Національний корпус може вивести на вулиці близько 20 тисяч чоловік, це наш реальний актив

Глава Нацкорпусу Андрій Білецький в ефірі програми "Бацман" на телеканалі "112 Україна" розповів про чисельність активістів націоналістичної організації, про процес об'єднання з Правим сектором і Свободою, а також про своє ставлення до глави МВС Арсена Авакова

Національний корпус може вивести на вулиці близько 20 тисяч чоловік, це наш реальний актив
Позафракційний нардеп Андрій Білецький Телеканал "112 Украина"

Андрій Білецький

Народний депутат України

Глава Нацкорпусу Андрій Білецький в ефірі програми "Бацман" на телеканалі "112 Україна" розповів про чисельність активістів націоналістичної організації, про процес об'єднання з Правим сектором і Свободою, а також про своє ставлення до глави МВС Арсена Авакова

Бацман: В ефірі програма "Бацман". Доброго вечора, Андрію.

Спитаю вас, як харків’янка харків’янина, і як випускниця Харківського національного університету ім. Каразіна, з червоним дипломом, випускника Харківського національного університету ім. Каразіна, теж з червоним дипломом. Ви готові до чесної, некон’юктурної розмови, а не політичної?

Білецький: Ну, як мінімум, спробуємо.

- Я очікувала на іншу відповідь -  на ствердну.

- Але це більш чесна.

- Якщо буде така потреба, яку кількість хлопців особисто ви можете організувати і вивести на якусь акцію чи справу?

- Якщо ми говоримо про громадську діяльність, або про вуличну політичну діяльність, то ми виводили під 20 тис. людей. Враховуючи, що зараз дуже швидкий зріст йде по регіонах, то ми, як "Національний корпус", як націоналістичний рух з великих міст йдемо вже в менші міста і села, то і цифра буде відповідно більша.  

- 20 тис. це по всій Україні?

- Це реальний актив, якщо ви питаєте, умовно кажучи, про військову складову.

- А хто ці люди? Воїни АТО, студенти, поліцейські?

-  В першу чергу, безумовно, не поліцейські. Якщо говорити про тих, хто складає переважну більшість членів партії і руху, це, в першу чергу, мабуть, українська молодь, працююча, студентська молодь, це велика кількість сьогоднішніх ветеранів, вчорашніх бійців на сході. 

- Який відсоток бійців АТО, приблизно, з цих 20 тис.?

- Не менше 15-20%. Якщо говорити про керівний склад, то трохи більше половини.

- Якщо би ви були президентом України, які перші три кроки ви би зробили?

- Будь-які розмови про будь-які кроки, вони в багато чому профанаційні. Але перше питання - це питання, безумовно, економічне. Це податок на виведений капітал. Тому що є питання потреби грошей в державі. Їх треба вливати в економіку. Зараз ми їх отримуємо під фантастичні відсотки завдяки державним запозиченням, або в кредитах МВФ.

- Ви скажете олігархам: "Давайте повертайте всі ваші заощадження з-за кордону в Україну, інвестуйте". Як це виглядає?

- Кожен рік приблизно 20 млрд дол. вимивається з України, декількома схемами. Це офшори або експортно-імпортні операції, які проводять олігархи. Це такі наполовину прозорі схеми. Припинивши їх, ми отримаємо ту готівку, ті гроші, ті фінанси, які ми зможемо влити в економіку України. Для чого їх вливати? В першу чергу потрібні великі інфраструктурні проекти, які дадуть можливість…

- А як ви зробите так, що вони повернуться? Що ви скажете олігархам, щоб вони їх повернули?

- Вони громадяни України. Якщо є сильний президент, то в нього є повноцінна вертикаль, йому не потрібно збирати цих людей і говорити з ними окремо. Буде проведений закон, який не дасть можливості виводити гроші. Або платити великий податок за виведення цих грошей.

- А завести як? Як стимулювати?

- Давайте почнемо з простого - щоб вони залишалися в країні. Зараз вони щорічно вимиваються. Це вже величезне питання. Друге питання - ці гроші треба буде у щось вкладати. В першу чергу це великі інфраструктурні проекти, тому що вони дадуть велику кількість робочих місць з нормальними зарплатами. І це поверне сотні тисяч людей,  які зараз за кордоном. А їх треба повертати. Третя ситуація - це ситуація міжнародна і ситуація Донбасу. Нам треба припинити гратися в цей мінський майданчик, який  абсолютно себе вже вичерпав, і треба переходити до майданчику, скажімо, будапештського.

