112.ua

Поки вся Україна радіє успіхам паралімпійців в Ріо, ми вирішили поцікавитися, як і чим живуть ті, ким так само пишалася країна два роки тому. Тоді, в Сочі 2014 українська зимова збірна готувалася до бойкоту ігор з політичних мотивів. У підсумку вирішили виступати, щоб не підставляти ні себе, ні колег з "літньої" збірної під дискваліфікацію. Не прогадали: самі зайняли четверте місце в командному заліку, зараз колеги "літники" йдуть третіми.

Новини за темою: Паралімпіада-2016: Медальний залік

З багаторазовим чемпіоном і призером чотирьох Параолімпіад Оленою Юрковською ми зустрілися у Чернігові. Там вона готується до Чемпіонату світу, який пройде взимку 2017 року. "Ви ж на маршрутці приїхали? Я вас зустріну біля готелю Україна, - говорить Олена за телефоном, - якщо що, я на синьому Nissan". Сівши в машину вирушаємо на край міста до набережної Десни. "Там тихо і можна спокійно поговорити", - каже Олена. На набережній не виявилося жодної лавки і близько години ми розмовляли стоячи.

- Зараз всі радіють вдалому виступу паралімпійців в Ріо і це кидається в очі, особливо на тлі не дуже вдалого виступу олімпійців. І це вже не перший раз так. У чому, на вашу думку, причина?

- У мене немає відповіді на це питання. Але я можу припускати. Дуже часто політики говорили нашому президенту Паралімпійського комітету Валерію Сушкевичу: “Навіщо нам взагалі паралімпійський спорт? Це ж колосальні гроші, а навіщо?". Тобто не просто хочуть займатися людьми з обмеженими можливостями. І знаєте, можливо, як у людини від страху прокидаються резервні сили. Для нас, паралімпійців, це сенс життя. І якщо твій сенс життя опиняється під загрозою закриття взагалі, мабуть ось цей резерв і включається, щоб виступити на останньому подиху, але досягати цих медалей.

- Тобто ви постійно відчуваєте загрозу, що паралімпійський рух в Україні можуть згорнути?

- Нам постійно кажуть, навіть на етапах кубка світу: ви повинні виступити гідно. Для того, щоб це був аргумент вибивати і вигризати фінансування. Сушкевичу за це пам'ятник потрібно ставити.

І все одно часто буває, що ми повинні тренуватися за свій рахунок, навіть перед підготовкою до змагань. Правда, буває, що потім нам повертають ці гроші. Але навіть у цьому випадку, виходить, що в борг тренуємося.

Ті ж спорядження та інвентар, вони ж постійно оновлюються. Особливо лижі. Я вже не побіжу на тих лижах, на яких виступала в 2002 році в Солт Лейк Сіті або навіть у Ванкувері в 2010 році. Тому що постійно виходять нові моделі і вигравати будуть ті, хто з новими моделями. Іноді доводиться самим купувати. Ось, перед Сочі я купувала - 300 євро коштувала пара лиж. А на різну погоду - тепло, сльота, мороз... - потрібна різна структура лиж. Але перед Паралімпіадою нам видають серйозну екіпіровку.

Фото з відкритих джерел

- Їдьте, виступайте, щоб не соромно було, а як готувалися – це вже ваша справа?

- Виходить, що так. А нам же треба ще виступати на інших змаганнях, на етапах Кубка світу, щоб не розігнали весь наш паралімпійський движ (сміється), щоб довести, що ми теж спортсмени і можемо досягати результатів, і піднімати авторитет країни. Ось зараз ми готуємося до Чемпіонату світу, який буде взимку 2017 року.

- А не образливо, коли виступаєте – всі кричать "ура", мало не на руках носять, а потім на чотири роки забули? Чи це не так?

