Крадіжки в банках носять характер стихійного лиха національного масштабу

Заступник директора-розпорядника Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (ФГВФО) Андрій Оленчик в ексклюзивному інтерв’ю для 112.ua розповів про плани Фонду підняти гарантовану суму відшкодування вкладів для фізосіб, зловживання у банках, які потім переходять під управління Фонду, про бездіяльність правоохоронців і корупцію в судах, а також про ймовірність розширення списку неплатоспроможних банків у 2018 році

Крадіжки в банках носять характер стихійного лиха національного масштабу
112.ua

Сергій Звиглянич

Журналіст, 112.ua

Заступник директора-розпорядника Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (ФГВФО) Андрій Оленчик в ексклюзивному інтерв’ю для 112.ua розповів про плани Фонду підняти гарантовану суму відшкодування вкладів для фізосіб, зловживання у банках, які потім переходять під управління Фонду, про бездіяльність правоохоронців і корупцію в судах, а також про ймовірність розширення списку неплатоспроможних банків у 2018 році

- Директор-розпорядник ФГВФО Костянтин Ворушилін нещодавно заявив, що Фонд буде ініціювати підвищення гарантованої суми відшкодування вкладів. Зараз це 200 тисяч гривень. Який новий поріг зараз обговорюється і коли можна чекати рішення?

- Поки що рано говорити про те, коли саме це станеться. І на скільки ця сума буде підвищена. Поки що ми можемо говорити з впевненістю про те, що в 2018 році питання буде дуже серйозно аналізуватися і буде прийняте політичне рішення щодо того, що далі робити з граничним розміром відшкодування.

- Чому саме зараз це питання з’явилося на порядку дня, і які основні фактори ви будете брати до уваги при визначенні суми відшкодування?

- Кожного року затверджується план діяльності Фонду. Виконавчою дирекцію він спочатку погоджується, а потім затверджується адміністративною радою Фонду. За останні роки це питання вперше офіційно поставлено в план. Там є спеціальний розділ на 2018 рік, який присвячений тому, яким чином і в які терміни протягом року буде проводитися аналіз можливостей підвищення розміру гарантованої суми. Ми спочатку маємо зрозуміти, чи готові ми в цьому році до такого рішення. Потім має бути обговорення і проведення консультацій, в першу чергу з Мінфіном і НБУ, а також з нашими міжнародними партнерами, в першу чергу з МВФ і Світовим банком. І після цього стане зрозуміло, про які строки ми можемо говорити.

Насправді, абсолютно очевидно, що сума в 200 тис. грн, а на цьому рівні вона була встановлена в серпні 2012 року рішенням Адміністративної ради Фонду, а потім була закріплена в законі про систему гарантування вкладів фізичних осіб, сьогодні не відповідає економічним реаліям. До речі, в законі сказано, що розмір відшкодування не може бути менший ніж 200 тис., але може бути збільшений рішенням Адміністративної ради. Для цього не треба буде вносити якісь зміни в закон, буде достатньо рішення Адмінради. А в Адмінраду, відповідно до тої формули, яка зараз є в законі, входять п’ять людей: директор-розпорядник Фонду, двоє представників Нацбанку, один представник парламенту і один представник Кабміну – традиційно це представник Мінфіну.

Чому зараз, в 2018 році, ми почали про це говорити? В попередні чотири роки було точно не до підвищення граничного розміру відшкодування, враховуючи те, що більше 90 банків було визнані неплатоспроможними і передані нам. Протягом останніх чотирьох років ми були змушені здійснити виплати на рівні майже 88 млрд грн. Для порівняння можу сказати, що Фонд гарантування, починаючи з вересня 2001 року і до вересня 2012 року, тобто за 11 років, (саме в 2001 були здійснені перші виплати в історії Фонду – це був банк "Слов’янський", потім був банк "Україна") виплатив 4,4 млрд гривень вкладникам 32 банків, які ліквідувалися НБУ ще по старій процедурі, до проведення реформи, коли Фонду були надані повноваження не тільки виплатної каси, а і установи, яка здійснює виведення неплатоспроможних банків з ринку. А за останні чотири роки ця сума склала 88 млрд. Тому, коли тривала, як це прийнято називати офіційно, активна фаза очищення банківської системи, і такі астрономічні суми виплат ми проводили в дуже стислий період часу, само собою, що на цьому етапі говорити про перегляд розміру відшкодування в сторону збільшення було просто несвоєчасно і безвідповідально.

