, в якій є різні політичні сили, є певні домовленості. І, очевидно, була ініціатива одного з керівників політичної сили, чим би він хотів займатися. Політика – мистецтво можливого. Президент зараз працює на декількох полях, приймає рішення, бере на себе відповідальність. Дане рішення - про передачу повноважень комітету до апарату РНБО, з професійної точки зору, подібна схема не працювала. І для того щоб запустити її – це місяці роботи.

- Чи відомо вам щось про співпрацю української та американської розвідок?
- Це робота, яку я в ЗМІ коментувати не можу. Але, зрозуміло, розвідки всіх країн світу працюють у тій частині, де це відповідає національним інтересам. Любові не існує - кожен захищає свої національні інтереси. І тут дуже важливо – баланс: що ми можемо віддати і що ми можемо за це отримати. В США 17 розвідувальних органів. Директор Центральної розвідки знаходиться в Білому домі, і він координує комітет з питань розвідки. Через це вузьке горлечко визначається, що в національних інтересах віддати, а що не в національних інтересах. У нас на сьогоднішній день такого координуючого органу теж немає. Хоча співпраця, звичайно, здійснюється. У цьому світі є об'єктивні закони, незнання їх карається.
- Як сьогодні трактується правовий статус військової розвідки в зоні конфлікту? Тому що військова розвідка не може діяти на своїй території, згідно із законом.
- Це непорозуміння, яке штучно з'явилося в ЗМІ. Я – один із розробників закону про розвідувальні органи. Фактично 9 років боровся за його прийняття з керівництвом СБУ тих часів, яке не хотіло прийняття цього закону. Там нічого подібного немає. На жаль, після Помаранчевої революції керівник розвідки того часу, Маломуж, який ніякого відношення тоді до розвідки не мав і не працював у системі розвідки, ініціював невелике доповнення щодо використання спецназу службою зовнішньої розвідки, де було написано, що цей спецназ не може працювати на своїй території. Що теж є нонсенсом. Це використовувалося для того, щоб не брати на себе відповідальність і не застосовувати його. У нашому законодавстві немає заборонної функції в даному напрямку. Це наша територія, і якщо ворог вдерся – ми працюємо, і закон «Про розвідувальні органи» це повністю дозволяє робити.

- Зараз створюються сили спецоперацій Міноборони. Керівництво Генштабу хоче, щоб вони увійшли до складу аеромобільних військ. А світова практика говорить, що вони повинні бути абсолютно самостійними. Яка ваша думка про це й про застосування таких сил в зонах конфлікту?
- Сили спеціальних операцій – це найтонший хірургічний інструмент. Концепція, що вони повинні бути складовою аеромобільних військ – це повне нерозуміння їх призначення, розвідки, стратегічної розвідки. В Йорданії створені одні з кращих на сьогоднішній день в арабському світі сили спеціальних операцій. І їхній король сказав, що витрати на створення цих сил були близько 5% бюджету на збройні сили, а вони можуть вирішувати 95% завдань. Зараз це має бути одним із перших пріоритетів. Але у цих сил спеціальних операцій завдання на два поверхи вище, ніж у аеромобільних частин. Ми повинні були давно вже створити такі сили. Мені за кордоном кажуть, що «США і НАТО за вас воювати не будуть. Але ви знаєте, хто ваш супротивник, ви знаєте структуру збройних сил. Ви розумієте, що це завдання вже не на один рік. Яке стратегічне бачення побудови ваших збройних сил під конкретну загрозу? Якими повинні бути війська, сили спеціальних операцій? Яке озброєння і техніка вам потрібні? Це елементи, які ми готові обговорювати, щоб вам допомогти». Але, на жаль, я не можу відповісти, кому адресувати, щоб міг, після року, назвати ці речі.

- Не дуже довго в умовах військового часу створювалася концепція національної безпеки? І як ви її оцінюєте?
- Я дуже задоволений, що президент підписав її і що, нарешті, з'явився такий документ. Там правильні слова у вигляді гасел і намірів про дії. Крім конкретного алгоритму дій. Без цього документа неможливо розробляти військову доктрину, стратегічну концепцію бачення наших збройних сил. Я бачив дуже багато подібних документів. Одне з моїх завдань, коли я працював у США – зміни в стратегії національної безпеки та військової доктрини. Ці документи неспіввідносні за рівнем в цивілізованому світі. У преамбулі документа визнається, що у нас не закінчений «стратегічний огляд сфери оборони і безпеки». Кабміну наказано до кінця цього місяця закінчити його. Кабмін не має складової в цьому. Фактично, робота Міністерства оборони по координації і організації цього «огляду» визнана «незадовільною». У цьому документі, з методичної точки зору, сплетені різнорівневі документи. Там є хороші наміри, але я там не побачив конкретних кроків по створенню потужної системи наших збройних сил. У більшості своїх пунктів, на мою думку, це декларація про наміри.

- Як бачать те, що відбувається в Україні, офіцери іноземних розвідок?
- Вони всі бачать, що йде відкрита агресія проти нас. Вони захоплюються нашим народом, тим, що наше громадянське суспільство на 10-15 років випереджає наші політичні еліти. Народ України, фактично, вже зупинив плани створення «Новоросії». Але вони дивуються нашій системі стратегічного рівня планування, координації й організації оборони. Багато речей вони зрозуміти не можуть. Неефективність стратегічного рівня планування операцій, забезпечення їх, те, що протягом року ми не можемо сказати, яке бачення у нас побудови збройних сил, їх вражає.

