Спортсмени не хочуть їхати до України. Всі дивляться довбаний телевізор, де показують, що у нас війна, розбрат та апокаліпсис

Він гордість країни – олімпійський чемпіон зі спортивної гімнастики. Живе у Києві вже 9 років, але улюбленим у його серці назавжди залишиться рідний Донецьк. Він повернувся після важкої травми і знову претендує на медаль наступних Ігор. А ще він мріє відкрити хороший гімнастичний зал, у який буде не соромно привести свою дитину. Олег Верняєв – герой 17-го випуску авторського спецпроекту Максима Шиліна "Спорт.Інтерв'ю.112"

Спортсмени не хочуть їхати до України. Всі дивляться довбаний телевізор, де показують, що у нас війна, розбрат та апокаліпсис
Олег Верняєв 112.ua

Максим Шилін

Журналіст, 112 Україна

Він гордість країни – олімпійський чемпіон зі спортивної гімнастики. Живе у Києві вже 9 років, але улюбленим у його серці назавжди залишиться рідний Донецьк. Він повернувся після важкої травми і знову претендує на медаль наступних Ігор. А ще він мріє відкрити хороший гімнастичний зал, у який буде не соромно привести свою дитину. Олег Верняєв – герой 17-го випуску авторського спецпроекту Максима Шиліна "Спорт.Інтерв'ю.112"

- Олегу, розповідай, як твої справи, чим упродовж останніх тижнів займаєшся у Києві?

Останніми днями хворію: трошки застудився. У нас, як завжди: хтось захворів - і вірус пішов по всьому залу. Теж не втримався, зліг. Пару днів удома був. Власне кажучи, вештаюся по залу, нічого особливо не роблю, хіба що качаю ноги і плечі.

- Ти зараз у Кончі-Заспі на олімпійській базі. Ви до чогось готуєтеся?

У нас збори цілий рік: з 4-го січня по 30-те грудня. Просто немає більше залів, де ми можемо ще тренуватися, тому ми постійно там. Плюс я київський, можу в будь-який момент приїхати. Всі ті, хто в нормальній формі, розучують нові елементи, а такі, як я, вештаються. Поки хочу відпочити, а з 8-го січня в бій.   

- Окрім бази під Києвом, ви ще десь тренуєтеся?

Вибору залів немає. Звичайно, є ЦСКА в Києві, "Авангард", спортінтернат на Лісовій, але ці зали часів, коли мені було 10 років. Тоді ці снаряди вважалися нормальними, а зараз вже не те. Якщо б до мене підійшли і сказали, що давай ми тобі віддаємо зал, займайся ним, я свої гроші дам, зберу меценатів – мені б допомогли придбати снаряди. Є різні можливості. Із задоволенням це зробив би, і в мене є таке в планах, але у нас же: хрін ти забереш цей зал і хрін тобі дадуть його в оренду.   

У спортивній гімнастиці свої особливості. Не як у борців, наприклад, де поклав два-три татамі, і вже зал. Нам потрібна певна площа, висота під снаряди. У хлопців-борців татамі дешевші, у нас же звичайний кінь 6 тисяч євро коштує, килим – 40 тисяч! Дуже дороге обладнання, але можна шукати шляхи. Припустимо, відбувається чемпіонат Європи або світу, там нове обладнання. Якщо замовити заздалегідь забрати після змагань, то продадуть вже в половину дешевше. Воно начебто вживане, але насправді всього два тижні на ньому потренувалися люди, і нічого такого з ним не сталося. Дайте просто можливість!

- Ти пропонував комусь, казав, що хочеш взяти?   

Дивись, один зал - Олімпійського коледжу, інший - ЦСКА, державної структури. Тренуватися пустять, але ніхто не віддасть. Там зовсім обладнання старе, навіть дітям на ньому страшно тренуватися. А ось зал профспілки "Авангард", він начебто міський, з того, що мені розповідали, за нього вже боролися років 10, щоб забрати, і ніхто його не віддає. Дві або три години дають гімнастам, весь інший час там знаходяться паркуристи, танцюристи, ямакасери. Хто тобі це дасть? Яка нафіг гімнастика, кому вона потрібна? Ой, ну виграють, молодці, нехай приходять до нас, а ми краще будемо гроші заробляти. А побудувати зал – дуже великі гроші, і територію спробуй ще знайди відповідну. 

