Наша інтелігенція, в своїй більшості, має ознаки комплексу малоросійства

Степан Хмара - український націоналіст, дисидент. Один із засновників Української Республіканської партії. Герой України, розповсюджувач "Самвидаву". У 1980 році був заарештований і засуджений до семи років позбавлення волі за статтею "Антирадянська агітація і пропаганда". Вийшовши в 1987 році на свободу, він взяв активну участь у відтворенні "Української Гельсінської групи". Народний депутат України 1, 2 і 4 скликань. Був заступником голови партії "Батьківщина" Юлії Тимошенко. Автор книг "Етноцид українців в СРСР" і "Генеральний погром". Нагороджений орденом "Свободи" і орденом "Князя Ярослава Мудрого". Почесний громадянин Тернополя

Наша інтелігенція, в своїй більшості, має ознаки комплексу малоросійства
"112 Украина"

Наталія Влащенко

Журналіст

Степан Хмара - український націоналіст, дисидент. Один із засновників Української Республіканської партії. Герой України, розповсюджувач "Самвидаву". У 1980 році був заарештований і засуджений до семи років позбавлення волі за статтею "Антирадянська агітація і пропаганда". Вийшовши в 1987 році на свободу, він взяв активну участь у відтворенні "Української Гельсінської групи". Народний депутат України 1, 2 і 4 скликань. Був заступником голови партії "Батьківщина" Юлії Тимошенко. Автор книг "Етноцид українців в СРСР" і "Генеральний погром". Нагороджений орденом "Свободи" і орденом "Князя Ярослава Мудрого". Почесний громадянин Тернополя

Влащенко: Сьогодні у нас в студії легендарний депутат багатьох скликань Степан Хмара.

Доброго вечора, пане Степане. Ви все життя пропагували національну державу і боролися за неї. Як ви вважаєте, чому ваша участь в розбудові держави, яка загальновідома, не принесла плодів? Чому національний рух в різні часи, і на сучасному етапі теж, терпить поразку за поразкою?

Хмара: Не зовсім можна сказати, що терпить поразку за поразкою. Звичайно, поразок є багато, але є і поступ. Коли Українська Повстанська Армія воювала, вони розуміли, що здобути перемогу тоді було нереально. Але я пам’ятаю ще з дитинства фразу, яка завжди була дороговказом мені. Ті хлопці розмовляли з моїми батьками і казали, що вони знають про те, що не переможуть, що загинуть, бо силі нерівні,  -  "але ми мусимо це робити, бо на нашому прикладі будуть виховуватися наступні покоління". І це правда, бо важко собі уявити нашу історію, якби не було цього потужного повстанського руху. 

- Героїзму українському народу - не позичати, і це правда. Але правда і те, що прогресивні, демократичні, національні сили ніколи не вміли об’єднуватися. Така ж ситуація і сьогодні. Чому всі ці люди не можуть об’єднатися для того, щоб розбудовувати Україну?

- Це буде, але це буде на підставі приналежності до чіткої ідеї. Коли наші представники різних демократичних складових зрозуміють, що коли держава будується - її можуть збудувати тільки націоналісти. Ліберали ніколи і ніде держав не збудували.

- А ви не любите лібералів?

- Не те що не люблю, я розумію, що ліберали не здатні це зробити: не здатні зробити державу. Тому що саме націоналісти готові жертвувати всім, чим тільки можна, заради ідеї. Ліберали на це не здатні.  

- В основі ліберальної ідеології лежить повага до людського життя і повага до людських прав.

- В націоналістів є те саме. Але є і відданість ідеї, жертовність.

- А чому, з вашої точки зору, ці здатні, а ці не здатні?

- Є якась певна розмитість, нерозуміння, що для будівництва держави є чорне і біле. Тут не може бути сірих тонів. Сірі тони призводять до того, що ми переживали на початку минулого століття, коли наша Центральна Рада профукала… Ми втратили 20 років теж, тому що не всі демократичні сили розуміли, що має бути чітка позиція. У нас до останньої війни з Росією, все таки, була велика ілюзія, що є братський російський народ, ми - стратегічні партнери.  Навіть, коли підписували великий договір про дружбу з Росією, там треба було наголосити не на стратегічному партнерстві, а на добросусідстві, і на взаємовигідних відносинах. Треба пам’ятати про те, що російський народ ніколи не був братнім українському народові. Він завжди був ворогом українському. Я не беру винятки, які були завжди, і в кожному суспільстві, але, в цілому, російський народ завжди був ворожий до України. Ворожий, навіть не завжди усвідомлюючи свою ворожнечу, бо вони нас не хотіли признати: українців нема! Нема, і все!   

