banner banner banner

На першій прес-конференції після в'язниці на мені були речі, які я пошила в 17 років

Народний депутат Надія Савченко в інтерв'ю телеканалу "112 Україна" розповіла про свій візит до Москви, чому сваряться її колишні адвокати і ще багато цікавого про подальші плани

На першій прес-конференції після в'язниці на мені були речі, які я пошила в 17 років
112.ua

Наталія Влащенко

Журналіст

Народний депутат Надія Савченко в інтерв'ю телеканалу "112 Україна" розповіла про свій візит до Москви, чому сваряться її колишні адвокати і ще багато цікавого про подальші плани

Влащенко: Події тижня ми обговорюємо з народним депутатом України Надією Савченко.

Доброго вечора, Надіє. Ваша поїздка до Москви цього тижня наробила багато шуму. Багато ваших колег засудили цей вчинок і висловилися досить агресивно. Навіщо ви поїхали до Москви?

Савченко: Моя сестра сказала, що вона обов’язково поїде підтримати Карпюка на його останній суд. Микола - людина вольова, і він сказав, що на етап він не поїде. Я теж так сказала свого часу – я знала, що мене вернуть в Україну або живою, або в гробу, але все одно я буду вільною. Проти моєї сестри відкрита кримінальна справа в Росії, яка ще досі не закрита, тому я вирішила, що поїду я. Я нікого про це не попереджала, крім відповідних служб України, яких я повинна була попередити, крім ВР. Я запросила депутатів поїхати, але всі сказали, що зайняті і не можуть. Я не можу зрозуміти, чому це викликало стільки  шуму, тому що свого часу всі народні депутати їздили підтримувати мене. І тоді ніхто не кричав їм, що це "зрада" або що вони піаряться на мені. І коли зараз я зробила для іншої людини те, що для мене робили інші народні депутати, це цими ж самими народними депутатами було сприйнято зовсім неадекватно. Я хотіла просто підтримати людину, тому що я знаю, що коли сидиш в клітці і не бачиш жодного українця в залі – дуже паршиво. А коли ти бачиш, що тебе не кидають, що за тебе борються… я не вважаю, що треба боятися. Насправді, я не знала, можна мені туди їхати чи не можна, заарештують мене чи ні, і я ризикнула. Я хочу показати українцям, що не варто боятися. У нас іде війна з ворожою країною – Росією. На жаль, всі ЗМІ показують лише першу частину мого звернення і ніхто не показує другу. Там я говорю, що наш ворог – Росія і що українцям треба не ділитися на партії, не битися одне з одним, а збитися в один український кулак, тому що ми втратимо Україну, і Росії більше нічого не треба. Я проїхала, мене дійсно ніхто не затримав. Я так розумію, що як це не гірко визнавати, скоріш за все, там вирішили, що "нічого не будемо робити, українці самі все зроблять".  І українці показали, що ми вміємо перебити себе раніше, ніж нас переб’є ворог. А це велика дурість, ницість і підлість, і мені просто гидко слухати те, що зараз почалося, після цієї поїздки. А я просто хотіла показати, що можна підтримати наших, що не варто боятися, навіть якщо в тебе там смертний вирок. Що можна ризикнути собою заради іншого. І якщо до людей це не доходить, якщо люди цього не розуміють, то тоді ми просто втратимо Україну через те, що самі дурні.

Новини за темою

- Вже є вирок щодо Карпюка і Клиха. Чи означає це, що вони стали об'єктом для обміну?

- Ніколи нічого не можна сказати напевно, коли ти маєш справу з підступним ворогом.  Я ніколи не вірила до кінця в те, що мене обміняють. Я чудово розумію, що не можу передбачити долю хлопців. Але  ми можемо зробити від себе все залежне, щоб з ними вийшло те диво, яке вийшло зі мною. Для цього я в кожній своїй закордонній поїздці  говорю з людьми, які можуть щось зробити, на щось вплинути. Я доношу до них інформацію про те, скільки  в нас політв’язнів, скільки в нас полонених,  що  в нас є окуповані території. І кожен депутат, з європарламентаріїв, думаю, все це так само робить, так само говорить. Ми повинні бути в цьому єдиними, повинні за хлопців боротися. Є багато механізмів, якими ми можемо скористатися.  Це може бути і обмін, але, на жаль, це просто торги. Інакше хлопців не відпустять. 

