Міністр охорони здоров'я в Україні - це офіційно призначений цап-відбувайло

Лікар-педіатр Євген Комаровський в інтерв'ю програмі "Гордон" на телеканалі "112 Україна" розповів про досвід роботи в дитячій реанімації, про ставлення до діяльності в. о. міністра охорони здоров'я Уляни Супрун, а також про те, яким повинен бути майбутній президент України

Міністр охорони здоров'я в Україні - це офіційно призначений цап-відбувайло
Євген Комаровський 112.ua

Євген Комаровський

Лікар-педіатр

Лікар-педіатр Євген Комаровський в інтерв'ю програмі "Гордон" на телеканалі "112 Україна" розповів про досвід роботи в дитячій реанімації, про ставлення до діяльності в. о. міністра охорони здоров'я Уляни Супрун, а також про те, яким повинен бути майбутній президент України

***

Гордон: Добрий вечір. У прямому ефірі програма "Гордон". Сьогодні мій гість - лікар-педіатр Євген Комаровський.

Євгене Олеговичу, доброго вечора. Для початку вітаю вас з Днем медичного працівника.

Комаровський: Дякую. Хотілося би привітати всіх колег – які уціліли, вижили, зберегли оптимізм, терпіння. Тому що працювати в нашій країні будь-яким медичним працівником - від академіка до санітарки - це просто нереальний подвиг.

- Якби не дитячим лікарем, ким би ви були?

- Подорожував, фотографував і знімав би передачі про те, як треба рибалити.

- Ви працювали дитячим реаніматологом. Це зовсім інше відчуття життя?

- Так. Це розуміння ціни життя, розуміння ціни людської помилки і людської дурості. Саме дитяча реанімація змусила мене займатися тим, що я роблю зараз. Я чітко зрозумів, що 90% всіх потраплянь дітей до реанімації - це пряма провина батьків. Їх треба вчити своєчасності допомоги - це все дуже важливо. Тому культура країни, робота з батьками, причому не тоді, коли вони стали мамами і татами. А в школі, вже в школі дітей треба вчити, як себе поводити при нежиті або носовій кровотечі.

- Чому вас навчила робота в дитячій реанімації?

- Відповідальності. Коли ціна твоєї помилки - людське життя, це змінює ставлення до всього. Вона мене навчила дуже спокійно реагувати на все, що відбувається навколо - за межами тієї справи, якою ти живеш. Ніхто ніколи не скаже тобі спасибі. Ти ж не будеш нікого виписувати додому - ти переведеш в інше відділення. У всіх гріхах, у всіх смертях завжди будеш винен ти. Тому реанімація, особливо реанімація дитяча, вчить тебе самостимуляції. Ти сам повинен змусити себе розуміти, чим ти займаєшся, наскільки це важливо - тобі нема на кого покладати надії. Ти сам, поруч з тобою кілька медсестер і вмираюча дитина. Сподіватися нема на кого - ніхто не прийде. Тому дуже важливо мати певний склад характеру. Я знаю дуже багато людей в цій спеціальності, які спилися, дуже рано пішли. Це страшна робота. І коли я чую про те, скільки заробляють наші ось ці "шановні" чиновники і скільки отримує лікар у реанімації - мені так соромно. Соромно за нас усіх - за наше суспільство. Ми це називаємо толерантністю - толерантність до негідників. Ось це наша головна толерантність на сьогодні.

- Ще за радянських часів у вас був абсолютно страшний випадок у дитячій реанімації, коли 65 дітей у Харкові отруїлися. Що це було?

- У Харкові діти в одному з дитячих садків абсолютно випадково отруїлись. Було гостре отруєння, 5 дітей загинуло. Це певний порошок, яким чистили посуд, і ним ненавмисно посолити борщ. Потім погодували дітей цим борщем, плюс з м'яса, яке було в цьому борщі, зробили рагу. Мене ця історія багато чому навчила. Наше відділення реанімації було поруч, і перших 14, найтяжчих, потрапили до нас, але, втім, всі одужали і всіх виписали. Я пам'ятаю, що я три доби тоді не спав, ми жили в лікарні. Але мені сподобався фінал цієї історії - наша держава дала мені премію 10 рублів. Хочу сказати, що 10 рублів за порятунок 14 життів - це моя єдина державна нагорода, незалежно від держави, в якій я живу. У нас відносини нейтралітету - держава робить вигляд, що мене не існує.