- Російська імперія, як будь-яка імперія, ворожа до будь-якого народу, не тільки до українського.

- Ні. Російська імперія особлива. Це не Британська, не Французька, не Португальська і т.д. Ті   імперії хотіли панувати, а Російська імперія хотіла завжди українців знищити, як народ.   Починаючи від Петра І,  і до сьогодні. І Путін каже: "Немає українців. Це єдиний народ".   

- Скажіть, що сьогодні відбувається в державі? Чому сьогодні, в будь-якій опції,  ми конфліктуємо?

- Я би не сказав, що прем’єр і президент конфліктують. Просто вони змагаються між собою - хто більше схопить, награбує. Але вони сходяться в одному - їх влаштовує ця мафіозна система, яка була вибудувана другим президентом, Кучмою. Це справжня мафіозна система. І сьогоднішній президент, і сьогоднішній прем’єр, і більшість тих депутатів, які входять і їхні фракції - вони намагаються зберегти ту систему. Вони нехтують законом, плюють на Конституцію, витирають нею ноги. Зокрема, президент це демонструє. А це все схвалює більшість в  парламенті. Президент явно порушує Конституцію, майже півтора роки не виконуючи своїх обов’язків - змінити членів ЦВК. Навіть суд визнає його бездіяльність. І депутати мовчать. Це - не конфлікт, це тільки зовні хочуть показати, що ніби є якийсь конфлікт. Немає конфлікту! Є великий конфлікт суспільства з владою, тому що влада є, фактично, антинародна, по своїй суті. Суспільство пішло в своєму розвитку далеко вперед, а влада відстає, впираючись, намагаючись зберегти владу для себе, заради своїх інтересів, а не для національних інтересів.     

- Але ж народ вибрав цю владу. Чи була у нас якась інша розрада на те? Як ми мали голосувати після Майдану?

- Ми були в складній ситуації і суспільство заковтнуло оту політтехнологію, що треба в одному турі обирати президента, бо війна, влада не має повної легітимності. Але це не означає, що президент, який обіцяв одне, що він, прийшовши до влади, має, взагалі, знехтувати тим, чого бажає народ. На жаль, коли нинішній президент прийшов до влади, то в нього бажання перетворити Україну в таку велику корпорацію "Roshen", де він вважає, що він є власником. Найстрашніше, що влада є брехлива. Недолік суспільства, що є недостатньо адекватна реакція на брехню. Навіть порушення закону, в якійсь мірі - це ще не так страшно, а коли влада страшенно бреше. Закони - це право, але вищий закон - це закон моралі. В правових державах, на Заході, порушення закону, звичайно, карається, але не прощається, якщо збрехав політик. А наш президент кожен день бреше, вчиняючи злочин - називаючи війну з Росією АТО. Це державний злочин.

- Якщо не Порошенко, то хто, з вашої точки зору?

- В нас найбільший дефіцит справжніх політиків, бо переважно політикани йшли в політику. Я це знаю на своєму досвіді, як депутат трьох скликань. Лідери вирисовуються в певних діях, і хто покаже більшу організованість, відважність, ідейність, враховуючи його список життєвий, стосовно моралі, порядності - завжди треба на це дивитися. Пам’ятати, з якого він кореня, і як він ріс. Це дуже важливо. І не боятися: "хто буде?". Я кажу: "Вам не страшно, що Порошенко знищує державу?" Якщо його не поставити на місце, або не усунути, то Україна буде знищена, як держава. Оце страшно. Лідером має бути той, хто йде на ризик, хто готовий заради найкращої ідеї на все, забуваючи про своє особисте. 

- Ви були в тюрмі, і знаєте, що таке загубити свободу. Там люди переживають зміни абсолютно якісні. В нас є люди, які сиділи в тюрмі: Тимошенко, Луценко. Чому  так сталося, що ці дві людини сьогодні не можуть повести країну за собою?

- Луценко - це невдалий приклад. Я б не хотів про нього говорити, бо я знаю, як він здавав хлопців з УНСО після подій 2001 року. Я знаю, як він розвалював систему МВС, і багато чого іншого. Він попав в тюрму не за ідею, а чисто випадково - це була помста, насамперед,   від Колєснікова. Регіонали просто помстилися йому.  

- Чому ви пішли з "Батьківщини"?

