Народ через референдум має вирішити: продовжувати війну і залишити Донбас собі чи дозволити правителю віддати його

Мільйонер і телеведучий Андрій Пальчевський в інтерв'ю програмі "Бацман" на телеканалі "112 Україна" розповів про свою участь у Революції гідності, про неправильне рішення Путіна і про олігократію в Україні

Народ через референдум має вирішити: продовжувати війну і залишити Донбас собі чи дозволити правителю віддати його
Андрій Пальчевський "112 Украина"

112.ua

Редакційний блог

Мільйонер і телеведучий Андрій Пальчевський в інтерв'ю програмі "Бацман" на телеканалі "112 Україна" розповів про свою участь у Революції гідності, про неправильне рішення Путіна і про олігократію в Україні

Бацман: Добрий вечір. В ефірі програма "Бацман".

Андрію, добрий вечір. Якби відмотати час назад, на чотири роки, ви б знову вийшли на Майдан?

Пальчевський: Ніколи в житті. Особливо мені шкода тих, хто ніколи не вийде не тільки на Майдан, але й просто на вулицю. Тих, хто загинув за те, щоб ми стали втричі біднішими. Країна стала вдвічі меншою, втричі біднішою і перспективи її туманні, тому що люди, які обійняли владу, потрапили туди завдяки тим, які... як ви пам'ятаєте, революцію роблять романтики, а користають з неї...

-...негідники.

- Абсолютно правильно.

- А що особисто ви там робили на Майдані?

- Я бачив реально, що всі герої або в землі лежать, або постраждали. Я, як людина досвідчена, – це вже друга моя революція, а точніше вже третя...

- А яка була перша?

- Одна була ще в Москві – в 91-му році. Я допомагав будувати барикади тощо. Але тут я абсолютно усвідомлено вже вийшов, тому що я чудово розумів, що будуть сутички. І я розумів, що якщо не буде людей досвідчених і хитрих, в хорошому сенсі цього слова, беручких... я керував цілою групою людей, спалив міст, по якому ходив сорок з гаком років свого життя, – "Міст закоханих".

- Який найстрашніший час тоді ви пам'ятаєте?

- Найстрашніший час – коли я побачив, як усі ці "керівники" Майдану почали бігти як таргани. В той день, коли мала бути вже зачистка, головна, і вони почали тікати, – я зрозумів, як доросла людина, що вночі щось буде. Я працював лікарем швидкої допомоги.

- Я читала вашу біографію – ви не схожі на романтика. Але ви ж туди навіщось пішли.

- Романтиком жити тяжко, та й життя романтика тяжке, але, на щастя, коротке.

- Сьогодні екс-посол Литви сказав, що кров на Майдані – на руках Путіна, що це він усе накоїв.

- На руках Путіна. Йому братні слов'янські народи за кілька років повинні оголосити бойкот. Його вже не буде, звісно, в той час. І сказати, що він був людиною, яка призвела до цього розколу архітектонічного між – в минулому – братніми народами. Мої ті деякі друзі, які ще залишилися в Росії, почали нас сприймати як чудовиськ. Якщо ти не присягаєш на любов до Путіна, то ти вже ніби й не людина. Він розколов, він прийняв неправильне рішення, підтримавши Януковича і його прихід до влади. Підтримали зека росіяни, призвели чортзна-що – матимете революцію.

- Це не український народ його обрав?

- Народам властиво помилятися. Народ у сучасній демократії, яка демократією не є, – в нашому випадку це називається демагогією, а у нас олігократия, тобто влада кількох людей і маніпуляція, в тому числі телевізійна, а всі канали в нашій країні належать олігархам. Президент сусідньої країни, Путін, вирішив підтримати оцього товариша, хоча група людей, яка його представляла і яка зараз жива-здорова і багатіє, мала власні плани. У них ділитися з російськими олігархами не входило. І далі почалася ця катавасія. А потім сталося те, як казав Наполеон: достатньо одного мерзотника, щоб розвалити державу. І випала нагода – обрали не того. П'ять років втрачених при Ющенкові. Що він накоїв з країною? Передав владу Януковичу. Як ви думаєте, президенти беруть участь у передаванні влади наступному президенту в нашій країні? Та сто відсотків. І цей президент, який зараз у нас, буде намагатися, і президент Путін. А насправді нас передає команда олігархів ікс, яка була за Кучми, команда олігархів, яка була за Ющенка. Причому якщо подивитися, то ті самісінькі.