- Нас більш-менш фінансують постійно. Чемпіонат світу раз в два роки, Паралімпіада – раз у чотири роки і етапи Кубка світу – кожен рік. Ось перед етапами, так, трохи заспокоюється, ми їздимо тренуватися в Чернігів, Тисовець, є нова база реабілітації в Сянках. А якщо йде підготовка до серйозних змагань, як Чемпіонат світу, вже намагаються побільше. Наприклад, до Сочі ми готувалися в Італії. Конкретно нам, лижникам, потрібно підбирати відповідну висоту гір, погодні умови. Це затратно, але тим не менш. Кожен році у нас "перший сніг" - збори в Фінляндії.

- Ви згадуєте про Сочі, там же був ще й політичний момент, не було відомо чи буде збірна взагалі виступати.

- Там було дуже складно психологічно. Ми збиралися бойкотувати, але якби ми це зробили, була б дискваліфікація всієї збірної. І "літників", і "зимників" на кілька років. Тобто зараз би в Ріо наші не брали б участь. У нас тоді збори були з цього приводу і на них вирішили, що краще спробуємо "покарати" росіян іншим способом і так буде краще, ніж просто піти. Але на відкриття і закриття вирішили не виходити. Якщо пам'ятаєте, там від України йшов один чоловік.

- У росіян же зараз великий скандал, що мало не здоровим людям оформляли інвалідність і відправляли на змагання як паралімпійців, допінг. Ви раніше про це чули?

- Вони чотири роки тренувалися, готувались і їх не допустили, так, зі зрозумілих причин. Але ж є спортсмени, які не вживали допінг, вони теж постраждали. Не знаю, як у "літників", можливо таке і було. У нас буває, що класифікатори несправедливо визначають класифікацію. Я в своєму класі, наприклад, самий здоровий спортсмен. У мене тільки ампутація ніг, а спина - не уражена. А є спортсмени з ураженням спини, у них інший клас, додаються хвилини. От буває, що спортсмени виступають у нижчому класі, хоча повинні бути у вищому. Тобто ми з таким спортсменом можемо виступати на одному рівні, але у нього за клас забирають час і в підсумку він виграє. А от щоб прям здорові були, у нас в лижах я того не знаю. Можливо, серед слабкозорих.

Новини за темою: Ціна медалі: Скільки Мінспорту вже заборгувало паралімпійцям

- Ну ось так, російська преса якраз про це і пише, що по зору оформляють або іншу хворобу, яка б ні на що не впливала, але по ній можна оформити інвалідність.

- Таке є. Це безсумнівно. Але, тут вже питання більше до міжнародних класифікаторів, які визначають клас спортсмена. Чомусь вони вирішують якось ось так (посміхається).

- А як взагалі зараз складаються стосунки з російськими спортсменами? Нещодавно Фейсбук особливо гудів через фотографії олімпійців з росіянами.

- А ви знаєте, навіть в Сочі російські спортсмени нас дуже підтримували. Ми нормально спілкуємося, адже вони не винні в тому, що у них такий президент... (не може підібрати слово) російські вболівальники нас теж підтримували, і організатори.

Фото з відкритих джерел

- Ви зараз тренуєтеся самостійно, це звичайна практика?

- Ні, в мене з особистих причин була тривала перерва в тренуваннях і зараз просто "вкочуюсь" потихеньку. А так, звичайно всі ми тренуємося централізовано, виїжджаємо всі разом на збори, навіть якщо за свій рахунок, тому що повинен бути тренер, і люди, які розумніші тебе, хтось повинен складати графік тренувань.

- За свій рахунок, це ж недешево, напевно?

- Тут, у Чернігові, я б не сказала, що це дорого. Ми всі на контракті з Паралімпійським комітетом, як національна збірна, і отримуємо зарплати. А так, виходить все те ж саме, що і вдома, тільки якщо ти не з Чернігова – треба ще знімати квартиру. Якщо є вільні кімнати на базі, там селять і це набагато дешевше і умови там більш-менш.

- Ви зараз вже можете прикинути, на що може розраховувати Україна на зимовій Паралімпіаді?

- Я ніколи не думаю. Це непередбачувано. Сьогодні ти абсолютна чемпіонка, а як виступиш завтра, не може бути впевненості. Завжди щось може піти не так. Але медалі будуть.

- Ви ж не в Чернігові живете, можна про побут вас трохи розпитати, чому саме тут тренуєтеся?

