banner banner banner banner banner

Олександр Качний: Об'єднання нації почнеться з чесного розслідування трагедії на Майдані

Олександр Качний: Об'єднання нації почнеться з чесного розслідування трагедії на Майдані
112.ua

Олександр Качний

Народний депутат України IX скликання від "Опозиційної платформи - За життя"

Мага: Сьогодні у мене  в гостях Олександр Качний. Я вас вітаю.

Коли кажуть, що Євген Брагар став найвідомішим депутатом "Слуги народу" після тої історії із собачкою, яка сталася у нас в ефірі, я думаю, що в той момент Олександр Качний став не менш відомим. Ніхто не спробував вам закинути, що ви спровокували хлопця до того, щоб він наговорив якоїсь дурниці?

Качний: Я й таке чув. Але я тільки дав можливість вислухати людям те, що хотів сказати народний депутат.

- Коли кажуть, що молодий хлопець 25 років  може помилитися… Вибачте, молодий хлопець – народний депутат України. Це людина, яка має відповідати за свої слова.

Ви тримаєте дома тібетського мастіфа і поруч із ним – маленький коргі. У вас дома завжди хтось був?

- У нас завжди були собаки. Після того як відбулася наша остання революція, я став вільною людиною. Я був головою обласної ради, до нас прийшли люди в балаклавах і всіх запросили на вулицю. Залякували, примусили всіх написати заяви і йти геть: кожного мера Київської області, практично кожного голову районної ради. Ми тоді вирішили, що спротиву ніякого не потрібно робити, ми з миром вийшли звідти. У нас не було ані потрощених меблів, нічого. Ми спокійно домовилися.

- А страшно в цей момент чи ні?

- Від якогось часу в мене страху від того, що відбувається навколо, немає. У мене був один раз такий випадок, коли ми були в морі, на рибацькому судні, і був шторм 6 балів три доби. І коли вимикають світло для економії і накриває хвилею, то ти не розумієш, ти вже під водою чи ти ще зверху.

- Ви народилися біля води, у Ржищеві.

- Рибалка це було моє улюблене заняття. Дніпро – річка, яка годує всіх, хто живе вздовж цієї річки.

- Ви керували рибним господарством. Коли немає льоду, як цієї зими, і на Дніпрі на зимувальних ямах стоїть купа човнів, які просто по-звірячому деруть рибу, і хтось на це закриваэ очі, то це тому, що в темі й долі чи нікому працювати?

Риболовлю заборонено тоді, коли йде нерест. В усі інші часи можна ловити, просто сітками заборонено. Якщо взяти тих браконьєрів, про яких ви говорите, то це мізер у порівнянні з тим, якої шкоди завдають наші гідроелектростанції. Йде нерест, ікра відкладається у водорості. Йде скид води на 50-70 см – до метру. І вся ікра сохне вже на повітрі. А це мільярди ікринок. Змінити це неможливо, але є програми відшкодування. Але їх не фінансують. Якби наші енергетики відшкодували рибній галузі за тими програмами, які існують, то ми би відновлювали. Щоб відшкодувати – це гроші, фінанси, а за ними стоять конкретні люди, конкретні посадові особи. Постійно так було, що рибна галузь – це не дуже важливо. Сьогодні Дніпро ж не відновлюється.

-  Це є регульований каскад водосховищ. Я, як завзятий рибалка, можу сказати, що іноді пройти човном не можна, бо стоять сітки.

- Це не від сіток залежить, а від видобутку піску. Змінюють русла, а щоб відновлювалася річка, треба просто чистити природне русло, а не давати людям видобувати пісок, як вони хочуть.  Екологічні, рибні інспектори саме на цьому й працюють: дають дозволи на видобуток піску в тих місцях, де заборонено це робити. Якщо пісок добувають на самому руслі, то повинні бути берегоукріплювальні роботи здійснено. Можна це все перевірити й побачити, що просто крадуть гроші. 

- Ви по батькові Сталіноленович.