Новини за темою

- Ви – багатий чоловік. Без олігархів ви змогли би бути хорошим президентом України?

- По-перше, мої амбіції ніколи не заходили так далеко, тому що для цього треба мати до певної міри брак самокритики. Те, що відбувається в країні зараз, – це аномія, коли всі закони руйнуються. І найголовніше – закони, за якими співвідносяться правляча верхівка і ми. Я був би хорошим президентом, якби я встав і сказав: "Україні протипоказаний президент". Я вірю в те, що повинна бути парламентська республіка. Отоді я був би добрим президентом.

- Ви в політику підете?

- Та куди мені, – я ж романтик. Український народ у 2000-му році проголосував під час референдуму за зміну парламенту, за скорочення з 450 до 300. Що робить Кучма? Нічого не робить. Я вірю в те, що в Україні не може бути президента.

- На наступних виборах ми вас побачимо десь в списках у парламент або у президентському списку? Або на якісь посади? Ви б хотіли піти, змінити щось?

- Я, на жаль, не маю якостей українського президента. Я не недорікуватий, я не можу брехати – 90% з того, що вони відтворюють. Я не сидів у в'язниці.

- Тимошенко прекрасний спікер, Ющенко. Кравчук чудовий спікер.

- Він був колись у мене на інтерв'ю, і я запитав: куди поділи ядерну зброю? Де була би Росія, якби у нас була атомна бомба? Хто б міг сказати: робіть з українцями що хочете? У відповідь добрий спікер красномовно промовчав. Хоча, звісно, він мені симпатичний.

- Ви народилися в Києві, але навчалися в Москві, у військовому інституті іноземних мов. Хто, крім вас, з відомих людей там вчився?

- Там така кількість мерзотників – всіх не згадаєш. У людей певних професій не прийнято хизуватися пам'яттю щодо того, що стосується товаришів по службі. Просто тому що вони можуть виконувати завдання, де важать життям. І від розмови балаболки може залежати життя людини, яка, може, рятує нас з вами десь на далеких рубежах. Не пам'ятаю.

- Нас з вами – навряд чи. Може, інша держава рятує, швидше за все.

- Ми жили в одній державі. Україна була в одній державі. І люди, які вчилися зі мною, працюють тут. Один з них, який закінчив Червонопрапорний інститут ім. Андропова, у нас збирається бути президентом. Бути патріотом і навчатися за кордоном.

- У вас в біографії написано, що з 83-го по 91-й роки ви служили в збройних силах. Де саме і в якості кого?

- В армії, в тій самій армії, яка захищала країну, до якої належала процвітаюча 50-мільйонна Україна. Хоча я згоден з усіма тими, хто мені скаже, що було пригноблення. Але я ж про це не знав – я був романтиком. Служба була від Сибіру до Середньої Азії, і від Середньої Азії до далеких країн. Доля кидала мною.

- Що ви робили?

- Як говорили перекладачі: "Що ви можете робити?"– "Я можу перекладати". – "А що ще можете?"– "Можу не перекладати". Ось цим я і займався. Це та частина життя, за яку мені соромно, як Толстому.

- До якого звання ви дослужилися?

- Я дослужився до майора.

- А ви зараз у відставку?

- Я в запасі – я ж старий.

- Я зараз перелічу те, що я читала у вашій біографії: військовий університет у Москві, іноземні мови, робота за кордоном, в Лаосі, військова служба, успішний бізнес в Росії...

- І в Україні.

- І в Україні. В принципі, це така зразкова біографія радянського розвідника. Ось ви на які спецслужби працюєте, розкажіть?

- Питання "На кого працюєш?"я хотів би у вашій особі адресувати всім. Ми в різні часи працюємо на різні спецслужби. Люди щось виконують у житті, вони ж не знають, що є чиєюсь схемою – проклятого Радянського Союзу або проклятого вермахту. Більшість воїнів УПА воювала за Україну, але вони ж були в планах вермахту. Ті люди, які захищали нашу батьківщину в Афганістані, на далеких рубежах, вони були справжніми патріотами чи агресорами? Звичайно патріотами, і ті хлопці, котрі біля Лаври лежать, 13 тис. осіб. Про спецслужби: а) я ніколи не працював у спецслужбах, б) ніколи не працюватиму у спецслужбах.