- А в регіонах як тоді тренуються?   

Є в нашій команді Влад Грик. Він буде їхати в Харків, і йому до 31-го потрібно займатися в залі, а там 10 градусів, і ось як? Ти будеш півтори години розігріватися, плюс снаряди. Виходить, у тебе випадає п'ять днів, ти повертаєшся і знову не в формі, а додому людині теж поїхати треба. Ось в американців тисячі залів по країні, і вони всі завжди тренуються вдома. Всього лише на два тижні до Чемпіонату світу збираються разом. Тільки дівчат-професіоналок по країні 90 тисяч осіб. Як ти думаєш, п'ять осіб раз на чотири роки вони можу зібрати, щоб покарати всіх і піти?

- Ну там і населення в рази більше.     

Навіть при нашій кількості жителів сила-силенна дітей хоче тренуватися, але вони їдуть або батьки кидають. Я не віддам свою дитину, якщо буде поганий зал, тому що знаю – це безглуздо. Хтось у Європі зробить за рік те, до чого ми будемо йти п'ять років, і не тому що дитина дурна, а через те, що умови не дозволяють.

- Коли у тебе такі змагання?

Мав у січні поїхати до Франції, але відмовився, бо проблеми з ногами. Тепер у лютому вирушаю на Кубок світу.

Треба залікувати травми. Спочатку підвернув одну ногу, а другу пошкодив після невдалого стрибка. Ноги ще сильно турбують, хоча минуло вже близько місяця. Досі, коли йду по вулиці, десь трохи неправильно на лід настав і відразу відчуваю, як болять зв'язки. Мабуть, дуже підвернув.

- Новорічна метушня: наскільки ти любиш це свято, перейнявся вже атмосферою?

Чесно, для мене Різдво – свято сімейне, а Новий рік, напевно, просто привід для якихось подарунків, комусь - погуляти. Звичайне свято для мене. Класно: ялинки, все блищить, сяє. Заїжджаєш до нас у Вишневе: там будиночок прикрасили, поруч ще один – від цього я отримую задоволення.   

Особливою атмосферою не встиг перейнятися, тому що поки тренуємося. Ми з 10-ї ранку до 7-ї вечора в залі. Ялинку я поставив півтора тижня тому, але прикрасити ніяк не можу. Зараз чекаю, хороша людина до мене приїде і повинна допомогти прикрасити.

Олег Верняєв 112.ua

- Що більше любиш: дарувати чи отримувати подарунки і чому?

І дарувати, й отримувати. За можливості роздаю багато іноземної екіпіровки. Ми ж весь час змінюємося, і я завжди дітям молодшого віку дарую. У мене накопичилося за рік: 10-15 футболок лежать, не можу ж я в день по десять штук носити? Нашим хлопцям приємно. Пам'ятаю себе, мені теж дарували якісь костюми, футболки, це було щастя! 

- Цього року ти довгий час відновлювався після травми. Коли повернувся на змагання, був страх, що можеш знову травмуватися, а через це відповідно - скутість під час виступів?

Взагалі голяк, такий спокійний був. Перші мої змагання вийшли відносно некомфортні для мене, тому що я відновився раніше і поїхав на етап Кубка світу, на який не планував. Припустимо, якби за півроку знали, то в плані могли записати гроші на масажиста, і він поїхав би з нами. Мені він потрібен, бо необхідно добре розминати плече, тейпетувати його, щоб нормально працювати.   

У результаті виявилося, що ми там самі і, як зазвичай, команда Ізраїлю допомагала – рятував їхній фізіотерапевт.

- А чому як зазвичай?

