banner banner banner

Може, Порошенко зробить щось, і я скажу – він красунчик капітальний, і мені не буде сенсу йти в політику

Його батько з далекої Руанди, а мати українка. Він мріє про олімпійське золото і не боїться відкрито критикувати чинну владу. Жан Беленюк, срібний призер Ігор у Ріо-де-Жанейро з греко-римської боротьби, чемпіон світу, дворазовий чемпіон Європи, герой третього випуску авторського проекту Максима Шиліна "Спорт.Інтерв'ю.112". Зустріч з титулованим борцем відбулася на олімпійській базі в Кончі-Заспі, де він готувався до нового сезону

Може, Порошенко зробить щось, і я скажу – він красунчик капітальний, і мені не буде сенсу йти в політику
112.ua

Максим Шилін

Журналіст, 112 Україна

Його батько з далекої Руанди, а мати українка. Він мріє про олімпійське золото і не боїться відкрито критикувати чинну владу. Жан Беленюк, срібний призер Ігор у Ріо-де-Жанейро з греко-римської боротьби, чемпіон світу, дворазовий чемпіон Європи, герой третього випуску авторського проекту Максима Шиліна "Спорт.Інтерв'ю.112". Зустріч з титулованим борцем відбулася на олімпійській базі в Кончі-Заспі, де він готувався до нового сезону

Попередні випуски:

Андрій Шевченко: Пообіцяв вивести Україну на наступний Чемпіонат Європи, тому що немає іншого виходу

Олександр Долгополов: Бувало, ганяв і 345 км/год на своєму Nissan GT-R

- Жане, ви вже тиждень знаходитесь на базі в Кончі-Заспі. Напевно, нудно вже?

Чому? Ми тут постійно веселимося. Тим паче випав сніг, є чим зайнятися. Ось сьогодні ледве дійшов до свого номера, тому що хлопці мене підловили під їдальнею, почали обстрілювати сніжками. Ми тут не нудьгуємо.

- Точно, не нудьгуєте! Бачив, ще недавно в Instagram викладали відео з дівчатами і танцями на столах.

Це був корпоратив у дівчат наших, з вільної боротьби. Ми просто заглянули туди, дивилися, як вони там розважаються. У нас тут своя атмосфера, і в проміжках між тренуваннями ми знаходимо собі різні захоплення.

- Я так розумію, підпільний бізнес на базі з другом-борцем Дмитром Арабаджи – одне з таких захоплень. Ви шиєте гаманці, сумки. Кому продаєте і як ділите заробіток?

Зараз ми виставили гаманець, який разом пошили, на аукціон. Продали його за 6 тисяч гривень. Ми плануємо ці гроші пустити на подарунок якомусь талановитому борцю. Якщо ця сума дозволить купити кілька пар борцовок, то так і зробимо, презентуємо їм. Таким чином, підтримаємо підростаюче покоління, тому що є хлопці, які займаються на периферії, в селах, і вони мріють про борцовки, як я, по суті, мріяв у їхньому віці. Мені було б дуже приємно, якби хтось мені презентував їх.

- А цей збір до чого призначено?

Це базовий збір. Я його називаю підготовкою до Нового року. Ми хочемо просто в хорошій формі увійти в новий рік, щоб 31-го числа і 1-го січня ми себе добре відчували, були у формі, в тонусі, я так його називаю.

- На одному з минулих зборів ви говорили, що з побутовими умовами і харчуванням проблем немає, а ось на медикаменти виділяли аж 39 гривень на людину. В результаті не вистачало навіть пластирів. Як цього року були справи з фінансуванням?

Начебто, все нормально, а що стосується медикаментів, то у нас завжди були проблеми з цим, тому що вони у нас за залишковим принципом фінансуються. Для боротьби багато не потрібно: килим є, теплий зал, харчування, де переночувати. Все це у нас є.

- У грудні ви виграли Кубок України. Змагання відбувалися у Запоріжжі. Ваша цитата "Ганебно проводити змагання високого рівня в такому залі". Що не так?

Так, це однозначно. Я був дуже сильно розчарований. Міг відмовитися від виступів, але була потреба взяти реванш в Олександра Шишмана, який у мене виграв минулого року. Так, швидше за все, я б навіть відмовився виступати в такому залі, бо вважаю, що це неповага насамперед до виду спорту і неповага до борців, які там виступають.

