Шлях від героїзації ВМС до зрадників виявився дуже коротким, і люди чомусь вірять у цю "жовтизну"

29 квітня українські Військово-морські сили святкуватимуть 100-річчя підняття українських прапорів на кораблях Чорноморського флоту та Севастопольській фортеці. В Усіх частинах ВМС одночасно піднімуть державні та військово-морські прапори. Крім того, у квітні виповнилося рівно 4 роки, як українські військовослужбовці вийшли з окупованого Криму. Напередодні цих подій 112.ua поспілкувався з командувачем ВМС України у 2014-2016 рр. віце-адміралом Сергієм Гайдуком

Шлях від героїзації ВМС до зрадників виявився дуже коротким, і люди чомусь вірять у цю "жовтизну"
(c) 112.ua / Ірина Сампан

Ірина Сампан

журналістка, 112.ua

29 квітня українські Військово-морські сили святкуватимуть 100-річчя підняття українських прапорів на кораблях Чорноморського флоту та Севастопольській фортеці. В Усіх частинах ВМС одночасно піднімуть державні та військово-морські прапори. Крім того, у квітні виповнилося рівно 4 роки, як українські військовослужбовці вийшли з окупованого Криму. Напередодні цих подій 112.ua поспілкувався з командувачем ВМС України у 2014-2016 рр. віце-адміралом Сергієм Гайдуком

Під час окупації Росією Криму та після зради військового командування у березні 2014 року йому доручають очолити Військово-морські сили України. Він же і виводив українських моряків з анексованого півострова. Після перебування понад двох років на посаді його відсторонили (зокрема, через скандальну петицію волонтерів). У зверненні до президента йшлося про бездіяльність Гайдука як командувача, співпрацю з РФ та відмову підписувати договори з питань міжнародної співпраці. На нього було відкрито два кримінальних провадження, зокрема і про державну зраду. Однак вже за декілька місяців прокуратура видала дві постанови про те, що жоден факт, який був викладений у волонтерській петиції, не відповідає дійсності.

Віце-адмірал звільнився з лав Збройних сил України наприкінці минулого року, займається громадською діяльністю, очолив Асоціацію ветеранів ВМС України.

***

Почну з тези, яку почула під час минулого свого інтерв’ю, що "під час анексії Військово-морські сили в Криму принесли себе в жертву, для того щоб Україна встигла зібрати всю свою військову міць". Як ви вважаєте?

Події в Криму є однією з чергових трагічних сторінок нашої держави та національного флоту. Крим – це не військова, а політична проблема України, яка виникла ще з часів "старту" незалежності. Ми Крим втрачали крок за кроком: відсутністю своєчасних політичних та управлінських рішень, "заплющуванням" очей на проблеми, які "лежали на поверхні". Цим і скористалася РФ.

На початок окупації Україна так і не спромоглася "переламати" російську ідеологію Криму. Ми програли боротьбу за людей, які проживали у Криму, ми програли інформаційний простір, а точніше, навіть і не робили спроб їх виграти. Влада АР Крим та Севастополя, незважаючи на київські призначення, була проросійськи налаштована. Фундаментом до цього були довгі роки намагань Російської Федерації відновити російський статус Криму та Севастополя. І не дивно, що у Криму протягом листопада 2013 – лютого 2014 року відбувалася консолідація проросійських сил, організовувалися загони "самооборони", створювалась політична та організаційна інфраструктура для окупації півострова.

Новини за темою

Наші дії, які були в Криму у березні 2014-го, дали можливість "післямайданівському" керівництву зрозуміти і адекватно оцінити ситуацію довкола країни, ухвалити відповідні рішення. Ціна була занадто великою – цілісність та незалежність України. Те, що нам вдалося створити місячний гандикап, це, безумовно, велика заслуга. Це не жертовність ВМС, це послідовність кроків більш високого рівня. І той супротив, який було надано російській анексії у Криму, дав можливість перегрупувати війська із західного напрямку на східний. Згідно з концепціями того часу, "ворог" у нас був на заході, а на сході був "друг, старший брат, товариш", але в 2014-му виявилося все з точністю до навпаки. Ви розумієте, що таке перемістити угрупування військ із заходу на схід держави, скільки це ешелонів та колон з технікою та людьми, скільки проблем з тиловим та технічним забезпеченням? Плюс час, щоб зробити певні політичні кроки в напрямі міжнародної спільноти для того, щоб привернути увагу до можливої повномасштабної агресії стосовно України. Тому нашою задачею було одне – ми мали дати можливість ухвалити ті єдині правильні рішення, які дозволили би не втратити Україну і не розколоти її на шматки, як це було у планах країни-агресора.

