banner banner banner banner

На війні багато хто хоче зробити собі ім'я

ЮЛІЙ МАМЧУР - український військовий льотчик 1-го класу, полковник Повітряних сил України, командир двісті четвертої бригади тактичної авіації. Став відомий після кримської кризи, під час якої переконав військовослужбовців своєї військової частини в необхідності бути вірними присязі. Після передислокації з Криму його військова частина перебазована до Миколаєва. Пізніше, обраний народним депутатом від БПП. Нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня, а також відзнакою "За мужність і честь". Одружений, має доньку та онуку

На війні багато хто хоче зробити собі ім'я
112.ua

Наталія Влащенко

Журналіст

ЮЛІЙ МАМЧУР - український військовий льотчик 1-го класу, полковник Повітряних сил України, командир двісті четвертої бригади тактичної авіації. Став відомий після кримської кризи, під час якої переконав військовослужбовців своєї військової частини в необхідності бути вірними присязі. Після передислокації з Криму його військова частина перебазована до Миколаєва. Пізніше, обраний народним депутатом від БПП. Нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня, а також відзнакою "За мужність і честь". Одружений, має доньку та онуку

Влащенко: Сьогодні у нас у студії народний депутат України Юлій Мамчур.

Добрий день. Як ви вважаєте, чи могли ми не віддати Крим?

Мамчур: Про Крим зараз багато розмовляють, але треба було ним займатися з 1991 року. Мало уваги Україна приділяла Криму, у тому числі в ідеологічному плані. У лютому 2014 року всі державні органи влади в Криму фактично були недієздатними, що і привело до цього. Не можна брати тільки військовий напрямок – "могли-не могли". Військові теж виконували певні свої завдання в Криму. ЗСУ є для того, щоб захищати від зовнішньої агресії, а згідно договору 1995 року на території Криму знаходилися регулярні війська Росії.   тобто вони знаходилися там легально. І державна влада повинна була більше приділяти цьому уваги, а спеціальні органи повинні були це контролювати.

- Москаль сказав, що якби ми підірвали Керченську переправу і зайняли б злітні смуги трьох російських аеродромів, які перебували на території Криму, то нічого б не було. А ви що думаєте з цього приводу?

- Я багато спілкувався з військовими, які в той час були в різних кінцях Криму, і в них таке враження склалося, що на це треба було звертати увагу ще після Тузли і тримати це питання під контролем, коли пішли перші активні дії з боку РФ. Наша контрозвідка все бачила, інформація наверх поступала, але на якомусь рівні вона блокувалася, не доходила до певних людей, які повинні були приймати ці рішення. А приклади – голова СБУ - росіянин, міністр оборони – росіянин. Упродовж трьох років інтенсивно руйнувалася національна система безпеки. На мою думку, якщо б ми заблокували, не дали би перелітати літакам РФ, можливо, такого сценарію би не було. Але кількість боєздатних частин на той час була такою малою, що протистояти 50-60-тисячному угрупованню російських військ, які стояли на сході України, приблизно 25 тис. було в Криму, - доволі важко. У нас доскорочувалися до того, що кількість боєздатних частин не могла виконати ту задачу, яку перед ними поставили.  Кількість підготовлених бійців і командирів була недостатньою.

- Якби ви були командувачем, ви б дали команду знищити терористів, які засіли в будівлі ВР Криму?

- Я дав би. Коли б ми почали АТО з того періоду, коли зайняли ВР Криму, тоді можливо було б переломити. То мій погляд, але я не можу знати всієї ситуації, яка була навколо країни. Я тільки повинен констатувати факт, що час для окупації Криму був вибраний вдало. Всі силові структури були пронизані шпигунами, і нові люди, які прийшли, ще не ввійшли в курс справи. Все було зруйновано за три роки, що Янукович був при владі, і була така кількість російських агентів, що ми іноді не знали, достовірна та інформація чи ні.    

Новини за темою

  • 26.02.2014

Новини за темою

- А сьогодні залишаються ще агенти впливу Росії в армії, спецслужбах?

- Можливо, є певна кількість таких людей. Але не в такій кількості, як це було за влади Януковича. 

- У Криму, у ворога, залишилося багато озброєння. Чому головнокомандувач не дав команду підняти в повітря літаки і не дав команду на відведення кораблів?

