Мінські угоди не виконувалися, не виконуються, і повірте мені, не будуть виконуватися

Мінські угоди не виконувалися, не виконуються, і повірте мені, не будуть виконуватися
112.ua

Леонід Кравчук

Президент України 1991-1994 рр.

- Ми раді представити першого президента України – Леонід Макарович Кравчук, раді вас бачити. Є що обговорити. Ми обіцяли вас спитати, перед виборами ще, наскільки ви здивуєтеся, розчаруєтеся чи, навпаки, будете з обнадійливим настроєм? Який він сьогодні у вас, після результатів всіх виборів: президентських і парламентських?

Кравчук: Він у мене оптимістичний, тому що вже гірше, ніж було, не може бути. Тому я ставлюся з оптимізмом і сподіванням на те, що справді нова команда зрозуміє свою найвищу відповідальність перед народом і діятиме в інтересах народу. Я в це вірю.

- Те, що ми бачимо сьогодні: нова команда перемогла на парламентських виборах, отримала фактично монобільшість у ВР.

- Такого ще не було в нас.

- Не було, однак вони обговорюють ще й можливість дострокових місцевих виборів. Ви ж напевно звернули увагу, яка боротьба за Київ розгорнулася сьогодні. Збираються звільнити з посади очільника КМДА Віталія Кличка – він залишиться лише мером. Чому за Київ настільки жорстка боротьба розгортається? Чим столиця є важливою?

- Це вже давно відомо, що хто перемагає або має авторитет у столиці, той має авторитет у державі. Столиця і держава – це спільнота, яка допомагає управляти країною загалом. Щодо дострокових місцевих виборів, то я не бачу в цьому проблеми. Хоча довкола цього багато списів ламатимуть, говоритимуть, що немає закону, але коли влада оновлюється (президент інший, парламент інший), вертикаль має бути повністю замінено. Тільки в такому разі можна буде управляти державою по-новому. І розпочати жити по-новому. Що стосується голови КМДА, мера Віталія Кличка, тут є багато суперечностей. Кияни обрали мера. А хочуть доручити вести справи Києва іншій людині, яка, можливо, стане такою, яка управлятиме Києвом насправді, тому що в цієї людини буде повнота влади і всі фінансові ресурси.

- Тобто мер Віталій Кличко може залишитися весільним генералом?

- Щоб порівняти з ВР: є голова ВР і є Кабмін – прем’єр-міністр. Так от, голова адміністрації буде прем’єр-міністром, а мер буде головою ВР.

- І Богдан це під час брифінгу конкретно сказав: мер має бути спікером громади.

- Але є одна річ. Якщо ВР має спікера, то він обирається ВР – депутати обрали собі спікера. А в Києві мера обрали кияни. Тут немає прямої аналогії, і треба рахуватися з цим. На жаль, у нас немає закону. Я вже 28 років спостерігаю. Декілька разів вже була в Києві ця процедура поєднання і роз’єднання влад. Все залежало від позиції президента. Президент хоче управляти Києвом, столицею. І тому для нього дуже важливо, щоб та людина, яка відіграє головну роль у столиці, була йому підпорядкована. Будуть використовувати закон доти, поки не буде змінено закон. Тому я не характеризуватиму Віталія Кличка, а скажу одне: не можна говорити про все негативне. За час мерства ним було зроблено чимало в Києві. Але закон треба змінити, щоб не було суперечностей між Конституцією, законом і громадою міста Києва. Все ж таки головну роль має відігравати скрізь та в усьому народ.

- Голова Офісу президента пан Богдан, говорячи про логіку дочасних місцевих виборів, сказав, що цю вертикаль треба перезавантажувати, але потрібно підґрунтя законодавче під це. Це перше. А друге, на його думку, треба вже завершити реформу децентралізації, сформувати ОТГ вже остаточно. З цією логікою ви погоджуєтеся?