- Ви своїм онукам допомагаєте самі чи когось кличете?

- По-перше, у моїх онуків абсолютно адекватні батьки. Які читали Комаровського, дивилися програми Комаровського. Й у них ще є нюанс - вони можуть зателефонувати Комаровскому і порадитися. Звичайно, ми намагаємося обходитися без допомоги лікарів з боку - поки вдається.

- Вакцинацію дітям проходити потрібно?

- Це не питання дискусії - треба! Щепити дітей треба. Наше завдання - батьків, держави - забезпечити дітей якісними вакцинами, контроль стану здоров'я, вчити батьків адекватно діяти до і після вакцинації. Обговорення теми вакцинації за межами світового інтелекту. Давним-давно відомо, що це треба робити. Питання лише в тому, що опоганити можна все, що завгодно. Біда ж у тому, що в країні кожен день хворіють на кір десятки дітей. І дорослих. Люди продовжують вмирати. Дві-три людини на тиждень іноді гинуть від кору. Це ганьба - обговорювати навіть цю тему. Інше питання, що дійсно треба обговорювати: а де ми взяли вакцину, яка вона, де вона зберігається, що станеться з вакциною, якщо відключать світло.

- Прем'єр-міністр Гройсман нещодавно на засіданні уряду анонсував так звані бебі бокси. Це добре?

- Ідея бебі-боксів - це так звана фінська материнська коробка. З 1937 року кожна дитина в Фінляндії після народження отримує величезну коробку з усяким вмістом. Я глибоко переконаний у тому, що в нашій країні зібрати вміст коробки в рамках 5 тис. гривень, що ми виділяємо, чесно, без відкатів, без корупції абсолютно неможливо. Як тільки перша коробка з'явиться в руках у когось, я зніму і покажу всій країні вміст. Ідея шикарна - не треба її дискредитувати. Моя пропозиція проста і ясна, практично виключає корупцію: уряд домовляється з 2-4-ма інтернет-магазинами, в яких з'являється розділ "бебі-бокс". У цьому розділі з'являються товари, будь-які, які ми дозволимо. Але це можуть бути тільки товари, вироблені на території України. Ніяких інших. І кожна жінка після 7 місяців вагітності отримує картку уповноваженого банку з 5 тис. гривень, які вона може витратити в цьому відділенні на все, що їй треба. Там може продаватися візок за 10 тис. гривень - вона може заплатити 5, а 5 їй доведеться платити зі своєї кишені. І тоді ми повністю нейтралізуємо корупцію. До того ж було б чудово, якщо б на товари для бебі-боксів держава ще зняла ПДВ. Ставлення до бебі-боксів у країнах різне. Ця коробка може наводити людей на думку - навіщо це все? Наведу приклад. Після того, як виникла дуже велика кількість робіт у медицині про те, що маленькі діти не повинні спати в одному ліжку з дорослими, то фіни стали робити коробку такою щільною, щоб її використовували як ліжечко. Якщо, наприклад, у цій коробці лежить гігрометр, то батьки задумаються, чому це так важливо. Або там лежить блокатор, що перешкоджає відкриванню вікон дитиною. Але для того, щоб всім цим займатися, потрібні експерти, які думають про дітей, які не намагаються на дітях зайвий раз заробити. Тому найнадійніше - уповноважений банк, уповноважений інтернет-магазин, кожен бачить, скільки це коштує, і кожен має доступ купити те, що йому треба.

- Ви сказали, що у нас багато фірм є хороших, які виробляють реально для дітей, для охорони здоров'я. Вони беруть участь у світових виставках? Нарівні з іншими?

- Я минулого року був у Кельні, де величезна виставка дитячих товарів. Площа завбільшки зі стадіонне поле, на трьох рівнях, і все це дитячі товари. І на виставці дитячих товарів наших практично немає. Одна фірма з України та 6-7 фірмочок із Росії там були. Наші були прекрасні - такі візочки продавали класні. Там практично не було дитячих іграшок. Майже третина виставки - це товари дитячої безпеки. Мало не на кожному другому стенді - системи, що блокують випадання дітей із вікон. В Україні щодня кілька дітей випадають з вікон і гинуть. При цьому спеціальні блокатори коштують копійки. Вони повинні стояти на кожному вікні, якщо ви народили дитину.

