В один "прекрасний" день Україна може прокинутися і побачити, що власником її боргу є кредитори з Кремля

Екс-радник президента Путіна з економіки Андрій Ілларіонов в інтерв'ю програмі "Гордон" на телеканалі "112 Україна" розповів про невтішну економічну ситуацію в Україні, про якості, які повинен мати новий український президент, а також про те, що може змусити Путіна відмовитися від влади

В один "прекрасний" день Україна може прокинутися і побачити, що власником її боргу є кредитори з Кремля

112.ua

Редакційний блог

Екс-радник президента Путіна з економіки Андрій Ілларіонов в інтерв'ю програмі "Гордон" на телеканалі "112 Україна" розповів про невтішну економічну ситуацію в Україні, про якості, які повинен мати новий український президент, а також про те, що може змусити Путіна відмовитися від влади

Гордон: В ефірі програма "Гордон". Сьогодні мій гість екс-радник президента Путіна з економіки Андрій Ілларіонов.

Андрію Миколайовичу, добрий вечір. Мені доводилося чути від українських економістів, що українська економіка нарешті відштовхнулася від дна, почала зростання. Це так?

Ілларіонов: І так, і ні. З формального погляду так, оскільки і в цьому, і в минулому році темпи економічного зростання формально є позитивними – трохи більше 2% зростання у минулому році і приблизно 1,75% зростання в цьому році. Але враховуючи той масштаб падіння, який стався за попередні роки, враховуючи низький стартовий рівень України, – ці показники, звичайно, ні про що. Фактично триває стагнація, що не може задовольнити українських громадян, українське суспільство, тому що це не те, що необхідно Україні сьогодні.

- Але гірше вже не буде?

- Чому ж? Завжди може бути гірше. Більш того, для цього є декілька явних ознак, що ситуація погіршується. Наприклад, в 4-му кварталі 2016 року темпи зростання української економіки перевищували 4%, а зараз – 1, 7%. Тобто після деякого пожвавлення, яке давало якусь надію на те, що починається більш-менш пристойне зростання, темпи економічного зростання впали. Вони знижуються останні три квартали і не виключено, що темпи впадуть до нуля. Що ще більше турбує – наростаюча піраміда державного боргу. Після того, як влада України взяла абсолютно непотрібний новий кредит на 3 млрд дол. два з гаком місяці тому, державний борг України по відношенню до ВВП досяг небувало рекордної величини – 86%. А це за межами пристойних критеріїв допустимого державного боргу навіть високорозвинених країн. Скажімо, австрійські критерії говорять про 60% відношення державного боргу до ВВП як межу для високорозвинених країн. А Україні дуже далеко до таких країн, як Швеція, Нідерланди тощо.

- А сума боргу?

- Сума боргу становить зараз близько 90 млрд дол. – якщо ми перекладаємо всі засоби: і деноміновані в іноземній валюті, і деноміновані у гривні. 70% цього боргу деноміновано в іноземній валюті та перебуває у власності кредиторів, більша частина яких за межами України. Зараз тільки для обслуговування державного боргу Україна витрачає (ось в цьому році) – 4,2% ВВП. Україна витрачає на оборону 2% ВВП, а на обслуговування боргу вдвічі більше. І якщо це буде продовжуватися, оскільки новий кредит був отриманий під 7,4%, то Україна буде витрачати ще більші суми. Таким чином, навіть те нікчемне зростання, яке нібито розпочалося, повністю йде на погашення боргу, а також вилучає з того, що залишається в Україні, додаткові кошти. Тому навіть при певному економічному зростанні загальний обсяг споживання інвестицій в Україні продовжує знижуватися.

- То може, "добрі"дяді-капіталісти нам борги спишуть?