- Моя думка полягає в тому, що коли прийшла нова влада і заявила, що вона бере на себе всю повноту відповідальності, і це реальний факт… Я знаю, що є думка, що весь Кабмін буде сформовано за рахунок "Слуги народу". І це нормально, тому що в Кабміні не може бути дискусій – там мають бути залізна дисципліна і порядок. І тому якщо раніше були оці квоти, то Гройсман не міг звільнити міністра, тому що його було призначено не прем’єр-міністром і не ВР, а квотою якоїсь політичної партії. Такого не може бути в управлінні державою. Тому я підтримую молоду команду молодої державної справи, яка хоче взяти на себе повноту влади і хоче за це відповідати. І ми будемо дивитися, як це буде реалізовано. І не просто спостерігати, а щосили бажати, щоб це сталося, і допомагати, тому що для мене не влада важлива, не президент важливий – це все люди, це все індивідууми. Для мене важлива Україна. Україна – це історія. І якщо ми будемо допомагати владі служити Україні, то я буду це підтримувати.

112.ua

- Дуже хочеться, щоб влада служила не своїм інтересам, не своїм гаманцям, а Україні. І в цьому сенсі запитання до вас як до дуже досвідченого політика: хто, на вашу думку, мав би сьогодні очолити український уряд? Частіше за все називають дві особи: це пан Рашкован або пан Гончарук. Хто, на вашу думку, має стати прем’єр-міністром і які виклики будуть перед новим головою уряду?

- Оскільки за Конституцією в нас парламентсько-президентська держава, і вся повнота економічної, соціальної і загалом виконавчої влади належить Кабміну, то цілком природно, що прем’єром має бути людина, яка добре знає Україну. Він повинен бути фаховим і достеменно знати економіку України. Я зустрічався з багатьма прем’єрами, які мені говорили: я знаю тільки свою область або свою галузь. Прем’єром має бути людина, яка знає всю Україну. 

- А де ж взяти таку людину?

- Для цього є команда, яка мусить вивчати це все. Зараз легше, ніж було в будь який час, тому що ви можете звернутися до інтернету – і він вам дасть характеристику, ви можете звернутися до будь-якої структури, яка дасть вам порівняно об’єктивну, неупереджену інформацію. Головне, щоб це була людина фахова і відповідальна. І ще для мене важливо, щоб це не був іноземець. І не тому, що він поганий чи добрий. Він не знає особливостей України. Це перше. Друге. В Україні є політична інтелігенція, і коли призначають іноземця, це приниження нашої політичної інтелігенції. Ми маємо з цим рахуватися. От ви ведете програму – мені подобається, це прекрасно. І приходить хтось із Німеччини і каже: ми будемо вести програму. Що нам робити в цій залі? Ми не знаємо. Тому так само і в державі. У державі мають управляти на високих рівнях: президент –  громадянин  України, прем’єр-міністр – громадянин України принаймні й таке інше.

Новини за темою

- Ви кажете, що це має бути людина фахова на посаді прем’єра, громадянин України і людина відповідальна. А відповідальна перед ким? Тому що в нас є, наприклад, кандидатура пана Рашкована. Це колишній соратник Валерії Гонтарєвої, а зараз цей громадянин України є заступником виконавчого директора МВФ. І представлятиме він інтереси МВФ чи нас із вами в уряді, який очолить, – велике питання. От що ви тут скажете?

- Давайте проведемо в залі соціологічне опитування: хто знає Рашкована? Хто його слухав, ставив йому запитання? Я його не знаю. У невеликому залі дуже мало людей. Гадаю, що й в Україні так. Як можна обирати прем’єр-міністра, якого не знає народ?

- Чи правильно я вас зрозумів, що прем’єр-міністром має стати людина, яка має вже популярність серед українського народу і власну політичну вагу?

- Це людина, яку я принаймні можу охарактеризувати: я чув його, я бачив його, я дивився  йому в очі, я ставив йому запитання. Переді мною стояла людина, а не суб’єкт міжнародного права.

- Юлія Тимошенко в нашій студії говорила, що зараз настільки складна ситуація в нашій новітній українській історії, такі виклики на нас летять, що тільки політична фігура має бути на чолі уряду, яка буде брати на себе всі ризики, і політичні в тому числі, і всю відповідальність. А технократ – це не те, що зараз потрібно Україні. А ви що думаєте: технократ чи політик прем’єр?

- Це має бути поєднання. Технократ – аби це була президентська держава. А коли парламентсько-президентська, і уряд обирається, а не призначається – то не може бути технократ. Він має поєднувати політичну вагу зі знанням економіки. І не випадково президент України, Володимир Зеленський, сказав, що його вимоги – це людина відома і фахово підготовлена. Оце: поєднати нове обличчя з фаховою підготовкою – дуже непросто. Тому що часто зосереджуються на чомусь одному: нове обличчя, і цього достатньо. Але нове – це, по-перше, не значить розумне. По-друге, нове – це не значить, що професіональне.