Ми добре з ними спілкуємося. З 2015-го року, коли перший раз травмував ногу, мене познайомили з їхнім фізіотерапевтом Адамом. З того часу він мій чарівник: завжди відновлює мене після пошкоджень, викликає в Ізраїль. Якщо він не приїжджає на змагання, то обов'язково є хтось з його команди, клініки – вони всі такі ж хороші хлопці. Знають кожну мою болячку.

- Слухай, поясни мені: ти олімпійський чемпіон, гордість країни, й ось у тебе є травма і треба, щоб з тобою летів масажист. Невже не можна було ніяк зробити, щоб з України полетів фахівець? 

Тут такий момент: якщо ми заздалегідь вносимо це в кошторис, то він без проблем – є гроші і можливості, але я позапланово зібрався їхати. Буквально за місяць зробили заміну, вписали мене. 

- У листопаді ти став срібним призером чемпіонату світу в Досі. Перед стартом уявляв, що виступиш так солідно?

Зовсім не замислювався про це. Їхав немов маленька дитина: з таким щастям, захопленням від того, що потрапив туди. Я знав, що можу виграти медаль на брусах – це єдине, що розумів. Також добре працював на коні. Відмінно прогнав контрольні на цьому снаряді, завжди виходило, але на змаганнях не склалося, на жаль.

На брусах – завдання було просто вийти і відпрацювати чисто, тому що, якщо китаєць (Цзоу Цзин'юань – ред.) виконує свою програму, то з них на цей момент нереально змагатися з моєю базою. Він на голову вище за всіх. У мене база трохи краща, ніж в інших, а у нього ще вища, до того ж якість на рівні.

З нового року планую ґрунтовно включатися в роботу на брусах. Є нові елементи, які вже готові, але ще не доведені до кінця. Власне, завдань багато, головне -встигнути все зробити.  

- Після цього досягнення президент України Петро Порошенко привітав тебе в соцмережах. Що стосується двох операцій на плечі і подальшої реабілітації, держава допомагала?

Сам платив за операцію, за відновлення в Ізраїлі. Тобто ніхто нічого і ніяк. У нас, якщо почав би такі моменти просити і чекати, поки це станеться, то вже, напевно, і не відновився. Потрібно все робити терміново, оскільки після травми затягувати не можна. По грошах весь процес обійшовся мені в круглу суму. За операцію заплатив сім тисяч євро, і плюс відновлення – ще близько чотирьох тисяч я заплатив, хоча той знайомий лікар з Ізраїлю деякі нюанси в рахунок не включав.

- Це взагалі нормальна практика, коли титулованим спортсменам не надають підтримку?       

У нас у країні – так, за кордоном – ні. Наприклад, вся збірна Росії відновлюється в Німеччині. Топові спортсмени двічі на рік літають на кілька тижнів до хорошого фізіотерапевта. Першість Європи минула – полетіли і відновилися, в усьому світі точно так само. Нагорний Микита, з яким ми були разом на змаганнях у Швейцарії, він якраз щойно повернувся з Німеччини. 

Просто, бачиш, тут проблема не зовсім у міністерстві. Нюанс у тому, що федерації потужні. У Росії її очолює генеральний директор "ВТБ банку". Розумієш, які там можливості та умови? Так у багатьох розвинених країнах, але там і медицина хороша! Швейцарія, Іспанія, Італія, Франція – у них відмінні клініки, тому їм і літати нікуди не треба, а нам доводиться викручуватися. 

- Буквально пару тижнів тому ти вдесяте став спортсменом місяця в Україні. В Ольги Харлан стільки ж нагород. У вас є якесь заочне змагання?

112.ua

Звичайно, ми весь час з нею змагаємося! Поки був у відпустці, вона пішла вперед, я її наздогнав. У нас з нею "міні-заруба". Я її вітаю, вона мене. Всі адекватно: ми по-доброму зловтішаємося, але підтримуємо один одного.

- 2019 – останній рік перед Олімпіадою в Токіо. В яких дисциплінах збираєшся виступити і на що розраховуєш?

