Націоналісти вважають Булгакова українофобом, але якщо зараз зруйнуються наші надії, українофобами будуть усі

Українська письменниця Лада Лузіна в інтерв'ю програмі "Бацман" на телеканалі "112 Україна" розповіла про містичні сторони Києва, про роботу в "Бульварі Гордона", а також про кар'єру письменниці

Націоналісти вважають Булгакова українофобом, але якщо зараз зруйнуються наші надії, українофобами будуть усі
Лада Лузіна З відкритих джерел

112.ua

Редакційний блог

Українська письменниця Лада Лузіна в інтерв'ю програмі "Бацман" на телеканалі "112 Україна" розповіла про містичні сторони Києва, про роботу в "Бульварі Гордона", а також про кар'єру письменниці

Бацман: В ефірі програма"Бацман". З нами українська письменниця Лада Лузіна.

Добрий вечір, Ладо. Ти казала, що і перша, і друга революції в Україні недарма почалися 21-22 листопада. Що з цими датами не так?

Лузіна: Якраз навпаки – все так. 21-22 листопада – це Архангела Михаїла. Я сама, побачивши цю тенденцію кілька років тому, дуже здивувалася. 21 листопада – початок двох переможних заходів. Гріх було не задуматися – може, день такий вдалий? День Архангела Михаїла – це один з найбільш чоловічих днів, і треба розуміти, що Михаїл не тільки покровитель Києва, але він ще посів місце Перуна. Місце покровителя, бога війни, бога дружини, бога, якого зараз багато наших націоналістів воскрешають і шанують. І, напевно, не на порожньому місці. Напевно, саме 21 листопада треба було б зробити святом Захисника Вітчизни, а не Покрову, що, безумовно, дуже нерозумно, тому що Покрова в Україні дуже жіночий день. Саме так його в нас знають, саме в такій якості з ним було пов'язано багато стародавніх традицій, а не тих новомодних, які ми зараз намагаємося видавати за історію України.

- Є ще символічні дати, які нашим політикам краще взагалі не чіпати? А які навпаки слід зробити національними святами?

- У Булгакова в "Білій гвардії" змальовано один з переворотів. І він у нього відбувається не просто так, а на зимове сонцестояння. З безлічі переворотів, які він пережив, як знаковий він вибирає саме цей. Спеціально чи ні – я не знаю. Він міг не знати. Але саме в цей період, напередодні зимового сонцевороту, як почне формуватися цей період – так і піде.

- Яку б ти назвала дату для того, щоб проводити в Україні вибори до ВР і президента?

- Я би почала з того, що я будівлю ВР знесла б, тому що якщо ми говоримо про якісь містичні збіги і тенденції, то вона стоїть у дуже неправильному місці. ВР стоїть на пагорбі, над місцем, яке спочатку мало назву "Провалля". Якщо подивитися карту дореволюційного Києва і місце, відведене під нинішню Раду і Маріїнський палац, то побачимо напис: "Провалля". Це говорить саме за себе – це місце, де все провалюється. З самого першу на цьому пагорбі намагалася селитися влада, і ніколи в неї нічого добре не складалося з цим місцем. Якщо брати Маріїнський палац, то його заклала Єлизавета, яка його так і не побачила – померла раніше, а остання імператриця, мати Миколи II, проживаючи саме в цьому місці, дізналася, що її син зрікся престолу, і звідти її відправили у вигнання. Потім цей палац захопили більшовики, але тоді у них нічого не вийшло і вони перебралися до іншого приміщення. Тому я б почала з того, що переселила їх до якогось іншого місця.

- Булгакова прибрали зі шкільної програми, заборонили російський фільм "Біла гвардія" тобі не образливо за твого улюбленого письменника?

