Усі політики - погані артисти

Народний артист України, композитор і сценарист Андрій Данилко в інтерв'ю програмі "Бацман" на телеканалі "112 Україна" розповів про інцидент під час Нацвідбору на Євробачення, про відсутність політичних симпатій, про пік популярності Вєрки Сердючки та відносини з рідними і близькими

Усі політики - погані артисти
Андрій Данилко "112 Украина"

112.ua

Редакційний блог

Народний артист України, композитор і сценарист Андрій Данилко в інтерв'ю програмі "Бацман" на телеканалі "112 Україна" розповів про інцидент під час Нацвідбору на Євробачення, про відсутність політичних симпатій, про пік популярності Вєрки Сердючки та відносини з рідними і близькими

Бацман: Добрий вечір. В ефірі програма "Бацман". Андрію, доброго вечора.

Данилко: Добрий вечір. Дуже, до речі, люблю ваш канал. Мені здається, він такий якісний - такий світовий рівень.

- Багато моїх знайомих, які дуже далекі від шоу-бізнесу, вони навіть не знають, напевно, що таке Євробачення...

- Ну, вони ж не з тайги - не знають, що таке Євробачення.

- Але не знають, що зараз триває Нацвідбір. Вони дізналися про це саме завдяки тобі, тому що ти в суботу послав в одне місце адміністратора однієї з фіналісток, співачки TAYANNA. Що це було?

- По-перше, я не знав, хто це такий взагалі. Тому що я намагаюся висловити думку, і тут якісь вигуки. Звичайно, фраза, яка була сказана, різка - я шкодую про це. Потрібно бути стриманим, потрібно розуміти, що це прямий ефір, там були і діти. Я вибачився, звичайно, в ефірі. Але це була реакція на ту фразу, яку я почув з боку цієї людини. Я ж не знав, що це адміністратор, але яка різниця. Потрібно вміти поводитися, якщо ви команда, тим більше, якщо ти учасник цієї команди, TAYANNA.

- Якщо чесно, мені здалося, що ти вже був якийсь заведений. Була якась причина, яка спрацювала, як спусковий гачок.

- Фінал - це завжди знервована ситуація. Я подзвонив Бородянському, очільнику "СТБ", і сказав, що якщо там якісь будуть "мутки", я встану і піду з прямого ефіру. Я живу в цій країні, тому у мене були підозри, що може бути що завгодно, зокрема і фонограма. Але TAYANNA успішно довела, що це не так.

- Ви помирилися з командою TAYANNA?

- Я з ними не сварився. Це вони зі мною щось намагаються з'ясовувати. Але я думаю, що це все має зійти нанівець, всі просто були на емоціях.

- Зараз все реально чесно? Сьогодні є можливість, якщо ти талановитий, реально поїхати і домогтися, щоб бути...

- Абсолютно. Там присутній я. Якщо я там сиджу... звичайно, я багатьох дратую, але, друзі, давайте грати по-чесному. Якщо ти кращий - їдь ти. Зрозуміло, що для кожної людини команди - свій кращий. Але у мене абсолютно рівне ставлення до всіх учасників.

- MÉLOVIN зможе привезти перемогу до України?

- Я такими теж категоріями не мислю. Ось для чого вам ця перемога? Що це означає?

- Ну а для чого змагання? Хіба не для того, щоб в ньому перемогти?

- Так це чисто радянська історія - яке місце? Я кажу: нам місце до одного місця. Головне - добре показатися. Колись мені теж дорікали, коли я переміг у Нацвідборі (коли Сердючка була), і мені говорили: "Ви ганьба України, ви представляєте країну". Я кажу: "Я не президент Ющенко (на той момент). Я представляю жанр, який є в Україні". І тому, коли MÉLOVIN переміг у цьому Нацвідборі, я зрадів. Тому що з усіх учасників, мені здалося, він як машина з повною комплектацією. У нього є ті якості, які потрібні для цього специфічного конкурсу. Якби ми посилали учасника, припустимо, на "Нову хвилю", то, звичайно, TAYANNA, тому що вокальні дані, а там важливий вокал. А на цьому конкурсі, якщо я там брав участь - вокал не особливо важливий. Ти повинен бути цікавим, ти повинен бути оригінальним, за тобою повинна бігати преса. І я вважаю, що якраз MÉLOVIN з цим образом ось просто народжений для цього конкурсу.

- Хто його продюсує?

