Ми не воюємо з Росією, ми стоїмо на мінському процесі, щоб метастази руйнування не пішли далі

Головний військовий прокурор України Анатолій Матіос в інтерв'ю програмі "Бацман" на телеканалі "112 Україна" розповів про кількість російських військових на Донбасі, про небезпеки постравматичного синдрому у людей, які пройшли війну, а також про негативні сторони миротворчих місій ООН

Ми не воюємо з Росією, ми стоїмо на мінському процесі, щоб метастази руйнування не пішли далі
Головний військовий прокурор Анатолій Матіос в ефірі телеканалу "112 Україна" 112.ua

112.ua

Редакційний блог

Головний військовий прокурор України Анатолій Матіос в інтерв'ю програмі "Бацман" на телеканалі "112 Україна" розповів про кількість російських військових на Донбасі, про небезпеки постравматичного синдрому у людей, які пройшли війну, а також про негативні сторони миротворчих місій ООН

Бацман: Доброго вечора, пане Анатолію. Майже чотири роки в Україні триває неоголошена війна з Росією. За всі ці роки скільки полонених з російськими паспортами затримала, взяла в полон українська армія?

Матіос: Я передбачав це питання, але сьогодні я хотів би почати з того, що сумно говорити про наслідки. А наслідки відбулися рівно чотири роки назад, коли починаючи з 18-21 лютого, ні за будь яких причин і нагальних потреб загинули люди, які світло вірили, що ми через ці чотири роки будемо в іншій країні. Ми дійсно в іншій країні – це країна, яка перебуває в війні.

- Вона краща чи гірша?

- Вона стала полігоном для випробування великих політичних вправ країн-гегемонів, до яких відносяться країни, які володіють ядерною зброєю. Україна, на жаль, не маючи ядерної зброї, повинна послуговуватися застарілою зброєю часів Радянського Союзу. І дуже важливо було отримати сигнал у вигляді тих самих Javelin. Що стосується громадян, то військовими спецслужбами було затримано за різних обставин 11 громадян РФ,  вони встановлені. Три кадрові військовослужбовці. Відносно всіх обвинувальні акти направлено до суду – це участь у терористичних організаціях, і постановлені вироки, які не скасовані. Тобто, вся лінійка українського законодавства пройдена, і це є документальні дані, які нам дають можливість звертатися, і ці документи передані вже через МЗС саме до міжнародних судових інституцій на підтвердження факту форми участі сусідньої країни в гібридній війні. Ми всі користуємося айфонами, але забуваємо ходити до бібліотеки. Ми всі живемо новинною стрічкою, не зовсім часто намагаючись вникнути в суть проблематики. Як можна захоплювати військовополонених, якщо не вести наступальних дій? А ми приречені їх не вести, оскільки ми реально розуміємо, що економічний потенціал наших країн не співрозмірний: Росії й України. На території Донецької і Луганської областей російськими військовими сформовано два армійські корпуси: це "перший армійський корпус народного ополчення ДНР" зі штабом у Донецьку і "другий армійський корпус народної міліції" зі штабом у Луганську. Утворені армійські корпуси укомплектовано за рахунок незаконних збройних формувань місцевого населення, частини прибулого з РФ чоловічого населення, яке з тим чи інших мотивів вирішило підтримати бойові дії на території суверенної держави, і за рахунок військових радників, військових офіцерів ЗС РФ, з прямим підпорядкуванням 12-му командуванню резерву Центру територіальних військ Південного військового округу ЗС РФ. Тобто, центр прийняття штабних, управлінських і інших рішень знаходиться на території суміжної держави. Це суха штабна і військова статистика, яка дає розуміння: проти нас воює відформатована, добре в "військторгу" екіпірована і забезпечена військова сила. Більше 35 тис. осіб, 5 бригад, 3 окремі полки, 3 окремі батальйони, 2 окремі роти, 5 батальйонів територіальної оборони. Понад 18 тис. осіб військових тільки в так званій "ДНР". 320 танків, 600 бойових броньованих машин, 250 гармат, 130 реактивних систем залпового вогню. Це те, що з "військторгу" чогось появилося на території Донецької області. Це тільки Донецька область. Так само в мене є статистика і по іншим. Мені чи державі можуть закидати – чому так мало росіян? Ми не воюємо з Росією, ми стоїмо на мінському процесі, щоби метастази розбалансування і зруйнування нашої держави і посягання на її суверенітет не пішли далі. Військова потуга, військові потенціали надзвичайно різняться між Росією й Україною. Нам потрібно повернути контроль за кордоном. Після того, як за кордоном, який є між Росією й Україною, буде встановлений контроль, життя цих так званих квазіреспублік закінчиться протягом місяця – мої глибокі переконання і знання.