- Ні, не спишуть. Такі заходи якщо і проводять, то щодо дуже слаборозвинених бідних країн з високим рівнем заборгованості, наприклад африканських – у них рівень заборгованості становить 600-800%. По-друге, Україна все-таки більш спроможна мати вищий рівень економічного розвитку, ніж ті африканські країни, по відношенню до яких вживають таких заходів. І нарешті, Україна щойно провела дефолт, в 2015-му році, який політично коректно був названий "реструктуризацією". Дефолт був проведений колишнім міністром фінансів і відрізав Україну від джерел зовнішнього фінансування на кілька років, посиливши цим економічну кризу в Україні.

- Через 26 років незалежності Україну залишило 10-11 млн осіб. Це трагедія для молодої країни?

- Природно. Це трагедія для будь-якої країни. Можна сперечатися з приводу цифр, та точної цифри ми зараз сказати не можемо. За оцінками польської еміграційної влади на території Польщі легально перебуває більше мільйона українців. Люди, які виїжджають з України, це насамперед молоді та дорослі, заповзятливі, кваліфіковані, освічені. Це ті люди, які створювали б нову якість життя в Україні. На жаль, вони їдуть за кордон і роблять свій внесок в успіх інших націй, не України.

Новини за темою

- За який термін можна провести в Україні швидкі ефективні реформи?

- Деякі реформи треба проводити постійно. Але принципові, головні речі, які сьогодні потрібні для України – це рік-півтора, максимум. Для деяких заходів потрібно прийняття законодавства. В демократичній країні потрібно загальне національне суспільно-політичне обговорення для прийняття відповідних рішень. Але якщо б основні реформи були проведені в період з березня до кінця 2014-го року, коли для цього було політичне вікно можливостей, то більшість цих реформ можна було провести за ці 8-9 місяців.

- Чому не провели?

- Люди, які опинилися на чолі української влади в 2014-му році, відмовилися від абсолютно необхідних заходів. Вони чекали на цей час, та коли була можливість для їх здійснення, вони вдалися до інших заходів, а не до тих, до яких треба було.

- Я пропонував, щоб ми перейшли під зовнішнє управління США, звісно, щоб керівниками були українці. Але радниками до них були приставлені досвідчені"дядьки"з-за океану. Як Ви до цього ставитеся?

- Щось подібне було здійснено в 2014-2015 роках, коли за участю адміністрації США на ключові економічні посади було рекомендовано таких людей, як пані Яресько та Гонтарєва. Я звертаю увагу на ці дві фігури, тому що саме їхні дії завдали найбільшої економічної шкоди Україні. Штучна девальвація, яка була проведена Національним банком, знищення валютних резервів, нарощування державного боргу, ліквідація половини банківського сектору України, націоналізація найбільшого приватного комерційного банку та прийняття на себе державою зобов'язань в розмірі 5% ВВП – кожен з цих заходів є злочином проти економіки, проти суспільства і проти народу України. Те саме можна сказати і щодо дій колишнього міністра фінансів, якою на порожньому місці, штучно, був проведений дефолт України – в цьому потреби не було. В результаті Україна опинилася відрізаною від джерел зовнішнього фінансування, а платежі за боргом анітрохи не зменшилися. А загальний обсяг державного боргу збільшився і став зараз позахмарним– за межами існування української держави. Тому та спроба, яка була здійснена за допомогою лівої, популістської адміністрації Обами (по суті справи вони свої шкідливі спотворені помилкові уявлення про економічну політику, які вони частково реалізували у себе в США, а значноюмірою спробували застосувати в Україні), призвели до того ж самого результату – до економічної катастрофи. Тому якщо пропозиція полягає в тому, щоб передати зовнішнє управління некомпетентним непрофесійним людям з лівацької ідеологією, то результати будуть такими ж. Але зараз загрозою стає не стільки зовнішнє управління з Вашингтона чи Брюсселя, а з іншого місця. Я зверну увагу на цифри – 90 млрд сукупний борг і близько 60-65 млрд номіновано в іноземній валюті. Якщо б, наприклад, сусід з північного сходу вирішив би викупити цей борг, за номіналом або навіть з дисконтом, то для цього у нього є всі засоби, тому що валютні резерви Росії складають сьогодні 426 млрд дол. Це приблизно 15% від наявних на цей момент золотовалютних резервів Росії. Якщо б така операція була здійснена, то з макроекономічного погляду Росія цього навіть не помітить. Але в один "прекрасний" день Україна може прокинутися і побачити, що власником її боргу є не люди з Вашингтона, Брюсселя чи з інших місць, а кредитори з Кремля. І тоді вже питання управління не в "ЛНР-ДНР", Криму, а в Києві будуть визначатися вже з тими, хто є власниками цього боргу. І тоді на боці нових кредиторів буде не тільки сила, не тільки танки, але й міжнародне право, тому що міжнародне право вимагає дотримання зобов'язань, у тому числі фінансових. Це та яма, та пастка, в яку затягла Україну оця вкрай некомпетентна економічна політика: фінансова, бюджетно-грошова, яка проводилася економічною владою за останні три з половиною роки.