- Були такі часи, коли з лівого боку було татуювання "Сталін", а з правого - "Ленін", щоб не розстріляли. І в такому стилі назвали й батька. Але хрестили його як Станіслава.

- Ви зі Ржищева поїхали до Житомира?

- Спочатку батьки були в Києві, потім – у Житомирі, потім – у Миколаєві. У Бортничах у нас була халупа барачного типу, в Житомирі – малосімейка, а потім вже держава дала квартиру.

- Що впливало на вас у той час, коли всього не вистачало?

-  Я перейшов на заочну форму навчання, тому що в мене народився син. Мені було 20 років. Я пішов працювати каменярем, потім дахи покривав, працював на будівництві. Я із 17 років був самостійною людиною – батьки поїхали до іншого міста. Мені у 18 років здавалося, що я вже доросла людина. З моєю дружиною я познайомився, коли нам було по 16. Одружилися ми у 18 років. Цьогоріч було 33 роки, як живемо разом. У 18 років я заробляв вже більше, ніж інженер заробляв тоді. Приторговували. Поїхав до Нетішина, де поляки працювали. Там на 100 рублів купили, тут на 150 продали.

112.ua

- Це був 1985 рік, але міліцію ніхто не скасовував.

- Бог милував. Я пам’ятаю, що коли я вступив до інституту, то на першому курсі це саме було те місце, де можна було реалізувати цю продукцію. Ти ж не береш вагон, а лише сумочку.

- А коли вперше з’явився "вагон"? Коли Качний став оптовим бізнесменом?

- Розпочав у 1991 році, мені було 23 роки. Тоді були всі напрямки, а вже в 1992 році – давальна  сировина. Ми працювали на Французькому бульварі, відкрив там цілу лінію і ми працювали з "Одесавінпромом". Не було тоді ліцензування, можна було одночасно працювати і з горілкою, і з нафтою, і з цукерками.

- Із горілкою ви теж спробували один раз у житті.  

- У 1992 році купив у Москві "Лади". Біржа тоді з грошима не працювала, бо у нас була інфляція 1000% і гроші не ходили ані з Росією, ані з іншими країнами. Можна було робити тільки бартерні справи. Мені сказали, що машини в мене може купити тільки одна людина – той, хто  має "Київ-Ладу". Це був Леонід Михайлович Черновецький. Ми тоді з ним і познайомилися. Потім ми з ним багато років товаришували, співпрацювали в деяких питаннях, зокрема він мене перший запросив до політичного проекту "За красиву Україну".

Новини за темою

- У нас абсолютно зверхнє ставлення до нього. Наші люди абсолютно не знають. наскільки Чернівецький непроста людина.

- Того, що він мене навчив, я на все життя запам’ятав. Коли прийшли ті "Лади", я йому кажу, що треба до Росії гроші перегнати. Він мені каже: скажи куди в Україні проплатити, а той товар вже виженеш на бартер. Я зателефонував до Москви, запитав: що б ви хотіли отримати від нас? І вони сказали: спирт. Я був ще молодий бізнесмен, не розумів, що код товару змінюється, вирішив ще й тут трошечки заробити і відправив гроші за спирт не на спиртзавод, а купили на цукровому заводі патоку. Патоку переробили на спирт, і коли почав його вивозити, то мені кажуть: вже код товару змінився, ти не можеш його вивезти за бартером. Я давай його тут реалізовувати, а тут 96% треба платити за нього акциз. А якщо 23%, то треба розлити в пляшку, а це вже горілка. Тоді була монополія "Укрспирту". Тільки в Дніпрі був лікеро-горілчаний і в Одесі "Одесавінпром". Я поїхав до Одеси домовлятися, а мені сказали, що треба отримати ліцензію в Мінекономіки. Мені було 23 роки, я прийшов до Кабміну і кажу, що мені треба до міністра. Офіцер каже: можна записатися. Мене прийняв міністр, розписав мою справу на замміністра, той на губернатора, де дають 5% квоту вивезення на експорт від усієї лікеро-горілчаної продукції. Тобто все законно. Ніхто нічого. Підприємство тоді було зареєстровано в Миколаєві, губернатором був Кінах. Я познайомився з Анатолієм Кириловичем, він відправив мене до свого зама Миколи Петровича Круглова, який потім був губернатором і народним депутатом. Бізнес дає можливість знайомитися з людьми, які потім творять історію в Україні. 

