banner banner banner banner

Митрополит Онуфрій: Якщо людина втрачає різницю між добром і злом, вона ламається навіть об соломинку

Митрополит Онуфрій: Якщо людина втрачає різницю між добром і злом, вона ламається навіть об соломинку
112.ua

Митрополит Онуфрій

Митрополит Київський і всієї України

- Ваше блаженство, сьогодні ми відзначаємо знаменну дату - День Хрещення Русі. Згадуємо ті події понад тисячолітньої давнини, які відбувалися тут, на території сучасного Києва, на схилах Дніпра. Отже, цікавить ваша думка: чим важлива ця подія для сучасної людини?

- Коли святий князь Володимир хрестив Русь... Русь це не тільки Україна, це значна частина Росії, це Білорусь, це частина Польщі, це Кубань, Князівство Київське, яке називалося Русь, воно обіймало собою дуже багато земель. І князь Володимир хрестив Русь. То він приніс сюди, на цю землю, ту благодатну силу ,яка зігріла те насіння, яке посіяв сюди святий апостол Андрій Первозваний ще в перші віки християнства. І це насіння дало великий росток, великий плід. Воно дало колос, багатий, сильний, важкий, наповнений колос. Це скарб, який дало насіння апостола Андрія, воно виявилося в православній вірі. Князь Володимир прийняв православну віру. Він посилав своїх гінців, послів і до католиків, і до магометан, і до євреїв, і до православних. І вибрав православну віру. І він приніс сюди цю віру, приніс ці закони, приніс ці книжки, священників привів, які звершували хрещення, звершували тайни.

Він оновив народ, оновив землю, тому що принесено було сюди вчення найвище, духовні знання, які приніс на землю Бог. Це вчення Бога, Слово Боже. І воно перетворило князя Володимира із жорстокого, немилосердного, такого розпущеного правителя на … Красне Сонечко. Тобто люди почали його називати Красне Сонечко. Красний - це не червоний, це слово слов’янське. Означає "красивий". Він став красивим сонцем. Він став милостивим, він став дуже жаліти людей, він допомагав бідним, сиротам. Він перетворився зовсім на іншу людину. Тобто він із себе струсив оці настої гріха й став тим, яким Бог створив його. Він не став іншим, він просто оновився. Як буває заіржавіле залізо: почистив іржу - воно заблистіло. І так він заблистів тими чеснотами, якими Бог його нагородив як своє творіння.

Новини за темою

І, звісно, що князь Володимир для нас є не тільки хрестителем, просвітителем, він для нас є тим прикладом такої яркої переміни людини від божественного слова, яка сталася в ньому. І якщо ми хочемо бути його, ну, хоч би вважати себе його нащадками, його потомками, ми повинні намагатися бути подібними до нього й самі себе оновити тим самим словом, яким він оновився. Цим самим вченням, яке він прийняв. Це Слово Боже, воно вічне, воно живе, воно не старіє. І воно сьогодні в нас актуальне і потрібне для кожної людини. Треба просто згадати про Бога, згадати, що Бог є понад усе, і шукати Бога, миритися з Богом, жити з Богом, і тоді все буде гаразд. Ми знайдемо щастя, ми знайдемо мир, ми знайдемо радість життя, якого сьогодні так всі шукають.

- Саме в продовження питання. Хрещення, за своїм змістом, - це просвітлення Богом людини. І от, на жаль, у сучасному світі, зокрема й у нашій країні, навіть усередині родин відбуваються конфлікти через те, що різне тлумачення у людей, що таке добро, що таке зло. От як цю істину визначаєте ви?

