Лікар-педіатр Євгеній Комаровський у програмі "Гордон" на телеканалі "112 Україна". 23.04.2017
112.ua

Гордон: В ефірі програма "Гордон", і сьогодні моїм гостем є легендарний доктор Комаровський.

Доброго вечора, Євгене Олеговичу. Ви сказали: "Ніколи б, поверни мене доля назад, не прийшов би в цю професію" Чому?

Комаровський: Ой, скільки крові попили, скільки нервів, смертей, стресів. І відчуття іноді, що ти б'єшся головою об стіну. Не хочу ні собі, ні своїм дітям. Ну, зробленого вже ж не повернеш, тим більше що зроблено так багато, що вже цього не кинеш. Більше того – все зроблено саме в рамках цієї країни, для цих дітей, тому таке кинути не можна ніяк.

- Діти на ваших руках вмирали взагалі?

- Так, багато разів. Я десять років життя в реанімації – щодня зі смертю. Звичайно, вмирали. Я пройшов через все, у нашій медицині.

- Як це бути лікарем і бачити, як у тебе на руках помирають діти? 

- Завжди треба всередині себе докопатися, що сталося, хто винен? І спробувати зробити все, щоб цього більше не сталося. І я для себе зрозумів, що моє завдання як лікаря – максимальну кількість дітей не допустити до реанімації. Ти можеш особисто лікувати 3000 дітей у реанімації, а можеш піти звідти і 10-20 тисяч до реанімації не допустити. А якщо ти взагалі підеш і почнеш працювати з батьками, маючи доступ до них, маючи досвід, знання, - ти можеш просто не допустити в рамках цього до наших безмежних лікарень мільйони дітей.

- Якою була найстрашніша смерть дитини на ваших руках?

- Дівчинка з дифтерією, 5 років, не щеплена, зрозуміло. І після цього я живу в країні, де понад половину дітей не щеплені від дифтерії. Вити хочеться!

- Діти в дитячих садках постійно підхоплюють віруси, хворіють. Може, не потрібні дитячі садки?

- Дитячі садки – це норма. Там діти повинні хворіти. Діти не бояться нежитю при правильній організації допомоги. Соплі – це норма, загартування імунітету, профілактика алергії, це страховка від онкології. Ми тренуємо імунну систему, ось цими легкими вірусними... діти не бояться нежитю – вони бояться нашого безмежного лікування нежитю. Нежить не є страшним, є страшними 50 ліків, половина з яких нікому не потрібна, для того щоб цей нежить лікувати.

- Що вас вразило в дитячих садках Фінляндії?

- Найбільше те, що половина педагогів — чоловіки з вищою освітою. Те, що є закон, що чотири години за будь-якої погоди вони зобов'язані гуляти. Карапузи трирічні – рюкзаки і до лісу. А до лісу три хвилини. Ось це вражає. У меню дитячого садку одне блюдо повторюється раз на три місяці.

- Щеплення – це зло чи ні? 

- Це найефективніший спосіб профілактики інфекційних хвороб, практично знищений ЗМІ та беззаконням інформаційного простору в нашій країні.

- Чому тоді в Україні здійснюють щеплення постійно не тими препаратами і чому постійно не вистачає вакцин?

- Насправді – це найглибша помилка, що в Україні здійснюють щеплення не тими препаратами. Коли були препарати, вироблені в Україні, вони таки здебільшого були не ті.

- А коли в Індії?

- А в Індії будують стерильний завод, зовсім не за індійськими технологіями, де працюють роботи і працюють за технологіями тих самих фірм, що в Англії та в Америці, і там вдалося створити вакцину, яка коштує не 20 доларів, а 1 долар. Але за якістю практично таку саму.

- Чим загрожує нам те, що в Україні дуже є багато дітей, яких не прищепили?

- А у нас щодня діти від коклюшу вмирають. У румунів епідемія кору, у нас з цим катастрофа. І в будь-який момент може вибухнути епідемія. Один на тисячу хворих помирає завжди, купа ускладнень. У нас не тільки не менше 50% дітей не щеплені від дифтерії, у нас ще нуль мілілітра протидифтерійної сироватки, єдиних ліків для лікування дифтерії. Тому якщо вдарить дифтерія – буде просто катастрофа. Я кричу про це вже три роки, що навіть сироватки нема, я кричу, що це привід зібрати РНБО, негайно, і вирішити це питання. Не тільки протидифтерійної сироватки немає – нема чим лікувати правець, про сказ взагалі всі мовчать.

