Скоро електрокари в Україні стануть такою ж проблемою, як і "євробляхи"

Нардеп, відомий фінансист Віктор Пинзеник у "Великому інтерв'ю" оцінив держбюджет на 2019 рік, вплив воєнного стану і тиск держборгу на економіку країни, а також причини того, чому Україна не може так просто вийти із затяжної кризи і повернути економіку до стійкого зростання

Скоро електрокари в Україні стануть такою ж проблемою, як і "євробляхи"
Віктор Пинзеник 112.ua

Віктор Пинзеник

Народний депутат

Нардеп, відомий фінансист Віктор Пинзеник у "Великому інтерв'ю" оцінив держбюджет на 2019 рік, вплив воєнного стану і тиск держборгу на економіку країни, а також причини того, чому Україна не може так просто вийти із затяжної кризи і повернути економіку до стійкого зростання

Кужеєв: На черзі новий випуск "Великого інтерв’ю з великим політиком". Двічі міністр фінансів, міністр економіки, народний депутат семи скликань, враховуючи нинішнє, Віктор Пинзеник.

Країна починає вчитися жити за воєнним станом. З якими економічними результатами, на вашу думку, ми вийдемо на завершення цієї 30-денної дистанції, воєнного стану, в кінці грудня? Які ви бачите ризики в економіці через запровадження воєнного стану?

Пинзеник: Треба зрозуміти, про що йдеться, коли говориться про воєнний стан. Воєнний стан означає введення систем якихось додаткових дій, нехарактерних для звичайного режиму. Але якісь особливі дії не введені. Указ президента і закон, який схвалив цей указ, передбачає тільки право за певних обставин введення певної системи обмежувальних заходів і специфічних дій, які стосуватимуться десяти областей України. І це залежить від того, яким чином буде розвиватися ситуація. Може статися так – я сподіваюся, – що ніяких особливих заходів, крім тих, які належать до оборонної сфери і про які ми не знаємо, введено не буде. Я не очікую якогось особливого впливу цього рішення на стан економіки, тим більше що не треба забувати, що ми перебуваємо в стані бойових дій не з сьогодні. Це триває вже четвертий рік. Звичайно, воно впливає на економіку, але це рішення якогось особливого впливу на ситуацію мати не може.

- Нацбанк на бачить ризиків для безперебійної роботи банківського сектору. Ми це чули під час зустрічі голови НБУ Смолія з представниками 40 найбільших банків України. Він сказав, що ліквідність банківського сектору становить близько 75 млрд гривень, що є достатнім рівнем для належного, безперебійного функціонування системи. Банкіри тоді на цій зустрічі поговорили, розійшлися, і потім на обмінниках курс зріс. 

- Зростання курсу відбулося на 1,3%. Сказати, зв’язано це з цим рішенням чи ні, я не можу. Можливо, воно мало певний вплив на курс. Але ви згадали цифру ліквідності, то я б сказав, що це зайва ліквідність. Швидше за все, тут причина росту курсу, бо зайва ліквідність – це кількість вільних коштів, які є на рахунках комерційних банків України, тобто ці кошти можуть впливати на обмінний курс. Якщо ми пригадаємо деякі ситуації, які трапляються в нас щорічно в кінці грудня, коли раптом починають згадувати, що кінець року, і фінансувати всі видатки, і зростає кількість грошей в банках або так звана ліквідність, то в нас кілька років підряд зростає курс долара. І це не тому, що зима, а тому що є специфічні речі, пов’язані з виконанням бюджету. Я добре пам’ятаю зі своєї роботи, що 30 грудня починаються дзвінки в Мінфін: "Скажіть, будь ласка, а чи буде 32, 33 грудня?" Бо виявляється, що 365 днів декому мало, щоб використати кошти, передбачені законом про бюджет.

- Перший заступник міністра аграрної політики і продовольства написав в "Економічній правді": "Силами працівників міністерства провели суто обивательський моніторинг ситуації в роздрібних мережах у різних районах столиці, і не зафіксували атипових сплесків попиту. Пропозиція продуктів значно перевищує попит. Підстав для занепокоєння немає, і, судячи з суперраціональної поведінки споживачів, ніхто з цього приводу і не турбується".

- Я не знаю, про що йде мова. Я не бачив десь черг в магазинах, щоб щось скуповували. Ми в стані бойових дій живемо не перший рік, і я не бачу причин, чому зараз мало б щось змінитися. Тим більше що ніяких додаткових обмежувальних дій вжито не було, і сподіваюся, що і не буде.

- В 2014-му році президент пояснював, чому не можна запроваджувати воєнний стан на цей період, мовляв, зупиняється вся зовнішня фінансова допомога. Нині дискусія навколо того, чи замре фінансова допомога від МВФ – 3,9 млрд дол. Розраховували отримати перші 1,5 млрд до кінця року. 

- Ми почули роз’яснення МВФ з приводу того, що юридичних обмежень на співпрацю з країнами, в яких оголошено воєнний стан, немає. Надання допомоги залежить виключно від економічної політики, від економічних дій, з якими пов’язано надання чи ненадання підтримки з боку МВФ. Треба врахувати ще одну обставину – дуже важко судити інколи про рішення, які доводиться приймати в подібних ситуаціях. Я не вважаю, що деякі речі мають бути предметом публічних дискусій. Ми говоримо про речі, пов’язані з безпекою і обороною країни. Ми все не знаємо. Бо це будуть знати тільки люди, які займають вищі пости в країні. Є речі, які не можуть інколи обговорюватися, тому ми повинні покладатися в деяких випадках на позицію людей, які приймають такі рішення, бо це дуже відповідальні рішення. І якщо президент і військова група, яка входить в Раду безпеки, вважає це необхідним, треба цю позицію підтримати. Мова йде про на право введення тих чи інших дій.

- Дійсно, у МВФ нема таких юридичних заборон. А як запровадження воєнного стану позначиться на виконанні державного бюджету? 

- Цьогорічного?

- Так.

- Бюджет не буде виконаний, за доходами. Але ніякого відношення до цього воєнний стан не має. Якщо ви піднімете мої пости задовго до цього рішення, то я говорив, що бюджет не буде виконаний. Одна з причин – це те, що коли розглядався цьогорічний бюджет у парламенті, домалювали доходи. Доходи, які нереально отримати. Домалювали 30 млрд гривень і трошки менше до цієї цифри, бюджет за доходами не буде виконаний. Але це не є вплив воєнного стану. Вчора я дивився оперативні дані – зараз динаміка навіть дещо краща, ніж була в жовтні цього року.