Новини за темою

- Для того щоб потрапити у Верховний суд РФ, потрібна перепустка?

- Так. Я прийшла, подала свій закордонний паспорт, вони замовили перепустку і видали.  Для ЗМІ є така процедура –  вони  повинні замовляти за день раніше, і їм видаються перепустки. Всім ЗМІ були видані перепустки, і пристави поводили себе в суді дуже чемно. 

- Фейгін сказав, що про свій приїзд ви повинні були домовлятися з керівництвом ФСБ. Чому він публічно таке говорить і в чому їхній конфлікт з Іллею Новіковим?

- Марк Фейгін така людина – він так все бачить по-своєму. В нього своє бачення на всі речі, і, зазвичай, воно параноїдальне, як на мою думку. В принципі, пропрацювавши зі мною два роки, він повинен був зрозуміти, що я не та людина, якій можна вказати, що робити, нав’язати свою думку, або що я буду з кимось радитися чи когось слухатися. Їхній конфлікт, адвокатський, почався не зараз, і мені дуже жаль, що він піднявся. Я б хотіла, щоб мій вчинок і моє повернення, навпаки, людей об’єднувало б, а воно чомусь тільки роз’єднує. Мені це дуже прикро. Цей конфлікт тривавупродовж останнього року. Ми намагалися тримати його всередині для того, щоб це не було настільки очевидно. Я думала, що я вийду, і він закінчиться, і я не можу зрозуміти, чому він розпалився знову, через півроку. Це вже їхні особисті стосунки.   

Новини за темою

- Це конфлікт двох особистостей, чи  це ідеологічний конфлікт, чи це конфлікт двох адвокатів?

- Мені здається, що конфлікт особистісний і професійний.

- Яке на вас враження справило електронне декларування?

- Я ніколи не рахую гроші в чужому гаманці. Я ніколи не можу оцінити, скільки коштує годинник, або костюм, або взуття. Я не шмоточніца і ніколи не звертала увагу на якісь бренди. Почитавши, я сміялася, тому що, дивлячись, скільки статків у наших депутатів, то МВФ може позичати в нас гроші. Дуже прикро, насправді. Я думаю, що багато людей не зможуть це просто подарувати. Якщо раніше нам показували, що так живе тільки Янукович, і якась людина обиралася ворогом, і вся увага була зосереджена на цю людину, то зараз люди розуміють, що в нас вся влада ворожа. І гнати її треба всю, в три шиї. До моєї декларації є теж дуже багато пред’яв – що дві машини. Хочу пояснити, що одна машина була вкрадена разом зі мною на Донбасі, а одна машина - це Škoda Fabia, яка зараз в нас залишається. А те, що я є "співвласником" універмагу "Україна", то  хочу пояснити,  що акціонер - то зовсім не співвласник. Свого часу, коли намагалися  "прихватизувати" державні підприємства, то людям продавали по 150 акцій, і зараз на них нараховуються дивіденди. За всі десять років, що ці акції існують, мама в нас цим займається, ми отримали 66 і  80 гривень.

- Серед ваших доходів є такий дохід – приз. Що це?

- Є така канадська премія "Світло справедливості". Вони мені її вирішили дати, ще коли я була у в’язниці. Це премія, 9,5 тис. доларів, а не приз  - в декларації помилка.

Новини за темою

- Відповідно домінських угодам, треба вирішувати питання про особливий статус Донбасу. Але це неможливо зробити, тому що парламент, який це проголосує, довго не протягне. Що робити?