- Яким повинен бути в Україні міністр охорони здоров'я?

- У нинішній Україні міністр охорони здоров'я повинен бути родичем міністра МВС і скаржитися йому на те, що його вказівки не виконуються. Міністр охорони здоров'я в Україні - це офіційно призначений урядом і міжнародними організаціями цап-відбувайло. Або в нашій ситуації – коза-відбувайло, тому що в умовах: грошей немає, закону немає, порядку немає - ось ці люди завжди будуть винні. Помилок вони багато роблять, але, втім, вони нічого зробити не можуть, коли немає фінансування і на закон всі плюють, коли крадуть у дітей та інвалідів - яким він може бути? Він може бути тільки Господом Богом.

Новини за темою

- "Коза-відбувайло" у нас хороший міністр?

- Вона робить те, що жоден міністр до неї не робив. Вона перший міністр, хто визнав, що ніякої української медицини немає, що національна медицина - це повна маячня і ганьба. Що медицина є наукова і не треба викаблучуватися і йти якимось окремим нашим шляхом. Схема одна. Інше питання, що вона абсолютно не розуміє, як мислить наш дільничний лікар. Як ми отримуємо освіту, як ми підвищуємо кваліфікацію. Вона не розуміє, що у нас лікар може стати крутим лікарем, знеславлюючи колег, а не стаючи кращим. Що у нас той лікар чудовий, хто вміє вчасно продати місце в палаті. Це за межами її світогляду. Тому, звичайно, вона була би крутим радником у цивілізованій медицині. Але хто б не став міністром із наших, у нього хтось буде кум, хтось знайомий і хтось попросить: "Ну мені то можна вкрасти". А у цієї ніби як ті, кому можна, вони не в нашій країні, тому їх не так видно.

- Сьогодні хороші лікарі і хороші медсестри масово їдуть до Польщі. Що робити з тим, щоб кваліфіковані лікарі не роз'їжджалися?

- Передусім за всяку ціну перерозподілити гроші і зробити так, щоб вони заробляли стільки, скільки в Польщі. Це можливо, якщо подивитися, на що ми взагалі витрачаємо гроші.

- Я бачив у Грузії в звичайній лікарні хірургів, які отримують і 10, і 15, і 20 тис. доларів "у білу". Ви в це вірите?

- Я в це вірю. До того ж ми не розуміємо, як повинен працювати справжній хірург. Не може бути хірурга, який оперує двічі на тиждень. Хірург - це штучний товар. Якщо ти класний хірург, ти працюєш з ранку до ночі. Якщо хірурги так працюватимуть, їх відразу стане вдвічі менше. Якщо всі робитимуть по-людськи, то все можливо - жодних проблем взагалі немає. Головне, щоб сюди прийшла порядність. Поки не перестанемо брехати і красти - буде, як у нас. Брехати і красти - це національна ідеологія, щоб ви не говорили.

- А яка повинна бути національна ідеологія?

- Вона повинна бути не національною насамперед. Національна ідеологія не повинна бути пов'язана з національністю. Національна ідеологія - це порядок, родина, здоров'я. Країна передусім. Національна ідеологія насправді - це ідеологія дитинства. Якщо всі, хто поруч з дітьми, будуть щасливими, якщо мета країни забезпечити дітям щасливе сьогодення,.. будь-яке слово про щасливе майбутнє для дітей - це бандитизм і злодійство. Дітям має бути добре зараз. Значить, має бути добре їхнім батькам. Не можна зробити щасливу сім'ю в умовах війни, безнадії, тотальної брехні і злодійства на всіх поверхах державної влади. Тому ситуація вкрай важка, й у нас, по-моєму, залишилася остання спроба реанімації.

- Скажіть, лікарю, за відчуттями в Україні стає краще або гірше?

- В Україні стрімко дедалі погіршується. І дивує, чому наше суспільство цього не розуміє. Коли людям кажуть, що кір, що вмирають діти, починається якась метушня. 10% людей, які зробили щеплення, інші чекають, поки їм по голові вдарять. Найстрашніше, коли людям кажеш: "Це небезпека", а люди кажуть: "Ну і що?" Або це відсутність інтелекту, або відсутність віри в усе. Ми почали вже брехати, коли справа стосується смерті.

