Сюрпризом було, що з Порошенком можна поговорити на тему аэророзвідки

ІГОР Луценко - народний депутат України. Відомий журналіст, блогер. Народився в родині лікарів, за освітою - економіст. Екс-редактор журналів "Компаньйон", "Власть денег", "Коре-спондент", інтернет-видання "Українська правда". Під час Євромайдану був заступни-ком коменданта, членом ради народного об'єднання "Майдан". Боєць батальйону "Азов". Засновник громадського руху "Збережи старий Київ"

Сюрпризом було, що з Порошенком можна поговорити на тему аэророзвідки
112.ua

Наталія Влащенко

Журналіст

ІГОР Луценко - народний депутат України. Відомий журналіст, блогер. Народився в родині лікарів, за освітою - економіст. Екс-редактор журналів "Компаньйон", "Власть денег", "Коре-спондент", інтернет-видання "Українська правда". Під час Євромайдану був заступни-ком коменданта, членом ради народного об'єднання "Майдан". Боєць батальйону "Азов". Засновник громадського руху "Збережи старий Київ"

Влащенко: Сьогодні у нас в гостях Ігор Луценко.

Добрий день. Я прочитала в вашому ФБ, що ви зустрічалися з президентом.

Луценко:  Я намагався донести до президента ті проблеми, які існують в рамках АТО - про-блеми абсолютно тактичного, оперативного характеру. Він подякував за інформацію, і поо-біцяв цю інформацію використати і вирішити. Я був на позитиві, що президент дійсно займається аеророзвідкою, сам особисто, знає моделі відповідних апаратів, сказав мені, що особисті свої гроші тратить. Сюрпризом було, що можна було поговорити з ним на цю тему, бо ця тема мені подобається. Відповідно, обговорили ситуацію і по країні, і на цьому зупи-нилися.  

- Якою має бути українська армія?

- Все зав’язано на головнокомандуючому. Мені здається, що Порошенко не вірить в військо, як спосіб вирішити, хоча б частково, проблеми України. Тому для нього це питання йде на рівні з дипломатією та іншими методами. Тому пріоритет цієї проблематики у нього - зани-жений. Друге – це стиль управління Порошенка. Я знаю багато професіоналів, але якщо професіонал має гордість, то його відсторонюють подалі від всіх процесів в армії, волонтер-ському русі і т. д. методами саме тих волонтерів, які наближені до Порошенка. Можливо, навіть того не бажаючи, президент формує навколо себе пул ручних, лояльних, комплімента-рних людей. Тому потужностей того ж Турчинова не вистарчає для того, щоб займатися ці-єю тематикою.

- Що відбувається між нашими правоохоронними органами?

- Цей конфлікт закладений в нашому законодавстві - коли органи мають абсолютно однако-ві, дзеркальні повноваження: хто кого перетягне, той і буде нагорі. НАБУ почало воювати з військовою прокуратурою, але військова прокуратура, по об’єктивним показникам, набагато сьогодні ефективніша. Матіос з 15-ма слідчими видає на порядок більше результатів в плані судових рішень, в плані підозр і т. д. В роботі НАБУ надто великий удар на публічність бе-реться. Я бачу схильність НАБУ діяти публічними, піарницькими методами. Наприклад, оголошуються підозри через інтернет. На мій погляд, це досить сумнівно, з точку зору зако-ну. Повістки про виклик публікуються на сайті - а це ж таємниця слідства. Це елемент теат-ральності. НАБУ можна зрозуміти: вони хочуть показати свою легітимність в очах суспільс-тва, тому вони натискають на піар, але інколи вони занадто перетискають. Дійсно, спілкува-тися з людьми треба, але треба показувати і професійний бік справи. Я прочитав подання щодо Онищенка - є величезні питання. З тих документів я би не міг би знайти аргументів, що там, власне, є на самого Онищенка.

- Це ж уже не перший раз, що доказова база не формується. Чому так відбувається?

