Політики повинні мовчати, коли вони нічого не зробили для спорту

Кобі Брайант, Шакіл О'Ніл... Наш українець теж грав у зірковому складі "Лос-Анджелес Лейкерс". Разом з командою на початку 2000-х він виграв два чемпіонства NBA і завдяки цьому навіть завів знайомство з Джорджем Бушем-молодшим. Легенда українського баскетболу Станіслав Медведенко – герой 11-го випуску авторського проекту Максима Шиліна "Спорт.Інтерв'ю.112"

Політики повинні мовчати, коли вони нічого не зробили для спорту
Станіслав Медведенко 112.ua

Максим Шилін

Журналіст, 112 Україна

Кобі Брайант, Шакіл О'Ніл... Наш українець теж грав у зірковому складі "Лос-Анджелес Лейкерс". Разом з командою на початку 2000-х він виграв два чемпіонства NBA і завдяки цьому навіть завів знайомство з Джорджем Бушем-молодшим. Легенда українського баскетболу Станіслав Медведенко – герой 11-го випуску авторського проекту Максима Шиліна "Спорт.Інтерв'ю.112"

- Ви нещодавно повернулися з Літньої ліги NBA. По-перше, в двох словах розкажіть, що собою являє цей турнір?

Літня ліга – це турнір, коли кожна команда збирає тих гравців, які у них на олівці. Перспективних хлопців, яких вони відстежують цілий сезон. У бойових умовах клуби їх переглядають. Плюс, ті хлопці, які рідко виходили на паркет в регулярному чемпіонаті, отримують шанс як раз пограти у Літній лізі. 

- По-друге, оціните виступи українців Санона і Михайлюка, яких раніше вибрали на драфті?

Михайлюк від кожної гри додавав і було приємно за ними спостерігати. Передостанній матч він взагалі відмінно провів, коли забив 30 очок. У фіналі з "Портлендом" він як би змастив ці всі враження, але в принципі фахівці залишилися задоволені його грою.

Що стосується Санона, то потрібно розуміти, що він 18-річний хлопець. Він був другою або третіьою людиною з 30 команд за віком – тобто одним з наймолодших. Він також залишив гарне враження. Керівництво "Вашингтона" їм задоволене. Там розуміють, що він ще не готовий для гри в NBA, але в той же час у нього хороший потенціал. І зараз навіть обговорюється питання, щоб тренера з "Вашингтона" послати в "Олімпію", щоб він індивідуально працював саме з Саноном протягом сезону.     

- Санон мінімум на рік повернеться в словенську "Олімпію" набиратися досвіду. Але чому саме цей 18-річний хлопець зацікавив клуби NBA?

Найголовніша його якість – він може захищатися, і він дає позитивну енергію команді. Такої якості як захист дуже важко навчити. Багато тренерів кажуть: воно або закладено в таланті, або цього немає. Можна навчити кидати, навчити правильним пересуванням, отримати якийсь досвід. Можна навіть навчити якимось рухам конкретно в захисті, але сам талант і чіпкість – така якість, якій навчити не можна. До того ж він вміє атакувати кільце, у нього є кидок, і хлопець показав, що здатен керувати командою – він боєць. Саме цими якостями Іссуф привернув увагу, і "Вашингтон" його задрафтував.  

- В одному з інтерв'ю ви сказали, що Санона правильно розкручували перед драфтом. Що робили конкретно?

Перше, що ми зробили – помістили Іссуфа в правильну команду, де він отримав хороший досвід і де він передусім був у центрі уваги. "Олімпія" випустила, здається, 16 осіб, які грали в NBA. Там правильні тренери з досвідом доставки юних талантів у Штати. Перехід з аматорського спорту в професійний – вони знають, як це робити. Тому всі розуміють, що, якщо в "Олімпії" виступає якийсь юний гравець, то до нього необхідно обов'язково придивлятися, так як скаутинг в "Олімпії" на найвищому рівні.  

- Але ви ж не зупинилися на цьому?