Ну і звичайно як без переможного кидка:)

Публікація від ⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀ (@zhanbeleniuk)


Зал був дуже холодний, дуже старий. Там навіть не було можливості для глядачів просто присісти, не кажучи вже про те, щоб зробити це з комфортом. Всі, хто був, вони стояли, мерзли, борці виступали, могли дістати травми. Вони і були, в будь-якому випадку травмування - це провина і власне борця, тому що незалежно від умов ти повинен добре розігріватися, щоб не дістати травму. Але це такий фактор, який впливає. Тому вважаю, що в таких закладах проводити подібні змагання - це обурливо.

- Так це окремий випадок чи система?

Раніше в Запоріжжі був інший зал, але, як мені відомо, його продали в приватні руки, і відтоді ось уже рік у нас немає можливості проводити там змагання.

- А як справи з тренувальними базами?

Є ось ця база, почалося якесь будівництво, не знаю, що тут буде, чи якийсь новий зал, але все одно все навколо Кончі-Заспи в'ється. Потрібно модернізувати ще базу в Карпатах. Раніше була база в Криму біля моря, зараз ми в Крим не маємо можливості їздити. Може, десь в Одеській області побудують, щоб біля моря ми мали можливість відновитися після змагань або набратися енергетики якоїсь позитивної і далі йти в бій, добуваючи для країни медалі різного ґатунку.

- Хороший тенісист або футболіст може заробити за рік якщо не мільйон доларів, то мільйон гривень точно. Які призові у борців?

Все індивідуально насправді, тому мені складно відповісти на це питання вичерпно. Зараз нашим тренерам збірної суттєво підняли зарплату. Вони отримують у районі 50-ти тисяч гривень. Старший тренер - у районі 30-ти тисяч гривень. Це вже добре, тому що буквально рік тому їхня зарплата була в районі 7-8 тисяч гривень. Залишилося тільки підняти спортсменам. Вони отримують, повна ставка, десь у районі 12 тисяч гривень. Я отримую півставки, тому це десь близько 6 тисяч.

Є різні змагання. Я не скаржуся, бо титулований борець й у мене вистачає комерційних стартів, але деякі спортсмени, які, на жаль, не добилися високих результатів поки що, можливо, вони просто молоді, їм важкувато, їм доводиться виживати на ось ці гроші. Це сумно.

Раніше у нас найбільш комерційний турнір був у Баку. Там давали близько 10 тисяч доларів за перше місце, але зараз його, начебто, зняли з міжнародного календаря, і тепер я навіть не знаю, які там турніри грошові залишилися. Як я вже сказав, що виступаю в приватних лігах, плюс окрім спортивної діяльності у мене є й інші види заробітку.

- Виходить, що навіть 100 тисяч доларів призових на рік – сума захмарна?

Призових немає, це велика сума. У нас у році два-три турніри, де ти можеш добре заробити. У Баку ось прибрали. Припустимо, ось я недавно виграв турнір у Казахстані. Там мені дали три тисячі доларів за перше місце. Я взагалі в принципі борюся разів п'ять на рік, п'ять стартів я роблю, якщо не рахувати комерційні. До речі, призових може і не бути взагалі.

- Що значить комерційні старти, це поза офіційним календарем?

Вони вносяться в календар, але там, дивіться, припустимо, я не їду з командою, а їжджу сам виступати за якийсь клуб. Я домовляюся попередньо про вартість моїх виступів. Можна і на десять тисяч доларів домовитися.

- Не так давно ви тренували місцевих борців у Китаї. Там навіть запропонували вам громадянство. Чому відмовилися? Адже могли назавжди забути про фінансові труднощі і тренуватися в хороших умовах...

Треба побувати в Китаї, щоб зрозуміти моє рішення. Суто інший менталітет, все інше. Я звик до України. Мені, чесно кажучи, так особливо ніде і не подобається. Я був в Африці цьогоріч на батьківщині свого батька. Після Олімпійських ігор з'явилися родичі і до себе запросили. Мені теж не сподобалося. Через два тижні дуже сильно хотів додому. Там рідня моя залишилася: дядьки, тітки, бабуся. Я викладав пости, вишиванки привіз їм.

Коротше своїх прикинув;)

Публікація від ⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀ (@zhanbeleniuk)


- Поїдете ще?

Такого особливого бажання поїхати немає. Я там все подивився. Одна Руанда за територією менша Київської області. Зрозумів, що руандійського у мене дуже мало. Тільки колір шкіри.


- До речі, чи страждали ви від расизму в Україні?

Я вам скажу так: є окремі угруповання, які займаються такими речами в нашій країні, а загалом Україна надзвичайно толерантна країна, я вважаю.