Багатоборство – тільки це. Ну як, у нас є багатоборство, а є снаряди. Буду працювати скрізь і намагатися піднімати базу, а там як піде. Бруси, багатоборство, кінь, стрибок – можу потрапити у фінал. У спорті планувати взагалі нереально. У нас мікротравми день через день. Ось я перед Чемпіонатом світу вибив два середніх пальці, а для брусів це взагалі такий косяк. У мене половина елементів під жердинами, і я не можу нормально братися за бруси, тому що тягне палець і доводиться терпіти біль.   

- Після Ігор думаєш завершувати кар'єру чи будеш продовжувати?       

Подивимося! Рік тому я був упевнений, що закінчу, а тепер задумався. Напевно, так сталося, тому що після Ріо трошки наситився всім: багато виступав, вигравав і вже втомився, а зараз рік відпочивав, повернувся, і мені знову все по кайфу. Але я не хочу їздити туристом – не зможу. Буду дивитися по здоров'ю, по силах. Поки розумію, що можу вигравати медалі, буду виступати, якщо не зможу тягнути, то зійду з дистанції. Йти потрібно красиво.

- Хто у вас зараз найстарший і при цьому все одно на плаву?

Напевно, Епке Зондерланд. Він олімпійським чемпіоном у вправах на перекладині. До того ж чемпіон світу. Зараз йому 32 роки. У нас кілька хлопців у такому віці. Ті, які коня крутять, вони ще старші. 30 років – узагалі звичайний коневик. У нас осіб п'ять-шість, які 30+, і вони на Кубках світу, чемпіонатах Європи завжди у фіналах. Звичайно, дивлячись який снаряд, фактура тіла, дуже важливо, що в тебе з головою.

Цікавий випадок: у нас нещодавно на Бундеслізі (комерційні змагання у Німеччині, – ред.) у 48 років виступав на кільцях Сергій Харьков. Йому дали вийти, коли ми вже знали, що наша команда недосяжна за очками. Спочатку я скептично до цього поставився і був проти, тому що, знаєш, ми виступаємо, намагаємося, а він у кінці буде зливати бали. Але потім, коли побачив цю школу СРСР, така лінія, ти на нього дивишся і розумієш – нереально круто. У результаті залишився в повному захваті. Коли оголошували "а зараз 48-річний спортсмен, триразовий олімпійський чемпіон", то весь зал на нього перемикав увагу – це круто, але я так не хочу (сміється).

- У тебе вдома мопс. Коли він з'явився?     

112.ua

Узяли відразу після Олімпіади в Лондоні. Кішок не люблю, а мопси з дитинства подобалися. У захваті від них. Якось у Донецьку ще, біля залу майданчик величезний був для ярмарків, і там відбувалася чи то виставка собак, чи то й зовсім мопсів. У цей момент ми виходили неподалік гойдатися, і я на них дивлюся – вони такі смішні - відразу любов! Потім я задовбав батьків, і ми купили. Коли був зовсім маленький, у нас жив ротвейлер, але його зовсім не пам'ятаю, тому мопса вважаю своїм першим собакою.

- Судячи з того, як ти шукав місце нашої зустрічі на Воздвиженці, Київ ти знаєш погано.

Я тут вже 9 років, але міста зовсім не знаю. Дуже погано орієнтуюся насправді. Після переїзду до Києва навіть перші кілька років губився в метро. Уяви, я на цих двох станціях постійно бував, з тренування і додому, і міг вийти не на той бік, потім у мене такий ступор. Дзвонив другу своєму. Кажу: "Сеню, алло, бачу це і це", а він мені: "Ти не туди вийшов. Заходь туди-то, йди наліво, йди направо".

Звичайно, вже знаю краще, ніж раніше. А на Воздвиженці взагалі вдруге в житті. Тут красиво!

- Ми з тобою спілкувались, і я зрозумів, що менеджера, який вів би твої справи, у тебе немає, все сам. Чому так?     