- Путін би вас зміг завербувати? Кажуть, що він класний вербувальник.

- Мені одного разу Ігор Гринів сказав, що кращого вербувальника, ніж Янукович, він не бачив. І мені стало соромно, бо я розумію, що вербувальник добрий, особливо коли кілька мільйонів пропонує. Вербування проводиться за двома показниками – ідеологічне або фінансове.

- Або компромат – є ще третій варіант.

- Згоден. Людина, яка хоч раз вербувала когось, якщо це високоморальна людина... мовою КДБ завербованого називали "говноедом". Тобто людина, з якою можна робити все. Вербувальнику має бути за це соромно. Мені не соромно – я ніколи нікого не вербував.

- А вас?

- Ніколи.

- Чому ви поїхали з Росії до України?

- Я дуже тяжко захворів. У мене було дев'ять швидких допомог, одна з них була в Києві. Тому я й вирішив побудувати клініку тут. Мені було погано, мене відвезли в клініку "Борис"– мені стало ще гірше. Тому я вирішив створити.

-Ваша дружина, перша, говорила, що ви втекли з Росії до України, тому що у вас там якісь погрози були.

- У мене була загроза першої дружини.

- А бандити до вас приходили?

- Я підписав дев'ять некрологів своїх дев'ятьох друзів, їздив на бандитські розборки і вів їх чудово.

- Тобто реально приходили, щоб віджати бізнес? І віджимали?

- Я схожий на людину, у якої можна щось віджати? Мені вистачало розуму визначати зони, куди я не можу зайти. Я займався езотеричними, нікому не зрозумілими галузями. Ну, наприклад, продажем гіберелової кислоти.

- Ви такий собі Корейко були – все до валізки?

- Ні, я не Корейко, я просто не ідіот. Я не показувався. Навіть зараз я їжджу дорогими автівкамитільки тому, щоб мене сприймали серйозно. Ми живемо у фейковій країні, і якби я приїхав до вас не на машині за 200 тис. дол., то ви б ставили мені питання, як ваша попередниця: а у вас правда гроші є або ви лошара? Всіх цікавить одне питання – гроші.

- А вас це питання не цікавить?

- Мене гроші цікавлять як мірило свободи. Я можу абсолютно спокійно собі, своїм дітям, своїм онукам сказати: та шліть ви на фіг це все, переберемося, переїдемо, переночуємо. Тому я дуже співчуваю всім людям, у яких грошей немає, і вони змушені сьорбати.

- Переберемося, переїдемо – це до іншої країни?

- Так, якщо раптом почнуть пресуватипо повній програмі. Я ж не буду бігати, переходячи кордони за допомогою поїзда і друзів. У мене немає таких, до слова, друзів.

- А є передумови? У вас зараз який основний бізнес, який приносить вам гроші?

- А передумови в українців є чи нема? Скільки українців за кордоном зараз? Мільйони. Такого не було ніколи. Мене ніхто не чіпає. По-перше, вони знають, що я можу сказати. Більше того, до мене, коли треба говорити, вертає пам'ять.

- Який бізнес сьогодні приносить найбільший дохід?

- Якщо я скажу біткоїни – вас це потішить? Якщо говорити про прибуток, звісно, біткоїни.

- Скільки у вас біткоїнів?

- Авжеж. Декілька біткоїнів. Є поняття хеджування, коли ти себе захищаєш, – це повинна бути нерухомість. Але по-українськи нерухомість не коштує нічого. Ось у моїх дружбів-казнокрадів по 70 квартир, а толку? Країну треба піднімати, тоді в ній можна жити, а у нас – накрали і роз'їхалися. Вони не не можуть – не хочуть. Вони компрадорська, продажна буржуазія. Один купив за 200 млн квартиру в Лондоні – купи в Донецьку! Гарне місце, набагато дешевше. Поруч із зоопарком.

- Ви українських олігархів всіх знаєте?

- І не з ліпшого боку.

- Хто з них найбільш жадібний?

- Будь-кого називайте. У нас же український олігархат – це особливий олігархат. Росіяни, яких ми криємо матом, хоча б підтримують свій Большой театр. Хоч один наш щось підтримав?

- Ви думаєте, це з доброї волі вони підтримують? Їх Путін нахилив, сказав здавати...

- Правильно, у них цар є, який може сказати: роби як я. Розлучися з дружиною, заведи собі коханку, кради, як я, але і давай, як я. Адже він змушує. А у нас як – кради, як я, не давай, як я. (Хай пробачить мені Всевишній, всі збіги умовні.)

