banner banner banner

Олег Ляшко: Продаж землі, легалізація азартних ігор, проституції – як можна з такими пріоритетами уряду ставати сильнішими й багатшими?

Олег Ляшко: Продаж землі, легалізація азартних ігор, проституції – як можна з такими пріоритетами уряду ставати сильнішими й багатшими?
112.ua

Олег Ляшко

Лідер Радикальної партії

Кужеєв: Сьогодні у "Великому інтерв’ю" народний депутат попередніх скликань, лідер Радикальної партії Олег Ляшко.

Добрий вечір. Які враження від 2019 року?

Ляшко: Важко. Я бажаю, щоб у кожного з нас і в сім’ї, і в країні все було добре.

- А для вас політичний 2019-й був не таким вдалим, як хотілося би.

- Нічого страшного. Без поразок не буває перемог. Десь люди втрачають роботу – потім знаходять кращу. Я до поразок нормально ставлюся – це в мене в житті ж не перша поразка. І, очевидно, не остання, як і перемога. І будь-які випробування – це можливість ставати сильніше.

- Не варто запитувати, за кого ви голосували…

- За Радикальну партію, а на президентських – за Ляшка.

- А той вибір, який переміг, вибір людей?

- Люди дають оцінку цьому вибору. Я мав би радіти, коли падають до нього рейтинги довіри, але насправді я не радію. Мене ці цифри бентежать. Я вважаю, що країна рухається не в тому напряму, що люди втрачають надію. А суспільство, яке втрачає надію, не здатне до созіданія. Я хочу, щоб наша країна була нормальна, бо я не збираюся нікуди їхати. Пам’ятаєте цих зальотних іноземців, яких приводив Порошенко, – я завжди був проти цих людей.

- Та й зараз вони присутні.

- Так. Цих людей з Україною нічого не пов’язує. Ти повинен пов’язувати з країною своє майбутнє і майбутнє своїх дітей. А вони відпахали свій номер – і поїхали в іншу країну, як Яресько. Їй байдуже, де працювати, а мені – ні, бо Україна – моя рідна країна. Я хочу, щоб тут був успіх.

- Ви ж бачите, скільки земляків, українців, народжених тут, працюють у владі, але "якісь неполадки в пробірній палаткє".

- Тому що не живуть своїм умом, а живуть тим, що їм розказують ззовні. Ми живемо то розумом МВФ, то програмами Світового банку, то американці, то німці, то руські. І, як діти, думаємо, що за нас хтось щось зробить. Ніхто нічого не зробить. З усіма треба дружити, підтримувати стосунки, але ніколи не треба бути наївними, бо світ надзвичайно жорсткий. Здавалося б, розумні, молоді, нові, а платівка та сама: залежність і живуть чужим розумом. І програють.

- Але якось не виходить навіть зробити план дій на 510 років.

- А яка стратегія? Продаж землі, легалізація азартних ігор, проституції, продаж державного майна – головні пріоритети нинішнього уряду. Як можна з такими пріоритетами ставати сильнішими й багатшими? Тому дуже важливо, щоб у новому, 20-му році були інші пріоритети.

- Ви бачили програму дій уряду Гончарука?

- Ні. Я думаю, що ті, хто її подавав до парламенту, самі її не читали – там так багато сторінок. Мені байдуже, що там написано, я бачу, що вони роблять. Вони брешуть. Обіцяли подолання бідності, а як її можна подолати, коли підвищення пенсії – 130 гривень. Для того, щоб були гроші на все це, нема економічної програми. Насправді програму подали формально і затвердили тільки для того, щоб мати імунітет, рік, за Конституцією. А не для того, щоб її виконувати. Реальна програма – це бюджет, який показує, куди йде країна і як використовуються кошти платників податків, і інструменти податкової політики. Податкова система і бюджетна політика – ключові індикатори, які показують, куди рухається країна, як влада збирається діяти, які пріоритети і яка економічна стратегія. В Україні, на жаль, виборці дозволяють, щоб їх дурили. Вони голосують не за своє робоче місце, не за достойну старість, а за того, хто красивий відосик покаже. Політики виконують те, що люди від них хочуть. Я на кожному ефірі розказував, що парламентські вибори – це бій за землю. Кому належатиме українська земля, залежить від того, яка буде більшість в парламенті. На жаль, не почули. Голосують за "зелених",   "зелені" проходять до парламенту і продають землю, а соціологія показує, що 80% проти продажу землі. А тепер просять: захистіть нашу землю. А де в мене інструменти, щоб її захистити? Спочатку забрали інструменти, можливості впливу, а потім кажуть: поможіть, бо ніхто, крім вас, цього не зробить. Зрозуміло, що ми будемо боротися, але люди вважають, що Ляшко повинен щось зробити, а при цьому вважають, що нічого вони не повинні робити, щоб дати Ляшку ці можливості. Я це списую на нашу політичну культуру, коли людей дурять весь час, на бідність, коли людина живе одним днем.

- На сайті Мін’юсту зареєстровано ледь не під 400 партій. Де вони всі?

- Якщо є підтримка людей, кожен може створити партію. Будь-яка партія, по ідеї, створюється для того, щоб прийти до влади і реалізувати свою програму. Є два способи приходу до влади: через революцію або через вибори. Якщо партія не бере участі у виборах, то треба законодавчо передбачити, щоб скасовувати її реєстрацію. Але не примусово, як цього хоче нинішня влада, коли змінює Виборчий кодекс, де надає повноваження Центральній виборчій комісії обмежувати можливості партій брати участь у виборах, причому за критеріями абсолютно розмитими. Тобто мають бути абсолютні чіткі законні критерії, а не сам чиновник вирішує: хоче – реєструє, хоче – не реєструє.

112.ua

- Не шкодуєте про свою участь на Майдані в 1314-му році?

- Безумовно, ні. Я вважаю, що якраз у 13–14-му році почалася реальна незалежність України. І боротьба за цю незалежність. Формально ми отримали незалежність у 91-му році. Але яка це була незалежність, коли кожен рік треба було їхати в Москву домовлятися, принижуючись, то про газ, то про електрику. Тобто мали всі символи, атрибути незалежності, а реально цієї незалежності не мали. Насправді ця боротьба почалася з виходу людей на Майдан і продовжується сьогодні.

- Це боротьба за чи проти?

- Це боротьба за майбутнє України, за її незалежність. Згадайте, як американці виборювали свою незалежність від Британської імперії. Боротьбу африканських колоній за незалежність. Нічого просто так з неба не падає. 

- Просто в американців не було спільного кордону з Британською імперією. Невідомо, чим би це все закінчилося, якби був спільний кордон.