Ми були змушені брати зовнішні запозичення для забезпечення таких обсягів виплат. Це з боку НБУ - 10 млрд грн, зараз вже залишилося повернути половину, і ми розраховуємо, що в 2018 році, якщо не буде ніяких несподіванок, ми заборгованість перед НБУ закриємо повністю. Але основна проблема, звичайно, це запозичення з бюджету, оператором цих запозичень виступав Мінфін. Сума нашої заборгованості складає близько 60 млрд грн. Причому, ці запозичення здійснювалися на таких "чудесних" умовах, нав’язаних нам державою. Держава гарантує відшкодування вкладів в межах 200 тис. грн за будь-якої погоди. Це завдання мало бути виконане за будь-яку ціну, і ми це зробили – система виплат працювала як годинник, незважаючи на колосальні навантаження. Але якою ціною це було зроблено.  

- Ви сказали, що умови вам були нав’язані. Ким саме і чому?

- В процесі переговорів, в яких брали участь НБУ і Мінфін, а також, опосередковано, МВФ, була погоджена єдина можлива на той момент схема, при якій запозичення були дуже дорогими. Я наведу цифри, щоб зрозуміти масштаб стихійного лиха. У нас на 60 млрд запозичень з бюджету, які ми здійснювали під емісію ОВДП, до моменту, коли останній транш мав би бути погашений, у 2031 році, ми повинні виплатити більше 85 млрд грн лише процентів. Річ абсолютно абсурдна.

Коли ми спілкуємося з нашими міжнародними колегами, вони нам не вірять, тому що, коли в якійсь країні фактично більше половини банківської системи йде під укіс, тобто більшість банків виводиться з ринку, в цьому випадку, очевидно, мова йде про серйозну системну кризу, тоді фонду гарантування, або, вживаючи міжнародну термінологію, страховику депозитів надається безповоротній внесок від держави. В гіршому випадку – безпроцентний кредит, або, якщо процент присутній, то в межах статистичної похибки. У нашому випадку умови такі, що ми, фактично, опинилися в квазікомерційних умовах. Ці запозичення нам тоді були запропоновані і нам довелося їх прийняти, оскільки виплати мали бути здійснені в будь-якому випадку, і це стосувалося на той момент сотень тисяч людей, а в кінцевому випадку взагалі 2 млн, на фоні війни, економічної кризи, абсолютно очікуваних негативних і масштабних соціальних наслідків.

Аргументація була така – Україна критично потребувала траншів від МВФ, там були достатньо жорсткі умови по певних монетарних і макроекономічних показниках. Тому якби нам надали кошти на інших умовах, виникала б проблема з вимогами МВФ. Тому уряду просто треба було вирішити проблему, яка вже була на столі, ну а далі – будемо розбиратися. Тому ми вважаємо, що станом на 2018 рік вже пора розбиратися з цим, бо це нагадує шалену фінансову піраміду, яка буде будуватися за рахунок процентних зобов’язань. Це річ абсолютно абсурдна і немислима, оскільки ми не є приватною структурою – ми є частиною державного механізму. Трохи дивно – для того, щоб виконати зобов’язання, які взяла на себе на рівні закону держава, один з державних гравців повинен взяти запозичення на якихось "пікантних" умовах у іншого державного гравця для того, щоб потім цей державний гравець очевидно на цьому ще й нормально заробив. Це приблизно так і виглядає. Тому зараз розпочинаються дуже серйозні консультації із залученням МВФ, Світового банку і консультантів Мінфіну США, які постійно працюють в Україні, і, зокрема, з Фондом. Ми починаємо з того, що власне робити, який вихід буде з ситуації. Основну суму (тіло) кредиту, і це відповідає міжнародній практиці, безумовно, треба буде повертати, поступово, за графіком. А ось те, що стосується процентів, з тим щось треба робити. Подивимося, як будуть просуватися ці консультації.

- Який може бути вихід з цієї ситуації?