- Повернемося до теми громадянства.

Взагалі мені не раз пропонували громадянство, і зараз є пропозиції, але наразі мене влаштовує, як я облаштував своє життя. Я зараз не особливо залежу від фінансування міністерського, тому можу займатися в своє задоволення, щоб отримати той результат, до якого прагну.

Хоча часто спортсмени в нашій країні якраз і змінюють громадянство через недостатнє фінансування, але я сподіваюся, якщо вже є поштовх, що підняли зарплату тренерам, я думаю, що не за горами підняття і спортсменам – це було б логічно. Можна передати нашому профільному міністру Ігорю Жданову, що всі спортсмени чекають цього.

- Жане, у листопаді цього року ви сказали, що вас дратує президент України Петро Порошенко. Чим саме він вас дратує?

Та це було сказано до слова. Просто там такий момент був в інтерв'ю, і попросили навести приклад людей, які мене дратують, от я і сказав. Тому що обіцянки не виконано, крім безвізу. Було сказано, що будуть якісь зміни на краще – "жити по-новому" гасло було головне. Ну, я не бачу, щоб ми по-новому жили.

- По-старому?

Ну так, все без особливих змін. Навіть гірше, ніж по-старому, як на мене.

- Не боїтеся після таких слів потрапити в немилість?

Чесно кажучи, навіть про це не замислювався. У нас демократичне суспільство. Принаймні про це говорять.

- Як ви оцінюєте політичну ситуацію в країні, яка склалася зараз: війна Генпрокуратури з антикорупційними органами, історія з Саакашвілі, активна розкрутка Вакарчука як потенційного президента?

Нічого хорошого не думаю. Мені це нагадує цирк.

- А самі бачите себе в політиці після завершення кар'єри спортсмена?

У мене думки на даний момент все-таки реалізуватися повністю як спортсмен, а далі я буду дивитися. Може, багато чого зміниться в нашій країні. Можливо, Петро Порошенко зробить щось таке, що я скажу, що він красень капітальний, і мені не буде сенсу йти в політику, бо ми і так будемо всі в шоколаді і в прямому, і переносному сенсі слова.

112.ua

- Ви сказали, що не реалізували себе повністю як спортсмен. Які ще цілі?

Олімпійська золота медаль – моя мрія. Тоді я можу сказати годі, я все зробив, я можу йти на спокій.

- У 2020 вам буде 29 років. Для борця це вік близький до пенсії?

Ні, це середній вік. Ще можна і на наступну Олімпіаду поїхати. У нас, припустимо, є хлопці в збірній, їм 33-34 роки, вони ще будують якісь плани.

- На наступний рік які головні старти запланували?

Хочу поїхати на чемпіонати Європи та світу. Зараз роблю все для того, щоб потрапити на Чемпіонат Європи. Він буде проходити в Дагестані. У мене є невеликі побоювання, щоб нас пустили туди, бо я і більшість членів нашої збірної, ми є військовослужбовцями. І будуть якісь питання в зв'язку з цим, щоб нас допустили на змагання в Дагестані. Якщо чесно, то я не зовсім розумію, навіщо робити Чемпіонат Європи у таких місцях. Однак міжнародна асоціація вирішила, що там.

Конфлікти, і власне регіон не зовсім спокійний. Там якісь теракти можуть виникати. Навіщо проводити там подібні змагання, чесно кажучи, не дуже розумію, але тим не менш.

- Що залишилось зробити для кваліфікації на ЧЄ?

Зараз я виграв Кубок України. Це такий солідний крок у цьому напрямку, плюс ще потрібно вдало виступити на двох турнірах: київський і, швидше за все, поїду в Іран. Там буде Кубок Тахті – такий традиційний турнір. Якщо я добре себе там проявлю, то думаю, не буде жодних питань, щоб я представляв Україну на Чемпіонаті Європи.

- Крім спорту потрібно і жити встигати. В одному з недавніх інтерв'ю ви розповіли, що любите займатися сексом в машині. Чому так подобається саме це місце?

Я б не сказав, що люблю займатися сексом у машині. Я б сказав, що буває секс у машині. Я часто перебільшую те, що кажу. Не все треба сприймати за чисту монету. Іноді можу сказати просто для того, щоб це смішно звучало.

- А машина велика?

Ну, кросовер.

Тобто, місця вистачає?

Ну, не завжди (сміється).

- Минулого року вам нарешті виділили однокімнатну квартиру в Києві. До цього ви довгий час жили з мамою. Вже влаштувалися?

