Третього Майдану не буде, і люди це розуміють

Відома співачка, а тепер вже і політик, Анастасія Приходько в ефірі програми "Бацман" на телеканалі "112 Україна" розповіла про свій вступ у партію "Батьківщина", про стосунки з Юлією Тимошенко, про запрошення від Олега Ляшка та бачення майбутнього України.

Третього Майдану не буде, і люди це розуміють
112.ua

Анастасія Приходько

Українська естрадна співачка

Відома співачка, а тепер вже і політик, Анастасія Приходько в ефірі програми "Бацман" на телеканалі "112 Україна" розповіла про свій вступ у партію "Батьківщина", про стосунки з Юлією Тимошенко, про запрошення від Олега Ляшка та бачення майбутнього України.

Бацман: Добрий вечір. В ефірі програма "Бацман". Вітаю тебе, Насте.

Приходько: Вітаю.

- Я тебе вітаю сьогодні не лише у нашій студії, а й у новій ролі у нашій студії, тому що ти буквально декілька днів тому заявила про те, що йдеш до політики, і ти йдеш у команді Юлії Тимошенко і її партії "Батьківщина". Я хочу тобі процитувати тебе десь півроку тому. Це було в інтерв’ю виданню "Цензор", і, відповідаючи на питання, чи є політичні табори, до яких ти б точно не пішла, ти сказала тоді, що саме якраз до БЮТ ти ні ногою.

- Неправда – "Опозиційний блок" і, можливо, БЮТ.

- Питання в наступному: що трапилося за півроку такого, що так кардинально ти змінила свої погляди?

- Це інтерв’ю я давала в травні, а потім я ознайомилася з "Новим курсом" України, який нам представила Юлія Володимирівна. Мене він дійсно зацікавив, і я спостерігала, і це дійсно новий формат політики, коли можливо все це обговорювати, коли вона дає можливість людям, коли вона дає можливість всім нам будувати державу. Коли можна спілкуватися – відверто. Це мене зацікавило. Я маю дуже багато друзів, і ми вирішили, і я для себе особисто також вирішила, що я хочу йти в політику, тому що я їй повірила. Я вірю і в себе, що в мене вийде це. Я розумію, що зараз, в тому плані як політику, мені треба ще вчитися, і дуже багато, але я дякую за підтримку, я дякую за довіру, я дякую за те, що ми разом з "Батьківщиною".

- Ти особисто говорила з Юлією Тимошенко?

- Так.

- Скільки розмова ваша тривала?

- Не засікала. Але доволі довго ми обговорювали саме те, що мене цікавить. Тим паче я вирішила для себе, що якщо я йду в політику – я не буду співати. Бо це нечесно по відношенню до народу. Неможливо співати, виходити на сцену, вдягати сукні, говорити про якісь шоу-бізнесові речі, а потім йти і вирішувати питання людей. Тому для мене це рішення було дуже важким, бо музикою я займалася 20 років. Я для себе вирішила, що в мене дуже добре виходить допомагати людям. Я це дуже люблю. Тому саме я обрала для себе соціальну політику.

- А як все проходило? Тобто тобі зателефонував хтось і сказав, що Юлія Володимирівна тебе запрошує на зустріч, чи ти шукала контакту?

- Ні. Мене запросили на зустріч, ми зустрілися і наразі обговорили всі питання, які мене цікавили, Юлію Володимирівну.

- А що для тебе стало вирішальним? Чому ти пристала на цю пропозицію? Що вона сказала такого, після чого ти сказала "Так, я з вами"?

- Вона мені дозволила бути самою собою, нічого не вигадувати. Вона не наполягала на тому, що я повинна якось змінитися або в іншому амплуа себе подавати. Вона сказала: "Залишайся такою, як ти є, але треба буде багато чого навчитися".

- Що ти пообіцяла їй?

- Я пообіцяла плідно працювати. Я пообіцяла, що я дійсно розумію, що дуже важка робота мене чекає.

- А вона тобі щось пообіцяла?

- Свою підтримку. Що я можу звертатися, якщо я чогось не розумію, якщо мені щось не зрозуміло. Мені це дуже сподобалося, бо дійсно розмова буда дуже відвертою і простою.

- Ти декларуєш свою мету – стати народним депутатом від партії "Батьківщина". Зараз ти собі уявляєш, який день має середньостатистичний народний обранець? Що він робить, як його будні проходять?