Тобто тоді вже було зрозуміло, що війська з континентальної України не підуть до вас на південь, а вирушать на схід?

На початку березня було проведено велике військове навчання "Весняний грім", на фоні якого і здійснювалася передислокація. Частина військ переміщалася до Кримських перешийків, а частина – на схід нашої держави.

(c) 112.ua / Ірина Сампан

Після заяви Путіна про можливість передачі українських кораблів українська сторона стверджує, що техніка в поганому стані, оскільки її всі ці роки розбирали на запчастини, і що отримувати цей металобрухт невигідно. Російська сторона теж не добирає виразів і говорить, що ці кораблі вже були умовним металобрухтом до 2014-го. Тож в якому стані були ті судна, що залишилися у Криму, і ті, що виходили з окупації?

Коментуючи запитання щодо стану "кримського" озброєння та військової техніки, а це і кораблі, і судна забезпечення, і літаки, і гелікоптери, і берегова техніка, не можна говорити однозначно – металобрухт чи не металобрухт. Їхній стан того часу можна оцінити одним із показників – фінансування відновлення та підтримання технічної готовності. До анексії ми мали системну проблему недофінансування – в середньому кошти виділялися в розмірі до 15% від потреби. Це був фурор, коли в один із років флот отримав близько 30% від потреби на відновлення і підтримку технічної готовності. Тому говорити про те, що там все було в ідеальному стані і готове до бойового застосування, не доводиться.

Після розділу Чорноморського флоту в 1993 році ми отримали 140, як кажуть, вимпелів (прапори на кораблях, - ред.): бойових кораблів, катерів, суден забезпечення. За період незалежності було списано на металобрухт 65, а добудували за проектами колишнього Радянського Союзу всього лише п`ять. Далі ще цікавіше: близько 70% озброєння та військової техніки на цих кораблях російського виробництва.

Взяти, наприклад, корвет "Тернопіль". Це крайній корвет, який добудовувався понад десять років на "Кузні на Рибальському" в Києві, а потім ще 4 роки його вводили до бойового складу. А як ви гадаєте, морські технології за такий проміжок часу просунулися вперед? З іншого боку, якщо на нього подивитися, він ніби і "не старий" як для корабля, але головні двигуни, дизель-генератори – це "Русский дизель" (Ред: завод у Санкт-Петербурзі, який займається постачанням змінно-запасних частин, електроустаткування і витратних матеріалів судноплавним компаніям, судноремонтним заводам тощо). Тобто вся рушійна сила та енергетика корабля – російська, я вже не кажу про озброєння. Ви розумієте, що таке зняти з корабля головні двигуни і поставити нові? Краще новий корабель побудувати. Закладалася проблематика кооперації зі "старшим братом" ще за часів СРСР, тому зараз у питаннях суднобудування треба дуже серйозно думати про пошук шляхів імпортозаміщення.

А щодо цієї заяви, то я дуже далекий від сподівань, що техніка з Криму повернеться хоча б у тому стані, в якому вона була в 2014 році.

Ви слухали записи розмови радника Путіна і депутата Держдуми Затуліна, які було оприлюднено в Оболонському суді у справі про держзраду Віктора Януковича? ("Плівки Глазьєва" - телефонні розмови радника президента РФ Сергія Глазьєва, які було записано українською розвідкою на початку окупації Криму. Зокрема,  співбесідники обговорюють подробиці операції із захоплення Криму та згадують персоналій, залучених до неї). Чи знали ви, що все це відбувається підпільно і настільки організовано: збори мітингів, підкупи, свої люди у відомствах? Почули щось приголомшливе для себе?

Та всі це бачили і всі про ці процеси знали. Тільки рішень не було. Крим жив "своїм життям". Невже хтось не бачив, як системно закладалося межу розбрату між військовиками у Криму? Подивіться на соціальну та ідеологічну сторони військового середовища того часу – антиподи "легендарний руський моряк" і "український морський жебрак". Ми не раз звертали увагу керівництва держави та збройних сил, що не може бути такого дисбалансу, різниці у грошовому та соціальному забезпеченні.

