Україна не перестала бути топ-новиною

АРТУР ГЕРАСИМОВ - народний депутат України від фракції політичної партії "Блок Петра Порошенка". Член комітету ВРУ з питань національної безпеки та оборони. Заступник керівника групи з міжпарламентських зв'язків з Республікою Польща. Закінчив факультет соціології та психології Київського Національного університету ім. Тараса Шевченка. Голова постійної делегації ВРУ в парламентській АсамблеїОБСЄ. Одружений, батько трьох дітей

Україна не перестала бути топ-новиною
112.ua

Наталія Влащенко

Журналіст

АРТУР ГЕРАСИМОВ - народний депутат України від фракції політичної партії "Блок Петра Порошенка". Член комітету ВРУ з питань національної безпеки та оборони. Заступник керівника групи з міжпарламентських зв'язків з Республікою Польща. Закінчив факультет соціології та психології Київського Національного університету ім. Тараса Шевченка. Голова постійної делегації ВРУ в парламентській АсамблеїОБСЄ. Одружений, батько трьох дітей

Влащенко: Сьогодні у нас в гостях один із фронтменів БПП, народний депутат України Артур Герасимов.

Вітаю, Артуре Володимировичу. Вашу фракцію залишають депутати, молоді люди. Ви самі яку проблему бачите в цьому?

Герасимов: Фракція БПП – одна з найдемократичніших фракцій цього парламенту. А що стосується того, чому люди її покидають, то візьмемо конкретний приклад – Єгора Фірсова. Ми з ним давно знайомі, я його дуже поважаю. Свою позицію, відмінну від фракції, він займав дуже давно. Нещодавно в розмові з послом однієї з європейських країн ми обговорювали, як працюють парламенти в різних країнах, і ми дійшли такого, як партійна дисципліна. Виявилося, що, наприклад, у Бундестазі під час обговорення всередині фракції можуть бути різні думки, але потім люди виходять до залу і голосують чітко згідно з тим рішенням, яке прийняла фракція. У нас дуже часто цього не відбувалося. Гадаю, це й була одна із причин.

 - Проблема в тому, що йдуть люди шановні – Чумак, Томенко, Фірсов. Ви вважаєте, що все це природний процес?

 - Якщо говорити про те, як фракція голосує, як приймає рішення, то у нас, дійсно, дуже бурхливі обговорення. Це ознака демократичності нашої фракції. За голосування за невідповідність рішенням фракції ми нікого не виключали із фракції, на відміну від інших.

 - Є закон про імперативний мандат чи немає цього закону?

 - Згідно з Конституцією, цей процес дійсно існує. Таким чином, людина, яка написала заяву про вихід із фракції, повинна бути позбавлена мандата. Однак дієвої, ефективної процедури, як це зробити, сьогодні немає. І це теж один із моментів, який необхідно доопрацювати нашому парламенту для того, щоб удосконалити систему парламентаризму.

 - Фракція БПП розділилася на дві групи щодо Кононенка.

 - Не зовсім так. Ці групи – 5% і 95%. І це не за Кононенка, а за певні принципи. У цьому конфлікті, який виник завдяки заявам міністра економіки, я б звернув увагу на три моменти. Не Абромавичус пішов до НАБУ, а туди пішов Кононенко. Не Абромавичус запропонував спільно пройти поліграф, а це запропонував Кононенко. Коли міністр економіки робить такі заяви, він повинен усвідомлювати той соціально-економічний ефект, який може від цього виникнути. Ми запрошували Абромавичуса прийти до нас на фракцію, і фракція була налаштована конструктивно, для того щоб разом виробити позицію.

- Чи є єдність всередині фракції? Наскільки має під собою ґрунт те, що "антикорупційна платформа", яка створена всередині вашої фракції, готується на вихід у бік політичної сили Саакашвілі?

- Це не має під собою ґрунту, а індикатором цього є голосування за принципіальні проекти. Саме в голосуванні з принципових моментів проявляється єдність фракції. Більшість усвідомлено, організовано віддавали голоси за ті чи інші законопроекти.

- Відбуваються публічні виступи членів вашої фракції, в яких засуджується внутрішня політика вашої фракції. Ви не відчуваєте тут ніякого конфлікту?

- Дискусія, обговорення і конфлікт – це різні речі. Конфлікт – це завжди руйнування наприкінці, а тільки потім – відновлення на місці зруйнованого. А дискусія й обговорення – це конструктивна позиція. Якщо зараз урядова криза перейде в парламентську, то будуть дострокові вибори. Звісно, країні вони зараз не потрібні, тому що це призведе до популізму на кілька місяців і відкине нас назад.