112.ua

- А може бути і добре забуте старе.

- Тому має бути елемент поєднання. Технократ – мають на увазі, що людина добре знає технологічні справи в управлінні. Управління має технологію. Це не просто дав вказівку, а є технологічні кроки. Є точне завдання: технологічне управління.

- Кого оберуть – це, власне, питання вже до "Слуги народу", які мають в парламенті монобільшість.

- Народ їм довірив.

- Довірив, надав мандат, щоб вони це вирішували. Однак, припустимо, в нас з’являється новий прем’єр-міністр. Які п’ять першочергових завдань стоятимуть перед ним?

- Звернемося до соціологічних опитувань в Україні. На першому місці сьогодні відповідь одна: ми хочемо миру. Я не знаю в Україні людей, які хочуть війни. Таким чином, на першому місці будуть мир і злагода. Мир в цілому, як військова операція проти України, і злагода, як злагода в українському суспільстві: політиків, суспільства, громадських організацій. На другому місці – подолати бідність. Я ходжу на базар, і як тільки станеш перед людьми, вони кажуть: "Леонід Макарович, чого вони нас зробили старцями?". Я кажу: я їх не призначав. Тепер ви обираєте. Вони: "Нас обдурили". Я кажу: не можна посилатися на те, що нас обдурили. Тому друге питання – бідність. Третє – корупція.   Люди хочуть, щоб корупціонери були покарані. Це – не помста, це – урок для корупціонерів, щоб більше такого в Україні не було. Народ не мстливий – він не хоче більше згинатися перед людьми, які нічого не знають, як тільки красти. Є питання міжнародного характеру: з ким нам і як будувати відносини? В нас же є сусіди. Росія за кількістю кордонів, є Польща, Угорщина і т.д. Ми поки що знаходимося на рівні конфронтації  з одними, а інші проти нас воюють. Таким чином четверте  питання: встановлення міжнародно-правових або на основі міжнародно-правових документів відносин з країнами-сусідами. І п’яте: система кадрової роботи. Є відомий вислів Сталіна: "Кадри вирішують все". За більшовиків його перейменували: "Кадри вирішують, і все". В нас загалом відсутня кадрова система. Сьогодні людей обрали не тому, що вони були всі підготовлені до такої роботи, парламентської – їх обрали,  тому що протест такий є. Хай прийдуть нові, не настільки підготовлені, але порядні і чесні. А не ті, які підготовлені тільки красти. Я вам назвав п’ять основних задач, якими повинна зайнятися влада. Якщо ми будемо мати достойний кадровий потенціал, порядний уряд і порядні адміністрації, то ті питання будуть вирішуватися так, як повинні вирішуватися – як вирішуються у всьому світі.

- Зараз майбутні депутати "Слуги народу" проходять тижневий інтенсив в Трускавці. За очікуваннями, протягом цього тижня вони мають отримати розуміння, як саме працює українська політика. На вашу думку, чи допоможе подібний інтенсив підготуватися нардепам до майбутньої роботи в ВР? І особисто вас запрошували на подібні тренінги читати майстер-класи, тренінги майбутнім нардепам?

- Звичайно, п’ять днів – це малувато. Але якщо п’ять днів малувато, то нічого не робити чи хоч п’ять днів робити? Я прихильник того, що потрібно хоч що-небудь робити.  Колись мені один академік говорив: головне розказати вам не що робити, а розказати дорогу, де знайти. Тобто – методологія пошуку. Часто людина не може вирішити будь-якого питання – не знає, де його взяти. Так от якщо ті п’ять днів будуть спрямовані на те, щоб показати шляхи, щоб потім це використати… Є Конституція – безумовно, депутат повинен її знати.  Є закон про народного депутата, закон про регламент ВР – депутат  повинен знати. Це три документи вже можна читати, і не обов’язково бути в Трускавці. Головне правильний принцип – треба вчитись все життя. Якщо п’ять днів – це початок, це буде добре.

- Ми ще включимося з Трускавця сьогодні ввечері і побачимо все, і почуємо. Не всім колегам так пощастило – декого не пустили туди. Це дуже закритий захід. Ми б хотіли більшої відкритості, тим більше що це декларувалося новою владою.