Ну, звісно! Телефонні дзвінки, робота зі ЗМІ. Наприклад, ми запрошували журналістів ESPN, які спеціально приїжджали з Америки в Словенію і знімали про Санона матеріал. Ми правильно підносили хлопця і це дало загальний результат.

- Тим часом менеджери Святослава Михайлюка, на ваш погляд, навпаки – допустили ряд помилок в цьому питанні. Яких саме?   

Була ключова помилка, що Свят поїхав не те, що в "Канзас" – це хороший клуб, у них відмінна баскетбольна система, прекрасна школа – але я досі залишаюся при думці, що перші, другі і треті номери, які їдуть з України в США, у них заграти в NBA мінімальні шанси. Свят – виключення, дуже гарне виключення! Тому що всі інші хлопці, які поїхали, вони або зникли, або максимум це Європа. Якщо ти, звичайно, четвертий або п'ятий номер, високий хлопець за два метри, то у тебе більше шансів заграти в Америці. Причина проста: у Штатах перших і других номерів своїх вистачає. Так що їхати туди, свідомо розуміючи, що в тебе буде більше конкуренції і менше шансів грати, це свого роду помилка.

Наскільки я знаю, у Свята були дуже хороші пропозиції з Європи перед від'їздом в США. Але знову ж таки, наскільки мені відомо, йому дуже подобалася сама система NCAA (студентська ліга США, - ред.). Його величезне бажання, може вчасно не відрадив його ніхто. Тепер Михайлюк нахапався цих американських навичок, тому у Луки Дончича (19-річний словенець, один з головних європейських талантів, грав за "Реал" Мадрид, був обраний у цьому році на драфті NBA, - ред.), наприклад, перед ним є перевага. Бо Дончич грав лідера, на всіх позиціях, він умів вводити м'яч, він знає цю європейську школу пасу і в цьому свого роду перевага. Свят же, на жаль, перші два роки мало грав, потім йому почали давати час. Зараз Михайлюку треба трохи переучуватися від виконавця, який просто грає в кутку і як би шутер, додавати більше руху і передач. Найсмішніше, що у нього до цього є талант, але ось американська система така, що він цей талант десь придушив і тепер потрібно відкривати його заново.  

Підсумую: якби Михайлюк йшов через Європу, то в нього було б набагато більше шансів бути вище обраним на драфті (47-й пік).

Михайлюк вже отримав контракт і залишається в "Лос-Анджелес Лейкерс" (за 3 роки в клубі українець заробить 4,6 млн євро). Чи буде він отримувати достатньо ігрового часу і що взагалі чекає його клуб у новому сезоні?

Для Свята виходить важка ситуація: з одного боку, він потрапив у хорошу команду, організацію, але тут традиційно дуже сильна конкуренція на його позиції. Як він себе проявить, залежить виключно від нього. Можу тільки побажати йому удачі. Літня ліга – в якійсь мірі показник, але це не означає, що якщо ти там добре себе проявив, то отримаєш ігровий час в основній команді. Мій прогноз: якщо Михайлюк буде отримувати 10-15 хвилин у матчі, це буде супер для нього. 

Що стосується майбутнього "Лос-Анджелес Лейкерс", то клуб чекає перебудова. Вони спеціально підписали гравців на маленькі контракти і будуть у наступному сезоні ловити велику рибу, коли вільними агентами будуть близько двохсот осіб. На ринку буде з кого вибирати. Все так виглядає, що "Лейкерс" просто розчищає зарплатну відомість, щоб в наступному році бути конкурентоспроможними і у них була можливість дати великі контракти вільним агентам. 

- У Літній лізі пробували свої сили ще двоє українців: Кобець і Близнюк. Чи є у них шанс залишитися в NBA або хоча б закріпитися там в майбутньому?

В наступні пару років – може бути, але за даними виступів, швидше за все, на цей сезон у них не буде шансів. Близнюк точно поїде в Європу грати. Знаю, у нього вже є контракт з ізраїльським клубом. На рахунок Кобця – питання відкрите. 

- В США, навчаючись в університеті, талановиті спортсмени отримують шанс закріпитися у великому спорті. На кого з українців після Михайлюка там можуть звернути увагу найближчим часом? 