- Президент України Петро Порошенко сьогодні сильний, на Ваш погляд?

- Судячи з того, що він сприяв цьому (точно не перешкоджав) цим діям, то він виявився сильний в тому, що він підштовхував Україну (або не заважав підштовхувати) в цю саму боргову яму, в те, що називається затягуванням боргового зашморгу на шиї української економіки, на шиї українського народу. У цьому він виявився сильний. Він виявився слабким у протистоянні агентам власної некомпетентності – ми не бачили жодної спроби, жодного бажання, навіть на словах, протидіяти цьому. Ми добре пам'ятаємо, що він виступав на захист найбільш некомпетентних, у тому числі і злочинних дій. Націоналізація найбільшого комерційного банку була представлена як перемога – а це злочин. Отримання нового кредиту на 3 млрд дол. було представлено як перемога, а це злочин. Дефолт по українському боргу – злочин. У тому, що робить адміністрація, ми не бачимо позиції, що захищає інтереси українського суспільства, української економіки, українського народу.

- В чому полягає, на Ваш погляд, місія Міхеїла Саакашвілі в Україні? І чи є вона?

- Саакашвілі спробував і намагається реалізувати в Україні частково те, що йому вдалося зробити в Грузії. У Грузії ті реформи, які були здійснені ним і його командою, призвели до грузинського економічного дива. До створення абсолютно нової інституційної системи, яка не була ліквідована його послідовниками. Хоча до влади прийшли його противники, незважаючи на те, що вони обіцяли демонтувати те, що було зроблено Саакашвілі, вони зберегли все. За часів Саакашвілі грузинська економіка зростала на 12% на рік. Це – економічне диво, економічний бум, якому на пострадянському просторі прикладів немає. Тому коли М. Саакашвілі приїхав в Україну, його явним наміром було повторити успіх, якого було досягнуто в Грузії, тут, в Україні. В тому числі ліквідацію корупції. Однак це не вдалося. Ми бачимо політичну боротьбу, в яку він вплутався, нерівні сили. Ми бачимо, на жаль, що нинішні українські власті застосовують щодо нього методи і дії, які в будь-якому цивілізованому суспільстві є абсолютно неприйнятними.

- Чим закінчить Саакашвілі в Україні?

- Ми не можемо це зараз передбачити. Мені хотілося б сподіватися на те, що політика, яку пропонує Саакашвілі з українськими колегами, рано чи пізно буде здійснена в Україні, тому що це політика економічного зростання, економічного добробуту, це політика відсутності або значного зниження корупції. Якщо ця політика буде здійснена у тому вигляді, як це пропонує зараз Саакашвілі, широкою коаліцією, то це був би ідеальний варіант для країни.

Новини за темою

- Кого Ви бачите в майбутньому президентом України?

- Це вибір українського народу. Але, судячи з тих розмов, які я мав, мені здається, українським громадянам буде важко повторити той вибір, який вони робили в 2014-му році. Хоча, можливо, в особи, яку тоді вони обрали, інша думка щодо цього.