- Ви знаєте, у мене є одна книжка, яку, напевно, кожен із вас має. Це не є якась таємна книжка, яка називається Святе Євангеліє. Там дається правильне поняття про те, що таке є добро і що таке є зло. І якщо ми хочемо розуміти, розібратись у цьому потоці інформації (це таки дуже вільний потік, який виливається на кожну людину) і хочемо розібратися в цьому і не загубити себе, не загубити свою людську гідність, ми повинні читати Євангеліє і навчатися звідти, що є добро, що є зло, що є світло, що є темрява, що є добре, що є недобре. І ця книжка доступна для кожної людини. Просто треба себе взяти в руки і читати її і намагатися вибудовувати своє життя за тією книжкою, тому що саме так зробив святий князь Володимир. І тоді буде все гаразд і зможемо, нас нічого не зламає. Що би на нас не звалилося, ніщо нас не зламає. Якщо людина губить поняття, що таке добро і зло, вона часом ламається навіть об соломинку, просто спотикнеться об соломинку і падає і себе пошкодить.

- Ваше Блаженство, питання про вас. От розкажіть, згадайте, в якому віці були хрещені ви, хто ваші батьки, хто ваші хрещені батьки, чи пам’ятаєте ви їх?

- Ну, пам’ятаю. Коли мене хрестили – не пам’ятаю, тому що я був малим ще. Не знаю, скільки мені було, але ще був таким, несвідомим. Пам’ятаю, хто мене хрестив: такий священник Аркадій, але я його теж не знаю. Хто мої хрещені батьки, я пам’ятаю. У дитинстві мені казали родичі, що "це твої хрещені батьки", але вони вже всі повмирали. Мої батьки такі… Батько був священником. Ну, я жив так, як всі жили. Я не жив в якомусь іншому світі. Жив у таких умовах, як всі жили, в умовах атеїзму, пресингу на віруючих. Але я завжди був віруючим. Я не завжди був хорошим, примірним християнином, але завжди був віруючим. Я ніколи Бога не зрікався. Ну, слава Богу. Були приниження, були насмішки, грубощі з того, що я віруючий, тим паче, що син священника. Але все минуло. Все це я забув. Слава Богу.

- Ви з родини священника, ви здобували освіту у світських навчальних закладах і вже в достатньо такому, дорослому віці, вам було тоді 25 років. Ви залишаєте раптом Чернівецький університет і вирішуєте присвятити своє життя служінню Богу. Як це рішення до вас прийшло? Ви його виношували, усвідомлювали якось чи це сталося от раптово?

- Знаєте що... Коли я був маленьким хлопчиком, то батько розказував про святого Василія Великого. Ч так пам’ятає цей розказ. Що був вже вчений він, все світські науки осягнув, потім став монахом, потім став єпископом, і як він молився, що він ставав на молитву ввечері і сонце йому світило у потилицю, тому що... ну, так він ставав на схід, а сонце із заходу світило., і закінчував молитву, коли йому сонце світило в обличчя. І я так... Мене, чесно, в такому віці, щось у мене таке: "хочу бути таким, як він" чи "буду таким, як він". Щось у мене таке промайнуло, така думка. Потім я сам навіть лякався, як це я буду, буду монахом, женитися... Потім виріс і забув це все, потім вже працював, потім в університеті навчався.

І вже закінчив три курси університету. Щось мені так от... Були свої складнощі після того, після третього курсу. Треба було переводитися на інший факультет, який не існував у Чернівцях. Треба було переводитися або до Одеси, або до Києва. Щось у мене не дуже виходило. І щось у мені так... Я собі сам сів, пам'ятаю, на лавочку там, у Чернівцях, і думаю: "Навіщо я піду далі?". Там у мене спеціалізація була вже, два роки спеціалізації. Я думаю, навіщо я, я же хотів, просто я любив учитися, я хотів, я з жагою вчився, осягав науку, я всі вже, такі, загальноосвітні, предмети всі вже - і філософію, і вищу математику, там, все. Навіщо мені гаяти час, як я не буду працювати цим спеціалістом? Я просто собі два роки викину з життя... І я вирішив: все залишаю і вступаю до семінарії.