- У всіх викликає дискусію моя позиція щодо Донбасу, а в мене викликає  питання їхня  позиція щодо Донбасу. Я не дуже зрозуміла мінські, ще коли сиділа у в’язниці, бо розуміла, що ні до чого хорошого це не призведе.  Так, вони зупинили агресивний вогонь на той час, але це війна, і треба бути готовим, що люди будуть гинути, і буде гинути немало. Це означає, що Генштабу, генералам треба було думати про стратегію, про тактику, як воювати. Не заводити людей в котли і не здавати ці котли. Коли вони сказали, що Мінськ – це єдиний порятунок, я зрозуміла, що вони продали частину України, як свого часу здали Крим, злили, так вони продали зараз частину Донбасу. Що вони далі будуть з цим робити – це питання. Я пропонувала їм якісь виходи з цього, і в європейських якихось платформах я про це говорю – про те, що потрібно було, дійсно, прописати особливий справедливий статус для всіх регіонів. Децентралізація – це все ілюзія того, що вони щось роблять. Я прекрасно знаю,  що цей парламент добре не закінчить – я його назвала "Титаніком" перший раз, як зайшла. І, на жаль, я на цьому "Титаніку". І зійти я не маю права. Є ще другий варіант, як проголосувати вибори. Цю ідею мені підкинула людина на вулиці. Вона сказала, що вибори можна проводити не на всій території Донбасу, а по районах. Вибираються кандидати в депутати в район і вибирається хтось від району в ВР. І так порайонно забирати територію під кордон. І коли порайонно, на всій території Донбасу,  будуть проведені вибори, підрахувати голоси, якихось делегатів делегувати в ВР. Це теж буде вибух – не зрозуміють українці, за що ми помирали.

- Що буде робити президент, якого наші західні партнери підвели до точки, що вже потрібно вирішувати?

- Президент і ВР забрехалися собі і людям. Моя позиція щодо Донбасу якраз полягала  в тому, що не треба брехати. Ви брешете, що ви патріоти, кричите, рвете  на собі сорочку, а ви здаєте країну гірше, ніж я говорю, що потрібно було починати говорити з Донбасом, ще півроку тому, як я назад повернулася, своєю Україною, без Росії.  І це можна було зробити, цього можна було досягнути. Не треба було просто яро кричати, що ми не будемо цього робити, а самі тихенько це робите. Ви відступаєте, а при цьому кричите, що це ваші заслуги. На це просто без жалю не глянеш.

- Чи є небезпека, що після того, як пройдуть вибори, вони нічого нікуди не будуть відводити і скажуть, що їхні збройні формування – це нова міліція, Нацгвардія, самооборона?

- Це ніяке не відновлення  кордонів, Це – друге  Придністров’я.  І народу це треба розуміти. І як би ВР не кричала, що за це не проголосує – ви подивитеся, хто як буде натискати кнопки, коли прийде в зал президент і буде проштовхувати цей особливий статус. Всі договірняки, все продається. По війні Конституцію змінювати не можна. Вони всунули туди зміни до судової реформи, потім всунуть ще, поки взагалі не зруйнують Конституцію, як зруйнували, в принципі, весь закон України, який зараз не діє, який зараз розбалансований. Просто нищать людей, роблять все, щоб людям жилося все гірше і гірше. Люди все бачать, відчувають, але з екранів вони бачать, як всі красиво кричать, які вони порядні і які вони патріоти. Я думаю, вони впруть зміни до Конституції і особливий статус, тому що Порошенку треба втриматися при владі, йому треба виконати вимоги партнерів європейських. В нього немає того стержня, щоб бути дійсно сильним перемовником в багатьох процесах. Він – слабкий перемовник, тому слабкий президент, слабка Україна.

- У суспільства ніхто не питав, що люди думають з цього приводу.

- Люди, в принципі, вже навчилися організовуватися. Я боюся, що третій Майдан буде, як писав Шевченко: "І повіє вітер з Холодного Яру", і почнеться коліївщина. Якщо вони раніше кричали, що маєток тільки в Януковича, то зараз будь-хто може відкрити карту Google, подивитися зверху на Київ, порахувати периметр і площу будинків, подивитися їхні адреси, приїхати і подивитися, хто там живе. І зрозуміти, чи  в нас один був Янукович, чи в нас януковичів вся ВР і ще їхні прихвосні. Разом з урядом і президентом.