Новини за темою

- На окупованих територіях Донбасу яка загальна кількість російських військових?

- Вона коливається в період тих чи інших етапів ескалації чи затихань, але сумарно до 40 тис. озброєних людей, які мають відповідний вишкіл за рахунок офіцерів РФ. Контингент безпосередньо росіян у різні періоди коливався від 3000 військових РФ до 16000, що підтверджують дані розслідування і дані розвідки. Коли були трагічні події під Іловайськом, максимальний контингент тоді військової прямої присутності на території України складав декілька тактично-батальйонних груп із загальною кількістю танків, бронетехніки, гармат і "Градів", більше 16 тис. осіб. Це пряме було вторгнення.

- Від 3000 до 16000 тих, хто має російські паспорти, і всього лише 3 військовополонених, які мають російські паспорти?

- У нас немає військовополонених, і в нас немає активних наступальних дій. Всі ці люди або з якихось причин перетинали лінію розмежування і були встановлені як такі, що брали участь у збройних сутичках, або виконували функцію розвідувально-диверсійних груп і були захоплені при виконанні цих завдань.

- Чому так мало? Якщо така велика кількість їх, чому так мало полонених?

- Ви хочете якоїсь такої примітивної відповіді.

- Я хочу зрозумілої відповіді.

- Відповідь зрозуміла – якщо стоять один навпроти одного і ходять тільки ДРГ, то не кожна ДРГ йде здаватися своєму супротивнику. Коли взяли двох спецназівців, Александрова і Єрофеєва, - вони виконували функцію ДРГ. Вони отримали 14 і 15 років відповідно і не оскаржили цей вирок. Це поодинокі випадки. Йде позиційна війна шляхом застосування тих чи інших калібрів озброєння. Мінські угоди і ОБСЄ не дають можливості, максимально стараються применшити кількість застосування важкого озброєння. Але скільки б ми не вели розмов про те, що мінський процес повинен рухатися кудись далі, ми маємо дуже сумні речі, які породила війна. Кожен день втрати, кожен день наслідки війни в посттравматичних синдромах тих, хто бере участь у цих діях. Ми бачимо це як на цивільних вулицях наших міст, так і сумна статистика вчинення самогубств.

- Яка статистика щодо самогубств, до речі?

- Я її точно зараз не скажу – не хочу помилитися за минулий рік. Але в середньому в тиждень буває 2-3 людини, які вчиняють самогубство.

Новини за темою

- Це ті, хто повернувся з АТО до мирного життя?

- Ті, хто повернувся з АТО, не наша зона компетенції. Це територіальні громади, обласні управління охорони здоров’я. Ми говоримо про тих, хто знаходиться в зоні АТО або в інших військових частинах, які відводяться на злагодження, на відновлення.

- Але ще є і ті, і там статистика теж страшна, які вже повернувшись до мирного життя...

- Її ніхто не веде, на жаль. Це повинно звучати, напевно, насамперед до в. о. обов’язки міністра МОЗ, яка переймається оплатою зберігання муміфікованого тіла нашого земляка Пирогова, але я не бачив жодного посту у ФБ про те, що у нас більше 500 тис. чоловіків пройшли війну, і вони мінімум, за всіма аналітичними даними і досвідом інших країн, до 80% мають ті чи інші ознаки посттравматичного синдрому, який полягає й у жорстокості у сім’ї, і в агресії, і в несприйнятті цивільного життя.

- З ними зараз МОЗ працює?