- Ви ці знайомства використали потім сповна у своїй кар’єрі?

- Ні, просто я знав цих людей.

- Коли розказують про 90-ті роки як про велику біду з криміналітетом, ви відчували це на собі, коли туди йшли?

- Я завжди все робив для того, щоб не співпрацювати. Безумовно, спілкуватися доводилося, але була завжди межа.

- Навіть у радянські часи говорили, що Миколаїв - це місто, де всім повністю керувала міліція.

- То був сплав міліції та криміналітету. В 90-х роках й ті, й інші вирішували питання.

- Водночас ви там стали своїм. Що вас туди занесло?

- Після вишу я поїхав туди працювати. У мене мама там проживала, у Миколаєві. У неї була нова сім’я, а в мене брат, на 9 років молодший за мене.

- Абсолютна "біла" книга для вас - рибне господарство.

- Риба почалася вже в 95-му. Отримав колись машину оселедця на реалізацію і не розумів, що з ним робити. А потім перейшло на те, що і рибний промисел, і перероблення, експорт-імпорт. Я був практично в усіх країнах світу, де добувають і переробляють рибну продукцію. Це цікава галузь, і вважаю, що це потужна галузь, яка могла би дати поштовх розвитку економіки.

112.ua

- Ви увійшли в абсолютну нову сферу діяльності, розвинули її, очолили господарство. Це ж справа не одного дня.

- Понад десять років я вже займався системним рибним бізнесом. Коли я очолив рибну галузь України, я думав, що вже все знаю про цей напрям. І тоді тільки зрозумів, що я практично нічого не знаю. Тому що, якщо ми говоримо про державне управління (а я, до речі, захищав кандидатську дисертацію: "Державне управління рибною галуззю"), то це вже зовсім інше питання, інший напрям роботи. Тут потрібно зрозуміти, як працює взагалі державна система, як регулюються, як стимулюються ті чи інші напрями роботи галузі, для того щоб вона працювала нормально. Я отримав почесну грамоту ВР за те, що ми практично протягом року досягли серйозних результатів. Коли мене брали на цю посаду, то мені поставили запитання: що ти можеш зробити такого, щоб ми тебе призначили? Я сказав, що можу зробити так, що десь 250 млн дол. отримуватиме бюджет щороку від рибної галузі. Це буде від регулювання рибного імпорту. Треба зробити тільки одне: вивести з тіні. Так спеціально робили, що заганяли всіх бізнесменів, щоб інвойси, за якими вони завозять рибу (а це близько 400 тис. т (тонна коштує 1000 дол., а червона – до 7000 дол.)), було занижено, щоб від бізнесмена можна було ще щось відщипувати. Коли ми вивели інвойси в реальні ціни, то ці 20% ПДВ почали брати просто з реальної ціни, яка була більша, ніж та, за якою завозили до цього. Й одразу пішло наповнення бюджету. А в рибодобуванні ми просто стали на захист так званих білих рибалок, які мають свій корабель, свою інфраструктуру, морозильник на березі.

- А вони дійсно "білі"? У мене є знайомі рибалки, які були готові викупити квоти, для того щоб один рік, наприклад, не було промислового вилову. Їм сказали, що ніколи їм ніхто цього не продасть. На їхню думку, видається ліцензія на виловлювання 100 т, а виловлюється 500? Є таке? І ще слово "відщипувати". Ми навіть масштабу того не розуміємо, скільки людей нагорі відщипують від різних галузей і скільки реально грошей ходить в Україні.