- А як ви змусите Трампа і Мей сісти за стіл поруч з Путіним і з вами?

- У України є простий механізм. Україна віддавала ядерну зброю. Тобто Україні не просто пообіцяли недоторканність її кордонів - їй пообіцяли під щось. Якщо США, Велика Британія, як підписанти, не хочуть повертатися до будапештського формату і меморандуму, то тоді Україна, де-юре, має всі права і обов’язок перед власним народом повернути ядерний статус своєї країни.

- Можливості немає ж.

- Поки що, безумовно, є. І повірте, тільки думка про збільшення ядерного клубу, причому абсолютно офіційно і законно, вона змусить і Трампа, і Мей сісти за стіл перемовин, і значно серйозніше тиснути в цьому питання на Росію. "Мінськ" - абсурдний формат. Ми розмовляємо незрозуміло з ким і незрозуміло чому. Він ні до чого не призвів більше ніж за три роки.

- Уявимо собі: ви в одній кімнаті з Володимиром Путіним. Ви дивитеся йому в очі. Що ви йому скажете?

- Мені буде досить складно розмовляти з цією людиною, враховуючи, що я втрачав не уявних людей в цій війні, а своїх друзів і людей зі свого підрозділу. Тому буде, безумовно, непросто в цьому питанні.  

- Що ви скажете?

- Говорити просто так з ним немає сенсу. Потрібно мати карти, а це в тому числі і США, і Британія, яких треба змушувати.

- А емоції у вас є якісь? Перша емоційна реакція?

-  Безумовно, є. Це злість, але ми політики. Ми повинні думати про конкретні абсолютно речі, чого ми хочемо досягнути. У нас повинно бути чітке конкретне завдання: вирішення спочатку питання Донбасу, по можливості дипломатичним шляхом через цей будапештський формат.  

- Ви підете у президенти України?

- Постараюсь чітко і коротко пояснити своє ставлення до питання президентства. Я вірю, що повинен бути висунутий єдиний кандидат від націоналістичних сил. Я вірю, що це питання перемовин.  

- Націоналістичні сили - хто це?

- Якщо говорити про партійну структуру, то це "Національний корпус", "Правий сектор", ВО "Свобода".

- Ви хотіли би стати президентом України? Ви свою кандидатуру на цих зібраннях, де ви обговорюєте єдиного кандидата, пропонуєте?

- Обговорювати переговорний процес не дуже правильно на екранах телебачення. Якщо ви мене питаєте, чи хотів би і чи вважаю себе готовим? Так, вважаю готовим. Тому що вважаю, що можу нести відповідальність. Тому що розумію, що таке відповідальність, тому що знаю,  що таке відповідальність не політично і не теоретично, а військовим на фронті.

- Ви заявляли, що максимум 14 жовтня стане відомо про цього кандидата, ви назвете ім’я. Що завадило його назвати?

- Це правда - перемовини затягнулися.

- Хто їх затягує?

- Тут питання не в тому, хто їх затягує. Тут питання - чому вони затягнуті. У нас є різне бачення єдиного націоналістичного фронту і висунення єдиного націоналістичного кандидата. Я бачу це наступним чином: я не бачу сенсу висувати єдиного кандидата, якщо не зроблені кроки по створенню єдиної націоналістичної партії, яка повинна в 19-му році йти на вибори і перемагати. Бо дві, три, чотири колони це абсурд для націоналістів. 

- Тобто ви хочете сказати, що спочатку треба з націоналістичних партій зробити одну партію і після цього говорити: ось є єдиний кандидат. А "Свобода" що каже?

- На превеликий жаль, для багатьох бренд зараз важливіший за питання єдності. Я розумію, бренд існує багато років, це історія виключно декількох прізвищ. Але це ж шлях в нікуди, абсолютно. Націоналісти, які весь час говорять, що нація повинна бути єдина, не можуть, на превеликий жаль, виставити єдиний фронт.