- Для чого домалювали дохідну частину? 

- На жаль, багатьох політиків цікавить не те, що домальовують, бо це дає право показати, які ми турботливі до наших українських громадян, і це дозволяє нам збільшити видатки. Видатки, які не мають реального підґрунтя, які заставляють країну лізти в борг, які потребують позик. Проблема, яку переживає зараз країна, – це серйозна боргова криза, в тому розумінні, що країна стикається з серйозними проблемами запозичень. Так от, такі дії нічого доброго не приносять, хоча багатьом з наших громадян інколи це подобається. Бо, виявляється, є такі виразники їхніх інтересів, які не сплять, ночами готові працювати, але думають про них. Так от, така турбота добром не обходиться, для тих же громадян, про яких нібито піклуються.

- Виходить, крім проблеми боргової, є проблема фаховості тих, хто ухвалює рішення? 

- Мені важко сказати, чому віддати пріоритет. Фаховість, безумовно, важлива річ. Але більш важлива річ – мораль. Бо якщо є моральні речі, моральні якісь устої у політиків, то фаховість можна набути. Цього можна навчити. Але, на жаль, багато політиків, стаючи політиками, вважають себе видатними і неперевершеними. І вчитись – це "не царське діло". Тому дуже багато рішень приймається за принципом "спочатку ріжемо, а потім рахуємо". На жаль, в нас часом навіть і не рахують.

- Має ж бути якась фахова команда, яка спрямує когось у вірному керунку?

- Мені не раз доводиться вести розмови по залу з приводу тих чи інших рішень – і мені інколи важко найти розуміння чи підтримку в тих чи інших речах. Я недавно був у школі і вийшов з досить добрими настроями і думками. Яка благодатна аудиторія: вона хоче чути, готова слухати, що відрізняє склад українського парламенту від рядової української школи. Це проблема всіх нас, коли ми мусимо думати, кого ми делегуємо. Це не є нагорода, це не є річ, яку може будь-хто виконувати. Вона потребує і фаховості в тому числі. І ще дотримання людиною моральних цінностей – на першому місці.

- Ви підтримуєте думку і твердження про те, що в парламенті повинні бути економісти, юристи і дипломати?

- Ранній Пинзеник, можливо, так би і сказав. Але більш важлива мораль, моральні цінності. Там людина має відчувати, що вона не одна. Це специфічна робота – робота на користь всіх громадян. Ти мусиш бачити, що поряд з тобою люди, 42 мільйони. На жаль, ми дуже часто стикаємося з явищами, коли приймаються рішення у власних інтересах. А якщо, не дай бог, якесь рішення зачіпає особисті інтереси політика, то хай хоч земля буде горіти під ногами – він буде боротися проти цього рішення. Та ще й буде залучати на підтримку Конституційний суд України.

- То до розмови про відмінність між політиком і державником?

- На жаль, більшість політиків після приходу до влади думають, як прийти знову до влади. Бо якщо говорити про державників, то вони дбають про країну, про майбутнє, а не думають про свою посаду. Політики дуже часто звертаються не до громадян, а до електорату, "шановні виборці". Дуже часто і електорат реагує на гарну обгортку, в якій цукерки навіть немає. Ми всі повинні нарешті перестати бути електоратом. А ставати громадянами країни.

- Що б нинішній Пинзеник міг порадити Пинзенику ранньому? 

- Життя завжди мудріше за наймудріші голови. Життя – це завжди хороший вчитель, якщо є учень. Я завжди раджу вчитися все життя. Немає меж досконалості і немає людей, які знають все. До кінця життя треба знаходити рішення кращі, ніж вони є. Але це бажання має переслідувати не одну людину, а абсолютну більшість політиків. Я багато речей і досі не знаю, але я стверджую, що я завжди в них розберуся. І ще важливо для всіх сфер життя, в першу чергу для школи, щоб ми вчили людей логіці, логічному мисленню. Не набивали їх, як ящик, масою знань. Бо я дітей не вчу – я заставляю їх говорити разом зі мною. Заставляю їх думати. Є дуже серйозна вада української освіти, я це бачу і в університетах, і перші заняття в мене проходять з великими труднощами, бо студенти бояться говорити. Їх не вчать говорити. Бо якщо люди навчаться бачити причинно-наслідкові зв’язки, то вони завжди зуміють розібратися в будь-чому, завжди будуть обґрунтовувати те чи інше рішення. У нас у всіх є голови. Я переконаний, що абсолютна більшість тих голів здатна думати. Але це процес, якому треба вчити. Коли у людей є відчуття, що хочуть чути їхню думку, – вони починають шукати рішення. Тому важливо це починати з пелюшок. Причому вчити не тільки логічного мислення, а вчити моралі, справедливості. Неприйняття неправильних, аморальних поступків має формуватися до зрілого віку, щоб людина входила у життя і ніколи не проходила мимо несправедливості.

- А як же бути з "я начальник – ти дурак"? 

- Це система, при якій нема прогресу. Це означає, що решта – сліпі виконавці. Талановитий керівник завжди буде шукати мудрих, талановитих людей. Керуючи якимось колективом, ти не здатний знати всіх. Ти мусиш делегувати повноваження людям, які здатні ті чи інші сектори вести. Тому ця фраза означає, що начальник дурак.

- Ми знову побачили, що бюджет – це всенощна, що голосування рано-вранці. Це через те, що наступного року вибори, чи, можливо, це вади коаліційності? Чи олігархи не домовилися вчасно?

- Не бюджет був причиною затримки – він був готовий. Його можна було б голосувати навіть вдень. Але під питанням були податкові закони – зміни до податкового законодавства, які не були готові на той момент. Збагнути логіку такого нічного голосування не можна. Нічим це не відрізняється від новорічної ялинки. Яка різниця – голосувати 30 грудня зранку чи 23 листопада? Але коли мова йде про такі важливі документи, не можна це робити поспіхом. Я признаюсь, що я і досі не знаю все, що ми проголосували в законі про податки. Я деякі речі виловив, але як можна виловити, коли документ потрапив тобі в руки "гарячим", в момент голосування? Документ, в якому 600 правок, ти повинен освоїти щойно видали. Це неможливо зробити, тому і з’являється повно неприємних сюрпризів. Я розумію, що є проблеми, пов’язані з тим, що в країні хотіли б отримати позитивний сигнал з точки зору отримання грошей, але б нічого не змінилося, якщо хоча б раз депутати прийшли і проголосували би в п’ятницю. Те, що відбулося в момент голосування за воєнний стан, то я такої кількості народних депутатів у залі ВР не бачив. Я почувся дискомфортно, бо дискомфорт був викликаний гулом в залі, який був зумовлений унікальною присутністю депутатів. Тому краще приймати все-таки на свіжу голову. Я не пам’ятаю, щоб раніше такі процеси були. Було в бюджетному комітеті – працювали цілу ніч, узгоджували позиції. Але парламент працював наступного дня. Все-таки такі документи потрібно приймати на свіжу голову.