Не знаю. Складно знайти розумну людину. До мене підходили хлопці: "Ой, ми там такі-то менеджери, представляємо таких ось спортсменів, хочеш і тебе візьмемо?" Питають, чи були в тебе якісь спонсорські контракти. Відповідаю, що з останнього за Олімпіаду в Ріо "Парі матч" мені 20 тисяч доларів заплатила. Вони здивувалися, мовляв, це якісь космічні суми, і кажуть, що ми ще так не працюємо. Якщо б він був у шоці, але сказав, що треба до цього прагнути, – це одне, а так навіщо воно мені?       

- Отже, соцмережі сам ведеш?

Так! Окрім того, що зламали сторінку в "Інстаграмі", взагалі все добре. Торік, у грудні, виїхав із друзями на чай. Повертаюся ввечері додому, вже лягаю спати і кладу телефон на тумбочку. Потім бам – повідомлення приходить: спроба злому "Інстаграму", підтвердіть. Я швидко заходжу, але все одно запізно. І вмить ще одне повідомлення: ми тебе зламали, плати гроші. Дуже шкода, що втратив старий профіль. Там багато крутих моментів було, і з Олімпіади зокрема.  

- Український плавець Мишко Романчук нещодавно розповів про Мілан: що в цьому місті всі люблять і плавання. І на вулицях його впізнають частіше, ніж в Україні. Є таке місто або країна, де гімнастів знають так само добре?

Так одразу і не скажеш. Минулого року літав до Токіо, і мене впізнали: гуляли по місту, зайшли в магазин, підбігли японці, мовляв, ой, Верняєв, прикольно, можна сфотографуватися. А так, наприклад, в Італії у гімнастів у "Інстаграмі" є профілі, де у хлопців півмільйона підписників, до мільйона - у дівчат, тому що колись у них на телебаченні було реаліті-шоу, де знімали буквально кожну деталь їхнього життя. Грубо кажучи, "Дом-2" у спортивній гімнастиці.  

- А в Києві тебе впізнають?

Після Олімпіади вже частіше. Точніше, раніше зовсім не впізнавали, а зараз ситуація змінилася. Вчора заїхав на заправку, виходжу, а до мене чоловік звертається, просить про фото, але все одно впізнають не так, як за кордоном.

- Нещодавно ти уклав парі з росіянином Микитою Нагорним, який на Олімпіаді в Ріо взяв срібло. Ви обоє повинні підвищити складність своєї бази на півбала до Чемпіонату Європи - 2019. За рахунок чого ти можеш поліпшити свою програму на коні, і на що посперечалися?

За рахунок нових елементів. Я так хвацько посперечався. Якраз чотири десятих – це реально, що я можу додати, а ось п'ять – дуже важко. Потрібно ще щось вчити, але зате цікаво. Посперечалися на навушники AirPods. Розіграємо їх серед уболівальників.

- На початку року трапилася неприємна історія з погрозами після твоєї фотографії саме-таки з Нагорним. Швидко все стихло, і ще щось подібне було за цей час, наприклад, після цього парі?

Фото з відкритих джерел

Перші півроку після Олімпіади був такий хайп, коли багато писали, а потім все заспокоїлося. Але взагалі, якщо ти почитаєш коментарі під недавнім привітанням того ж президента, там почнеться: "О, сепар" і в такому ключі. Багато диванних експертів, які поливають дуже сильно.

- Ти пристрасний фанат "Шахтаря". Пам'ятаєш, коли вперше потрапив на стадіон у Донецьку?

Так, щоправда, не пам'ятаю, який був рік і з ким грали. Поєдинок відбувався на стадіоні "Шахтар". Там, де терикон біля стадіону, з якого наші чоловіки колись дивилися матчі. А в Донецьку востаннє був на "Донбас арені", коли "Шахтар" обіграв "Динамо" з рахунком 1:0.

- Хто прищепив любов до футболу?

Дід. Він був затятим фанатом. Завжди з абонементами на цілий сезон. Вони купували своєю компанією. Оскільки ми жили разом, то мені передався цей потяг.

- Дружиш з кимось із команди?

Добре спілкуюся з багатьма: з Андрієм П'ятовим, Тарасом Степаненком, Яриком Ракицьким. З молодими хлопцями теж знайомий. Ми не найкращі друзі, але практично всіх знаю.

