В Україні 90% часу займають інтриги, плітки, політика, а 10% – робота

ЯНІКА МЕРИЛО - виконавчий директор Української асоціації венчурного капіталу та прямих інвестицій (UVCA). Експерт агентства з питань електронного уряду України, член ради директорів профільної спільноти бізнес-ангелів UANGEL. Колишній радник міністра економічного розвитку і торгівлі України. А сьогодні – позаштатний радник міського голови Львова з питань новітніх технологій

В Україні 90% часу займають інтриги, плітки, політика, а 10% – робота
112.ua

Наталія Влащенко

Журналіст

ЯНІКА МЕРИЛО - виконавчий директор Української асоціації венчурного капіталу та прямих інвестицій (UVCA). Експерт агентства з питань електронного уряду України, член ради директорів профільної спільноти бізнес-ангелів UANGEL. Колишній радник міністра економічного розвитку і торгівлі України. А сьогодні – позаштатний радник міського голови Львова з питань новітніх технологій

Влащенко: Ми продовжуємо знайомитися з новими обличчями управлінської ланки.

Сьогодні у нас в гостях Яніка Мерило.

Вітаю. Ваша краса допомагає справі?

Мерило: Самій важко оцінити. Я дуже багато працюю, я дуже цілеспрямована, і мені складно сказати, завдяки чому деякі результати, я сподіваюся, що є.

- Коли справляєш на людей гарне враження, легше домовлятися, легше рухатися в житті.

 - Самій важко судити про себе.

 - Ви стали радником мера Львова Садового. Які завдання він поставив перед вами?

 - Ми почали з електронного уряду. Кілька місяців тому мер Садовий запитав, що треба зробити для того, щоб запустити електронні послуги для громадян. І дуже швидко й ефективно запустилися деякі послуги, яких в Україні ще не було. У нього дуже сильна команда, і це й був головний поштовх для того, щоб ми з того моменту, як планували запустити послуги, і до перших проектів, які ми вже презентували... Тобто це був дуже короткий термін. Я гадаю, Естонія та деякі прогресивні країни оцінили б, наскільки швидко та ефективно це було зроблено. Садовий – надзвичайноефективний менеджер. З такою командою дуже просто показувати результати.

 - Тобто у Львові ви спираєтесь на команду, яка є, і з собою нікого не

приводили?

 - Є команда і в мене – залежно від того, що треба зробити. Але поставлені завдання виконуються на місці, а середній вік чиновника – 26 років. Це дуже допомагає, щоб швидко та ефективно вирішувати все на місці. І залежно від того, чия допомога потрібна, я прошу, залучаю.

 - Що на практиці означає для простих громадян запуск електронного документообігу?

 - Це вже восьмий уряд, який обіцяє електронний уряд, не уточнюючи, що вони мають на увазі. Це дає на практиці можливість все зробити через комп'ютер: отримати будь-яку довідку, записати дитину в садок, школу, отримати цифровий рецепт, при цьому не стоячи в черзі, не даючи хабарів. Система чинитиме опір, тому що це веде до зменшення чиновників, іде геть побутова корупція.

 - У який термін ви плануєте це реалізувати?

 - Зараз, коли створено ідентифікацію людини в інтернеті, простіше запускати і нові послуги. Перші кілька послуг вже є. Сподіваюся, щомісяця будуть запускатися нові. Зараз можна замовити довідку про несудимість, яка на диво є дуже затребуваною,замовити довідку про доходи. Приблизно ще 20 послуг, але ми розробляємо з МВС нові послуги.

- Це все в межах Львівської області?

 - Так. І починається у Дніпропетровській. Це залежить від регіону – хто буде готовий запускати свої портали і послуги. Дуже потрібно запустити послугу отримання паспорта через інтернет, але немає готовності. МВС готове співпрацювати, але немає баз, тому що бази МВС – це багато паперів на полицях. Заплановано послуги з МВС, ДАІ. Сподіваюся, що крига скресла.