- Я буду відповідати так, як я це бачу. Напевно, зранку треба кожного дня ходити на роботу як народний депутат. Я знаю, що сто відсотків це треба робити. Я знаю, що не треба пропускати жодної сесії.

- Коли пленарні тижні, то треба, так.

- Я бачу, чомусь їх половини немає по п’ятницях. Але я знаю, що п’ятниця – це теж робочий день, і треба працювати. Я знаю, що саме той вектор, який я обрала для себе, – це вирішення, дійсно, проблем і питань людських. І я розумію, що тут напевно, в два рази більше праці буде, тому що там дуже багато є питань, які і мене турбують. Я розумію, що в мене будуть зустрічі з людьми, і я буду вислуховувати їхні проблеми, і намагатися їх вирішувати – це ж головне. Я хочу, щоб в мене було побільше інструментів для вирішення цього питання, тому я йду в парламент.

- Зараз, як ти вважаєш, від народного обранця щось залежить? Чи він голосує так, як йому каже лідер партії, чи той, хто його завів до парламенту, чи ще якісь, в кого є свої причини?

- Якщо приходить до мене людина, задає мені питання, як можна вирішити це питання – його ж можна вирішити? Не обов’язково ж ходити до всіх, як вирішити це питання, – я вважаю поки так. Бо я дійсно хочу вирішити питання людей. Мені це дуже хочеться робити. Я вважаю, що якщо я цього хочу – я цього буду досягати. Я відповідаю за свої слова, і тому вважаю, що я тільки на початку цього шляху, але вже замислююся над тим, що я хочу відповідати за свої слова і за свої вчинки.

- А в політиці зараз є багато людей, як ти думаєш, які відповідають за свої вчинки? Можеш назвати такі прізвища – хто відповідає?

- Хороше питання. Але, напевно, вони є. Я не буду відповідати за них – я буду відповідати за себе. Я не слідкую за тим, що роблять інші депутати. Я хочу сконцентруватися на собі і працювати над тим, що я можу зробити корисного для людей.

- Яка твоя найбільша амбіція в політиці? Наприклад, спочатку нардеп, а потім, можливо, в президенти піти?

- Ой. Ні. Я не людина, яка кудись там далеко… я все роблю послідовно, пошарово і дуже виміряно. Зараз для мене головне, щоб я могла справитися з цією нелегкою задачею, яка стоїть зараз переді мною.

- Три роки тому в інтерв’ю виданню "Гордон" ти розповідала про те, що ти пішла в політику з партією Олега Ляшка. Але рік тому в інтерв’ю ти сказала, що не була в партії Олега Ляшка.

- Не була.

- І там, в інтерв’ю, ти казала, що будеш займатися культурою і цими питаннями в Києві. Який взагалі результат цієї співпраці, і що це таке було? І чого це так скінчилося?

- Ми також зустрілися з Олегом Валерійовичем, і мені тоді теж була пропозиція вступити до лав Радикальної партії. Але я туди не вступала і ніколи не була членом Радикальної партії. Ми вели перемовини – тоді були вибори у Київраду. Але, трохи ознайомившись з усіма моментами, я мала тиждень на обмірковування, хочу я цього чи ні. Я вирішила, що ні, не піду.

- А що тебе зупинило?

- Нема конкретики – дуже багато розмов, а конкретики нема.

- Конкретики якої саме? Яка є конкретика зараз, якої не було тоді?

- Я бачу зараз, наразі, як робить Юлія Володимирівна і як вона йде у політику. Над "Новим курсом" працюють більше ста фахівців з різних країн, які будують новий курс України. По-друге, кожне слово ти розумієш, що так повинно бути. До цього так ніхто про це не говорив. І я розумію, що колосальна праця зроблена саме по "Новому курсу" України. І це всі бачать. Це – сучасна політика.

- А в Олега Ляшка не сучасна?

- Він просто говорить.

- А він не образився на тебе, коли ти не пристала на цю пропозицію?

- Напевно, так.

- Ви зараз не спілкуєтеся?

- Ні. Я ходила – мене запросили – на його виставку.

- Виставку чого?

- Його фотографій.

- А він фотографує?

- Сам себе.

- Виставка селфі?

- Ні, в нього є фотограф, який його фотографує. Там була збірка найкращих фотографій Олега Валерійовича. Мене запросили. Я багатьох знаю політиків, з багатьма спілкуюся – ми теж там тоді поспілкувалися, без образ, як я бачу, але наразі тоді, у 2015 році, був вибір такий, і він правильний.

