Одна з перемог Порошенка - супервдала зовнішня політика

Народний депутат України, заступник голови фракції Блоку Петра Порошенка, Сергій Березенко в інтерв'ю програмі "Бацман" на телеканалі "112 Україна" розповів про перемоги і помилки президента, про те, чи потрібно знімати депутатську недоторканність, а також про ідею, яка здатна об'єднати українське суспільство

Одна з перемог Порошенка - супервдала зовнішня політика
Народний депутат Сергій Березенко в студії "112 Україна". 09.01.2017 112.ua

112.ua

Редакційний блог

Народний депутат України, заступник голови фракції Блоку Петра Порошенка, Сергій Березенко в інтерв'ю програмі "Бацман" на телеканалі "112 Україна" розповів про перемоги і помилки президента, про те, чи потрібно знімати депутатську недоторканність, а також про ідею, яка здатна об'єднати українське суспільство

Бацман: В ефірі програма "Бацман". У студії народний депутат України, заступник голови фракції БПП – Сергій Березенко. Сьогодні ви один із найближчих людей до президента Порошенка. Чому Петро Олексійович так вам довіряє?

Березенко: Я б не сказав, що я один із найближчих людей до президента Порошенка. Просто історично так склалося, що ми познайомилися під час виборчої кампанії 12-го року, і якось так, кампанія за кампанією, зустріч за зустріччю йшли до того, що кандидат в президенти мав якісь симпатії до мене. Насправді це дуже важко, тому що це велика командна гра і кожен має мати своє місце. Тому рівно настільки, наскільки й усі.

- Скільки разів на день ви спілкуєтеся з президентом?

- Якщо це парламентський тиждень – частіше, а особливо мало, коли це міжнародні візити, тому що до цих процесів мене абсолютно не залучено.

- У вас є його прямий телефон?

- Є. Президент користується прямим телефоном і любить бути в курсі подій.

- Були ситуації, коли ви спостерігали за Петром Олексійовичем і він вас якось вразив, здивував?

- Найбільше, що вражає, його колосальна працездатність. Він трудоголік, який може працювати по 14-16 годин. Він "сова" і тому більш активно працює після десятої. Членові команди Петра Порошенка дуже важко увійти в такий ритм роботи. Нарада о першій годині ночі, коли ти як вичавлена цитрина, не дає можливості швидко думати, а він думає дуже швидко. Він приїжджає на роботу, в залежності від ситуації, о десятій-одинадцятій годині, і це повноцінних 12-15 годин щоденно. Дуже часто і в неділю.

- А як же після таких пізніх нарад ви йдете на пленарні засідання чи на комітети?

- Коли ти себе налаштовуєш, що цей тиждень робочий, то ти розумієш, що його треба пройти. Вмієш концентруватися і йдеш за своїм графіком. Важко в кінці (умовно в п’ятницю), коли тиждень закінчився, і тоді ти розумієш, як було важко.

- Ви реально можете померти за президента Порошенка, як про це сказав народний депутат Сергій Лещенко?

- Я взагалі не хочу коментувати те, що каже мій колега Лещенко. Ніколи в житті президент Порошенко не хотів би, щоб хтось помирав заради нього. Головне це те, що ти віриш у те, що ти робиш. Якщо від своєї роботи ти бачиш результат – тобі комфортно. Я точно знаю, що в той момент, коли мені стане некомфортно, коли я перестану вірити в те, що ми робимо велику справу і мене залучено до такої великої справи разом з президентом, я точно піду. Тому помирати – це й близько не прохання, яке може поставити президент Порошенко. По суті своїй він – інша людина. А по-друге, помирати можна тільки за країну, і дуже багато хлопців на передовій помирають за неї. Будь-яка інша смерть у цій ситуації є безглуздою.

- А які прохання до вас з боку президента бувають?

- Я займаюсь партійним будівництвом. Блок Петра Порошенка "Солідарність" носить ім’я президента, і тому дуже багато речей треба погоджувати з позицією президента. Коли відбулися місцеві вибори  2015 року і БПП отримав понад 11 тис. депутатів місцевих рад, ми сіли, порадилися і дійшли висновку, що це, напевно, просто катастрофа, тому що величезна кількість фракцій в усіх радах різних рівнів носить назву БПП. А це означає, що хочеш не хочеш, але прізвище Порошенко несе відповідальність за всі події, які відбуваються у фракціях у регіонах. Дуже важко від цього абстрагуватися, тому й доводиться оперативно реагувати. Люди різні: із тих 11 тис. не можна було знайти ідеальних людей, тому доводиться реагувати на ті виклики, які є, на якісь погані дії, які вчиняли ті чи інші депутати. Доводиться ухвалювати рішення щодо виключення таких людей. Найбільше покарання – виключення з лав політичної сили, і хай шукають перспективу деінде.

