Через політику неможливо змінити світ – ані в Україні, ані в інших місцях

Український літератор, поет, лірик, журналіст, телеведучий. Лідер всеукраїнської політичної партії "Братство". У минулому – учасник антирадянського об'єднання "Українська Гельсінська спілка". Був засновником і президентом громадської організації "Інститут проблем регіональної політики і сучасної політології". Ведучий телепрограм PRO ET CONTRA, "Подвійний доказ", "Проте", "Четверта влада". Активний учасник Євромайдану. Воює на Донбасі у складі добровольчого спецбатальйону МВС "Свята Марія". Автор збірки поезій "Філософія смути", книги "Війна у натовпі" і кобзаря 2004 р. "Революція від кутюр". ДМИТРО КОРЧИНСЬКИЙ

Через політику неможливо змінити світ – ані в Україні, ані в інших місцях
112.ua

Наталія Влащенко

Журналіст

Український літератор, поет, лірик, журналіст, телеведучий. Лідер всеукраїнської політичної партії "Братство". У минулому – учасник антирадянського об'єднання "Українська Гельсінська спілка". Був засновником і президентом громадської організації "Інститут проблем регіональної політики і сучасної політології". Ведучий телепрограм PRO ET CONTRA, "Подвійний доказ", "Проте", "Четверта влада". Активний учасник Євромайдану. Воює на Донбасі у складі добровольчого спецбатальйону МВС "Свята Марія". Автор збірки поезій "Філософія смути", книги "Війна у натовпі" і кобзаря 2004 р. "Революція від кутюр". ДМИТРО КОРЧИНСЬКИЙ

Влащенко: Сьогодні у нас в гостях політик, філософ, боєць батальйону "Святої Марії" Дмитро Корчинський.

Вітаю, Дмитре. У вас величезна історія за плечима, ви – інтелектуал, але ви не зробили кар'єри в українській політиці. Як ви гадаєте, чому вам це не вдалося?

Корчинський: Я не займаюся політикою вже років 15. І це ніколи не було нашим основним бізнесом. Політика – це специфічний бізнес. Іноді всі в Україні, так чи інакше, користуються тим, що з політики, іноді нею заробляють, але їх не можна вважати політиками. Як мене не можна вважати модельєром тільки тому, що я користуюся плодами праці модельєрів. Я не уявляю себе в політиці.

- А чим ви займаєтеся останні 15 років? Як ви себе бачите в цьому контексті життя?

- Я займаюся літераторством, літературою, і мої амбіції в цій сфері. А також авантюрами – це те, що цікаво. Більше нічим. І людина ж переважно ситуативно реагує. Скажімо, трапився Майдан – поїхали на Майдан. Це цікаво, можливість взяти участь в історії, можливість повалити владу. А нема на світі більш цікавої, захоплюючої і приємної речі, ніж антиконституційне повалення існуючого ладу. Або трапилася війна. Війна – це зобов’язання. Це те, що ставить нас перед необхідністю, і на цю необхідність треба відповідати. І так живе будь-яка людина – вона відповідає на те, що від неї вимагає життя.  

- Яким ви сьогодні з боку бачите український політичний бізнес?

- Це серйозний бізнес і це забезпечення бізнесу. Політика починається з грошей. Наприкінці 80-х аматори могли займатися політикою так само, як аматори могли займатися торгівлею. На початку 90-х можна було зробити депутата за 300 доларів. Зараз потрібно попіклуватися про інвестицію і зрозуміти, а навіщо ці гроші витрачаються. Це продовження з’ясування між собою олігархічних структур, вони забезпечують собі позиції – зрештою, в економіці – за допомогою тих чи інших політичних маніпуляцій і політичних маніфестацій. Тільки так це можна розглядати. Тому якщо вам захочеться підтримати якогось політика або проголосувати за яку-небудь партію – ніколи не робіть цього безкоштовно. Навіть якщо вони роблять корисні речі.

- Яким конкретно бізнесом займається українська політика, якщо використовувати ваші образи? Чому нам не вдалося перетворити нашу політику, наприклад, на бізнес Стіва Джобса, який буде нашу країну вести в світлу далечінь?

- Через політику неможливо змінювати світ – ані в Україні, ані в інших місцях. Я маю на увазі через виборчу демократію, через вибори. І особливо я це спостерігаю в Україні. Зараз ряд дуже непоганих людей стали депутатами – волонтерів, командирів батальйонів.

- Вам не здається, що вони виявилися найбільш слабкими депутатами, які взагалі нічого не змогли зробити?

- Проби робили майже всі. Але з’ясувалося, що мандат не розширяє можливості. Мандат – це спосіб отримати якісь гроші, тобто спосіб продати голос при знаковому голосуванні у ВР. Але твої можливості в плані твоєї місії, спроби змінити світ, змінити Україну – він не дає жодних додаткових можливостей. І це я спостерігаю буквально по всіх людях, які хочуть щось зробити. А часто він навіть заважає. От я спостерігаю за діяльністю опікунської ради "Охматдиту". П’ятеро людей з цієї ради опинилися зараз у ВР. Це жодним чином не розширило можливості опікунської ради, а довіру певною мірою підірвало. Ці люди збирали великі гроші, їм вірили, тому що вони самі на цьому не заробляли і не робили на цьому піару. Зараз вже гроші для онкохворої дитини зібрати важче, тому що це уже підозра: ти депутат – значить, ти крадеш. Жодним чином не розширилися можливості впливати на МОЗ. Будь-яка волонтерська група може впливати на МОЗ краще, ніж ВР.