- Йому не вперше. У нього за життя було 36 альбомів з написаними щодо нього критичними статтями. Він збирав їх, і не знаю, як він такий пресинг витримував. У нього життя так складалася, що його негатив йшов йому в позитив. Напевне, якби він не був таким забороненим, якби не все, що йому вдалося пережити свого часу, – не вистрілили б так його твори, які з'явилися двадцять років по його смерті. Якщо ж говорити про Булгакова, то зараз у певної політичної частини є проти нього настрій дуже негативний. Якщо націоналістам скажеш щось про Булгакова, то вони скажуть: "українофоб". У мене на те, що Булгакова вважають українофобом, є конкретна відповідь: описуючи події 1918-го року, він критикував Скоропадського, який змістив Петлюру, і Петлюру критикував теж. Все це було описано ним абсолютно в негативному ключі. Ось зараз нам дуже легко зрозуміти Булгакова. Тому що в такому разі будь-хто, хто зараз критикує Порошенка, – українофоб. Булгаков свого часу приїхав в Україну з наміром тут жити, бути лікарем-венерологом, без жодних амбіцій бути письменником, вибудовувати тут всю свою долю. І від Скоропадського він чекав, що той побудує на противагу червоній Москві якусь іншу державу. Саме ці надії на нього покладали всі, включаючи Булгакова. І всі його надії у нього на очах зруйнувалися. Якщо зараз впадуть наші надії, то українофобами буде вся країна. До початку подій 2013-го року я три роки вивчала 1917-1918-ті роки, тому що писала на цю тему роман. Тому я живу в різних реальностях.

- Чи збувалося колись те, що ти пишеш?

- Мене це радше лякає, тому що я писала довго роман "Рецепт майстра". Він був якраз присвячений революції в Києві 1917-1918 років. Коли почалися події 2013-го року у нас, мені всі мої тексти видалися картонними порівняно з реальністю, яку я бачила. А з іншого боку почалися якісь речі, які мені здавалися страшними. Варто було мені завершити главу, в якій у мене як персонаж фігурує Ленін, – знесли пам'ятник.

- Ти кажеш, що Росія – це дочка України. Як це?

- Не треба нічого пояснювати, тому що в Росії всі підручники історії починаються з Київської Русі. Саме звідси витікає їхня культурна історія. Принаймні, вони самі себе розуміють саме так. І заперечувати цю спадкоємність досить нерозумно. Інша справа, що не всім щастить із дітьми.

- Перейменування, заборони, мовна політика тобі все подобається?

- Нічого не подобається. Але я живу в кількох реальностях, і знаю, що коли в 1919-му році до Києва прийшли червоні, вони найперше перейменували всі вулиці. І кожна влада, приходячи, насамперед перейменовує вулиці та ставить пам'ятники. До речі, вони прийшли і відразу поставили дуже багато пам'ятників: із картону, фанери, але швидко. Наступна влада прийшла і їх повалила – нові поставила. Тому я до цього ставлюся досить філософськи. Мені, з одного боку, дуже боляче за Київ, тому що це місто, яке постійно руйнували з моменту його першого розквіту, – як у ХІІІ-му сторіччі ця тема почалася, так це і триває. Але, з іншого боку, може, в цьому є якийсь сенс, тому що Київ, як не дивно, був заснований на Лисих горах, а специфіка Лисих гір у тому, що вони все з себе скидають. Вони регулярно скидають з себе всі будови. Наприклад, історія такої Лисої гори, як Володимирська, розумілася киянами як боротьба нижньої гори, Лисої, відьмацької, ідольської, з верхньою, де стояв монастир Архангела Михаїла. І все одно в якийсь момент монастир був знесений. Лиса гора на Видубичах: там стояли і фортеця, і пожежна частина в наш час, і зона була закрита – нічого не залишилося. Я люблю містичні історії Києва, де реальний фактаж вибудовується таким чином, що пояснити його можна лише містикою. Так, напевно, народжуються київські легенди. Тож у Києва є така особливість – він весь час себе скидає і вибудовується наново.

- В інтерв'ю ти сказала, що не думаєш, що тобі вдасться писати українською. Ти розумієш, що Ірина Фаріон чи Лариса Ніцой, почувши це, скажуть тобі:"Чемодан, вокзал, Росія"? Що б ти на це відповіла?