- Назвіть три перемоги і три помилки президента Порошенка.

- Я би хотів, щоб найголовніша перемога була ще попереду. Щоб ми могли повернути Донбас і Крим. І це буде та перемога, яка є найбажанішою не тільки для президента, а й для всіх українців. Безумовно, до перемоги я можу віднести відновлення армії. Супервдала зовнішня політика, коли ми змогли консолідувати навколо себе світових лідерів. Зараз контакти з адміністрацією президента Трампа нічим не гірші, ніж були до того, з попередньою адміністрацією, і я думаю, що в нас великий шлях попереду. Помилки: на сьогодні треба більше все-таки концентруватися на ключових позиціях, які потрібні для держави (більше делегувати повноваження і менше працювати самому), віддавати людям можливість проводити ініціативи, тому що коли ти маєш таке велике навантаження, таку велику кількість завдань і хочеш їх всі зробити досконало (а президент Порошенко – перфекціоніст, він любить доводити справу до кінця і робити її ідеально), то дуже важко на всьому сконцентруватися. Найбільше моє побажання до президента – мати можливість відпочивати і перезавантажуватися, для того щоб іти вперед. І, безумовно, якщо це можна вважати помилкою, – велика довіра до людей. До лав політичної сили, яку ми провели в парламент в 2014 році, саме на рейтингу Петра Порошенка (тому що тоді була унікальна ситуація: тоді так звана "подушка" БПП – автоматична електоральна підтримка – складала 22-24%) потрапила велика кількість людей, які не розділяли наших поглядів. У тому числі й за списками. Тому багато політиків вважають, що вони заїхали на якомусь транспорті в своє політичне майбутнє. А це очевидно не так. Тому фракція є достатньо складною і не такою монолітною, як інші. Але, з іншого боку, це, напевно, й перевага, тому що ми можемо, подискутувавши на фракції і знайшовши консолідовану позицію, розуміти, що це певний зріз суспільства загалом. 

Новини за темою

- Вам особисто депутатська недоторканність потрібна?

- Мають бути рівні права та обов’язки для кожного громадянина України. Ти не можеш порушувати закон, якщо ти депутат, і ти не повинен ховатися за голосуванням у парламенті. Очевидно, в цій частині треба проголосувати за те, щоб скасувати депутатську недоторканість. Але при цьому депутат має право на свою депутатську діяльність. Що було б, якби депутати опозиції в 2013 році не поставили своїх наметів, своїми тілами не йшли вперед і не запустили б той механізм, який став незворотнім і не переріс у Революцію гідності? Очевидно, що їх у перші ж дні всіх би пересадили. Напевно, в таких випадках, коли країна скочується до диктатури, така депутатська недоторканність є важливою. Коли країна стане європейською, то, очевидно, не буде потреби в недоторканності в такому обсязі. Я би зараз скасував частину 80-ту статті Конституції і прибрав обов’язок парламенту проголосувати за притягнення до кримінальної відповідальності, за арешт і затримання. Але після того написав би закон, що може робити депутат, а чого не може, і на що має поширюватися його депутатська недоторканність. 

- Чому сьогодні президент вніс законопроект, згідно з яким лише з 2020 року буде знято депутатську недоторканність?

- По-перше, такі законопроекти мали би вносити депутати ВР, бо це стосується них самих. По-друге, це другий законопроект президента. Треба пройти повну процедуру, а це зміна до Конституції: 300 голосів. Я би порадив колегам сконцентруватися на тому, щоб зібрати 300 голосів у парламенті для скасування цієї норми. Ми будемо обговорювати, яким чином цей законопроект можна скорегувати, але 300 голосів зібрали тільки раз – за зміни до Конституції в частині судової реформи. Я, безумовно, голосуватиму, щоб прибрати цю позицію, і одночасно голосуватиму за те, щоб внести відповідний законопроект, який би визначив статус народного депутата і ступінь його захисту під час здійснення ним депутатської діяльності.  

Новини за темою

- Якщо вже не буде депутатської недоторканості, ви підете на нові вибори?