- Якщо в опікунській раді одні й ті ж самі люди упродовж 10 років, і вони не змогли побудувати нову лікарню – значить, вони не можуть цього зробити.

- Жодна волонтерська група не є всемогутньою. Лікарню будує не волонтерська група, а держава. Волонтерська група може бити державу, вимагати від неї. Так от, лікарня будувалася швидше до того моменту, як ці люди стали депутатами. Можливо, це прямо не пов’язано з тим, що вони стали депутатами, але те, що вони депутати, не розширило їхні можливості в плані впливу на державу.

- Світ уже втомився від того, що ми тут самі нічого не можемо зробити. Який вихід, з вашої точки зору?

- Воювати. Світ втомився тому, що ми не виробляємо війни. Світ цікавиться війною і допомагає тим, хто воює. Курдам світ допомагає тому, що вони воюють. Нам світ мало допомагає тому, що ми не хочемо воювати. Треба зрозуміти, що ця війна для нас назавжди – вона ніколи не закінчиться, або, можливо, вона плавно переросте в Армагеддон. Допоки існує РФ, ця війна не закінчиться. Якщо РФ почне розвалюватися, ми зобов’язані взяти участь у цьому процесі, і ми просто будемо воювати там, а не тут. Але значна частина суспільства ніколи не примириться з поразкою. Війна може закінчитися тільки на руїнах Кремля. Я маю помститися, українське суспільство має помститися. Навіть якщо москалі виведуть свої війська з Криму і з Донбасу – це не закінчення війни. Це тільки початок справжнього процесу. Ця війна не повинна закінчитися, поки Москва не згорить, допоки ми не помстимося повною мірою. Ми ж не тільки втратили території. Це ганьба для нас! І ця ганьба може бути змита тільки кров’ю цих людей. А це значить, що ми маємо прийти в Москву. Війна може закінчитися тільки нашою перемогою. Швидкої перемоги не буде. Значить, це буде довга війна.

- Значить, тоді нам потрібно будувати армію, яка буде реально чинити опір і вести реальну війну.

- Ми повинні будувати суспільство, яке вестиме війну. Воює не армія – воює суспільство, яке налаштоване на війну. Жодна арабська держава в світі не є серйозною воєнною силою, але ісламістська спільнота є серйозною воєнною силою, з якою рахуються і проти якої працюють наддержави, і часто безуспішно. Спільнота, суспільство – люди воюють так, як вони живуть. Для того щоб упокорити Чечню, москалям знадобилося вбити 150 тис. чеченців, і спротив продовжується. Ми втратили тисяч десять вбитими. З одного боку, це великі цифри, але для 40-мільйоного народу за два роки… Ми стільки втрачаємо в автокатастрофах. І ми вже втомилися від війни і вже чуємо: "Коли ж це закінчиться?!". Ми обрали Порошенка, який обіцяв нам закінчити війну за два тижні. А за два тижні вона могла закінчитися тільки поразкою. Тобто ми обрали президента, який обіцяв нам підписати капітуляцію. Себто потрібно всім людям, які мають вплив, які можуть говорити з екрану, говорити не про закінчення війни, а про продовження, про перемогу, про необхідність мобілізації, і що кожен день перебування ворожого солдата на нашій території – це страшенна ганьба.

- Ви вважаєте, що добровольчі батальйони кращі за професійну армію?

- Професійна армія не може перемогти ворога. Вона може його стримати в теперішніх умовах. Безумовно, що українська держава і українська армія ніколи не будуть воювати в глибині російської території. А українське суспільство буде.

- Багато учасників добровольчих батальйонів зробили контрабанду просто своїм бізнесом. Мародерство завжди є супутником будь-якої війни?

- Завжди є супутником будь-якої війни. Можна значно зменшити мародерство, і ми маємо це зменшити. Контрабанда – це потворно.

- Чи правда, що наркотрафік на сході досить активний?

- Він є, але я б не сказав, що він значно активніший, ніж в будь-якій іншій частині території України чи через якісь інші кордони. Контрабанда існує тому, що не існує повної блокади. А її не існує тому, що немає установки українського уряду припинити будь-які економічні відносини з ворогом. Якби це було, то просто там була би бетонна стіна, і ніхто би не зміг проїхати, бо їде машина, а по ній стріляють. Але позаяк економічні стосунки існують, позаяк ми в них купуємо вугілля, позаяк ми фінансуємо війну проти нас… Дебальцевський вузол відновлювала "Укрзалізниця" – щоб їм легше було підвозити снаряди в Дебальцеве і під Горлівку для майбутнього прориву. Як це назвати? Тобто в нас мародерами є не тільки ті люди, які щось там відбирають і грабують на лінії розмежування, а в нас мародерами є президент і прем’єр-міністр. Мародерами є депутати, які не проголосували за повну блокаду. Саме вони фінансують війну проти нас. І тому ця війна не може бути виграна тільки на фронті. Тому суспільство має перебудуватися. Тому ми маємо це робити. Тут, у Києві, такий самий фронт, як і там.