- Чи були у вас зустрічі з представниками так званих "ЛНР-ДНР"? З ким ви зустрічалися і про що ви говорили?

- Це були просто люди. Я не зустрічалася ні з ким, хто вважає себе ватажками самоназваних республік. Кожен з нас може приїхати туди і поспілкуватися. Це була сіра зона. Там, насправді, люди ходять туди-сюди – через пропускні пункти, не через пропускні пункти, з села до села. Одна бабка сказала, що в один магазин вона ходить хліб купляти за рублі, а в другий – за гривні. Де вона живе, вона сама не знає. Там повне нерозуміння людей, що відбувається, крім того, що йде війна. Я говорила зі звичайними людьми, зрозуміла їхні настрої - вони хочуть, щоб війна закінчилася. На жаль, дуже багато людей, яким байдуже – прийде Росія чи Україна, аби тільки війна б закінчилася. Більшість таких людей, які говорять, що при Україні було краще, і не треба було цього починати. І за цих людей треба боротися, тому що це наші люди, і їх просто окупували. Над ними знущаються, як хочуть, ті, хто потім стане регулярною міліцією і військами в цих зонах. Я не вважаю, що від своїх людей треба відмовлятися. Про всі свої поїздки я доповідала у всі відповідні органи, давала всі свідчення. Перед законом я абсолютно чиста і не порушувала ніяких законів і правил України. Тим більше Донбас – це Україна. Не треба розказувати, що їздити туди – це зрада.

Новини за темою

- Можливо, вам, Надю, не потрібно було втягуватися в дискусії про плотницьких, захарченків і т. д.?

- Мене спитали, що треба робити з бойовиками, якщо вони не прислухаються, і я сказала, як політик, – "посміхнутися". Якби я була військовим, я б сказала – "стріляти". Жаль, що дуже мало людей розуміють іронію, особливо коли вона лягає на папір, і вже не звучить інтонація. Коли я вийшла з в’язниці, мене хотіло багато партій, хотіли мною керувати, мною управляти. Адвокати хотіли, щоб ми створювали продовження всього цього. Тільки ніхто не зрозумів, що я людина і що я пройшла цей шлях до величі, яка мені дісталася, і я не змінилася. Я пішла за солдатами, бо як посилають в бій солдатів, то я їх не кидаю, а йду за ними, як командир. Я потрапила до полону, витримала всю цю тюрму, і витримала її сама. Я не кажу, що я витримала більше всіх – я її просто витримала. Я витримала те, що мені випало на долю. Я залишилася собою, і собою надалі залишуся, і ніхто ніколи не буде мною управляти  і мною керувати. Ніхто ніколи не буде мене використовувати так, як вони собі думають. Ніхто ніколи мене не змінить – я залишусь собою до кінця.

- Чи залишиться Віктор Володимирович, який приймав на окупованій території в Криму Путіна, одним з головних дійових осіб українсько-російських відносин? Перше, що зробив Путін – поїхав до нього дивитися його танцюючий фонтан.

- Віктор Володимирович - це Медведчук?

- Так.

-  Коли це було?

- Понад два роки тому.

-  І два роки він залишається зв’язуючою ланкою між Україною і Росією . Це ж не вчора він фонтани відкривав. І далі люди це терплять. Я думаю, що, в принципі, так і залишиться. Я думаю, що мимо розумних людей не проскочило, що пройшло вже два роки, а зв’язок залишається. Путін, наприклад, нічого не сказав стосовно того, приїхала Савченко в Москву чи не приїхала, але сказав, що липецький завод Порошенка працює і приносить прибуток Росії. І заплатив він там, здається, 800 млн податків. Я говорила колись, що поміняти шоколадний завод на патрони. Він так і поміняв: кожна шоколадка коштує того патрона, який стріляє в нашого солдата. І для дурних людей вони відволікають, що Савченко зрадила, бо поїхала в Росію, погуляла по Червоній площі в вишиванці. А для розумних людей стає зрозуміло, хто зрадник України. Я думаю, що і на Медведчука це так само не вплине – вони і далі будуть торгувати Україною, будуть торгувати своїми вигодами на українській крові.