- Ви Олега Дерипаску знаєте?

- Бачив одного разу.

- Мене особисто вразило, що один з найбагатших людей у світі, Олег Дерипаска, отак якось по-тупому, по-дурному спалився і отак ставиться до своїх повій. А де ж служба охорони?

- Ви маєте на увазі Рибку? Уявити собі, що це була чиясь операція, – це швидше за все. Перше диво – Дерипаска не розуміє, що не можна знімати. І друге диво – дівчина отримала бабки від того, хто хоче замочити Дерипаску. Я вибираю це диво. Це може бути будь-який недруг Дерипаски.

- Ця ситуація з Рибкою – вона така класична, стандартна? Я маю на увазі модель поведінки олігархів.

- Є ціла система компромату. Хто на коханках горів? Візьміть будь-якого шпигуна, якщо він не гомосексуаліст. До речі, й гомосексуалісти горіли. Візьміть кембриджську четвірку – вони погоріли всі. Жінка – це вище джерело насолоди, але це й найбільша небезпека.

- Половина наша жіноча редакції сказала: ти ж обов'язково постав питання з приводу цієї історії з першою дружиною.

- У мене є перша і більше дружин у мене немає. Офіційно у мене дружин немає і не буде. Тому що у мене був такий досвід – найбільше розлучення в історії України. З тіткою, з якою, мені здається, я вже 20 років не живу.

- А зараз ви зустрічаєтеся, ви у відносинах якихось?

- Тільки в судах.

- Ви її не залишили просто без шеляга в кишені?

- Тому мене й люблять жінки, що вони бачать, що цей не залишить їх без гроша в кишені, не кине просто так, – я з серії тих, хто кидає з квартирами, з машинами. Єдине, в чому я каюся, – я зламав їй життя, і, схоже, психіку.

- А діти були на чиєму боці в цьому конфлікті?

- Це ж доля мільйонерів чи мільярдерів – діти завжди на стороні грошей. Дітей завжди цікавить, що вони успадкують. Враховуючи, що ми були в різних умовах, діти повинні однаково любити маму й тата. Їм не хочеться бачити, щоб у мами з татом були розлучення, нещастя тощо. Тому, я думаю, що, апріорі, звичайно ж, вони були за статус-кво. Але враховуючи, що моєму старшому вже 35 років, – назвати його дитиною?

- А скільки у вас дітей зараз?

- Четверо.

- А який у вас підхід? Я дедалі частіше помічаю: ті люди, які дуже багаті, кажуть – ні, крім освіти доброї і генів я нічого не залишаю.

- Цим людям я хочу передати свою найглибшу повагу і вдячність. Я б ще додав від себе: треба дати трішки зверху. Дітям треба дати рівно стільки, щоб вони відчули смак до життя, бо якщо їм купити, як наші ідіоти купують, мерседеси в 19 років, то крім наркотиків у 20 нічого не буде. Дітям треба залишити ще трішечки "прослоєчки", тому що інші ж тати теж скажуть, що грошей не залишать, а самі ж залишать, в останній момент перед смертю. Це людська слабкість.

- У вас є рецепт, як завершити війну?

- Так. Це – перезавантаження влади, абсолютне волевиявлення народу, який буде на референдуміухвалювати рішення: чи продовжувати війну, чи залишити Донбас собі, чи дозволити правителеві віддати його. Тому що будь-який правитель буде боятися віддати – його відразу звинуватять у зраді. Але коли ми зрозуміємо, що з таким "чудовим" сусідом, як Росія, інакше не впоратися... народ повинен прийняти рішення. Єдине що – це рішення повинно суворо виконуватись, а не як референдум від 2000-го року.

- Я обіцяла вам, що ми закінчимо віршами. Буквально, якщо можна, ті, які ви пишете, чотиривірш.

- Один з моїх улюблених поетів – Костянтин Кавафіс. Він був гомосексуалістом, але писав про кохання. Він написав вірш, який називається "Мудреці". Там є такі рядки, до яких ми повинні дослухатися:

Иногда им в их кельях, далеких от перипетий,
чудится странный гул. И они в него
вслушиваются, точно в мотив забытый.
Это – гул надвигающихся событий.
Населенье не слышит, как правило, ничего.

- Спасибі за ефір.

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Загрузка...