- Так, але маємо факт, що американці боролися за свою незалежність. Не буває таких  важливих речей, які даються задарма. Якщо людина бореться все життя за себе – так само країни борються за своє місце під сонцем. Інше питання, яку ціну хто платить. У нас є спільний кордон із Росією, і це на все життя. Тому для того, щоб перемагати, треба бути просто сильними, і все. І сила не тільки військова, а сила – це економіка, люди, розвиток країни.

- Хтось ґгарував все життя, а зараз дивишся на ту пенсію – і це просто сором.

- Це не сором, а реалії нашого життя. Пенсійна система несправедлива. І в молоді немає жодної мотивації працювати собі на пенсію, бо ніхто не вірить, що, відпрацювавши 4050 років, він буде отримувати нормальну пенсію. Це не пенсійна система, а приниження людей, які все життя пропрацювали. Треба міняти цю пенсійну систему, яка є в країні. Треба подивитися на всі пенсійні системи, але так, як є, не можна залишати. Пенсійний фонд не може бути благодійною установою – а це те, що людина має отримати, коли відпрацювала. Це повна несправедливість, коли ви отримували високу зарплату, платили внески, і вони йдуть на пенсію іншим людям, зокрема тим, які не працювали чи в яких недостатньо трудового стажу. А потім ви виходите на пенсію, і внесків, які ви заплатили, немає. І вам кажуть: із загального котла ти можеш взяти собі мінімальну пенсію.  Пенсійну систему треба зробити не солідарною, а індивідуальною. Ви маєте окремий персональний рахунок, на який ідуть ваші внески. Якщо людина не дожила до пенсії, то діти можуть це отримати в спадок, бо це ваші гроші, які ви від себе відірвали, забезпечуючи свою старість. А якщо ми говоримо про людей, які не мають достатньо трудового стажу, то для цього є окремі соціальні програми. В цьому й полягає соціальна відповідальність держави. У Конституції написано: Україна – соціальна держава. Завдання державних діячів – думати не про власні рейтинги і не про наступні вибори, а про те, як житимуть наступні покоління українців. Твоє завдання – створити таку систему, яка буде працювати на людей, і ця система буде справедливою. Як в тій же Німеччині.

Новини за темою

- Так то в Німеччині. А у нас "банкопад" пройшов і позмітав банки.

- Я вважаю, що за правильного підходу Україна може бути на рівні економічного розвитку Німеччини. Ми маємо найкращі позиції в Європі. Це жах, коли країна з такими потенційними можливостями, а живемо, як на барахолці.

- Натомість всі гетьмани навколо.

- Ці ж гетьмани не з неба падають. Люди ж обирають – і тому несуть за них відповідальність. Я вважаю, що Німеччина та Україна можуть бути стратегічними союзниками в Європі – вісь Київ – Берлін. Це найпотужніший союз, який може бути в Європі і з яким будуть всі рахуватися.

- Там вже є спайка Берлін – Москва на "Північному потоці – 2". 

- Так от, щоб врятувати Європу від російської агресії, повинна бути інша вісь, стратегічні відносини між Берліном і Києвом. На початку ХХ століття, коли німці підтримували українську незалежність, вона в нас була. Як тільки німці пішли – ми її втратили. Німці будують з росіянами "Північний потік 2", бо їм вигідно. Так треба зробити все, щоб німцям було вигідно працювати з Україною і щоб вони не розмінювали інтереси України на будівництво "Північного потоку 2". Це повинен бути союз рівних партерів. Є багато прикладів в історії, коли рівноправні союзи більш взаємовигідні, ніж союзи слабшого і сильнішого. Нас рівняють до Польщі, що ми маємо Польщу наздогнати, а я вважаю, що це неправильне порівняння. Це заниження планки. Ми не повинні рівнятися на Польщу, а повинні брати кращі приклади, і не просто рівнятися, а прагнути до них. А найкращий приклад для України – це Німеччина. Там ситуація аналогічна до України – держава, яка створена з окремих земель. Всі ці землі мають самоврядування. А Україна унітарна держава. 

112.ua

- У нас приб’ють за слово "федералізм". Німеччина ж федеративна.

- Нам не треба федералізму. Я беру приклад економічного розвитку і відповідальності влади. Нам не треба федералізму з однієї причини – федералізація веде до розпаду країни. А ми кров проливаємо за те, щоб наша країна була єдиною. Нам треба змінити стратегію розвитку країни. Вести її за зовсім іншим шляхом – туди, де ти будеш сильним, а не слабшим чи від когось залежним. Треба робити для себе те, що роблять інші країни для себе: Німеччина, Китай, США, Японія. Кожна країна має універсальний набір інструментів: податкова, митна політика, облікова ставка нацбанку, зарплати, захист внутрішнього ринку, жорсткий протекціонізм щодо своїх виробників. І май стрижень, май позицію для того, щоб її відстоювати. Не женися за синицею в руках, мрій про журавля в небі і зроби все для того, щоб взяти цього журавля, ухопити його і не відпускати. А ми займаємося латанням дірок в бюджеті. Один рік простояти, кредит МВФ взяти – зарплати,  пенсії заплатити, а на наступний рік будемо більший кредит брати, щоб заплатити попередній кредит. А під кредити вимагають: землю продай, пенсійний вік підіймай. І з року в рік нічого не міняється – міняються таблички на кабінетах, але при цьому не міняється стратегія розвитку країни. Тому що всі вважають, що це нормально, коли країна позичає.

- Так влада ж не запитує у народу, позичати чи не позичати? Влада бере під державні гарантії позику, потім відходить від керування країною, і жодної відповідальності не несуть всі попередні прем’єр-міністри. То нехай продадуть свою хату, машину, їдуть заробітчанами, і віддають цей борг. Я не уповноважував брати в борг, щоб потім вся моя сім’я віддавала те, що вони взяли.

- Об’єктивна реальність у тому, що навіть якщо вони всі свої крадені рахунки сюди повернуть, ми боргів не виплатимо. Народ, обираючи владу, вже дає їй ці інструменти. Інше питання, яким чином ця влада користується цим інструментом.

- На виборах ніхто не каже, що, прийшовши до влади, я буду брати у МВФ позику, яку віддаватимуть ваші онуки.

- Я сказав на виборах, що я зроблю все, щоб ми припинили брати ці позики. В будь-якому світі інструменти запозичень - це нормально. Інша справа, куди використовуються ці запозичення. У нас вони йдуть на латання дірок в бюджеті. Тому що ті, хто їх бере, знають, що завтра їх не буде, і не буде потреби ні за що відповідати.

- Або в офшори вони йдуть.