- Усі бізнесмени хочуть працювати в рівних умовах і в чесних правилах. Це я говорю не тільки про рибну галузь, а й практично про весь бізнес. Наша вся державна система, вся державна машина робить так, щоб бізнесмени були не в правовому полі. У всіх галузях. Отак ми працювали досі, й сьогодні так працюємо. Тому, якщо є нерівні умови, то кожен хоче зробити для себе більш привабливі умови, ніж у конкурента. У нас закони всі нормальні, правильні. Це така система роботи в нас. І вона йде від голови – президента до Кабміну, і так вона спускається до митника.

- Тобто починають гроші збиратися в усій ширині потрошечки і все вище, і вище. І чим вище ти стоїш, тим більше тобі надходить?

- Так. Просто тече з усіх кінців.

- Якщо підійти до пана президента, пана прем’єр-міністра і запитати: а вам тече з усіх кінців? - вони скажуть: ні.

- Відповідь дуже проста: подивіться, скільки в тіні сьогодні нашої економіки. Якщо за нового президента і нового голови уряду ця тінь почала зменшуватися, отже, він не бере. А якщо ця діра є, то просто змінилися люди, а всі потоки залишилися.

- У нас брехня на всіх рівнях, Люди погоджуються брати зарплатню в конвертах. За статистикою в нас найменші зарплатні по всій Європі (я не кажу про бюджетників: лікарів, вчителів тощо). Але мені здається, що ця країна не є такою бідною, як вона себе інколи виставляє. Я дивлюся за тим, як країна будується, за машинами.

- Ще 10 років тому в нас був середній клас, але, на жаль, протягом останніх 6 років його практично змило. У нас все було зроблено так, щоб 10-12% отримували все, а інші вже нічого. У нас так сьогодні працює економіка.

- Ви ж бачите цих людей навколо себе. Хіба їм вигідно, щоб змило середній клас?

- Доки вони можуть годуватися з бюджету, вони про це не думають. Олігархи - це ж не просто бізнесмени великого масштабу, а люди, які політику використовують з власною метою для збагачення. Вони не можуть збагачуватися без потоків, які вони отримують з бюджету.

- Слово "деолігархізація" я чую вже десятки років. Чому нічого не змінюється в цьому плані?

- Тому що кожен, хто приходить до влади, отримує пропозицію, від якої він не може відмовитися.

- Чому? Залякують чи купують?

- Хіба це перший закон, який треба було в турборежимі ухвалювати, щодо легалізації грального бізнесу? Хіба потрібно було особисто президенту України проштовхувати цей закон? Чи потрібно було голові фракції бігати до кожного депутата і вмовляти його проголосувати?

- Отже, є хтось, хто в цьому зацікавлений, кинув зверху грошенят для того, щоб хтось побігав по фракціях і домовився?

-  Зрозуміло, що є лобі. Хіба це важливе питання для економіки України? Чи важливо сьогодні без референдуму проштовхувати ринок землі? До того ж у нас найродючіші чорноземи, які оцінені нижче, ніж у всьому світі. Ми ж розуміємо, що хтось лобіює це питання.

- Уявимо собі, що продали все. Який інтерес у цих людей продати все, що приносить прибуток?

- Це зовнішнє управління, яке сьогодні відбувається у нашій країні. Воно ж не просто так добирало такі механізми, за яких приходили люди від 25 до 27 років, які взагалі не розуміють, що вони роблять із тими законами й законопроектами. Вони не розуміють, як живе сьогодні бабуся десь, наприклад, у Кіровоградській області. Як одна з депутаток сказала, що це свято для всіх, хто має паї, бо ми відкриваємо для них ринок землі. А бабуся не бачила її кілька років. Це механізм відбору такий, щоб вони ухвалювали рішення, не думаючи про країну. Відсотків 40% фракції "Слуги народу" – це люди, які взагалі працювали на зарплатню інших держав. На гранти працювали в громадських організаціях, які були створені й фінансувалися ззовні. А ще 40% – це люди, які перейшли в спадок від Петра Олексійовича Порошенка, від БПП. От ми й відчуваємо, що ті, хто сьогодні прийшли до влади, відпрацьовують зовнішній вплив.

- А що це таке – зовнішнє управління? Як воно працює?