- Чому це відбувається?

- Бо це за межами інтересів наших царів. Це взагалі не цікаво, рейтингу тут не отримаєш жодного. Ви за щеплення – ви хочете остаточно отруїти весь наш народ, не будемо за вас голосувати. Тому цю тему краще взагалі не порушувати.

- Чи потрібно антибіотики давати дітям?

- При бактеріальних інфекціях – так. При вірусних інфекціях або з профілактичною метою — це, з точки зору сучасної медицини, божевілля.

- Гомеопатія – це добре чи погано?

- Цивілізована медична наука вважає, що це різновид шарлатанства. Я вважаю теж так само. Я нічого не вигадую сам – я прихильник великої медичної науки.

- Тобто гомеопати – аферисти?

- Так. Гомеопатія – існує, а гомеопати - аферисти.

- Хто лікував ваших дітей, і хто тепер лікує ваших онуків?

- Одного разу, коли в моєї дитини був апендицит, його лікував не я. Всіх інших намагаюся лікувати я сам.

- Скільки людина в принципі може прожити?

- На сьогодні, з урахуванням наявних у світі технологій, я вважаю, що зробити так, щоб середній житель нашої країни жив 85-86 років, – це цілком природно. І для цього не треба ні пити, ні палити, треба просто знати, як правильно обстежитися, як своєчасно виявити онкологію, коли своєчасно зробити стентування коронарних артерій. Тобто надати людям доступ до наявних технологій.

- На 150 років людина запрограмована, на вашу думку?

- Не знаю. Я з цим категорично не згоден, оскільки будь-якого біологічного об'єкта запро-грамовано на відтворення собі подібних. Ви повинні піти, щойно поруч з вами з'являються більш активні самці.

- Ви сказали, що влада зацікавлена, щоб нас стало менше, тому що кожна бабуся, яка вижила, наближає крах Пенсійного фонду.

- У нас головна проблема в тому, що кількість людей, які працюють, на порядок менше тих, яких держава зобов'язана годувати. Те, що називається пенсією, соціальною допомогою, – це крихти. Від таких людей лише один толк – вони правильно голосують, і вони керовані. Але тим не менше, якщо їх не буде, легше буде продати те, що ще не продано.

- Що робити бабусям, які сьогодні вас слухають?

- Бабусі – це окрема пісня для мене. Я вважаю що те, що бабусі роблять з онуками, – це неправильно. Але тим не менше я весь час закликаю бабусь зосередитися на собі і на дідусях. Дідусів винищили ж, як клас. У нас же країна без дідусів. Бабусям треба жити для себе, розуміти, що, якщо в тебе болить серце, а ти смокчеш валідол, то ти дурна. Ти повинна прийти до лікаря та отримати нормальну допомогу. За 2016 рік жителі нашої країни витратили на ліки з недоведеною ефективністю в сумі 3 мільярди доларів. Країна – дурна. На кожному розі аптеки, де продається абсолютне лайно. Цю тему навіть порушувати страшно – просто завалять, адже йдеться про мільярди.

- Скільки відсотків ліків, що продаються в Україні, є підробкою?

- Я вважаю, що не менше половини того, що продається, – повна фігня. Воно не працює. Працювати лікарем просто шалено складно, коли мені телефонують колеги і кажуть, що в якійсь аптеці продається ампіцилін, який працює, і щоб я посилав туди. Ми вже передаємо один одному як сакральну інформацію, де є нормальні ліки. 

- Уявляєте в Європі таке?

- Ні, не уявляю. Я вже не хочу гадати, не хочу грати в цю лотерею, тому що кожна подорож за кордон – це привезення із собою ліків.

- Хто винен у тому, що люди, приходячи в аптеку, купують 50% лайна?

- А хто повинен контролювати якість всього, що ми споживаємо? Це державні структури. Будь-яке рішення державної структури продається і купується, тому що, швидше за все, всі державні люди жодним чином не є відповідальними перед нами.

- У Відні люди понад 100 років п'ють воду з-під крана. Що тече з-під крана в нас?

- Ми не знаємо, що у нас в пляшках продається...

- А наші продукти, з точки зору медицини, якісні чи ні?