- Ніхто. Він сам собою займається, він розумний хлопець. Йому 20 років, він боєць. Єдиний номер, який змінився з півфіналу у фіналі - це був у нього. Я люблю, коли я читаю думку. І найчастіше її немає у жодному номері. А у нього в номері ти читаєш - я дограю до кінця, навіть якщо все горить під тобою. Зрозуміло, йому потрібно займатися, і вимова кульгає, але цьому можна навчитися.

- Давай поговоримо про твої хлопців, яких ти продюсуєш.

- Я не продюсую - я наставник. Мені слово продюсер взагалі не подобається. Вони мої друзі. Вони мене надихають.

- Ви, до речі, контракт якийсь підписували з ними?

- Звичайно, якісь юридичні моменти існують. Це загальноприйняті нормальні речі.

- Ти - член журі. Вони брали участь у цьому Нацвідборі. Не було конфлікту інтересів?

- Я запропонував їм взяти участь у Нацвідборі. Це була друга спроба. Того року їх не допустили з піснею. Пісня була в співавторстві зі шведськими авторами, була добротна, але Костя Меладзе сказав, що пісня погана, не підходить. І їх не взяли. Я знімаюся в роликах для Євробачення, які у нас, в Україні, не показали, і там так вийшло, що їде Сердючка Хрещатиком, і я запропонував, щоб була талановита молодь, спортсмени. Їде Сердючка і забирає всю цю талановиту молодь у машину. І залишилися тільки мої пацани, єдині з молоді, яка повинна була їхати зі мною в цій машині. І шведи так закохалися в пацанів. Вийшло, що вони не брали участі в цьому національному відборі, але зате взяли участь у ролику. Я у них не був ні на репетиціях, хоча, мені здається, я б зробив це краще, точніше. Я сказав, що якщо сумніваються в моїй об'єктивності і якщо моє сидіння в цьому кріслі завадить пацанам, то я поверну гроші за роботу і піду. Але я ж не поставив навіть 9, тому що я вважаю, що все-таки MÉLOVIN у півфіналі був кращим. Але все одно, навіть якщо брати пісню, написану Сашею, то, мені здається, що це пісня, яка схожа на пісню.

- Тобі не здається, що через те, що цього разу всі в основному зосередилися на тому, що ось конфлікт інтересів і можлива заангажованість, і таким чином засудили спеціально або не навмисно хлопців. Що якби тебе не було в журі, то у них було би більше шансів перемогти?

- Може бути і таке. Але я вважаю, що це був для них крутий досвід. І те, що вони, окрім як фіналісти "Х-фактора", мають ще одну сходинку: учасники національного відбору на Євробачення. Вони не засмутилися - це було незадоволення.

- А в тебе за час, поки ти в журі Нацвідбору на Євробаченню, серед твоїх колег багато ворогів з'явилося?

- Я якось їх ображаю? Ось як це було з TAYANNA: вони чомусь вирішили, що я намагаюся її якимось чином задавити. Вони, навіть не дослухавши коментар, бігли її захищати.

- А український шоу-бізнес схожий на український політикум, як тобі здається?

- Мені здається, так. Мені здається, ось ця така агресивна налаштована політика ось цієї групи TAYANNA - це неправильно. Мені здається, вони зробили ведмежу послугу співачці ось таким відношенням. Мені здається, така дещо завищена самооцінка, яка дуже сильно вплинула на ставлення до них.

- Якщо брати найяскравіших українських політиків, хто з них, по-твоєму, якщо раптом вирішить піти з великої політики, мав би хороші шанси в шоу-бізнесі зробити класну кар’єру?

- Питання якесь дитяче. Вони дуже погані артисти всі. У мене є симпатія до деяких, але вони всі погані артисти. Мені подобається, це буває смішно, і якось він знаходиться влучно, Олег Ляшко. Звичайно, він як артист - так. У Юлії Володимирівни, звичайно, з цим важче. Я дав би майстер-клас. Або там, припустимо, Віталію Кличку, мені так здається, можна було би пару дати занять, щоб він розслабився, відчував себе простіше. От не я даю інтерв'ю, а ми з тобою говоримо. А тут плакатні фрази.

- А Юлії Тимошенко щоб ти порадив?

- Мені здається, в житті вони всі нормальні люди. Вони просто в такій знаходяться політичній ситуації, що я ворогу не побажав би. Якщо на момент якихось порад, як публічно себе поводити, щоб було їм простіше, то, мені здається, я би міг їм дати пару занять.

