banner banner banner banner

Наталія Королевська: У новому уряді хороші хлопці, але це не професіонали

Наталія Королевська: У новому уряді хороші хлопці, але це не професіонали
112.ua

Наталія Королевська

Народний депутат України

Мага: Сьогодні  у мене в гостях Наталя Королевська.

Я нині бачу великий переляк по країні. Що у вас? Життя змінилося?

Королевська: Для мене життя розділилося на "до" і "після" у 2014 році, коли у мене вдома, на моїй малій батьківщині, почалися бойові дії. Тоді очі боялися, але руки робили, тому що ти розумів, що якщо не ти, то хто? Коли телефонують тобі тисячі людей – ти не міг не знімати слухавку. І тоді ми почали діяти: під обстрілами, крізь мінні поля вивозити людей, допомагати, годувати, передавати туди допомогу. Це той стан, коли ти поборов у собі страх. Тому що у тебе не було вибору. Було десятки випадків, коли ти не знав, виживеш ти чи ні, вибухне снаряд там, де ти стоїш, або в декількох десятках метрів. І коли ти цей страх переборов, то межа рішень і межа здорового глузду у тебе теж піднімається.

- Одна справа, коли ти ризикуєш собою. А тут починаються розмови про те, що ти можеш принести біду своїм дітям, своїм батькам. Ви дотримуєтеся дезінфекційних процедур чи ви ставитеся не дуже серйозно до того, що відбувається навколо?

- Я дуже прагматична і раціональна людина по суті своїй. Я все життя живу в режимі графіка, чітких поставлених цілей, завдань року, місяця, дня, години. Це вже алгоритм життя. І нині, безумовно, я відчуваю відповідальність за своїх 5 дітей, за своїх батьків, за те, щоб ми з чоловіком максимально робили все раціональні дії, щоб їх захистити. Батьки мої – люди похилого віку, вони в повній ізоляції. Ми спілкуємося з ними на відстані 3 м, коли привозимо їм поїсти. Вони не спілкуються також із дітьми, тому що ми розуміємо, вони – група ризику. А дітей ми не зможемо ізолювати на все життя. Так, вони сидять вдома, на карантині, спілкуються з нами, і в цьому є певний ризик, але максимум зусиль, набір всіх обов'язкових процедур – їх потрібно виконувати.

- У Британії  розказують страшні речі про тих, хто захворів, але при цьому в них продовжує працювати метро, їздити транспорт. При цьому в магазинах позмітали все. У Шанхаї – нічого, а в Нью-Йорку – біда. Але при тому Нью-Йорк живе, німці гуляють, а нам кажуть, що не можна.

- Один із ключових показників – це рівень самосвідомості людей і нації. Німцям сказали не підходити ближче ніж на 2 м, і вони це виконують. Вони вчать змалечку виконувати інструкції. І нині, коли їм поставили завдання, як потрібно поводитися під час карантину, люди так поводяться. Самосвідомість правителів країн ще полягає в тому, щоб вибрати правильний баланс. Тому що, з одного боку, це здоров'я людей, небезпека епідемії, а з іншого боку – економіка та наслідки ірраціонального блокування під час карантину. І баланс цих терезів намагаються зберігати. Тому що вони розуміють, що повна паралізація всього, якщо країна не має достатньої міцності, призведе потім до глобальних наслідків у вигляді голоду, лиха, коли людям уже нецікаво буде щодо вірусу.

112.ua

- Лукашенко сказав: "Я думаю не про коронавірус, я думаю, як ми будемо з нього виходити". Що ми будемо мати на виході?

- Мені сподобалася цитата: "Причиною захворювання є вірус, а причиною епідемії є дурість". Сьогодні вже абсолютно ясно, де були політичні маніпуляції, медійні кампанії, які нагніталися, і нині медійна кампанія переключилася на історію з вірусом, із карантином, із блокуванням світу. Це випробування для кожної країни – світ змінюється. Відбувається перезавантаження світової економіки, світової політики.

- Чому ми не чуємо про Ісландію, Норвегію, а у Швеції, з одного боку, ніби сприйняли, а з іншого боку, продовжують…

- Швеція показує всьому світу, як можна чітко застосувати сьогодні розумну модель захисту людей.