- Так. Тому ми і пропонували іншу політику: ставка на національного виробника, розвиток внутрішнього ринку, внутрішні ресурси і внутрішні можливості. Інфраструктура ЖКГ зношена на 95%, громадський транспорт, будівництво житлове, автомобільне, залізничне: ось інфраструктурні проекти, які дадуть можливість відродити всі галузі української економіки за рахунок внутрішніх резервів. Але про це треба дбати, а коли вони живуть чужим розумом і в техзавданні нема такого, щоб дбати про внутрішній ринок, а стоїть: знищити внутрішній ринок, то ніхто нічого не робить. Я пропоную альтернативу і впевнений, що прийде час, коли люди мене почують.

- Ви говорите про зношеність громадського транспорту. А спробуйте сколупнути ці маршрутки з вулиць міст і містечок, коли власники цих автопарків сидять у міській раді. 

- Важко людині дорікати в тому, що вона хоче вижити. Як вводили на євробляхерів нові податки за те, що вони завозять сюди хлам, а люди вимушені були це робити - в них немає грошей на нові машини. І ще хваляться, що отримали до Пенсійного фонду додатково кілька мільярдів гривень. Не треба вводити нові податки, а треба знижувати старі, які є. А той, хто краде, повинен в тюрмі сидіти, або на кладбищі лежати. Або на політичному, якщо ти політичний корупціонер, або до стінки - якщо крадеш в народу. А щодо маршруток, то люди заробляють, як можуть. А завдання держаної політики полягає в тому, щоб дати людині тут заробляти. Він їздить на старій тарантайці, бо в нього немає можливості взяти кредит під 3% і купити новий автомобіль. Тому що держава знищує власне машинобудівництво, наприклад, сільськогосподарське машинобудування після того, як в бюджеті на 20-й рік закрили програми компенсації сільсьгоспвиробникам частки вартості сільгосптехніки.

- Так хто це зробив, Путін прийшов?

- Ні, це зробили ті, хто сьогодні при владі. Це величезний злочин проти України. Чого ж українців за дураків тримати: хочете продати землю, йдіть з такою програмою на вибори. Обіцяли народовладдя, так от вибори це найкращий вияв народовладдя. А в мене інша програма: проти продажу землі, відновлення виробництва, менші податки, більші доходи. І позмагаємося. А то йдуть на вибори: хі-хі, ха-ха і все інше, а потім це закінчується, на жаль, для людей не дуже добре. Зеленський розпустив минулий парламент тому, що був низький рейтинг довіри. А нинішньому парламенту, остання соціологія показала, 6% людей довіряють. Хіба це не підстава, за такою логікою, для дострокових парламентських виборів? Незалежно від прізвищ повинна працювати система. Є визначений стратегічний курс країни, і вона туди рухається, незалежно від прізвища президента. А у нас з виборами кожного нового президента нова сторінка в житті країни, і нові рішення, які невідомо чим закінчаться.

- Чинні урядовці дуже схвально відгукуються про дії попереднього уряду і попереднього президента. У списку "Слуги народу" є кандидати від колишнього списку БПП. У нас вже вимальовується традиція тягловості, спадкоємності влади. 

- Така спадкоємність не дасть успіху. На перший план повинні ставати люди, команди, професіоналізм, моральні якості, патріотизм. Для мене успіх - це нові робочі місця, повернення людей з-за кордону, зростання ВВП, позитивне сальдо торгового балансу, дешеві кредити для розвитку бізнесу. Для мене успіх - це коли ми не ціною поразки і приниження, а відстоюючи національні інтереси України доб’ємося справедливого миру і повернення територій. Будь-який успіх формують люди. Але, на жаль, вони не здатні це зробити, тому що сьогодні там люди, для яких інтереси України другорядні. Бо коли ти ставиш на перший план інтереси України, то від цього можуть і рейтинги падати. Ти можеш не виграти наступні вибори. Але інколи треба програвати вибори і жертвувати рейтингом заради того, щоб досягнути результату для країни.

- А як пояснити таку логіку, що коли заходить про бюджетників, то кажуть: лікарі, вчителі. Але крім них, це ж ще НАБУ, САП, ДБР. То чому зарплата директора НАБУ в десятки разів більша, ніж у директора школи?

- Тому що думають, що високими зарплатами подолають корупцію. Але неможливо подолати корупцію в бідній країні. Неможливо, щоб у суддів чи прокурорів були високі зарплати, а у вчителя, лікаря, соціального працівника в десятки разів менша. Це вже як у Салтикова-Щедріна: "На одного з сошкою двадцятеро з ложкою". У влади немає соціальної відповідальності і справедливості. Не може бути такого, щоб мільйони людей получали 2000 гривень пенсії, а сотні обраних получають мільйонні зарплати в місяць. Прем’єр-міністр бідної країни не може летіти в Лондон для підписання чергового кредитного договору на Airbus в окремому літаку. Цей переліт обійшовся для українських платників податків в 100 тис. дол. за добу.

- Якщо закон не забороняє, чого ж не злітати?

- Має забороняти совість і відповідальність.

- Людина довго йшла до успіху – дайте насолодитися.

-  Успіх полягає не в цьому. А в тому, щоб коли ти прийшов до влади, зробити щось для людей, для країни. Тому прем’єр-міністр найбіднішої країни Європи, яка може бути найбагатшою, не має права літати на окремому літаку. А коли прем’єр-міністр не розуміє таких елементарних речей, то виникає величезне питання: хто керує країною? Люди, які не усвідомлюють елементарної відповідальності перед громадянами і не мають елементарної совісті.

- Цей Airbus щось на кшталт страусиних туфель Януковича. Він теж приїжджав у них по позички.

- Це як лакмусовий папірець. Навіщо летіти в Лондон і тратити  народні гроші - уповноваж посла підписати цю угоду. Пошли міністра фінансів рейсовим літаком.

- Може, через рік вже не буде людина прем’єр-міністром. Коли ж іще злітати до Лондона як не зараз?

- А чому українці повинні платити за его посадовця? Хай за свої гроші літає. А українці мають право сподіватися, що ті, хто керує Україною, усвідомлюють свою відповідальність.

- Для цього потрібен суспільний діалог, для того, щоб була спільна візія куди йдемо, чого хочемо.

- Ми всі хочемо тепла, добра, щастя, успіху нашій країні.

- Спробуй виграти вибори під гаслами: нічого, крім сліз, поту і важкої праці.