- Я не думаю, що він має бути закритий.

- Але на другий день навчання майже нікого з журналістів не пустили. Були окремі винятки.

- Якщо б відкрили це зібрання для журналістів, то їм вже вчитись ніколи – вони будуть тільки давати інтерв’ю. Але факт залишається фактом: не тільки навчання, а і все життя нової влади, як вона декларувала, має бути відкритим.

- Якщо завтра до вас прийде керівництво "Слуги народу" і попросить: "Леоніде Макаровичу, навчіть", чому будете вчити?

- Мені навіть тяжко сказати, чому я їх міг би вчити, тому що моє життя в основному вже там (показує за спину). Я добре знаю той час і той період, і міг би їм розповісти, як було тоді. Що було абсолютно недоречно, а що було таке, що можна взяти як принцип використання.

- Представники еліти завжди живуть у майбутньому, скільки б їм років не було.

- Я б їх почав вчити діалектиці, яка каже, що на всьому, що вона бачить, вона бачить печать власної гибелі. Я б їм сказав: ви не вічні, ви прийшли будувати нову Україну, давайте подумаємо, як разом будемо її будувати. Я спробую вам розказати, що таке діалектика, філософія, економіка, як вони взаємодіють, і як вони відображаються в діяльності кожної людини. Не забудьте світитися очима. Тому що як світяться очі – це означає, що людина думає. Якщо ви не будете світитися очима, то ви будете думати про щось таке, що не торкається України. Я б нагадав би про прості людські речі: бути людиною. Щоб тебе поважали, щоб до тебе ставилися як до людини,  яка розуміється в усьому, що ти не є вище, а ти разом з людьми. І вирішуєш те, що потрібно людям. Я часто зустрічаюся з ровесниками незалежності. Кожен рік збираються 300-400 людей, які народилися в 1991 році. Я вже зустрічаюся з ними 10 років. Вони зовсім різні люди: ті, що я зустрічався 10 років назад, і ті, що зустрічався позавчора. На цих зустрічах можна вивчати повну ситуацію України. І так вони будуть жити в суспільстві, вивчати його потреби, і їх потрібно виконувати, не посилаючись на причини.

- Третій пункт завдання для майбутньої влади ви окреслили так: боротьба з корупцією. Минулого тижня була розмова президента Володимира Зеленського з президентом США Дональдом Трампом, і там також йшлося про розслідування справ щодо корупції, які заважають відносинам між Україною та США. Деякі експерти вже окреслили це як техзавдання для української влади дещо пришвидшити розслідування справ щодо "Бурісми", де фігурувало ім’я пана Байдена, який стане майбутнім конкурентом пана Трампа на майбутніх виборах. Чи варто тепер Україні акцентувати свою увагу на ось таких внутрішніх розбірках в США? Чи ми повинні допомагати республіканцям в їхній боротьбі проти демократів?

- Я думаю, що це нездійсненне завдання. Ми можемо не допомагати, а заважати. Тому що, по-перше, у нас немає досвіду, по-друге, як показав досвід на виборах Клінтон і Трампа, ми втрутилися туди не дуже кваліфіковано. Ми маємо багато проблем нині, тому що підтримували не тих, кого потрібно було підтримувати. Ми не маленька країна, у нас колосальні зовнішні й внутрішні проблеми, ми маємо зосередитися на своїх корупціонерах. У нас їх достобіса. Нехай там вони розбираються. Там правова система працює досконально порівняно з нашою. А нашій владі треба зробити все, щоб справжні корупціонери, не надумані, не сформовані штучно, були покарані по закону.

Новини за темою

- Петро Порошенко сходив на допит до ДБР як свідок. Після допиту Порошенко пише пост у ФБ, в якому говорить, що вони переслідують не Петра Порошенка, вони переслідують Україну. І вже тепер вибудовується саме така лінія - про політичні переслідування. То як же тут тих корупціонерів покарати, вони всі в політиці знову?

- Я читав інтерв’ю Петра Олексійовича. Він сказав ще одну дуже цікаву річ. Що його запросили, але жодних обвинувачень йому не висунули. Тобто йому сказали, що жодних слідчих дій, жодних кримінальних проваджень щодо нього немає.

