Перебування при владі будь-якої політичної сили знижує будь-який рейтинг

Політик. Народний депутат України 8-го скликання. Член комітету ВР України з питань бюджету. У минулому – голова Державного агентства земельних ресурсів України. Також був головою Держкомітету з питань національностей і міграції та заступником голови Київської міськадміністрації Леоніда Черновецького. Кандидат історичних наук, докторант Національної Академії державного управління при президентові України. СЕРГІЙ РУДИК

Перебування при владі будь-якої політичної сили знижує будь-який рейтинг
112.ua

Наталія Влащенко

Журналіст

Політик. Народний депутат України 8-го скликання. Член комітету ВР України з питань бюджету. У минулому – голова Державного агентства земельних ресурсів України. Також був головою Держкомітету з питань національностей і міграції та заступником голови Київської міськадміністрації Леоніда Черновецького. Кандидат історичних наук, докторант Національної Академії державного управління при президентові України. СЕРГІЙ РУДИК

Влащенко: Завжди цікаво розмовляти з людьми, які формально не належать ні до якої групи. Сьогодні у нас в гостях саме така людина – народний депутат України Сергій Рудик.

Доброго вечора. Ще кілька місяців тому ви були членом партії "Свобода". Чому на вибори в парламент ви пішли вільним мажоритарником?

Рудик: Так сталося, що партія під час останньої виборчої кампанії вела переговори з БПП про спільну підтримку мажоритарників. На тому окрузі, де я зараз став народним депутатом,  я вже перемагав у 2012 р., але тоді влада дала мені друге місце. Я розраховував, що цей округ буде відданий мені як члену "Свободи" за підтримки  БПП. Це 198-й виборчий округ, м. Сміла. Але так сталося,  що із семи округів Черкаської області БПП не віддав "Свободі" жодного округу. А мої однопартійці дуже мляво до цього поставилися, і виходило, що мені треба було взагалі не висуватися. Я образився, але стримав свою образу і зареєструвався як самовисуванець. Я виграв ці вибори, а в семи округах Черкаської області народними депутатами стали четверо регіоналів. Мій округ теж мав належати регіоналу, якого я, власне, переміг. Тому коли я став народним депутатом, у мене виник конфлікт інтересів. Тобто я був самовисуванцем, але членом партії "Свобода". Мене підтримала велика кількість людей, які виходили за межі наших партійних однодумців. Один помічник в мене є представником "Правого сектору", з яким я регулярно їжджу в АТО. Другий помічник – з "Народного фронту". Ця людина публічно зняла свою кандидатуру на мою користь, і я його зробив помічником. А установка партії була такою: або член партії "Свобода" може бути помічником народного депутата Рудика, або виникає конфлікт інтересів. Коли я йшов на вибори, я підписував індивідуальні договори з виборцями, де як кандидат в народні депутати брав на себе певні зобов’язання. Серед тих зобов’язань були такі, що виходили за рамки того, що я мав би голосувати, ставши народним депутатом. Наприклад, таке резонансне питання було, як мобілізація. У мене позиція була такою (і залишається дотепер): або воєнний стан, і тоді загальна мобілізація, або (якщо це АТО), то чого рядовий громадянин… А ми знаємо, яким чином набираються  хлопці в армію. На сьогодні це хто завгодно, тільки не діти багатих, великих посадовців тощо. Тому я за це не голосував. Партія наполягала на тому, щоб я голосував, як всі: за мобілізацію. Я утримався від голосування. І щоб далі цей прецедент не поширювався, ми прийняли рішення, що поки я залишаюсь народним депутатом, я призупиняю своє членство. Таку норму передбачено у статуті партії.  99% моїх голосувань збігаються з позицією партії, тому що ідеологічно нічого в моєму житті не помінялося .

Новини за темою

  • 04.11.2014

Новини за темою

- Яким чином так сталося, що "Свобода" так бездарно промотала свій політичний капітал? У чому причина такого бурхливого падіння?

- Сьогодні це продемонстрували всі три політичні сили, які ще рік тому були мегаактивними на Майдані. Якщо проаналізувати персональні рейтинги і Кличка, і Тягнибока, і Яценюка, то вони всі коливаються в межах 1-3%. На той момент партія, яка була в коаліції і приймала рішення стосовно всієї країни, не могла набирати багато голосів. З іншого боку, присутній синдром завищених очікувань: коли виборець голосує за якусь політичну силу, він іноді перевищує свої очікування стосовно її дій. У випадку зі "Свободою" очікували іноді нереалістичних речей. І ще я не вірю в те, що чотири екзит-поли не відповідають дійсності. Я переймаюсь технологіями і можу порівняти кампанії. Вважаю, що в нас забрали голоси – той, хто  рулив у цей момент, хто формував більшість комісій. Програли, по суті, менше 0,3%. Це загалом по 1-1,5 голоса на кожній дільниці. При бажанні це можна було зробити елементарно, і, мабуть, жорстка позиція партії у деяких питаннях зіграла свою роль. Сьогодні в парламенті цього немає. Але й суб’єктивний фактор тут є. Я, наприклад, як член партії, вважав, що після невдалої виборчої кампанії зі своїх посад мають піти люди, які відповідали за хід виборчої кампанії і які не досягли потрібного результату. Наприклад, у Франківській і Тернопільській областях падіння голосування за "Свободу" було втричі в середньому, а у Львівській області – в 6 разів. Так прийнято, що коли політична сила не набирає (голосів, - ред..), ідуть у відставку всі. Я думаю, що мав би піти у відставку і керівник партії, і керівник штабу. До речі, він зараз в АТО, Руслан Кошулинський. Кілька наших великих партійців, не ставши народними депутатами, служать на передовій, і в цьому сенсі вони молодці.  