- Про літаки я свою позицію можу сказати. Ми були приведені в повну бойову готовність 27 лютого. Десь близько дев’ятої години ранку я зустрів начальника Генерального штабу, який прилетів на літаку разом з міністром оборони –  це були Ільїн і Лебедєв, і вони, в принципі, повинні були хоча б проінформувати мене про те, що відбувається. Нічого мені не було сказано. Я доповів, що частина приведена і готова до перебазування. Завдання було там визначено – перебазування. Приблизно о 16 год. мені поступила команда – "в ісходне". Літаки, які знаходяться на бойовому чергуванні, я залишаю, а зброю, яка видана особовому складу, – здаю на склад. Ті люди, які знали, що відбувається, вони прийняли рішення, скоріше всього, перейти на бік Росії. Для мене все почалося 27 лютого о 21.30, коли мені доповіла чергова  служба, що біля аеродрому знаходяться якісь військовослужбовці. У нас є військова частина, і на аеродромі базується ще цивільний сектор, аеродром "Севастополь" називається.    

Новини за темою

- Ви прожили своє основне офіцерське життя в мирний час. Коли ви зрозуміли, що відбувається, які почуття у вас були?

- Приблизно 28 лютого відчуття війни вже було присутнє. Ще 27-го близько 10-ї години я зробив кілька телефонних дзвінків, доповів про ситуацію і сказав, що треба звертатися до МЗС, щоб вони дали якісь пояснення. Страху не було. Була ситуація нерозуміння, що відбувається, тому що в очах тих зелених чоловічків відчувалося, що їх зняли раніше, ніж вони готувалися це виконати. Вони не орієнтувалися в структурі самого аеродрому, вони постійно блукали там.

- А була у вас думка - прийняти самостійне рішення і підняти літаки?

- Щоб підняти літаки – у мене повноважень таких на той час не було. Ніхто ж нічого не об’являв – ніяких воєнних дій. Порушення правил несення чергування граничить з кримінальною статтею. Я виконую завдання бойового чергування – у мене на бойовому чергуванні знаходиться 4 літаки, споряджені зброєю, і любі дії мої по перебазуванню цих літаків – це кримінальна справа. 

- Чому ніхто не відповів за те, що сталося в Криму? Криму у нас більше немає, а ніхто не винен.

-Аналізуючи і свої дії, інколи я залишаюсь ними незадоволений. Звісно, трошки більше інформації, і, мабуть, я би діяв по-іншому. Ніяких комунікацій, по яких можна було передати нормальну інформацію військову, не було, бо росіяни зайняли спочатку "Укртелеком",  і всі мережі були перекриті. Тільки мобільний телефон давав якусь можливість спілкуватися з материковою частиною країни. А по телефону багато речей не скажеш. Мене, як військового, постійно звинувачують - чому ми не застосовували зброю? Ми там застосовували зброю – не на ураження, а для того, щоб попередити деякі дії. Але доволі важко було в собі перебороти те відчуття - ти вчора цих людей знав, а сьогодні вони до тебе прийшли зі зброєю. Цей рубікон переступити в той час і розпочати застосовувати зброю на ураження було доволі важко.

Новини за темою

- З одного боку ви повинні були виконувати накази командувача, а з іншого боку є статут - коли ти стоїш у караулі і до тебе підходить озброєна людина, ти повинен у неї стріляти.

-Я повинен сказати, що ніхто у варту і не ліз. Вони чотири дні блокували мені варту, у мене там залишився заст. начальника штабу, чотири дні вони були без води і без їжі. Вони знали, що там люди озброєні, і на протязі чотирьох діб в мене на варті залишилося три особи. Всіх інших за відсутності води і поганого самопочуття медслужба евакуювала. Ті три людини, відстрілявши всі боєприпаси на упередження, допомоги вже отримати не могли.    

- А коли ви телефонували, що вам говорили?

- Ваша інформація доведена, йде моніторинг, йдуть перемовини.

- Не було б Криму, не було б і Сходу. Муженко сказав, що 90% інформації, яку йому доводили, були неправдою. Що це може означати?

-Чому начальник Генерального штабу зробив таку заяву - це питання треба задати йому.

- Чому не порушено кримінальні справи проти офіцерів, відповідальних за це?

-За заявами головного військового прокурора справа ведеться. На війні багато хто хоче зробити собі ім’я, а є люди, які просто виконують свій обов’язок. Іловайськ показав, що не завжди бувають тільки переможні битви, іноді потрібно приймати рішення і на відступ. В Іловайську є декілька моментів, що командири батальйонів, які були там присутні, починають звинувачувати один одного в тих чи інших діях. Я б цього не робив – треба проаналізувати і зробити висновки. Головне – зробити висновки на майбутнє. У нас були дві болючі ситуації – Іловайськ і Дебальцеве. Треба аналіз, відпрацювати дії, які б у подальшому не допустили б таких ситуацій. Розслідування йде, і висновки прокуратури по цим двом питанням військовим – вони будуть. Я не маю права звинувачувати когось, я просто розказую, як військова людина, яка трішки має такого досвіду.