- Переважно так. Тому що, коли продукт неякісний, "укакується" величезна кількість людей, і це одразу видно. За ті гроші, за які можна смачно поїсти в нашому ресторані, там можна попити кави з круасаном. Тепер люди поїдуть до Європи і зрозуміють, що тут смачніше, що створити кайф для життя тут набагато комфортніше, крутіше, ніж рівнятися на тих людей, у яких помідори синтетичні.

- Зважаючи на те, що ми вживаємо не ті ліки, п'ємо не ту воду, дихаємо не тим повітрям, і все це ми створюємо собі самі, під керівництвом нашого керівництва, - чи це не геноцид свого народу?

- Геноцид – це цілеспрямоване знищення. Коли ти думаєш, щоб вас стало менше. А вони взагалі не думають. Ми чуємо про те, як молодий хлопець, заступник міністра, син депутата, помер від інфаркту. Чому? У 21 столітті, в столиці країни, в центрі Європи чому йому не встигли допомогти, чому він не пішов до лікаря, коли в нього з'явився біль у серці, що віддає в ліву руку? Тому що в нього нуль інформації, він не знає, як слідкувати за здоров'ям. Тому знищувати медицину тут – це знищувати самих себе. Але вони цього не розуміють.

- У вас є злість на тих мерзотників, які знищують власний народ?

- Це не злість, це почуття внутрішньої огиди. Я не можу бути злим на комара, який мене вкусив. Але наразі це якась позамежна підлість. У мене є свої уявлення про те, що таке добре і що таке погано. Я не можу уявити чоловіка, який щось пообіцяв мільйонам людей і забув про ці обіцянки наступного дня, після того як досяг мети. Ось ви кинули до урни бюлетень – про вас вже забули, ви вже відпрацьований матеріал. Все – чотири роки карт-бланш.

- Мене вражає убогість київських лікарень. Що це таке?

- Я не можу в цьому звинувачувати тільки владу. Це ви самі, своїми руками, обрали людей, які під час передвиборчої кампанії не сказали жодного слова ні про дітей, ні про школи, ні лікарні, ні про дитячі садки, ні про цвинтарі, ні про можливості онкохворому дістати наркотик. Але ви пішли голосувати під розмови: "Як один помремо в боротьбі за це!" За це ви голосували, ви самі привели людей, для яких найсвятіше — взагалі за межами інтересів. Але найстрашніше в тому, що люди, які про це замислюються, які розуміють, чого хотіти від політиків, масово втрачають надію і залишають нашу країну. Залишаються бабусі, яким нема куди бігти. А люди, які готові змінювати, втрачають віру і залишають країну.

- Чому на Заході інакше, в лікарнях?

- Йдеться про держави з величезним, багатовіковим досвідом державності. Держава створюється для обслуговування громадян. Президент – це кербуд. Якщо президент не готовий керувати будинком – під зад коліном. Будинок при кербуді повинен бути чистим, акуратним, і в ньому не повинно смердіти. Якщо минає кілька років, і продовжує смердіти – треба змінювати кербуда. Якщо ми будуємо державу, в якій кількість людей зменшується кожен Божий день: вмирають, емігрують, кидають, і ходять люди по цій країні, які кажуть: "Вас щось не влаштовує? Чемодан – вокзал – Росія". Вони навіть не намагаються домовитися. "Не подобається – валіть звідси".

- Років десять тому один із засновників приватної клініки в Києві поскаржився мені, що якийсь депутат просить з нього данину. Я цього депутату сказав: "Що ж ти, скотино, робиш? Адже це клініка, тут лікують людей. Ти ж сам прийдеш сюди лікуватися". А він мені відповів, що, якщо в нього буде нежить, він поїде його лікувати за кордон. А якщо не встигне добігти, і не з нежиттю, а з більш серйозним захворюванням?

- Для того щоб зрозуміти, що можеш не встигнути добігти, потрібен певний рівень інтелекту. Ось я бажаю їм усім хвороб, щоб вони не встигли добігти. Нехай лікуються тільки тут і тільки нашими ліками. Хочете змінити – будь-який державний чиновник повинен лікуватися тільки в Україні та лише українськими препаратами. Ходити тільки в наших черевиках і в наших годинниках. 

- І закрити Феофанію?

- А що вона вирішує? Що таке Феофанія? Там що, є супер можливості?