Ми запропонували першим кроком дозволити нам достроково починати гасити свої зобов’язання за цими векселями, що давало би можливість таким чином автоматично зменшувати суму нарахованих відсотків. Хоча б не збільшувати цю снігову кулю і не давати їй розростатися. Адже на даний момент ми гасимо лише проценти, а не тіло. З цього приводу зараз йдуть консультації, не просто, але йдуть. Подивимося за кілька місяців, до чого нам вдасться домовитися.

Для розуміння – кожного року нам нараховують більше 6 млрд грн процентів. Кожен рік ми 1,5 мільярда виплачуємо фізично, а 5 млрд відкладається на майбутнє. Питання в тому, що ці виплати не зменшують зобов’язання банків перед нами, як кредитором третьої черги. Те, що ми будемо повертати з продажу активів чи від управління активами, автоматично буде йти на погашення тіла кредиту Мінфіну, а зараз на тіло ми ще не працюємо, тільки на проценти. Відповідно, чи не виглядає це дивним, що ми сплачуємо проценти Мінфіну, не зменшуючи самої суми заборгованості? А звідки ми беремо ці 1,5 мільярда? Фактично, ми забираємо їх у кредиторів, тим самим зменшуючи шанси кредиторів нижчих черг: четвертої, а це вкладники-фізособи, у яких вклади були 200+ тис. грн, і далі всі черги, включаючи сьому – юридичні особи. Ми зменшуємо їх шанси отримати взагалі хоч щось. Ми за рахунок кредиторів платимо ці проценти.

Тому це і є фактори, які вплинуть на рішення про підвищення гарантованої суми. Політична воля підвищувати суму гарантування у нас є. Ми можемо серйозно починати над цим думати саме в 2018 році, коли позаду основна фаза виведення банків з ринку, і ми вже можемо принаймні якісь фінансові потоки прогнозувати. Питання – коли і на скільки. Ось це залежить від того, яка в нас буде ситуація, в першу чергу, з нашими запозиченнями. Чи буде вирішено цивілізовано питання з цими процентами, а також що ми зуміємо виручити з тих активів, які є в неплатоспроможних банках. Оці два фактори будуть визначати, коли ми будемо готові взяти на себе додаткові фінансові зобов’язання, пов’язанні з підвищенням суми відшкодування.

Це не може бути якесь популістське рішення. Є законопроекти, де деякі депутати, очевидно, щоб сподобатись електорату, говорять: "Давайте буде мільйон". Давайте відразу 100 млн, навіщо ці дрібниці. Але суму виплат, яка підпадає під гарантію, треба співставляти з фінансовими ресурсами, які ми зможемо накопичити. Чим вище граничний рівень, тим більша сума наших потенційних зобов’язань. І в цій математичній моделі є межа ризиків, дозволена червона лінія, далі якої ми піти не можемо. Саме вона буде нас обмежувати.

Якщо поставити питання таким чином - а до якого рівня було б справедливо підняти граничну суму виплат, то зрозуміло, що плюс 50-100 тис. грн не вирішать проблему. Але ця планка також не може бути дуже високою, оскільки ніде в світі не вирішується проблема крупних вкладників за рахунок механізму безпосереднього гарантування. Це в першу чергу орієнтовано на середній клас і нижче, це функція соціального захисту, а не захисту "квазі-інвестицій". Тому, очевидно, мова не йде ні про які мільйони, але прив’язка для нас виглядає приблизно так: якщо, скажімо, до початку кризи 200 тис. грн в еквіваленті було 25 тис. дол., а ми знаємо, що це було свідоме рішення з боку держави заохочувати людей заощаджувати в іноземній валюті, і людина орієнтувалася на ці 200 тисяч, а потім протягом короткого проміжку часу вона раптом стає вкладником 200+, причому набагато більше 200+, через девальвацію національної валюти, то, я думаю, що при розрахунку гарантованої суми відшкодування треба орієнтуватись саме на таку категорію вкладників і забезпечити їхнє попадання під захист системи гарантування. Це було б справедливо.

- Тобто мова про 800 тисяч гривень?

- Я не думаю, що це 800 тис. гривень, я думаю, хоча б тисяч 500 має бути. Але це ми поки що говоримо про загальні роздуми і особисті експертні передчуття чи очікування. Тому що офіційний скурпульозний аналіз тільки розпочинається і офіційні консультації тільки розпочинаються. Тому зараз говорити про якісь конкретні установки, тобто про термін і про суму, не можна.