Хтось не бачив, яким чином обиралося і призначалося кримську і севастопольську владу? Взяти хоча б Верховну Раду АР Крим: 99 осіб, а скільки з них мали проукраїнські погляди? Якщо не помиляюсь, там було лише четверо депутатів від Курултаю і троє позафракційних, всі інші – з "русской весной" у голові. Якщо детальніше вивчити протоколи сесій Севастопольської міської ради щодо виділення земельних ділянок для будівництва житла для військовослужбовців Чорноморського флоту і ВМС України, ви будете шоковані: ВМС на окружній дорозі, а ЧФ – на ділянках, які прилягають до морської акваторії. І таких прикладів покрокового формування негативного іміджу України в Криму дуже багато.

Звідки з’явилася фраза "здали Крим без єдиного пострілу"? Чому, на вашу думку, в ЗМІ не так багато інформації про те, що вогонь все-таки відкривали?

На мій погляд, для деконсолідації нації періодично поширюють "вкиди" та спроби втягування в дискусію на кшталт "без єдиного пострілу", "чому матрос не стріляв", "військові моряки здали Крим" і таке інше. І на суді "про держзраду", і у своїх публічних виступах говорив і продовжую говорити, що не можу погодитися з такими "розбратськими" заявами. Вони не відповідають дійсності. Ба більше, є шкідливими для нашого суспільства. Аргументів і прикладів достатня кількість, щоб розбити цю маячню. Лише великий десантний корабель "Костянтин Ольшанський" для боротьби з бойовими плавцями та швидкохідними катерами використав понад 1 500 гранат. У ситуації, яка була в Криму, ми чітко розуміли, маю на увазі керівництво флоту, що якщо б і проводилася операція із застосування збройних сил, то без угруповання з континентальної України, тобто самостійно, і її не могло бути проведено. На той період, наприклад, коли я прийняв управління флотом, за наказом зрадників було знищено систему скритого управління військами, а управляти з мобільного телефону чи через скайп – це утопія. Тому й до багатьох тактичних командирів інформацію доводили з обмеженнями.

З урахуванням того, що близько 80% військовослужбовців контрактної служби були кримчанами, то для них батьківщина закінчувалася межами адміністративного кордону півострову. І ви хочете сказати мені про якийсь патріотизм, про якусь самовіддачу, самопожертвування заради незалежної України? А додайте до цього системні інформаційно-психологічні акції з російського боку проти рідних та близьких цих військовослужбовців та проти них самих, заходи щодо введення в оману.

Що говорити про контрактників, якщо "зламалося" та зрадило все керівництво 36-ї бригади на чолі з командиром і його заступниками. Із 2,5 тис. вийшло на континентальну Україну лише 122 особи. Екіпаж "Костянтина Ольшанського" на період штурму 24 березня нараховував разом з командиром аж 20 осіб. От вам і нестандартна ситуація. Трохи згодом планую написати книгу про події 2014-го у Криму у формі спогадів. Але це плани на майбутнє.

А от щодо "глашатаїв", які кричать про "зраду" та про "здали без пострілу Крим", то це люди, яких використовують як "гвинтики" інформаційної війни країни-агресора проти України. Моє велике здивування, що цей шлях від героїзації ВМС до зрадників виявився дуже коротким, і суспільство чомусь із задоволенням вірить у цю "жовтизну", вірить у надуману сенсацію, в якісь недолугі речі.

(c) 112.ua / Ірина Сампан

Після скандальної петиції волонтерів на вас було відкрито два кримінальні провадження…

Одне з них було за державну зраду.

Однак є постанови прокуратури, що порушень не виявлено?

На мій погляд, цю ситуацію треба розглядати не в площині конфлікту командування ВМС з волонтерськими організаціями, як це було представлено у ЗМІ. Реально цього конфлікту й не було. Ще з Криму волонтери нам допомагали, і ми їм за це вдячні. Волонтерами в цій ситуації фактично зманіпулювали та використали в цій брудній грі ті, хто не зацікавлений в розбудові національного флоту. Прикро, що журналісти, які підхопили хвилю негативної інформації щодо флоту, у своїх публікаціях користувалися неперевіреними фактами, а часто й емоціями.

Спільна комісія Міноборони та Генштабу України ще в 2016-му перевірила так звані проблемні питання за поданням волонтерів, і підтвердження їхній інформації не знайшла. І що? Де сенсації? Чому висновок цієї комісії не потрапив до журналістів? Чому його не оприлюднено?