- Це лікарня для обраних. В Америці ви бачили лікарню для обраних?

- Я не бачив і американської Академії наук. Наука там є, тільки академіків менше.

- В якій країні медицина є кращою?

- Я не дуже великий експерт. На жаль, в багатьох країнах медицина є шалено комерціалізованою. Навіть у тому ж Ізраїлі. Коли кажуть, що УЗД з ніг до голови коштує 3 тис. доларів, а в нас класний лікар за 30 доларів вас обстежить усього, з ніг до голови, то на наших класних лікарях можна такий медичний туризм підняти.

- А чи є класні лікарі в нас?

- Повно. Є класні, ледачі лікарі. Класні, не ледачі вже виїхали.

- А чи є система відкатів у медицині?

- Що таке відкат? Наприклад, є юридично чи економічно значуще співробітництво між лікарями і лабораторіями, між лікарями, аптеками. Це відкат? Я відправив до аптеки якогось Васю купувати ліки – 20% вартості мені. Я відправив до лабораторії – 15% ана-лізів мені. У мене є такі колеги, яким керівництво клініки каже: "з кожного пацієнта, який заходить до тебе до кабінету, мінімум на 300 гривень має бути призначень до лабораторії".

Новини за темою: Немає української медицини – медицина є цивілізована або ніяка

- А відкат при закупівлі дорогої медичної апаратури?

- Я ж ніколи нічого не купував. Ще при СРСР моє відділення купило апарат для штучної виробничої вентиляції легенів за 30 тис. доларів. Я запитав у свого завідувача, навіщо нам апарат за 30 тис. доларів, коли нам було б непогано придбати 15 апаратів по 1,5 тис. доларів. Він мені сказав: "Дурненький, насправді він коштує 15 тис." Тобто вже тоді розумні люди знали, як це все забезпечити, що купити. Теоретично, якщо ви вболіваєте за справу, за країну, ви купите в того, хто за менші гроші дасть більш якісний товар.

- Ви сказали, що жоден лікар, який перебуває всередині системи, не посміє розкрити рота і розповісти про те, що всередині цієї системи коїться.

- Тому що лікар абсолютно залежить від свого начальства. Кому потрібен хірург без своєї операційної? Кому потрібен педіатр, терапевт без свого кабінету? Ви – абсолютно залежні. Щойно ви скажете, що у вас у відділенні помирають діти, тому що ліки ліві, вас викличе головний лікар і дасть вам таких трендюлів... Скаже, щоб ти валив звідси, бо на твоє місце є купа бажаючих. А діти помирають і будуть помирати.

- Що ж за скотство?

- А не скотство, що люди, які орють з ранку до ночі, у яких на руках смерть, які стоять, 10 годин зігнувшись, над операційним столом, виробництва СРСР, довоєнного, виходять з операційної та чують, що в якоїсь гидоти премія кілька тисяч доларів за напружену роботу. А одна вихователька в дитячому садку на 25 дітей – це не геноцид, не знущання?

- А у Фінляндії?

- Діти до трьох років - одна на трьох. Якщо ти скаржишся, що ця дитина є неслухняною, то пишеш заяву, і їй "видають" окремого педагога, який нею особисто займається. І коли вони спробували це змінити, тому що грошей немає в країні, і зробити одного педагога на чотирьох, так півкраїни вийшло з протестами. І все залишилося, як було.

- То, може, справа в населенні?

- Звичайно. Я 15 років волаю зі всіх екранів – не колють дітям попи в 21 столітті. Це – божевілля, злочин. Внутрішньовенно вливають, сиропи, таблетки – не лікують уколами в попу ніде, в 21 столітті. Хто з вас підняв власну дупу захистити своїх дітей? Якщо люди не можуть піднятися на захист дітей – ви заслужили те, що ви маєте. Це вам вирок, вам діагноз. Насправді сьогодні жителі всього світу перебувають у стані грандіозного експерименту. Діти перестали навчатися в дорослих. Дорослі не спілкуються з дітьми. З дітьми спілкуються гаджети. Діти перестали вчитися жити в батьків. Росте покоління дітей з абсолютно іншими правилами життя, з величезними психологічними проблемами. Під ці проблеми не встигають реагувати ні педагогіка, ні психологія, ні психіатрія, ні медицина. Діти мало рухаються, сидять, уткнувшись у комп'ютери, у них епідемія ожиріння. Мало фізичних навантажень – у нас немає безкоштовного спорту, він повністю знищений. І в цей час, замість того, щоб побудувати 10 тис. шкільних стадіонів, ми будуємо чотири стадіони для дорослих хлопчиків. І пишаємося цим перед усім світом, що ми провели ЄВРО-2012. Ми на ті гроші могли в кожній школі побудувати скромне футбольне поле. Можна скільки завгодно пишатися Євробаченням, але, якщо б ці гроші дати просто в сільські клуби, щоб дітей вчили співати, правильних пісень, правильною мовою, малювати, розвивати, щоб люди, які поруч з дітьми, це отримали, мені здається, це більш раціонально, тому що і тут обов'язково багато вкрадуть. Не повинна країна з непереможеною корупцією проводити на державному рівні заходи, бо вкрадуть у бабусь, вчителів, лікарів. Переможете корупцію – потім кличте.