- От у нас є комітет з боротьби з корупцією. Очолює його депутат Красносільська. Їй 28 років, працювала до того в представництві МВФ в Україні. Більшість у комітеті – це "слуги народу", і вони розв’язують питання щодо одного із законопроектів, де питання стосується покарання через штрафи. І от вони ухвалили рішення, проголосували. Йдуть далі, рухаються з інших питань, їй дзвінок на телефон. Вона бере слухавку, слухає, а потім каже: "Телефонували з МВФ, попросили підняти ці штрафи". – "Так ми вже проголосували". – "Ні, треба переголосувати". І вони переголосовують. Оце такий простий приклад.

- Я розумію інтерес МВФ. Вони позичають гроші, але, з іншого боку, вони отримують за це величезні проценти.

- У нас є галузеві корпорації. В кожній корпорації вони придумали зараз наглядові ради. Це за Порошенка було придумано, ніколи не було наглядових рад у державних корпораціях.

- Які заробляють величезні гроші.

- Це вже інше питання. Якщо ми проаналізуємо прізвища людей, які там зараз працюють, то це всі іноземці. Якщо у нас іноземці і в "Укроборонпромі", і в залізниці, і в "Нафтогазі", то ви не бачите тут зовнішнього управління? Всіх керівників – НАБУ, САП, тощо – обирають конкурсні комісії. А хто до цих комісій входить? 50% – конкретні представники-іноземці, 50% – представники громадських організацій, які вони ж і спонсорують. Тобто практично всіх керівників підрозділів, які повинні боротися з корупцією, призначають іноземці, для того щоб регулювати нашу політичну еліту в потрібних напрямках. І воно ж так сьогодні й працює. Кожен виконує те, що йому говорять там, куди бігають сьогодні запитувати, і як кажуть, "де криша".

- Не буде іноземців, посадять там наших, яких всі знають і з якими дуже легко домовляться. Не призведе це ще до гіршої ситуації?

- Так ми й жили в такій країні. У нас була цілісна країна, у нас ніхто нікого не ділив. На Азовському морі люди із Західної України, які приїздили, говорили українською мовою, а на Буковелі й на Закарпатті харків’яни та запоріжці спокійно розмовляли російською.

- Так і зараз їздять і говорять.

- Сьогодні у нас інші питання – ухвалили закони, за якими не можна навіть касиру російською розмовляти, штраф 7000. І вже сьогодні виклики поліції з цих питань. І є спеціальний мовний уповноважений із цих питань.

- Дуже рідко. Я дуже болюче до цього ставлюся, бо мені частіше відмовляли в переході на українську мову в ресторанах і в кафе, а не навпаки. Я не хотів би, щоб ми на цьому загострювали, тому що мені однаково спілкуватися що словацькою, що угорською, що російською, що англійською – в мене немає проблем із тим. 

- Ми зараз не про вас говоримо. Ми говоримо про те, що роблять ті люди, які нас сьогодні розділяють: з мовного, з релігійного, з географічного питання. Ми чуємо, як люди, журналісти спокійно можуть сьогодні говорити на телебаченні, що цих донецьких, 2 млн, треба вбити. Є Буткевич такий. Це зафіксовано. Я кажу про те, що сьогодні таке може відбуватися – раніше такого ніколи не було.

- Заклик до вбивства – це взагалі кримінальний злочин – можна брати і саджати.

- Покійного Калашнікова, коли він замахнувся на телекамеру, Янукович усунув із депутатів.

- Калашніков дуже сильно перебрав.

- Тітушко стояв навпроти журналістки й махав руками, нікого не чіпав – і він вже серйозна постать. А зараз журналістів б’ють, обливають фекаліями, і ніхто не покараний. Чого Стерненко ходить до американського посольства? Генеральний прокурор був на п’ятиріччі громадської організації, яка була створена на гроші Сороса, і він говорить: "Ми всі звідси вихідці".

112.ua

- А який вихід?