- За 28 років незалежності лише два бездефіцитні бюджети – 2000-й і 2001-й. Чому?

- Один точно я знаю, 2000-й, другий – я не впевнений. Причина дуже проста – приперло. Ситуація була подібна до нинішньої, але значно меншої гостроти. Вона була пов’язана з необхідністю отримання коштів, допомоги, бо в 2000-му році Україна пережила технічний дефолт. Тому умовою отримання підтримки був бездефіцитний бюджет. В історії України було кілька випадків, коли правильно реагували на ситуацію. В нас ніколи не було такої затяжної бюджетної кризи, яку ми переживаємо зараз. Хоча і починалася вона не як бюджетна. В 2008-2009 році криза почалася як валютна і банківська. На жаль, вона переросла в бюджетну і боргову кризу, хоча могла і не ввійти в цю кризу. І, на жаль, прориву в її рішенні нема. Хоча останній час борг до ВВП зменшується, і навіть дефіцит – в зв’язку з тим, що частина дефіциту, пов’язана з порятунком банків, з "Нафтогазом", відпала. Я цього року не бачив ні одного мільярда гривень на ці цілі, на відміну від попередніх років. Тому є певний прогрес. Але ми не мали такого боргу раніше. Борг би заставляв нас трохи інакші рішення приймати, важчі, але кращі для того, щоб Україна одужувала і забезпечувала прогрес в економічному зростанні.

- Можливо, не сильно і припекло? На щось сподіваються?

- Я не прихильник тих речей, коли треба діяти, коли припече. Треба уникати таких речей. Бо припече все одно. Неможливо обманути економіку. За це доводиться розплачуватися. Як не обманювали курсом 8 гривень – розплата настала. Правда, розплата настала не тоді, коли народжувалася причина, а через кілька років. Фахівці це бачать. Ми приречені зробити ті речі, про які я говорю десяток років. 

- Субвенція з державного бюджету місцевим бюджетам на будівництво мультифункціональних майданчиків для занять ігровими видами спорту – 200 млн. Субвенція з держбюджету бюджетам міст обласного значення і райцентрам на будівництво нових і реконструкцію і капітальний ремонт спортивних 50-метрових басейнів – 200 млн. Це не хабар напередодні виборів?

- Я можу доповнити це. Придбання спортивних курток, бійцівських килимів. Не в бюджеті, а в деталізованих документах – ремонт санвузлів. Але це і в цьогорічному бюджеті є. Я не в захваті і не хочу сказати, що мене радують окремі положення цього закону. Це явище, яке переслідує нас не перший рік. Навіть коли мені доводилося самому доповідати бюджет, то доводилося зціпити зуби і ковтати те, що я б ніколи не хотів бачити в бюджеті. Але тут доводилося знаходити допустиму грань – чи ти вправі це ковтнути, щоб прийняти правильні інші речі, чи ні? На жаль, ці речі є і в цьому бюджеті. Така річ, як кошти на оборонку, – я не розумію їх. Якби вони йшли на Міноборони – я б це сприйняв. Бо Міноборони є замовником певних речей, військової техніки. А коли дають невідомо на що…може, це на танки, щоб хтось збудував. Але ці танки стануть власністю того, хто їх зробив, а після того їх треба купити армії. Так що, ми два рази будемо за це платити? Таких статей можна і інакших знайти. Бюджет приймався в умовах реакції на дві серйозні проблеми. Перша – вибори. Це означає, що дух популізму перемагає. Друга – загроза не отримати кошти МВФ. І одна з речей, позитивних, що популізм не зіграв таку роль, яку він завжди грав. Підтвердженням цього є, що я не пам’ятаю в історії України ситуації, коли б за кілька місяців до виборів приймали б рішення про підвищення ціни на газ. Це рішення відноситься до класу непопулярних – політики взагалі не хочуть таких рішень приймати, а тим більше напередодні виборів. Але переважило те, що без співпраці з МВФ ми могли би отримати дуже серйозні наслідки. Я радий тому, що популізм не зіграв провідної ролі, хоча є багато таких речей в бюджеті, що я б не хотів, щоб вони там були.

- Тобто МВФ змусив наступити на горло цій популістській пісні? Інакше цього підвищення би не було?

- Бюджет не схвалює МВФ. Треба ж знайти голоси в парламенті. І треба, щоб хтось вніс. І внесли, і підтримали це в парламенті. Ми ніколи раніше не відчували проблем з обслуговуванням боргів, тому що дуже легко позичали кошти. Мені доводилося це робити, і ніколи про це телебачення не говорило. Без проблем ми виходили на зовнішні ринки і позичали. Ми не можемо зараз вийти. Або, якщо вийдемо, – це дуже дорого обійдеться. МВФ – це специфічний інститут. До нього звертаються тоді, коли решта відмовляють вже. Коли нема де позичити. Коли простежити не тільки за зовнішніми позиками, а і внутрішніми, то є проблеми. Кожного тижня на внутрішньому ринку Мінфін стикається з серйозними проблемами – позичити гроші. Ми мусимо вирішити фундаментальну проблему, яка породжує цю нездорову ситуацію. А ця проблема лежить в дефіциті бюджету. Ми маємо перестати жити з таким дефіцитом. Якби це було в 2005-му році, я б так тривогу не бив. Бо тоді країна не мала боргів. Тоді борг вимірювався десятками мільярдів, а сьогодні трильйонами. І сьогодні обслуговування боргу в бюджеті наступного року – 145 мільярдів гривень. Це тільки на сплату відсотків по боргах. Це більше, ніж виділяється Міноборони.

- Проблема репутаційних втрат, можливо, тут теж не остання, коли вже ніхто не позичає і тільки доводиться йти до МВФ?

