112.ua

- Зараз деякі німецькі політики заявляють про те, що питання Криму треба відкласти, аж доки не буде вирішене питання Донбасу? Як ви розцінюєте такі заяви: чи це позиція окремих політиків, чи Заходу?

Кравчук: Є така філософська формула – трансцедентальний емпіріокритицизм. Аби це німці мені сказали відкласти на рік, на два і чому відкласти – то я б їх коментував. А так я не можу назвати це іншим, ніж трансцедентальним емпіріокритицизмом, або невіглаством політичним того німця, який це меле – я не хочу це коментувати. Це є непристойно - не німці мають вирішувати нам, Україні, що відкладати, а що не відкладати. Це мають вирішувати українці, тому що вони страждають від того, що ми вже наробили помилок, вони страждають від того, що ми відкладали на завтра, замість того, щоб зробити сьогодні. Ми відкладали все, що могли і не могли, тому що або не вміли, або не хотіли. Зараз на порозі 26-а річніця, і настав час (навіть минув) сказати всім правду, в тому числі і німцям.

Новини за темою: Клімкін розкритикував заяву німецького політика про "герметизацію" кримського питання

- Від США можна очікувати, що вони нададуть Україні зброю? Чи допоможе нам це вирішити питання окупованих територій?

- Сподівалися, що США не будуть так уважно ставитися до України – помилилися всі. Ми бачимо, як республіканська і демократична партії, як президент Трамп, сівши в крісло в Білому будинку, вже зовсім по-іншому подивився і на власну відповідальність, і на відповідальність перед глобальними проблемами в світі. Уже таку допомогу надають нам і будуть надавати більше. І представник США, який зараз відповідає за Україну, чітко сказав, що на Донбасі немає замороженого конфлікту – є реальна війна. Від себе добавлю, що є не просто реальна війна, а є філософія, ідеологія війни проти України, яку веде Росія. І вона складається з трьох частин. Перше - Путін спирається на рішення Федеральних зборів. Це документ. Друге - Путін спирається на церкву, яка заявила про єдину конфесійну територію, куди входить і Україна, й огорнула все це в конкретні форми агресії. Чи це буде точкова, чи гібридна, чи диверсійна – але це реальна війна. Нам треба напередодні Дня Незалежності об’єднуватися і виганяти різними шляхами ворога з землі України.

Новини за темою: Радник Трампа розповів про ймовірні поставки зброї в Україну

- Зараз роковини вторгнення Росії в Грузію. Як ви вважаєте, чи є ймовірність повномасштабної війни в Україні? Чи Україна готова до такого сценарію?

- Кожна людина колись може здуріти. Але я не вірю, що Путін може так здуріти, щоб розпочати великомасштабну війну проти України. Це буде кінець життю "єдиній, великій, неподільній", як вони кажуть, Росії і, перш за все, самому Путіну. Я не вірю в це. Я вважаю, що здоровий глузд або ті сили, які оточують президента Росії, скажуть йому: "Зупинись, тому що це може бути початок твого особистого кінця".

- Якщо згадати перші роки незалежності – союзників на Заході в нас було більше, ніж тепер?

- Було багато союзників, але вони ще не знали тоді Україну так, як вони знають зараз. Поки не потримали Україну в обіймах, поки не почули її, не побачили людей і в себе, і за межами, - другом стати важко. За ці 26 років Україну побачили мільйони людей. Було зроблено багато кроків, які дали можливість людям потримати нас в обіймах.

- Питання ядерного статусу для нас вже закрите, чи Україна зможе знову його підняти?

- Я думаю, що закрите, і добре, що закрите. Ядерне питання – це не питання сьогодні України. Це світове питання. Якщо говорити про конкретні можливості ядерних дій України, то якщо може зробити ядерну бомбу Північна Корея, то може й Україна. Але виникає запитання - для чого? Ми можемо використати ядерну зброю? Я переконаний – ні! Ніколи, ні за яких умов. У центрі Європи знаходиться Україна з ядерною бомбою… Тому моя пропозиція – з кожним днем шукати дипломатичні, політичні шляхи. А людям побажання – не обирати дурнів до влади. І не тільки українцям – а і всім іншим.

Новини за темою: Ядерний клуб: Які країни володіють найбільш небезпечною зброєю в світі

- Між Україною і Польщею новий виток напруги в зв’язку з новим проектом закордонного паспорта. Як ви вважаєте, в зовнішньополітичному курсі чи варто якісь нові акценти зробити щодо Польщі?

- Чим більше ми робимо акцентів Польщі, тим більше вони стають гоноровими панами. Це в них вже в характері. Я думаю, що їм треба більше подивитися на себе, ніж на нас. І свою історію вивчити краще, ніж нашу. Свою ми самі вивчаємо. І якщо вони мають розум, а я в це вірю, бо я народився в Польщі, то їм його вистачить (якщо не цим, хто прийшов до влади сьогодні, то прийдуть), щоб відносини з Україною були краще. Хотілося б про це попросити деяких керівників Польщі, у цей час, коли Україна в такому важкому стані, коли агресія Росії стає очевидною і не тільки до України, а і до Польщі. Я не думаю, що поляки не читають заяв росіян, які заявляють про відновлення царських кордонів Росії, а царські кордони Росії – це Польща. Що, вони не пам’ятають катастрофи літака Качинського? Що ж їм не вистачає? Я думаю, що це робиться під впливом "козачків", які дуже активно використовуються Росією. Зараз треба вичекати, подивитися, що це буде за паспорт. Я не вірю, що він буде. Те, що я читав, то це якась нісенітниця. Політична еквілібристика, яка хоче комусь сказати: "Сядь" - а треба стояти, бо як сядеш – сядуть на голову. Я пропоную полякам не сідати – стояти на ногах.

Новини за темою: Меморіал орлят і Святі ворота: Чому Україна та Литва незадоволені дизайном польських паспортів

- Враховуючи події, які відбулися за 26 років в Україні, що для вас означає незалежність України?

- Я бачив інше життя, інші відносини в суспільстві. Я бачив життя, коли людина не мала права не тільки жити так, як вона хоче, а і говорити. Для мене незалежність - це коли ми, помиляючись, втрачаючи життя, коли війни, агресії, коли голод, бідність, ми, все ж таки, кажемо, що ми будуємо, йдемо вперед. От у Європу зробили крок, десь зупинилися - знову робимо. Для мене незалежність – це свобода, демократія, це право людини жити так, як вона хоче. Державу треба обирати самому, захищати її і, якщо треба, життя віддати як за батьків, так і за державу.

- Дякуємо.