- Чи змінився ваш погляд на те, чи потрібно було вводити "закон Савченко"?

- Ні, не змінився. Я його буду захищати. Якби у нас був якийсь інститут, який може провести чесну аналітику, тому що було багато брехливої аналітики. Я проводила свою аналітику – замовляла її у людей, які дійсно є законотворці, законодавці. Немає в законі нічого поганого – система погана, в якій він не діє. Систему треба було змінити. Після цього закону треба було починати виписувати суд присяжних, тому що не будуть у нас люди вірити суддям, яким платити будуть  по 300-500 тисяч.  Ніколи судді не будуть чесними – совість за гроші не купиш. Суд присяжних повинен бути не такий, як він в нас зараз є – три судді і два кивали, а дійсно виписаний правильний суд присяжних. Потрібно, щоб громада могла долучатися до того. Я сама запропоную дві зміни в закон – щоб дати на розслідування слідчим півроку або рік і щоб цей закон діяв і для пожиттєво засуджених, щоб вони мали право з перерахунком просити помилування. Не факт, що їм його дадуть, але   попросити людина має право – надію потрібно залишати всім.

- Білецький сказав, що нинішні топ-менеджери нашої армії після Дебальцевого, Іловайська і багатоступінчастої корупції, яка є, не мають права очолювати армію. Що ви думаєте з цього приводу?

- Я з ним тут абсолютно згодна. Дивлячись на те, як відбувається комітет з питань національної оборони і безпеки, коли голова комітету просто не може зібрати депутатів, тому що такий він голова. На комітет люди приходять працювати, а не просто послухати піар Пашинського, його демагогію, його обзивання всіх подонками, його приниження. Він розказує, що депутати не голосують такий важливий закон для армії, спецконфіскацію,  а ми всі чудово розуміємо, що цей закон йому потрібен для того, щоб перекрити свої махінації з нафтопродуктами Курченка. Не може бути, коли в нас йде закон про люстрацію – Пашинський є головою комітету з Нацбезпеки, головою наглядової ради  "Укроборонпрому", а його син є директором другого департаменту, який відповідає за "Укрспецекспорт".

- Що сьогодні відбувається в армії?

- В "Укроборонпромі" - корупція, виграють тендери цехи, через треті руки, замість того, щоб запускати великі потужності наших заводів, які працюють на залишках. Тендери виграють цехи, в яких немає потужностей, немає можливостей зробити якісну продукцію для армії. В армії відбувається те саме – насправді, в нас є пару армій. Кожен, хто мітить собі йти  в президенти, створив собі свою армію. І ця армія оснащена, озброєна, навчена і кваліфікована. А є армія, яка називається ЗСУ, такий клондайк для того, щоб красти. Крадуть на всьому - на носках, трусах, на формі, на їжі, на техніці.

- Як це припинити?

- При тій ВР, при тому уряду і при тому президенту  нічого не зміниться. У нас є 30% нових людей, які зайшли з Майдану, всі решта – не першого скликання депутати, які крали всі 25 років. 

- Чому ці 30% мовчать?

- Я прийшла на два роки пізніше всіх і подивилася на все це свіжими очима. Частина вже давно куплених, частина просто опустила руки. Я розумію, що неможливо щось змінити. Я бачу, як хитро виписують закони, як туди закладають стратегічні помилки. Щоб щось змінити, потрібна не просто політична воля, а сильна воля лідера в Україні для того, щоб не міняти гравців біля корита, а для того, щоб саму систему змінити: щоб корита більше не було.    

- Ви бачилися з президентом після того, як він вам дав Героя України?

- Ще рази два.

- Якщо б ви зараз зустрілися з Порошенком, що б ви у нього запитали?

- Ти вже готовий виконати все, що наобіцяв українцям за час свого президентства і до того, як йшов до нього?

- Як ви могли опублікувати таку книгу про себе?