- У кредитора дуже раціональна поведінка. Ви готові позичити комусь гроші, знаючи, що він не працює і не збирається працювати? Тому цей специфічний кредитор так просто нічого не дає. Він хоче переконатися, що ви гроші повернете. Тому він і говорить про умови, якісь зобов’язання уряду, при яких він готовий дати кредити. Прикро, що ми доходимо до такої ситуації, але раз вже дійшли, то ми вимушені шукати таку підтримку, бо з точки зору світової спільноти той інститут є сигналом для інших. ЄС прямо прив’язує свою допомогу до кредитів МВФ, приватні позики теж прив’язані. Мінфін вийшов на ринок недавно, зразу, як тільки почули позитивний сигнал. А такий позитивний сигнал підтримки дуже важливий, бо не може економіка жити без якоря. Таким якорем є якась прогнозована ціль і прогнозованість обмінного курсу. Якщо в нас є проблеми з коштами, а це в першу чергу не бюджетна проблема, коли я говорю про кредити МВФ, а проблема обмінного курсу. Це проблема другого балансу, так званий баланс зовнішніх платежів – платіжний баланс. Ми не можемо, щоб економіка опинилася в ситуації, коли неможливо оцінити результати діяльності. Бо в такій ситуації інвестор не входить в країну.

- Міністр фінансів Маркарова назвала виплату боргів наступного року викликом для держбюджету.

- У нас що не рік, то виклик. Ми вступили в епоху дуже серйозних викликів, на які можна дати відповідь. З точки зору фахівців це не є ситуація, з якої нема виходу. Але треба розуміти причину і треба не боятися говорити з суспільством про ту причину і ті рішення, які в цій ситуації треба приймати. Це потребує цілої низки рішень, бо якщо говорити про бюджет і зачіпати тільки видатки, не проводячи інші дії, то це важко сприйметься суспільством і цього буде явно недостатньо, щоб поставити країну на дорогу стабільного і швидкого економічного зростання.

- От є розмови про дефолт. А тут ще воєнний стан, і є загроза, що можна під цей шумок оголосити і дефолт. 

- Ну і що? Ну, оголосили. В 2015-му році був технічний дефолт, бо реструктуризація боргів – це теж дефолт. Воно дає відповіді на проблему? Від того ми перестали жити в борг? Це проблема не дефолту, а дефіциту. Від того нам простять борги? Ні, не простять. Так звані реструктуровані нам ніхто не списав. Їх доведеться віддавати. За моїми оцінками, цього року ми виконаємо всі технічні параметри для того, щоб через два роки почати виплачувати борги. Але за то ми отримаємо погану мітку на країні. Те, що ви називаєте репутаційним ризиком. Дехто каже: давайте конфіскуємо або найдемо скарб Полуботка – я не проти. Але ми його проїли, а проблеми не вирішили. Тому воно нічого не дає, тільки створює ілюзію. Любиме дітище багатьох українських політиків, такими ілюзорними рішеннями годувати країну: знайшли, забрали, і всі проблеми вирішені. Ні. Вирішення проблем потребує рішень, інколи непростих, непопулярних.

- А новітнім золотом Полуботка можуть стати гроші Януковича? 

- Так і пробували робити. Знайшли – добре. Треба всі нечесно нажиті або злочинні гроші повернути в бюджет. Але це вирішує проблему тільки на один рік. Планова "дірка" бюджету наступного року – 90 млрд гривень. Це 3 млрд з гаком доларів. Закрили цю дірку якимись грошима. А наступного року чим закривати треба? Проблема не в одному ж році. Коли ми говоримо про баланс країни, про бюджет, ніколи не можна мислити одним роком. Обов’язково думай про речі через рік-два-три. Ти не будеш при владі, але ж країна буде, і громадяни будуть. Ти маєш думати про те, чи комфортно буде жити громадянам через кілька років в Україні.

- А як допоможе запровадження в Україні трирічного планування бюджету? Що дасть середньостроковість бюджетування, яке планує втілювати Мінфін? 

- Нічого. Я казав це Мінфіну особисто. Моя позиція – ні тепло, ні холодно від цього рішення. За певних умов це було б добре рішення. Але я мрію, щоб в країні хоча б на рік бюджет утримався. Про які три роки ми говоримо? Три місяці – і в нас міняють бюджет. В недавні роки бюджет 13 разів протягом року мінявся. Про яку стабільність ми говоримо на три роки? Одна з прикрих речей, яка відбулася в останні роки, – руйнація елементарної бюджетної культури. Розуміння простої істини: перш ніж ви хочете роздати щось з ящика, подивіться, чи там є що роздавати. Чи роздаєте ви те, що є, чи роздаєте те, чого немає. Те, що відбувається з Мінфіном в інституційному плані, коли права і можливості цього інституту впливати на ситуацію в державі дуже обмежуються, а інколи й ігноруються, мене дуже хвилює. Мене хвилює те, що колись в парламенті бюджетний комітет виступав по кожному законопроекту. І говорив – збалансований цей закон чи незбалансований. В цьому парламенті такого виступу не було жодного разу. Ми мусимо відновити елементарну бюджетну культуру. Ми мусимо навчитися того, що роблять прості громадяни – вони живуть в рамках того, що заробили.

- Роман Шпек, голова Ради незалежної асоціації банків України, сказав: "Зважаючи на виклики рефінансування зовнішнього боргу, знову прийшов час говорити про традиційні виклики перед нашою економікою: боргове навантаження, торгівельний дефіцит, загроза розбалансування бюджету, цінова стабільність, відсутність внутрішнього підмурівку для активного економічного зростання, ускладненого демографічними тенденціями. Замість цього у нас досі триває боротьба не за реформи, а за пояснення того, чому ми ухвалюємо дивні рішення, що не збігаються з початковими планами або навіть спотворюють їх". 

- Якби оцінювати реформаторські зусилля в Україні по гаслах українських політиків, то ми найбільш реформаторська країна. Поки справа не доходить до рішень. Як тільки доходить до конкретних рішень – все пропадає. Ми повинні жити по засобах – підтримують всі. Але це означає, що треба скоротити видатки. Треба визначити, де їх скоротити. Як тільки ти називаєш, де їх треба скоротити, – драматично скорочується кількість прихильників такого рішення. Дехто переведе в площину боргів Януковича, дехто – в площину уникнення оподаткування. Правильно. Але це не дає відповіді на проблему, бо цього недостатньо. Ми не уникнемо скорочення видатків. Тут і суспільна думка не готова до подібного роду рішення. Але такі рішення потребують в першу чергу обмеження видатків не там, де найбідніші, а там, де ситуація значно краща. І це потребує вольового рішення, бажання його провести.

- Так коли ж його проводити, коли думки всі в наступних виборах?

- Тоді ми всі маємо задумуватися, кого ми делегуємо до прийняття рішень. Тих, хто постійно думає про своє місце в парламенті чи в іншому кріслі, чи тих, хто кого ви і я назвали державниками.