- Слідчий - це самостійна фігура, в якого, наприклад, є два десятки справ. Він отримує, на-приклад, 15 тис. грн. Який стимул йому писати ці звинувачення мільярдерам? Немає чіткої вказівки слідчому, щоб він робив, що його підтримують. За ці два роки не було, щоб зустрі-чався хоча б середньої ланки начальник і підтримав би своєю енергетикою слідчого. Система керування слідчими передбачає якраз, на сьогодні, відсутність результату. Або присутність такого результату, як, наприклад, по Корбану - на нього було кинуто "добро" президента, і він відгріб до самого кінця. Таких слідчих насправді дві сотні. Вони займаються всіма справами, і до них немає ні уваги, ні підтримки. Луценко, наскільки я знаю, теж не займався особисто цими речами - він підвищив трошки статус того департаменту, але цього недостатньо, щоб звичайний маленький слідчий ризикнув і пропрацював. Є ще фактор продажу справ. Є "криси" всередині, безумовно. Вони не домінують, але вони здають інформацію. Крім того, в Москві сидять люди, які сюди валізами передають гроші, щоб фінансувати адвокатів, фінансувати свідків, щоб вони мовчали. Також протидія йде професійно на рівні ФСБ. В моїй справі я також ці ознаки маю. Тому просто команда генерального прокурора: "Слідчі, працюйте!" - не спрацює в цій системі.

- Чи вважаєте ви, що президент Порошенко поєднує, на сьогоднішній день, держслужбу з підприємницькою діяльністю?

- На мій погляд, так. Він не перестав бути бізнесменом, не перестав цікавитися долею своїх активів, і це створює, перш за все, моральну проблему. Коли людина одночасно займається бізнесом і війною - це не найкраще поєднання. Я вважаю, що в будь-який момент президент може перестати бути бізнесменом: тоді ми всі від цього виграємо. Відповідно до законодав-ства президент мав виконати певні процедури - я вважаю, що вони достатньо формальні і ритуальні. Але тоді б у нас була така сакральна повага до закону.

- Що робити з тим, що ми поміняли людей в правоохоронній системі на нових, а вони виявилися не дуже професійні?

- Насправді, проблема навіть не в професіоналізмі, не в ерудованості, досвіді, а в тому, що ці люди є деморалізованими законодавчими змінами. Наприклад, поліція донедавна не мала права вести оперативно-розшукову діяльність. У 1,4-1,6 рази кожного місяця ростуть показ-ники злочинності по найбільш популярних злочинах. Але ж не одна Деканоїдзе в цьому ви-нувата. Це системна провина - хто приймав це законодавство, хто писав всі ці закони. Дискусії не було - просто прийняли всліпу. А потім звинувачують закон Савченко, придумують якісь відмазки, але до закону Савченко ще в листопаді всіпоказники дружно пішли вгору. А по закону Савченко почали випускати тільки весною.

- Зараз проходить перевірка щодо квартири Згуладзе. Як ви сприймаєте цю історію?

- Нехай слідство розбереться. Але є дещо презирливе ставлення у певних іноземців, які за-ймають тут дуже серйозну позицію, до, взагалі, нашої країни. Тобто можна було б сприйма-ти ідею з їх запрошенням, якщо б вони, дійсно, поважали нашу країну.Але поваги такої я до себе, як до депутата, ніколи не помічав, до української мови ніколи не помічав. Відповідно, закінчується тими речами, що треба урвати, все що можна, і поїхати.

- Люди, що входять у групу "Єврооптимісти", куди і ви входите, оголосили про створен-ня нової партії. Чи будете ви брати в цьому якусь участь?