-  Так, це питання до нас, тому що ми думаємо, що в житті все можна легко здобути. Не буває нічого легкого. "Шари" в житті не буває. Наприклад, Росія нам пропонує газ зі знижкою. В Росії газ на внутрішньому ринку - 74 дол., в Україні - 234 дол. Росія може нам дати по 80 дол., тільки це означає, що в Україні зовсім не буде власного видобування газу. І сьогодні це буде 80 дол., а завтра може бути 580 дол. Тому треба зробити все, щоб Україна видобувала більше газу. Ми сьогодні добуваємо 20 млрд кубів газу, а потреба - 30-35 млрд на рік. Треба не йти до Росії, щоб получити газ по 80 дол., а наростити видобуток вдвічі більший в Україні, і за рахунок цього знизити в себе ціни на газ. Україна почала з 1 жовтня отримувати російську електроенергію. Вони нам електроенергію продають дешевше на 40%, ніж своїм людям. Це що, заради братської любові, заради благодійності? Ні, це відомо у всьому світі, як демпінг. Коли ти хочеш завоювати ринок, ти заходиш з низькими цінами, вбиваєш за рахунок демпінгу внутрішнє виробництво, а потім піднімаєш ціни на свою продукцію. Внаслідок цього ти отримуєш монопольне становище на внутрішньому ринку. І я вже не говорю про те, що питання енергетики це питання національної безпеки країни, і той, хто на рубильнику, той диктує умови. Як відповідальна влада може бігти за дешевим сиром в мишоловці? Я стверджую, що Україна не була ніколи настільки енергозалежною від Росії, як сьогодні. Навіть за часів Януковича. Тоді не купляли російську електрику. Ми маємо унікальні можливості і унікальні залежі нафти, газу, торфу, електроенергії ми можемо виробляти вдвічі більше. Питання в тому, чого влада це робить? Або дурні і не розуміють, що вони роблять - я не допускаю цього. Або корумповані, або спеціально здають національні інтереси України. Ми добилися того, щоби проти Геруса порушили  кримінальну справу за фактом державної зради.

112.ua

- Свого часу ви домоглися в парламенті мораторію на вивезення лісу-кругляку. А те,  що в Карпатах коїться?

- Новий парламент вже проголосував закон "Про збереження лісів". А в реальності екологи пишуть, що після прийняття цього закону дозволена вирубка лісів в Карпатах. Всі основні лісопереробні виробництва стоять біля кордону з Україною. Мета мого закону була заборонити на 10 років вивіз необробленого лісу. Хочете вести бізнес - привозьте в Україну обладнання, ставте деревообробку, давайте робочі місця, і вивозьте готову продукцію. Обладнання поставили у Чехії, Польщі, Словаччині, а ліс беруть український.  Варварськи вирубають, коштів на компенсацію відновлення лісових насаджень немає. У Європі, якщо зрубаєш одне дерево, то взамін повинен два посадити. А скандинавські країни взагалі заборонили вирубку лісів. Але є Україна, така дивна земля, де можна все що завгодно робити. Тому що на цій унікальній землі є унікальна влада, яка дозволяє це робити. Єврокомісія для того, щоб скасувати мій закон про заборону вивезення лісу  пропонувала мільярд євро кредиту. Можна і 10 млрд взяти, тільки скасування цього закону тягне за собою, що десятки тисяч людей залишаться без роботи. Потім вони їдуть в інші країни і там працюють. Єдина можливість тримати тут людину - їй повинно бути тут цікаво, вигідно жити. Тут люди не можуть лікуватися, навчати дітей, бо влада скасовує бюджетне фінансування освіти. Або коли розказують, приїжджайте, ми вам дамо дешеві кредити. І що? Візьмеш ти кредит, а як ти його інвестуєш у нове виробництво? Дешеві кредити це тільки одна складова, а друга - це нормальні податки. Третя складова для нормального бізнесу - незалежне правосуддя. Тому коли інвестори читають, що там бізнес віджали, там політично вмотивовані переслідування, який інвестор понесе сюди гроші? Тому коли вішають лапшу на вуха: ми вернемо мільйон заробітчан, дамо дешеві кредити - це "потьомкінські дєрєвні". Такі ініціативи можуть висувати люди, які або дурять народ, або реально не розуміють, що вони пропонують. Щоб зупинити трудову міграцію, має бути сприятливий інвестклімат, нормальна податкова система, незалежне правосуддя, повага до власності, повага до людини праці. І це головне. А що ми бачимо? Приймають Трудовий кодекс, де повністю обмежуються права людей найманої праці. 

- Навіщо вони це роблять?

-  Тому що розуму не мають. Не може бути успішною країна, коли 10 млн людей на заробітках по закордонах. Хто буде платити внески до Пенсійного фонду, хто буде будувати дороги?

- Дороги нам турки збудують.

- На жаль. А повинні будувати українці. За німецькими технологіями. Китайці кажуть: ми даємо вам кредит. Але будують китайці. Вони забезпечують зайнятість і робочі місця для своїх людей. Китай живе виміром у 100 років: для них 5-10 років не час. А Україна живе одним днем. Кожен чиновник повинен відповідати за свої дії, але проблема в тому, що ніхто цього не виконує. Так само, як у Конституції написано: освіта, медицина, робота для людей. І ніхто цього не виконує. Питання відповідальності ключове. А щодо стратегічного бачення, це система повинна бути, незалежно від того, який уряд, президент. Має бути стратегічне бачення держави. На жаль, українці сьогодні допускають до влади людей, які не дбають ні про майбутнє, ні про стратегію. І внаслідок цього програють усі. Влада йде не звітуючись, а українці забувають про те, що влада повинна була б прозвітувати. Завдання державних діячів полягає в тому, щоби вести за собою людей, не жити одним днем. Черчилль — найвидатніший політик, тому що дивився у завтрашній і післязавтрашній день. Країною мають керувати люди, які думають на десятки, сотні років вперед. Коли я говорю про стратегічне бачення, про майбутнє країни, то цей успіх закладається сьогодні. Сьогодні народжуваність в Україні є вдвічі меншою, ніж смертність. Це катастрофа. ООН нам дає прогноз – 25 млн українців до 2025 року. Цю тенденцію протягом одного року не зміниш.

Новини за темою

- За результатами освітянського дослідження понад чверть учнів середніх класів в Україні не має мінімального рівня грамотності. А міністр освіти і науки України Новосад такі результати назвала непоганими. Якщо в 5-8 класах не читають, а бекають, то годі сподіватися, що через 5 років ці люди стануть до авіаційної галузі, ракетобудування. Куди заганяють націю?