- А як ти йому відмовила? Що ти йому сказала?

- "Наразі я не готова йти і вступати до лав Радикальної партії". Так воно і було.

- На початку цього року ти знялася у ролику, який, за твоїми словами, мав би бути соціальною рекламою України.

- Так.

- А виявився політичною рекламою Петра Порошенка. Ти подала позов до суду на президента. Які твої претензії, що ти хочеш, і на якому етапі суд зараз?

- Вчора у нас відбулося чергове судове слухання у цій справі. Дуже довго воно тягнеться, бо з АП такий, як Горковенко, не приходить на судові слухання, а він пов’язаний з цим.

- Чому він тут повинен бути – ти ж на президента подала до суду?

- Ні. Я подала на виробників ролику. Також ми запросили в якості причетних міністра культури – Євгена Нищука, який пов’язав мене з АП, а саме з Горковенком. І також Цяпенком, який відповідає за компанію "Медиа про комьюникейшнс", яка відповідала за зйомки цього ролику. Але вони не ходять до суду, і я борюся одна за свої права. Нам так і не сказали, коли буде наступне чергове слухання, бо вони затягують. Минулого разу нам подзвонили за день, і сказали, що суд скасовано. Півтора місяці очікували наступного, тому зараз ми також очікуємо, коли все ж таки нам скажуть, коли буде суд, але все переносять і переносять. Хоча я прошу моральної компенсації одну гривню. Та по закону мені належать 524 тис. гривень. Бо я все роблю по закону.

- 524 тис. гривень ти за що вимагаєш?

- За порушення прав людини. А моральної компенсації – 1 гривню, тому що я не за гроші, а за правду.

- Рік тому президент Петро Порошенко своїм указом присвоїв тобі звання заслуженої артистки України. Якщо ти так ставишся до Петра Порошенка, якщо ти не хочеш мати з ним ніяких справ, то, можливо, треба було і відмовитися від звання з його рук? Тому що я знаю прецеденти, коли хлопці відмовлялися від нагород, від всього, бо не хотіли щоб їх пов’язували якось з президентом чи з владою взагалі. Поясни свою позицію.

- Я 11 років на сцені. Я отримала заслужену артистку України – завдяки людям. Завдяки прихильникам, завдяки всім тим, хто мене підтримував. Я вважаю, що якщо б не мої прихильники і люди, які мене підтримують, я б не отримала цього звання.

- Але це ж зробив не президент Янукович чи Ющенко, а це зробив президент Порошенко. Своїм указом.

- І?

- Ти йому вдячна за це?

-Я не просила. Це заслужено. Я нічого ніколи ні в кого не прошу. Якщо люди мене люблять, чому я повинна відмовлятися від їхньої любові? А по-друге, я що, тепер маю бути в роликах Петра Порошенка за звання? Тому я йду по закону, йду проти АП, вимагаю одну гривню, тому що порушувати закони і права людини не можна. В будь-якій іншій державі це все би швидко закінчилося. А тут переносять для того, щоб було менше в інформаційному полі про цю справу. Я вимагала публічних вибачень, яких вони мені теж не надали, тому що вони розуміють, що вони неправі. А я завжди йду за правду, і розумію, що правда не має ніяких…

- В Європі, Америці взагалі немає такого звання, як заслужений, народний артист. Бо це дає влада, це в нас ще з Радянського Союзу, і зараз найкращі відзнаки у публічній сфері – це те, що ось тобі YouTube, мільйони переглядів, ось тобі народна любов, слава тощо. Тобі не здається, що могли би взагалі відмовитися від усіх цих звань як від пережитку радянського?

- От якби ви знали, як раділа моя бабуся. Я не можу лишити її без тих відчуттів гордості та радості за онуку. Як раділа моя мама – а вони з Радянського Союзу. Мені приємно, і їм було приємне, було сімейне застілля з чаюванням, з тортом, вони мене вітали. Потім все буде змінюватися, але все треба робити поступово. А у нас іноді буває так, що взяли відрізали, а потім не знають, що з цим робити. Все поступово буде відходити.

- За кого ти голосувала на виборах президента в 2014-му році?

- Не пам’ятаю навіть.

- Ти ж ходила на вибори?

- От я і не пам’ятаю.

- Просто тоді ще політика так не цікавила?

- Тоді ні.

- Ти ж була на Євромайдані?

- Революції Гідності?