Я поки таких хлопців не бачу. Повинен бути у хлопців певний набір умінь, якась статистика, але поки таких немає. Може, вони на підході. Наскільки я знаю, у нас дуже пристойна збірна U-16 і начебто 14-річні, але знову-таки – треба почекати, тому що між цими віковими групами при переході змінюється половина хлопців. Одні закінчують і вирішують йти навчатися, інші, навпаки, підтягуються. 

- В Україні вже кілька років функціонує студентська ліга. Наскільки цей формат вдало реалізований, якщо порівнювати з Америкою?

Я б не робив такої ставки на студентську лігу. Ну вона є і є. У плані перспективи – я не бачу її там. Мені здається, ми не можемо взяти модель студентського баскетболу США і просто інтегрувати її в наш український баскетбол. Це не буде працювати. Абсолютно різні взагалі можливості між американськими та українськими студентами, тренерами, системами і спортивними програмами в цілому.

Моя пропозиція: просто взяти і зосередитися на нормальній професійній лізі, на її структурі, щоб це були Суперліга, Вища та Перша ліги. Інтегрувати ці студентські команди в Перший і Вищий дивізіон. Дати студентам якісь квоти, щоб вони туди надходили. Зацікавити ректорів, щоб вони рухалися в цьому напрямку, виділяли якісь гроші і давали зрештою ігровий зал, щоб студенти могли виступати. Це буде набагато ефективніше.

Чи залишати цю лігу? Ну, по суті в ній грають ті ж гравці Суперліги, просто виходить така річ: у відбіркових циклах на паркеті одні люди, потім після закінчення сезону в Суперлізі, звідти частина опускається в студентську і виходить, що грають вже зовсім інші. Ми самі себе обманюємо, а повинні впроваджувати студентські команди в структуру професійного спорту.

-  Чому до нас відмовляються їхати скаути? Адже навіть талановитого Санона не хотіли переглядати, поки він не поїхав до Словенії.

Його все-таки дивилися досвідчені скаути, і у Санона була пропозиція з "Барселони" - вони хотіли його підписати, але ми вибрали "Олімпію", тому що для нього в підсумку це і було правильне рішення. Він швидше там прогресує.

Давайте чесно. Наша дана Суперліга перетворилася у Вищу лігу зразка п'яти-шести років тому, а може навіть ще нижче по рівню. Чому не хочуть скаути їхати? Немає на кого звернути увагу! Я нещодавно дивився матч української Суперліги і заснув. Зі мною таке було в перший раз. 

- На тлі футбольного занепаду після 2014 року баскетбол опинився в ще більшій тіні в плані інтересу з боку ЗМІ. Що зараз відбувається з цим видом спорту в Україні? Адже, як і у футболі, клуби зникають… 

Всі, хто могли, всі виїхали. На рахунок клубів, то не варто гнатися за кількістю. Нам, як країні, необхідно зосередитися на якості. Окей, сьогодні ми ввели в Суперлігу два або три клуби, а завтра вони зникли. По-перше, це для фанатів дуже погано, вони вже самі загубилися, за кого вболівати. Це взагалі погано для всіх процесів. Ці команди потім плодять борги, гравці ходять у федерацію і плачуться. Ну навіщо нам таке? Потрібно всього лише зробити 8 команд зі стабільним більш чи менш фінансуванням. Я розумію, важкий час, в країні війна, але це потрібно робити, інакше ми нікуди не рушимо далі. Необхідно концентруватися на молоді, створювати умови.  

Зрештою, ми навіть погано граємо проти спонсорів, тобто проти самих себе. Припустимо, є спонсори, які хочуть інвестувати гроші в якийсь баскетбол, і вони бачать, що взагалі відбувається в лізі – сьогодні одна команда зникла, завтра друга, післязавтра третя – як вони можуть взагалі інвестувати? Сьогодні я даю команді якісь гроші, а завтра вона зникає. Ну я просто нерозумно виглядаю в такій ситуації. 

Професійний спорт – це перш за все бізнес. В українському футболі "Зоря" і "Шахтар" вже навчилися жити за коштами і розвиватися за рахунок продажу гравців. Самоокупний баскетбольний клуб в Україні – це реально?