- Хоча в ДБР кажуть про 11 кримінальних проваджень.

- Порошенко для неосвіченої людини правий. Дійсно, проти нього немає жодної кримінальної справи, жодного провадження. Але візьмемо "Ленінську кузню". Є у правових органів матеріал, що там присутній кримінал. Починають вивчати, для кримінального провадження, але там прізвищ ще немає. Тому що там не один буде Порошенко, там буде декілька людей. Тоді слідчі органи порушують кримінальну справу не персонально проти Петра Олексійовича, а персонально проти "Ленінської кузні" фактично. Запрошують Петра Олексійовича для свідчень, бо слідчі вивчають, має він причетність до цього чи немає. І коли з тих п’ятьох людей знайдуть двох, які причетні, які мають провину в цьому, тоді проти них буде порушено кримінальну справу. А так люди не знають цього, і Петро Олексійович виходить і каже: проти мене немає нічого. Правильно каже, але так побудовано процес вивчення питання. Я вам скажу відверто: говорити правду і говорити неправду - це велика майстерність. Петро Олексійович володіє цією майстерністю досконало. Я звертався до нього декілька разів, і я жодного разу не почув правди з цих питань. Я не хочу говорити, чи має він причетність до цих порушених 11 питань. Я не знаю. Але я знаю, що Порошенко - майстер слова, майстер комунікації, майстер "правда - неправда" великого масштабу.

112.ua

- Там не всі питання стосуються корупційних діянь. Там фігурує історія і про наших моряків, які не відомо ще коли повернуться додому, і про потенційне запровадження воєнного стану в Україні. Особисто ви дали по зубах намірам запровадити воєнний стан тоді. 

- Український народ уже давно забув про цей воєнний стан.

- Чи дійсно Порошенко мав намір запровадити його на дві місяці, з подальшим відтермінуванням і відтермінуванням виборів як таких? Як гадаєте?

- Я відчув, що це робиться штучно. У нас було протягом воєнних дій на Донбасі багато фактів, моментів, подій, за які потрібно було за логікою Порошенка і РНБО запровадити надзвичайний стан. Але не запроваджували тоді. Я відчув, що тут якась маніпуляція. І так швидко все робилося. Вночі засідає РНБО, ухвалюється рішення, і вранці вже виноситься на ВР. Такі речі, як запровадження воєнного стану, коли немає територіального захоплення нашої землі, так не робляться. І тоді я написав звернення до ВР, що таке запровадження воєнного стану не є продиктоване фактами справжньої ситуації. Прочитали це Леонід Данилович, Віктор Андрійович і підписали. Я зателефонував голові ВР Парубію, і він сказав, що ми вашого листа розглядати не будемо. Для нас головний лист – це лист Петра Олексійовича Порошенка. Я сказав, що тоді буду шукати інші шляхи, і пішов до журналістів. Я думаю, що це була позиція не тільки трьох президентів, а позиція фракцій, позиція частини народних депутатів, які також відчули в цьому маніпуляцію для запровадження воєнного стану заради перенесення президентських виборів. Сьогодні я можу сказати, що це правда. Уже тоді відчувалося, що легкої перемоги не буде, і краще відтермінувати президентські вибори. Але народ не погодився, і прогресивна частина ВР також заблокувала таке рішення. Воно ухвалено було, але вже не в такому змісті й не в такому масштабі. Тому якби цей воєнний стан щось важив, то ми б пам’ятали його до цього часу. А ми вже забули про цей воєнний стан. Це була помилка президента Порошенка, РНБО і тих людей, які підтримали його при запроваджені воєнного стану, політична помилка. 

- Я точно знаю, хто ніяк не може забути про цей воєнний стан. Це українські моряки, які перебувають сьогодні в українській в’язниці, їхні родичі, їхні родини. Яким саме чином їх можна сьогодні повернути додому, до України? Чи бачите ви простір можливостей задля цього?

- Я говорив з цього приводу з Нестором Івановичем Шуфричем. Слухав багатьох людей, у тому числі кума, як кажуть сьогодні так часто, Володимира Володимировича. Я їм вірю, що можна було це питання вирішити ще раніше. Питання обміну "всіх на всіх" було практично вирішено. Заблокував його, як кажуть Медведчук і Шуфрич, і я не маю підстав їм не вірити, Петро Олексійович Порошенко. І тому виникли питання такого характеру. Обмін полоненими – це надзвичайно важливо. Люди мають повернутися у свої родини. Але, доки буде війна, будуть нові полонені. Нам потрібно усунути причину породження полонених. Найважливіше – встановити мир на Донбасі. Буде ліквідовано причину – зникнуть і наслідки: полонені, провокації тощо. Вони не будуть мати такого широкого масштабу. 