- Як ви для себе розумієте, що той чи інший законопроект є корупціогенним? 

- Я досить легко це бачу. Я знаю, де треба шукати. Якщо ви посуб’єктно звільняєте когось від податків – це є корупційний ризик. Один може продавати без ПДВ, другий – з ПДВ. Один ввозить без податків, другий – з податками. Основні зусилля останнього часу зосереджені на боротьбі з наслідками корупції: піймай злодія. Але якщо не викоренити причини, то вона завжди буде підживлювати схеми, зловживання і т. д.

- Напад російських військових на українські судна в Керченській протоці вплинув на зменшення курсу найліквідніших акцій українських кампаній на іноземних майданчиках. Разом з тим ринок акцій РФ відкотився, ймовірно, очікуючи запровадження Заходом нових антиросійських санкцій. Але ми бачимо, що світ не налякала ця історія з кораблями в протоці. 

- Світ не сприйняв це як внутрішній конфлікт – це конфлікт РФ з Україною. Російські літаки і кораблі стріляли по кораблях України. Це частинка в ланцюгу дуже серйозних подій, які відбуваються вже не перший місяць. Це не ситуація останнього місяця. Ми чули про арешт рибальських кораблів, про затримку торгових суден. Це удар по Україні, по її економіці. Але ми не настільки велика за масштабами економіки країна, яка може сильні масштабні речі спричинити для світової економіки.

- Як санкції проти Росії впливають на українську економіку? 

- Ми все менше і менше зв’язані з російською економікою. Проти нас оголошена не тільки традиційна війна, але і торгова війна, про що мало говорять. У нас є угода про вільну торгівлю з РФ. Ця угода забороняє встановлювати будь-які обмеження на торгівлю. РФ в односторонньому порядку заборонила ввезення товарів з України. Вона заборонила транзит в деякі інші країни. Це економічна війна оголошена і не перший рік триває. Тут є і позитив, бо це змусило багатьох наших виробників переорієнтовуватися на Захід. У нас експорт в країни СНД з 2013-м роком впав в 3,5 рази. А експорт в ЄС не впав, а виріс. Наша економіка шукає стабільні ринки збуту. Переорієнтація і те, що економіка реагує на такі речі, – це неминучий наслідок тих процесів, які відбуваються у нас в стосунках з РФ.

- Арбітражний суд у Парижі 26 листопада вирішив задовольнити вимогу про компенсацію збитків українського Ощадбанку – 1,3 млрд дол., спричинених анексією Криму. Росія сказала, що це рішення не визнає. Як ці гроші отримати?

- Це рішення буде виконано. Я вважаю, що треба з будь-якого приводу, де є проблема, – судовий позов. І відшкодування втрат, збитків. Звертатися до міжнародних судів. Те, що роблять компанії, і зобов’язана робити держава. Це тривалий процес, але розплата за дії, яке робить сьогодні політичне керівництво РФ, настане.

- Після рішення Стокгольмського арбітражу Газпром заявив про розірвання контрактів з "Нафтогазом". 

- Як жити з сусідом, який може тобі в будь-який момент прикрутити кран? Хіба це цивілізовані стосунки XXI століття? Тому Україна зробила правильний крок, припинивши купівлю російського газу. Ми ж не маємо проблем з газом сьогодні і не чуємо, що ми комусь заборгували. Я не бачу зараз ніяких ризиків з приводу зими, тому що запасів газу, які накопичені, 17 млрд куб., достатньо для проходження опалювального сезону. По статистиці, добовий відбір газу – 61 млн куб. метрів. Це менше 2 млрд на місяць.

- А якщо говорити про субсидії: Мінфін 1 січня цього року оголосив про поетапне запровадження монетизації субсидій. І третій етап – на рівні домогосподарств. Що не так із монетизацією?

- Не так, та ще й нема. Чому вона дуже важлива? Угоди, які є в ЄС і США, вимагають від нас створити конкурентний ринок. Тобто ринок, на якому не один монополіст "Нафтогаз", а десятки компаній, які торгують газом, і де люди мають можливість обирати.

- Таке реально?

- В світі таке ж відбувається. Дехто не помітив, що скоро буде два договори на електроенергію: один на саму електроенергію, а другий на доставку. Труба чи електрична мережа – монопольна. Але по цих проводах чи по газовій трубі газ може бути різний. Різні постачальники можуть бути. По електроенергетиці той крок вже зроблений. По газовому ринку те ж саме має бути. А для цього труба має бути відділена від постачання газу. Сьогодні в Україні вони в одних руках. На низовому рівні, в облгазах, труби і постачання теж в одних руках. Люди вже відчули переваги конкурентності, змагальності, коли в людей є вибір. Бо це заставляє виробника якимось чином спонукати вас купити. А це можна зробити або ціною, або якістю.

- Або змусити. Якщо ти монополіст. 

- Це те, що ми маємо сьогодні. Тому монетизація – один з елементів, який важливий для запровадження конкурентного ринку в енергетиці.

- Довго ще житиме "Роттердам+"? 

- Як тільки ті речі зробимо, відпадуть будь-які схеми, бо ціна буде встановлюватися ринком. Неможливо говорити про ринкову ціну, коли є один постачальник.

- Агентство Bloomberg констатує, що низький рівень зарплат, тривалий конфлікт з Росією, девальвація і стійка корупція стали причинами для трудової еміграції українців. В Польщі вже було побито історичний рекорд – там понад 300 тис. українців платять внески до Фонду соціального страхування. Ви бачите шлях, як можна порятувати український ринок праці? 

- Звичайно. Люди ідуть туди в пошуках кращих доходів. Ці люди дуже сильно допомагають і країні – вони переказують в Україну величезну кількість валюти. Вони підтримують національну економіку. Вони, звичайно, можуть повернутися в Україну, якщо в Україні буде економічний ріст, який базується на здоровій основі, на інвестиціях. Коли створюються робочі місця, будуються нові заводи і фабрики, і це створює попит на робочу силу. Коли починається змагання за людей. Польща зараз стурбована, якщо частина українців переїде в Німеччину. Тобто є проблема заповнення робочих місць. Основна фундаментальна причина лежить в бюджетній сфері. Тут найбільші ризики для інвестицій. Головна проблема, яку треба вирішити, – непрогнозованість цінова і курсова.

- В такому разі чому не виконується план приватизації? Це ж теж створення робочих місць?