Новини за темою

- А як ви вважаєте, чи зіграли роль у падінні рейтингу партії такі люди, як Махніцький, Швайка, які пішли в перший уряд Яценюка і до яких залишилося багато питань?

- Перебування у владі будь-якої політичної сили знижує будь-який рейтинг. Я не хотів би бути адвокатом Махніцького, але він був на посаді всього три місяці і започаткував дуже велику кількість справ. Що стосується Швайки, то основна його проблема полягала в тому, що він ніколи до цього не займався управлінням. Я не переконаний що по ньому є якийсь серйозний кримінал, адже минуло вже достатньо багато часу після того, як він пішов зі своєї посади, і при наявності реальних фактів його б давно вже таскали до ГПУ. 

- Але у Гордієнка в доповіді це все є..

- Ми живемо в країні де, в принципі, порушників, потенційних, є дуже багато. Але оскільки в нашій країні є так зване вибіркове правосуддя, то треба конкретно нарити на конкретну людину якісь документи, подати їх, і тоді щодо конкретного епізоду можна буде щось говорити.   Проблема багатьох мої колег полягала в тому, що вони ніколи цим не займалися. Я проведу аналогію. Мене запитували грузинські журналісти після голосування за міністра охорони здоров'я, і я їм відповів, що якщо би мені запропонували очолити МОЗ Грузії, то я би відмомився – пожалів би грузин. Тому що в міністра, за якого проголосував наш парламент, немає профільної освіти. У нього освіта, схожа з моєю. Тому я не розумію деяких своїх колег, які, не маючи державницького досвіду, управлінського досвіду, фахової освіти, вони були просто хорошими спеціалістами… Але це – махіна. Коли ти падаєш на посаду, і в тебе 600 державних підприємств, то ти був би чотири рази націоналіст, але якщо ти не вмієш управляти великими колективами людей, твої зусилля є марними.

Новини за темою

- А партія про що думала?

- Я не знаю. Я цього рішення не приймав. Я маю застереження стосовно потенціалу деяких людей, які були призначені на ці посади, і вважаю, що саме в цьому була проблема і тих людей. Я ставлю їм не кримінальні злочини, а непрофесіоналізм. А партія винесла неправильне рішення, призначивши саме їх на ті посади.

- Як ви бачите свою місію у парламенті?

- Як для депутата-самовисуванця, для мене № 1 в усіх моїх устремліннях – відповісти за ці слова, які я дав виборцям на окрузі. У більшості моїх колег ці зобов’язання розмиті. А в мене є 14 тис. угод. Вони двосторонні і надруковані у двох примірниках. І я дивлюсь, що я виконав,  а що – ні, і як я голосував. Проблема в тому, що я не можу так часто висловлювати свою точку зору, як це можуть мої колеги, які є членами депутатських груп і фракцій. Але тільки заради цієї проблеми входити в групу…  

- Які б гарні закони ви б не писали і не пропонували, у вас немає групи підтримки, немає конкретного інструменту для того, щоб вони були проголосовані.

-  За перші півроку своєї діяльності я був автором або співавтором 35 законів, з яких три є індивідуальними, а решта – з колегами. Так от, будучи з колегами, особливо, коли ці колеги з різних депутатських груп, частина з яких входить до коаліції… Це механізм, як його можна реалізувати. Це не ідеальний варіант, це мінус, але брати на себе зобов’язання… "Свобода" не пройшла, і у нас в будь-якому випадку немає своєї депутатської фракції. Але якщо питання принципові, то завжди можна домовитися з колегами, готуючи той чи інший законопроект.

- У чому була причина вашого конфлікту з дніпропетровською групою, коли ви були головою Державного агентства земельних ресурсів України? Адже вони патріоти і ви патріот.

-  Вони вважали, що на території однієї з областей мають бути патріоти тільки від їхнього клану, перевірені в їхній системі бізнесу люди. Тільки вони можуть бути представниками в усіх державних органах влади.

- Але ця ж система у них працювала.