- Зараз у повітрі все активніше й активніше пахне виборами, чи то парламентськими, чи то президентськими. До тебе приходили вже гінці від якихось партій чи кандидатів, щоб ти за когось виступав або якось агітував?

- Для того, щоб до нас приходили якісь гінці - це дуже дорого коштує, це раз. Колись була така агітація за Януковича, а збирав бригаду артистів Йосип Давидович Кобзон. У мене з ним дуже хороші завжди були стосунки, і я ніколи про нього не міг сказати щось погане, і він до мене теж дуже добре ставився. І думаю, ставиться. І ось ми йдемо по Юрмалі, до нього всі біжать підписувати. І я йому кажу: "А які розцінки, яка гонорарна частина артистам?" Я йому називаю, скільки це коштує, і він: "Добре, молодець". Звичайно, він був вражений, але при цьому захоплений. Тому що я знаю, що там гроші є, і якщо ми вже в цьому беремо участь, то ось такий у нас прайс. І ми не поїхали - вони ці гроші не знайшли. Це було багато - на цю суму можна було взяти 54 колективи і 34 артисти. Я був дуже задоволений цією обставиною, що ми не поїхали, бо потім почалися ці розбірки - хто за кого. І ми в цьому участі не брали. Це було, коли Ющенко-Янукович.

- А зараз є сума, за яку ти готовий поїхати агітувати за якогось із кандидатів?

- Я забезпечена людина. І якщо мені не подобається кандидат або партія, то немає таких грошей, щоб я погодився.

- А якщо кандидат тобі симпатичний?

- Поки що таких немає. Напевно, ціна є. Я не буду говорити, що я такий непродажний. Напевно, вона існує. Але з роками мені важливо бути чесним перед собою. Мені подобається, коли я можу сказати "ні". Мені подобається, коли я можу сказати "так". Найважливіше - свобода і незалежність - я нікому нічого не винен.

- Є ж громадянський обов'язок. Ти ж на вибори підеш голосувати?

- Ніколи.

- Ти не ходиш взагалі на вибори?

- Ніколи не був. Навіть не знаю, як це відбувається.

- Ти ж активно цікавишся політикою.

- Так, але я не голосую. Я не вірю в це. Навіть в один момент у мене викликав симпатію один президент, то потім це так змінюється, що думаю: слава богу, що я за нього не проголосував. Мабуть, це неправильно, те, що я зараз говорю. Але якщо б це була чесна гра і я розумів, що мій голос якось вплине на якийсь результат. Але я не бачу кандидата, за якого я хочу померти. Сказати, що я хочу, щоб переміг він.

- На ці вибори ти теж не підеш?

- А кого вибирати?

- Давай за списком пройдемося, ті, хто зараз є: Порошенко, Тимошенко, Рабінович, Ляшко, Гриценко, Бойко, Добкін. Можливо, Вакарчук і Зеленський.

- Ось це найбільше мене розсмішило. Я багатьох знаю. А що стосується участі артистів - ну як так можна? Славо, співай, пиши пісні, ти талановита людина. У тебе така репутація - не псуй собі цією історією. Я ще розумію, коли у виборах Сердючка - це якийсь стьоб. Я не розумію цього - це дуже неприродно, і не до душі мені це все.

- Ну а Рейган? Була ж людина актором? Це приклад успішної історії.

- Що ви весь час Рейгана згадуєте? Це інша країна, це абсолютно інший менталітет. Інші люди. Я розумію, що тут гроші. Славка якось зацікавили, напевно.

- Щоб провести президентську кампанію, експерти кажуть, в Україні, треба 250 мільйонів доларів. Якщо ти супер розкручений, то трошки менше.

- Тому я не вірю. Я не розумію, навіщо йому це потрібно.

- Наскільки на твоє особисто життя впливає політика сьогодні?

- Звичайно, впливає. Впливає на відносини з колегами, які в Росії. У мене ж там і друзі. З багатьма реально ми не спілкуємося.

- А кого тобі не вистачає найбільше з такого спілкування?

- Мені прикро за ситуацію. Я пішов з публічності з персонажем Сердючка. Я працюю, у мене багато роботи, але я не виступаю публічно, на телебаченні, коли ось така історія, ці події. Тим більше мені не подобається сьогоднішній шоу-бізнес наш. Я дивлюся, це якісь весь час свої угруповання, премії дають своїм. Такий міжсобойчик - мені це не подобається.