- Ви песиміст?

- Напевно. Я добре інформований оптиміст.

- Краще буде?

- Не дуже віриться. Якщо буде краще - це буде диво. Або краще буде нам, або країни просто не буде. Ми будемо філією.

- Яка людина повинна стати президентом України, і чи потрібен взагалі нашій країні, Україні, президент?

- Я бачив багато статистик і чув про те, що успішна країна дорівнює парламентська країна. Але в умовах, коли в країні потрібно навести лад, з моєї точки зору, життєво необхідна жорстка вертикаль влади. На сьогодні потрібен президент, який приведе країну до парламентської республіки.

- Яким він повинен бути? Які якості повинні в нього бути?

- Найголовніша якість - це чесність. А чесність - це антипод популізму. Нам потрібно, щоб суспільство або еліта нації, або журналісти склали якусь анкету, в якій були би ключові питання, на зразок: Україна світська держава чи це православна країна. Президент намагається навчити нас, як вибирати посередників між людьми і Богом. Яка справа президенту? Україна - це мононаціональна держава чи це мультинаціональна країна, багатокультурна тощо. Україна - це країна, де мови бувають правильні і неправильні, або це все-таки не так? Україна - це країна, де, як у всьому світі, земля продається і купується? Україна - це країна, де держава лізе в кожну дірку і вчить нас жити? Це країна, де закони дебільні і не виконуються ніким, а, навпаки, за право порушити закон можна заплатити гроші, і тобі це дозволять? У нас платна армія чи контрактна? Ми все-таки йдемо в новий військовий блок чи ми нейтральна держава? Я хочу, щоб прийшла людина і чесно мені сказала, щоб вона не викаблучувалася: "Я хочу побудувати національну православну державу, яка буде членом НАТО. Або в якій буде одна мова, інші - недолюди. Або я хочу мати світську президентську державу з трьома державними мовами - я так хочу". У мене такі погляди на життя - ми можемо сперечатися, це дискусія. Тому я хотів би президента майбутнього або кандидата, який перестане говорити гаслами, який перестане обговорювати теми нових лікувань, нових курсів, а скаже дуже конкретно прості тактичні речі: в який спосіб він припинить брехню і злодійство.

- Дитячий лікар, людина без компромату, кристально чесна, яка бореться за свою професію і за право в ній перебувати. Людина, яка допомогла сотням тисяч дітей, яка розуміє, що краще мир, ніж війна, людина з вашими моральними якостями - якщо б ви сказали, що ви йдете в президенти, я б особисто вас підтримував і всіх би за вас агітував. Ви пішли би в президенти чи ні?

- Ні.

- Чому?

- Тому що я після того, як став досить відомою людиною, багато спілкуюся з людьми, політиками. І до мене дуже багато політиків звертались, але жоден з них мені не сказав: "Лікарю, як нам це зробити? Як нам це реформувати?"Всі вони хотіли від мене одного: 1) "Будьте поруч з нами. Вибирайте номер у списку". 2) "Якщо ви не з нами - ми вам заплатимо будь-які гроші, тільки пообіцяйте, що ви більше ні з ким не будете". Тобто політична еліта сьогодні абсолютно живе іншими законами, іншим світоглядом, а яке мені там місце? Ви знаєте всіх олігархів України - принесіть від них заяву на моє ім'я, що вони мовчки будуть робити те, що я скажу. І я тоді піду в президенти.

- Ви не можете не розуміти, що країна гине. І ви не можете не розуміти, що якщо ви сьогодні скажете, що ви йдете в президенти, ви реально ним можете стати. У вас немає почуття обов'язку щодо України це зробити?