- Тобто "Свобода" каже, що у нас є Кошулинський, а не Білецький?

- Питання не в прізвищі. В травні 2018-го року, не дивлячись на власні амбіції, не дивлячись на амбіції "Національного корпусу", які багато в чому вмотивовані успіхами на фронті, участю у війні великої кількості цих людей, я погодився на єдиного кандидата від "Свободи". Тоді це був Олег Тягнибок. Потім він знявся.

- А чому, до речі, він знявся?

- Я не вважаю, що це правильно, тому що це знищує, взагалі, принцип лідерства. Я не знаю, чому він знявся, краще їх питати. Важко сказати, можливо, просто втомився. Тобто ми погодилися підтримати навіть кандидата від "Свободи", але повинні були бути зроблені практичні кроки по створенню єдиної партії, повинна була бути  прописана дорожня карта. Жодного з цих кроків на дану хвилину немає.

- Скільки відсотків ви залишаєте на те, що таки буде єдиний кандидат, а не підете ви різними кандидатами - ви від "Нацкорпусу", а Кошулинський від "Свободи"?

- Не буду рахувати відсотки. Цього треба добитися, займатися цим.

- Ви заявляли, що ваші "Нацдружини", ваші активісти щодня виходять на патрулювання вулиць міст і борються з наркоторгівлею і, цитую: "Алкогольним геноцидом українського народу". В які міста України виходять ваші активісти і яка кількість цих активістів?

- "Національні дружини" - це національне формування. Спортивні дружини "Національних дружин" дуже активно залучають дівчат. І це не тільки силові одноборства: зараз вони навіть танцювальну студію спробують відкрити в Києві, для дівчат. "Національні дружини" це історія, яка була створена ветеранами АТО, і яку я, безумовно, підтримую. Там серед керівництва є значна кількість моїх друзів або бойових товаришів. Що стосується їх боротьби з наркоторгівлею, з алкоточками. Ми пам’ятаємо, як після маршу "Нацдружин" скільки було розмов, переляків, пересуд на тему, як вони можуть бути використані. Пройшов майже рік. Ми знаємо про те, що тільки в Києві закрили більша 100 "наливайок", які діяли абсолютно незаконно. А війна з наркоманією українською - це величезна історія. В Павлограді трохи більше тижня тому нашого хлопця, активіста з "Національних дружин", наркоторгівці з Запоріжжя поламали, скалічили. Він зараз знаходиться в реанімації. Подібні історії постійно трапляються. Після цього випадку туди з’їхалися сотні хлопців з усієї України, і в Павлограді два тижні неможливо купити наркотики. Це тимчасова, невелика перемога, але вона є.

- Поясніть мені механізм. Як це відбувається?Коли це відбувається?

- Вдень, ввечері, вночі.

- Вони приходять до "наливайки" і що далі відбувається?

- Треба розуміти, що це ж не поліція - це хлопці, які займаються цим в вільний час від роботи, від навчання. Вони ж не патрулюють, як поліція, по 8 годин.

- Тобто це їх хобі, за яке вони не отримують гроші?

- Безумовно. Вони самі купують спорядження, вони самі тренуються. Вони утримують колектив і однодумців. Як це все проходить: зазвичай, проходить розвідка району, знаходяться подібні "наливайки", наркоточки - суспільні виразки. Після цього з "наливайками" чи "ігровухами" все надзвичайно просто: приходить 17-річний юнак, купує там все абсолютно, фіксує всю цю історію, викликається поліція, і далі є два варіанти: або поліція прикриє наркоточку, або "наливайку", або поліція ніяк не прореагує. Десь з трьох випадків в двох випадках вона ніяк не реагує, і в одному випадку вона реагує і щось закриває. Це варіант ідеальний. Але якщо поліція не реагує, то після того, як написана друга заява, зазвичай, приходиться і в фізичному плані просто закривається. В більшості своїй це проходить за підтримки місцевих мешканців.

- А як поліція реагує на те, що приходить якась людина і приватну власність зачиняють?

- Це ніколи не приватна власність: в квартирі не буває притону. І написано декілька заяв про злочин, і на них немає реакції поліції. Тому, зазвичай, коли фактично закривають, коли справедливість встановлена хлопцями, то після цього поліція все це фіксує, забирає цей нелегальний метиловий спирт і т.д. Коли, де-факто, вже все це трапилося, вона починає де-юре все це оформлювати.  