- Я не можу вам сказати – я військовий прокурор. В. о. обов’язки міністра охорони здоров’я має відповідати журналістам.

- Ви сказали зараз ключову фразу, що ми воюємо не з Росією. А з ким ми воюємо?

- Ви хочете від мене політичних відповідей на політичні  речі. Я би не хотів давати визначення більше того, які дала ВР і законодавець. Ми сьогодні бачили підписання президентом закону про заходи про деокупацію Донбасу – там чітко прописано, що Росія є агресором. Це радше політичний закон з політичними наслідками, тому що є деякі речі, мої переживання, внаслідок того, що Україна знову, і в цьому випадку вже після Югославії, буде полігоном випробування тих чи інших, чи миротворчих, чи дипломатичних, чи інших нових форм залагодження військового конфлікту в центрі Європи.

- Що вас непокоїть тут?

- Ніхто ніде не сказав, за яким принципом, за яким законодавством буде діяти миротворчий контингент. А він передбачається в кількості не менше, чим сторона конфлікту – тобто 30-35 тис. військових різних країн, у першу чергу не тих, хто є учасниками альянсу НАТО. За всіма міжнародними нормами і за нормами ООН, під егідою якого це передбачається зробити, військовослужбовці у такій кількості будуть відповідати не за українськими законами, а виключно за екстериторіальним принципом відповідальності законодавства своїх країн, не дивлячись на приймаючу сторону.

- Чим для нас це небезпечно?

- Монголія, Фінляндія - у кожного своє законодавство. Я наведу статистику – вона страшна. Миротворчих місій ООН у минулому. За період з 2004-го по листопад 2006-го року в миротворчих контингентах ООН було проведено 319 розслідувань випадків правопорушень кримінальних, на сексуальному ґрунті, за результатами яких зі складу місій було репатрійовано 144 військовослужбовців, 17 офіцерів поліції і цивільних осіб, які так і не були притягнуті до відповідальності урядами своїх країн. Це проблема. Ми бачили, що Донбас не однорідний, і ментальна сутність Донбасу по відношенню до іншої України має свою відмінність. Це досить тонке питання. Можна багато сказати політичних гасел, можна багато висловити патріотичних сентенцій на інтуїтивному розумінні, без глибокого знання і вивчення державотворення і врегулювання конфліктів. Але 30 тис. військових чужих країн будуть робити право на українській території, за своїми законами, і притягнути їх до відповідальності Україна не буде мати права. Такий закон міжнародний. Це величезна проблема. Мовна проблема, ментальна проблема. Які основні країни, які виділяють миротворчі місії своїх військових? - Конго, Кот-д’Івуар, Ліберія, Сьєрра-Леоне, Монголія, В’єтнам і т. д. Кореспондується Донбас? – Не кореспондується. Тому питання тільки будуть наростати. Якщо законодавець, який з голосу вносить зміни до закону, який буде регулювати мир і війну, її локалізацію або її консервування, або її вирішення, - він  не повинен це робити з голосу. Не може держава й український громадянин, і той, що потерпає на Сході від наслідків війни, і той, що несе економічний тягар на своїй спині внаслідок великого спаду економіки в тих чи інших сегментах, - він повинен жити за притомними правилами. А наш законодавець голосує з голосу поправки до руйнування правоохоронної системи, він голосує з голосу великого військового Вінника, який регулює з голосу питання, які ввійшли в закон про деокупацію... І т. д.

- Ну то скажіть – президент поганий закон підписав сьогодні?

- Президент підписав сьогодні закон, який був прийнятий народними обранцями з більшості, які делеговані народом.

- Він же міг його не підписати – в нього же є таке право.

- Якщо би були засади для внесення вето, то він би ним скористався, я думаю.

- Я вас хочу спитати про резонансну справу Агеєва. Його матір сказала, що її син є службовець російської армії за контрактом. Але воєнна прокуратура ваша на суді, яка була звинуваченням, виступила із заявою, що доказів не знайшли, що він не російський контрактник, а найманець "ЛНР".