- А почуття обов'язку перед рідними? Перед дружиною, перед дітьми? У нас же немає законів. Я сьогодні скажу, що я йду в президенти, а завтра у моєї дитини знайдуть наркотики, про мою дружину почнуть писати огидні речі. Ви вважаєте, що я маю право ризикувати своїми дітьми? У цьому і вся біда, що коли ти не хочеш брехати і красти, коли у тебе є принципи, тебе кожен день розмазуватимуть, перетворюватимуть на лайно - мені це не цікаво. Я вперше виїхав за межі України, коли мені було 46 років. У 17 років я зайшов в операційну вперше. І з 17 до 46 все, що я бачив, - це 15 походів на байдарці. Це все, що я бачив у житті. Я тяжко працював, ночував в операційних, сидів у бібліотеках, у мене на руках вмирали діти. Зараз купа негідників, які бояться, як би я кудись не пішов, епізодично організовують проти мене інформаційну кампанію. Навіщо мені це треба? Які мотиви у мене при виборі? Я прекрасно знаю, що перебалакаю будь-якого політика України, що в другому турі з будь-якою людиною я "победю пренепременно". Але я не маю можливості, принаймні зараз, ризикувати своїм життям, своїми близькими. А те, що в країні вільно ходять вулицями вбивці, депутат може вдарити людину в прямому ефірі і залишитися при цьому депутатом? У країні, де показують депутата, який вставляє 15 карток для голосування, і він залишається депутатом. Нам розповідають про честь, совість, національну гідність, про те, що ми в якусь Європу йдемо. В яку Європу? Ви вже дискредитували взагалі слово "Європа". І найстрашніше, адже це ж ми, жителі країни, все це самі своїми руками навибирали. Їх вибрали, тому що вони говорили те, що люди хотіли почути. Люди вибирають не мізками - людей зомбують за допомогою телебачення, і після цього люди йдуть вибирати. Я не можу зомбувати - я можу чесно сказати, що буде, як буде, що треба. Я можу порадити. Я можу сказати, що поруч зі мною не може бути мерзотників - я не можу з ними розмовляти. Тому я й українська держава знаходимося на різних полюсах. Тому або ми будемо будувати нову державу і я готовий допомагати... Слава Богу, у мене є дуже пристойні медійні можливості, принаймні кожну третю жінку України я можу умовити і вказати пальцем, за кого треба голосувати.

- За кого з тих, хто заявив про свої президентські амбіції, ви б проголосували?

- Ви повинні зрозуміти, що якщо у мене є якийсь симпатик у цьому списку, то якщо я зараз його назву, то проти нього буде більш активна кампанія. Тому я прізвища не називатиму. Назву у другому турі.

- Якби президентом стали ви, ви би з Путіним домовилися?

- На цю тему дуже складно розмовляти. Проте я глибоко переконаний у тому, що на сьогоднішній день війна, з'ясування стосунків - вони за межами геополітики. У наших країнах - Україні, Росії, Білорусі – чоловіки, коли набили один одному пики, традиційно завжди домовлялися за пляшкою горілки. Це завжди було простіше, ніж війна. Я уявляю, скільки на мене вже може вилитися лайна, але я глибоко переконаний у тому, що перше, щоб я зробив, - поїхав би з Путіним на риболовлю. І напевно, після повернення війна на Донбасі закінчилася би наступного дня без всяких ООН, миротворців і всього іншого.

- Ви б задушили Путіна на риболовлі?

- Це будуть наші з ним проблеми.

- Скажіть як лікар, які людські резерви? Скільки людина може жити?

- Із сучасною медициною, при своєчасному обстеженні, своєчасній корекції - 85-90 років, це нормально. Ми всі просто зобов'язані стільки жити. Але для цього нам треба викинути телевізор. Інформаційне поле потрібно змінити.

- У 21 рік ви пережили клінічну смерть. Що це було?

- Мене у відділенні реанімації вдарило струмом. Оскільки це трапилося в реанімації, то набігли люди, пару разів мене качнули, серце запустили, і мене відправили далі працювати.

- Сьогодні в Києві відбувся гей-парад, а ви кілька років тому були визнані найкрасивішим чоловіком України. У вас не було бажання очолити колону на гей-параді?