- Чи залишиться фракція БПП в тому ж складі, коли буде оголошено про дострокові вибори?

- Я впевнений, що 90% нинішнього складу фракції буде просувати на виборах саме БПП.

- Ви очолюєте партію "Солідарність" в Донецькій області?

- Так. Насправді, в Донецькій області три політичні сили: "Блок Петра Порошенка "Солідарність", "Опозиційний блок" і "Наш край". Практично до всіх рад зайшли тільки три політичні сили.

- Яке співвідношення між "Опоблоком" і БПП в радах?

- На даний момент наш середній результат в  області – близько 14%, а "Опоблоку" – трохи більш ніж 30%. Необхідно розуміти, що ті, хто на Донбасі довгий час працює, і ті, хто звідти, знають, що там була буквально випалена земля, з точки зору патріотичного ставлення до України і з точки зору патріотів, які боролися за Україну там. На президентських виборах Донецька область за своїми результатами обійшла і Харківську, і Луганську. Після цього в липні 2014 року було створено обласну партійну організацію, і до парламентських виборів ми підійшли в набагато кращому ступені готовності патріотів. І за результатами парламентських виборів у Донецькій області БПП отримав результат на рівні Івано-Франківська.

- Від БПП хто зайшов до парламенту від Донецької області?

- За партійним результатом ми набрали понад 18%. Що стосується мажоритарників, то вперше в історії Донецької області мажоритарник від БПП переміг. Це Дмитро Лубинець, округ у Волновасі.

- Ви завжди були в тісних партнерських та ділових відносинах з Порошенком?

- Не в партнерських, а в дружніх. Ми знайомі 16 років. У мене ряд компаній, які займалися інформаційним забезпеченням різних бізнесів. Ми досить довго дружили, і я цілеспрямовано не хотів заходити в політику протягом багатьох років.

- І що вас змусило змінити свої принципи?

- Після Майдану мені стало зрозуміло, що тільки завдяки Майдану ми остаточно не впали у прірву. Я прийняв рішення йти до війська, але Петро Олексійович попросив мене допомогти в організації діяльності штабу на сході України.

- Але ви ж могли після виборів піти до війська.

- Після виборів я отримав доручення організувати там партійну організацію. Вона була організована в липні, і ми почали вести роботу. Крім цього, постійно допомагали військовим підрозділам, постійно допомагали переселенцям, дітям. Одним зі своїх завдань я бачу, щоб якомога більше іноземних парламентарів або представників зарубіжних урядів на власні очі побачили, що у нас відбувається.

- Тож ви возите іноземних парламентарів?

- І в Піски, і в Широкине. Один із найяскравіших візитів – це коли депутати Європарламенту відвідали Широкине. І не просто Широкине, а вони відвідали "Маяк". Після цього візиту їхня позиція щодо захисту України в Європарламенті посилилася у багато разів. На моє запрошення в Донецьку область приїжджав президент Парламентської асамблеї ОБСЄ Іллка Канерва. Через тиждень після цього він виступав на зборах прем'єр-міністрів 57 країн ОБСЄ. Його особисті враження значно допомогли посилити позиції України як держави на цих зборах.

- Експерти кажуть, що Україна більше не входить до п'ятірки топ-тем, які обговорюють у світі. Так звані мінські угоди нас нікуди не привели, стрілянина триває, гинуть люди.

- Вони привели до того, що різко скоротилися людські втрати. Україна не перестала бути топ-новиною. Скрізь, куди ми приїжджаємо, Україна це топ-новина. Росія, дійсно, докладає значних фізичних і фінансових зусиль для того, щоб ця тема пішла з порядку денного в багатьох країнах.

- Ви більше не співпрацюєте з компанією "Фонд громадської думки"?

- У мене ціла група компаній, яка пов'язана з дослідженнями. Що стосується "Фонду громадської думки", то я був співзасновником цієї компанії кілька років. Після того як почалася агресія, ми просто розірвали всі відносини і вийшли з цього. У команді "Фонду громадської думки" в Москві дійсно працювали дуже серйозні наукові професіонали, однак ми не бачили можливості продовжувати цю співпрацю після того, як все це почалося.

- Як ви ставитеся до ідеї вилучити весь російський продукт з показу, трансляції?

