Мати зниклого безвісти волонтера: Ми готові домовлятися з будь-ким про звільнення заручників

Лідія Місюренко, мати зниклого безвісти волонтера та голова ГО "Союз матерів "Захист", в інтерв’ю 112.ua розповіла, як у пошуках сина дісталася до вже екс-лідера "ДНР" Олександра Захарченка та чому незадоволена зусиллями держави у процесі визволення полонених.

Мати зниклого безвісти волонтера: Ми готові домовлятися з будь-ким про звільнення заручників
112.ua

Лідія Місюренко

Голова ГО "Союз матерів "Захист"

Лідія Місюренко, мати зниклого безвісти волонтера та голова ГО "Союз матерів "Захист", в інтерв’ю 112.ua розповіла, як у пошуках сина дісталася до вже екс-лідера "ДНР" Олександра Захарченка та чому незадоволена зусиллями держави у процесі визволення полонених.

- Ким був ваш син і як він потрапив у полон?

- Мій син, Борис Борисович Місюренко, народився 9 липня 1975 року. Взагалі він технолог по приготуванню їжі. Але те, що зробили з дітками на Майдані Незалежності, це настільки його вразило, що він сам пішов на майдан, полтавский. Казав мені: "Якщо не я, то хто? В мене ж син, в якій державі він буде жити?" Він весь час був на майдані, його вибрали на віче головою самооборони Полтавської області. Хлопці виходили на блокпости, бо через Полтаву проходить автомагістраль Київ - Харків, дуже багато їздило тітушок. Потім, як почалася війна, у хлопців стало боліти серце за блокпости, за військові частини, які опинилися в важкому стані: голодні, без ліків, без одягу. Я сказав начальник нашої міліції, мій син з колегами їздили туди кільканадцять разів. Возили гуманітарну допомогу у військові частини і на блокпости.

112.ua

В ніч з 18 на 19 червня 2014 року вони повернулися додому, але Ірина Бойко, член їхньої команди, наполягла на тому, щоб поїхати знову. 20 червня вони поїхали в Довжанськ до військової частини. Потім мені подзвонили наші родичі з Росії, які побачили по телебаченню, що козаки отамана Козіцина взяли полтавських волонтерів в полон. Потім вранці Ірина Бойко подзвонила своїй дочці з невідомого телефону і сказала, що вони в полоні. З цього часу я особисто про свого сина нічого не знаю.

Ірину Бойко звільнив наш полтавський правозахисник Василь Ковальчук. Він ще 56 осіб визволив з полону. Йому допомогло те, що він служив в Афганістані з Безлером, і вони були знайомі особисто. Вони знаходили спільну мову з обміну полоненими.

Ірина Бойко з того часу так і не зустрілася зі мною, уникає мене. Вона мені подзвонила тільки одного разу, пізно ввечері. Але я не знаю, як оцінювати її слова. До цього вона говорила з Юлією Калашніковою, дружиною ще одного полоненого, Віктора Калашнікова, і сказала їй, що козаки йому відрубали пальці, а Борю порубали на шматки. Потім вона подзвонила моєму онукові і його матері і сказала, що Бориса розстріляли цього ж дня. Але я в це не вірю, бо нема жодних доказів, що він мертвий. Думаю, він перебуває десь у трудовому рабстві.

Сьогодні вже 1770 днів, як полонені волонтери знаходяться в полоні. Ні статусу в нас немає, ні інформації про те, де вони знаходяться. Ось з чим я ходжу на всі мітинги, він зі мною з 2014 року (показує саморобний бейджик, - ред.)

112.ua

- З часу втрати контакту з вашим сином, з 2014 року, хтось пошуком займався?

- Всі шукають, але нічого не здвинулося з місця. Нічого по суті не робиться.

- Що з цього приводу говорить влада?

- Дуже тяжко спілкуватися з органами влади. У наших хлопців нема статусу полонених, хоча Ірина Геращенко говорить, що в неї відповідний проект закону вже лежить на столі. Було прийнято закон про статус безвісти зниклих. Але ж він не діє, навіть комісії нема при ВР. Я 13 березня зустрічалася на акції з сім’ями політв’язнів і полонених військових моряків. Ми ходили до АП, зустрічалися з Кондратюком, заступником голови АП. Президент наш пообіцяв при зустрічі з сім’ями полонених і політв’язнів організувати координаційну раду. Нам було б зручніше, щоб там був і представник політв’язнів, і моряків. До речі, з Полтавської області також є один полонений з числа моряків. Безвісти зниклих, військових полонених, цивільних полонених треба об’єднати і вирішувати проблему комплексно. Ми з цим звернулися до влади, але до сьогоднішнього дня комісія не утворена, навіть для політв’язнів, а нас взагалі відфутболили. Нам сказали, що у вас є Ірина Геращенко. У Ірини Геращенко свої проблеми, своя робота. Я її бачу лише на телеекрані, як звільняють полонених. А так вона нам не допомогла ні в чому. Нам тепле слово навіть потрібно. Зустрічаємося ми дуже рідко – але ж дій ніяких.  