- Дивлячись хто з них це сказав би. Насправді я дійсно не збираюся міняти мову, хоча моя книга "Чарівні традиції України" вийшла двома мовами. Але це переклад. Я не бачу проблеми в тому, щоб перекласти книгу. Я цілком розумію бажання людини прочитати книгу тією мовою, якою вона хоче, і ти маєш їй цю можливість надати. Але це не означає, що ти маєш змінювати мову. Щодо Лариси Ніцой, то для мене як киянки ситуація виглядає дещо інакше, ніж як для людини, яка приїжджає до Києва з іншого міста і розповідає мені, як мені тут говорити. Київ ніколи не був одномовним містом. Київ з самого початку був портовим містом. Якщо дивитися історію Києва починаючи від Давньої Русі, тут завжди говорили різними мовами і завжди жило кілька різних громад. Оскільки Київ був містом портовим, сваритися з цієї причини означало втрачати дохід. Тому ніхто з цього приводу не сварився. Ось власне чому хрещення Русі в Новгороді було тяжким, а в Києві нормальним. Тут і раніше стояли церкви, були купецькі представництва, і якщо ти тут живеш, торгуєш, ну постав собі вдома церкву, вона нікому не заважає. Головне товар привозь. Тому будь-яка спроба переробити Київ мені здається приреченою. У мене є теорія, що якщо ти живеш на землі з такою неймовірною історією, то ти можеш це враховувати, можеш не враховувати, але якщо ти не будеш цього враховувати – у тебе це не вийде. Ти можеш влаштувати чоловічий день на жіноче свято, ти можеш його розкрутити, тим більше, що він зараз перетворюється на такий собі аналог 23 лютого, але від цього він не перестане бути чоловічим святом, яке святкують у жіночий день, зі всіма наслідками.

- Справді серед українських політиків багато тих, хто ходить до ворожок?

- Тут можна судити лише з чуток, тому що дуже багато людей, які займаються такими речима, це розповідають. Одна з найбільш феєричних історій, яку я запам'ятала (тому що написати це в романі було б цікаво, якщо ти пишеш містичний роман про одну з наших відомих жінок-політиків), що жінка переписала свій день народження, переробила свій гороскоп, щоб її гороскоп підходив під гороскоп України. Щоб саме тут досягти успіху, і цей успіх був, але тимчасовий. Тому що такі речі мають відповідь.

- А в яких обрядах, за чутками, українським політикам доводилося брати участь?

- Я не чула історій про якісь сатанинські обряди, в яких брали участь наші українські політики, скоріше за все миролюбніші, коли намагаєшся з'ясувати майбутнє, і з того, що пророкує тобі ворожка, плануєш своє політичне майбутнє.

- Але хоч наврок вони одне на одного наводять?

- Судячи з результату, який ми маємо, – так.

- А ти відьма?

- Якби ж то. Я людина, яка дуже добре розбирається в законах шоу-бізнесу, і я знаю, що якщо я помру, то все одно всі писатимуть: найвідоміша відьма – Лада Лузіна. Тому що це вже приклеїлося, і якщо я не зміню це на ще яскравішу специфіку своєї діяльності, так, мабуть, і помру. Але треба розуміти, що в нашій країні слово "відьма" – це не вампір і не русалка, тому що це казкові персонажі, а відьму всі люди сприймають дуже серйозно.

- На сьогодні ти найбільш тиражна письменниця в Україні?

- Якийсь час тому була за рейтингами найтиражнішою, а потім у мене пішов мною ж організований спад, тому що в мене було багато проданих книг, і я від них мала дуже мало грошей. Це було, так би мовити, голе задоволення твоєї гордості, яке не приносило результату. Зараз у мене специфічні відносини з цілою низкою видавництв.

- Скільки часу ти пишеш книжку?

- По-різному. Може бути два тижні, а може три роки. Я роки два тому сіла писати "Абетку київських чудес". Здавалося, що напишу за два тижні. Але далася взнаки академічна освіта. Я вирішила перевірити деякі дати, і мене затягнуло. Затягнуло так, що я написала шість книг на історичні теми. Мало знайти цікавий матеріал, треба його ще подати так, щоб його було цікаво читати. Я дуже довго шукала формат.