- Зараз іде ж дискусія і щодо системи виборів, хоча кожний мажоритарник, який пройшов свій округ і говорив зі своїми виборцями, має перед ними особисті зобов’язання. Дуже важко перелаштуватися, бо мажоритарника зобов’язує його округ. Він говорить з виборцями і починає мимоволі розв`язувати різноманітні побутові питання і питання життя свого округу, хоча це неправильно, бо законотворець у ВР має писати закони. Нам психологічно треба перелаштуватися, тому це все залежить від ситуації. Я думаю над тим, чи пішов би я до ВР, тому що подивіться, що відбувається на вулиці: постійна критика ВР звела рівень підтримки ВР, за всіма соціологічними опитуваннями, до 2-4%.

- Це не через критику, а це критика через те, як поводиться ВР: нічого не робить для людей доброго.

- Я не погоджуюся. Ми за цю осінь змогли проголосувати за таку велику кількість реформ, і очевидно, що це заслуга більшості ВР, яка за це голосувала, з різних політичних сил. Пенсійна, освітня, судова реформи. І сподіваюся, за медичну реформу теж буде проголосовано. А це кардинальні зміни в житті України.

Новини за темою

- А особисто ви проголосуєте за те, щоб закон про імпічмент президента було виписано таким чином, щоб ним реально можна було скористуватися у разі потреби?

- Обов’язково треба такий закон правильно виписувати. Але коли певні політики організовують такий процес, то хотілося б розуміти, що вони насамперед державці й виписують унікальний закон для будь-якого президента, щоб він ніколи не переступав закон і що за ним є процедура імпічменту. Якщо ми зараз говоримо про те, що ряд законів провокується для того, щоб бути контраверсійними і щоб це розгойдувало політичну ситуацію в країні, щоб у нас внутрішня ситуація стала більш буремною, то, напевно, я би дуже обережно поставився до таких законів. Безумовно, кожний закон про імпічмент і недоторканність має бути чітко виписано.

- Широкому загалу ви стали відомі під час виборів у Чернігові. Тоді вашим суперником був Геннадій Корбан. Тоді вас публічно підтримав Саакашвілі. Він навіть їздив агітувати за вас. Ви йому вдячні за це?

- Безумовно, вдячний. Я жодного разу не коментував поведінку Саакашвілі. Він достатньо емоційний чоловік, дуже енергійний. Тоді, дійсно, це було дуже важливо, і він висловлював підтримку того, що ми робимо. Він дуже критично поставився до методів політичної боротьби, які використовував мій опонент на той момент. Це було дуже важливо, тому що Саакашвілі був символом певних змін, яких вимагало все суспільство. Це також допомогло. Тому за допомогу я йому вдячний, хоча не підтримую ту політику, яку він зараз проводить.

- Ви спілкуєтесь зараз?

- Ні.

- Ви визнаєте, що як президент Грузії, він реально зміг змінити Грузію і реформувати її?

- Всі, хто були у Грузії, вочевидь, бачать ті результати, яких досягла команда Саакашвілі. Але це не був тільки Саакашвілі. Це був Бендукідзе, велика команда молодих людей. 

- Але воля першої особи, президента, була найважливішою.

- Безумовно. Але крім того, що ти є обличчям, фасадом реформ, не дуже зрозуміло, а хто ж там насправді мурує цей фасад. Напевно тому зараз немає підтримки в Україні, що українці не можуть дати відповідь на запитання: а хто ж стоїть за Саакашвілі як українським політиком? Хто буде будувати нову, успішну Україну?  Дуже б хотілося поговорити з цими людьми в режимі діалогу й дискусії. Можливо, у нас залишилося дуже багато спільного, бо всі антикорупційні органи починали створюватися Адміністрацією президента. І багато хто з команди М. Саакашвілі працював там, а потім від нього пішли і продовжують працювати сьогодні з нами в рамках блоку Петра Порошенка "Солідарність".  

- Україні потрібен антикорупційний суд?

- Україні потрібен чесний суд. Дуже великий рівень громадського тиску і суспільного обговорення резонансних справ. Так просто винести незаконне рішення не вийде. Головне – запустити судовий механізм, який би дав можливість безперебійно розглядати справи. На сьогодні діє Вища рада правосуддя, дуже багато органів, а головне – публічний осуд, коли ці рішення є свідомо нечесними. Антикорупційний суд (якщо його буде створено), який посилюватиме всю судову систему, безумовно, потрібен. Єдине питання в розбіжності з Конституцією, про що й сказала Венеційська комісія. Я сподіваюся, що ми це зробимо.

- Чому в Україні досі не сидить жоден з великих корупціонерів?

- Мене самого це цікавить. Ми повинні завершити судову реформу. Ми повинні змінити Верховний суд. Те, що немає вироків, – це питання до суду. Тисячі справ ГПУ передала до суду. Поки ми не завершили судову реформу, ми не можемо сказати, що антикорупційну політику, як пріоритетну, реалізовано в країні.  