В даний момент – це нереально, утопія. Це просто глибокий мінус з боку інвестора. У нас біда: якщо навіть зараз з'являється хороша команда, вкладаються туди гроші, от як у "Черкаських мавп", то їм потрібно грати домашні матчі Ліги чемпіонів у Києві. Це взагалі нонсенс. Раптом приходить інвестор, дає гроші, але при цьому хоче, щоб його бренд був видний в Європі. А як він буде видний, якщо немає залу? У нас найголовніша проблема – інфраструктура, її просто немає. Під ці наші зали ніхто не дасть грошей, не прийдуть глобальні спонсори. Якщо ми хочемо побачити розвиток баскетболу, то повинні робити упор на комерцію, але для цього потрібно працювати у зв'язці з державою. Щоб вона побудувала зали, давала преференції і вкладала гроші в дитячий спорт. Ніхто не просить фінансувати якісь професійні команди. Хоча в тій же Іспанії муніципальні організації фінансують професійні баскетбольні команди і в цьому нічого немає поганого. 

- Ми з вами в залі спорткомплексу "Мередіан". Ви грали тут колись?

Я не просто грав, я починав тут свою професійну кар'єру в 16 років.

Станіслав Медведенко 112.ua

- Що можете сказати про цей майданчик за мірками Києва?

За мірками Києва це вважається як би пристойний зал, а по баскетбольним стандартам 21-го століття це просто… важко без лайок щось сказати. Як тренувальний зал – він цілком хороший, але як ігровий і тим більше для якихось міжнародних змагань він ніякої критики не витримує.

- Іноді ми чуємо новини, що в Україні відкривають футбольні майданчики і навіть заводи з виготовлення штучних полів. Як йдуть справи з баскетбольною інфраструктурою?  

Поки є якісь декларації про наміри, що в п'яти або семи містах починають будувати баскетбольні зали, але як далеко це все зайде – я не знаю. Начебто наміри серйозні. 

"Весь свій досвід я поки повинен реалізовувати за межами країни" - це ваша цитата. Чим ви займаєтеся, крім того, що є менеджером Санона?

Голосно звучить, але в мене ніби є баскетбольна академія, але знову – чому ніби? У нас по суті два зали, обидва в школах на лівому березі Києва. Один з них нещодавно побудований - шкільний зал з майданчиком стандартних розмірів. Там через три роки потік дах, але це так – лірика. Другий – звичайний маленький зал. У нас, грубо кажучи, два тренера. Ми набрали три групи. Розширитися можливості немає, тому що нестача залів. Намагаємося по-максимуму забирати час у наших школах, але навіть там вже не вміщуємося.

- З чого починається навчання дітей?

Як завжди, з азів. Дитині дають м'яч, і він просто намагається вводити і кидати. Потім вчать подвійному кроку, вчать бантикам, передачам. Потім вже йдуть тактичні пізнання.  

Взяти за основу навчання повністю те, що є в Америці і перенести в Україну – це нереально, але ще хочу сказати таку річ, що в принципі американська модель не ідеальна.

- Ви єдиний український чемпіон НБА. Місцеві фанати приймають гравців з-за океану? А у вашому випадку це було ще й не через драфт.

Так, у мене свого роду унікальна ситуація, що я був не задрафтований і відразу потрапив у команду. Було забавно, що "Лейкерс" поклали переді мною контракт, а я ще і не хотів їхати. Тоді мені просто мій перший тренер сказав: "Ну Слава, вибач, вже треба кудись їхати, щось робити далі, ось контракт". Я йому відповідаю, мовляв, добре, якщо ви говорите, то поїду. (сміється)

Станіслав Медведенко НБА

- Ну як так, "Лейкерс" - це ж гучне ім'я, великий бренд?

Тоді якраз Олександр Волков (відомий український баскетболіст, грав в NBA з 1989 по 1992, - ред.) зробив команду БК "Київ". Я там грав і мене все влаштовувало. Просто не хотів їхати.