:))))

Публікація від ⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀ (@zhanbeleniuk)


Справа в тому, що квартиру ще не здано в експлуатацію. Ми поки що чекаємо. Передаємо привіт ще Віталію Кличку, і дуже сподіваємося, що незабаром нашу квартиру буде здано, тому що всі вже переживають. Ганна Різатдінова (худ. гімнастка, бронзовий призер Ігор-2016, - ред.) нещодавно стала мамою і теж мені писала (сміється). Питала про те, коли вже буде наша квартира здана, бо я не знаю, може, їй ніде жити (батько дитини Різатдінової – нардеп-утікач Олександр Онищенко, - ред.).


Минуло вже майже два роки з того моменту, як нам її презентували, і досі ми не можемо до неї в'їхати. Живу зараз з мамою, як і раніше.

- Коли було заплановано здачу?

Просто було перенесення здачі. Взагалі, коли Кличко нам її презентував, він сказав, що її буде здано через три місяці після того, як він вручав нам сертифікат. Це був третій квартал 2016-го року, а потім на сайті цього забудовника перенесли здачу і написали четвертий квартал 2017-го року, тобто зараз, за ідеєю, повинна бути здача. Але як завжди, ми знаємо, це муніципальний забудовник, там можуть бути різні відстрочки і затримки, тому ми сподіваємося, що десь до весни ми зможемо якимось чином заїхати в наші апартаменти.

- А роботи хоч тривають?

Роботи ведуться, просто чомусь там якась проблема з отриманням сертифікату. Я заходжу на форум, де люди обговорюють всі ці проблеми та нюанси. До речі, мені часто телефонували. Дізналися, що я, Олег Верняєв, нам теж там дали квартири, і потенційні сусіди нам телефонують. Принаймні мені пару раз дзвонили і просили якимось чином вплинути на ситуацію, тому що нам-то квартиру презентували, а люди заплатили гроші. І ось це практично два роки їм доводиться жити в арендованих квартирах і платити за них гроші, замість того, щоб в заплановані терміни вони змогли в'їхати і зробити за ці гроші ремонт. Спробували через нас, але ми сказали, що жодних важелів впливу не маємо.

- Можливо, кілька борцівських прийомів допоможуть прискорити процес?

Борцівські атракціони.. :)

Публікація від ⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀ (@zhanbeleniuk)


Ну я не знаю, справа в тому, що немає доступу до тіла (сміється). Ми тут тренуємося, ми не їздимо і не намагаємося шукати зустрічей якихось. Ми знаємо, що ці люди дали обіцянку, і вони її дотримають. Доводиться трохи почекати.

- А взагалі виникала необхідність застосовувати борцівські прийоми поза тренуваннями і змаганнями?

Різні бійки були, але останнім часом немає. Я не конфліктна людина. Якщо дійсно буде якась небезпека для мого життя, тоді буду себе захищати, а так я не бачу сенсу з кимось битися.

- Який Жан Беленюк у побуті: що може приготувати, як часто прибирає вдома, пере?

Ніякий, коротше! Нічого не готую. Слабенький у цьому плані. Прання – в машинку завантажив і все. Прибирання – пропилососити можу, але готування - не зовсім моє. Я дуже мало вмію готувати страв. Там гречку зварити, сосиски, посмажити курку. Нічого вишуканого. Якщо я живу сам, то у мене дуже примітивна їжа. Жодних там салатів крутих, нічого немає.

- Виходить, коли почнете жити в своїй квартирі, є сенс облаштовувати побут з дівчиною, щоб було кулінарне розмаїття.

Так, або ж самому вчитися. Зараз це не так важко. Є Інтернет, зайшов, подивився, там навіть для безнадійних людей не залишається шансів не приготувати собі їсти, тому що там за пунктами все розкладено. Зараз це закинув, через дві хвилини ось це. Навіть такий клієнт, як я, зможе собі щось приготувати.

- Тобто про сімейне життя поки не замислюєтеся?

Не те що не замислююся, я чекаю другу половину.

- Вірите в кохання?

Ну, хотілося б, ще не всі надії втрачено.

- Закінчується 2017-й рік. Підсумуйте. Назвіть три позитивні моменти і три головні розчарування?

Цього року мене визнали кращим спортсменом минулого року – це мене порадувало. Я познайомився зі своєю ріднею африканською, тобто теж такий момент, думаю, він запам'ятається мені на все життя. Побував на могилі батька.