- Ви є керівником організації "Братство"?

- "Братство" – це не політична структура. Це релігійна організація. Ми молимося разом і діємо разом. Якщо є можливість, ми допомагаємо один одному і допомагаємо тим людям, яких нам шкода.

- Щодо "Братства" ходять чутки, що воно було колись затіяно генералом КДБ і СБУ Скіпальським.

- Я колись був знайомий зі Скіпальським. Це непоганий дядько, але він би ніколи не зміг би придумати "Братство" чи будь-яку іншу ініціативу такого роду. У цьому сенсі він простуватий хлопець. Про будь-якого політика чи про групу політиків у нашій країні розповідають чотири речі (я це чув і про себе): що це проект чи продукт спецслужб, гомосексуаліст, вкрав гроші, єврей.

- На прес-конференції в 2005 р. ви крили американців і говорили, що потрібно бути разом з Росією. Ви, націоналіст, сиділи поруч з Дугіним, який представляв "русский мир". Чим ви керуєтеся, об'єднуючись в якісь проекти – нехай навіть короткі – з різними людьми?

- Ситуативно. У 1992 р. ми воювали разом з москалями проти молдаван у Придністров’ї. Ми і конкурували з ними. Закінчилося все перестрілками з розвідкою 14-ї армії. Ми тоді вважали, що Придністров’я повинно бути частиною України, а вони вважали, що воно має бути під впливом РФ. У 1993 р. ми воювали в Абхазії проти москалів і чеченців. У 1994 р. ми воювали разом з чеченцями проти москалів. У 2004 р. в українській політиці було абсолютне домінування американських впливів. Дугін тоді був у Росії опозиційним політиком, противником влади. Ми працюємо в Росії з різноманітними покидьками – аби вони були противниками влади і чого б там апологетами вони не були. Тоді це були опозиційні групи. Лимонов, наприклад. "Лимонівці" тоді сиділи. Коли я востаннє зустрічався з Лимоновим, то це закінчилося арештом в Москві. "Лимонівців", мене. Я досі жалкую, що в 1993 р. ми не взяли участь у московських подіях. Там би війна йшла досі. Тоді "проклацали" – що ми, що чеченці – всю цю справу. Треба було туди в’їжджати і воювати – все одно за кого, все одно з ким. Ті, хто виступали тоді проти Єльцина, були покидьками, але цих покидьків треба було підтримати – проти центральної влади, проти Єльцина. А потім треба було підтримати Єльцина – хоча він був покидьком.       

- Ваша дружина раніше займалася бізнесом. Виходить, що ви завжди жили за рахунок жінки?

- Це не так. Вона, все-таки, займалася не великим бізнесом. На ті гроші, що заробляла вона, ми б ніколи не могли прожити.

- А чим ви заробляли?

- По-християнськи – жебрацтвом та грабунком.

- Кого грабували?

- Це було так давно, що вже стало неправдою.

- Зараз ви відчуваєте деякі проблеми в матеріальній сфері?

- Безумовно, тому що наші витрати завжди більші, ніж наші доходи. Це ж все коштує грошей.

- Чого б ви ніколи не зробили за гроші?

- Я би ніколи не поступився національними інтересами. За гроші я би ніколи не зрадив би, не проявив би невдячності.

- Ви не вживаєте алкоголю. Чому?

- Ні, в мене немає такого принципу. Я іноді можу собі дозволити випити трохи вина. На війні батальйон "Святої Марії" не вживає алкоголю взагалі.

- Ваш син був поранений в АТО. Як ви могли відправити єдину дитину, щоб в нього стріляли?

- Всі наші хлопці в батальйоні. Не міг же мій син не бути в батальйоні. Крім всього іншого, він нормальна, порядна людина. А порядна, нормальна людина повинна бути на війні в той момент, коли у Вітчизні небезпека.

- Хочете щось запитати?

- Я сподіваюся, що ми з вами все-таки доживемо до другого пришестя, і Армагеддон трапиться ще за нашого життя. Уявіть собі, що приходить Христос, і ви маєте можливість взяти в нього інтерв’ю. Щоб ви у нього спитали? Щоб ви спитали у Бога, якби вам надалась така можливість?

- Я б запитала: "Господи, що буде далі?".

- Це так нецікаво. Це ви можете спитати в політолога.

- А що б запитали ви?

- Я весь час думаю над цим, і ще не вирішив.

- Дякую дуже, Дмитре.

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Loading...

Віджет партнерів

d="M296.296,512H200.36V256h-64v-88.225l64-0.029l-0.104-51.976C200.256,43.794,219.773,0,304.556,0h70.588v88.242h-44.115 c-33.016,0-34.604,12.328-34.604,35.342l-0.131,44.162h79.346l-9.354,88.225L296.36,256L296.296,512z"/>