- Я вважаю, що коли я навчався в школі, то система освіти була нормальна. Не все нове хороше, і не все старе погане. Подивіться, з якою копійчаною зарплатою працюють учителі. Тому, коли вони розказують, що вчитель повинен отримувати зарплату залежно від кількості учнів, то в нас завтра вчителів не залишиться. Вони вирішують під сьогоднішній момент: нема дітей, нема грошей – закриваємо школу. Спробуй її потім відкрити, ту школу. Весь успіх у майбутньому закладається сьогодні. Смертність удвічі перевищує народжуваність, і факторів маса: відсутність діагностики, лікування, освіти, роботи, екологія, відсутність державної підтримки фізичної культури і спорту. У Німеччині тривалість життя становить 86 років, в Україні – 60. Тому що там люди дбають про своє здоров’я. 70% людей можна було б урятувати, якби в Україні була система діагностики. Люди не мають грошей, щоб заплатити за аналізи. Держава має нести соціальну відповідальність за пенсіонерів, за дітей-сиріт, за людей з інвалідністю. Усе упирається в економіку, бо без неї немає виконання соціальної функції. На прокурорів, на суддів держава гроші має, а на те, щоб виявити рак на ранній стадії, щоб людина пройшла діагностику, грошей немає. Треба міняти державну політику, для того щоб мати майбутнє. Тому, коли нам розказують, що нам треба вільний ринок, глобальну економіку, я кажу, що нам треба не вільний ринок, а справедливий ринок. Тому що на вільному ринку ми завжди програємо. Я проти продажу землі, тому що наш фермер не має можливості, щоб купити землю. Наші конкуренти, які завозять сюди імпорт, у своєму банку беруть кредити під нуль процентів річних. А наш виробник бере дорогі, короткі кредити, платить величезні гроші за енергоносії, за постачання, за послуги "Укрзалізниці", високі податки, і ми виграємо тільки завдяки дешевій робочій силі. А в стратегії програємо, бо дешева робоча сила їде туди, де більше платять. І тоді перестає працювати наше виробництво, і Україна повністю стає залежною, як наркоман на голці. Отак ми не можемо прожити без кредитів МВФ. Розірвати це замкнене коло можна, тільки зрозумівши, що іншої країни в нас немає, що їхати нам немає куди, що наші діти й онуки житимуть тут, і ти повинен виконати свою місію і зробити цю країну сильною. А не думати про власні рейтинги, власні інтереси і про наступні вибори. Тому що, якщо людина, яка приходить до влади, думає про наступні вибори, вона нічого не зробить для країни. Народ не буде жити нормально, якщо ти даєш дешеві тарифи, а при цьому за кошти платників податків компенсуєш вартість цих дешевих тарифів з державного бюджету. Щоб були дешеві тарифи, треба свій газ видобувати і знижувати ціну на газ, а не брати дешевий російський газ. Не треба потакати настроям натовпу. Ти повинен вести людей за собою. Ти не мусиш боятися говорити правду. Ти повинен розказувати так, як воно є, а саме: щоб бути успішною країною, ми повинні пахати, пахати і пахати. Іншого варіанту стати багатою і сильною країною немає.  Ми не повинні дурити людям голову, розказуючи, що ми вернемо мир на Донбасі, переставши стріляти. Ми не стріляємо, а обороняємося. Ми не повинні дурити людей, розказуючи, що, відвівши війська, ми повернемо території. Не повернемо ми території, поки російська армія не вийде з українського Донбасу. Ми не повинні розказувати про те, що маємо розміняти Донбас на Крим, що Крим – це інша стратегія та інша розмова. Ні, це дорога до забуття Криму і пробачення цієї анексії. А бояться вони це все говорити, бо дивляться, як коливаються рейтинги, як це сприймає народ. Ти повинен робити те, що підказують тобі твоє серце, совість і знання. Ти можеш втратити посаду, але ти отримаєш місце в майбутній історії. І про тебе буде написано в підручниках історії. Черчилль програв парламентські вибори в травні 45 року, перемігши Гітлера. Але він урятував Європу і світ від коричневої чуми. Отак і ті, котрі сьогодні при владі, повинні розуміти, що не про вибори вони мусять думати, а про те, як вони ввійдуть в історію: чи пігмеями, які втратили шанс, чи людьми, які здатні переступити через власне его і зробити для країни.

- Може, так само і думає чинна влада. Просто, можливо, ми не розуміємо, що це нам же і на благо.

- Я хотів би помилятися. Але факти показують, що вони ведуть країну не тією дорогою, і соціологія, яка каже, що люди втрачають упевненість і віру в завтрашній день та що країна рухається не в тому напрямі. Ціною приниження, ціною здавання національних інтересів можна отримати короткотривалу вигоду. Але ти все одно програєш.

- Ви бачите, яким чином можна припинити цей міжінституційний і управлінський хаос?

- Щоб припинити управлінський хаос і розвал держави, треба припинити вважати Україну цілим "кварталом". Керувати країною — це не весело. Там треба ухвалювати важкі рішення. Коли ти закриваєш рота тим, хто тебе критикує, замість того, щоб почути їх, ти не можеш бути сильним і успішним. Ти боїшся критики, реальності, тебе занурюють у теплу ванну, і в підсумку ти програєш. Управлінський хаос і розвал держави буде припинено тоді, коли люди, які сьогодні керують нашою державою, зрозуміють, що це не цирк. Це величезна відповідальність за долю кожного українця. Коли вони будуть бачити інтерес не тільки своєї дитини, тоді вони зрозуміють, що це не на біговій доріжці розказувати про "нормандський формат". Для того щоб президенту бути успішним, у нього немає іншого варіанта, аніж відстоювати національні інтереси України. Так, на цій дорозі можуть бути компроміси. Черчилль казав, що лише покійник не міняє своїх поглядів, і сам він міняв і погляди, і партії, але це не повинні бути компроміси завдяки майбутньому, українській нації. Ніхто не каже, що ти повинен бути твердолобим і стінку бити. Іноді треба цю стінку обійти, інколи – витримати паузу. Життя все складається з компромісів, а політика й поготів. Але при тому ти не маєш переходити ту межу, за якою вже не компроміси, а здавання національних інтересів. Тим паче, здаючи національні інтереси, ти здаєш себе. Ти сам програєш і ніколи не будеш успішним.   

- А чому програв Порошенко у 2019 році?

-  Жадібність. Його підвела жадібність. Він отримав унікальний шанс і просто його перевів на "любих друзів", на корупцію, на все інше. Патологічно жадібна людина. Це хвороба. 75% українців вимагають "крові" Порошенка: зняття недоторканності, притягнення до відповідальності. Люди можуть багато чого забути, але не можуть пробачити свої розбиті мрії.

- А чому гасло "армія, мова, віра" не стало об’єднавчим для всієї України?