- Ви свого часу потрапили в зоряну команду. Через деякий час можете розповісти молодим, що ви тоді робили правильно, а де дали маху, будучи в "Лейкерс"?

Треба було раніше йти з "Лейкерс", тим більше, що у мене була пропозиція. Думаю, якби я це зробив, то продовжив би кар'єру.

- Ваші найкращий і найгірший момент у ході кар'єри в НБА.

Кращий, напевно, гра з "Атлантою" - десь 2004-й рік (Медведенко набрав 26 очок і зробив 11 підбирань, а його команда перервала серію з 4-х поразок поспіль, - ред.). А гірші, думаю, перші матчі в NBA, коли я мало грав. Було певне розчарування. Хотілося виходити на паркет, а я не знав всієї специфіки ліги, коли в принципі молоді виконавці перший сезон грають мало.  

- У "Лейкерс" грали Шак, Брайант, Мелоун. ЗМІ в очах громадськості формують образ зірок як таких епатажних персонажів. Чи так це насправді?

Це суперзірки! Ну не знаю, як на рахунок Кобі, але думаю, з часом він увійде в зал слави, Шакіл О’Ніл увійде в зал слави. Це топові люди. У мене, до речі, був такий випадок на Літній лізі якраз. Люк Уолтон зараз головний тренер "Лейкерс". І ми з ним розговорилися. Кажу йому: "Тобі не страшно тренувати ЛеБрона?" А він мені: "Послухай, Слава, ми грали з тобою з Кобі Брайантом. Після нього вже нікого не страшно тренувати".   

Кобі Брайант і Станіслав Медведенко Фото з відкритих джерел

- З Кобі і Шаком підтримуєте стосунки?

Звичайно, спілкуємося. Чому Михайлюку свого роду пощастило, тому що в "Лейкерс", якщо ти відіграв три і більше сезонів, вони розцінюють тебе вже як франчайз. Ти отримуєш запрошення на всі заходи, які відбуваються. Тобто, ось ставили статую О’Ніла біля нашої арени – всі збиралися, вішали майку Кобі Брайанта – знову-таки всі збиралися. Вони розцінюють всіх гравців, які входять у цю групу, як велику родину. Не як послів, а саме як сім'ю. Кажуть, що ти завжди можеш приїхати в тренувальний зал. Тебе зустрінуть, проведуть, зроблять екскурсію, квитки завжди дадуть, але просто кажуть, що не треба цим зловживати.

- В НБА є дідівщина? Ось приїжджає умовний Михайлюк в "Лейкерс", а ЛеБрон йому: "Поки Батя в будівлі, будеш м'ячі подавати".

Ну, таке є. Перший рік ти подаєш м'ячі, збираєш їх. Це не дідівщина – це такі правила для молодих гравців. Наприклад, у нас була така ситуація, коли для ветеранів їдуть гравці купують бургери і привозять в літак. Для деяких ветеранів, які розуміли, що в наступному сезоні закінчують, вони замовляли у молодих пиво в літак.

- Ви теж таке робили? 

Ну, я пиво не возив, але м'ячики збирав – це загальне правило. Це у всіх клубах так.

- До речі, з Люком Уолтоном ви грали разом. Що скажете про нього, як про тренера?

Поки що рано про нього говорити, як про тренера. Можу сказати, що у нього дійсно є тренерські риси характеру: він дуже комунікабельний, може знайти спільну мову з гравцями. Після майбутнього і наступного сезонів можна буде сказати – Люк Уолтон хороший тренер чи поганий. 

- Питання філософське. Чи змінився баскетбол за останні 10-15 років? У чому саме?

Само собою, цей вид спорту на місці не стоїть. Зросли швидкості, гравці стали більш універсальні. Тим не менше я вважаю, що через це пішла така тенденція, яка не зовсім справедлива: зараз незаслужено менше почали цікавитися центровими. В цьому ключову роль зіграв "Голден Стейт". У них унікальна ситуація, коли в команді 4-5 гравців, які вміють кидати із-за дуги. Звичайно, тоді тобі центровий не потрібен як основний гравець і тому всі команди намагаються їх в чомусь наслідувати. Але з часом, думаю, якщо з'явиться новий Шакіл О’Ніл, то всі побіжать назад і будуть шукати тільки центрових.    