- Зараз на Сході відводять важке озброєння на 15 км за домовленістю з терористами. Яке у вас ставлення до мінських домовленостей і до їхніх перспектив?

-Це не якийсь особливий документ, це просто домовленості. Підписані ці домовленості були у 2014 році після Іловайської трагедії, коли було багато втрачено життів наших воїнів і багато втрачено техніки. Тобто у той період була максимальна агресія з російського боку. Підписання цих домовленостей, можливо, дало можливість зберегти тисячі життів. Інколи розцінюють мінські домовленості, як здачу території України. Ні в якому разі! На той час підписання цих домовленостей дало можливість і час на те, щоб наші збройні сили відновилися, доукомплектувати їх особовим складом. Зараз недоліки, які були при проведенні Іловайської операції – усунуті. На даний час підписання про відведення озброєння менше 100 мм - це теж непоганий крок. Але не потрібно переоцінювати ці домовленості, тому що на протязі цього року ми бачили, що вони постійно порушувалися з боку терористів. Звісно, вони працюють, можливо, не так ідеально, як би хотілося, але головне – це збереження життя наших військовослужбовців. Лінія оборони вже сформована, побудовані фортифікаційні споруди, є інженерні загородження – ми готові до оборони. Сил для наступу у даному випадку у нас немає. Мінські домовленості прийняті всіма країнами  Європи як основний напрямок руху до встановлення миру на Донбасі. Ми не можемо сказати, що це сталий мир, – це перемир’я. Але ці домовленості дають можливість перейти до сталого миру. Звісно, 15 км це нічого для танка - танк може за 10-15 хвилин ці 15 км проїхати і знову повернутися на свої позиції, але світова спільнота повинна не зменшувати тиску на Росію. Це – перший крок. У подальшому, якщо ескалація буде нарощуватися, бойовики будуть порушувати ці домовленості, нам прийдеться перейти до більш активних дій.

- Те, що Росія бомбардує Сирію, говорить про що? Це може призвести до третьої світової війни?

-Росія, якою Путін керує як цар, вона хоче для всієї спільноти мирової вийти на позиції СРСР. Вони вирішують глобальні політичні питання різними методами, якими завгодно. І основний метод - збройна агресія. У даному випадку це дуже страшно, тому що ми бачимо, до чого це призводить - великої кількості мігрантів, великих жертв. Постачання туди зброї з російського боку, а тим більше зараз це збільшилося в рази, не дає впевненості в тому, що в найближчі часи там наступить мир. Там доволі важкий регіон, і це може призвести до воєнних дій.    

Новини за темою

 

- Як ви себе почуваєте в політиці? Чи ваша це справа?

-Професія військового льотчика – це професія, яку я обрав, ще будучи школярем. Ця професія давала мені можливість реалізувати ті плани, які я будував. Але в деякий період часу змінив я свою професію, хоча я залишаюся воєнним, я залишаюся в розпорядженні міністра оборони. При необхідності міністр оборони може мене призначити на любу посаду і застосовувати мене як військового. У політиці багато незрозумілого для мене – вона мене лавиною накрила. Відповідальність там ніскільки не менша, ніж у військового, а інколи навіть більша. Звісно, результат, який ти собі ставиш, не завжди досягається зразу. Але ми наполегливо над цим працюємо. Комфортніше мені, звісно, у військовому колективі, тому що там все зрозуміло.     

- У  вас є питання до мене?

- Як ви ставитеся до військових після цих подій, які сталися в нашій країні в 2014 році?

- Я завжди добре ставилася до військових, тому що мій батько офіцер. А після того, що трапилося, я зрозуміла, що люди, які нас захищають, це, може бути, краща і найголовніша професія у світі.

Дякую, Юлію Валерійовичу.

Джерело: 112.ua

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Loading...

Віджет партнерів

d="M296.296,512H200.36V256h-64v-88.225l64-0.029l-0.104-51.976C200.256,43.794,219.773,0,304.556,0h70.588v88.242h-44.115 c-33.016,0-34.604,12.328-34.604,35.342l-0.131,44.162h79.346l-9.354,88.225L296.36,256L296.296,512z"/>