- На чому робляться головні гроші в МОЗ?

- Які там гроші? Насправді там можна зробити гроші в рамках системи закупівель, але як ця система закупівель працює – я не знаю. І ніхто не знає. Я не знаю, як відрізнити правильну закупівлю від неправильної. 

- Ви не вважаєте, що міністрів охорони здоров'я незалежної України за знущання над власним народом треба просто розстріляти?

- Категорично не вважаю. Насправді багато з них не рвалися рятувати когось, але факт такий: вам дали грошей на порятунок однієї людини, а хворих десять. Ви врятували одного, і з точки зору інших – ви вбивця, ви – лікар, а не той, хто не дав грошей. Винен той, хто цією незначною кількістю неправильно розпорядився. На порядок винуватішими є ті, хто ділить гроші.

- Хто або що заважає проведенню реформи в медицині?

- Я впевнений, що медицина — не окрема галузь. Реформі де завгодно категорично заважає відсутність реалізованих зрозумілих правил гри — у країні тотальне та абсолютне беззаконня. Нічого вирішити не можна, коли не працюють закони.

- Чи потрібна Україні страхова медицина?

- Звичайно, потрібна. Головне, чітко зрозуміти, за що ми будемо платити.

Новини за темою: У МОЗ розповіли, якою буде страхова медицина для населення

- Її можна запровадити в Україні?

- Так, можна. Треба просто відкрити двері та запросити сюди не наші страхові компанії. Нехай тут працюють.

- Нинішній стан української медицини – це безвихідь, на вашу думку?

- Ні. Її просто неможливо реформувати. Треба взяти до уваги, що в нас система Семашка, і ми її або поліруємо, тобто прибираємо зайву бюрократію, вводимо протоколи, але залишаємо її, або будуємо нову систему. От є НДІ, який не фінансується. Навіщо він потрібен? Вирішіть, скажіть чесно, що країна, в якій не вистачає грошей ні на що, в якій злидні, не може собі дозволити, наприклад, Феофанію, Академію наук, НДІ. Це ж знущання над людьми, які там працюють.

- Якби міністром охорони здоров'я були ви, що б ви зробили?

- Я не можу відповісти на це запитання. Я не можу виконувати свої функції як міністр, тому що коли я закрию все непотрібне, то директори всього непотрібного подадуть до суду і занесуть до суду, і я буду в дурнях.

- У 2014 році ви сказали, що якщо через декілька років нічого не зміниться, то людям віком до 35 років варто їхати з України. Змінилося?

- Тільки гірше стало. Але я мовчу.

- На Захід їде величезна кількість лікарів. Ви не збираєтеся поїхати?

- Я в цій ситуації перебуваю в ролі людини, яка вже просто не може кинути свого вмираючого пацієнта. Це вже моя внутрішня етика, а мій пацієнт реально вмирає.

- Ваші програми показують на телебаченні майже всіх пострадянських республік, крім України.

- Україна вже три роки не купує "Школу доктора Комаровського".

- Скільки у вас передплатників на Facebook?

- 850 тисяч. 1 млн 200 тис. в Instagram, загальна кількість із соціальних мереж – близько 2,5 млн.

- Ви не втомлюєтеся від популярності? 