- У нас у країні специфічні уявлення про найкрасивіших. Я не можу очолити таку колону, тому що мені це активно не подобається. Це був не гей-парад - це була якась показова акція, спрямована на те, що у нас страшенна толерантність. Давайте приберемо за дужки всі орієнтації. Літня спека - ось саме зараз, цієї хвилини в дитячих лікарнях, у палаті площею 12 кв. метрів лежать 6 матерів і 6 дітей. І жодних кондиціонерів. І вікна забиті, тому що діти можуть їх відчинити і випасти. І в цьому геноциді ми розмірковуємо про толерантність. Здоровенні чоловіки ходять колонами з факелами на захист мови, орієнтації і всього іншого. Чоловік починається з того, що він захищає жінок і дітей незалежно від їхньої національності і незалежно, якою мовою вони розмовляють. Яка, до біса, толерантність у країні, де жінки мучаться, де жодної дитячої палати із кондиціонером немає і жодного кабінету головлікаря без кондиціонера теж немає. Як можна жити в країні, де чоловікам абсолютно плювати на власних жінок. Я коли дивлюся на ці колони здоровенних чоловіків і думаю: у вас що, дружин немає? Нехай чоловіки перебувають із дітьми в лікарні, нехай вони подивляться, що в дитячих лікарнях коїться. Зайдіть у коридор районної лікарні, коли йде прийом. Поруч із відділенням реанімації стілець не поставлять, щоб мати плакала хоча б сидячи, а не падала на підлогу. А чи є у нас ставка психолога, який там із мамою працюватиме? Це не толерантність? Ось на ці права людей, права гідно померти, без болю міжнародним організаціям наплювати. Тому я не вірю в усі ці акції. Сьогодні насправді чудове свято, яке в Україні так і не затвердили, - День батька. Це визначне свято, тому що я знаю, як людина, що зустрічається з величезною кількістю людей, що щастя буде тоді, коли на лекцію доктора Комаровського прийде 50% чоловіків і 50% жінок. В Україні - 15%. Приходжу читати лекцію в Гельсінкі - у мене там 500 осіб зал, і 250 чоловіків, 250 дітей. Я знаю, що у цієї країни є майбутнє. Я вважаю, що міжнародні організації могли знайти інший день, крім Дня батька та Дня медичного працівника, щоб проводити таке свято. І просто порахуйте статистику, у скільки державі Україна обійшлося сьогоднішнє свято в Києві і скільки кондиціонерів у дитячих лікарнях могли за ці гроші поставити. Порахуйте і напишіть - парад дорівнює 500 нормальних палат із ремонтами.

- Як ви ставитеся до легалізації легких наркотиків?

- У медичних цілях взагалі - хоч завтра. Йдеться виключно про марихуану. Все інше - за межами. Я цього року в Голландії зустрічав День короля, коли клуби марихуани витали над усім Амстердамом, і мене найбільше вразила повна відсутність агресії. Тому що найогидніше, що є зараз в Україні, - це агресія довкола. І модель агресії демонструють вищі державні чиновники.

- У Бога ви вірите?

- Ну, не в ідею доброго дідуся, який сидить на хмарі і розмахує ногами. В щось, що ми не можемо помацати руками, напевно, так. Я абсолютно не релігійна людина, хоча вважаю, що основи релігії повинна знати кожна людина, яка поважає себе, тому що це ключовий стрижень культури, моралі, на якому тримається все зараз.

- Скільки у вас підписників у соцмережах?

- 970 тис. у ФБ, 700 тис. в "Ютубі". Майже 3 млн в "Інстаграмі". 700 тис. у "ВКонтакте" забороненому, з яких половина наша, з України. Загальна кількість близько 6 млн.

- А які найяскравіші прояви народної любові до вас бувають?

- Це історія в барселонському туалеті, коли тобі стукають по плечу і говорять: "Лікарю, ви коли закінчите, можна ми з вами сфотографуємося?"

- Де ви буваєте, де ви проводите свої публічні лекції, виступи?

- Останні півроку - Кишинів, Мінськ, Баку, Ташкент, Астана, Алмати, Київ, Запоріжжя, Одеса.

- Де найкраще приймають?

- Там, де люди хочуть вчитися. Коли люди розуміють, що ти не продаєш їм таблетки. Той же Киргизстан - для них це може бути єдиним джерелом поговорити з дитячим лікарем. Дуже мені сподобався Ташкент. Чудовий Баку. Двічі я був у Кишиневі. Коли в Кишиневі, де рівень життя набагато нижчий, ніж у Києві, але на зустріч із Комаровським приходить 800 осіб. А на квитки, удвічі дешевші, в Києві приходить 250 осіб. Хочеться сказати: "Люди, вам це не треба?" А ви хочете, щоб я був президентом. Це не треба нікому - треба, щоб вам морочили голову, обіцяли золоті гори, розповідали, як усіх переможуть. Та й взагалі ми - батьківщина слонів.

