При Кучмі була золота пора - концертів було повно

Народний артист України Павло Зібров в інтерв'ю програмі "Бацман" на телеканалі "112 Україна" розповів про дуети з відомими українськими політиками, про молодіжні творчі експерименти, а також про те, чому він не виступає у Росії

При Кучмі була золота пора - концертів було повно
112.ua

Павло Зібров

Український естрадний співак, автор пісень, народний артист України

Народний артист України Павло Зібров в інтерв'ю програмі "Бацман" на телеканалі "112 Україна" розповів про дуети з відомими українськими політиками, про молодіжні творчі експерименти, а також про те, чому він не виступає у Росії

***

Бацман: В ефірі програма «Бацман». Добрий вечір, пане Павле. Пару років тому на дні народженні Дмитра Гордона гості раптом почали кричати: «Давай його качати». Іменинника підняли догори і почали підкидати. Потім, коли я вже на відео передивлялася цей епізод, було видно, хто з чоловіків просто стояв поруч і робив вигляд «я качаю», а хто реально тримав міцно. Я помітила, що ви міцно тримали. Я раніше вас знала як талановитого, відомого артиста, а після цього ще пізнала вас як надійного друга. Хочу запитати: хто ваші найкращі друзі?

Зібров: Друзів багато не буває. Вони з дитинства, школи, армії. Потім по життю вони ідуть. Але їх небагато, тих, з якими цікаво. Тих, з якими можна просто в майці сидіти на кухні, пити чай і до ранку говорити щось своє, потаємне. Друзі з дитинства в мене є – вони невідомі люди, не політики, не музиканти. Один фізик, другий барабанщик, Жора Черненко. Діма Гордон, якого я знаю років 20, і всі книжки, які він видав, у мене є. Юра Рибчинський - поет-пісняр, який хрестив мою Діаночку. Близька людина. Петя Мага, ще один кум, в якого я хрестив Надійку. Вася Романчишин – друг з армії.

- Зраджували вас друзі?

- Бог милував. Я йду комфортно по життю, що стосується друзів.

- А з ким із російських колег ви досі дружите чи, навпаки, завершили спілкування після війни?

- Тісної дружби такої в нас і не було з російськими колегами. Ми залишаємося в хороших приятельських стосунках з Тамарою Гвердцителі, Ігорем Димаріним. Йосип Кобзон, який співав і до сих пір співає мою пісню, яку ми написали з Юрієм Рибчинським тридцять з лишнім років назад і подарували йому. Я не кажу, що ми з ним товаришуємо, але в хороших стосунках були.

- Скільки у вас зараз корпоративів на місяць?

- Це все впало, в зв’язку з обстановкою, яка критична в Україні. Не до корпоративів і не до банкетів, як раніше. Знаєте, як раніше гуляли, пожежники, СБУ, міліція. Получив зірочку – накривав вечірку, і ти міг там побачити і Гаріка, і Таю, і Білик. Зараз все тихенько, спокійненько сидять десь, бухають втіхаря, без артистів. Хоча ніхто не відміняв дні народження, весілля. У мене є декілька пісень, які мене кормлять. Це - «Женщина любимая», «Хрещатик», «День народження». Самий цікавий процес, коли пісня ще не написана, але треба себе налаштувати. Ми з Юрієм Рибчинським налаштовуємося: партію в більярд, 50 г горілочки, анекдот, новини. Сідаємо за інструмент - шукаємо поезію, перші нотатки музичні. До ранку буває пару пляшок горілки можемо випити, але пісня готова. От так ми написали «День народження».

- Мені здається, що, навпаки, є така тенденція, що після того, як розпочалася війна, російські артисти в Україну перестали їздити і ця ніша вивільнилася. І це є можливості для українського ринку, для українських артистів.