- "Армія, мова, віра" - це важливо та є об’єднавчим для країни. Видно, тому що говорив його Порошенко, якому люди не вірили. Без сильної армії не буде незалежної країни, не буде відновлення миру і повернення територій. Без віри взагалі неможливо жити в цьому житті. Безумовно, що українці в Україні повинні говорити українською мовою. Це очевидні речі, але вони не в’язалися до Порошенка. Люди йому не вірили, тому що за "армією, мовою, вірою" вони бачили жадібність, наджадібність, патологічну жадібність. І все це перекреслювало правильні слова і правильні лозунги.

- А де "Народний фронт"?

- Щодо рейтингів "Народного фронту", то це Петру Олексійовичу треба подякувати, який значну частину свого президентського строку присвятив знищенню особисто Яценюка і його політичної сили. І друга причина – Арсеній сам себе спалив правдою. Він казав: нікому нічого не дам. Ні на що нема грошей. А люди були просто не готові чути правду. Я думаю, він зробив це свідомо: взяв і спалив себе.

- А що це за ігри в самогубця?

-  Він вважав, що він таким чином рятує країну – ціною свого самоспалення. А Порошенко хотів захопити одноосібну владу. Впевнений, що Яценюк відродиться.

- А таке відродження можливе для інших колишніх при владі?

- Ніколи не кажи ніколи. Я програв вибори, і партія не зайшла в парламент. Багато хто вважає, що Ляшко – все. Але я точно знаю, що зроблю все для того, щоб виграти вибори - і президентські, і парламентські. Будемо розраховувати на підтримку людей і Господа. Нічого випадкового в цьому житті не буває.

- Тобто ви фаталіст?

- Ні. От ходжу ввечері, гуляю і бачу на небі мільярди зірок. Я не можу повірити, що серед мільярда зірок життя є тільки на планеті Земля. Чому теорія Дарвіна спрацювала тільки на нашій планеті? Я впевнений, що життя на нашій планеті з’явилося від волі Господа. І я впевнений, що є життя і на інших планетах. І я впевнений, що в кожної людини є місія в цьому житті. Чи виконаєш ти її, це все залежить від тебе, але ти не приходиш випадково у цей світ.

- Так само не випадковими, мабуть, були чвари у вашій політичній силі? Відходи людей від партії.

- Партія – це живий організм, і тому, коли там нічого не відбувається, це як на кладовищі. Це нормально – одні відходять, інші приходять. Перебування сьогодні Радикальної партії в опозиції – це чудова можливість побачити команду. Коли в тебе все добре, біля тебе багато пристосуванців. Цікаво подивитися на людей, як вони себе ведуть. А щодо виборів, то, можливо, наш програш на цих виборах є не поразкою, а перемогою. Це можливість зупинитися, зробити висновки, не перебувати в цьому парламенті, який фактично знищений і перетворився на філіал АП, не дискредитувати себе своєю присутністю там. Янукович у 2004 році програв президентські вибори. Він, напевно, вважав, що для нього це кінець життя. А в 2006-му він виграв парламентські вибори і став прем’єр-міністром. У 2010 році Янукович виграє президентські вибори. Він думає, що він узяв Бога за бороду, і поводиться відповідно. Перемога закінчилася тим, що він у 2014-му втік з країни. Тож насправді там, де ти програв, Господь тобі допомагає, щоб ти зупинився і подумав. А там, де ти думаєш, що ти виграв, як "зелені", час тільки покаже. 

- Після програшу на виборах багато проявилося гнилих людей?

- Якщо говорити про партію, то більшість людей залишилася. Якщо говорити про депутатів, то як мінімум половина виявилася отими нехорошими людьми, як ви сказали. І це мені висновок на майбутнє, як формувати парламентську фракцію. Тому що люди, на яких я розраховував, показали себе недостойно. Господь Бог теж помилявся – у нього за столом сидів Іуда, який його потім зрадив. Я жива людина, маю право на помилки. І тих помилок багато роблю.

- А в Україні взагалі можливі політичні партії не вождистського типу?

- Я хотів би відпочити, але влада не дає можливості мені відпочити. Після парламентських виборів, коли я програв, вирішив взяти паузу. Ця пауза тривала недовго. Я самодостатня людина, можу без політики, але як я можу сидіти і спостерігати, як вони знищують країну. Хто я такий тоді, якщо я бачу, знаю і нічого не роблю для того, щоб це припинити. Потім мене ж спитають: а чого ж ти мовчав? Коли я бачу, що, пустивши російську електрику в Україну, вони знищать українську енергетику, я почав проти цього виступати. Проти мене порушили справу, навіть у тюрму хотіли посадити. 

112.ua

   

- Ви дотримуєтеся китайської мудрості: треба посидіти на березі річки і почекати, поки нею пропливе труп мого ворога. Тобто ви зараз демонструєте вміння чекати?

- 47 років мого життя навчили мене, зокрема, й витримки. Але моє завдання – зробити найкраще для людей, а не трупів моїх ворогів чекати. Якщо я буду гаяти свій час, зводячи рахунки з ворогами, очікуючи їхніх трупів, то це даремно прожите життя. Я хочу витратити його на свою місію для України.

- Як ви бачите, в який спосіб можна налагодити суспільний діалог і зупинити чвари: свій – чужий тощо. 

- Це залежить від самих українців. На ненависті, на заздрості державу не побудуємо. А в нас це головний тренд. Ґрунт – це співчуття, взаємодопомога, підтримка близьких. Якщо людина в чомусь успішна, то замість того, щоб самому стати успішним, нехай горить у мене хата, аби тільки в сусіда згоріла. Це не дає сили, бо роз’єднана нація завжди програє. Об’єднати націю на ненависті неможливо. У Біблії написано: любіть ближнього свого. Оце має бути національною ідеєю: повага один до одного, взаємопідтримка і допомога. А влада не повинна боятися людей і не повинна сприймати тих, хто критикує, як ворогів. Політика – це боротьба, але це не значить, що ворог. Я – не ворог України, я в опозиції до влади, але я не в опозиції до України. І коли я вважаю, що влада робить щось неправильно, то я беру і кажу. А замість того, щоб чути мене і громадянське суспільство, вони хочуть всім заборонити говорити: ухвалити закони, які обмежують свободу слова, обмежують право на висловлення своєї позиції. Янукович так хотів, але все це закінчується одним – Майданом, тому що українці – це вільний народ, і той, хто хоче забрати в українців свободу слова, право вибору, право чесного голосування, то все це закінчується революціями. Нашій країні досить революцій. Чергову революцію країна не переживе, вона просто розвалиться. Нам треба не революцію, а об’єднання нації. Коли влада роз’єднує націю, більшого подарунку Путіну не може бути. Тому що коли ти роз’єднаний, не треба зовнішнього ворога. Він сидітиме і чекатиме, коли пропливе труп української нації. Ми не повинні дати нікому з них такого подарунку.