- Ви починали свою політичну діяльність як член так званої "молодої команди Черновецького". Скільки вам було років, коли ви познайомилися з Черновецьким?

- Я ще був студентом, мені було років 20-21. Мені дуже хотілося змін, я хотів брати участь у політичних процесах, щоб від своєї роботи отримувати гарний результат і мати змогу його презентувати. Такий результат, який би допоміг людям. Тому мені політика завжди подобалася, ще з 15-16 років.

- Яке враження на вас справив Черновецький під час першої зустрічі?

- Він надзвичайна людина, тому що отримати двічі симпатії виборців м. Києва дуже важко. Я познайомився з ним в його офісі й запропонував йому займатися молодіжним крилом. Молодіжна політика мене тоді найбільше цікавила. На той момент мені видавалося, що ця політична сила може потрапити до Київської міської ради і можна буде продовжити свою роботу політика на місцевому рівні. Так воно й сталося. Черновецький був достатньо закритою в собі людиною і вважав, що він має певне право на правоту, тобто його позиція все одно буде правильною. Очевидно, він помилявся, бо така безкомпромісність, особливо після виграшу в 2008 році, трошки засліпила. Пішли ряд кроків, які суспільству видалися смішними і за які він дістав своє прізвисько. Хоча Київ його сприймав як шоумена¸ проте не вважав його негідником. Він міг змінювати образ, міг робити вигляд, що це його не стосується, але коли треба було сконцентруватися, то він був достатньо серйозним стратегом, який по поличках розкладав будь-яку ситуацію.

- Ви десять років з ним працювали?

- Я був начальником головного управління сім’ї та молоді і займався молодіжною політикою, з якою я був сам-на-сам, і реалізовував ініціативи, які певна команда моїх однодумців вважала пріоритетними.  

- Чого ви в Черновецького навчилися?

- Я не можу сказати, що це був приклад для якогось наслідування в моєму житті. Я не був настільки близьким до нього, щоб бачити його в щоденному робочому режимі. Це сторінка мого життя, яку я пройшов і за яку я можу звітувати.

- Ірена Кільчицька сказала, що ставши президентом, Янукович вимагав у Черновецького мільярд доларів. А скільки з вас хотіли "струсити"?

- З мене можна було "струсити" путівки до "Артеку" в той момент. Але я не пам’ятаю, щоб їх дуже цікавив "Артек".

- Ваша позиція як людини: справа ГПУ проти Л. Черновецького є справедливою?

- Я не знаю деталей справи. Я вважаю, що треба припиняти депутатам різних політичних сил і різних рівнів коментувати кримінальні справи. Суд визначить, правильна вона чи неправильна.

- Якщо говорити про історію успіху Сергія Березенка, як ви досягли сьогоднішніх позицій і чи допомагав вам ваш дядько Анатолій Матвієнко?

- Успіх є дуже відносним. А свого дядечка я поважаю як серйозного політика з великим досвідом. Безумовно, він відіграв велику роль у моєму житті.

- Хто вам завадив обійняти посаду керівника фракції БПП після того, як І. Гринів її залишив?

- Ніхто не завадив. У нас була абсолютно нормальна дискусія, ми обговорювали це питання, і сумнівів з приводу Артура Герасимова ніяких не було. Він себе дуже гарно проявив як представник президента в парламенті. Я був одним із тих, хто запропонував його як керівника фракції. Ані секунди не шкодую і всіляко йому допомагаю.  

- Ви народилися у Вінниці. Чи часто вам закидають, що зараз при владі "вінницькі"?

- Я дуже відносний "вінницький". Я народився там, бо тоді мої батьки там навчалися в медичному інституті. А з шести років я був у Києві.

- Чи є ви на плівках вашого екс-колеги Олександра Онищенка?

- Мене це не бентежить, бо якщо є ці плівки, то я абсолютно усвідомлюю, що нічого поганого, що може мене скомпрометувати, я з депутатом Онищенком не обговорював. Хоча ми, безумовно, спілкувалися, як і всі, хто є в сесійній залі. Я думаю, що це, скоріше, механізм певної політичної гри, недолугої, тому що коли ти кажеш, що в тебе щось є, то ти мусиш це показати. На сьогодні про ці плівки ніхто не згадує, оскільки їх ніхто не пред’явив. Я готовий з усім суспільством послухати або подивитися ці плівки.

- Ви і ваша родина лікуєтеся в Україні?