- Мені доводилося чути, що США, розчарувавшись в українському керівництві, вирішили підготувати двох осіб для майбутньої президентської кампанії – це Святослав Вакарчук і Володимир Кличко. Вони обидва в США, навчаються. Що Ви про це думаєте?

- Я тільки зараз про це почув. Це нова ситуація. Але згідно з українською Конституцією та українськими законами будь-який громадянин України має право брати участь у президентських виборах. Для мене важливіше було б подивитися не тільки на те, як і чому вони навчаться, а на те, яку програму вони пропонуватимуть, які цілі вони збираються ставити, і наскільки послідовними і чесними у здійсненні цієї програми вони будуть. Тому що найголовніша вимога до особи номер один, першої людини в будь-якій країні – особиста чесність, особиста порядність. Ідеальних не буває, але чим ближче перші особи перебувають до ідеалу, тим краще. Важливо, щоб в особистих своїх діях, у кадрових призначеннях, діях зі здійснення економічної політики, внутрішньої і зовнішньої політики перша особа дотримувалася принципів порядності та чесності.

Новини за темою

- Російська економіка сьогодні в порядку чи ні?

- Протягом двох років російська економіка була у важкій кризі. Потім протягом року вона демонструвала невисокі, але позитивні темпи економічного зростання, що дозволило російському президентові зробити заяву, що російська економіка вийшла зі стагнації. Але російська економіка, вийшовши із стагнації, увійшла до наступної кризи. Дані останніх чотирьох місяців говорять про те, що криза в промисловості поглиблюється, відбувається скорочення обсягів виробництва, продовжується скорочення найважливіших соціальних індикаторів, які сьогодні на рівні 12-15% нижче пікових значень, які спостерігалися в Росії до початку агресії проти України. Таким чином, російська економіка, російські громадяни вже протягом четвертого року платять за зовнішньополітичні авантюри, здійснювані Кремлем проти сусідів.

- Ваш прогноз: у Росії гіршатиме чи кращатиме?

- Ця криза може тривати. Вона, можливо, буде не такою глибокою, як були попередні, може поновитися стагнація – коливання близько нуля. Може, навіть відновиться невелике економічне зростання – на рівні 1-2,5% щорічно. Чого точно не буде – високого, сталого, швидкого економічного зростання, що спостерігалося в Росії між 1998-2008 роками. І це говорить про те, що економіка карає агресора. Економіка карає авторитарні режими. Економіка не слухається і не довіряє владі, яка порушує базові норми права всередині країни і за кордоном. Немає жодної авторитарної країни, яка б, досягнувши рівня 30-35% від рівня розвитку США, продовжувала би скорочувати розрив від США. Бідні авторитарні країни на кшталт Китаю можуть розвиватися досить швидко, але коли досягають певного рівня розвитку, що вимагає високого рівня захисту творчості, захисту прав власності, поділу влади та захисту свободи слова, швидкий економічний ріст припиняється.

- 2 лютого 2018 року буде оголошено список людей з оточення Путіна, які мають нерухомість, гроші в США, на Заході. Це буде проблемою для них?

- Це закон, 33-64, зобов'язує адміністрацію США в особі Держдепартаменту, міністерства фінансів та національної розвідки підготувати доповідь зі списком осіб. Частина цього списку може бути закритою – це обумовлено. А частина списку відкрита, причому це не тільки список, а й активи, операції цих осіб на території США і в інших країнах. Це вже має вплив на російську владу. У Москві дуже схвильовано багато людей тим, що може виявитися в цій доповіді. І, якщо вони там будуть, яких заходів у подальшому можуть вжити американські міжнародні органи, які стежать за нелегальними фінансовими операціями, за операціями з відмивання грошей, які санкції можуть бути застосовані щодо цих людей. Багато хто з великих російських бізнесменів проводить багато операцій, ті, хто  займається міжнародним бізнесом, не кажучи про те, що багато з них і члени їхніх сімей люблять проводити значну частину дозвілля за межами батьківщини, тому вони болісно ставляться до того, що деякі з них можуть опинитися у цьому списку.