- Так.

- Звичайно, з перших днів.

- Що ти там робила?

- Підтримувала людей. Я одна з перших артисток, яка вийшла на Майдан підтримати людей. І мені не страшно було, хоча тоді при владі був Янукович, а в Росії вже знали, що я на Майдані. Можна було лишитися усього. Але для мене головне – люди. Артист існує тоді, коли купують його диски, ходять на його концерти, його підтримують. І для мене дивно, коли інші артисти цього не робили, а почали потім виходити, говорити, трохи обережно. Ці люди зробили мене артистом, а я повинна допомогти їм в складні часи, коли вони хочуть і заслуговують на краще життя.

- Зараз ти задоволена – чотири роки пройшло – результатами Майдану? За таке життя для країни ти стояла чи ні?

- Ми всі розуміємо, що не за один день все відбувається. Я розумію, що дуже багато питань. Дійсно, не покарані ті, хто відповідав за вбивства людей на Майдані – це також мене турбує. Дуже повільно все відбувається, але цей Майдан зробив нас ніби однією великою родиною. В моменти найбільшого потрясіння, в момент вирішування долі держави ми стали однією великою сім’єю. Я вважаю, що це найголовніше досягнення. Бо ми почали чути одне одного, почали розмовляти, почали допомагати один одному. Я пригадую, як бабуся принесла часник, мандаринку і трохи солі. Та любов, яку віддавали одне одному, – це і заклало те, що ми почали рухатися вперед.

- А ти вважаєш, що зараз Україна рухається вперед?

- Так, вважаю. Звичайно, що ми хочемо все і відразу. Але я вважаю, що Україна почала будуватися тільки зараз, після Майдану, останні чотири роки, бо дуже багато часу було втрачено за весь цей період. Тому зараз я розумію, що люди мають більше важелів, і можуть більше тиснути на владу, і більше вимагати. І це у людей виходить. І є речі, які треба робити першими. Я, як майбутній політик, буду слухати в першу чергу, що наразі головне, чого прагнуть люди. І намагатися це робити.

- Тобто ти би знову вийшла на Майдан?

- Звичайно, за людей – так.

- А третій Майдан буде?

- Ні. І люди це розуміють. Його не буде.

- А ти боїшся, що буде третій Майдан?

- Звичайно, бо це буде дуже жорсткий Майдан. І мені не хотілося б цього.

- Я хочу поговорити про тебе як про артистку, як про співачку. Коли ти перемогла на російській "Фабриці зірок", коли тебе взявся продюсувати Костянтин Меладзе, коли ти представляла Росію на Євробаченні, тоді ти настільки яскраво це робила. Для всіх було зрозуміло, що ось вона, реально нова зірка, самобутня співачка, яка зараз буде лише набирати обертів і займе місце лідера серед інших представників естради. Але щось сталося і ти десь зникла. Розкажи, що трапилося зі співачкою Анастасією Приходько?

- Коли, в який період?

- Після Євробачення.

- Я переживала дуже тяжкий період, тому що вперше я зіштовхнулася з травлею. Для мене в 22 роки було дуже складно це пережити. Мені казали: чому я повинна співати українську пісню від Росії? Бо пісня "Мама" була двома мовами – російською і українською. Але це було саме моє рішення. Я наполягала на цьому, бо мене дискваліфікували в Україні. І для мене це теж був дуже великий удар, тому що незважаючи на всі звання і досягнення, які були зроблені за два роки у РФ, я все рівно приїхала в Україну, щоб представити свою державу на Євробаченні. Це був перший удар, і мені було незрозуміло, і ми подали заявку від Росії. Потім в інтернеті було обговорювання тільки мене, з моєю національністю, чому я українка, чому українська пісня, і це просто вводило їх в панічну атаку – їх аж трусило від цієї пісні. Мені було складно потім це все пережити. О сьомій ранку я поїхала додому. В Росії є таке свято "Ромашка" – його очолює Світлана Медвєдєва, дружина Дмитра Медвєдєва. Мені телефонують і кажуть, що треба приїхати заспівати пісню. А я кажу: "Вже нікому нічого не треба. Мені так сто відсотків не треба". – "Розумієте, кому ви відмовляєте?". Я кажу: "На сто відсотків я розумію, кому я відмовляю. В РФ, зараз, в цей час, я їздити не хочу".

- Це коли було?

- 2010 рік.

- Після Євробачення?