- Скажи, він кращим не став? Після того, як війна почалася, він не став більш відповідальним, самостійним, дорослим?

- Я вважаю, що у нас дуже талановиті люди. У нас все-таки дуже європейська музика, й у нас з'являються дуже цікаві колективи. Мені подзвонив Бородянський, у нього було під питанням проведення цього відбору національного, тому що це дуже витратна історія і не вигідна комерційно. Зрозуміло, що ми отримуємо гроші, у нас є гонорар, ми не сидимо в журі просто так. Він був спочатку один, а потім він каже, що у нас настільки це витратно, що ми не можемо. Я йому сказав, що я за те, щоб це проводити. Я готовий там сидіти безкоштовно тільки для того, що з'являються такі цікаві колективи. Коли був перший відбірковий, три роки тому, я зрозумів, що це нова сторінка шоу-бізнесу. Саме те, що зробили "СТБ" і відбір. Нові обличчя, нова кров, і вони мають свою аудиторію, і я щасливий.

- Наскільки війна вплинула на кількість корпоративів у тебе особисто?

- Дуже сильно. Умовно у мене тоді було 1000 корпоративів. Я деякі роки свої не пам'ятаю. Я був у такому колесі. І я тільки зараз перетворююся на Андрія. Зараз - 20. Але при цьому це досить дорого коштує, і якщо приїжджає колектив 26 осіб, то це плюс накладні витрати. І переважно люди, які не хочуть нас підставляти, вони гуляють не в Москві, а, наприклад, у Швейцарії або в Парижі. Іноді там навіть дешевше провести захід, ніж у Москві. Звичайно, це дуже забезпечені люди, дуже виховані. Ніколи я не бачив бидлоцтва такого. Моє завдання, щоб ці багаті люди, які там сидять, забули, що вони мільйонери. Вони скидають піджаки, змійкою танцюють, і мені подобається, коли вони перетворюються на дітей. Завдання Сердчюки не розсмішити. У мене це давно закінчилося. Завдання - поміняти настрій і об’єднати. Бувають моменти, що нас споюють, а Сердючка не може не допити до дна. Мені дуже допомагає в цьому плані Інка, тому що вона теж бере на себе: і мама хоче спробувати. Але я дуже люблю корпоративи. Для мене це аж ніяк не халтура. Сто тисяч років тому ми працювали на корпоративі у Касьянова. Виступають троє артистів: Алла Пугачова, Валерій Леонтьєв і Вєрка Сердючка. Нас потім посадили за стіл. Ми сиділи з дружиною Касьянова, нам було незручно, але до нас як до дітей поставилися. Виступає Алла Пугачова, і щось їй не сподобалося за атмосферою, і вона пішла. І дружина Касьянова каже мені: "Чого вона образилася? Вона нам наказала встати - ми встали, вона наказала потанцювати - ми потанцювали". Але, мабуть, деяким артистам некомфортно, коли столи.

- Те, що я бачила: внутрішній конфлікт із собою, коли, з одного боку, це тебе годує, а з іншого боку, ти вже ненавидиш цих людей, що ти повинен перед ними танцювати, коли вони їдять.

- У мене такого ніколи... По-перше, я ніколи не бачив, що коли ми виступаємо, хтось їсть. Всі танцюють або якось реагують, або просто дивляться. Важливо, якщо ти артист, на собі сфокусувати увагу, відволікти. Я не фоновий артист. Треба - раз, щоб вони піднялися і були танці. Багато артистів соромляться цих виступів.

- Я спілкувалася з багатьма українськими, особливо жінками-зірками. І наших багато артисток скаржаться, що особливо на корпоративах, що ось, коли людина, яка тебе замовила, вона вже себе не контролює, вона вважає: а я замовила, мені можна все. Але ж це ж буває не тільки щодо жінок, напевно, щодо чоловіків теж буває такого плану? Були в тебе такі неприємні ситуації?

- До мене телефонує інтернет-сайт - вони роблять опитування: зірки і насильство. Я кажу: "А чого ви мені телефонуєте?" А він каже: "А чи були у вас такі ситуації сексуального домагання". Я відповідаю: "На жаль, жодного разу".

- А до дівчат із колективу?

- У нас такий жанр... такого не було. Таке найчастіше відбувається в дівочих колективах, які співають під фонограму. І бувають замовлення із продовженням. Це спеціально створюються колективи, які можуть за це брати гроші.