- Тут у чоловіка батьки. Тому тут і тренуюся, що є де жити і не потрібно окремо платити за квартиру. А так з чоловіком у Вишневому живемо під Києвом. Недалеко батьки живуть і дві сестри.

- В Київ спеціально не переїжджаєте?

- Нам у 2002 році дарували квартири, всім призерам Паралімпіади. Мене тоді Людмила Кучма запитала: де ти хочеш квартиру? Я не знаю чому і звідки дізналася про це містечко – Вишневе, але від когось почула, що там тихо, спокійно, тоді і сказала, що хочу в Вишневому. Ось тоді мені подарували трикімнатну квартиру і машину – "Таврію".

- А зараз як з призовими?

- Призові, слава Богу, платять. Квартири – не дарують (сміється).

- Від олімпійської збірної вони відрізняються чи однакові?

- Зараз відрізняються. У 2006 році Ющенко обіцяв, що прирівняють до нас олімпійців, але так і не прирівняв.

Новини за темою: Порошенку пропонують зрівняти призові паралімпійців з олімпійцями

- Зараз це питання піднімається?

- Сказали, що вже в 2018 році, буде все так само як у олімпійців. Будемо живі – подивимося. Зараз літники виступають, вони отримають менше, ніж олімпійці.

- Олімпійці зараз не у фаворі, всі кажуть, що найгірший виступ за всі олімпіади. Але зараз який вид спорту не візьми, майже скрізь погіршуються результати. У вас є пояснення, чому?

- Я до 2010 року теж відмінно виступала. А потім, не знаю, що сталося. Напевно, зробила велику помилку в собі, самовпевненості трохи з'явилося. Я була впевнена, що знову візьму золото. Але, Паралімпіада ставить все на свої місця і у Ванкувері я вже взяла золото, три срібла та бронзу. Тобто вже не те.

- Я більше питав тому, що у нас часто звинувачують у недоліку уваги до спорту, що мало грошей, що молодь не йде в професійний спорт. А з іншого боку, читаєш про американських спортсменів, так там держава практично нічого їм не дає, все самі.

- У них зовсім інша система, і вони не скаржаться саме на своє життя. Їх держава і так добре забезпечує крім спорту. У нас же все навпаки. У спорті краще, ніж якщо б я, наприклад, спортом не займалася. У мене б не було ні квартири, ні машини, нічого б не було. Хіба що вивчилася б гарненько і може бути, стала б десь директором якимось. Але нахили не ті. У мене більше схильності до якихось силових робіт, але не піду ж я вагони розвантажувати.

- А молодь приходить, бачите, собі зміну?

- Саме в нашому виді спорту, після Сочі прийшов тільки один хлопчик. Це серед сидячих. Ми ділимося на сидячих і стоячих за категоріями.

- Тобто можна припустити, що через кілька років просто нікому може бути виступати?

- Можливо. Не хотілося б, але зараз я готуюся і подивлюся, чи готова я їхати на Паралімпіаду, тому, що їхати статистом взагалі не хочеться. Але, якщо не повернуся я, то дівчат сидячих в 2018 році на Паралімпіаді взагалі не буде. Ніхто не хоче.

Фото з відкритих джерел

- Ви для себе знайшли пояснення, чому?

- Не знаю, можливо бояться фізичного навантаження. Чому – я не розумію.

- Так, а що змінилося? Ви ж не боялися, і люди, які з вами в збірній – не боялися.

- Не знаю. У нас було таке, що дівчата приходили, пробувалися і казали: ні, це не для мене. Але вона прийшла, вся нафарбована, сережки мало не по пояс, виряджена. А це ж тренування, піт ллється. Працювати треба, добре працювати. Кому як. Я вдячна долі, що пішла в спорт і у мене так вийшло. Це моє.

- Реакція людей на виступи, якісь політичні моменти, це взагалі впливає, просто по-людськи?