- Є ще омбудсмен Людмила Денісова. З нею відбувається якась координація? Це ж її пряма компетенція.

- Так, з нею ведуться переговори. Але в нас багато громадських організацій. Ми ж не можемо всі одночасно лізти з цими питаннями. Та й не так легко достукатися ні до ефіру на телебаченні, ні до чиновника. Ми, "Союз матерів "Захист"", організація, яку я представляю, писали багато куди. Порошенко обіцяв мені, що прийме матерів. До сьогоднішнього дня не прийняв. До Луценка ми записувалися в чергу, офіційно – нас не прийняли. До Грицака – не дають нам зустрічі.

- У голови СБУ Василя Грицака ви ніби були. Що він вам обіцяв?

- В січні 2017 року він зібрав сім’ї всіх полонених, більше 100 людей. Я ледве провела на зустріч 5 матерів безвісти зниклих. Їх не хотіли пропускати. Я казала Грицаку, що президент – брехун. І "на скайпі" Геращенко була. Грицак обіцяв, що буде з нами зустрічатися кожного місяця, інформувати про стан справ. Зрештою, вирішили, що і раз в три місяці добре. До сьогоднішнього дня не зустрілися більше ні разу. Антитерористичний центр – Юрій Качанов, мила людина – але ж ніякої інформації.

У 2017 році Міноборони разом з міжнародним Червоним Хрестом зібрали матерів безвісти зниклих. Я також їздила на ці заходи, бо я, як голова громадської організації, представляю інтереси безвісти зниклих хлопців по Полтавській області. Але пан міністр не прийшов на цю зустріч, на що дуже були ображені матері. Хлопці – солдати, хлопці воювали, хлопці зникли, а хто відповідатиме? А хто скаже матері добре слово? Міністр Полторак повинен був прийти.

- Ми знаємо, що ви були у Донецьку і навіть мали зустріч з Захарченком. Як ви туди потрапили?

- Я ж мати. 1770 днів я чекаю свого сина. Я знала, що люди по ту сторону кордону вбивали наших дітей, але ми розуміли, що треба домовлятися хоч з кимось, аби йшов діалог. Якщо покласти папку, як каже Геращенко, з законом про статус на стіл – від цього ж краще не буде нікому. Ні дітям полоненим, ні їх сім’ям. Ми схильні до того, що треба домовлятися з кожною людиною. З тим же Путіним, через треті сторони. Зі всіма, хто може говорити.

Потрапити до Захарченка було нелегко. В мене була "зелена вулиця" до нашого начальника міліції – всі питання ми з ним вирішували. Я стала спілкуватися з правозахисником Ковальчуком, і він сказав, що буде цим займатися. Безлер йому сказав, що не бачив наших пацанів. Потім я з Безлером говорила по телефону, і він мені те саме казав. Він сепар, але ж його теж мати народила. Я йому повірила, а Ірині Бойко не вірю.

Я зв’язалася з організацією "Союз матерів "Захист", і ми поїхали. Нам допоміг один нардеп з числа комбатів. Ми приїхали туди 21 грудня 2015 року. В Донецьку ми розмістилися в готелі, і заступник Захарченка прийняв наших керівників. Але по суті нічого ми не дізналися, а автоматники хотіли виселити нас і відправити за лінію зіткнення. Наступного дня ми мали двогодинну зустріч з заступником Захарченка, просили його знайти наших хлопців. Віддали списки, які в нас були. Нам дозволили через організацію "Антивійна" передати полоненим у СІЗО гуманітарку.

Ми вже мали йти, як приїхав Захарченко, і нас запросили до нього. Ми прийшли, сіли за стіл, він залітає з матами, з охороною, автомат поставив в куток і каже, що в нього 7 хвилин для нас. Зрештою, ті 7 хвилин тривали 9,5 годин. Я чекала жорсткості, приниження, а він давав висловитися всім. В Полтаві ми говоримо "Донецька і Луганська довбані республіки", і я випадково так в розмові з ним сказала. Але він навіть не зреагував – подивився в очі і далі розповідає своє. Потім ми поїхали до стадіону, в їхніх машинах. Він сам був за кермом. Тільки вийшли з машин – стріляють. Каже: "То ваші стріляють в матерів". Чи то був їхній спектакль, чи правда, ми так і не знаємо. Покаталися ми з ним ще на обід, вислухали його розповіді про автономію Донбасу. Ми просили, щоб він нам віддав хоч одного полоненого, і мені здається, що якби там був мій син, то він би його віддав. Потім він викликав свого "міністра оборони" і доручив йому зустрітися з нами наступного дня і вирішити питання. Але ніхто з нами так і не зустрівся. В них того дня були великі бої, можливо, через це про нас забули, а можливо, все так і було заплановано.