- Ти багата людина?

- Ні.

- Не образливо? Джоан Роулінг, з якою у вас навіть схожі теми, мільярдерка.

- Прикро. Але при цьому ямислю тверезо. Немає таких тиражів – ні в україномовних, ні в російськомовних письменників. Це англомовна література виходить на такі тиражі. Тобто ти повинен потрапити трошки в інший зріз світового життя.

- Про які суми йдеться? Скільки на Заході за книгу можуть дати і скільки в нас?

- Я не отримую гонорари за книги, тому що зараз я займаюся цим як співвидавець. Але коли гонорари були – вони були смішні. У кращому випадку це 1000 дол. А зараз вони ще впали. Зараз впали гонорари, впали тиражі. Є, звісно, якісь винятки з цих правил. Але якщо говорити про загальну масу – це так. Стівен Кінг за свою першу книгу, будучи ще невідомим письменником, отримав 200 або 300 тис. дол.

- Ти дуже відомий екскурсовод по історичному Києву. Це реально тяжка робота. Навіщо ти це робиш?

- Якраз навпаки – для мене це спосіб набратися енергії. Письменник живе в замкнутому просторі. У якийсь момент виникає почуття емоційного голоду. Для мене це питання вирішили екскурсії.

- Це добрий заробіток сьогодні?

- Це найкращий заробіток, аніж нинішній гонорарний стан. Але, напевно, журналістика оплачується дорожче.

- Якби ти стала мером Києва, які три речі ти б зробила передусім для Києва?

- Після низки протестних акцій, в яких я брала участь, я зрозуміла, що мер в нашій країні практично нічого не вирішує. У нашому місті правлять бал забудовники. Кличко ставав на бік активістів, але нічого не зміг зробити. Якби я була мером, то наше місто стало б чудовим туристичним центром роки за три. Для мене дуже важливий історичний Київ, а він дуже невеликий. Нам його дуже мало залишилось. Я не знаю, ким треба бути, щоб не розкрутити такий історичний потенціал.

Новини за темою

- Чи правда, що окрім театрального інституту ти ще закінчила малярське училище?

- СПТУ №18. Я рік працювала з цієї спеціальності. Я працювала в "Шоколадному будиночку", і в Будинку з химерами – займалася реставрацією ліпнини. Сиділа на "цапі" під стелею і знімала шари фарби, підретушовувала, що де відвалилося. Я в Будинку з химерами сиділа вночі, сама, і всю цю ліпнину буквально промацала. Я там практично жила. Ніхто не контролював, коли ти йдеш з роботи. А там напрочуд красивийкраєвид Києва. Якщо ти сидиш у квартирі архітектора Городецького на підвіконні, у тебе під ногами весь Хрещатик. І я дуже любила тоді там сидіти і дивитися на Київ. Якщо чесно, працівник з мене був поганий, і мене зрештою заслали на об'єкт суворого режиму. Ця будівля була на Подолі, і коли я брала шлюб, з'ясувалося, що це РАЦС.

- Чому ти прийшла працювати в газету"Бульвар Гордона"?

- Тому що я грошей хотіла.

- Ти стала найрозкрученішою журналісткою"Бульвару Гордона"часів його світського періоду. Як вийшло твоє інтерв'ю з Миколою Мозговим в бані?

- Воно вийшло природно. Це було ще коли я була студенткою театрального, тому мені хотілося не просто зробити інтерв'ю, а ще якось гарно подати. Інтерв'ю було за столом, але потім придумали, що Микола Петрович дав його в лазні. Ніхто не очікував такого скандалу, тому що до цього були резонансні матеріали, були інтерв'ю, де не менш жорстко люди висловлювалися. Після цього інтерв'ю для мене почався період слави, а для Миколи Петровича період досить тяжкий. Його позбавили фінансування на той рік, фестивалю "Море друзів", бо його тоді фінансувала Людмила Кучма, і вона не могла собі дозволити ставити своє ім'я поруч з Мозговим. Але він ніколи нас не звинувачував. У нього була жорстка чоловіча позиція: це я сказав.