- Я, коли готуюся до змагань, відключаюся від цього світу. Новини не дивлюся. Часто буває, що ти взагалі не знаєш, що відбувається в країні, в світі. Тому, що ти знаєш, що є мета, до якої ти йдеш, працюєш над цим і відключаєшся від всього іншого. Не знаю, як інші, я намагаюся відволіктися від усіх цих проблем. Ти розумієш, що великі проблеми, але я от посиділа останнім часом вдома, і звідусіль інформація як все погано. Я розумію, що це погано, але ми ж нічого цього не змінимо. Це не в наших силах. У мене є знайома, яка любить це все обговорювати і постійно розповідає, що десь сталося. Але що ми з тобою конкретно можемо зробити? Ще один Майдан організувати?

- Давайте про хороше, що добре?

- У спорті все добре. Особливо, якщо ти виграєш, коли стоїш на п'єдесталі – ось це все добре (сміється).

- Особливо, якщо врахувати, що паралімпійська збірна завжди якщо не на перших місцях, то в десятці.

- Якщо мені не зраджує пам'ять, в загальному заліку ми були четвертими в Сочі. І це якщо врахувати, що у нас була команда до 30 осіб – тільки біатлон, лижні гонки і гірські лижі. І літні зараз йдуть стабільно третіми.

- За рахунок чого? Адже є США, Китай, Німеччина, Великобританія...

- Давайте візьмемо Росію. У них біатлон, лижні гонки, гірськолижний, хокей, керлінг. У них більше видів спорту. Так само у Америки, інших країн. А у нас ось додали гірські лижі, тепер три виду спорту. Напевно, беремо тим, що кожен виграє більшу кількість медалей. Хочеться, щоб більше видів спорту було. У Турині нас було 12 чоловік. А ми були треті в командному заліку.

- Так просто співпало, що сильна збірна підібралася?

- Напевно, так. Тільки у мене було 6 медалей. І ще я згадую 2002, 2006 рік, такого не було, щоб преса так висвітлювала Паралімпіаду, що за неї можна було стежити за новинами, як за Олімпійськими іграми. А зараз практично нічим не відрізняється. Я отримую всю інформацію з ЗМІ. І хочеться припускати, що Паралімпіада стає більш популярною, і можливо, завдяки цьому, у нас до зимових видів додасться ще керлінг, ще щось.

- Думаєте, популяризація Паралімпіади вплине?

- Швидше, просвітництво. Зараз вже більше вболівальників у паралімпійських видів спорту. Природно, якщо все це буде рости, згодом, може збільшиться фінансування, тоді хто-небудь скаже, а давайте додамо ще й хокей, ще щось. І тоді, можливо, буде Україна не друга, третя, четверта, а перша.

- А чи не пов'язано це з тим, що людям просто хочеться чимось пишатися, а тут є результат і пишатися є чим?

- Не тільки через результати. Раніше мало хто знав, що взагалі є паралімпійський спорт. Якщо я кому казала, що серйозно займаюся спортом, мене запитували: а чому не поїхала, зараз йдуть змагання. Але це змагання здорових спортсменів. Починаєш пояснювати, що займаєшся параолімпійським спортом, і тут питання: а що це, як це? То зараз, коли говориш, що займаєшся параолімпійським спортом, це вже нікого не дивує, всі знають, що це.

Новини за темою: Паралімпійці пробігли 1500 м швидше олімпійського чемпіона

- Коли ви відчули, що змінилася ця ситуація?

- У 2010 році. Тоді стало зрозуміло, що цьому стали більше уваги приділяти в ЗМІ, люди стали розуміти, що це і з чим його їдять. Ще минулої Паралімпіади треба було покопатися в інтернеті, щоб знайти щодо неї інформацію. В новинах могли коротко сказати, що взяли стільки-то медалей. То зараз, все можна відстежувати, йдуть прямі трансляції.

- Ви говорите, з 2010 року все почало змінюватися, з чим це пов'язуєте?

- Більше про це писати. Якщо з Солт Лейк Сіті я дзвонила мамі і повідомляла, що я сьогодні друга чи третя, то зараз все в інтернеті. Тобто інтернет, соцмережі, преса зіграли тут роль. Це дає надію, що може бути краще.

Фото з відкритих джерел

- Що саме ви б хотіли, щоб стало краще?