Новини за темою

- Вони можуть якось тиснути на Путіна, щоб убезпечити себе?

- Ні, думаю, що вони не в змозі це зробити. Вони вдаються до дій, намагаючись впливати на тих чи інших осіб, щоб не потрапити в цей список. Я думаю, що для деяких людей, справді стурбованих власною репутацією, але набагато більше власним бізнесом, власними інтересами та інтересами родичів, можливо, це буде для них важливим фактором, що дозволяє дистанціюватися від осіб, які ухвалюють нелегальні, кримінальні, агресивні рішення в Кремлі.

- Один з російських олігархів сказав, що Путін заявив, що якщо американці накладуть лапу на їхні гроші та нерухомість, то вони накладуть лапу на їхню нерухомість і їхні гроші в Росії. Може бути така відповідь?

- У американців немає нерухомості в Росії, немає активів. Так само, як у переважної більшості російських бізнесменів немає активів в Ірані, КНДР, Зімбабве, на Кубі тощо. Деякі активи в бізнесменів є, приватні іноземні інвестиції, але це не має жодного відношення до дій американської адміністрації.

- Хто збив над Донбасом "Боїнг"MH17? Вам це відомо?

- Це відомо вже всьому світові. Це екіпаж установки "Бук-1" – регулярні частини російських збройних сил.

- Хто збив літак з польським керівництвом на чолі з президентом Качинським?

- Тут ми не знаємо на 100%, але, судячи з тих розслідувань, які проводилися протягом семи з гаком років Польщею та іншими, виглядає на те, що на борту був вибух або два вибухи. Причому, швидше за все, ці вибухи відбувалися всередині салону літака. Такому чином, причиною вибуху літака Леха Качинського стали вибухові пристрої, що опинилися на борту літака. Питання – як вони там опинилися, як були доставлені туди? Важливим завданням для будь-якого серйозного розслідування є спроба встановити хто, коли, як встановив ці вибухові пристрої. Залежно від цього можна буде отримати відповідь, хто насамперед несе відповідальність за загибель президента Польщі та майже 100 осіб польської політичної і військової еліти.

- Це був теракт?

- Звісно.

- У Вас є версія, хто його здійснив?

- Зараз, мабуть, я б не став цього робити, але я б звернув увагу на те, що в останні роки сьогоднішня Польща є прикладом безпрецедентного протистояння двох політичних таборів, кожен з яких отримує практично підтримку рівної кількості прихильників у суспільстві – 50 на 50. Ступінь жорсткості політичної боротьби досягла такого напруження, що ця боротьба дістала назву "холодної громадянської війни в Польщі". Я не виключаю того, що те, що відбулося в квітні 2010 року, могло бути пов'язано з тієї самою "війною", про яку ми повніше дізналися тільки після 2015-го року. Після того, як політична сила, що базувалася на так званій "Солідарності", що бореться, вперше прийшла до влади.

- Поляки дадуть відповідь на те, хто здійснив цей теракт?

- Це дуже важке запитання для Польщі й дуже важка відповідь. Але, може, треба розділяти відповідальність за імовірно скоєний теракт і відповідальність за приховування теракту, і допомогу в прихованні теракту, які, в цьому випадку, повинна розділити з безпосередніми організаторами і російська влада.

- Чемпіонат світу з футболу 2018 року в Росії відбудеться?

- Не знаю.

- Світ бойкотуватиме цей чемпіонат?

- Частина країн може бойкотувати.

- Санкції особисто проти Путіна, на Ваш погляд, можливі?