- Чому це відбувається? Адже це питання професіоналізму. У нас що, вичерпаний кадровий ресурс?
- У 2005 році у нас почалася практика політичних призначень на посади в силових відомствах. На перше місце вийшла особиста лояльність до керівників політичних сил, які прийшли до влади. Причому ці політичні сили навіть підтримки 60% населення не мають. Це лояльність до певного, електорального на даний момент, конклаву. І цим особам передали всю повноту вертикалі влади професіоналів. Кожен з них почав будувати свою кадрову вертикаль. І за цей час професійні, найбільш підготовлені кадри були вимиті з усіх силових структур. Звідси у нас колосальні проблеми. У Міністерстві оборони ми маємо 4-го міністра оборони. Вони, можливо, прекрасні люди, але за своєю освітою – перший був моряк, який керував одним кораблем. Другий, маючи гарну, тактичного рівня освіту, більшу частину був у прикордонних військах, причому відповідав за управління кадрів. Третій міністр оборони був взагалі міліціонером. Четвертий міністр оборони, за первинноюосвітою, - офіцер внутрішніх військ. Я завжди висловлював думку, що у нас є прекрасні генерали, наприклад генерал Радецький. Так, йому 70 років, але це людина, яка має блискучу стратегічну освіту, практично керував, навіть ще за часів СРСР, 6-ю Гвардійською танковою армією, найбільшою у Варшавському договорі. Був керівником Академії Генерального штабу, прекрасно знає весь персонал, повністю, який підготовлений у нас. Я можу назвати й інші прізвища. Але, знову ж таки, політичний розклад союзу, який знаходиться при владі, часто диктує призначення на ці посади. Вся відповідальність лежить зараз на Верховному головнокомандуючому - йому важко. У нього не було свого кадрового резерву в цьому плані. Йому доводиться по ходу це робити. Але нам треба вже зупинитися і зрозуміти, що нам потрібно професійне технократне керівництво за всіма напрямами роботи.

- Як вам представляється сьогодні реформа розвідки? Чи є у нас ресурс провести цю реформу? І яка можливість її структурної реорганізації?
- На сьогоднішній день два керівники розвідки, які є, зробили максимально можливе за даний період. Я з цими обома генералами працював у військовій розвідці. Головне - їм практично допомогти. Їм потрібно чітке планування, координація та постановка завдань. Без цього подальше просування просто неможливе. Зараз нашим трьом розвідкам (ще прикордонна розвідка) під час бойових дій необхідно допомогти скоординувати, спланувати і щоденно, в реальному масштабі часу, керувати їхніми діями.

- На окуповані території йдуть фури з контрабандою, звідти йде вугілля. Хто торгує цим вугіллям і з ким торгують цим вугіллям? Хто повинен займатися цією проблемою?
- Кіхтенко сказав, що на окупованих территорях – наші люди, громадяни України. Було заплачено близько 18 млрд податків, у тому числі за минулий рік. Просто відгородитися – це не вирішення питання. А що ми зробили, щоб ці люди залишилися нашими громадянами, лояльними до Києва? Потрібна, як мінімум, в уряді посада віце-прем'єра по окупованих територіях, який повинен займатися цим питанням, в тому числі і Кримом. Але ніхто не знімав відповідальності з СБУ за боротьбу з контрабандою. Це, загалом-то, головне питання. На ці питання повинен відповідати голова СБУ. Інша справа, що в зв'язку з АТО там є розпорошення повноважень. Фактично, за законом, початок і кінець цієї операції в руках першого заступника голови СБУ. У той час як Генеральний штаб, фактично, відповідає за проведення бойових дій. Але з юридичної точки зору у нього немає повних повноважень. Блокпости, які охороняються представниками внутрішніх справ, працюють у відповідності з законом «Про міліцію». У нас не побудована вертикаль. Моя думка – потрібно було йти не по закону про АТО, а треба було йти по закону «Про територіальну оборону і створення ставки Верховного командування». Тоді вся вертикаль була б зрозуміла. Крім того, потрібно негайно передавати військову розвідку Міністерству оборони, і тоді військова контррозвідка, в тому числі, займалася б цими питаннями.

- Чи є більшість розвідників у світі подвійними або потрійними агентами?
- Безумовно, ні. Але однозначно це один з елементів внутрішньої безпеки будь-якої розвідки, яка буде цим займатися.

- Найкраща книга про розвідку, яку ви читали?

- «50 років у строю» графа Ігнатьєва, резидента військової розвідки Російської імперії в Парижі. До речі, випускника кадетського корпусу нашого, Київського.

- Чи вербували вас коли-небудь представники іноземних розвідок?

- Ні. Підходи завжди є, до будь-якого представника розвідки за кордоном. Але підходи визначаються тим, чи можуть вони передбачити, що з цього щось вийде.

- Чи схвалюєте ви призначення Саакашвілі губернатором Одеської області?

- Питання складне. Президент прийняв рішення. Мені критикувати президента, як верховного Головнокомандувача, під час бойових дій... Я хочу, щоб у Міхеїла Саакашвілі вийшло, але з професійної точки зору, без команди, без знання регіону, без знання обставин... Я їм бажаю успіху, але це дуже складне рішення.

- Представляють небезпеку для безпеки країни іноземці в органах державної влади?

- У будь-якій країні світу є обмеження, цивілізовані, щодо призначення іноземців. Подвійні паспорти можуть бути. Але призначення іноземців у вищі органи державної влади, які стосуються оборони і нацбезпеки країни – я не знаю жодної країни, щоб це було.

- Який відсоток корупції припадає на органи державної влади?

- Головна проблема – корупція на місцях. Головна проблема – це корупція у вищих ешелонах влади.

- Що нам вдалося зробити в реформації спецслужб, органів правопорядку за останній рік?

- Мені невідомі успіхи в цій справі.

- Дякую, Ігоре Петровичу. Сьогодні з нами був радник президента України Ігор Смешко.

 

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Загрузка...

Віджет партнерів