- Я не скажу, що все погано. У нас є збори, вже добре. Хотілося б, щоб екіпіровку та інвентар видавали не раз в чотири роки, а хоча б раз на два роки. Ті ж рукавички, у нас – сидячих, вони годяться тільки на один сезон – вони рвуться, стираються. 20-30 євро пара рукавичок, а на сезон треба хоча б 2-3 пари. Вони теж на різну погоду, буває стартуємо при мінус 20-25, а буває плюсова температура.

- Чому б не залучити спонсорів, щоб надавали реманент?

- У нас в паралімпійському спорті якось не прийнято, щоб були спонсори, які надають інвентар. Ми навіть коли купуємо екіпіровку, то на змаганнях завжди заклеюємо логотипи, щоб не було реклами, тому що у нас немає контракту. Чомусь з параолімпійським спортом ніхто із спонсорів не хоче зв'язуватися. Ось, може бути, ця Паралімпіада щось змінить, цей спорт стане більш популярним, завдяки тому, що наші літники дуже добре виступають і всі це бачать. У закордонних команд є спонсори. Нашим олімпійським спортсменам, теж, наскільки знаю, видають 20-30 пар лиж на людину і він собі вибирає які йому підходять, не переймається цим питанням. У них контракти з виробниками. Ми ж часто повинні купувати лижі самі, сезон відкатав – продаєш дешевше, докладаєш гроші, щоб купити нові. А буває не вгадаєш, не підійшли. Треба швидко продавати і шукати заново.

- Всі ці тренування в борг, купівля інвентарю, ви ж не мільйонери, як я розумію, як выкручуєтесь чи вистачає зарплати?

- Везе, якщо я на Паралімпійських іграх взяла медаль, тоді є преміальні, плюс за перше місце на два роки дається президентська стипендія 15 тис. грн в місяць, за друге місце – 12 тис. грн на місяць на рік. Ось за ці рік-два намагаєшся все необхідне купити, поки можеш собі це дозволити. Ті, хто не взяв медаль, їм, звичайно, складніше тільки на зарплату – це 3 тис. грн, особливо не накупишся.

- А як вони тоді вирішують проблему?

- Катаються на те, що видають раз на чотири роки. Чекають поки пощастить і виграють якусь медальку, тоді і призові і стипендії. Є стимул намагатися (сміється) і покращувати свій результат. На Паралімпіаду нам все видають – раз у чотири роки інвентар, і раз на два роки – до Чемпіонату світу – екіпірування.

Новини за темою: На Паралімпіаді в Ріо українські плавці посіли весь п'єдестал у запливі на 200 м комплексом

- Не прикро, що олімпійцям приділяють більше уваги ніж паралімпійцям?

- Колись було прикро. Зараз вже розумієш чому так. Якщо б просто звичайні люди більше вболівали за нас, дивилися це все, то можливо було б на рівних. А так нам, напевно, треба більше старатися і чекати поки суспільство почне сприймати нас як повноцінних спортсменів. Тут справа навіть не в спорті, а у відношенні до інвалідів у суспільстві взагалі. Наші люди, особливо старше покоління, не звикли до того, що я не сиджу вдома і не в'яжу шкарпетки, а веду активний спосіб життя, досягаю якихось результатів і отримую за це якісь гроші. Ще поки до цього не звикли. Не перейшли ще ту межу, щоб сприймати просто – ось хороший спортсмен. Правда, зараз вже чую, що говорять "подивися, яка молодець, а ми тут скаржимося", хоча раніше було "ну, хоч вдома не сидить, займається чимось, а то ж бідна калічка". Зараз вже з'явилося захоплення такими спортсменами замість жалю. Але особисто мені б хотілося, щоб мене сприймали так само, як здорового спортсмена. Я так сприймаю.

- Судячи з ваших слів, поки може і не так, але в цю сторону і все рухається.

- Так. Особливо серед молоді. Немає вже такого: "Дивись, он інвалід". Навпаки, оцінюють, що спортсмен добився результату, захоплюються.

Розмовляв Павло Іванов