- Вихід один: щоб наша політична еліта була українською. Так не може бути, щоб вся родина була в Америці, у Франції чи ще десь. Вони прийшли, попрацювали, як Гонтарєва, Яресько, і поїхали. Грузини пореформували нашу міліцію і поїхали. У них же немає жодної відповідальності за те, що вони зробили з нашою країною. І не буде відповідальності. Керівник нашої "Укрпошти" хизується тим, що в нього є другий паспорт, американський, і що він сплачує податки в Америці. У нас безвідповідальність йде практично з першого року нашої незалежності. У нас жоден президент не відповів за те, що він зробив із країною. А кожен президент робив гірше й гірше. 

- Ви представляєте політичну силу, яка могла б просунутися набагато далі, зробити набагато більше, якби не почали так ревно іноді захищати той бік у той момент, коли є така стрілянина, яка сталася в Золотому, артилерійські обстріли, спроба захопити ті позиції, на яких домовилися зробити розведення. Я деяких депутатів слухаю і кажу: "Вам треба визначитися, ви депутат ВРУ чи ви депутат Держдуми. Якби не було таких радикальних заяв, наскоків, то ви мали б більше прихильників.

- Якщо я вас попрошу навести приклад радикальних таких заяв, то ви жодної не наведете. Ви говорите на емоціях, ви говорите штампами. Я знаю свою політичну силу і знаю, що в нас є виключно проукраїнська позиція. І в цій позиції ми захищаємо сьогодні насамперед Україну. Для того щоб її захистити, нам потрібно насамперед головне питання вирішити – питання миру. Ми могли би багато чого зробити для того, щоб у нас вже сьогодні був мир. На жаль, наш президент, Володимир Олександрович, не враховує тих можливостей, які є в нашої політичної сили, не враховує тих ефективних людей, які могли би сьогодні зробити набагато більше для повернення наших громадян, для того щоб ми просунулися більше в мінських угодах, для того щоб не дивилися сьогодні на тих, хто обмотує нашого президента червоними лініями і не дає можливості йому виконувати того, що він сам підписує: будемо притримуватися мінських угод, буде "формула Штайнмаєра", будуть зміни до Конституції, зроблені щодо статусу. Якщо ти береш на себе зобов’язання і підписуєш, то треба рухатися далі. А якщо ти зупиняєшся, дивишся, боїшся, то тебе опутають, окутають і не дадуть рухатися далі. Тому якби він співпрацював сьогодні з такою потужною політичною силою, як "Опозиційна платформа – За життя", ми би взагалі вже вирішили питання миру в Україні.

Новини за темою

- Я не хочу виглядати штампованим. Давайте дію. Ви розумієте, що у нас величезна частина людей має родичів або близьких, хто пройшов через бойові дії і поява будь-якого нашого політика в Москві на цей момент є болісною. І можна говорити скільки завгодно, що нам ця зустріч зробить так, щоб із газом було краще, щоб для людей було краще, у нас нині на все, що пов’язано з РФ, з Москвою, у величезної частини населення України просто "чесотка".

- Підготували людей.

- З одного боку, підготували, а з іншого - не було би інтернету, не було би цих всіх: "Бурятія, привіт, іду мочити хохлов", не було би цих всіх відеозаписів, яких надивилися люди, було би трошечки інакше.

- Я не бачив таких бурятів.

- Я вам можу показати.

- Добре. Я скажу про інше. Коли прийшов Порошенко й обирався, то він сказав: "АТО буде не два-три тижні, а одну годину". Тоді було загиблих біля 100 людей. Він прийшов і зробив так, що у нас 13,5 тис. загиблих. Для чого йому потрібно було, щоб щодня десятки трун приїжджало до сіл, селищ України? Для того щоб тримати в страху всю державу і визначити ворога, який сьогодні це робить. Хто дав наказ без рішення ВР, без запровадження воєнного стану літакам української авіації летіти і скидати бомби і снаряди на мирний Луганськ? Це питання, і навіщо це було робити – це теж питання. Перший міністр оборони Тенюх прийшов із партії "Свободи". На трибуні ВР він сказав: "Ви не хочете голосувати воєнний стан, а хочете, щоб я підняв армію?". Зняв капелюх і сказав: "Честь маю. Я пішов у відставку". Тому що ця людина знала Конституцію, знала закони про ЗСУ і знала, що його потім судитимуть за це. І тому насамперед треба людям дати зрозуміти, а хто зробив так, щоб оці люди гинули щодня.