 - Ви ще з Харківською областю працюєте?

- Щодо електронного уряду я працюю зі Львовом. Дніпропетровськ сам запустив деякі послуги від "Приватбанку". У Харківській області я займаюся тільки соціальними проектами. Естонія виділила деякі гроші для того, щоб навчити 1000 переселенців та учасників АТО користуватися комп'ютером. Далі – з фахівцями з комп'ютерів. Ми запустили з Міністерством оборони такий проект ще торік. І Харків для мене – це соціальні проекти, а не електронний уряд. Торік ми навчили 100 нових IT-фахівців із переселенців та учасників АТО. Це була приватна ініціатива Brain Basket, мета якого – 100 тис. нових робочих айтішників. Разом з Міністерством оборони, яке розповіло про ці можливості, ми за перший місяць набрали 2000 заяв. Для цього не потрібен муніципалітет, це безкоштовні приватні курси.

 - У чому, на ваш погляд, особливості української політики та українського бізнесу? З чим несподіваним ви тут зіткнулися? Що вас засмутило?

 - Я в Україні з 2007 р. Я жила тиждень в Україні, тиждень – в Естонії. Просто я не була публічною людиною. У мене тато українець, і тому сказати, що щось для мене в Україні було культурним шоком, не можна, тому що це частина і мого менталітету, на радість і щастя.

 - У чому різниця між українським та естонським майданчиками?

 - Крайня неефективність. Якщо у Скандинавських країнах 90% іде на те, щоб побудувати бізнес, а 10% – на інтриги, плітки тощо, то тут абсолютно по-іншому: 90% – інтриги, плітки, політика, а 10% – "якщо встигнемо, то попрацюємо". Це дуже заважає працювати. І на кожному рівні політика і неконструктивна корупція.

- А що таке неконструктивна корупція?

- Завжди в політиці є якогось рівня корупція. Побутова, дрібного рівня корупція, яка проявляється усюди. У скандинавських країнах є корупція, але вона, хоч це і неправильно, спрямована на створення чогось. А у нас треба платити, принижуватися і не отримувати в результаті те, що тобі допомагає.

- А є географічна різниця, наприклад, у діловому житті Харкова, на сході, і Львова, який на заході?

- Це різний світ. Львів – дуже європейське місто. Я не відчуваю різниці: Польща, Угорщина чи Львів. Це відчувається в менталітеті людей, в легкості, ефективності. Дуже важко порівнювати територію, яка майже воює, з територією, яка майже в Європі і про яку Європа більше дбала, ніж про ті регіони. Порівняти мера Кернеса і мера Садового – це два різні полюси. Я особисто з Кернесом не спілкувалася. Але спілкувалася з його заступником, яка запропонувала запускати електронні послуги в Харкові. Але мені простіше запускати поки в одному регіоні. У Харкові реально є воля запускати ці проекти, але я фізично можу бути тільки в одному місці.

- Виявилося, що люди з бізнесу, які протягом останніх років прийшли в державне управління, не завжди ефективні. Чому?

- Це тому, що якщо ти навіть дуже прогресивний і налаштований на результат міністр, то система побудована на виживання. Один реформатор не може поміняти систему відразу, він не може сам провести реформи. Наприклад, подали великий пакет законів щодо  дерегуляції – пройшла маленька частина з цього. Хоча й була дуже ефективна команда, але не проголосувала Рада. Недостатньо того, що є кілька ефективних менеджерів.

Система налаштована на те, щоб чинити опір.

- А хто ж буде ламати цю систему? Чиновники, які думають тільки про те, щоб нічого не змінювалося?

- Я гадаю, що це буде відбуватися, як сказав Шимків, через приватне державне партнерство. Приватний сектор пропонує до бюджету деякі ефективні рішення, і є деякі управлінці, наприклад, як Садовий. Є ресурси і вміння приватного сектора, і є політична воля. Якщо в одному місті буде результат, то він буде потрібний і в іншому. Систему треба ламати потихеньку.