- Стало роботи більше, однозначно. Але вона стала дешевша. При Кучмі була золота пора - концертів було повно. В мене було по 20-30 концертів у місяць. Років 20 назад я скільки хотів концертів, стільки і було. В мене в один місяць було 47 концертів. Я працював в державному естрадно-симфонічному оркестрі, і тоді можна було відкривати музичні кооперативи. Ми створили невеличкий кооператив, і після основної роботи я ще займався халтурами – це ті самі концерти, але за них платили в 5-10 разів більше. В мене навіть машини тоді не було – я роз’їжджав на таксі.

- А ви розумієте, що нішу українського мачо на естраді, яку зараз зайняв Олег Вінник, який збирає по всій Україні стадіони, могли би і за логікою мали би посісти саме ви? Чого цього не вийшло?

- Я своє пройшов. А зараз мені вже два по тридцять. Коли мені було, як Віннику, 30-45, в мене була шалена ще популярність. Я просто падав – було по три концерти в день. А між першим і другим шлюбом у мене було 8 років – я козакував. У Вінниці в мене був колосальний випадок. Перед дверима номера сидить адміністратор – нікого до мене не пускає. Дощ, зимно, і чую, в балкон стукають – а це 4-ий поверх. Дівчина з шампанським, з квітами в зубах, з виноградом по водостічній  трубі залізла. Я її впустив, обігрів. Випили, вона подивилася вниз і каже: «Назад я не можу йти – боюся». Так що в мене був такий період – мачо. 9 років назад з’явився Вінник, який зайняв цю нішу. Стаса Михайлова, Малініна нема, і все нормально.

- А зараз вас до Москви кличуть виступати?

- Ні. Зараз нікого не кличуть. Крім 3-5 виконавців, які і були там, десять років їздили. Лорак, Повалій, Дорн, Лобода – їх на пальцях можна перерахувати.

- Вінник мені розповідав, що його досі кличуть до Москви з концертами, але він не їде.

- Кличуть – але ж ніхто не поїде. Навіщо це робити? Це аморально. В мене є друзі в Росії, в Сибіру, українці, керівники великих багатих підприємств. Раніше ми приїжджали до них на корпоративи і не один раз, тому що в них колективи складаються на 50-70% з українців. Ясно, що вони на руках тебе носять. І зараз вони телефонують, кажуть: «Може, ти приїдеш тихенько на корпоратив»? Я не хочу, навіть не розглядаю ці питання.

- Зараз ви почали експериментувати з молодою аудиторією. І як це, успішний експеримент?

- Це прекрасно. Я викладаю вже 15 років в університеті культури і мистецтв. І молодь мене тримає на плаву. Я заспівав реп. Заставив себе, пересилив себе і на другий день я прокинувся знаменитим. Вже більше мільйона переглядів цього кліпу, є пропозиція приїхати в Польщу з концертами. Мені цікаво було познайомитися з Бальчуном, і була пропозиція заспівати з ним дуетом. Я познайомився з ним в Одесі, і ми домовилися, що він приходить до мене на студію і ми записуємо рокову пісню. Але його ж звільнили, і нам не вдалося це зробити.

- А з ким із чинних політиків ви б хотіли записати дует?

- Я б із Юлією Тимошенко заспівав дуетом. Вона прекрасно співає – в неї хороший голос. Я її люблю, я її підтримую 15 років. Вона мені як політик подобається. В мене були проблеми на центральних каналах – просили поїхати за ПР у перевиборчу кампанію, платили величезні гроші. Я відмовлявся. Я був вірний Юлії Володимирівні.

- А де і коли вона вам співала?

- Наприклад, виборча кампанія.

- Які це пісні були?

- «Женщина любимая» ми з нею співали. Вона знає трошки мій репертуар – мені приємно. Вона знає все – в неї феноменальна пам’ять.

- Зараз, на тлі цих молодіжних експериментів вам не хотілося би змінити імідж – поголити вуса чи, навпаки, ще й бороду відпустити, бо це теж зараз модно.