- Їм би таку рішучість, коли Крим "зелені чоловічки" захоплювали, було би набагато краще.

- А це теж план. 30 тис. воїнів на території Криму щомісяця отримували заробітну плату з нашого бюджету. Ба більше, 2000 спецпідрозділів тут, на території великої України. І жодному не дали команду захищати. А коли хотіли захищати, то всім казали: "Потерпіть, хлопці, не виймайте зброю". Хто казав? Головнокомандувач? Виконувач обов’язків? Де він зараз, чому ми його не бачимо в суді? Чого сьогодні ті патріоти не розбираються з цими питаннями, а говорять, що от там тільки у нас ворог один. А я вважаю, що ворог у нас отут сидить, в Україні, той ворог, який зробив так, що у нас загинуло 13,5 тис. людей. Отака ситуація.

- Ви, як депутат і громадянин, вірите в те, що коли-небудь цей клубок розплутають?

- Безумовно.

- Що для цього потрібно?

- Для цього потрібна зміна влади, щоб сюди прийшов президент і влада була у людей, які хочуть зробити все для того, щоб виключно в правовому напрямку було надано нам відповіді: що відбулося з 13-го на 14-й рік, що було зроблено в 14-му році, яка правова оцінка всім тим подіям, хто в цьому винен, хто організовував, хто фінансував, хто вбивав? Шість років минуло, всі хочуть знати, а ніхто не дає відповіді. Влада була в тих, хто прийшов, хто спилював дерева? Хто робив все, щоб Горбатюк не надавав відповідей? Хто зробив ті закони, які не дають можливості розслідувати ситуацію щодо Майдану? А те це, від чого треба відштовхуватися: це початок очищення всієї нашої нації і це початок об’єднання нації. Зовнішній вплив починається звідси, тому що одразу будуть відповіді: де організовувалося, звідки команди йшли, хто координував, хто "кришував". В інтернеті можна подивитися, що відбувалося в готелі InterContinental 14 грудня 13-го року. Троє керівників політичних сил - Кличко, Тягнибок, Яценюк - зустрічалися з Маккейном. Там вони чітко проговорювали, що треба зробити на Майдані, що це не просто питання України, а це геополітичне питання. Стосовно Криму Маккейн сказав, що "ми туди війська НАТО не зможемо завезти, тому що там сильні позиції РФ, там бази, і ми туди не зайдемо". На що Яценюк говорить: "Невелика потеря для геополитического процесса – потеря Крыма". Якщо це правда, то треба розслідування проводити. Якщо немає відповідей на ключові питання: хто організовував, хто стріляв, хто фінансував, ми не можемо рухатися в нашій державі далі. Ми отримуємо постійно нечесні, неправдиві відповіді, а у владі сьогодні та вчора ті люди, які повинні якось відповідати про те, що відбулося.

- Більше всього на світі я мрію, щоб колись люди дізналися правду. Тому що коли в Україні будуть мати правду, це і буде єдина позиція всієї держави, яка навколо себе об’єднає всіх. Я бажаю і вам, і мені ще за життя почути, дізнатися, що було, і тоді, гадаю, наступного ми би прокинулися в іншій країні.

- Згоден з вами. Дякую, це дуже важливе питання, яке ви щойно порушили.

- Дякую.

 

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Loading...

Віджет партнерів

d="M296.296,512H200.36V256h-64v-88.225l64-0.029l-0.104-51.976C200.256,43.794,219.773,0,304.556,0h70.588v88.242h-44.115 c-33.016,0-34.604,12.328-34.604,35.342l-0.131,44.162h79.346l-9.354,88.225L296.36,256L296.296,512z"/>