- Після того, як в центрі Києва на початку року пройшов парад "Національних дружин", це викликало величезний резонанс серед українського суспільства і багато хто з українців сказали, що право на насильство має виключно держава. Тоді міністр МВС Арсен Аваков виступив з заявою: "Моя особиста і офіційна позиція тут однакові - МВС не буде терпіти жодних парамілітарних утворень. Я кажу це всім, зокрема, Андрію Білецькому. Я, міністр внутрішніх справ, нікому не дозволю, щоб монополія на насильство не була державною монополією і щоб порядок на вулицях регулював хтось, окрім держави". У вас дійсно була після того розмова з Арсеном Аваковим? 

- Ну, він же ці всі речі сказав на "Фейсбуці", чи на каналі.

- Журналістам він сказав.

- Звичайно, політики говорять через телекамери. Про що говорити? Пройшов рік.

- Я хочу, щоб ви згадали ту розмову. Що саме він тоді вам казав?

- Так не було ніякої розмови.

- Він не казав вам нічого?

- Ні. Я скажу речі, які здивують Арсена Авакова. У губернаторів, за допомогою муніципальних гвардій, створені приватні напіввійськові структури. У кожного напівкримінального бізнесмена, авторитета існують великі напівкримінальні структури, які не показують свою діяльність, як і не є громадськими організаціями, які не ставлять чіткі цілі.  

- Зі зброєю?

- Абсолютно точно. І ці банди існують в кожній області нашої країни. У контрабандистів існують величезні силові угрупування. 

- А ви готові зараз написати заяву на Арсена Авакова, де розписали би конкретніше про ті випадки і про тих людей, які мають такі кишенькові армії?

- А ви уявляєте, що Арсен Аваков, поліція настільки не знає ситуацію в країні? Я підозрюю, що все-таки ні.

- Але для того, щоб він насправді знав, ви готові написати заяву?

- Кожен конкретний факт, який ми знаємо і викриваємо, ми і боремося з такими структурами. І в Харкові таке було, і в Сумах, і т.д.

- Ви можете зараз назвати прізвища - хто має такі армії?

- Губернатор Миколаївщини має своє угрупування, однозначно. Кримінальні авторитети - "Льора Сумськой", наприклад, має свої угрупування, які контролюють величезний кусень кордону українсько-російського, і мають і зброю, і велику кількість людей. І ми з цими історіями активно боремося.

- Як?

- Різними засобами, в тому числі тими самими законними методами і пробуємо звернути увагу  на всі ці історії. В областях наші люди, чи осередки, вони тим займаються. Ці банди існують, і вони в останню чергу мають вигляд громадських організацій, парамілітарні ці структури. Вони не ставлять перед собою будь-якої мети і вони ніколи не збираються світитися. Але давайте не шукати того, чого нема, в "Національних дружинах". Це, в більшості своїй, ветерани і студенти, дорослі розумні люди, які хочуть навести лад там, де поліція його не наводить.

- Не всі такі мілітаризовані організації ходять Хрещатиком і показують свої можливості і міць.

- Коли хтось проходить Хрещатиком, він показує, що в нього, як мінімум, немає нічого темного на думці, тому що він відкритий і він показує, що він існує.

- Але ж поки що в суспільстві крім страху це не викликає…

- Я думаю, що це абсолютно не так.

- Я ж спілкувалася, і я кажу вам те, що я чую. Причому це різні люди, з різними професіями. Ви кажете про те, що ви це створили, щоб захищати, а люди кажуть, що ми хочемо, щоб нас держава захищала, тому що ми боїмося. Ви не є зараз державою, тому що ви не є міністром МВС, чи президентом. Це не функція держави на вас покладена.  