-  Запросто. Сила чесної людини в тому, що її нема за що взяти. В мене немає слабких місць. Я сказала все, що мала. Мене можна оббрехати, але будь-яка брехня розіб’ється об скалу правди. Мені нічого втрачати. Я в цьому непереможна.

- Ваш улюблений фільм "Втеча з Шоушенка"?

- Один із…

- Що вам сьогодні дає надію?

- Почуття обов’язку – я не маю права здатися, відступити. Впрягшися раз,  я  повинна йти своєю дорогою – чесно, справедливо, відкрито, і рано чи пізно будь-яка брехня розіб’ється об скалу щирості і справжності людської.

- А яка різниця між тією Надією, яка служила в 95-й бригаді, і людиною, яка сидить переді мною?

- Невелика. Звичайно, я стала жорсткішою, але дуже часто буваю дитиною.

- Який місячний бюджет вашої родини?

- Коли 20 тис., коли більше.

- Ви зраділи, коли депутатам підняли зарплати?

- Ні. Я вважаю, що це просто розшатування суспільства і озлоблення людей.

- У вас існують у фракції доплати в конвертах?

- Ні.

- Якими парфумами ви користуєтеся?

- Я взагалі ними не користуюсь, я вважаю, що чисто вимите тіло краще всяких духів. Не люблю штучних запахів.

- З ким із своєї фракції ви дружите?

- Дружбою це назвати важко, але є люди, з якими легко спілкуватися. В принципі, всі дуже легкі люди, вміють пожартувати, люди не дурні, так що спілкування цілком комфортне і  нормальне.  

- Ви мали стосунок до дизайну одягу. Який у вас улюблений магазин, дизайнер, чи любите ви шопінг? Чому ви обрали такий спосіб, як зараз?

- Терпіти не можу шопінг, одягаюся в Раді або в якихось стокових магазинах. Я вмію шити, але не маю на це часу. На першій моїй прес-конференції, яку я давала після того, як вийшла з в’язниці, на мені були мої речі, які я пошила собі в 17 років.

Перша прес-конференція Надії Савченко після повернення до Києва з Росії, 27 травня 2016
Перша прес-конференція Надії Савченко після повернення до Києва з Росії, 27 травня 2016 Українське фото
Перша прес-конференція Надії Савченко після повернення до Києва з Росії, 27 травня 2016
Перша прес-конференція Надії Савченко після повернення до Києва з Росії, 27 травня 2016 Українське фото
Перша прес-конференція Надії Савченко після повернення до Києва з Росії, 27 травня 2016
Перша прес-конференція Надії Савченко після повернення до Києва з Росії, 27 травня 2016 Українське фото

- Деякі запитують, чому Савченко публічно оголосила про голодування, а про те, що вона вийшла з голодування, не оголосила.

- Я тоді говорила не про голодовку, в першу чергу,  а про те, що повинна бути зміна Конституції і зміна самої системи підходу до влади. Це були набагато важливіші речі, і деякі люди їх почули. Я розумію, що неможливо зібрати всеукраїнське віче, але до цього потрібно йти. Треба вивести депутатів до того, що народ їм буде казати, куди потрібно йти. Я про голодовку говориласпересердя, тому що нічого не відбувалося, нічого не робилося. Коли я вийшла з голодовки, я була в закордонному відрядженні, і не було там українських журналістів,  щоб сказати їм про це. Тоді президент поговорив з матерями, як завжди, наобіцяв їм золоті гори, і вони сказали, що не треба більше голодувати, тому що так само я голодувала в їхню підтримку. Про це забула оголосити, а з цього, як завжди, зробили "шкандаль", більше, ніж то було варто.

- Чим би ви займалися, якщо б не було війни?

- Я б літала в мирному небі.

- А правда, що 19 грудня на засіданні комітету Нацоборони у вас був конфлікт, скандал і ви пішли з засідання?