Новини за темою

- У нас величезна модель.

- У когось був запас міцності в сім'ї на місяць, у когось – на три місяці. Інститут майбутнього зробив аналіз, що протягом трьох місяців, якщо ситуацію далі блокуватимуть, то щонайменше 40% підприємств бізнесу зупиниться. 40% - це активна економіка. Це спричинить 4-5 млн безробітних. Ми ухвалили закон, щоб від першого дня людина могла стати на облік та отримати допомогу, щоб не залишитися без засобів до існування.

- Чимало людей пишуть і телефонують, що багато проблем стати на облік онлайн.

- Ніякі онлайн не працюють. Якщо раніше Центр зайнятості збирав на день 60-80 млн, то сьогодні лише 20 млн на добу надходжень. Дохідна частина скоротилася вчетверо, тому що їхній дохід – це  Єдиний соціальний внесок. І якщо раніше зверталося 2 тис. людей на добу, то сьогодні вже 8 тис. людей звертається. Ми розуміємо, що за місяць це вже буде 30-40 тис. людей на добу. А бюджет їхній не переглянуто, фінансові плани не переглянуто.

- Нашим людям кажуть сидіти вдома і не ходити на роботу. А ВР збирається.

- Є кілька маркерів. Минулого тижня я проїхала кілька міст Донецької області. Ми там організували громадський штаб, збудували цілодобову роботу. Ми йдемо за трьома напрямками: забезпечення одиноких людей продуктами харчування, масками, засобами індивідуального захисту. Захист лікарів і соцпрацівників. Зараз ми вже стартуємо і на всеукраїнському рівні. Ми ще три тижні тому звернулися до Зеленського, прем'єра, спікера, що потрібно відкласти зараз політичні амбіції. Мине карантин, і далі будемо думати про вибори. Сьогодні в кожній команді є свої професіонали, є свої напрацьовані плани, є розуміння регіональної специфіки. Давайте зараз зберемо краще, що є, проведемо хороший мозковий штурм, складемо чіткий, зрозумілий антикризовий план. У нас є п'ять напрямків: фінансова, податкова, економічна, соціальна політика і питання з місцевим самоврядуванням. Робота всіх ці п'яти напрямків має бути спрямована на захист людей, на захист медиків і на соціально-економічний блок, щоб люди, захистивши себе від вірусу, не опинилися в боротьбі з голодом. Нам потрібно сьогодні знайти правильний баланс. Ми звернулися, але у відповідь тиша. Я працюю в робочій групі ВР щодо ухвалення антикризових рішень. Ми підготували й ухвалили два прекрасних базових закони.

112.ua

- А з ким ви розмовляли і чому немає ніякої реакції?

- Я впевнена, що президент та уряд про це знають, тому що ми регулярно спілкуємося як з міністрами, так і з главами комітетів ВР, зі спікером - ми всі перебуваємо на зв'язку в режимі онлайн. Але вони просто не реагують. В Америці не стають президентами або прем'єрами в 30 років, тому що у тебе має бути відчуття ухвалення рішень. Треба розуміти горизонт ухвалення рішень. Ти можеш передбачити, як твої дії вплинуть на перспективу, ти маєш бути в темі цього процесу. Я, коли стала міністром, півроку не виходила з кабінету, поки не стала відчувати всі процеси. Тоді ти можеш ухвалювати рішення, брати на себе відповідальність і розуміти наслідки ухвалення цих рішень. Зараз прийшов уряд хороших молодих людей, але їх точно не назвеш геніями і точно не назвеш професіоналами. Такі профани, на жаль, чергові, які закрилися в собі. Я для себе зробила висновок: вони бояться конкуренції. Зараз у всьому світі час чесної і відкритої конкуренції. Сьогодні важливий результат, і не важливо, чия це ідея. У нас немає права на помилку, у нас немає запасу міцності. Нам потрібно так точково і чітко вивірити свої рішення, щоб розуміти, що вони не зашкодять у майбутньому.

- Я не впевнений, що Зеленський, як особистість, боїться конкуренції. Але ми бачимо провал рейтингу його політичної сили.