- Я з вами на 100% погоджуюся в цій ситуації. Теоретично держава має абсолютну монополію на насильство. Вона пояснює це принципом справедливості. Що люди будуть захищені, що кордони будуть залізні і непорушні. Тому, якщо принцип справедливості порушений… Чому поліція в двох з трьох випадків не реагує навіть на наркоточки? Тому що поліція отримує з тих наркоточок відступні. Це єдина причина. Тому, якщо така ситуація існує, якщо всі стіни цього міста замальовані рекламою наркотиків, є тисячі людей, які роблять ці закладки, то не може бути, щоб люди, як вівці сиділи і дивилися на абсолютний "бєспрєдел". Давайте згадаємо 2014-ий рік: теоретично не могло бути створено ніяких добробатів, не можна було створювати ніяких партизанських загонів. Але, насправді, в 14-му році першими почали воювати, давати відсіч абсолютно цивільні люди. Ми в Харкові, потім на Донбасі, потім створення добробатів і т.д. Не виконувала тоді держава функцій силових. І тому людям прийшлося на це реагувати. Така ж ситуація і у нас. Що стосується "Нацдружин", то тоді то був справжній шабаш. Влада демонізувала цю історію всіма можливими каналами, а потім це вже було підхоплено. Але пройшов рік, і виявилося, що "Національні дружини" перші на таких речах, як Калинівка або Ічня, з’являлися швидше, і евакуювали людей з найстрашніших місць. І люди там це чудово пам’ятають.  

- Що ви думаєте про Арсена Авакова?

- Що це міністр внутрішніх справ.

- Були ситуації, коли він вас здивував, або викликав сильну емоцію якусь?

- У мене погляди на Авакова чітко поділяються в двох абсолютно різних площинах. Перший погляд: я вважаю, що Аваков був великий молодець, коли дозволив створення добровольчих батальйонів і активно допомагав цьому, ввівши велику частину в правове поле, давши хоч якусь зброю. Тому що було просто знущання в ЗСУ - заборонили рішенням Порошенка створювати подібні структури. Десятки тисяч людей себе знайшли там. В цьому плані, я вважаю, це його позитивний кейс. Це те, що з ним залишиться позитивне. Що стосується МВС, то я не вважаю, що воно працює ефективно. Я не вважаю, що ефективно була проведена поліцейська реформа.

- Тобто вам Арсен Борисович, як міністр внутрішніх справ, не подобається?

- Я не в захваті як від політичної концепції, ідеології, якщо вона є у "Народного фронту", так і від Міністерства внутрішніх справ, як такого. 

- Як і коли ви познайомилися з ним?

- Десь під кінець літа 2014-го року, тому що на ту хвилину я очолював батальйон "Азов". Уже десь після взяття Маріуполя, після взяття Мар’їнки.

- Як це було? Вам він зателефонував, чи хтось?

- Ні. Ти мотаєшся по якихось речах - в 99% це було озброєння, або екіпування, хоч якесь. Ти періодично мотаєшся, раз на два тижні, в Київ. В одну з таких речей, там було декілька командирів батальйонів, і познайомилися з Аваковим. Не можу сказати, що це була для мене знакова подія. Я харків’янин, і що я був знайомий з Аваковим до війни, це смішно і неправда. Ви харків’янка і можете підтвердити, що не всі харків’яни знайомі один з одним.

- Коли ви коментуєте чутки, які ходять, що Арсен Аваков впливає на вас особисто і на "Нацкорпус", ви завжди кажете, що це є неправда. Але ці чутки нікуди не уходять, бо і Bellingcat писав, міжнародна група розслідувальна, про те, що є зв’язок.

- Bellingcat періодично пише абсолютну ахінею, як наприклад, ситуація з тим, що вони назвали противотанковими комплексами.

- Ну, про "БУК" вони розслідування - російський слід, і про солсберецький теж вони робили.

- Але в той же час історія з противотанковими комплексами була абсолютним абсурдом від першої до останньої букви.  

- А чому ці чутки виникають?

- Якщо говорити про умовний зв’язок, то я створив спочатку батальйон, потім полк. Зараз це найбільший добровольчий підрозділ в країні - більше 1000 бійців зараз служать, і одна з найбоєздатніших українських частин. Він входить в структуру МВС - в Національну гвардію України, яка входить в структуру МВС. Так трапилося не тому, що так хотілося, а тому, що в 14-му році в ЗСУ заборонили створення добровольчих підрозділів. Вертикаль Нацгвардії підпорядкована Авакову.

- Останнього разу коли ви спілкувалися з ним?