- Повернімося до справ українських. Нещодавно баскетбольний майданчик у вашому районі потрапив у список досягнень партії "Солідарність" у Київраді, хоча проектом і пошуком фінансів займалися ви з місцевою громадою. Вже розібралися в ситуації?

Ну, а що тут розбиратися? Виходить такий момент: місцевим депутатам, які у нас на районі, потрібно продемонструвати свою роботу. Природно, зробити це вони не можуть, тому що гроші були роздані бабусям, витрачені на гречку або ще на щось. Їх вибрали, реальних успіхів у них особливо немає, а у нас в місті взагалі один з найкращих у Києві майданчик. Плюс ми за громадські гроші зробили там тренажерні зали, облагородили верхню частину і поставили скейтпарк. Гарна картинка. Думаю, просто по незнанню взяли і вліпили.

- Яка була ваша реакція: ви щось казали?

Ну що ми їм скажемо? Ось пост зробили в "Фейсбуці": зганьбили їх трохи, там було 30 перепостів. Всі висловили своє гнівне "фе". Для них це найголовніша антиреклама.  

Хоча ситуації різні бувають. Від сусіднього округу депутат теж з "Солідарності", але він багато робить для свого району, а у нас ось такий – під забудовника щось вигадує зазвичай.

- До речі, а ви пропонували якісь проекти на розгляд в мерію? Все-таки міський голова і ви – обидва колишні спортсмени.

Я теж так думав, що мер спортсмен і нам легко буде знайти спільну мову, але виявилося дуже важко. Був здивований, що міський голова, м'яко кажучи, не зацікавлений.

- А в чому складність комунікації?

Я от не хочу критикувати мера, але найголовніше, що вже навіть у регіонах будують якісь зали. Нехай це буде з якимось додаванням державних грошей чи ще якихось коштів, але камон, ми столиця України і ми нічим не можемо похвалитися?

- Наскільки я розумію, то ваша дружина Олена займається ініціативами, пов'язаними з реформами. Зокрема, розробляє нові правила формування місцевих бюджетів. Вона або ви збираєтеся брати участь у найближчих місцевих або може парламентських виборах?

Я не знаю, от чесно! Я розумію, що ми підійшли до якогось такого рубежу, коли за рахунок особистого авторитету далі пробити цю стіну нереально, але з іншого боку, у мене немає ніякого бажання туди йти.

Моя дружина і я за всі ці інноваційні речі: суспільний бюджет, електронна демократія. Чому? Суспільний бюджет забирає у депутатів-популістів хліб. Раніше як було: вони перед виборами зліпили якийсь майданчик, вписували це як своє досягнення, лавочки ставили, а на нього вішали табличку зі своїм ім'ям – і всі думали, що це класний чувак.

А ось суспільний бюджет дозволяє упередити ці речі. Жителі можуть об'єднатися, виставити свій проект з усіма даними на спеціальному інтернет-майданчику, проголосувати за нього і потім просто втілити в життя за гроші міста. А депутатам тепер доведеться креативити і робити більш якісні проекти. Для них це стимул.

- Виходить, що ви про політику все одно замислюєтеся?

Такої мети – піти туди і стати депутатам – у мене немає. Якщо я побачу, що є якась команда однодумців і ми зможемо це все втілити, то тоді в цьому є сенс, а просто прийти, сісти і сидіти – так не хочу.  

Станіслав Медведенко 112.ua

- Напевно, як і багато українців, ви спостерігали за перемогою Усика в Москві і пізніше бачили на цей рахунок коментарі президента, прем'єр-міністра та інших політиків України. Наскільки коректно таким чином втягувати спортсменів у політику?