- Так. Боролася я дуже довго з депресією. Бо тоді мені ввижалося, що я вже не вийду на сцену – в мене був дуже великий страх, що мене знову почнуть цькувати. Але поборола той страх, подала другу заявку на Євробачення від України, і знов "пролетіла". І це вже перейшло в мене ніби в боротьбу – мені вже подобалося програвати, вставати, знову програвати, я вже звикла до того, що з першого разу я не можу очікувати гарних результатів. Потім я поїхала знову в Росію, в Москву, навмисно зняла там квартиру. Я пам’ятаю, як я прийшла на червону доріжку премії RU.TV – мене не те що трусило, мені було так погано, що ви навіть собі не уявляєте. Бо я бачу обличчя всіх тих людей, які мене цькували, бо це було вигідно, бо тоді їх будуть показувати по телебаченню, як сказати щось погане про Приходько. Я віталася, посміхалася, і розуміла, що якщо я не поборю свій страх і саму себе, я не можу стати артистом. І я почала потім вміти якось грати, це долати. Але боротьба зі слізьми нікуди не поділася – тільки мене починають десь чіпати і довго пресують – я починаю плакати. Ця боротьба є і досі, і це, напевно, є єдиний такий мінус, з яким я ще не можу справитися, бо для мене це дуже важливо і я завжди очікую, що мене будуть підтримувати і хтось допоможе.

- В принципі, будь-хто мріяв би про таке цькування, тому що цькування – це піар.

- Я не готова була до цього.

- На ФБ-сторінці твого брата, Назара Приходька, який теж є талановитим музикантом, режисером, але не є новою людиною в політиці, оскільки він очолював прес-центр УНА-УНСО, коли він опублікував новину про те, що ти йдеш з Юлією Тимошенко, багато його і твоїх друзів просто почали лити бруд і робити те цькування, про яке ти кажеш. Ти розумієш, що в політиці цього цькування, і бруду, і цього, що ти всім будеш поганий просто тому, що ти політик, і ти будеш відповідати зараз не за свої гріхи, а одразу береш на себе гріхи всіх поколінь і всіх людей, які до цього були, і були лідерами, і щось там робили поганого, – ти розумієш, на що ти підписуєшся? Воно тобі треба? Як ти будеш з цим справлятися?

- Я справляюся тим, що я знаю. що Юлія Володимирівна – наш президент. Я в це вірю сто відсотків. Мені було дуже приємно, коли ми розмовляли, і вона мене попередила, що буде дуже складно. І треба бути готовою до усього. Найголовніше мені було це почути, і те, що вона сказала, що треба пройти цей шлях, буде складно. Може, вона зрозуміла, що я не досить готова до такої реакції, але я була повністю готова. Коли я бачила, що про мене пишуть, то можу сказати так: мене зачепило це. Але вертаючись до всіх своїх років – це змушує мене йти вперед. І цей крок, який я зробила, – це крок на одну сходинку вище. Я могла би залишатися співачкою, я могла б і далі робити якісь хороші справи, але я зрозуміла, що я хочу ще більше зробити. Вони не розуміють, що я це роблю для того, щоб потім їм же і допомогти.

- Ти хочеш якоїсь вдячності від людей?

- Не вдячності.

- Коли від народу хтось чекав чи отримував вдячності?

- Але я вірю.

- А не буде так, що ти просто на півдорозі грюкнеш дверима і скажеш "Та ну вас!"?

- Ні. Я четвертий день вже вислуховую. Мені довелося навіть номер змінити.

- Чому?

- Дуже цікаві розмови і дзвінки бувають. Для мене це було дуже важливим рішенням, і якщо б я сумнівалася, я би не пішла в політику, і я би не пішла до Юлії Володимирівни. А я не сумніваюся в тому, що вона обов’язково стане президентом України. Ще що мене підштовхнуло йти до неї: наприклад, у Петра Олексійовича є бізнес, і він ним керує весь час, коли він був при посадах, політиком. В нього завжди був бізнес. А у Юлії Володимирівни бізнесу нема. В санкційні російські списки ні "Рошен" не потрапив, ні "Кузня", і ближче оточення Петра Олексійовича також не потрапило. А більшість "Батьківщини" і Юлія Володимирівна потрапили до санкційного списку.

- Ти б хотіла потрапити до цього списку?

- В мене дві карні справи в РФ.

- А за що?

- Комуністи – за "За измену родине".

- Якій "родине", якщо ти українка?