- Негативно. Тут ми повинні дуже вибірково підійти до цих речей. Якщо ми говоримо про російський кінематограф 2000-х років, то тут, можливо, з цим можна погодитися. Коли ми говоримо про фільми та культурну спадщину СРСР, то ми повинні чітко відрізняти, що в цій культурній спадщині була маса моментів, які навіть зараз можна позитивно використовувати для виховання дітей. Хоча те, яким чином держава ставилася до своїх громадян, ідеологічні основи цей держави для мене є глибоко неприйнятними.

- У кінематографі 2000-х були Звягінцев, Сокуров.

- Тому я сказав, що я, можливо, згоден. Тут треба йти від зворотного – захищати українську літературу, український кінематограф. І навіть не стільки захищати, скільки розвивати. Що стосується української літератури, то вона була дуже сильною до Другої світової війни. Геноцид українців – це не тільки голодомор. Адже знищували еліту нації. Їх не просто розстрілювали. Після цього вилучали і знищували їхні твори. Щастя, що в руках нашої діаспори іноді зберігаються практично одиничні екземпляри творів наших українських авторів довоєнної пори. Я вважаю, що це має бути окремим напрямом роботи зараз.

- Як ви вважаєте, міністр Кириленко справляється зі своїми завданнями?

- Якщо під час звіту відповідного міністра ми побачимо дві речі: присутність системних змін галузі, за яку він відповідає, і чітку, розумну програму дій на майбутнє, то в такому випадку людина на своєму місці.

- За цими двома критеріями міністр Кириленко справляється зі своїми обов'язками?

- На даний момент я не чув його звіту.

- Тобто ви судите про діяльність міністра за звітами, а не за тими реальним змінами, які ви бачите в країні?

- Я незадоволений роботою будь-якого міністра, тому що я вважаю, що можна робити швидше й ефективніше. Але ми всюди бачимо масу критики, але ж 2015 рік приніс і масу позитиву.

- Назвіть хоч що-небудь, що зробив міністр Кириленко за час свого сидіння в кріслі міністра культури?

- Я відповідаю за оборонну промисловість і національну безпеку. Тут я можу говорити з вами професійно. Що стосується тієї сфери, то я не можу зараз професійно відповісти на ваше запитання.

- До Євромайдану в країні було дуже багато російських центрів, і багато хто з них займався відверто диверсійною роботою. Сьогодні треба все закрити або щось залишити? І хто це вирішуватиме?

- Це правда, що більшість цих центрів займалася ідеологічними диверсіями на території нашої держави. Я щиро вважаю, що Путін прийняв рішення про напад на Україну не в 2014 р. Він прийняв це рішення в 2004-му, коли програв в Україні президентські вибори. І після цього системно протягом 10 років вони до цього готувалися. У них було організовано досить потужні керівні центри в Москві, які займалися не тільки планами удосконалення військової інтервенції. Сьогодні треба об'єднати зусилля громадянського суспільства, спецслужб, відповідного міністерства, і якщо центр дійсно пропагує велику російську культуру, то це одне. Якщо центр займається ідеологічними диверсіями, ідеологічним зомбуванням, то він повинен бути закритий.

- У 2014 р. ви сказали, що закон про особливий статус Донбасу скоро буде скасовано. А сьогодні його вже вносять у тіло Конституції.

- Не вносять. Це тільки пропонується. Україна як дуже надійний партнер свою частину виконує. Але перемир'я порушується з того боку, заручників не відпущено з того боку, техніку не відведено з того боку. Щойно це буде зроблено – тоді й повернемося до цієї розмови.

- Ваше запитання?

- Як ви бачите роль журналістів у впливі на жителів сходу, для того щоб вони відчули, що Україна є їхнім рідним домом?

- Я бачу роль всіх однаково – журналістів, лікарів, вчителів, політиків. Ми всі повинні максимально добре робити свою справу і будувати таку країну, в якій всім нам буде добре. Коли в оселі тихо, затишно і красиво, то звідти піти важко.

- Журналістам і політикам насамперед треба руйнувати міфи, які насаджує Росія, що схід і захід України – це різні люди. Ми це руйнуємо методом народної дипломатії, організовуючи візити тисяч дітей до Західної України. Вони приїжджають звідти з повним розумінням, що там живуть такі ж самі люди.

- Дякую, Артуре.

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Loading...

Віджет партнерів

d="M296.296,512H200.36V256h-64v-88.225l64-0.029l-0.104-51.976C200.256,43.794,219.773,0,304.556,0h70.588v88.242h-44.115 c-33.016,0-34.604,12.328-34.604,35.342l-0.131,44.162h79.346l-9.354,88.225L296.36,256L296.296,512z"/>