- Не так давно, тому що я зараз обговорюю з Порошенком і з Аваковим виведення добровольчих підрозділів і Нацгвардії на фронт. Офіційно. Тому що я хочу, щоб одні з найбоєздатніших підрозділів, величезна кількість вмотивованих людей, які через політичні ігри відсунуті від виконання своїх безпосередніх завдань, або виконують їх неформально, виїжджаючи до своїх товаришів у ЗСУ, на передок, щоб вони вийшли на передову.  Щоб вони знову повернулися  до своїх безпосередніх конкретних завдань.

- І що вам кажуть Аваков і Порошенко?

- "Давайте почекаємо невеликий час". Краще за них говорять справи, а не слова.

- Ви сказали, що вам не дуже подобається Арсен Аваков, як міністр внутрішніх справ. А ви маєте кращу кандидатуру на цей пост?

-  Давайте перед кандидатурами на пост міністра МВС повернемося до Авакова. Мені чому важко відповідати на це питання? Якщо б мені хоч один раз задали це питання з якимсь фактом, то тоді можна було б про щось говорити.

- Ви кажете про добровольчі армії, кишенькові, губернаторів, ви ж теж факти зараз не даєте. Але ви кажете, що я точно знаю, що там, там, там. Так ось і це. Хто є кращий, на ваш погляд, ніж Аваков, міністр внутрішніх справ?

-  Весь час в Україні все впирається до якогось прізвища.

- Так і є. Ми ж бачимо роль особистості в історії, в світовій історії, українській.

- Нормальні країни функціонують по загальним принципам, а не від особистості до особистості. Особистості треба заганяти в правила. Я би підійшов до іншого принципу. Я вважаю, що такі речі, як генеральний прокурор, очільник СБУ, очільник МВС - це не може бути політична посада. І це не може бути предметом політичного торгу. Тут треба вибирати, просто-напросто, з професіоналів. Але я не знаток професіоналів у МВС.

- Ну, ви ж полковник міліції, здається?

- Я підполковник Національної гвардії. В мене військове звання, а не спеціальне поліцейське.

- Олег Ляшко сказав: "Я автор закону про звільнення Андрія Білецького з тюрми. Це я звільнив його з тюрми, коли він сидів 2,5 роки в Харкові, в камері-одиночці". Ви вдячні Олегу Валерійовичу?

- Ні. Тому що це негарна, з людської точки зору, заява. Якщо говорити - так, Олег Валерійович поставив свій підпис під цим законопроектом. Але це була вимога: тоді під ВР прийшла не одна тисяча хлопців, футбольних фанатів,і т.д., які вимагали закону про звільнення політичних в’язнів. І це був не тиск Олега Валерійовича. Ми, політв’язні, які вийшли по цьому закону, значно більше повинні бути вдячні всій тій величезній кількості людей, які стояли на Майдані, тим хлопцям, які не забували і проводили марші, які вийшли під ВР і вимагали. І в тому числі, частково, Олегу Валерійовичу. Але Олег Валерійович значно більше повинен бути вдячний тим самим людям, більшість яких політв’язні, які потім, наприклад, створили батальйон "Азов". Тому що, власне кажучи, його відсотки, 14-го року, залежали від толерантного ставлення тих хлопців, які дозволяли йому носити український прапор по звільненим українським містам. 

- Ви років 15 очолюєте якісь партії чи угруповання, націоналістичні. 

- Виключно громадські організації, а останні два роки партію. 

- За всі ці роки давайте назвемо прізвища ваших спонсорів, які дають гроші на все це.

- Безумовно, є люди, які допомагають в цій історії, з 14-го року. Я можу назвати людину, яка одна з найбільших нам допомогла, прізвища я не знаю - це господар мережі "Мілітарист", в якій вдягається половина української армії. Він з 14-го року надактивно допомагав нам абсолютно всім, чим міг: формою, взуттям, багатьма іншими речами. Якщо говорити про великих людей, то це все, мабуть. Є юридичні фірми, але мені важко це перерахувати. Все, що партія зараз отримує, якщо говорити про волонтерську допомогу підрозділам, є на сайті НАЗК, і до нас ніколи нема абсолютно питань.

- Останнім часом багато хто з ваших колег з націоналістичного табору кажуть, що українець, який розмовляє російською мовою, є ворогом. Ви, як націоналіст, і як людина, яка прекрасно знає російську мову, теж вважаєте російськомовного українця ворогом?