- І так вже два по 30, а ще й борода – буде вже три по 30. З бородою ми трішечки почекаємо.

- Пару років тому ви брали участь у «Голосі країни», у сліпих прослуховуваннях. І тоді в журі були Кароль, Дорн, Вакарчук, Потап, і жоден з них не повернувся до вас. Вам це було неприємно якось?

- Ні, це ж елемент шоу. Я взяв тоді арію Містера Ікс. І там впізнати дуже тяжко - я знаю, що я їх у ступор якийсь поставив. Я, навпаки, хвилювався: не дай бог вони повернуться. Потап же міг мене «навчити» вокалу – я боявся цього.

- А кого б ви обрали, якщо б реально всі четверо обернулися?

- Я нікого би не вибрав.

- А як ви ставитеся до можливого президентства Святослава Вакарчука?

- Кожен має займатися своєю справою. Славко – прекрасний актор, прекрасний співак, прекрасний композитор, поет.

Новини за темою

- Ви б його не підтримали як президента?

- Ні, ні. Навіщо? Ми втратимо тоді співака, особистість. А він збирає стадіони і не тільки тут – по всій Європі.

- А якщо б він Україну реформував?

- Не вірю.

- Я вас процитую. В інтерв’ю виданню «Гордон» ви дуже емоційно відреагували на пропозицію ввести додатковий воєнний збір для артистів, котрі виступають у Росії. Ви тоді сказали: «Нам розповідають, що українські артисти співають на території окупанта. А чому тоді там продають продукцію Roshen? Від українських пісень москалі не оглухли, а від тортів Roshen дупа в них не злипнеться? Потрібно дивитися правді в очі – це ж подвійні стандарти».

- Я і зараз це скажу. Чому пристібалися до артистів, що їм не можна там співати? Тому що вони публічні люди, так, як і спортсмени. Тоді чому сам наш пан президент показує приклад, що це можна робити, а всім васалам його не можна робити? Це велика несправедливість. Починайте з себе.

Новини за темою

- А які ще несправедливості сьогодні в Україні ви бачите? Що вам болить? Що йде не так?

- То болить кожній сім’ї. Я дивлюся, яка несправедливість, як добитися в судах нічого не можна без блату. Корупція з ніг до голови оплутала наших чиновників. Я був у Німеччині – всі посміхаються люди, вони чемні. Яка щаслива країна – тому що все в них по закону. Всі живуть достойно. І ми могли б це зробити, але не хочуть зробити наші правителі, на жаль. Болить, коли дивишся, як ті тьотушки одну сардельку купляють чи четвертушку хліба.

- Вам на чому зараз доводиться економити чи в чому собі відмовляти?

- Якщо ми раніше відпочивали три рази на рік, то зараз вже дивишся – куди ти поїдеш. Слава богу, в що одітися і взутися, і квартири, і дачі, це все є. А я думаю, а якби в мене була молода сім’я? І де його того всього брати? Приходиться думати й економити і артистам.

- Багато прикладів є, коли політики становляться президентами, і їхні друзі-артисти тут же то міністрами культури стають, то ще на якісь держпотоки сідають. Ви не хотіли отакого собі друга-президента завести, щоб теж якось цю тему освоїти?

- Мене політика ніколи не цікавила. Я б ніколи би не пішов ні міністром, ні директором палацу культури «Україна». Це управлінська робота. Я – творча людина. Я кожен день маю сісти чи за гітару, чи інструмент і награвати. З двох років я співаю, граю й іншого не вмію.

- Зі скількома президентами ви співали дуетом?

- З Кучмою. Він любив пісні Павла Зіброва. Справа в тому, що Марина працювала в спілці підприємців і промисловців. Вона працювала радником із зовнішньоекономічних питань саме в Кучми перед виборами його як президента. Начальник його охорони був мій хороший друг, і я давав йому всі пісні нові на касетах. І коли він сидів у машині з Кучмою, він ставив касети Павла Зіброва. І на всіх концертах, де був Кучма, був Павло Зібров. З Ющенком у нормальних рівних стосунках, але на забавах з ним не був. З Януковичем, однозначно, не був. І не пішов би, бо я його не сприймав.