- Це не зовсім створення, бо це об’єкт уже діючий. Є ризики великі в Україні, і треба, щоб хтось купував ці об’єкти. Тому кілька років підряд, на жаль, у нас планові цифри по приватизації не виконуються, бо це питання інвестиційного клімату. Коли є хороший інвестиційний клімат, не проблема продати об’єкт. "Криворіжсталь" була продана за 25 млрд доларів майже. Це показує, що діють прозорі, некорумповані схеми. Це ціна прозорих чесних стосунків. Цей об’єкт справді був проданий, а не подарований.

- Україна в рейтингу легкості ведення бізнесу Світового банку піднялася на 5 сходинок і зараз на 71-му місці. Умови ведення бізнесу в Україні і надалі є одні з найгірших в Європі. Рівень прямих іноземних інвестицій в Україну менше 2 млрд.

- Це одна з проблем – ведення бізнесу. Коли ми чуємо про випадки, коли раптом міняється власник, – такі речі відштовхують інвестора. Коли не знаєш, до якого суду звернутися, щоб прийняти рішення. Це одна з причин, чому інвестор не йде. І я не говорю про іноземного тільки. Іноземні інвестори за пів цього року надали 1,3 млрд дол. Це копійки. В основному це фінансовий сектор – 750 млн дол., і це, в основному, примусове вкладення, коли Національний банк змушує власників українських банків за кордоном рекапіталізувати свої банки. З іншого боку, я чую цифру від НБУ, що з України буде виведена шляхом репатріації прибутків іноземними компаніями сума, яка перевищує обсяг іноземних інвестицій. Це свідчення проблем. І на внутрішньому ринку ситуація не краща. На днях опублікована статистика, що інвестиції у нас виросли майже на 20% за 9 місяців, але подивимося трошки на інші цифри. Як виросли ціни на продукцію промисловості? На 18%. Ціни на будівельно-монтажні роботи виросли на 23%. Ці цифри говорять, що реального росту, на жаль, нема. Ми мусимо зрозуміти, що ніякі гасла не піднімають економіку, крім інвестицій. Якщо ми хочемо мати темпи не 2-3%, а 5-7%, то інвестиційне середовище має бути в країні значно кращим, ніж в інших країнах. В минулому році було повідомлення про те, що у нас зарплата в доларах виросла на 30%. Це не дає підстави говорити, що ми стали краще жити на 30%. Бо ми живемо в країні, де витрачаємо не долари, а гривні. Більш коректним є порівняння, коли оцінюють ситуацію по паритету купівельної спроможності для реальних оцінок. В Швеції, якщо я не помиляюсь, люди оплачують газ по 1500 дол. за 1000 куб метрів. У нас навіть після підвищення ціна не досягає такого рівня. Це треба враховувати в оцінці реального стану життя. Тому такі цінові порівняння робляться відповідними організаціями.

- В рейтингу особистих статків Україна посідає 123-тє місце зі 140. Кожен дорослий українець в середньому має 1563 долари депозитів і нерухомість. За даними Євростату, Україна далеко не найбідніша країна Європи. Найбільше зазнають ризику бідності в Болгарії, Румунії і Греції. Програма розвитку ООН крайньою бідністю вважає, якщо людина витрачає на день менше, ніж 1,99 дол. 

- Це, скільки ми дістаємо – є наслідок. Не проблема намалювати грошові знаки. Життя людей є похідним від економіки. Ми приблизно виробляємо 6000 гривень на одну людину в місяць. Більше розподілити неможливо. Для того, щоб наші громадяни отримували більше, економіка має бути зовсім іншою. Треба продукувати більше, бо гроші – це папір. Людина хоче піти в магазин, де її має зустріти товар. Але це дається тільки тоді, коли економіка росте. І тут ще одна проблема, яку ми переживаємо, – це невідповідність того, як ростуть соціальні параметри і економіки. Вони ж мають кореспондувати. Якщо економіка росте на 3%, то ми не можемо жити на 10% краще, бо економіка цього не дозволяє. Можна мінімальну зарплату зробити 10-20 тисяч, тільки від цього краще людям не стається.

- А як ви побачили виведення з тіні і легалізацію зарплат?

- Я не бачу особливого прогресу в цій площині. Хоча певний вплив мало підвищення мінімальних зарплат. Воно змусило частину тих, хто платив в конвертах, піднімати рівень легальної оплати. Але проблема залишається і досі серйозною.

- А от непорозуміння навколо підвищення ЄСВ? 

- Це непросте рішення, не тільки з точку зору того, що вводиться податок, який раніше не платився, на частину зарплати, а воно непросте в пенсійному плані. Яким чином рахувати потім пенсію людям? Якщо одна людина платить 22%, і їй це рахується як рік, а друга платить з частини заробітку 5%, і їй це теж рахується для підрахунку пенсії. Є серйозні речі, пов’язані потім з пенсійним забезпеченням, але, судячи з реакції, яку я чую в залі ВР, може статися так, що цей закон навіть не буде вноситися на розгляд.

- Як пояснити те, що минулоріч в Україні було 115 багатіїв, а зараз 135? Це ті, чий статок перевищує 50 млн дол.

- Проблема не в багатих людях. Країна, в якій люди не мають можливість багатіти, не має шансів для кращого життя. Наша проблема в тому, що багатство одних людей робиться на фоні неможливості поліпшення життя іншої категорії людей. Коли в багатьох багатих людей є ілюзія, що можна створити рай, умови для свого особистого бізнесу, а поруч як вже вийде. Але так не буває. В кінцевому рахунку це закінчується і для тих багатих людей погано. В 2008-му році, коли почалася криза, я на засіданні уряду сказав, що у нас зникли всі мільярдери – вони стали мільйонерами. Але від цього країні не краще, бо відбулося падіння капіталізації. Тому дуже важливо, щоб у заможних людей було розуміння: твоє м’ясо чи будь-що інше ти сам не з’їси. Треба, щоб були люди – споживачі, з кращими достатками, вищими заплатами, пенсіями, бо вони формують попит на українську продукцію. Вони дають можливість розвиватися економіці. Дуже часто ми стикаємося з речами, коли окремі багаті люди пробують робити умови для ведення тільки свого бізнесу. А так не буває.

- Наскільки ви бачите вплив участі "олігархату" в економічному розвитку України? 

- Боюсь, що є, і не малий вплив. Це видно по багатьох рішеннях в залі. Вони контролюють групи депутатів, які впливають на прийняття тих чи інших рішень. Спільну позицію знайти можна, якщо є бажання або воля це робити. В 2005-му році приймався бюджет разом з деякими рішеннями – ми скасували всі податкові пільги, всі преференції, які мали окремі олігархи в тому числі. До мене тоді приходило немало людей, які займаються бізнесом. В них було одне прохання: не пільги зберегти, а щоб ця норма стосувалася всіх. Це здатні сприйняти всі. Але якщо ми кажемо, що є любимчики, для яких ми це не зробимо, це завжди буде викликати бажання і в інших це робити. Якщо політики чітко задекларують, що вони хочуть і будуть слідувати цим речам, то це здатне об’єднати і консолідувати суспільство і багатьох багатих людей.