- Вони ставлять собі в заслугу, що Дніпропетровська область вистояла і не стала центром якихось "ДНР", "ЛНР". А я вважаю, що це заслуга українського народу, тому що таке саме можна сказати про Харківську, Запорізьку, Сумську, Полтавську області тощо. Ми зараз живемо в такій хиткій ситуації, що не можна вішати собі медалі – одні зробили, а ці не зробили. Це робив весь український народ: волонтери, багато-багато гвинтиків.

- А в яких ви зараз відносинах з Філатовим, Корбаном?

- Після того викрадення у Дніпропетровську я не бачив жодного разу Корбана. Я періодично бачусь з Філатовим, з Денисенком. Денисенко потім переді мною вибачився. Мені передавали, що й інші хотіли зробити якісь кроки зі свого боку, але я вважаю, що ця ситуація має розвиватися виключно в площині правоохоронних органів. Рік вже лежить у прокуратурі заява.

- Ви хочете, щоб справа продовжувалась?

- Не я її подавав. Її подавала фракція "Свободи" у ВР минулого скликання. А її (фракції, - ред.) не існує, вона не може її забрати. Я тоді повернувся до Києва, а там було продовження історії: погрози життю тощо. Тоді як голова Державного агентства земельних ресурсів, я звернувся до президента, щоб мені дали управління державної охорони. Мене місяць протримали на розтяжці, і ніхто мені нічого не дав. Був період, коли моя донька ходила у парку з охороною, тому що були погрози, які мені передавали другі особи держави, міністри. Що вони хотіли? Призначити свого начальника управління. Я сказав: тільки конкурс. Я приїхав і висунув посаду на конкурс. Через деякий час запрошує мене міністр і каже, що йому телефонували і сказали: "Вы что, не можете на Рудыка найти управу? Вы что, не знаете, где он живет и где живет его семья? Вы хотите, чтоб мы его грохнули?". А за п’ять днів мене відсторонили від посади. Я не впливаю на ситуацію. З мене не зняли показів, півроку вже ніхто нікуди не викликав. Я просто чекаю, коли і чим це закінчиться. Я не хочу помсти, бо в житті буває всіляке, й іноді доводиться заради особистісного результату йти на якісь компроміси. Але я не хочу подавати руки і тим людям, які не вартують цього.

- Ви стверджували, що більшість жителів Донбасу підтримало Євромайдан. Якщо це так, то чому там сталася війна?

- Донбас завжди мав свою точку зору на ці процеси. Люди, які були переселені з метою розмити етнічне українське населення на сході нашої держави, не могли по-іншому й думати. Спочатку вони зовсім по-іншому мислили. І це основна проблема. Це зовсім іншого мислення громадяни нашої держави, які такими стали у зв’язку з тим, що "картковий будиночок" СРСР розвалився, і всі в межах цих кордонів стали громадянами тих країн, які раніше називалися союзними республіками. І вони є такими, якими на той момент були. Тому основна проблема в ментальності цих людей – неготовність так швидко йти на Захід, як готові вихідці з інших областей. Але ми не маємо ідеального сценарію. Прогнози не справдилися. Ми не маємо того, чого б нам хотілося, але й ворог не має того, чого б хотів, тому що він переоцінив ту різницю в ментальності. За 23 роки люди все одно скоректувалися, тобто процент людей, які голосували за проукраїнське, завжди збільшувався. Тому в нас з’явився феномен – "російськомовні українці", патріоти.  

- Чи відчуваєте ви свою особисту відповідальність за те, що відбувається зараз у ВР?

- Відчуваю. У 2005-2007 рр. я був головою Державного комітету України у справах національностей  і міграції України. А остання посада перед нардепством – це Держземагенство України. Тобто це посади майже міністерські. Три роки був заступником мера Києва. І 80% всього часу я при всьому цьому був в опозиції. Мені 45 років, а при владі я був років п’ять. З одного боку, я не причетний до цього, а з іншого, я розумію, що причетний. Я є частиною цього гвинтику, і в цьому є проблема. Сьогодні щодо Наливайченка ситуація… Фактично йшли торги поза межами залу. Основна більшість були присутні, і я так само. Чекали  результату. З ким торгувалися – не знаю. Мене це не хвилює. Думаю, що вони між собою торгувалися.

Новини за темою

- А як взагалі ця система відбувається?

- Мні важко це коментувати. Я не є членом коаліції.  

- Ваше запитання?

- Як вам вдається залишатись такою гарною, чарівною?

- Дякую, я розцінюю ваше запитання як комплімент. З нами сьогодні був народний депутат Сергій Рудик

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Загрузка...

Віджет партнерів

d="M296.296,512H200.36V256h-64v-88.225l64-0.029l-0.104-51.976C200.256,43.794,219.773,0,304.556,0h70.588v88.242h-44.115 c-33.016,0-34.604,12.328-34.604,35.342l-0.131,44.162h79.346l-9.354,88.225L296.36,256L296.296,512z"/>