- У вас є свої списки тих, хто перебуває в полоні?

- Я маю інформацію по Полтавській області. У нас немає загалу. Ми вимагаємо, щоб влада зробила єдиний реєстр, щоб ми знали, що цей полонений – цивільний, а цей – військовий, оцей безвісти зниклий – військовий, а цей –цивільний. Десять місяців назад вийшов закон про безвісти зниклих, але він не працює. Комісію не зробили. Для них вибори найголовніше, а те, що в матерів на хліб немає, діти голодні у цих полонених – це ніхто не враховує. Ніхто нічого не робить.

Новини за темою

- З тими списками, які були зібрані вашою організацією, ви зверталися до компетентних органів, передавали їм?

- Ці списки є в Антитерористичному центрі при СБУ, цим завідує пан Качанов. Ці списки є в Геращенко, в поліції. Нам потрібен єдиний список, єдиний реєстр, щоб ми знали – оце мій син, де він знаходиться, в якому статусі. А нам як хочуть, так і кажуть. На мого сина кажуть, що він безвісти зниклий. Його ховали декілька разів – було і в інтернеті, що він загинув. Я не вірю в це.

- Ви багато їздите по країні?

- Дуже багато.  

- На це треба багато грошей. Хтось допомагає?

- Як тільки чую, що де буде яка акція – я їду. Я їжджу на свої. В мене посвідчення – мені 66 років. Пенсія в мене 1499 гривень. Сідаю з пенсійним посвідченням на дизель Полтава - Гребінка. На вокзалі Гребінки сиджу 3 години. О 5 годині сідаю на електричку до Києва. І повірте, їздити з бомжами і проводити півжиття у поїздах – дуже сумнівне задоволення.

Новини Полтавщини

- Чи допомогло б справі створення загальноукраїнського об’єднання родичів військовополонених? Як ви бачите продовження своєї діяльності?

- Вже є багато різних об’єднань. В кожній області є свої об’єднання. Якщо б держава посприяла тому, щоб зробити одну всеукраїнську організацію, то може якийсь толк і був би. Але ми всі працюємо, кожен чимось займається. Нам потрібно, щоб було до кого звернутися, щоб працювала координаційна рада при АП. Нам кажуть, що при СБУ є Антитерористичний центр, але ж він не дієвий. Мені нічого не кажуть, документи не показують. Ми обурені, що не кажуть за всіх, що нас ділять. Що ті атошники, а ті політичні, а ті моряки. Це ж все однією війною пов’язано. Зустрічалися з Кондратюком, заступником голови АП. Я спитала в нього, чи можна розраховувати на те, що й нами координаційна рада буде займатися? А він каже: "Вами ж Ірина Геращенко займається". Я йому сказала, що Ірину Геращенко я в телевізорі бачу, як вона фотографується на фоні полонених, яких звільнив Віктор Медведчук. Ще є Міністерство ветеранів. Але там взагалі бардак. Хто не зустрінеться з нами – тікає. Бо тема дуже важка. Пропонували мені подати кандидатуру в громадську раду при Мінветеранів. Ми приїхали, а там вже було 690 кандидатів. Проголосували 35 чоловік, не обравши навіть нову лічильну комісію, бо попередня склала повноваження, визнавши, що голосування нелегітимне. Отакі справи.

Новини за темою

- До Віктора Медведчука не зверталися?

- Ми проводили з "Українським вибором" в 2015 і 2016 роках два круглих столи. Тоді було багато людей. Він обіцяв, що буде контролювати процес. І справді, вже багато звільнено тих, хто їздив в АТО. Мені не зрозуміло, чому Медведчуку заборонили звільняти полонених, політв’язнів, моряків? Полонених, забутих наших і безвісти зниклих шукати треба. Якщо виходить у Віктора Володимировича – честь йому і хвала, я вважаю. І не тільки я одна.

- Пані Лідіє, дякуємо вам за щиру і емоційну розмову.  

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Loading...

Віджет партнерів

d="M296.296,512H200.36V256h-64v-88.225l64-0.029l-0.104-51.976C200.256,43.794,219.773,0,304.556,0h70.588v88.242h-44.115 c-33.016,0-34.604,12.328-34.604,35.342l-0.131,44.162h79.346l-9.354,88.225L296.36,256L296.296,512z"/>