До того, як знявся у проморолику (презентація форми "Шахтаря" на сезон 2018/2019, – ред.), про квитки просив Андрія П'ятова, а зараз познайомився з начальством. Мені сказали: якщо хочеш ходити на матчі – пиши, і з тих пір жодного разу не відмовляли. До Одеси на Суперкубок узагалі з командою на літаку літав. 

- Тобі сподобалося, як Київ прийняв "гірників" у матчі з "Ліоном"?

Неймовірно! Не беручи до уваги цього банера, 39 тисяч людей - всі кричали. Єдине, відмінності все одно є між "Олімпійським" і матчами у Харкові. Коли останні хвилини, трибуни повинні кричати, як божевільні, і гнати команду вперед, а в Києві якось спокійно було саме наприкінці. У Харкові, напевно, ближче приймають. 

Фото з відкритих джерел

- Про що говорить той факт, що "Динамо" наступного дня зібрав у кілька разів менше вболівальників на "Олімпійському"?  

По-перше, просто весь київський Донецьк з'їхався на матч. Коли я паркувався біля стадіону, переважна більшість машин навколо була з номерами "АН", а решта - з київськими, можливо, частина з них – ті, хто вже перереєструвався.  

А чому було менше людей? Все-таки є різниця між "Яблонцем" і "Ліоном". Люди хочуть подивитися серйозну гру.

- А різниця в маркетинговому підході зіграла роль?

Я бачив промо до матчу "Шахтар" - "Ліон" - дуже красиво, але просто "Динамо" грає вдома. Їм за фактом не потрібно робити шаленого маркетингу. Люди повинні ходити, якщо вони справжні фанати. Ось як, припустимо, ультрас. Це вболівальники! 

- УЄФА перенесла цей поєдинок у столиці через воєнний стан у Харкові.  Хоча там все спокійно. На твою думку, це в європейських кабінетах сидять боягузи чи у нас у головах за чотири роки конфлікту атрофувалося відчуття страху?

Це не у нас, а насправді в них. У нас у березні проводиться Ukraine International Cup, і раніше приїжджали гімнасти з багатьох країн. Зараз практично нікого, тому що всі дивляться ЗМІ, цей довбаний телевізор, де показують, що у нас війна, розбрат, апокаліпсис в Україні. Тільки всі думають, що це по всій країні.

Я навіть сам підходив до хлопців і питав: "Ти б не хотів приїхати до нас на турнір?" Він каже, що хотів би, і питає: "Як там у вас". - "Та в Києві взагалі все спокійно. Столиця за 700-800 кілометрів від Донецька і Луганська. У нас все спокійно". А вони мені: "Ой, а нас там федерація не відпускає" або щось ще. Це величезний фактор, який впливає.

- Ти взагалі розбирався чому запровадили воєнний стан?

Не хочу лізти туди. Я не політик. Якщо лізти в політику, то можна бовкнути зайвого, а у нас у країні "свобода слова" – говорити нічого не можна.

- Отримаєш коментар у Facebook?

Коментар у Facebook – це добре, а можна ж ще щось інше отримати, тому я краще помовчу.  

- Через 9 років життя в Києві як ти себе ідентифікуєш: я – киянин або я – донеччанин?

Ніколи не буду киянином, я донеччанин. Просто тут живу. Зараз це мій дім, найімовірніше, і далі залишуся тут, але в серці я донеччанин, люблю це місто – це мій дім. Я вважаю, час вже з цим зав'язувати і повертатися. Знаєш, як кажуть, завжди комусь треба переступити через щось, щоб все було добре. Потрібно двом сторонам вирішувати це питання, щоб все це нафіг закінчувалося, і країна нормально відновлювалася після цієї розрухи і жила далі. Зрозуміло, що гівна вже накоїли дуже багато: і там образа, і там образа, але якщо це продовжувати, до кращого, напевно, це не призведе. Просто потрібна людина, яка це закінчить – от і все.