- Він багато років займався своєю професійною діяльністю і її відчував. Він створював ті продукти, де йому не було рівних. Я 12 років займалася бізнесом, великим - було все: і мінування, і загрози. Але я там була як риба у воді: я його розуміла, я його відчувала. Після цього я вже 12 років займаюся політикою, і якщо порівняти мене 12 років тому... Щоб поміняти державну систему, її треба розуміти, і тоді ти зможеш змінити її.

- Навіщо вам потрібна була політика?

- Я займалася бізнесом, була депутатом обласної ради, мене в моєму рідному місті підтримали шахтарі. Це була тоді більше представницька функція від великого бізнесу в обласній раді, але тільки тоді політика мене абсолютно не цікавила. Мені подобалося займатися бізнесом: понад 10 тис. робочих місць, сотні підприємств, це найпотужніша компанія з величезною соціальною відповідальністю. І коли прийшов перший Майдан, я жила в Луганській області. Я не займалася виборами, політикою. Виходжу зі свого офісу і бачу, що бігають якісь люди з плакатами, щось пікетують. Я в охорони запитую: "Що відбувається у нас під вікном?" А мені відповідають: "Так прийшли націоналізувати". І я в той момент зрозуміла, що політика прийшла до мене. Я десять років з нуля створювала компанію, це 16-18 годин на добу робочого часу. У мене тоді ще не було родини, і я несла відповідальність лише за себе. Але тоді я зрозуміла, що ці "друзі", які стали президентами і прем'єрами, починають програму націоналізації, до нас прибігли якісь "наглядачі", почали розповідати, скільки ми їм винні. У Києві це було одне, а в Луганській області, де більше 70% проголосували за Януковича, і коли переможці приїхали туди встановлювати свою нову владу, то було неприємно. У мене було багато в Києві друзів, і багато хто з них стояв на Майдані і став міністрами, керівниками низки відомств. Я приїхала до Києва і запитала: "Хлопці, це про що?". Я очолювала тоді Асоціацію виробників Луганської області. У нас є заводи, не чіпайте нас - ми хочемо нормально працювати. Але я зрозуміла, що вони це розуміють інакше. Я прийшла вночі з роботи, і мені мій чоловік каже: все ж таки треба йти в політику, тому що ми не виживемо. Або вони нас зараз тут з'їдять, або ми підемо в політику. Залишалося кілька тижнів до складання списків, і я чесно зателефонувала всім, кого знала, хто займався політикою, і запитала, у кого є місця в списках. У той момент місце було в "Батьківщині". Мова тоді йшла не про ідеологію – відбувалася виключно економічна експансія.

- Дуже багато людей повірили, що злісні бандерівці прийдуть і будуть стріляти людей на вулиці.

- На жаль, така теж була інформаційна кампанія, і люди виходили захищатися від "Правого сектора", хоча в Луганській і Донецькій області жодного "Правого сектора" не було. Але і зараз ця кампанія триває. СБУ, прокуратура продовжують порушувати кримінальні справи, продовжують переслідувати людей. Хтось брав участь у референдумі, хтось був мером і повинен був рятувати місто. Я наведу приклад – мер Світлодарська. Це людина, яка останні шість років живе зі своїм містом, зі своїми людьми, на війні. Під обстрілом роздає гуманітарну допомогу. Так от, його усунули від виконання обов'язків, визначили під домашній арешт у зв'язку з тим, що знайшли, що у 14-му році він якось не так провів сесію. І так щодо більшості мерів, які за всі ці роки не відчували нічиєї підтримки, крім волонтерських, міжнародних організацій, і виносять на собі всі біди разом з людьми під час війни. Такі от рішення працюють на розкол людей, недовіру до влади.

- А що з того боку? Є надія на те, що може все повернутися туди, де воно було?

- У мене дуже велика надія була рік тому, коли ми всі разом вибрали Зеленського.

- Не всі й не всі разом.