- В той день відбувалися слухання в ВР, на які прийшли громадські організації, учасники АТО, інваліди, і вони хотіли, щоб депутати почули, що вони хочуть донести – не працюють ті закони, які ми приймаємо. Я просила Пашинського коротко, по суті, провести комітет. Він 40 хвилин розглядав одне питання, а потім, як завжди, почав займатися демагогією, звинувачуючи всіх і вся за те, що не голосують за "святий" закон про спецконфіскацію. Я встала і сказала, що немає більше про що слухати,  і пішла. Це не я зірвала комітет, це Пашинський не може зібрати депутатів, тому що Пашинський, як голова,  неефективний. 

- Чи хочете ви створити самостійний політичний проект?

- Я хочу, щоб люди самі створили сильну громадську платформу. Я хочу, щоб люди навчилися взаємодіяти і допомагати одне одному. Я хочу збити людей в платформу, і їм не треба ставати політичною силою, партією. Дуже багато людей пропонують мені просто відкрити мою приймальню народного депутата в селі, в районі.

- Чи вживали ви наркотики або інші стимулятори. Чи  раніше вживали?

- Ні. Траву колись, в молодості, курила, а так курю. Мені сигарет вистачає.

- Що вам сказали Карпюк і Клих, коли ви з ними зустрічалися?

- Карпюк сказав, що не треба писати йому слізливих листів, "ви робіть те, що ви повинні зробити для України, а про мене не думайте. Буде, як Бог дасть". Він дуже сильна людина.

- Як Тимошенко поставилася до вашого приїзду до Москви?

- Я її попередила, що я буду їхати і що це може якось відгукнутися на фракції, на партії, і вона сказала, що я  маю право на прийняття свого рішення, і сказала, що не має ніяких претензій. 

- А чи є у вас партнерські відносини з Ярошем?

- З ним важко працювати. Він жінок не любить, а я не люблю чоловіків. Але, якщо треба, то в розвідку я б з ним пішла. Він дуже поміркована людина, і справу ми з ним одну робимо, і Україну разом любимо.  

- Цікавить вас, в принципі, націоналістична ідеологія і як ви ставитеся до ОУН, УПА, Бандери, Шухевича і т. д.?

- Дуже довго людям затирали мозки, що це все погано,  і розповідали, що тільки радянський Союз, тільки совєтський солдат. Насправді все, що силою нав’язане, рано чи пізно вибухає. Колись українці не були в Союзі, не були в Росії – це була вільна держава. І Київська Русь починалася з України, а  по Москві ще бігали дикі кабани. І цього ніколи не перекрити  в нашій крові – ми все одно будемо націоналістами. Тільки націоналізм – це не нацизм. Це тоді, коли я говорю – я українець, Україна – це я, я люблю свою державу, я йду вмирати за Україну, бо Україна - це я, діти, батьки. В дуже багатьох європейських країнах поставлено, що в першу чергу беруть на роботу корінних мешканців даної країни, а потім надають перевагу іншим. У нас в Україні це не в пошані, і ніколи не було в пошані.  Зараз це потрібно виправити.    

- Чи важливі для вас питання етики?

- Дивлячись що ви називаєте етикою. Мені здається, людяність і порядність – найкраща етика.

- Кого ви вважаєте своїм наставником? Були такі люди у вашому житті?

- Ні. Всі, хто намагався мене наставляти – я робила все наперекір і вийшла така, як є.

- Страх у вас є?

- Відсутній, я відбила його геть. В дитинстві я боялася всього і завжди.

- Три речі, які треба негайно вирішити Україні до кінця цього року?

- Виписати Конституцію України такою, як її хочуть бачити українці, а не влада. Виписати базові, ключові закони, які повинні стати стержнем  біля Конституції, і почати розвивати законотворчість держави, яку потім люди змінять разом з владою і поставлять правильну. Закон у нас не працює, не діє і розвалений повністю. Я думаю, цього на перший час вистачить.

- Дуже дякую.

Джерело: 112.ua

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Loading...

Віджет партнерів

d="M296.296,512H200.36V256h-64v-88.225l64-0.029l-0.104-51.976C200.256,43.794,219.773,0,304.556,0h70.588v88.242h-44.115 c-33.016,0-34.604,12.328-34.604,35.342l-0.131,44.162h79.346l-9.354,88.225L296.36,256L296.296,512z"/>