- Давай далі говорити про хороше. Під час відновлення після травми ти частенько грав у приставку. Скільки часу проводиш за цим заняттям?

Не так багато. Часу особливо немає. У мене приставка зараз на базі, додому ніяк не заберу її. Буває вдень між тренуваннями або сплю, або тоді граю. Переважно в FIFA. Можемо з пацанами ввечері після тренування зібратися і влаштувати турнірчик на чотири-п'ять осіб. Це якраз години на три, час убив, відпочив і пішов спати.   

- Судячи з "Інстаграму", тобі подобаються швидкі машини. Зараз у тебе Porsche Macan. Ти його якось тюнінгував?

Ні, колір тільки поміняв, плівку наклеїв.

112.ua

- Як тобі дісталася ця машина?  

Після Ігор у Ріо на призові гроші купив. До цього їздив на Ford Fiesta.

- Кататися по Києву виїжджаєш?

Так, можу іноді: або коли зовсім сумно, чи гарний настрій.

- Що скажеш на рахунок обмеження швидкості?

Ніхто ж не дотримується цього обмеження. Я розумію, якщо б це обмеження зробили політики і першими показали приклад, як їздити з такою швидкістю. Тоді вже, вибачте, треба всім дотримуватися. А так виходить, вони по Столичці під мигалочки зупиняють рух, мчать собі, а ми повинні 50 км/год їздити? Тобто без проблем, якщо раз, і все, а якщо вибірково, то що за несправедливість.

- Є на прикметі тачка, на яку дивишся і кажеш – хочу? 

У захваті від американських машин. Dodge Charger, Challenger. Jeep Grand Cherokee – вже років сім моя слабкість. Розумію, що це та машина, яку, якщо купиш, то не продаси її нікому в нашій країні. Це ж пожирач бензину, але я балдію від неї. Там є різні модифікації. Останній, який випустили, – взагалі ракета. Там 700 кінських сил!

Розмовляв Максим Шилін

Попередні випуски:

Андрій Шевченко: Пообіцяв вивести Україну на наступний Чемпіонат Європи, тому що немає іншого виходу

Олександр Долгополов: Бувало, ганяв і 345 км/год на своєму Nissan GT-R

Жан Беленюк: Може, Порошенко зробить щось, і я скажу – він красунчик капітальний, і мені не буде сенсу йти в політику

Михайло Романчук З російською плавцями в клубі ладнаємо, буває, жартуємо про політику

Олександр Усик: Мені не подобається політика, тому що там багато брехні і лицемірства

Ольга Харлан: Судячи з зимової та літньої Олімпіад, стає зрозуміло, що коїться в нашій країні

Олена Підгрушна: Комусь просто захотілося зробити скандал в українському біатлоні

Олександр Шовковський: Вирішив навчитися стріляти, коли чотири роки тому почалися всі ці події в країні

Сергій Стаховський: Спорт поза політикою? Хе...ня це повна – спорт і є політика!

Еліна Світоліна: Доходи від спонсорів вже наближаються до розміру призових, але це не головне

Слава Медведенко: Політики повинні мовчати, якщо вони нічого не зробили для спорту

Іссуф Санон: Коли потраплю до залу слави NBA і зберу 25 млн підписників, можна буде подумати про зіркову хворобу

Ганна Різатдінова: Хочу поїхати у штабі національної збірної на Олімпіаду-2020 в Токіо

Олексій Лень: Одного разу батько відвів мене в шахту і сказав: "Не будеш старатися - залишишся тут працювати"

Руслан Ротань: "Дніпро" фактично зник унаслідок політичних проблем президента клубу

Леся Цуренко: Дозволила собі бути лихою, впертою, мерзенною і нестерпною на корті

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Загрузка...

Віджет партнерів

d="M296.296,512H200.36V256h-64v-88.225l64-0.029l-0.104-51.976C200.256,43.794,219.773,0,304.556,0h70.588v88.242h-44.115 c-33.016,0-34.604,12.328-34.604,35.342l-0.131,44.162h79.346l-9.354,88.225L296.36,256L296.296,512z"/>