- Чи було причиною того, що ви пішли з державної служби, невелика зарплата?

- Я ніколи не отримувала зарплату в Україні. Я була позаштатним радником – як тоді, так і зараз.

- А який у цьому сенс?

- У мене є можливість застосовувати той досвід, який я отримувала в Естонії і в різних країнах, і зараз реально змінити щось. Це зараз коштує набагато більше, ніж зарплата. Але це проблема: ми хочемо фахівців вищого рівня, але не готові їм платити. І ми не можемо вимагати, з одного боку, відповідальності, а з іншого боку, боротися з корупцією, не даючи зарплату, за яку хороші фахівці можуть вижити. В Естонії, Грузії зарплата – це частина мотивації та її складова. Ти не можеш вимагати від підлеглих не брати хабарів, якщо ти керівник величезного підприємства, а твоя зарплатня не дозволяє тобі тримати той рівень і образ, якого вимагає це місце і ця посада. В IT-сфері зарплата 1500 дол. – на приватному ринку, а в державній сфері – 200 дол. А ми вимагаємо такий же рівень знань, умінь і ще більше відповідальності. У Шимківа був хороший план, як за допомогою міжнародних донорів і фондів компенсувати частину зарплати, щоб залучати хороших фахівців. Цей план ще в роботі, і цілком можливо, що він ще реалізується. Це гранти, на які будуть проведені деякі реформи в державній сфері. Буде скорочено кількість чиновників, і за півроку-рік можна буде підвищити зарплати держчиновникам з держбюджету, тому що буде перебудовано роботу.

- Є проблема в тому, що донори не бачать, як витрачаються гроші, і не бачать звітів?

- Як бізнесмен, я вірю в ключові показники успіху. Можна говорити про вливання, але про вливання куди? Я не знаю, щоб був конкретний план проведення реформ з датами, термінами, і притому детальний.

- Якщо не існує спільного проекту "Україна", то на що донорам давати гроші?

- Наприклад, у реалізації електронного уряду донори готові були б допомогти, якби була стратегія, план дій, бюджет і міністерство, яке відповідає за цей напрям. Поки цього плану немає.

- Якщо ви займаєтеся цим проектом, чому немає такого плану?

- Якби я була держчиновником вищого рівня, який міг би його створити, це було б уже давно зроблено. Але з іншого боку, ми домовилися з профільним комітетом Ради, з Агентством електронного управління, з Кабміном, що ми створимо цей план, і досить швидко.

- Ви живете у Львові на свої гроші?

- Я вже деякий час живу в Україні на свої гроші. Я свої програми в Києві, Львові, Харкові роблю півтора-двароки. Я живу в готелях, дуже багато працюю – від сьомої ранку і до одинадцятої вечора.

- Ваш чоловік, естонський бізнесмен, живе в Естонії?

- Так.

- Чи не є це для вас проблемою, і чи не будете ви потім шкодувати, що обрали саме такий спосіб життя?ї

- Чоловік від мене набагато старший, і ми одружені 8 років. Він добре розуміє, що є такі періоди в житті, коли треба підтримати, а не дорікати. Він розуміє, що це важливо, і для мене це в якомусь сенсі історичний момент.

- А син де?

- В Естонії.

- Що для вас має найбільшу цінність?

- На різних етапах є різні пріоритети. У довгій перспективі для мене, як і для

кожної людини, важливішим є своє життя, але в короткій перспективі для мене важливо, що у мене є історичний момент зробити щось, і я розумію, що сьогодні у мене в житті саме такий проміжок часу.

- Прекрасно. Вельми дякую.

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Загрузка...

Віджет партнерів

d="M296.296,512H200.36V256h-64v-88.225l64-0.029l-0.104-51.976C200.256,43.794,219.773,0,304.556,0h70.588v88.242h-44.115 c-33.016,0-34.604,12.328-34.604,35.342l-0.131,44.162h79.346l-9.354,88.225L296.36,256L296.296,512z"/>