- Безумовно. Але коли я лікував око, мені видалося, що діагноз, який мені ставили в Україні, є не дуже правильним і може призвести до операційного втручання. Я проконсультувався за кордоном, і мені не радили робити операцію, а виписали краплі, якими я користуюся вже п’ять років. Мені б дуже хотілося, щоб рівень надання медичних послуг в Україні був на високому європейському рівні. Ми цього маємо прагнути. Тому я вважаю, що на сьогодні медична реформа є актуальною як ніколи.

- Чому ви агітуєте за реформу Уляни Супрун?

- Я агітую за реформу, яку доопрацьовано сьогодні комітетом і де є праця великої кількості депутатів. І велика кількість, які сьогодні критикують, активно працювали, давали поправки, і ці поправки враховували. Але сьогодні вони "валять" закон. Мені здається, що це не боротьба двох різних концепцій. На жаль, на сьогодні представлено тільки одну концепцію. А інша – залишити так, як є. А залишити так, як є, – це точно злочин. Тому цю концепцію майбутнього підтримує У. Супрун, а ми підтримуємо зі свого боку. І тут не треба прив’язувати до імені, бо за таку реформу має бути проголосовано, і вона має стати настільки незворотною, що хто би не став новим міністром охорони здоров’я, не зміг би відмотати все назад. Я дуже вірю, що ми зможемо проголосувати за цей закон (Верховна Рада ухвалила медичну реформу 19 жовтня, - ред.).

Новини за темою

- А чи правда, що політичну реформу, яку вимагали протестувальники, зав’язали з медичною реформою на голосуванні?

- На сьогодні нам вдалося достукатися до тих народних депутатів, які затіяли цей процес, і пояснити, що не може все населення, яке чекає на медичну реформу, стати заручниками двох-трьох вимог, щодо яких парламент і так готовий до дискусії. Парламент готовий розглядати закони, які є: щодо виборчого законодавства і щодо недоторканності.

- Чи об’єднаються БПП і "Народний фронт"?

- Мені здається, що можна об’єднатися довкола ідеї. На сьогодні єдина ідея, яка об’єднає суспільство, – це бажання українців стати частиною європейської спільноти, тобто вступити до ЄС. Якщо ми зможемо створити таку надпартійну політичну платформу (умовно щодо вступу до ЄС), то під цим гаслом і на базі цієї платформи об’єднаються ці дві політичні сили. І, можливо, не тільки вони. Якщо ми зараз будемо об’єднувати ці дві партії, то це не має сенсу, оскільки ми діємо за законодавством, ухваленим парламентом: щодо фінансування політичних партій, діяльності політичних партій. Кожна партія має своє бюджетне фінансування, і коли зникнуть юридичні особи, то це фінансування буде припинено. А це позначиться й на діяльності НФ і БПП. На сьогодні реалізується дуже багато програм з використанням цих коштів, розбудовується партійна структура.  І оскільки вибори не є на часі, то ближче до жовтня 2019 року і треба говорити про ті чи інші політичні союзи.

- Що робити з тим, що молодь масово виїжджає з України?

- Треба будувати краще життя в Україні. Я дуже сподіваюся, що цей процес зміниться, і українці будуть залишатися. Дуже важливо, щоб ми мали стратегію і розуміння, куди рухається Україна. Ми повинні жити не гірше, ніж в ЄС, щоб молода людина розуміла, що коли вона завершить навчання в університеті, зарплата в 1000 дол. не буде для неї проблемою в будь-якій точці країни. Це проблема, і вона не має простої відповіді. Вона повинна бути комплексною, а це йі національна свідомість – залишатися і будувати Україну. Треба шукати те, що всіх об’єднує.

- Яку останню книгу ви прочитали?

- Зараз більше читаю різні аналітичні звіти. Але остання книга – "Атлант розправив плечі".

- А який ваш улюблений фільм?

- Мене дуже вразив американський фільм "Прихована краса".

- Коли закінчиться війна?

- Мені здається, що це залежить від кожного з нас: від єдності країни, від непохитності нашої позиції. Тоді суперник, який у нас дуже серйозний, зрозуміє: що б він не робив, він не зможе завоювати цю країну. Єдність всередині країни – запорука  перемоги на зовнішньому фронті.

- Я вам дякую за інтерв’ю, Сергію.

- Дякую й вам.

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Loading...

Віджет партнерів

d="M296.296,512H200.36V256h-64v-88.225l64-0.029l-0.104-51.976C200.256,43.794,219.773,0,304.556,0h70.588v88.242h-44.115 c-33.016,0-34.604,12.328-34.604,35.342l-0.131,44.162h79.346l-9.354,88.225L296.36,256L296.296,512z"/>