- Коли Юлія Володимирівна стала прем’єр-міністром, я абсолютно не погоджувався з тим, що у фракцію намагалися просто валом піти вчорашні "кучмісти", люди, які були фундаментом режиму, з якими не можна було сідати за одну парту, за один стіл з моральних характеристик.   

- Сьогодні б ви повернулися до партії, якщо б вас запросили?

- Ні. Я зрозумів, що там головною була не ідея, а бажання досягти влади будь-якими засобами. А так не можна. На тій суперечці ми розійшлися. Я Юлії Володимирівні сказав, що "вони працювали проти України при режимі Кучми, і  не будуть далі працювати на Україну. І вони вас підведуть". Так потім і сталося: всі вони розбіглися, і здали її.

- Ви не спілкуєтеся зараз?

- Практично ні.

- Як ви вважаєте, що ми маємо сьогодні робити з мінськими домовленостями?

- Насамперед, потрібно поставити діагноз і сказати правду: що відбувається? А відбувається агресія РФ проти України, і треба назвати це юридично. А всі ознаки цього є - частина території окупована. І якщо Росія - агресор, немає сенсу підтримувати дипломатичні стосунки. Потрібно розірвати дипломатичні стосунки, і будь-які торгівельні стосунки. Думаю, що Росія більше не проживе без України. Якщо ми це зробимо, то ми будемо мати підстави, (бо нас трактують на Заході, що це внутрішній український конфлікт, а ми мінськими домовленостями підтверджуємо це), вийти на формат гарантів Будапештського меморандуму. Ми сповна виконали свої умови по Будапештському меморандуму, а наші гаранти  - не виконали (Росія - агресор, ми її виносимо за дужки). Отут ми маємо вести дипломатичний наступ і вимагати від США, Великобританії, Франції, і не виключати Китай, який потім приєднався до цього, бо Китаю вигідно, щоб Росія ослаблялася. Для внутрішніх конфліктів ніхто не дає зброю. І друге - потрібно показати, що ми захищаємося. А зараз це просто злочинно, коли по наших б’ють, кожен день люди гинуть, на нашій території все це відбувається, і Україна нічого не робить, щоб змінити ситуацію на Донбасі. Чому не проводиться спецоперація? У нас до того є сили. І ватажки оці, маріонетки московських окупантів, захарченки, пушиліни, давно повинні бути ліквідовані, а не сідати з ними за стіл переговорів. Це ганьба, і програшна заздалегідь політика. Це не політика - це поетапна  капітуляція. 

- Чи є якась вина нашої інтелектуальної еліти перед суспільством, що вона не змогла стати флагманом перемін?

- Наша інтелігенція, в своїй більшості, має ознаки комплексу малоросійства, меншовартості. Нещодавно один з поважних академіків на каналі "Культура" розповідав про роль Феофана Прокоповича. А в кінці він сказав, що його діяльність треба оцінити позитивно, бо він зробив багато. Я мало не впав під стіл, бо це колаборант, зрадник, лютий ворог України, який був ідеологом російського імперіалізму при Петрі. Петро був дурак. Саме українці будували імперію: такі колаборанти, як Прокопович, Яворський, наша "велика" еліта. І ми маємо зрадника називати зрадником, треба речі називати своїми іменами. 

- У вас є питання до мене?

- Багато українців знають українську мову і вперто чомусь не переходять в спілкуванні на українську мову. Як ви вважаєте, в них є комплекс меншовартості?

- Ні. Я - етнічна українка, але так сталося, що я російськомовна. Я вважаю себе патріоткою зовсім не гіршою, ніж ті люди, які говорять, що вони патріоти, тому що вони розмовляють  українською мовою. Просто, коли я веду програму, мені потрібно швидко мислити, а не перекладати, щоб програма була динамічною. Саме з цих причин я часто говорю російською. Що для вас важливіше - що саме я говорю, і про що ми з людьми говоримо, що ми несемо до тих людей, які нас дивляться, чи якою мовою я це роблю?

- Мені важливо те, що ви говорите, але в стратегічному питанні ми маємо пам’ятати, що існує "Руський мир" і спроба знищити нас, насамперед, через культуру, через мову. Тобто стратегічна загроза є в цьому. Українська мова - це база української культури і це великий інструмент для об’єднання нації.   

-  Мій син говорить українською мовою. Перейти на українську - це тільки проблема часу, і не треба нікого через коліно.

Дякую вам. 

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Загрузка...

Віджет партнерів