- Ви сприймаєте це через призму журналіста. Якщо би ми керувалися засадами судів Лінча, то ми би визначили, що любий іноземний громадянин на території нашої держави зі зброєю однозначно являється винним, і тут же приводили за законами військового часу радянських часів вирок. Прокурор користується і послуговується виключно нормами закону, які повинні бути підтверджені доказами. Так-от: Агеєв получив 10 років позбавлення волі і не обміняний. Приговор вступив у законну силу. Участь у терористичній організації доведена, ці документи підуть у міжнародний суд однозначно. Це є вирок, який засудив його за участь у терористичній організації. Свідчення матері можуть бути оглянуті, але не можуть бути без її допиту долучені як речовий доказ і визнані доказом.

- Як ви не змогли знайти доказів, чому?

- Доказів чого? Що він мав визнати, що він російський військовий? Він це сказав, а потім відмовився. Ми повинні були отримати від РФ документи по міжнародно-правовій допомозі? Ми зробили такий запит. І Росія нам відповіла: не знаємо, не служив, у військах не перебуває. Є буквальні речі, де написано чорним по білому. Ми можемо на своєму глибокому переконанні засудити людину, що він є військовослужбовцем? Гіпотетично це має суттєве значення, а практично він отримав термін за незаконне поводження зі зброєю, участь у терористичній організації. Зброя, з якою він був – не стріляла. Провели балістичні експертизи. Він визнав свою вину. Ми маємо лінійку українського законодавства, яке підтвердило, що громадянин РФ з тих чи інших мотивів, який пройшов вишкіл у ЗС РФ і нібито за декілька днів до від’їзду був звільнений, не брав участь у бойових діях на території суверенної держави. А те, що говорила мама, – так само оглянуто і долучено до матеріалів. І право міжнародного суду оцінити ці докази. Український суд дав оцінку – 10 років позбавлення волі. І його, не дивлячись на всі намагання і прохання обміняти назад, у Росію – його не поміняли. Вирок українського суду, який пройшов усю юридичну процедуру – оце є основою для того, щоб міжнародна спільнота через 2-5 років дала оцінку участі, підготовці, допомозі, озброєнню з боку сусідньої держави тих людей, які з колаборантськими чи іншими мотивами приїхали воювати на територію іншої держави. Такі реалії гібридних війн.

- Останні три роки існування режиму Віктора Януковича ви працювали в його адміністрації. Ви були заступником керівника головного контрольного управління АП, і я розумію, що відповідали за правоохоронну систему. Яким ви пам’ятаєте Віктора Януковича?

- Таким, як і ви, – з телевізора.

- Ви з ним не спілкувалися?

- Відряджений співробітник СБУ як військовий до системи органів влади, на той момент це була АП, нижчого щаблю точно не входив до протоколу чи до кола спілкування. Я не три роки, а два був відряджений до АП Януковича. Я сидів не на Банковій, а на Шовковичній. Ці документи перевірялися, в тому числі моїми колегами з управління Горбатюка. Не управління спеціальних розслідувань, не будь-який інший слідчий підрозділ не розслідував, не направив обвинувальний акт і не підтримує державне обвинувачення зараз у суді відносно легітимно тоді обраного  президента Януковича, який самоусунувся і запросив війська РФ у нашу країну. На фоні 20-21 числа підкреслювати роль мого перебування, напевно, то є професійним.

- Не підкреслювати, а запитувати.

- Але я вам ще раз наголошую: є слово і є дія. Якщо цю дію, яку я зробив у частині своєї роботи, за яку я відповідаю в ГПУ, то я готовий сказати, що я, напевно, щось не те... Але крім військової прокуратури це ніхто не зробив.

- Коли ви в лютому в 14-му році пішли у відставку?

- По-моєму 18-20 січня і був відряджений назад у СБУ. З того моменту я в СБУ не прибув, а перебував фактично на нелегальному становищі, оскільки мій рідний брат був одним з комендантів консерваторії, а Марія Матіос була в групі тих депутатів, які стояли на барикаді біля АП.

- Ви ж були на цій посаді в АП Януковича – ви це все спостерігали. Це вже активно йшов Майдан. Що у вас тоді це… які думки це викликало?Вам не хотілося написати заяву на звільнення, просто як протест?