- Я не виключаю того, що в тому списку, який готується і який може бути оприлюднений у лютому, є прізвище "Путін". Сам цей факт хоч і не означає автоматичного введення санкцій, але матиме, звичайно, якісний характер, тому що до цього моменту він ніколи не був не тільки в списку санкцій, але і в списку, який мав абсолютно чітку, однозначну прив'язку до значного списку кримінальних, корупційних, агресивних дій. Більш ніж півтора роки тому, коли Надія Савченко ще перебувала у російській в'язниці, був підготовлений слідом за списком Магнітського список Савченко. Цей список містив понад 80 прізвищ і починався з прізвища Путіна. Це був робочий проект, і його було розіслано до парламентів європейських держав, в уряди, до США. Приблизно через десять днів після того, як цей список почав інтенсивно обговорюватися, не публічно, а в межах урядових кіл, Путін віддав розпорядження почати процедуру звільнення Савченко. Тому, хоча з одного боку санкційні дії мають обмежений вплив на уповільнення економічного зростання в Росії, то наслідки персональних санкцій, які стосуються осіб, безпосередньо відповідальних за прийняття кримінальних, корупційних, агресивних дій (як каже закон 33-64), можуть бути не цілком очікувані.

- Путін піде на президентські вибори в березні?

- Звісно. Але тільки я б не став використовувати термін "вибори" без лапок в Росії. Це можна назвати "шоу", "концерт", "цирк", "вертеп", "бордель". Кандидати, які вже заявили про своє бажання брати участь у цьому заході, поза всяким сумнівом, дозволяють іменувати це дійство ось цими термінами.

- Ви більше шести років були радником Путіна з економіки. Він вас часто"розводив"?

- Були спроби запропонувати мені деякі версії подій, але він розумів, що це досить марно, і не зловживав цим. Для нього було важливо, щоб у нас зберігалася робоча взаємодія, тому щодо мене він цим займався набагато рідше, ніж щодо інших громадян.

- Що може утримати Путіна від того, щоб піти на вибори?

- Фізична смерть. Своїми діями він довів ситуацію до такого стану, що він не може піти з влади. Теоретично у нього був шанс не повертатися до влади в 2007-2008 роках, але він не зміг тоді прийняти цього рішення – він побоювався, що, пішовши з влади тоді, він сильно ризикує здоров'ям, майном та життям, не тільки політичним, а й фізичним. А після цього повороту нема.

- Навального на вибори пустять?

- Ні.

- Незважаючи на те, що він працює з Кремлем?

- Він працює з Кремлем, але не в тому плані, що він виконує накази Кремля. Адміністрація ставить його в такі рамки, які змушують його робити кроки, вигідні для Кремля. А він продовжує це робити, незважаючи на те, що розуміє, що ці дії сильно допомагають Кремлю. Це така гра розуміючих людей – з обох сторін. Всі розуміють, що його участь у таких кампаніях – це кампанія на розігрів громадськості, на підвищення явки, на уявлення про те, що в Росії є справжні вибори. Хоча після появи в цьому шоу ще одного персонажа, (Ксенії Собчак) роль Навального значно знижується.

- Скільки відсотків набере Собчак?

- Це не так суттєво. Більш значущі не кількісні показники, а якісні результати її участі. Важливо те, що вона покаже російському суспільству, що досить молода дівчина, з ліберальною, західною репутацією може брати участь у виборах. Насправді вона теж виступає на "розігріві" головного персонажа.

- Наскільки правдиві чутки, що на наступних виборах цим головним персонажем стане донька Путіна – Катерина?

- З тих гіпотез, які висловлювалися останнім часом щодо безпосередніх причин, що змусили адміністрацію президента попросити Ксенію Анатоліївну брати участь у цих виборах, я бачу цю причину, як найбільш розумну, раціональну.

- Ви думаєте, що російський народ може проголосувати на наступних виборах за дочку Путіна?