- А коли точаться розмови про карантин, фільтрацію всіх тих, хто на окупованих територіях, розмови про високий паркан, з цим як бути?

- Це не наближає повернення територій. Треба тих людей, які живуть на окупованих територіях, розділити на дві категорії. Одна частина, величезна, – це заручники. У силу різних обставин: через вік, через інвалідність, через особливі сімейні питання тощо. Як моя рідня: частина з них живе на окупованій території. Вони не мають грошей кудись поїхати, купити житло, не мають можливості знайти тут роботу. Друга частина – бойовики. Це ті, хто зрадив країну, взяв у руки зброю і воює проти України. Таких там меншість. От до тих, які зрадили країну, потрібно застосовувати всі ці заходи: фільтрація, десепаратизація. Як німці робили після Другої світової війни – денацифікація. Її проходили гестапівці та всі ті, хто служив режиму. Всі ті, хто зрадив країну і підтримує на окупованих територіях російську агресію, мають за це відповідати. А тих 95% людей, які є там заручниками, треба зробити все, щоб повернути їх у мирне українське життя.

- У Кремлі сказали, що питання Криму Україна може навіть і не починати.

- Україна ніколи не повинна забути про Крим і боротися за повернення Криму – хоч 100 років. І я впевнений, що ми його повернемо. Японці досі не мають мирного договору з Росією. Вони борються за повернення своїх територій 75 років. 20-30 років тому ми навіть думки не могли допустити, що Лавров буде  обговорювати повернення двох із чотирьох островів, які СРСР відібрав у Японії взамін на підписання мирного договору. Японці готові чекати. Мине час і вони повернуть всі свої чотири острови. Приклад боротьби Японії за свої острови повинен бути прикладом для українців. Ми не можемо повернути Крим і Донбас за один день. Донбас можна повернути за один день, тільки піднявши руки і капітулювавши. І Путін готовий віддати Донбас на своїх умовах. Донбас це номінально поверне, але реально знищить всю країну.  Ми повинні боротися і за Крим, і за Донбас.

- А Крим і Донбас повинні боротися за Україну?

- Безумовно. Я думаю, там більшість людей за Україну. Просто вони не можуть цього сказати, бо їх посадять, розстріляють, знищать. А який був вибір у Криму? Немає російського паспорту – ти ніде працювати не можеш. Але я впевнений, що 90% кримчан у душі мріють про повернення в Україну. Тому що немає кращої країни, ніж Україна. Я влітку завжди їздив відпочивати до Криму – кращого, ніж Крим немає. Там немає сервісу, високі ціни, але все одно вважаю, що це Крим це найкраще. Так само і кримчани знають, що краще за Україну немає. І я абсолютно впевнений, що якщо ми будемо боротися – ми повернемо Крим. Все залежить від нас. Успіх і поразки формують люди. От коли українські люди будуть боротися за Крим, тоді ми доб’ємося повернення Криму. Якщо ми не будемо боротися – ми ніколи не досягнемо успіху.

- Якби ж усередині самої України відбувався культурний обмін, внутрішньонаціональний діалог! Що заважає цьому?

- Відсутність грошей. Колись розказували про "до Відня на каву". З чим поїхати до того Відня? Подолання бідності – це ключове, коли людина відкриває світ, і не тільки за кордоном, а й в Україні. В Україні купа чудових місць, нічим не гірших.  

- Але до яких немає доріг.

-  Так,  на жаль. Анексія Криму та окупація Донбасу вдалися тому, що протягом минулих 28 років незалежності жодна українська влада нічого не робила для того, щоб Крим і Донбас були реально українськими. Віддали на поталу. У Криму виступили п’ятою колоною ті, кого туди переселяли за часів СРСР. А кримські татари, які повернулися зі заслання, вимушені були за п’ять метрів землі битися, в наметах жили десятки років після повернення із заслання. Українська влада нічого не робила, щоб кримські татари отримали там дім, землю. Там не проводили жодної української політики. Коли Росія запалила бікфордів шнур, запалало багато де, але там, де було українське коріння, там, де була українська громада, де була Україна, там загасили багаття російської агресії. А в Донбасі й у Криму російська агресія вдалася, тому що там не було України. Тому повертати Донбас треба виключно на умовах України, не здаючи національних інтересів і зробивши все, щоб на звільненому Донбасі була Україна. У них все своє було до 14-го року, тільки України не було, української держави не було. Ми віддали десятки тисяч життів людей для того, щоб все залишилося, як було? Так вже не може бути.

- То в який спосіб примиритися?

- Коли ми говоримо про примирення, так це в тих країнах, де громадянська війна. У нас нема громадянської війни. Якби на Донбасі не було російських танків, російської зброї, проблему було би вирішено за тиждень. Єдина причина військових дій на Донбасі – російська агресія. Там нема критичної маси людей, які проти України. Тому перекриття кордону, відновлення контролю за кордоном, виведення російської зброї – запорука відновлення миру. Усе інше – після того, як буде виведено російські війська. Неможливо ані обійнятися, ані поцілуватися, ані вибори проводити, ані я не можу приїхати до своєї рідні на Донбасі обійняти їх, тому що там стоїть російська зброя.  

- Внесення до Конституції наміру України вступити до НАТО – хіба це не дратівливий чинник для тієї самої Росії?А ми знаємо, що в НАТО не можна вступити, маючи конфлікт або ж дислокацію чужоземної армії.

- А чому Україна повинна ухвалювати рішення, дивлячись на те, для кого з наших сусідів це дратівливо? Ми вже говорили про позаблоковість як про запоруку того, що ніхто на нас не нападе.

- Угорці сказали, що блокуватимуть наш вступ до НАТО, зокрема й через закон про освіту і питання мови. Ми повинні на це зважати?

- Угорці відстоюють свої національні інтереси в Україні. Українці повинні так само відстоювати свої інтереси. Я впевнений, що ми зможемо знайти спільні точки дотику з Угорщиною, щоб знайти компроміси.  Угорщина – сусід України, і якщо війна триває в Україні, наступною може бути Угорщина. Національні меншини повинні знати свої мови, але не може бути такого, щоб громадяни України, які живуть у Закарпатті, не знали української мови. В Угорщині багато українців, але немає жодної української школи. Якщо є бажання знайти компроміс, знайти його завжди можна, при цьому не поступаючись національними інтересами.

Новини за темою

- Так само росіяни сказали, що вони захищають "русскоязычное население".