- Це декілька членів міжфракційного об’єднання заявили про те, що йдуть в якусь партію. Оскільки вони є надзвичайно яскравими медійними фігурами, то їх, автоматично, асоціюють з "єврооптимістами", і кажуть, що це є єврооптимістична партія. На сьогодні найбільш євро-оптимістичною партією є БПП, оскільки там найбільше, кількісно, знаходиться членів "Єв-рооптимістів". Добре, що вони там  мають своє політичне життя: нехай займаються ним. За-ліщук помилково згадала членів моєї фракції - Шкрум і Рябчина, - виявляється, що вони ні сном, ні духом про це не відають, і не збираються залишати нашу політичну силу і йти в ін-шу. 

- Ви два роки "прожили" у фракції "Батьківщина". Наскільки вам там комфортно?

- Остаточно комфортно я себе відчув, коли ми, нарешті, оголосили про свій нормальний пе-рехід в опозицію. Тепер мені набагато треба менше пояснювати, що ми там робимо в нібито формальній коаліції з владою. Можна звернутися, на жаль, до звичного режиму роботи акти-віста - тому що, будучи в опозиції, ти, як депутат, мало що можеш зробити. Перехід, власне, до тих позицій, які були при Януковичі. Отой момент став моментом повного комфорту з "Батьківщиною". До того, коли нам потрібно було в чомусь йти на компроміси з владою, я займав якусь окрему позицію, і мені було від того не дуже гарно, що фракція думає так, а я думаю по-іншому. Але зараз вже такого немає.

- Чому Ситник не вивів з громадської ради НАБУ Шерембея і Шабуніна?

- Немає правосвідомості і поваги до закону. Так само мої колеги депутати ходять в суд дока-зувати, що вони мають право змусити Ситника зареєструвати кримінальне провадження. Це старий стиль роботи прокурорів. Ситник з прокурорського середовища і маніпулювати зако-ном - це в їхній культурі. Як тільки Ситник почне робити правильно, по закону, я буду його славити. 

- Чому справа Вербицького, вже два роки минуло, фактично, не доведена до кінця.

- Я зараз це з’ясовую. Напевно, вже треба ставати в жорстку позицію, і все-таки домагатися відповідальності тих слідчих, які це гальмували. Всі розумні строки вже пройшли. Це для мене особиста трагедія, що навіть ті люди, яких я вважав в прокуратурі адекватними і профе-сійними, виявилися нездатними це зробити.

- Чому багато молодих осіб у ВР виявилися конформістами? Чому вони так спритно прилаштувалися в цю систему?

- Я думаю, що це проблема вибірки тих людей. Система абсолютно не дурна. Порошенко, інші лідери, прекрасно розуміють, хто чого вартий. І вони будуть брати тих людей, які інко-ли, нібито, виглядають яскраво, а вони є керованими, прогнозованими. 

- А може, причина - грантовий лібералізм, який породив ціле покоління сінекурщиків?

- Грантових лібералів і відбирають, як зручних, контрольованих, прогнозованих людей. Ті люди, які є антиконформістами, - вони від грантів далеко, від конвенційної політики також далеко, - вони, скоріше, бігають в образі радикалів. Хоча, можливо, вони знають набагато більше і розуміють набагато більше, ніж оце, так зване, покоління лібералів. В чомусь Пара-сюк схожий на таких людей - антиконформістів. Звісно, йому не вистарчає багато чого, але, за своїм духом таких треба набагато більше. З профільними освітами юриста, економіста, щоб вони всі ці напрями закрили, і тоді був би якийсь ефект.

- Ваше запитання?

- Чи вартий парламент того, щоб в ньому перебувати? Чи не буде це певним кармічним уда-ром будь-якій людині?

- Справа не в кармічному ударі. Якби у сучасного депутата був інструментарій для того, щоб змінювати країну - я була б готова віддати п'ять років життя. Це ж важка фізич-на праця - сидіти там кожен день з ранку до вечора. Але якщо за тебе там все вирішу-ють дядьки, негласні лідери фракцій, то навіщо витрачати на це роки свого життя?

Дякую, Ігоре.

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Загрузка...

Віджет партнерів