- Ми би хотіли обговорити з вами конкретний український уніфікований мирний план. Хай би він називався "планом Зеленського". Але ми ще не маємо, що обговорювати. У вересні обіцяють представити стратегію реінтеграції цих територій в Офісі президента. Але поки що висловлюються діаметрально протилежні шляхи до миру. Чи мають люди щось вирішити, бо Зеленський нам казав, що кожен з нас президент?

- Я би запропонував провести круглий стіл, враховуючи, що зараз багато політичних партій і окремих політичних діячів, і влада мають свої плани встановлення миру на Донбасі. Часто ці плани зводяться до одного: потрібно виконувати мінські угоди. Мінські угоди не виконувалися, не виконуються, і повірте мені, не будуть виконуватися. Тому що сама структура і сам статус мінських угод такий, що він не несе відповідальності за справи. Згідно з Віденською конвенцією, документ має юридичну, правову силу, коли він підписується головою держави, головою уряду або міністром закордонних справ. У Мінську документи підписують люди, яким дається доручення. От скажімо, завтра я виношу цей документ, підписаний у Мінську, на ратифікацію до ВР. Але вона не може його ратифікувати, бо документ не відповідає своєму статусу. При всій повазі до мінських угод – раз не виконувалося п’ять років, то не будуть виконуватися і надалі. Тому що нічого не змінюється - статус залишається. Тому моя думка: провести національний круглий стіл, поки що в Україні, набрати туди важливих пунктів, які реально можна вже виконувати, і це вже буде думка спільна, думка круглого столу - українського суспільства. А потім вже робити кроки далі.

- Коли ви говорите про круглий стіл і національну згоду щодо окремих пунктів шляхів вирішення цієї проблеми, це має бути круглий стіл лише з представниками підконтрольних територій чи і з представниками непідконтрольних територій у тому числі?

- Дивлячись, кого з непідконтрольних. Якщо там будуть громадські діячі, не влада. Відомі люди, вчені, які здійснили великий вклад у розвиток регіону, України, звісно, я би пропонував їх запросити. "Владу" "ЛНР/ДНР" ми запросити не можемо, бо вона не влада: ми не сприймаємо і світ не сприймає такої влади. Її не існує. Тому ми мусимо керуватися цим. Головне, щоб це була спільна позиція нашої української влади, нашого громадянського суспільства, нашої національної еліти, наших регіонів, щоб це був загальнонаціональний стіл.

- А яким саме чином нам досягти того загальнонаціонального консенсусу? Представники різних політичних спектрів думають по-різному. Де може бути та точка консенсусу, довкола якої зможуть об’єднатися різні політичні табори?

- Я думаю, що тут треба керуватися не лише своєю думкою. Вся наша проблема в політиці полягає в тому, що людина висловила свою думку, а потім її захищає, вже будучи переконаною навіть, що вона не діє, що вона неправильна. На круглому столі маємо зібратися і говорити доти, поки не домовимося. Іншого шляху немає. Слухати потрібно людей з усіх регіонів, і з тих, які окуповані, якщо вони захочуть. 

- То ж скільки сидіти? Доки пара не піде?

- Коли обирають Папу Римського – поки білий дим не піде з труби. Так і тут. Нема виходу. Говорити і переконувати. Я маю досвід проведення круглих столів. Перший круглий стіл був, коли на Майдані почалася битва. У палаці "Україні" за моєю ініціативою ми зібрали величезну кількість людей. Головне, не ображати один одного. Тут треба заборонити образи. Слухати і робити висновки. У демократичному суспільстві немає іншого шляху. Інший шлях є тільки в дикторському суспільстві. У нас нема.

- До чогось ми зараз наближаємось: до суспільства диктаторського чи демократичного? Або ще не визначилися?