- Але, радше, нам доводиться говорити про "павуків у банці"? 

- На жаль, так.

- Від липня наступного року посилки вартістю більше 100 євро обкладуть податком і митом. Навіщо? 

- Є податок – ПДВ. Це податок, яким оподатковується товар в країні, незалежно від того, звідки він походить. Саме тому, коли ми продаємо товар в Польщу, ми його очищаємо від ПДВ – там ПДВ нема. Бо право оподаткувати цей товар має Польща. Якщо в Україну завозяться товари, які для нас є імпортом, вони очищаються з країни, яка поставляє, від ПДВ. Якщо тут не буде оподаткування, ми дискримінуємо український товар. Тобто ми заохочуємо придбання імпортного товару. Податки мають платити всі. Можна вести дискусію, який режим там має бути, якого розміру посилка, але це канал, по якому можна десятки разів отримувати посилки і не сплачувати при цьому податки. Тому що коли йде через інший канал, то треба і ПДВ, і імпортні мита платити. Насправді проблема є, і не реагувати на неї – неправильно.

- В середині наступного літа підприємства сфери торгівлі товарами і послугами мають перейти на прийом безготівкових платежів. Чи не повторяться протести, які були навколо касових апаратів? 

- Те, що касові апарати мають бути в загальній торгівлі, – абсолютно правильно. Контроль мусить бути за сплатою податків. А відносно готівкових і безготівкових – я не прихильник таких речей. Ми вішаємо на гроші невластиву їм функцію. Людям треба дати той спосіб, який зручніший. Касовий апарат – зрозумілий. Але платити готівкою чи не готівкою – це питання, як людині зручніше. Зараз є серйозні проблеми, пов’язані з відкриттям рахунків громадянами України. Це стало проблемою. А на руках населення повно готівки. Я не говорю навіть про валюту. В період останніх років було пікове значення – 23 млрд дол., зараз – 8,5 млрд на рахунках в банках. Яким чином повернути громадянам ці гроші в банківський сектор – я не знаю. Настільки повно з’явилося обмежень при відкритті рахунків і при внесенні коштів, що легалізувати ті речі буде важко. Я не був прихильником багатьох законів про легалізацію доходів, але прийдеться приймати рішення, бо в нас декларування не було, хоча це норма Конституції. Я 20 років підряд декларую доходи як звичайний громадянин України. Але не можна на гроші вішати невластиву їм функцію.

- Президент України Петро Порошенко підписав законопроекти про розмитнення автомобілів "на єврономерах". Кошти від цього розмитнення також передбачені в держбюджеті. Це вже конфлікт вирішено?

- З одного боку, є закон. А з іншого боку, була проведена норма, за якою деякі податки були диференційовані. Я не думаю, що акциз має бути диференційований. Ставка цього податку має бути однакова. Якщо ми говоримо про вплив на екологію, то для цього є інше рішення – екологічний збір. Якщо довгий час експлуатації, якщо двигун неекологічне паливо використовує або не відповідає стандартам – накладіть санкції екологічні. Перший крок зроблено, процес відкритий – процес розмитнення розпочався. У нас євробляхи ростуть з електромобілями. Вони теж скоро стануть проблемою. Бо там не тільки є звільнення від податків, але і треба згадати, з чого ми робимо електроенергію. Половина електроенергії – це "мирний" атом, решта – теплові станції, які споживають мазут і вугілля, і тільки 1,2% – сонячна і вітрова енергетика, яка коштує без ПДВ 4, 94 грн. Я, купуючи автомобіль, плачу за дороги. А ці автомобілі хіба не користуються дорогами? Вони повинні платити за користування дорогами? На ці проблеми треба сьогодні відповідати, а не тоді, коли вони перетворяться на чергові євробляхи. Ці проблеми не хочуть бачити українські політики. Бо я привертав увагу багатьох з них на ці проблеми. Ні, вони дружно голосували в ту буремну ніч, незаконно, всупереч забороні закону, норми, які не були в першому читанні. Інша справа, що вони ще й неправильні, норми. Але депутатам закон неписаний – вони це підтверджують не один раз. Регламент забороняє вносити нові норми закону. У Податковому кодексі з’явилися зміни до повітряного кодексу, зміни до закону про суддів і судоустрій і про містобудівну діяльність. І це всупереч закону. Як громадяни мають реагувати на подібну поведінку законодавців.

- Яке майбутнє екоенергетики в загальному енергетичному казані України?

- Європейський банк сказав, що не дасть більше ні одного долара кредиту на будівництво сонячних електростанцій. Я думаю, це тому, що ніде в світі ви не знайдете таких цін на електроенергію, вироблену сонячними електростанціями, – 4, 94 гривні без ПДВ. Уявіть, що нас чекає, якщо такий підхід до електроенергетики буде збережений? Це страшні ціни виходять, і нам доведеться платити. По інших країнах світу в 3-4 рази менше ціни на альтернативну енергетику. Тому треба приймати рішення, і тут надзвичайно сильний є вплив тих людей, яких ви назвали олігархами. Я не раз піднімав це питання на трохи вищому за мій статус рівні. Боюсь, що шансів змінити поки що ситуацію нема.

- Щойно заходить за зелені тарифи, за екологічну енергетику, все це переходить у площину боротьби добра зі злом. Мовляв, власники вуглеводнів хочуть задушити в зародку таку ідею, як екологічна чиста енергетика. 

- Я би заперечив, що чиста. Я колись читав порівняння, що тарифи на сонячну енергетику в Україні співставні з доходами від наркоторгівлі. Чому в інших країнах тариф на сонячну енергетику 3,6 цента? Ми що, не купуємо те ж саме обладнання? У нас бідні українські олігархи мають мільярди, які мають перетворювати на десятки мільярдів. Як можна таку ситуацію продовжувати? Я готовий підтримувати екологію, але не готовий підтримувати, щоб під хорошими гаслами давали можливість комусь отримувати супердоходи.

- Що дало б Україні функціонування ринку криптовалют і їх оподаткування? Це на часі? 