Так, звичайно, якби я тоді сказав, що я вступаю до семінарії, мене би там, напевно, з’їли, я не знаю. Але я так сказав, що я перевожуся, ще не знаю куди. І так брав довідки в нікуди. До вишу, але в нікуди. І так виписався з міста, все-все. Тому що не вступиш - вже не повернешся, тому що повернутися після невступу до семінарії - це все одно, що йти в болото… І я вже так вирішив, що всі мости спалив. Пішов. Але так Бог дав, що я вступив до семінарії, в другий клас, закінчив семінарію. Так потому раптом я перейшов у монастир. Ще толком не знав, що таке монастир, тому що під час радянської влади у нас позакривали монастирі й не було жодного монастиря відкритого, принаймні в Чернівецькій області. Я тільки чув, що є монахи, що живуть десь по квартирах. Але монахи ходили всі у світському одязі, тому що містом ходити в тому одязі неможливо було. Я не бачив монаха живого, такого, в одежі. Коли прийшов в монастир - побачив. От мені прийшло, що я йду в монастир. Я сам не знаю. І так швидко перейшов, я рік відучився в семінарії і вступив у монастир, вже 25 років мені було, коли я вступив у монастир... Ні, у 26 уже вступив у монастир. Не жалію. Дякую Богові, що Бог так обрав моє життя.

- Тобто за покликом почався ваш шлях, служіння Богові. І от багато наших сучасників, священнослужителів, вихідців з України несуть Слово Христове по всьому світі. Й от багато їх, я навіть зачитаю. Ціла когорта: митрополит Платон очолював багато років православну кафедру в Південній Америці. Олександро-Невську лавру у Санкт-Петербурзі очолюють черкащани, чи не так? Єпископ Назарій. Свято-Сергієву лавру недавно очолив Єпископ Парамон із Закарпаття, а митрополит Дніпропетровський Іреней за кілька років служіння в Японії, взагалі такий, мені здається, унікальний приклад, переклав японською служебник, і за цим служебником і сьогодні проводять богослужіння для православних японців. Ваше Блаженство, яку роль відіграє українська православна церква сьогодні у внутрішньому житті України?

- Ну, я... Мені важко дати оцінку, повну оцінку, об’єктивну оцінку православної церкви, яку вона зіграє в житті нашої держави, нашого народу України. Я би радше сказав те, що би ми хотіли зробити для своєї землі, наша церква. Ми, перше, ми просимо, молимо Бога і просимо людей, щоб люди примирилися і не билися один з одним, не воювали один проти одного. Щоб люди поважали один одного, щоб люди любили Бога, любили один одного. Це наша основна задача й основна прерогатива, наша мета, ціль, що ми хочемо, щоб привчити людей, щоб люди були миролюбні, щоб люди були терпеливі, щоб люди були благородні та робили деяке добро. Не все виходить, не все виходить, але це наша мета, і ми від неї не відступаємо. Звісно, що в якихось таких епізодах ми займаємося багатьма питаннями.

Ми там... У нас у церкві є дитячі будинки, в яких ми виховуємо сиріт, дітей кинутих. От, наприклад, в Банченах є дитячий притулок, в якому нині перебуває понад 400 дітей, які з усієї України. Туди зібрали дітей не кращих за фізичними кондиціями, кинутих дітей, в яких родичи наркомани, дітей з ВІЛ-інфекцією, інфікованих, калік, таких, справжніх калік, які вже не можуть... Багатьом там робили операції, багатьох повернули трошки до більш-менш нормального життя. Ми готуємо людей бездомних, бідних, і сьогодні в нас... Ми це не афішуємо, ми це робимо ради Бога, ми це не перестаємо робити. Ну, крім того, ми звершуємо свої такі церковні обов’язки, своє церковне служіння, де ми людей і примірюємо із самими собою. Це сповідь. Людина кається і мириться сама із собою і з Богом.