- Це не так я думаю – так вважає адміністрація президента, вважаючи, що їм зараз необхідно випустити Собчак і перевірити, наскільки російське суспільство здатне зараз сприймати і не відчахувати жінку, прозахідну, в тому числі з певним шлейфом, пропонує певний набір м'яко ліберальних, м'яко західних цінностей. Якщо з'ясується, що пані Собчак в змозі зібрати голоси достатньої кількості молодого покоління, що орієнтується на захід, на ліберальні цінності, незважаючи на весь шлейф, то зрозуміло, що людина, у якої цього шлейфу немає, але яка має всі інші характеристики цього кандидата плюс ще освячена функцією спадкоємця за наявності фінансової та інформаційної підтримки, має не безглуздий вигляд. В історії Росії, на початку 1996-го, рівень підтримки Бориса Єльцина був 4%. А потім виявилася перемога. Технологічні можливості забезпечують майже все.

- Хто вбив Бориса Нємцова? Ви для себе знаєте?

- Протягом трьох років тривало і триває досить інтенсивне громадське розслідування. На думку адвокатів постраждалих, які загалом підтримали офіційне звинувачення, навіть вони були змушені сказати, що з їхнього погляду один з чеченців невинуватий. Це не завадило адвокатам і родичці Бориса Нємцова вимагати перегляду справи з посиленням покарання тим людям, які опинилися засудженими, в тому числі невинуватому з їхнього погляду.

- Але Ви знаєте, хто виступив замовником цього злочину?

- Найбільш детальну вичерпну та обґрунтовану картину вбивства Бориса Нємцова відтворив у недавній своїй статті американський журналіст Девід Сеттер. Він каже, що за всіма ознаками це вбивство не могло бути здійснене без спеціальної групи чисельністю не менше 30-40 осіб, професійних співробітників спецслужб, які могли належати до ФСО і ФСБ. У ФСО і ФСБ є свої керівники, а у них свої керівники, які добре відомі.

- Путін Брежнєвим, на Ваш погляд, не стає?

- Поки що ні. У тому, як він себе веде, він, звісно, не Брежнєв. Але з погляду економічних результатів останні 8 років влади Путіна вже гірші, ніж останні 8 років влади Брежнєва. За період брежнєвської стагнації ВВП Радянського Союзу зріс на 16%. А за останні 8 років Путіна він зріс на 0,2%. У цьому випадку Путін побив рекорд Брежнєва.

- Як Ви думаєте, про що зараз думає Путін?

- Я думаю, що деякий час тому він серйозно роздумував, навіщо він у це вплутався і чи немає якогось хорошого варіанту піти з цього, для того щоб забезпечити собі спокійне життя. Але зараз, оскільки він вчинив забагато, чого не можуть простити дуже багато людей, щодо яких було вчинено злочини, він розуміє, що немає шляху назад. Тому він якоюсь мірою в тупику, тому що єдиний спосіб продовжити його політичне і фізичне життя – залишатися у владі. Усвідомлення цієї думки його дуже серйозно гризе. Зовні в цьому сенсі він дуже концентрована людина і цього не показує, хоча для самого себе він розуміє, що це глухий кут, у який він сам себе завів. І з якого виходу немає.

- Він шкодує, на Ваш погляд, про те, що зробив?

- Навіть якщо така думка йому приходить, він її негайно жене. Він вважає, що це слабкість, і якщо ця слабкість буде помітна оточенню, то це буде початок його кінця. Психологічно він себе налаштовує, що все гаразд, що все ще краще, ніж було вчора. І немає жодної кризи. Але кожен новий крок погіршує його становище.

- Як Путін закінчить, на Ваш погляд?

- Боюся, що у нього хороших варіантів не залишилося.

- Зараз Ви часто згадуєте Путіна після стількох років тісного з ним спілкування?

- Його доводиться згадувати у зв'язку з тим, скільки злочинів скоєно, яких втрат зазнали країна, суспільство, Росія, сусіди Росії. Наскільки знищені добрі відносини між російськими та українськими народами, які не можуть бути вилікувані, можливо, ніколи. Збитки, завдані однією людиною такій величезній кількості людей, не можна вповні осягнути. Коли людина, що має владу, здійснює вчинки, дії, що завдали непоправної шкоди десяткам, сотням мільйонів людей, – це змушує мене думати постійно.

- Спасибі велике.

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Загрузка...