- Так. Я так сказала, бо я очолювала штаб Донецької області на президентських виборах, і там більшість людей його підтримали. Коли нова людина заходить у політику, у неї є як недоліки, так і переваги. У неї немає шор і немає комплексів. Це була велика надія, що він знайде свій креативний шлях, як можна сьогодні швидко провести реінтеграцію. Я впевнена, що від цього втомилися як неконтрольована частина, так і та частина, яка стикається на неконтрольованій території. І знайти сьогодні алгоритми взаємодії – перестали стріляти, перестали гинути люди, прибрали економічну блокаду – за рік ми вже могли кілька етапів. І бути вже зовсім на іншому рівні реінтеграції. Але, на жаль, всього цього не сталося. Сьогодні команди, на жаль, перебувають у коконах. Зараз не час рейтингів політичних, зараз час рішень, дій, тому що той, хто діє сьогодні, той буде перемагати. А ми бачимо відсутність дій, як в ОП, так і в уряді. Немає чіткого і зрозумілого плану. Я живу за планом – це дисципліна, в якій ти повинен жити, якщо ти ухвалюєш рішення.

- Ситуація з коронавірусом наразі вигідна владі чи ні?

- Порошенко вибудовував свою політику, що війна все спише. Чим це закінчилося, ми всі побачили. У нас люди мудрі. Я пишаюся внутрішніми характерними якостями українців і їхньою мудрістю. Можуть довго терпіти, але в якийсь момент скажуть: стоп, вистачить, дістали. Ось так сталося з Порошенком. Я завжди кажу, що будь-яку ідею треба намагатися реалізувати і винести з цього урок. Бо інакше з цією мрією, з нереалізованою ідеєю будеш жити. Наша країна ще дуже молода. У нас ще немає традицій парламентаризму, у нас ще немає тих сформованих політичних команд, які несли б повноцінну відповідальність. Ми повинні брати свої конкурентні переваги, чітко брати свої точки зростання і об'єднувати людей.

Новини за темою

- Німці вибирають Ангелу Меркель і всією країною продовжують працювати як прокляті. У нас вважають: ми вибрали Порошенка – нехай розбирається. Вибрали Зеленського: хай працює. Не може так думати мудрий народ. Мудрий народ може думати тільки в одному плані: ми вибрали Зеленського, ми повинні працювати разом з ним, для того щоб він не провалився.

- Має бути баланс. За правильної децентралізації, а у нас вона успішно пішла, хоча, на жаль, не закінчена... Приїхавши на місце, я побачила реально місцеві ради, терцентри, управління соцзахисту, лікарні, лікарів. Вони без центральної влади живуть і розв’язують свої питання. Я пишаюся тим, як люди сьогодні самі самоорганізувалися. Вони пройшли 14-й рік, війну, і зараз це все розгорнулося буквально за 10 днів. Там, де є адекватна влада, вони взяли на себе відповідальність і це організовують. І коли люди бачать, що влада працює, на місці все під контролем, тоді і люди починають входити в дисципліну, тому що вони починають працювати в цій системі. А сьогодні ми бачимо, що є прем'єр-міністр, який то робить абсолютно неадекватні заяви, то змінює міністрів профільних міністерств. Ми бачимо повний розбаланс. Вони не можуть зібратися і прийняти відповідально рішення - дати людям план роботи. Мені подобаються добрі й позитивні ролики президента, там розповідають, скільки до нас літаків летить, але не могли б ви дати нам, куди розподіляється ця допомога? У людей була б упевненість, якби вони бачили, скільки є запасів, і, якщо, не дай Боже, з тобою щось трапиться, тебе врятують. Тоді немає паніки, тоді ти можеш мобілізувати свої зусилля і діяти в цій парадигмі. А що сьогодні? Хтось кудись щось везе? Ціни скрізь погані. Пенсіонерам заборонили без масок виходити - масок у людей немає. Ціни на продукти зростають. Ми двічі прийняли рішення в парламенті запровадити держконтроль цін. Безвідповідальність і безорганізованість, яку ми бачимо, - це і є перша причина паніки. А нам сьогодні паніка не потрібна. Нам потрібні тверезі послідовні рішення, які будуть йти без цих політичних оболонок. Для цього і треба було створювати антикризовий уряд. Не змогли уряд - створіть єдиний у країні антикризовий штаб, мобілізуйте туди людей, у яких є влада, є можливість приймати рішення і є досвід в ухваленні таких рішень та чіткий план антикризових дій. Ми написали план, сказали, що готові цілодобово працювати, але бояться конкуренції, на жаль. Не дійшла ще мудрість, що ти повинен не боятися, а з усіма об'єднатися і продемонструвати свою силу. Тоді і буде результат.