Крім того, в тому ж 2016-му виходить одна і друга постанови прокуратури, де зроблено висновок, що жоден факт, який викладено в пресі та в петиції президенту, не відповідає дійсності. І на підставі цього кримінальні провадження скасовано.

Тому проблема мого звільнення більш глибока та полягає в розбіжності поглядів на розбудову національного флоту між командуванням ВМС та вищим військовим керівництвом. Маніпуляцій довкола флоту, в тому числі й поширення теорії "москітного флоту", було багато. Але я наполягав і продовжую наполягати на завершенні проектування та будівництві першого національного корвета "Володимир Великий", тому що від цього залежить доля інших сучасних проектів бойових кораблів та катерів національного флоту.

Однак я все одно запитаю, бо не знайшла вашого коментаря з цього приводу. Одним із пунктів у петиції було вказано, що "в 2015 році Гайдук відмовився підписати запит до посла Канади щодо надання безоплатної допомоги у вигляді водолазного обладнання для Очаківського загону спецпризначення на суму 30 млн. дол. Через це постачання обладнання для наших військовиків не відбулося". Це правда?

Це не відповідає дійсності. Договір з Канадою щодо постачання водолазного обладнання та підготовку водолазів до його експлуатації – це рівень міждержавної угоди. Хто мені, як командувачу того періоду, дав такі повноваження – розробника, підписанта та отримувача цього обладнання? Цей непрофесійний посил, крім посміху від недолугості ситуації – без коментарів. Ну знайдіть у функціоналі командувача права та обов’язки щодо підписання міжнародних угод! Задача командувача в цій ситуації – відібрати 10-15 осіб за професійними знаннями, за станом водолазного здоров’я, за знанням англійської мови і відправити їх на навчання. Але такої угоди не було. Ті, хто розуміють ситуацію, розуміють її абсурдність і недолугість.

(112.ua публікує повний текст постанови військової прокуратури, де викладено висновки досудового розслідування тих фактів, про які згадувалися у петиції).

За два роки вашої каденції чим ви можете похвалитися? У тій же петиції вас критикували за бездіяльність, низький авторитет серед військовослужбовців. Ви можете сказати: "Я зробив це і це"?

Після анексії Криму за рішенням керівництва держави почалася передислокація військових частин, установ та організацій до інших регіонів України. При Генштабі було створено оперативну групу ВМС, яка взяла на себе весь тягар планування, організації та координації дій щодо передислокації особового складу, озброєння і техніки. Стан, в якому опинилися ВМС після анексії Криму, був вкрай критичним. Тому поряд з виконанням бойових завдань основні зусилля було зосереджено на відновленні їхньої боєздатності.

Дуже багато часу займало розміщення військовослужбовців та членів їхніх сімей, вирішення тих чи інших соціальних проблем. Оперативно розгортали пункти прийому особового складу і в Києві, і в Одесі, і в Миколаєві, куди військовослужбовці могли звернутися, і потім ми вже розподіляли їх по гарнізонах. Вже починав палати схід нашої держави. І ми розуміли, що приморський напрямок буде нашим у тій ситуації.

Другий напрямок, який стосується людей, – це освітянська діяльність. Дуже багато було скептиків, які не вірили в те, що процес підготовки флотських кадрів може тривати без зупинки, але ми це зробили. Фактично це був подвиг спільної діяльності: за три місяці ми підремонтували і до 1 вересня підготували військово-морський ліцей для продовження навчання. Академію ВМС починали з факультету, а зараз вже військово-морський інститут. Сподіваюся, з часом це вже буде повноцінна академія. Ми розуміли, що якщо ми зупинимо цей процес, то вже через 5 років флот не отримає спеціалістів.

Процес передислокації техніки з Криму ми почали у квітні і зупинили 16 червня 14-го року. Це і кораблі, і авіація, і берегова техніка. Ешелони, трафіки, завантаження та розвантаження, переходи та буксирування, відновлення технічної готовності. Психологічний тиск на особовий склад, який виконував ці завдання в Криму. Ви би в цій ситуації говорили про якісь реформи чи про якийсь розвиток, коли є реальні речі, реальні завдання, які треба виконувати? На жаль, про це все забувається дуже швидко.