- Ви плутаєте норми, які є такими, що військовослужбовець, який підписав контракт, а я на той момент і до сих пір являюся військовослужбовцем, не може написати на звільнення. Там є чітко передбачені дві речі – смерть або досягнення граничного віку.

- А що ви спостерігали тоді? Які накази, хто був вашим безпосереднім шефом, вам намагалися тоді давати?

- Ви плутаєте праведне з грішним. Накази можуть віддавати прямі командири. В АП у мене прямого командиру не було. Був керівник відповідної служби – радник президента Балюк. Вересень-листопад я перебував керівником робочої групи по перевірці ДФС, на вулиці Львівській. І на той момент було складено акт про перевірку ДФС, де були зафіксовані податкові майданчики, незаконне відшкодування ПДВ. Цей акт після Революції гідності був витребуваний у судовому порядку, долучений до матеріалів кримінального провадження. І за цим актом, де є мій підпис, екс-міністр доходів і зборів Клименко відправлений до заочного засудження за незаконне відшкодування на той момент ПДВ у розмірі 3,5 млрд гривень. Щоденно ми перебували, група працівників, на площі Львівській, у приміщеннях і департаментах Міністерства доходів і зборів. І коли проект цього акта ми опрацювали на комп’ютерах АП, то постало питання мого негайного відрядження до СБУ, де за вказівкою уже екс-втікача Якименка мені повідомили мої колеги, що при прибутті в СБУ я буду негайно затриманий внутрішньою безпекою з формулюванням "державна зрада". Оскільки на момент подій на Майдані єдиним вихідцем із Західної України в АП був Матіос. Там чужих, у їхньому розумінні, не було.

- І що ви тоді зробили, коли вам сказали про це?

- Я не прибув на місце служби і фактично перебував на півлегальному становищі. Це не було тоді проблематично, тому що всі сили і засоби органів примусу були зосереджені на протистоянні, на руйнуванні і на знищенні Майдану.

- Саме коли ви працювали в АП, вже почався Майдан. Ви мали якийсь стосунок до подій на Майдані? Ви якусь інформацію дізнавалися?

- Я як будь-який громадянин України бачив все, що відбувається. В першу чергу це почав демонструвати телеканал "112 Україна".

- Я маю на увазі те, що ви мали внутрішню інформацію.

- Внутрішня – це яка? У ДПС, де в кожні двері навіть перевіряючі з АП не мали права зайти без співробітника податкової служби, який відкривав двері відбитком свого пальця. Ми бачили, що приїжджають автомобілі, які вивозять чи завозять валізи – ну, точно вони були не з документацією. Але наказів чи будь-якого обдумування, як хтось написав, що я відповідав за правоохоронні органи – це нісенітниця.

- Я так розумію, що ви пройшли перевірку по люстрації?

- Якщо би люстрація ввелася сьогодні в дію, то, напевно, два роки вже після люстрації я б не перебував. Посада заступника керівника, як і інші багато посад, у тому числі політичних, як міністрів, під люстрацію не підпадали. Якщо би підпадала – я би точно виконав норму закону. Перевірок я пройшов більше, ніж будь хто, у тому числі єдиний з усіх керівників правоохоронних органів мого ґатунку пройшов декілька разів поліграф, де задають всі питання. Я свідомо йшов і номінувався як на одного з керівників НАБУ - не виграв цей конкурс. На ДБР – так само проголосувала комісія, але я пройшов поліграф за вимогами закону і відповів на всі запитання.

- А які питання були най-найкаверзнішими?

- Це все ж є у відкритому доступі. Під час проведення ДБР саме на поліграфі було встановлено, що з 19 чоловік, які номінувалися на керівництво ДБР, 2 особи мали на той момент карту іноземних країн – Румунії і Польщі. Той, хто подається на керівника органу, який має право розслідувати відносно президента, НАБУ і всіх правоохоронців, має карту поляка з правом постійного проживання в іншій країні – це нонсенс.

- Особливо зараз, при таких "гарних" стосунках.