- У вас хобі - риболовля. Який найбільший улов у вас був?

- Ми колись ловили в Норвегії тріску. І ми накидали стільки риби, що були вже нижче за ватерлінію. Тому якщо прагнеш відвести душу - їдь до Норвегії ловити тріску.

- Я був у захваті, коли побачив, які ви робите приголомшливі фотографії. І які у вас красиві відеозйомки. Талановита людина талановита в усьому?

- Це не до мене. Для мене це спосіб вижити. Найкрутіший спосіб відпочити - це взяти фотоапарат і бродити по незнайомих місцях, містах. Мені все важче бродити по містах, тому що всі туристичні міста - це люди, які мене знають зараз, тому що "Школу доктора Комаровського" купують 14 країн, крім України. Для мене найкрасивіше в світі, що є, - це Голландія, кінець квітня - початок травня. Це тюльпани, тюльпанові поля. Я назнімав відео з квадрокоптера. Наші ідіоти недавно ухвалили закон про те, як треба літати на квадрокоптерах.

- Це щоб маєтки не знімати.

- Мені чомусь здається, що закони в країнах ухвалюються заради людей. Ми країна, де спочатку держава протиставляє себе людям. Держава - наш ворог. Є наша улюблена країна, наша батьківщина - Україна. Якщо ми тут живемо - для нас це святе. Ця країна, ці люди, ця наша мультимовність, мультикультурність. Наші поля і їхні поля - у нас не гірше. На туризмі Україна може піднятися. Але як тільки держава намагається щось робити - воно просто намагається нас звідси вижити. Таке враження, що держава намагається, щоб у країні не було людей. Щоб залишилися тільки вони і надра. Ось тоді буде їм щастя - мерзотникам.

- Я недавно чув, як ви читаєте вірші. Може, і мені щось почитаєте?

- Я на лірику зараз не готовий.

"А їжачок вийде", - з тремтінням у горлі, пригнічено запитав Олег?

"Не знаю, випадок унікальний", - відповідає сивий проктолог".

Це про нашу країну.

- Євгене Олеговичу, дякую за інтерв'ю. Я вас люблю, я щиро кажу, що якщо би ви, знехтувавши небезпекою, сказали одного разу, що ви підете в президенти, я за вас віддам свій голос. Піду на вибори, хоча пообіцяв туди не ходити. Наостанок хочу запитати: ви щаслива людина?

- Я вам чесно скажу - ні. Найстрашніше для чоловіка - розуміти, що ти реалізуєшся на 10% своїх можливостей. Те, що ніхто не хоче стати поруч, реально допомогти. Коли ти кричиш у порожнечу. Коли ти попереджаєш людей про реальну небезпеку для їхніх дітей, а вони весь час вважають, що ти шоумен і намагаєшся на них заробити. Жити в атмосфері зловтіхи, невіри, відсутності моралі - не можна бути щасливим. Можна просто створювати маленькі острівці щастя: друзів, риболовлю, фотографії, добра, миру. Дуже складно триматися і придушити в собі відчуття ненависті до людей, які заважають нам жити. Лікар і ненависть, бажання поганого людям - це несумісні речі, але коли я дивлюся, що вони роблять з нами, як ми примудряємося їм вірити. Ми почали грати 27 років тому в якусь стандартну гру, вибрали масть - піку. Спробували двох валетів, двох королів, одного туза, залишилося даму спробувати для повного щастя. Ми можемо піку поміняти на чирву, на трефу, змінити правила гри. Може, розуму вистачить у людей, що ми граємо не в ту гру, міченими картами? Не можна не змінювати козирі 27 років. Люди - думайте, скільки можна?

- Спасибі вам велике.

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Loading...

Віджет партнерів

d="M296.296,512H200.36V256h-64v-88.225l64-0.029l-0.104-51.976C200.256,43.794,219.773,0,304.556,0h70.588v88.242h-44.115 c-33.016,0-34.604,12.328-34.604,35.342l-0.131,44.162h79.346l-9.354,88.225L296.36,256L296.296,512z"/>