Ви забули про 2014-2015 рр., про "Одеську, Миколаївську, Бессарабську народні республіки"?

Цим займався командувач ВМС?

Так. А ще перекриттям кордону з Придністровською молдавською республікою, коли там була загроза відкриття другого фронту і нам довелося виконувати ці завдання спільно з батальйонами територіальної оборони, які після Придністровського кордону пішли виконувати завдання на схід нашої держави.  

Паралельно з процесом виводу техніки з Криму йшла підготовка підрозділів до виконання завдань на приморському напрямку району АТО. Ще з 2014-го вони стали кістяком в обороні Маріуполя. Тому я і ставлю питання тим, хто кричав "зрада": а чи був час у той момент говорити про стандарти НАТО, реформування та розвиток, коли всі рішення було зосереджено на одному, більш важливому завданні.

Я вже не говорю про відновлення технічної готовності тих кораблів і суден, берегової техніки, яку було передислоковано з Криму і яку фактично було розграбовано, а її треба було відновити.

Попитайте у моряків екіпажів кораблів, скільки вони провели в 14-15-му в морях? Понад півроку. Є різна площина завдань, різне бачення пріоритетів виконання цих завдань. У цій ситуації потрібна була воля, витримка, рішучість та стратегія бачення кінцевого результату. Десь доводилося вирішувати питання і через "не можу".

(c) 112.ua / Ірина Сампан

Судячи із заяв теперішнього командування ВМС, Україна може взяти курс на побудову москітного флоту. Можете пояснити свою позицію, чому ви проти такої політики?

Дійсно, існує такий варіант побудови флоту. Цей шлях пройшли деякі країни Ближнього Сходу та Азії. Але у нас є й інші приклади побудови флотів, в тому числі країн Чорноморського басейну – Туреччини, Румунії та Болгарії, в яких "москітний флот" є складовою ВМС.

Теорію, яку розганяють в медіа, - це зарита вибухівка, яка призведе до дисбалансу флоту. А за дисбалансом стоять люди. І це вже відчувається. Зараз на флоті залишилося обмаль людей, які хоч трохи мають уявлення про підводні сили чи берегові ракетно-артилерійські війська. А що таке підготувати професійного підводника чи ракетника, якщо зараз ми говоримо тільки про москітний флот і не говоримо, що в перспективі на флоті з’являться і підводні човни, і ракетні комплекси? Якщо ми говоримо про надводні сили, то порівняти катер москітного флоту, який на хвилі 3 бали уже не буде спроможним виконувати завдання, і великий корабель, який спроможний і за автономністю, і за озброєнням виконати завдання більш ефективно.

Забудьмо про морську авіацію і будемо говорити лише про москітний флот. Ми за часи незалежності України не отримали для морської авіації жодного нового літака і гелікоптера! Зараз льотчики наші дольотують той технічний ресурс, що ми отримали після розподілу ЧФ колишнього СРСР. Сучасні війни – це насамперед повітряні та ракетні удари, а далі вже наземні чи морські операції.

Як можна виконувати завдання підрозділами морської піхоти, якщо на флоті нема десантних кораблів? Головне завдання морської піхоти – не воювати як сухопутні підрозділи, а морським, повітряним та іншим способом захопити плацдарм, який дасть можливість на цей плацдарм висадити сухопутні війська, які далі будуть проводити певні дії на театрі воєнних дій. Україні потрібна національна морська політика, а разом з нею і морська ідея, а не рекламування москітного флоту як політико-бізнесового проекту.

У вас є бачення, що має бути прописано в цій морській доктрині?

Морську доктрину вже написано. Опрацювання її було визначено ще в 2015 році указом президента "Про стратегію національної безпеки". Тут спливає магічна цифра ТРИ – в травні 18-го року буде три роки, як вимоги цього указу не виконано, хоча в ньому чітко прописано, що протягом трьох місяців Кабмін має опрацювати і видати нову морську доктрину України. Морської доктрини немає. Вона десь блукає по кабінетах. Хто-небудь поніс за це відповідальність? Як завжди, крайніх нема. Тобто у нас видаються документи рівня президента, які можна не виконувати. Це – анормально.

У нас морська доктрина є 2009 року. Вона діє до 2035 року. Чому виникла необхідність її перевидання? Тому що вона починається з формулювання ризиків, викликів, загроз із морського напряму. У 2009 році, коли ми прописували цю доктрину, ми знали, що буде анексія Криму? Ми знали, що Донецька область, яка прилягає до азовської акваторії, буде частиною тимчасово окупованої території?