- На той момент стосунки були такі, які є, але суміжність екзальтованих підходів різних політичних сил у різних країнах, зокрема в Польщі, не сприяє розумінню того, що Україна є не островом, біля якого є спокій і безпека, а Україна є сам на сам зі своєю бідою. Це не добре, коли сусіди чубляться. Тому не праві польські політики. Багато з моїх земляків з Чернівців – це євреї, вони виїхали, і вони дуже ображені й емоційно не сприймають сентенцію, закладену в закон, який прийнятий у Польщі. Слава богу, що президент Польщі подав до Конституційного суду всі норми, які викликали такий супротив. Але висловлювання політиків не роблять між людьми спокою. Вони приводять до трагедії, до страху, до відчуття невпевненості. А коли людина живе без впевненості у майбутньому дні – вона живе сьогоднішнім днем.

- Або від’їжджає з країни. Найкращі ідуть.

- Це загальна сентенція. Це нормально в 21 сторіччі, коли є міграційні процеси.

- Але зараз у нас великі міграційні процеси.

- Трудова міграція в 21-му сторіччі – це нормально.

- Майже рік тому ми спостерігали за яскравим вертоліт-шоу, яке проводив Арсен Аваков спільно з вашим відомством, коли затримували і довозили до столиці податківців. Скажіть, який результат зараз? Скільки за ґратами і скільки держбюджет отримав від того?

- Українець і любий правоохоронець насамперед повинен виконувати закон. Закон передбачає ті чи інші процесуальні дії відносно затриманих і людей, які підозрюються. Нами розслідується за дорученням генерального прокурора кримінальне провадження по Клименку і по податковим майданчикам. Це був травень 2017-го року, і за 8 місяців нами оголошено підозри 46 першим керівникам – починаючи від Клименка до обласних. 23 з них знаходяться в Києві, 3 – під вартою як такі, що не внесли заставу. Середній розмір застави цих 23 осіб складався від 10 млн до 150. Військова прокуратура планує закінчити розслідування і надати матеріали для ознайомлення захисту у березні -квітні. Цим людям обраховані збитки. Ми встановили майно їх, арештували і передали до Національного агентства по управлінню активами. Вони всі підозрюються в участі у злочинній організації Януковича-Клименка, в зв’язку з чим мають процесуальні обмеження і відповідні санкції. Арештовано і передано 154 об’єкти нерухомого майна, високоліквідного, у центральній частині Києва й інших містах України. 20 транспортних засобів, 1000 залізничних вагонів, які приносили зиск до травня 2017-го року холдингу Unison, який афілійований напряму і належав батькові підозрюваного екс-міністра Клименка, корпоративні права юридичних осіб, 5 млн дол. І майже 5 тис. кв. метрів офісних приміщень у торговому центрі "Гуллівер". Тільки 1000 залізничних вагонів, які передані, принесли вже в державний бюджет, не за рахунок комерційного використання, а за рахунок експлуатації для державних програм перевезення вантажів "Укрзалізницею", 108 млн гривень. Все зроблено по закону. Це не 37-ий рік, коли можна було прийняти за три дні рішення "трійки": винен, розстріляти. Ми все робимо по закону. Будуть оскарження в Європейський суд – ми і там вистоїмо.

- Анатолій Гриценко сказав: "Незабаром 2 роки, як Матіос міцно гальмує подання до суду моїх свідчень проти Порошенка і компанії. Так, дивись, і до генерала армії дослужиться". Про які показання він каже, і чому ви не передаєте їх до суду два роки?

- Я не коментую слова політиків якогось дальнього ешелону десятирічної давності. Я не знаю, що має на увазі пан Гриценко. Він допитаний, матеріали дійсно є у свідченнях про ведення агресивної війни, у тому числі що стосується розвалу боєздатності української армії за період каденції всіх міністрів оборони. І політичні висновки, і політологічні сентенції, які викладені в допиті – він мав на них право як свідок. Але там ще багато відповідей на інші, дуже прямі запитання: про військові містечка, про ліквідацію тих чи інших підрозділів і родів військ і так звану реформу збройних сил, яка призвела до безпідставного зняття з чергування "Буків", які поїхали до Грузії. Але не є одномоментне розслідування – проводиться величезна кількість експертиз, більше 240, по встановленню причин і винних у тому, хто розвалив українську армію, коли на початку війни у нас було майже 5 тис. людей, які не могли сісти у танк, бо не було акумулятора. Це все наслідки реформування, в тому числі і пана політика.