- Втомлююся. Я близький до стану відчаю, тому що нічого людям не продаю, намагаюся бути чесним, втомився від валу негативу, від того, що кожне моє слово мільйони людей намагаються аналізувати - хто ж мене купив? Люди ж не розуміють, що я за моїх обсягів книг можу жити на березі моря і не зв'язуватися з цим лайном. Мені так шкода — яку країну ми намагаємося знищити остаточно. Я хочу змінити все – не можна змінити трошки. У нас немає правил життя, не існування, а життя. Радянська влада нас навчила терпінню. Але вона не навчила цьому молодь. Молодь тріпає крильми, розуміє, що тріпотіння тільки погіршує все, і їде. Тому або в нас лікарі будуть отримувати стільки ж або більше, ніж у Польщі та Німеччині, або в нас не буде лікарів. Якщо в нас бензин, як у Польщі, отже, і лікарі в нас повинні бути, як у Польщі. Але я починав не з лікарів, а з поліції. Тому що, поки в нас поліція не стане захисником, поки не буде порядку і безпеки в країні, - у державі не буде нічого.

Новини за темою: Медицина майбутнього. Що нового готує МОЗ українцям

- Це правда, що ви не можете спокійно ходити вулицею - до вас чіпляються люди, з аналізами?

- Правда, тому я і не ходжу вулицями.

- І за кордоном дістають?

- Так. У Гельсінкі взагалі не можна ходити, там дуже багато російськомовних, у Барселоні, Венеції не можна. У Норвегії - непогано. 

- Як ви ставитеся до декомунізації – перейменувань вулиць, знесення пам'ятників?

- Мені іноді здається, що люди не розуміють основ світобудови. Так придумано, що власне ім'я дають або творець, або відкривач. Ви народили дитину – дали йому ім'я. Ви побудували місто – назвали місто. Це основа основ. У нас багато комуністичних назв? Якщо ці комуністичні назви дали комуністи, які це збудували, то національна пам'ять і полягає в тому, щоб знати: ось це царські назви, тому що це виникло при царизмі, це комуністичні назви, тому що виникли при комуністах, а ми тепер побудуємо свою країну, свої вулиці, свої будинки і дамо їм свої назви. Щодо пам'ятників я вважаю, що дуже часто просто потрібен заповідник, де треба все це поставити, і нехай, хто хоче, поклоняється ідолам. Щоб водити дітей і розповідати їм, що ось цей чоловік знищив стільки-то, дивіться і запам'ятовуйте, не чиніть так, як він.

- Що робити з мовного питання?

- У нашої країни є один шанс, щоб вона була побудованою і вижила, – це єдність. Толерантність – це те, заради чого ми йдемо до Європи. Люди не діляться за кольором шкіри, національністю, а в нашій країні людей хочуть поділити в мовному питанні. Це низько. А найнижче те, що ми постійно обговорюємо людей, які просто висловлюють свою думку.

- Чи відбулася Україна як держава?

- Звичайно, ні. На сьогодні держава Україна не виконує жодної функції держави.

- Чому в нас весь час обирають гірших?

- Бо, щойно збираються нормальні, вони починають бити один одному морди і з'ясу-нувати, хто з них є найнормальнішим. А коли збираються негідники, то хто сильніший, у кого більше грошей, той і збудував ієрархію і переміг.

- Що чекає наших дітей?

- Якщо ми негайно не створимо державу, побудовану на основних принципах держави: захищати, вчити, лікувати, оберігати людей, а не порушувати заборони, не обмежувати, не диктувати, якою мовою говорити і з ким дружити, а об'єднувати на підставі загальної ідеї... А ідеєю України має бути сім'я, щастя сім'ї. 

- У чому для вас полягає українська національна ідея? 

- Щаслива сім'я – мала і велика. Мала сім'я – це сім'я, щастя і потреби сім'ї. А її потреби – в спілкуванні, лікуванні, захисті. А велика родина – це всі сім'ї країни, які вболівають один за одного. Подолати багатовікову зловтіху як національну ідеологію, навчити людей радіти успіхам інших людей. Не шукати ворогів, вчитися розуміти один одного і, головне, домовлятися. Саме невміння домовлятися зробило з нас те, що наразі відбувається.

- Такі люди, як ви, повинні ставати президентами. Ви не хочете йти в президенти?

- Мені легше просто одразу застрелитися. Щойно я скажу, що я щось таке хочу, – мене пристрелять завтра ж, тому що будь-якого політика в нашій Україні я переговорю. Тому вони зі мною поруч не сядуть.

- Спасибі вам.

- Щасти вам.