- А ЛДПР і Жириновський за порушення умов праці на території РФ і укривання від податків.

- Давай уявимо собі ситуацію, що ти не грюкнула дверима, ти дійшла до кінця, ти – політик, і ти у складі делегації, яка їде на перемовини з Володимиром Путіним. Що ти йому скажеш?

- Я сказала відразу – я до РФ не поїду.

- Якась третя країна – необов’язково Росія. Просто ти і він за столом – що ти, дивлячись йому в очі, скажеш?

- Ні, я навіть з ним за стіл не сяду.

- Ти ж політик.

- Я і артисткою зробила цей вибір. Я артистка чи політик – я залишаюся людиною зі своїми принципами. І для мене не можна сідати за один стіл. І я маю право відмовлятися. Я не хочу ні зустрічатися, ні бачити його. Тим паче хай бог милує за один стіл з ним сісти.

- Що ти про нього думаєш?

- Я не можу цього сказати в ефірі. Я хочу, щоб колись він все це відчув на собі. Весь той біль людей, який він причинив в Сирії, в Україні, всім. І я дуже хочу вірити, що пекло існує. Бо Росія напала на мою державу. Понад десять тисяч вже загинуло. Зруйновані сім’ї, зруйновані будівлі, окуповані території. І це все РФ.

- Ти зараз жалкуєш, що колись представляла Росію?

- От якби я знала, от я би ніколи туди не поїхала. На жаль, я розумію, що я буду за це відповідати все своє життя, на всі оці питання – РФ, "Фабрика зірок", Євробачення. Але то минуле, то тоді було, а важливо, що ми робимо в майбутньому. Для мене цієї держави не існує, і я обіцяла, і за свої слова відповідаю: я ніколи туди не поїду. Я навіть не уявляю собі цього.

- Які твої риси характеру найбільше тобі будуть заважати в політиці?

- Зараз я з цим борюся. Це вміння пояснити вірно, стримано і правильно. І не вестися на провокації. Я дуже правдива людина, і коли починають брехати, мене це дуже бісить. Раніше – тебе образили, і ти відповідаєш так, як ти повинен відповісти. А тут вже треба дипломатично, зважено. Я цьому вчуся. Я артист 11 років, і можна подивитися, як в 20 років я давала інтерв’ю, як я співала, і як я співаю в 30 років. Я вчилися на своїх же вчинках, на своїх же помилках. Зараз я розумію, що тільки от зараз я починаю вчитися. Я розумію, що це буде вкрай важко, але я цього хочу. Це моя мета, це нове моє життя. І для мене це важливо, це не просто так.

- Твій батько живе в Росії. Ти з ним спілкуєшся?

- Ні.

- А чому не спілкуєшся?

- Бо я його не знаю. Я його один раз в житті бачила. І все.

- А коли ти його бачила?

- В років 13. Мені було дійсно цікаво, як він виглядає. Подивитися людині в очі.

- Він до тебе приїхав чи ти до нього? Де він живе?

- Я до нього. Тоді він жив в Ростовській області, с. Гуково. Були бюрократичні моменти, пов’язані з тим, що ми неповнолітні, і мамі треба було з ним переговорити з деяких питань. І я попросилася поїхати з нею. Коли я його побачила…

- Що ти відчула?

- Абсолютна чужа людина, яка чомусь почала мені читати Гоголя "Вій". Але казковий період вже, певно, пройшов, і я на нього дивилася і не розуміла, що відбувається. Більше мені ніколи не хотілося його бачити в житті. І це для мене стороння людина.

- Незважаючи на те, що ти сказала, що ти підеш зі сцени, залишаєш її, я думаю, в душі тебе все одно хочеться співати. І я би хотіла попросити тебе заспівати. Для тебе то не є проблема – ти вживу співаєш. Можливо, з того, що у тебе в 2019 році планується новий альбом.

- Це альбом, який ми обіцяли, що він вийде, і це ми обіцяли, ще коли я тільки почала писати цей альбом, в 2015 році. За свої слова я відповідаю – він обов’язково вийде. Я вважаю, що наприкінці 2019 року, – так. Я повинна це зробити.

- Давай під настрій – або з нового альбому, або те, що на душі зараз.

- Перша пісня, яка мені прийшла в голову: (співає) – "Ой у лузі червона калина…".

- Дякую за інтерв’ю і бажаю тобі успіху.

- Дякую.

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Загрузка...

Віджет партнерів