- А з російськими керманичами, з кимось ви знайомі?

- Ні. Бог милував.

- Коли ваша партія «Любителів жінок» піде на вибори?

- «Шанувальників жінок». Це – громадська організація, не політична. Ми можемо комусь допомогти, і ми допомагаємо. У нас 6 тис. активістів.

- Чи правда, що ваш будинок двічі пограбували вже?

- Так. Перший раз це було після того, як ми зняли кліп з Іваром Калниньшем. Я йому подарував 12 своїх пісень, і видав він їх у Прибалтиці і в Німеччині. Весь тираж платівок розійшовся. Коли вийшов цей кліп – ми там засвітили, тільки купили спортивну Audi S8. І хтось поклав око. Просто з парковки о 5-ій годині ранку. Ми кинулися о 8-ій, але вона за три години вже перетнула кордон Чернігівської таможні і поїхала в Росію. І ще раз пограбували влітку, років 2-3 тому. Вкрали пістолет, який мені подарували, з резиновими кулями, забрали гроші. Що брати на дачі? Саме неприємне, що перевернули просто весь будинок.

- Колись ви були у турі на підтримку Юлії Тимошенко і ледь не розбилися. Як це було?

- Це було за один день до Святвечора. Це було в Вінницькій області, я спішу, ожеледь, нас розкручує, машина некерована. За кермом був водій, машина нова, слава богу, що 12-14 подушок. Ми довбанулися в стовпчик біля замерзлого озера, машина перевернулася два рази, в озеро ми вскочили, але лід не провалився.

- Хто вам подарував камерунських кіз, де вони зараз?

- Я живу на дачі, і в мене там невеличкий лісочок примикає до паркану. Діаночка була маленькою, ми ходили в зоопарк, вона любила кізочок. Я зайшов до директора і спитав: «У вас є якийсь молодняк. Я купив би»? А якраз народилися камерунські кізочки, і він каже: «Я можу вам дати двох кізочок і одного козлика». Я їх привіз, вони були як ручні. Потім вони об’їли все живе, скакали через двометровий паркан і почали втікати. Прийшлося їх назад відвезти – в зоопарк.

- Небагато чоловіків є, які присвятили стільки пісень своїй коханій дружині, як ви своїй Марині. Скільки років ви разом вже?

- 25.

- Що у вас у житті завдяки їй?

- Я впевнений на 200%, що якби не було Маринки в моєму житті – я був би Павлом Зібровим, але не тим зовсім, який є на сьогоднішній момент. Безумовно, я був би 120-130 кг. Я страшенно люблю мучне – вона мені забороняє. Вона філолог – прекрасно знає мови. Батько в неї дипломат і кореспондент «ТАРС» – вона жила за кордоном. Вона і мене навчила слідкувати за собою. Я ж в інтернаті виріс, вулиця виховувала. Я завдячую долі, що я пройшов цю школу життя й армію, і потім доля мені подарувала таку чудову жінку - розумну, люблячу.

- А ваша донька Діана, вона зараз теж починає зіркову кар’єру?

- Так. Вона зараз на 4-му курсі університету міжнародних відносин. Але вона цікавиться театром, телебаченням, закінчила дикторські курси. Вона знімається в журналах як модель.

- А що робить і де живе ваш старший син Сергій?

- Він вже дорослий – 35 років. В оборонпромі він працював років 10, а зараз звільнився і відкрив свій бізнес. Він юрист-міжнародник. Він давно самостійна людина – це мені приємно.

- Я вам дякую за це інтерв’ю.

- Спасибі.

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Загрузка...

Віджет партнерів