Людина хворіє - ми допомагаємо їй чим можемо, часом ліками чи молитвами. От, наприклад, зараз була епідемія, пандемія ця, яку ми сьогодні маємо, то в церкві дуже багато ми намагалися допомагати і хворим, і лікарям, які теж несли жертовне служіння, оскільки ризикували собою кожен час і кожен день. Були такі місця, де просто в церкві ми відкривали польові госпіталі. Оце, зокрема, у цих же Банченах, де діти виховуються, там відкрили лікарню, тому що обласна лікарня не була спроможна всіх прийняти, скільки захворіло, там був спалах такий. І там такий архієпископ Лонгин, який цю лікарню відкрив, і … Я не пам’ятаю точно, там чи 15 ШВЛ в них, у тій лікарні. І туди приходили люди, яких не могли прийняти в лікарні державні, приходили туди і їм допомагали, і виліковували людей.

Було таке, що захворіло... От ті діти, той дитячий будинок, то за два дні всі захворіли. Всі 400 дітей лежали в ліжках. Не знаю, як це сталося таке, що в такий короткий термін всі захворіли, але це факт. І то треба було всіх лікувати. Ліки, лікарів запрошували професіоналів, тому що ми такий нижчий медичний персонал можемо заміняти, санітарочок, щось там подати, щось віднести, а вищий, професіоналів ми закликали з Полтави, з Одеси, платили їм зарплату і вони лікували людей. Все-таки великі подвиги звершувала наша церква в цей такий критичний час пандемії. Ми так - оце наше служіння, ну, коротко кажучи, це наше служіння, яке ми звершуємо, повинні звершувати. Поки Бог дасть нам сил, ми будемо це робити.

- Людина живе в набутті віри. І складно уявити людину, яка не має мрії. Чи є така заповітна мрія у вас? Якщо можете - озвучте її, в чому вона полягає?

- Завітна мрія у мене є. Досягнути спасіння на небі. Це не є філософська фраза, це є дійсність, тому що я знаю, що є життя земне і є життя небесне. Земне життя це є час, де ми маємо себе приготувати для неба. Кожна людина без виключення, земне життя дається їй не для того, щоби збагатіти, щоб досягнути якоїсь кар’єрної там позиції, посади, влади, а для того, щоби спастися. Можна спастися як простолюдин, просто пересічна людина, можна спастися як учитель, президент, прем’єр-міністр, можна спастися кожній людині, лиш треба для цього трудитися. Для цього треба себе заставляти не робити зле, робити добро.

Для цього себе треба змушувати жити за божественними законами, тому що божественні закони - це ті закони, які є інструкцією для життя людини. Якщо людина хоче бути корисною для себе і для всього, всіх, хто оточує її, вона повинна жити за цією інструкцію, за Святим Письмом. Якщо живу я не за цим, я можу собі про себе думати що завгодно, що я дуже великий герой, творець, керівник, але я буду шкідливий для себе і для тих, хто живе зі мною. Тому кожна людина повинна себе заставляти жити за цією інструкцією, за Святим Письмом. Тоді ми будемо корисними для всіх: і для себе, і для всіх, хто нас оточує. І тоді є надія на наше спасіння на небі. Людина тоді стає здатною вмістити, і це вічне життя, яке чекає на нас у прийдешньому віці.

- І наостанок ваші побажання в цей знаменний день усім людям?

Ну, побажання мої такі: самому собі і всім людям бажаю, щоб ми були подібними до князя Володимира. Щоб ми тоді були - до фази життя, другої половини життя, тому що святий князь Володимир у 25 років прийняв хрещення. До 25 років він був жорстоким, войовничим, а після 25 років він прийняв хрещення і ще 28 років він ще був князем, то він став Красним Сонечком. Я бажаю, щоб ми всі стали Красним Сонечком, кожний для своєї сім’ї, для своїх близьких і для себе самого.

Джерело: 112.ua

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Loading...

Віджет партнерів

d="M296.296,512H200.36V256h-64v-88.225l64-0.029l-0.104-51.976C200.256,43.794,219.773,0,304.556,0h70.588v88.242h-44.115 c-33.016,0-34.604,12.328-34.604,35.342l-0.131,44.162h79.346l-9.354,88.225L296.36,256L296.296,512z"/>