- Ти можеш назвати суму максимального гонорару, який у тебе коли-небудь був за корпоратив?

- Це було тільки раз. Це буває в артистів у пік популярності. Був якийсь Новий рік, ще до зірки на голові. Якась компанія замовила Сердючку, але з такою умовою, щоб ми в Москві не виступали цієї ночі ніде. І це коштувало дорого.

- Який же максимальний гонорар тобі платили за всю твою кар’єру?

- Якщо брати корпоративи і брати той період Сердючки, піковий, який був багато років тому, то за ексклюзивну новорічну ніч - 260 тис. дол. Я настільки був здивований цією сумою, що ми подумали і вирішили ніде не виступати - тільки у них. Тоді не було інтернету, і коли ми зібрали два концерти в "Лужниках", це 2003-ий, здається, рік, прийшла Пугачова з Максимом, а її не пускають. Потім вона пройшла, люди їх побачили, поплескали, вона залишилася на банкет. Я з великою повагою до неї ставлюся, мені було дуже завжди з нею комфортно як з людиною, яка розуміє, що відбувається. Вона розуміє, що тебе люблять, тобі співають дифірамби, коли ти на піку. Трохи зменшив темп - і не згадають. Я ніколи не мав ілюзій щодо дружби з великими артистами... взагалі ілюзій я давно не маю і щодо людей.

- Для мене найяскравіша робота - "За двома зайцями". Як тобі працювалося з нею?

- Я тоді був дуже затребуваний і дуже зайнятий. До мене зателефонувала Пугачова і сказала, що дуже хоче зіграти цю роль разом з Максимом Галкіним. А я взагалі забув, яку роль. Це літо було, а восени "Інтер" уже планував ці зйомки "За двома зайцями", де Проню повинна була грати Сердючка, а він - Голохвастов. Але я так не хотів це грати, тому що роль Кринициної в цьому фільмі... я говорю: "Так зіграйте". Я пам'ятаю, що чомусь всі композитори, яким пропонували, відмовилися писати музику. Чи то її боялися - вона ж теж не проста людина. І я з переляку там написав цих "все устали от забот..." - всі ці пісні. Я просто сидів між концертами і це складав. Писав тексти Аркадій Гарцман, я на це вигадував якісь мотивчики і відсилав. Вона була завжди дуже вибіркова, ніколи не співала дуети просто так. Я б у житті не міг уявити, що я буду співати в дуеті з Пугачовою, навіть у такому розважальному мюзиклі.

- Ти в результаті говориш про те, що вона туди напросилася, що її там навіть не було.

- Так. Це знімав Максим Паперник, і вони знімали таку сцену, фінальну, камера піднімається, і я розумію, що з цієї точки Алла Пугачова буде тільки голова і ноги. А у мене - тільки пика і капці. І ось вони підходять до монітора, де дивляться цей дубль. А я ззаду ходжу. Вона дивиться і не знає, як відреагувати. А я кажу: "Алло Борисівно, а мені здається, що це гівно". І вона раз - і така тирада... Я свою справу зробив і думаю: "Зараз вона їм вставить". Вони її дуже боялися. Але я її дуже люблю. Я бачив її без маски.

- А яка вона без маски?

- Вона дуже зворушлива. Була така історія: ми записувалися в офісному центрі. Вона зібралася покурити, а я їй кажу: "У нас у студії не палять. Палять на сходах". Ми з нею вийшли на сходи, а люди спускаються з роботи - ми на 8-му поверсі. Вона каже: "Ну як, слава не тисне?" Я їй кажу: "Коли я знімаю всі свої обладунки - не тисне". Пугачова: "Щасливий". Я дуже добре до неї ставлюся, і радий, що вона має зараз життя, яке вона хоче.

- Ви зараз їй не телефонуєте?

- Я взагалі не телефоную просто так. Мені завжди незручно. Буває, зі святами вітаємо.

- А хто твій кращий друг або подруга?

- Подруга - Інка.

- Це і є твій кращий друг?

- Близька людина. Колись ми відзначали мій день народження і поїхали до Единбурга. Ми так дали гарненько, і я їй кажу: "А чого ти не вийшла за мене заміж?" А вона: "А ти пропонував?" Якась спорідненість настільки... Я дуже люблю, коли вона до мене приїжджає. Що стосується господині, вона для мене в цьому плані ідеальна просто.