112.ua

- Ви не замислювалися над тим, що, коли люди, які вас не люблять, дивляться на вас по телевізору, говорять якісь погані слова, то це може впливати на вас?

- Я дружу давно з відомим піаністом Євгеном Хмарою. Він у мене якось запитав: як ви, політики, відновлюєтеся? Постійно купа відповідальності, негативу. Але політиків точно так само, як діячів мистецтва, надихають люди. Отримуючи їхню волю, віру, надію на себе, ти йдеш і робиш те, що маєш робити. Я не думаю, подобається це комусь або не подобається, якщо я знаю, що я повинна це зробити, якщо люди мені довіряють, на мене покладаються і в мені бачать ту людину, яка повинна вирішити їхні питання. За часів Порошенка ми пережили переслідування в режимі нон-стоп. Я могла відійти в сторону. Він надсилав радикалів, обливали зеленкою, зривали заходи, заарештовували моїх друзів, проводили обшуки в мене в офісі. І мені чітко сказали, що це за його командою. Коли в депутатському офісі вибивають двері, не допускають адвоката і народного депутата, то я розумію, що жоден начальник не піде на таке рішення, якщо в нього не буде гарантій згори. Якщо в нас блокувалися вибори і повністю зривався процес, то я теж розуміла, що ніхто не візьме на себе це робити без підтримки зверху. Ти весь час робив для себе вибір: виїхати з країни, залишитися тут і дотримуватися лояльної позиції, з боку за всім цим спостерігати чи йти і робити те, що ти можеш. Мене завжди надихали люди, часом, навіть змушували. Я дуже вдячна за це моїй родині, у першу чергу моєму чоловікові, який завжди змусить піднятися, завжди мотивує тебе на дії та на те, щоб ти не зупинявся. Дуже вдячна своїм батькам, тому що вони завжди мене підтримують, тому що знають, що для мене це дуже важливо.

- У вас п'ятеро дітей. Як їх звуть?

- Валерія, Ростислав, Ярослав, Марія, Макс.

- Скажіть щось Україні, тій, яка вас любить і не любить.

- Я давно не суджу людей за словами. І ті мільйони людей, які нас слухають і дивляться, теж оцінюють людей не за словами. Щодня ми робимо вибір, і я робила вибір для себе все своє життя: залишитися в бізнесі чи піти в політику. Коли ти в політиці, ти вже вибираєш, яким тобі бути політиком: продаватися за кожне голосування чи відстоювати свою думку. Потім ти вибираєш, де ти будеш жити і працювати. І з ким ти це робитимеш. Я народилася на Донбасі, виросла, здобула там освіту і сьогодні більшу частину часу я проводжу теж там, з людьми, які живуть на війні. Їх можна любити і ненавидіти, але вони українці. І сила нашої країни в тому, що ми дуже різні. Ми говоримо різними мовами, по-різному думаємо, ходимо в різні церкви, але в цьому і наша сила, тому що ми можемо об'єднуватися і показувати світу свою віру, волю, дух. Ми країна унікальна, у нас живуть дуже мудрі й розумні люди. Ми дуже молоді, у нас ще все попереду. Період карантину - це момент, коли ми об'єднуємо всю країну, тому що карантин – це криза-рівність, вірус є небезпечним однаково для всіх. Мені дуже хочеться, щоб після цього вірусу і карантину ми вийшли абсолютно єдиною країною, де ми будемо оцінювати за вчинками і діями, а любити і ненавидіти виключно за внутрішнім відчуттям близькості до людей. І я вірю, що в нас обов'язково все вдасться. Люблю Україну, люблю українців і вірю в нашу країну. Вона в нас найкраща, найунікальніша.

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Loading...

Віджет партнерів

d="M296.296,512H200.36V256h-64v-88.225l64-0.029l-0.104-51.976C200.256,43.794,219.773,0,304.556,0h70.588v88.242h-44.115 c-33.016,0-34.604,12.328-34.604,35.342l-0.131,44.162h79.346l-9.354,88.225L296.36,256L296.296,512z"/>