- Я не вірю, що значна кількість націоналістів так вважає. Я переконаний, що всі українські націоналісти, українсько орієнтовані люди, всі патріоти цієї країни, вважають, що українська є державна безальтернативна мова. Безумовно, ми сприяємо, щоб вона поширилася максимально і стала справді мовою абсолютної більшості населення. Але не мовний фактор визначає ставлення людини до її країни. Ставлення людини до її країни визначають справи. Тобто можна носити вишиванку, можна говорити українською, можна найгучніше, як у нас зараз всі політики абсолютно, кричати "Слава Україні", і просто розграбовувати країну.

- Тобто для вас російськомовний українець це не ворог?

- Половина тих людей, які воювали за цю країну, розмовляють російською мовою. Відповідно, в першу чергу, вчинок, що ти вклав в країну, чи готовий ти боротися за країну і т.д., визначають патріота і націоналіста.

- Так історично склалося, що національні рухи у різних країнах частіше всього створювалися або контролювалися спецслужбами або цієї країни, або іншої країни. Чи намагалися вас, як лідера національного руху, завербувати російські спецслужби, або спецслужби інших країн? І чи вдалося їм це, якщо намагалися?

- А на прикладі кого? Безумовно, ні. 

- Багато акцій і заяв ваших колег виглядають, як провокації, які реально грають на руку Кремлю. І складається враження, що ці люди є або агентами впливу Кремля, отримують гроші, або є реальними завербованими агентами ФСБ чи КДБ СРСР ще. Ви це розумієте? І що з цим робити, що такі люди, такі заяви і такі акції дискредитують все, що і ви, в тому числі,  робите?

- Я відповідаю за "Національний корпус", тому що я очолюю зараз партію. Що стосується акцій і дій "Національного корпусу", то я абсолютно переконаний, що вони на користь України, і я не бачу там жодної такої історії. Інші можуть відповідати самі за себе.

- В британській газеті The Telegraph влітку 14-го року вийшла стаття, в якій написано, що ви заявили: "Історична місія нашого народу в цей момент полягає в тому, щоб очолити білі раси світу у фінальному хрестовому поході для їх виживання. Хрестовий похід проти очолюваного семітами недолюдства". Чи є ви антисемітом і расистом? Або, якщо це не так, і ви цього не говорили, чи подали ви позов до суду на британську газету The Telegraph?

- Починаю з расизму і антисемітизму. Ні, не є. Мало того, якщо ви зараз спитаєте, які країни я зараз вважаю прикладом для України на найближчі 20 років, то це, в першу чергу, Ізраїль і Японія. Тому тут, відповідно, відпадає як расизм, так і антисемітизм. Тепер про цитату і про The Telegraph. Це, до речі, доволі жовта, насправді, газета.

- Одна з найстаріших у Британії.

- Вона вважається там жовтою. Звідки вона взяла цю цитату і чому я не збираюся її, насправді, коментувати? Ця цитата не існує абсолютно ніде - не існує якогось запису, якоїсь книжки, не існує мого "Фейсбуку". В мене його не було. Ця заява з’явилася під час якогось з міжнародних форумів з вуст Лаврова - міністра закордонних справ РФ. Він перший заявив оцю ахінею, яку він навіть не пояснював, де він взяв. У неї немає жодного джерела, і це цитата не моя, а Лаврова.

- В ЗМІ писали, що в 2016-му році ви розлучилися. Сьогодні Андрій Білецький це завидний наречений?

- Не завидний, а просто неодружена людина.

- Але дівчата на ФБ пишуть? Як у вас з популярністю?

- Я ФБ веду, але майже не читаю, що там пишуть, тому що не вистачає на відповіді часу.

- Я вам дякую за інтерв’ю.

- І я вам дякую.

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Загрузка...

Віджет партнерів

d="M296.296,512H200.36V256h-64v-88.225l64-0.029l-0.104-51.976C200.256,43.794,219.773,0,304.556,0h70.588v88.242h-44.115 c-33.016,0-34.604,12.328-34.604,35.342l-0.131,44.162h79.346l-9.354,88.225L296.36,256L296.296,512z"/>