З поганого, навіть не можу згадати, бо не акцентую увагу на поганих ситуаціях. Як правило, живу такими позитивними емоціями. Звичайно, хотілося б, щоб наша країна визначилася і працювала на розвиток економіки та підвищення соціальних там якихось стандартів наших громадян: освіта, медицина. І люди меншими темпами їхали з нашої країни. Погана тенденція, що молодь, яка працездатна, розумна, вона, на жаль, зараз покидає країну, виїжджає в більш розвинені країни Західної Європи. Це пригнічує. Якщо молодь їде, то значить, нічого хорошого нас не чекає.

112.ua

Хоча я, звичайно, не вірю, що наші політики можуть займатися якимись позитивними речами, бо вже стільки розчарувань було. Спочатку вірилося дійсно, напевно, наївність якась була, то зараз ця віра більше схожа на самообман ніж на віру, але особисто ми спортсмени робимо все, щоб нашу країну знали за допомогою спорту.

Ось фехтувальниця Оля Харлан, яка їздить скрізь, зараз виграє всі чемпіонати, всі етапи Кубка світу. Тільки за ними, за видатними спортсменами нашої країни про Україну взагалі хтось знає, тому що у нас інших перемог і досягнень немає, на жаль. Я приїхав в Африку, всі кажуть "О, Юкрейн? Шевченко, Кличко!" Тобто два спортсмени наші видатні, які прославили країну в ось такій от Руанді, яку на карті не видно, і то вони знають, так про що ми можемо говорити? Ми не можемо сказати, що у нас найвища економіка або найвищий вплив політичний, як у США, припустимо, які всі знають. Вони диктують тон всій світовій політиці.

- Які плани на Новий рік, як будете святкувати?

Я загалом люблю це свято, але не особливо його урочисто святкую. О першій, максимум о другій годині ночі я вже сплю. Мені вистачає цікавих моментів у моєму житті, крім Нового року. Є люди, які чекають на це свято протягом цілого року, готуються до нього, бо іншої, не те, що радості немає, просто вкрай мало таких моментів, у яких вони могли б відірватися, відтягнутися, то у мене їх вистачає. Таких днів, коли я дійсно відчуваю якусь радість там, задоволення, тому я до Нового року ставлюся як до хорошого сімейного свята і не більше. Я не ставлю собі за мету десь безпробудно три доби гуляти, пити, танцювати.

- Отже, з мамою плануєте зустрічати?

Не зовсім. У мене була пропозиція до Польщі поїхати з друзями, але не знаю, у мене просто 5-го січня змагання в німецькій лізі, і потрібно буде підтримувати форму для того, щоб на початку року вже виступати.

- Ви для наших телеглядачів і читачів станете своєрідним новорічним подарунком. Побажайте їм щось небанальне.

Можу тільки побажати банальні речі, на жаль (сміється). Головне, щоб цей рік Собаки приніс нам дійсно справжніх друзів, таких же вірних, як собаки, тому що у мене є собака і це дійсно радість велика. Він тебе чекає постійно, йому без різниці, не було тебе тиждень або 5 хвилин. Він зустрічає, і таке відчуття, що тебе не було дуже давно. І це така непідкупна радість. У собак немає подвійного дна у деяких людей. Якщо вони відчувають якусь емоцію, значить - це реально їхня емоція.

112.ua

І міцного здоров'я всім українцям. Дай Бог нам мирного неба над нашими головами, і будемо сподіватися, що наступний рік стане кращим ніж цей, і таким чином ми будемо виходити на більш високий рівень.

- Прозвучало як привітання політика!

У політиків робота така, так говорити. Я не політик, я ж не дерибаню бюджет, не займаюся такими речами, якщо я кажу, значить це від щирого серця і від реальної надії, що дійсно може щось помінятися. Адже, у мене у самого була купа можливостей виїхати з цієї країни і зараз є, але не хочеться, бо "там добре, де нас немає". Я просто бачу те ставлення людей до себе і розумію, як їм зараз складно, що немає нічого позитивного. Тільки спортсмени несуть якусь радість, і при цьому, якщо вони ще будуть спостерігати зраду з нашого боку, то це буде удар ножем у спину.

Бесіду вів Максим Шилін

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Loading...

Віджет партнерів

d="M296.296,512H200.36V256h-64v-88.225l64-0.029l-0.104-51.976C200.256,43.794,219.773,0,304.556,0h70.588v88.242h-44.115 c-33.016,0-34.604,12.328-34.604,35.342l-0.131,44.162h79.346l-9.354,88.225L296.36,256L296.296,512z"/>