- Ти допускаєш думку, що може не зараз, а через якийсь час ти вчиниш так, як зробив Філіп Кіркоров? (дітей Кіркорову народила сурогатна мати, - ред.)

- Чому ви мене весь час про це питаєте? А чого я не можу це зробити якось інакше?

- Якщо ти зустрінеш людину, ти можеш це зробити якось інакше.

- Я поки цю людину не зустрів, з якою можна побудувати сім'ю. Знову ж, у мене немає ще такого бажання. Це дуже велика відповідальність. Але я думаю про це. Це не відбувається просто так - воно повинно співпасти. Це ж не телевізор купити. Або мені це не дано - я не знаю.

- Мама твоя тобі не говорить: "Ну коли вже онуки?"

- Ні. Ти говориш про якісь стандарти. А у нас свої стосунки. Мамі моїй 80 років. Нещодавно мама з моєю племінницею до мене приїжджали - це мої родичі. Племінниця - дочка старшої сестри. З сестрою, із нею не спілкуємося.

- Чому?

- У нас завжди були чудові стосунки, але на якийсь момент у неї заскок, або як це ще назвати, не знаю. Не працює. У мого племінника була якась проблема зі здоров’ям. І оскільки сестра з людьми дуже неврівноважена людина, я його взяв і поклав до "Медикома" на обстеження. Він там почав спілкуватися, перетворюватися на людину. І тут на студію до мене приїхала міліція мене заарештовувати. Вони кажуть: "Нам надійшла заява (від моєї сестри), що ви вкрали дитину, щоб продати її на органи". Я розумію, що це рідна людина, але я сказав: "Все, на цьому ми закінчуємо наші стосунки".

- Скільки років було племіннику?

- Років 12. Зараз у нього вже все гаразд. Я їм усім купив квартири в Полтаві. Я жив у прибудові, самі будували, і вранці у мене було мокре обличчя від інею. Слава богу, що у мене є можливість купити всім квартири, щоб у всіх була можливість жити добре.

- З племінниками хороший контакт?

- Дуже хороший.

- Вся Україна знає маму Вєрки Сердючки, сценічну. Але про твою маму практично нічого не відомо. А вона схожа на сценічну маму Вєрки Сердючки?

- Це теж дитяче питання. Ну, звичайно ні. Ми Терези всі, й Інка теж Терези. Моїй мамі виповнилось 80 років. У неї було дуже непросте життя. Був такий випадок: вона була маленька, була війна, і вони їхали в евакуацію. Навпроти них сиділа сім’я - вони сиділи за рухом потяга. Жінка попросила мамину маму помінятися з нею місцями. Сказала, що їй некомфортно їхати. Вони міняються місцями, і тут німецькі літаки. І тільки вони пересіли - і цю сім'ю розстріляли.

- У тебе гарні стосунки з мамою, довірчі?

- Так. Я купив їй квартиру, кажу: "Переїдь вже, хоча би на зиму".

- А який найбільш зворушливий або найнесподіваніший подарунок ти зробив своїм батькам?

- Такого не пам'ятаю. Тато був у в'язниці зп'яну, але коли був тверезим - він був нормальною людиною. Я в піонерському таборі розповідав, що у мене тато професор, таке ніс... і ось тато приїхав за мною в табір, забрав мене додому, і це був перший і останній контакт такий - коли я і тато. У мене жодної фотографії з ним немає. Потім тато помер, я пам'ятаю похорон. Я прийшов до школи, і мені сказали читати вірш Пушкіна "Зимовий вечір". Це досі мій улюблений вірш. І така тиша була в класі, що мені здалося, що всі відчули енергетику співпереживання. І для мене досі найважливіший момент у виступах артистів - я їм співпереживаю, коли вони це роблять. І для мене це показник - якщо я це відчуваю.

- Якби ти був президентом України, щоб ти зробив?

- Я мислю як президент колективу. Повинна бути команда, якій я довіряю, яка скерована на те, щоб зробити справу, а не на те, щоб заробити гроші. Вся проблема цих людей, що кожен розуміє, що це тимчасово, і вони всі намагаються вкрасти, тому що це скоро закінчиться. Я взагалі жодних ілюзій не маю. Має пройти час, має прийти нове покоління. А воно є. Я запитав у Сашка, соліста Mountain Breeze: "На якому місці у тебе гроші?" Він: "Не на першому, але і не на останньому". Я йому кажу, а тепер ти запитай у мене, на якому? Він запитує, а я йому: "На своєму". Йому так сподобалася ця відповідь, що він говорить: "Треба запам'ятати". Але я так і справді думаю: на своєму.