- Проблема тільки в тому, що там, де росіяни захищають "русскоязычноє население", воно насамперед і страждає. Знищений Донбас, розбиті сім’ї, розбита інфраструктура. Якщо їхній захист полягає в тому, щоб все знищити, то кому треба цей захист? Це їхня стратегія – вони не можуть жити без війни. Вони не можуть когось не захищати ціною знищення цих держав. На європейському континенті шість військових конфліктів: Придністров’я, Абхазія, Осетія, Нагорний Карабах, Крим, Донбас. Всі вони поєднані російською зброєю. Тому висновок: якби російська зброя не була за межами Росії, то всіх цих конфліктів не було би. Весь цей російський захист закінчується тільки одним: люди страждають. Росія будує "Північний потік – 2", від якого Україна втрачає статус країни-транзитера, від якого країна втрачає щонайменше 3 млрд дол. валютної виручки. Чому Росія не враховує інтересів України? Ми ж їхні сусіди. А тому що це відповідає, як вони вважають, їхнім національним інтересам. Так само й Україна, ставлячись з повагою до всіх сусідів, повинна діяти виключно в національних інтересах. А національний інтерес України полягає в тому, щоб бути в європейській, євроатлантичній системі безпеки. Тому ми повинні прагнути членства в НАТО. Історія останніх 30 років незалежності показала, що позаблоковий статус не рятує Україну від агресії. Якби ми мали гарантію, що ми будемо позаблоковими й на нас ніхто не нападе, можливо, ми би були позаблоковими.

- Якщо хотіли би, то вже давно би прийняли. Хоча би ПДЧ дали. А так – широко закриті двері.

- Звісно. Те, що сьогодні європейський континент у кількох місцях палає, це провина не тільки Росії, а й провина європейської дипломатії та європейських лідерів, які закривали на оце очі. Коли росіяни у 2008 році напали на Грузію, Штайнмаєр був міністром закордонних справ Німеччини. І вони разом із французами нав’язали Грузії принизливий договір, де Росія виявилася миротворцем, а агресором виявилася Грузія. Через 11 років після вторгнення Грузія не повернула своїх територій і не має жодного шансу на відновлення контролю над цими територіями. От таку саму формулу нам пропонують щодо Донбасу, коли ми не маємо жодного шансу повернути ці території. Ось чому ми проти "формули Штайнмаєра". Європа на словах нас підтримує, а на ділі робить навпаки, будуючи "Північний потік – 2", повертаючи російську делегацію до ПАРЄ. Це політика подвійних, потрійних стандартів.

- Ну то, може, вже годі стояти на півзігнутих перед тим самим ЄС, якщо ось так об Україну витирають ноги?

- На півзігнутих не треба ні перед ким стояти. Тому що коли ти стоїш на півзігнутих, тебе ніхто не буде поважати. Але для того щоб стати на повні ноги, треба мати сили. Наша сила – в нашій економіці, в нашій армії, в наших внутрішніх резервах, які ми маємо розкрити. Це колос, який повинен бути не на глиняних ногах, а який повинен воскреснути. Багато хто у світі цього не бажає. Це ми, українці, не бачимо свого потенціалу, не віримо у свої сили і в майбутнє нашої країни. А у світі багато розумних людей бачать, який величезний потенціал в України. І роблять все, щоб ми не реалізували цього потенціалу. І ці, хто нам не дає реалізувати цього потенціалу, – це не партнери. Вони бачать можливості, силу, ринок України і вони бояться цієї сили і роблять все для того, щоб не дати Україні реалізувати свої можливості. Тому ми повинні робити це для себе. Для того щоб реалізувати цю силу, треба дати знання, інновації, технології, повернути заробітчан, відновити внутрішнє виробництво і ставити на власні сили. При цьому поважаючи сусідів, поважаючи партнерів. Але жорстко вигризати своє місце під сонцем і свої національні інтереси. І тільки-но вони побачать, що ми здатні за себе боротися, вони нас почнуть більше поважати, тому що поважають тільки сильних.

112.ua

- А ви бачите цю тенденцію: щойно Україна стає більш сильною, так одразу як не "кольчужний" скандал, так Помаранчева революція, потім ще один Майдан тощо?

- Так, у нас у 2004 році був пік зростання – 13% зростання ВВП. Ми повинні це розуміти і  не давати можливості втручатися в наші внутрішні справи, а захищати свою ідентичність, свій суверенітет і свій розвиток. Не бути вразливими через фінансові ін’єкції, через зальотних пасажирів на державних посадах. А з іншого боку, багато агентів російських спецслужб тут. На державних посадах – агенти іноземного впливу, які проводять політику, шкідливу для України. Ми повинні проводити свою політику і не слухати оцих грантожерів, агентів впливу, а робити те, що потрібно для нас самих. І максимально усунути зовнішнє втручання у внутрішні справи України – з якого би боку це втручання не відбувалося і під якими би гаслами. Треба уважно дивитися, що стоїть за солодкими розмовами, і яка реальність.  

- Були би партнери і друзі, то хоча би половину боргів списали, а, навпаки, порушують нові вимоги, для того щоб Україна і далі була в боргах.

- Я не буду нікого просити списувати борги. Я зміню економічну політику – і ми виплатимо всі борги до копійки. І на жодних кабальних умовах більше борги брати не будемо. Африканським колоніям регулярно списують борги. Росія списує своїм сателітам борги. Це як безплатний сир у мишоловці. Взамін вимагатимуть суверенітету, політичних поступок. Тому треба не канючити, щоб тобі списали борги, а проводити таку економічну політику, щоб виплатити ці борги і забути про них, як про страшний сон.  

- Скажіть нашій аудиторії якісь приємні слова в ці святкові дні.

- Новорічні та різдвяні свята це завжди сподівання на диво. Ще з інтернату я чекав цих свят, бо чекав чогось нового. Я бажаю, щоб нарешті відбулося це диво, і щоб ми, українці, зрозуміли, що всі дива є рукотворними. Вони залежать тільки від нас – щоб ми своїми руками, важкою працею зробили це диво: добробут у сім’ї, здоров’я, сильна країна, відновлення справедливого миру, повернення територій, підняття українського прапору в Донецьку, в Луганську, в Сімферополі, в Севастополі. Я абсолютно впевнений, що ми зможемо своїми руками зробити ці дива. І те, що сьогодні здається дивом, насправді буде не дивом, а реальністю. Від нас все залежить.

- Я вам дякую за розмову. І веселих вам свят.

- Дякую.

 

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Loading...

Віджет партнерів

d="M296.296,512H200.36V256h-64v-88.225l64-0.029l-0.104-51.976C200.256,43.794,219.773,0,304.556,0h70.588v88.242h-44.115 c-33.016,0-34.604,12.328-34.604,35.342l-0.131,44.162h79.346l-9.354,88.225L296.36,256L296.296,512z"/>