- Для чого? Ми хочемо створити чергову проблему для людей? Я взяв якісь фантики і кажу: купуйте – це буде нова валюта. На цьому ринку біткоїн коштував 20 тис. дол., зараз – 4,7. Як елемент технологічний випуску валюти – це допустима річ. Як інструмент ігор на ринку – будь ласка. Але це не може бути валютою. Монополією на валюту повинна володіти держава. Якщо держава використовує це як технологічний інструмент випуску – це можливо.

- Нацбанк опрацьовує питання доцільності введення електронної гривні.

- Це трошки не це. Я добре знаю цей закон. В цій частині, де мова йде про технологічні речі, я не маю заперечень. Але деякі речі мене дуже насторожують в цьому законі. Один раз закон цей був провалений в парламенті, але, на жаль, норми залишилися. Чи можуть бути платіжним засобом зобов’язання якоїсь контори? У цьому законі написано, що електронні гроші емітуються фінансовими установами і є зобов’язаннями цієї установи. Я беру папірець, напишу 10000 гривень – це моє зобов’язання. Чи можу я цим зобов’язанням платити комусь заробітну плату? Цим зобов’язанням можна сплачувати навіть податки в бюджет. Так це нова національна валюта? Тому що в нас гривня – це зобов’язання Нацбанку. Тому я бачу проблеми в цій частині, і якщо їх не буде врегульовано, то цей закон не має права на існування. Там не йде мова про криптовалюту, а про електронні гроші. Дуже важливо, щоб там чітко було розписано, що то є гривна. Але не може бути гривнею інструмент, який випущений із зобов’язанням якогось фінансового органу. Тут є серйозна прогалина, яка має бути усунена.

- США запровадили торгівельні мита на алюміній і сталь – 10% і 25%. Українські експортно орієнтовані галузі, які зараз оговтуються від втрати російських ринків, отримали ще й удар від США? На що сподіватися українським виробникам?

- Це не є елементом торгових війн. Мова йде про антидемпінгові мита. Вони регулюються міжнародними угодами і вони потребують доказу того, що експортер занижує ціну. Роблять нечесну конкуренцію на американському ринку. Я думаю, що там були підстави для введення таких мит.

- Американці підняли мита на підставі закону про розширення торгівлі від 1962-го року. Мовляв, існує загроза національній безпеці.

- Можливо, то версія і трохи інша – не антидемпінгова.

- А що тоді говорити про Україну, де національна безпека під загрозою явно і відчутніша? 

- У нас є хороший бар’єр, який з’явився внаслідок девальвації. І ніяких додаткових бар’єрів не треба. Девальвація все одно що імпортні мита. Тобто імпортні товари подорожчали в три рази. Українські товари так не подорожчали. Звичайно, краще до таких стресів не доводити, але коли ситуація вже трапилася – це природний елемент захисту. Наші товари здатні конкурувати на внутрішньому і на зовнішньому ринках. Важливо, щоб цю ситуацію зберегти максимально довго, бо імпортні мита тільки корупцію збільшать, на відміну від ефекту впливу девальвації.

- А яке поле для маневру лишається в України, якщо ми залежні в безпековому плані від США, від ЄС? 

- Ми не перший раз отримуємо різного роду мита. Американський ринок не є величезний для нашої економіки. Ми не так багато поставляємо на цей ринок. А ЄС зараз займає у нас 40% зовнішнього боргу. Такого ніколи не було. А якщо говорити про експорт-імпорт, то в ЄС у нас зростання експорту більше, ніж імпорту. Українські виробники поступово проходять на цей ринок. Це дуже позитивні тенденції – ми по багатьох агарних позиціях вийшли на цей ринок. Важливо й освоювати повністю квоти, безмитні, які ми отримали, а потім політично ставити питання перед країнами ЄС про збільшення можливостей продажу на цих ринках.

- На 2018-й рік релігійні організації були звільнені від обов’язкової перереєстрації як неприбуткові організації. Чи такі вже неприбуткові в Україні релігійні організації? Чи могли би вони стати джерелом наповнення бюджету?

- Я не думаю, що це те місце, де треба шукати проблеми бюджету. Найбільші доходи, які ми можемо отримати, – це доходи від тіньових схем. Тут можна мільярди підняти. І в нас є такі прецеденти. В нас були випадки, коли доходи митниці збільшилися в два рази. Це було в 2005-му році. За рахунок закриття багатьох тіньових схем тоді доходи бюджету збільшилися на 62%. Все ми не закрили, але закрили багато. Доходи від релігійних організацій – не ті цифри, якими треба оперувати зараз для вирішення проблем в Україні.

- В листопаді ми відзначили п’ять років Революції Гідності. Саме непідписання Януковичем асоціації з ЄС запустило ті механізми, які назавжди змінили Україну. Врешті угода була підписана і ратифікована. Вона варта була таких жертв? Що отримала зараз Україна від асоціації?

- Ми вже отримали. Прагнення людей жити в цивілізованому світі – нормальне прагнення. А цивілізація зрозуміло де. Ви чули, щоб Україні коли-небудь взяли і заборонили експорт в ЄС? Чи транзит заборонили? Ніхто цього не зробив. Це величезний ринок – співставний з ринком США. Це унікальна можливість, і треба використати повністю цю можливість. Цей процес непогано йде, якщо вже допомагати законодавчо, переговорами про квоти, допомогти пройти процедури сертифікації українським виробникам, вони поступово освоять цей ринок.

- Дослідження показали, що споживчі настрої українців відкотилися до рівня початку року. Негативна тенденція торкнулася усіх показників. Разом з тим у так звану "чорну п’ятницю" через термінали ПриватБанку було оплачено 3 млн 200 тис. покупок на суму понад мільярд гривень. Це рекорд останніх років. Отже, гроші є?

- Тільки не у всіх кишенях є. Порівняйте дані, що відбувається в США у ці дні. Це відбувається у всіх країнах світу. Тому робити якихось особливих висновків на цьому неможливо.

- На вас не діє "чорна п’ятниця"?

- Я ні разу не був в магазинах у ці дні. Я взагалі рідкісний відвідувач магазинів. Бо це доля моєї дружини.

- Я вам дякую за інтерв’ю, пане Вікторе. Зичу вам веселого Різдва і щасливого Нового року.

- Спасибі, вам теж.

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Загрузка...

Віджет партнерів

d="M296.296,512H200.36V256h-64v-88.225l64-0.029l-0.104-51.976C200.256,43.794,219.773,0,304.556,0h70.588v88.242h-44.115 c-33.016,0-34.604,12.328-34.604,35.342l-0.131,44.162h79.346l-9.354,88.225L296.36,256L296.296,512z"/>