-А скільки тобі треба приблизно на місяць для життя сьогодні?

- У мене достатньо грошей для того, щоб допомагати іншим і бути незалежним, ну от взагалі ні від кого.

- Пам'ятаєш, був такий голлівудський фільм, реально гучний, в якому ти теж знімався. Як ти туди потрапив?

- Це, як я сказав, до питання про Євробачення - головне не місце, а як ти проявиш себе там. Завдяки телебаченню голлівудський режисер Пол Фейг побачив у Британії виступ Сердючки. І нам подзвонили знятися у фільмі в Будапешті, зіграти себе - концерт на площі. Ми приїхали з Інкою туди, нас зустрічають, ми живемо в крутому готелі. Це Голлівуд, і Фейг від такого відношення до нас придумує спеціальну сцену, де Мелісса Мак-Карті, Стейтем. У моєму розумінні крутіше роботи, організації не було. Зйомки починалися о 9-й ранку, о 7-й - підйом, грим, закінчуються о 7-й вечора. Для того, щоб артист приїхав, привів себе до ладу, виспався і щоб у нього було нормальне обличчя. Коли ми знялися в цьому фільмі, нас запросили на килимову доріжку вже в Нью-Йорку. Ми там виступали в крутому готелі, на їхній вечірці закритій, я був спокійний, як двері. Вони настільки, як діти, радіють, не заздрять тобі, і вони дуже люблять автентичність. Що це не зідрано. Я живу на Хрещатику в будинку із зіркою. Вони хочуть її забрати в зв'язку з декомунізацією. Я кажу: "Хлопці, після 2007-го року ця зірка до символіки комуністичної партії не має жодного відношення. Це шапка Сердючки". Коли в травні Євробачення було в Києві, то іноземці навіть фотографувалися з цим будинком, тому що за легендою тут живе Сердючка.

- Ти сказав, що з російських олігархів найяскравіший - Абрамович. А з українських хто найяскравіший?

- Напевно, з тих, з ким я спілкувався, - Ахметов. У мене була така ситуація, ще до всіх подій: ми сиділи в Донецьку в його готелі, він з усіма спілкується, а мене якось немає. А потім він на мене дивиться і каже: "Це ж ви граєте Сердючку?" Я кажу: "Так, я". Він каже: "Стережіться, у вас будуть такі проблеми: я вас не впізнав - на вас нападуть такі великі гроші. Я не знаю, як ви будете з цим справлятися". Я йому кажу: "Але ви ж справляєтеся". У мене було якесь приємне відчуття від цієї розмови.

- А хто найжадібніший із олігархів?

- Звідки я знаю? Я пам'ятаю, який був найщедріший. Він зараз у розшуку, щоправда. Тельман Ісмаїлов. Часи ж були інші. Він мене посадив біля себе за столом, і я у нього попросив сигарету. Він каже: "А я свої сигарети нікому не даю, я їх підкурюю". Підкурив сигарету і дав мені. Після цього всі до мене підходили: який я талановитий артист. Я ось цю тусовку, артистичну, в поганому сенсі... ось ця школа лицемірства... а я в цьому теж брав участь: я сміявся, коли когось обговорювали, сміявся із несмішних анекдотів, розмовляв, обговорюючи когось.

- У тебе сьогодні є комплекси?

- Менше. Я взагалі людина закомплексована. А всі закомплексовані люди лізуть на сцену.

- Або в політику.

- Ні, на сцену. У політику нахабні лізуть. І жадібні. Всі мої комплекси напевно через те, що я ховався за цією маскою, і поступово з лускунчика перетворююся на принца. Звичайно, вона мене дуже врятувала, Сердючка.

- Ти розповідав, що у тебе зараз багато лежить вже матеріалу написаного, і для Сердючки, і для Андрія Данилка.

- Андрія Данилка на сцені самого по собі, я себе не бачу. Мені потрібно грати маску, але не себе. Сам по собі я закулісна людина, абсолютно себе комфортно почуваю, стоячи за кулісами.

- Коли Сердючка буде це видавати?

- Є такий матеріал. Дивився старі демки - там є пісні: лірика. Мені подобаються українські пісні, написані з текстом, їх близько 60.

- Дякую.

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Загрузка...

Віджет партнерів