- Як ти придумала написати і опублікувати супервідверте інтерв'ю з Олександром Ягольником?

- Причин було декілька. Мені потрібно було розірвати стосунки з Ягольником. По-друге, я думала про перехід із журналістики в літературу, і мені хотілося написати твір, близький до літературного, і дуже відвертий. А я ж дитя 90-х, коли вважалося, що немає заборонених тем, а є закомплексовані люди. Тому це абсолютно адекватний для 90-х твір. Для багатьох Лузіна-письменниця почалася саме з нього. Мені здається, що життя взагалі складається з "не побоявся". Не побоявся сьогодні одне, завтра – інше, і так далі. Оглядаючись назад, ти розумієш, що це і були найяскравіші моменти твого життя, а найгірші – коли побоявся і не зробив. Я не побоялася бути скандальною журналісткою, не побоялася кинути журналістику, високооплачувану на той момент професію для мене, і піти в письменство, де мені тоді нічого не платили. Напевно, через це мені з собою ніколи не нудно. Я ніколи не знаю, що я робитиму завтра. Але я точно знаю, що я завжди робитиму тільки те, що хочу.

- Був період, коли Ягольник зустрічався одночасно з тобою і твоєю подругою Наталею Могилевською. Саме це вас зблизило?

- Як не дивно – багато в чому так. Вночі, після цього інтерв'ю, мені зателефонувала Могилевська і сказала: "Ти молодець, дякую". На той момент, я думаю, багато жінок, які знали Ягольника, були зі мною солідарні.

- Чим займається твій чоловік?

- Зараз він займається новим проектом. І говорити про це я поки не можу.

- Скільки років ви разом?

- Наступного року буде 13.

- Ви збираєтеся мати дітей?

- Ні. Я ніколи не хотіла мати дітей. І не вважаю, що людина, яка не хоче дітей, має їх заводити. Дитина – це дуже серйозно. Я захоплено і з пієтетом ставлюся до жінок, у яких багато дітей, але це не моя функція. Я не відчуваю себе обділеною тому, що їх немає. Але я себе так добре знаю, що я ніколи не кажу точно "ні".

- А чоловік з тобою згоден?

- Я людина дуже гуманна і брала чоловіка з дитиною. У нього є син від першого шлюбу. Я б не вийшла заміж за людину, навіть якби я її шалено кохала, якщо б він хотів дітей, а я ні.

- Ти народилася в один день з Міхалковим і з Гордоном – 21 жовтня. Що у тебе від Гордона і що від Міхалкова?

- Ну точно не вуса і не лисина. Але, як і в більшості Терезів, інтерес до історії. Терези завжди вдивляються в минуле. Їм дуже важливо зрозуміти сьогодення, в тому числі через минуле.

- Ким ти себе бачиш у майбутньому?

- Абсолютно все що завгодно може відкритися. І мером в тому числі теж можу стати. Або помічником мера. Свого часу я навіть написала цілий талмуд розвитку Києва – що треба зробити, щоб зробити з нього культове місто. Але я не бачила досі політика, депутата, до якого мені б хотілося з цією своєю розкладкою піти. Але це ж не означає, що завтра такого не буде.

- За твоїм відчуттям, коли в Україні вже закінчиться війна?

- Якщо ти кажеш не про конкретні події на Донбасі, не про окрему лінію вогню, а про бродіння в нашій країні, то треба запастися терпінням.

- Дякую за інтерв'ю.

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Loading...

Віджет партнерів

d="M296.296,512H200.36V256h-64v-88.225l64-0.029l-0.104-51.976C200.256,43.794,219.773,0,304.556,0h70.588v88.242h-44.115 c-33.016,0-34.604,12.328-34.604,35.342l-0.131,44.162h79.346l-9.354,88.225L296.36,256L296.296,512z"/>