- Чи почав вже давати показання Шепелев, і якщо так, то що вже відомо?

- Шепелев обвинувачується в чотирьох судах міста Києва за фактами причетності й організації двох замовних убивств і двох замахів на убивство. Зараз він знайомиться з цими матеріалами. Військова прокуратура зобов’язана надати йому матеріали, в яких він обвинувачується, звернутися до суду, що ми зробили, для обрання йому запобіжних заходів. І тепер всі чотири суди повинні обрати йому запобіжний захід, який не передбачає внесення застави.

- Але хто його тримав і хто його катував?

- Ми обов’язково встановимо, хто тримав, чому тримав і з якою метою. Я не вірю в череду випадковостей. А прикриватися відносно не заплямованим нічим іменем військової прокуратури, якийсь спецпідрозділ, який затримував Шепелева, - це вершина цинізму. Ми обов’язково цих циніків дістанемо і допитаємо. Підміняти хворобу хворої голови, нечесної, яка робить право безправними методами, ми не дозволимо. У нас є вже розуміння, хто це зробив.

- З тих пір, як ви стали воєнним прокурором, де ви відпочивали?

- Я не став. Я був призначений заступником генерального прокурора – військовим прокурором 24 серпня 2014 року. За тиждень до того, бачачи, що відбувається і що в нас немає абсолютно дієздатної армії, і тим більше, що відбувається на Сході, вночі писали законопроект, узгодили з комітетом ВР, він був проголосований у ВР, і президент за 7 днів його підписав. Тоді почали створювати військову прокуратуру – туди не ніхто не хотів йти. Мене не призначили, мене призвали – я військовий.

- Скільки разів ви були в відпустці? І якщо були, то де, на яких курортах ви відпочивали?

- Відпустки повноцінної я ніколи не мав. Єгипет, Україна, Угорщина.

- Минуло чотири роки з тих пір, як у центрі європейської столиці під сотні телекамер розстрілювали Небесну сотню. Але винних ми досі не знаємо, і вони не покарані. Коли це буде зроблено?

- Я не можу дати відповіді і бути відповідальним за те, що не зробила система. У нас систему реформують не з підвалин, а з даху. Жодний слідчий неспроможний розслідувати справу, якщо в нього немає оперативного супроводу. В силу різних об’єктивних і суб’єктивних причин система, яка вміла це робити, була розвалена. Суцільна недовіра, люстрація, переатестація, вимивання тих, хто мав розуміння.

- Тобто, закон про люстрацію був у мінус, а не в плюс?

- У тій формі, в якій він був прийнятий, без розуміння, що на голому ентузіазмі побудувати правову державу надзвичайно складно. Суспільство невдоволено – ми сьогодні бачимо і чуємо невдоволення тих, хто поніс страшний тягар загиблих на Майдані і, як наслідок, загиблих на війні, що нема винних і покараних. Біль втрати вимагає негайного і невідворотного покарання. Але я сумніваюсь, що з огляду на складність українського процесуального законодавства, це буде скоро.  Я зробив те, що я мав зробити, – я відправив справу разом зі своїми підлеглими до суду. І я думаю, що вирок українського суду поставить крапку. Невідворотність покарання повинна бути дотримана точно по нормі закону, тому що не можна робити право неправовими методами.

Новини за темою

- Я вам дякую.

- Я дякую вам. Я сподіваюся, що ми будемо чекати на подальші успіхи Головної військової прокуратури, які я не хочу зараз анонсувати, але це буде фурор.

- Будемо сподіватися.

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Loading...

Віджет партнерів

d="M296.296,512H200.36V256h-64v-88.225l64-0.029l-0.104-51.976C200.256,43.794,219.773,0,304.556,0h70.588v88.242h-44.115 c-33.016,0-34.604,12.328-34.604,35.342l-0.131,44.162h79.346l-9.354,88.225L296.36,256L296.296,512z"/>