- Демократії завжди має авторитарні риси. Нема чистої демократії, ніколи не було й не буде. Так само і в авторитаризмі є якісь моменти, коли слухають, або звертаються до людей. Коли особливо важко - звертаються. Я не боюся вже авторитаризму в Україні, тому що народ вже настільки піднявся у своєму судженні, у своїх оцінках, у своїй вірі, у своїй силі… Він пережив два Майдани, він пережив таке, що не кожен народ міг би пережити, і живе, і працює, і розбудовує 28 років Україну. Тому сподіватися, що хтось нас поверне кудись до чогось… Народ цього не допустить. От вибори президента. Тільки-но народ відчув, що в системі влади П. О. Порошенка і його оточення спостерігаються моменти автократії, моменти бізнес-партнерства, коли утворюється система корумпованого управління країною, він не проголосував. Причому якщо порівняти вибори команди Порошенка і команди Зеленського, то у Зеленського в 100 разів менше можливостей було, ніж у Порошенка. У нього не було ані великих грошей, не мав він своїх каналів, не мав в областях, районах своїх людей, а переміг. Так захотів народ.

- Ви кажете, що в команди Зеленського не було навіть доступу до каналів? Окрім одного, але великого. Зараз ми чуємо від них, що є ідея створення міжнародного російськомовного каналу, щоби впливати на думки російськомовного населення в усіх куточках світу і на окупованих територіях. Наскільки така ідея може бути ефективною, з точку зору інформаційної боротьби за мозок, свідомість наших громадян, які проживають на окупованій території, і чи варто такий підхід робити на інших, підконтрольних територіях України? Я маю на увазі російськомовне мовлення для російськомовного населення.  

- Якщо взяти оцінки мовного характеру, то половина людей спілкується російською мовою. І треба  мати канал, російськомовний, для того, щоб ці люди відчули, що їх поважають. Вони знають українську мову, але російська мова - це мова поваги до людей, які мають російське походження. Такий канал нам потрібен, я підтримую цю ідею. Але як же його побудувати? Це буде чисто інформаційний канал, чи він буде мати інше завдання? Треба, щоб люди сіли і запропонували концепцію цього каналу. Обговорити в суспільстві, не потрібно поспішати. Будуть висловлені дуже цікаві думки, але потрібно це зробити, і це буде корисно.

112.ua

- Ми сподіваємося, що цей канал буде інструментом цілісної інформаційної політики. Якою вона буде - це велике питання.

- І розрахований він буде на конкретних абсолютно людей, з конкретною мовою. І нехай слухають цей канал і в Кремлі.

- У нас зараз буде пропрезидентська більшість, пропрезидентський уряд, і ми, де-юре, залишаємося парламентсько-президентською республікою. Якою вона буде, де-факто? І що краще буде для нас?

- Зараз буде краще те, що є, тому що ми не можемо іншого: за чинною Конституцією у нас парламентсько-президентська держава. Якщо ми хочемо щось інше, то потрібно розпочати з того, щоб змінити Конституцію. Такі сигнали вже поступають. Ба більше, говорять, що її потрібно винести на референдум. Таким чином, ми можемо сьогодні робити те, що можемо робити: керуватися чинною  Конституцією. Якщо буде суспільством ухвалено рішення змінити Конституцію, її треба змінити. Адже ті, хто писали Конституцію (до речі, я також був присутній), вони, рахуючись з тим, що не потрібно щодня змінювати Конституцію (це правильна позиція), записали, що ухвалювати нову Конституцію ВР не має права. Вона має право вносити зміни до Конституції. Таким чином, хочемо ми чи не хочемо, для того щоб ухвалити нову Конституцію, треба її винести на референдум. Нинішня Конституція вся штопана. Судову система трішечки змінено, місцеве самоврядування трішечки змінено, а корінні питання (парламент, президент і уряд), до цього навіть не доторкалися. Багатошарова свідомість означає: думає одне, говорить інше, а робить третє. От так і наша Конституція не може бути багатошаровою. Вона повинна бути єдиною Конституцією, відповідати корінним національним інтересам в Україні.

- Ми вам дякуємо.

 

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Loading...

Віджет партнерів

d="M296.296,512H200.36V256h-64v-88.225l64-0.029l-0.104-51.976C200.256,43.794,219.773,0,304.556,0h70.588v88.242h-44.115 c-33.016,0-34.604,12.328-34.604,35.342l-0.131,44.162h79.346l-9.354,88.225L296.36,256L296.296,512z"/>