Моя думка дуже проста: політики повинні мовчати, коли вони нічого не зробили для спорту. От просто взяти і замовкнути! Коли вони відкриють зали, будуть спонсорами якихось суперклубів, які грають в Євролізі, Лізі чемпіонів або ще десь, тоді вони матимуть повне моральне право встати і сказати – я це зробив, це моя заслуга! А коли спорт за бюджетні гроші фінансується за залишковим принципом і при кожному зручному і незручному випадку ти вискакуєш як чортик з табакерки і хочеш собі все це приписати – ну це взагалі некоректно. Потрібно бути скромнішим і чистоплотнішим.   

- А взагалі спортсмени повинні їздити в Росію?

Скажімо так: які є обмеження? Давайте зробимо інакше. Давайте побудуємо у нас ці зали і ці спортивні споруди і скажемо, щоб змагання проводили у нас, і нехай росіяни їдуть до нас! Що, ми їх не будемо пускати? Якщо проводиться чемпіонат Європи і він в Україні, якщо Росія не відпустить своїх спортсменів, то що ми скажемо? Це проблема росіян – логічно?

- Питання, яке ми задаємо всім гостям: спорт – поза політикою?

Спорт не може бути поза політикою. В Америці – це може бути поза політикою і то, тому що там спортсмени фінансово незалежні. Вони можуть вийти і навіть президенту Трампу сказати своє "ні". На жаль, наші спортсмени залежні від того, що їм держава буде давати квартири, зарплати. Ще у нас існує така совкова міра, як "заслужений" такий-то – у світі взагалі такого немає, але у нас потрібно, тому що "заслужений" – це надбавка до пенсії або ще до чогось надбавка. Смішні такі норми – такі анахронізми, але в нашій країні без них не можна.  

- За кордоном у спортивних колах розпитують про те, що зараз відбувається в Україні, про війну?

Постійно запитують, мені постійно доводиться пояснювати, розповідати, що і як. Наприклад, ось останній раз був під час моєї участі в одній програмі NBA: багато менеджерів і топових скаутів приходили і питали, як там справи і що та як.

- Що ви їм відповідаєте?

Кажу, як є, що у нас війна, ми воюємо з Росією. 

- І наостанок – вічний і нещадно безглуздий спір, який тим не менш розбурхує форуми. Оллстари часів Кобі і Шака і нинішні з ЛеБроном і Дюрантом на чолі – хто переміг би і чому? 

Це все чисто теоретичні розклади. Інші стилі, інший час, інші тренери і тактичні схеми. Давайте так: я грав у ті часи, я поставлю на своїх гравців – на Кобі і Шака. А так це все одно, що порівнювати Брайанта з Джорданом. Це можна з піною біля рота сперечатися, хто сильніший. Мені здається, що Кобі сильніше в якихось індивідуальних речах, а Джордан домігся більшого з командою.

- Дякую за інтерв'ю.

Розмовляв Максим Шилін

Попередні випуски:

Андрій Шевченко: Пообіцяв вивести Україну на наступний Чемпіонат Європи, тому що немає іншого виходу

Олександр Долгополов: Бувало, ганяв і 345 км/год на своєму Nissan GT-R

Жан Беленюк: Може, Порошенко зробить щось, і я скажу – він красунчик капітальний, і мені не буде сенсу йти в політику

Михайло Романчук: З російськими плавцями в клубі ладнаємо, буває, жартуємо про політику

Олександр Усик: Мені не подобається політика, тому що там багато брехні і лицемірства

Ольга Харлан: Судячи з зимової та літньої Олімпіад, стає зрозуміло, що коїться в нашій країні

Олена Підгрушна: Комусь просто захотілося зробити скандал в українському біатлоні

Олександр Шовковський: Вирішив навчитися стріляти, коли чотири роки тому почалися всі ці події в країні

Сергій Стаховський: Спорт поза політикою? Хе...ня це повна – спорт і є політика!

Еліна Світоліна: Доходи від спонсорів вже наближаються до розміру призових, але це не головне

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Загрузка...

Віджет партнерів

d="M296.296,512H200.36V256h-64v-88.225l64-0.029l-0.104-51.976C200.256,43.794,219.773,0,304.556,0h70.588v88.242h-44.115 c-33.016,0-34.604,12.328-34.604,35.342l-0.131,44.162h79.346l-9.354,88.225L296.36,256L296.296,512z"/>