Що ви знаєте про відсторонення заступника командувача ВМС Романа Гладкого, адже ви були знайомі? (ред.: 18 квітня начальника штабу - першого заступника командувача Військово-морського флоту України Романа Гладкого відсторонили від обійманої посади. У Міноборони повідомили, що це пов'язано з неналежним виконанням ним службових обов'язків. ЗМІ писали, що одна з причин – те, що дружина та донька Гладкого причетні до ЗС РФ).

Гладкого я знаю ще з лейтенантів, в Румунії я йому вручав погони старшого лейтенанта на борту корвета "Луцьк". Що можна сказати у цій ситуації? Наскільки мені відомо, до заборони соцмережі "ВКонтакте" його донька і дружина власноруч викладали інформацію щодо змагань з плавання, де донька вже після анексії Криму виступала за севастопольську команду в Санкт-Петербурзі. Тоді виникає питання до перевірчих органів та до тих, хто підписував наказ про його призначення.

Чекайте, але у вас була схожа ситуація.

Мабуть, важко знайти в Україні людину, яка немає родичів чи близьких у РФ. Ми століття жили в цій кооперації, і непросто взяти її та розірвати. Тому тут потрібен поміркований підхід.

Новини за темою

То ви вважаєте, що Гладкого відсторонили саме через це?

Я вважаю, що не можна проводити паралелі: якщо в тебе якісь родичі в Росії, то ти потенційний зрадник чи агент ФСБ. Якщо він державний зрадник, це має бути доведено і його покарано. Якщо він, наприклад, крав пальне чи вибудовував корупційні схеми з крадіжки пального, це вже зовсім інша стаття, яку теж має бути доведено і справу передано до суду.

І з найсвіжіших новин. Була заява, що Мінінфраструктури України проситиме РНБО заборонити вхід російським суднам у внутрішні водні шляхи України. Це стосується судозаходів до закритих морських портів АР Крим та Севастополя. Це означає, що російські судна до цього дня не мали такої заборони? Що це дасть?

Якщо проаналізувати нормативно-правову базу стосунків між Україною і Росією, виникає питання: як можна забезпечити цілісність і державний суверенітет, якщо є проблема юридичного оформлення кордонів між двома державами. Що стосується морського кордону, то ані делімітація, ані демаркація державного кордону вздовж Керченської протоки та в Азовському морі не визначено. І тому тут набирає чинності міжнародне морське право, де прописано визначення, що таке виключна морська економічна зона, територіальні та внутрішні води. (Конвенцію ООН з морського права було підписано 1982 року і набрала вона чинності в 1994 році. Вона встановлює поділ морського простору між державами і регулює норми про внутрішні води, відкрите море, виняткову економічну зону, континентальний шельф тощо. Конвенцію ратифікували 159 країн, зокрема Україна і Росія. 18 лютого 2018 року стало відомо, що Україна позивається проти Росії до Постійного арбітражного суду в Гаазі за Конвенцією ООН з морського права).

Я розумію, яке підґрунтя у ситуації, про яку ви запитуєте. Це затримання у порту "Южний" судна "Сі Бриз". Воно має спільного російського судновласника із судном "Печора", яке вже чотири роки вибирає пісок у Каркінітській затоці, і цей пісок серед іншого йде на будівництво Керченського мосту. Судно "Сі Бриз" заарештували як компенсацію за багатомільйонні збитки через видобуток піску, екологічну катастрофу в Каркінітській затоці, а це порушення фауни і флори в українській морській акваторії.

Тому подібні заяви – це спроба правового врегулювання питань, які пов’язані з порушеннями в морській економічній зоні, а також із заходами суден у закриті порти в Криму (їх п`ять). Але я ще раз повторюся, що саме відсутність системної морської політики в Україні компенсується такими точковими рішеннями.

 

Розмову вела Ірина Сампан

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Loading...

Віджет партнерів

d="M296.296,512H200.36V256h-64v-88.225l64-0.029l-0.104-51.976C200.256,43.794,219.773,0,304.556,0h70.588v88.242h-44.115 c-33.016,0-34.604,12.328-34.604,35.342l-0.131,44.162h79.346l-9.354,88.225L296.36,256L296.296,512z"/>