- Я так розумію, що немає зведеного аудиту по банках, які знаходяться під управлінням Фонду, щоб говорити про потенційну вартість їхніх активів?

- В переважній більшості банків перед передачею нам ставалися різні метаморфози з їхніми активами. Є невелика кількість більш-менш крупних банків, де на балансі були присутні реальні активи. При цьому, більш-менш якісні активи. Це одиниці – банки типу "Форума" чи "Діаманта". А переважна більшість банків – це просто національна катастрофа. Оскільки були банки, де на момент переходу під наше управління не було навіть стільців, столів і дверних ручок. Про яку роботу з активами в цьому випадку може йти мова? Я не хочу акцентувати увагу на тому, як це могло статися – де був банківський нагляд, правоохоронні органи – я констатую факт. Причому часто це відбувалося абсолютно чудернацьким способом. Наприклад, в останні місяці перед тим, як банк передавався нам, чи коли вже було очевидно, що банк "не жилець" – саме в цей період активи успішно розмивалися, крупні вклади дробилися примітивним і цинічним способом. Неозброєним оком було видно, як зменшувався обсяг активів, як вони просто, як в "Дельті" сотні мільйонів доларів кудись переводились. А з другої сторони, ми бачили, як зростала сума потенційних наших виплат. Безумовно, ми намагаємося, щоб такі збитки компенсувались власниками, топ-менеджерами, бо це прямі наслідки їхньої "творчості".

Другий об’єктивний фактор – ситуація, в якій зараз знаходиться країна. Сказати, що у нас є дуже ємний ринок для того, щоб проковтнути таку масу банківських активів, які можуть бути виставлені на ринок, це було б явним перебільшенням. Коли ми починали роботу з продажу активів неплатоспроможних банків, виявилося, що навіть нормальної інфраструктури ринку під це немає. Багато речей ми створювали, фактично, з нуля, будучи законодавцями мод. Наприклад, перейшли на ProZorro.Продажі, запровадили голландські аукціони, ввели безпрецедентну систему розкриття інформації про активи – оце все напрацьовувалося на ходу. Катастрофа була з торговими майданчиками, серйозні проблеми з оцінщиками, багато з яких не звикли професійно виконувати свою роботу.

І третє, що стосується роботи з активами. Наша, без перебільшення, неймовірна у всіх відношеннях судова система, яку ще доповнюють певні недоліки в роботі правоохоронних органів, реєстраційної служби, нотаріусів, державної виконавчої служби – часто не дає нам шансу нормально розібратись з активами, які до нас таки дійшли. Тобто крупні позичальники в цій країні захищені набагато краще, ніж Фонд. Кожного разу, коли ми зіштовхуємося з цим, це все одно, що білет на війну – суди дуже часто опиняються не на нашій стороні. Так, судова система недореформована, але поки вона буде реформована, нам нічого буде продавати. Тому це носить характер стихійного лиха національного масштабу. Застави вибиваються, кредити стають бланковими за одну ніч, реєстратори приймають і вчиняють якісь дії всупереч здоровому глузду, з’являються якісь "ліві" нотаріуси, виконавча служба практично не працює. У нас десятки тисяч судових справ і десятки тисяч виконавчих проваджень. Якщо ми говоримо про дрібні чи середні справи, ще куди не йшло. Але коли мова йде про більш крупних гравців, то дуже часто ситуація складається не на нашу користь.

Ще є тренд на оскарження рішень НБУ про визнання банку неплатоспроможним, а отже відповідно і наших рішень по тимчасовій адміністрації і ліквідації. Більше 20 банків знаходиться в цьому процесі. У будь-якій цивілізованій країні власник істотної участі після того, як його банк визнаний неплатоспроможним, переживає тільки за одне – яким чином не втратити решту активів, які в нього ще залишилися. За кордоном це стимулює людей – вони розуміють, що не треба гратися в такі речі в банках, адже справедливість візьме гору, і ти будеш покараний і ніде не сховаєшся. В нашій країні – навпаки. Власники не тільки не переживають за ті активи, вони йдуть в суди і виграють ці суди. За кордоном акціонер не є абсолютно безпорадним, і якщо він вважає, що рішення щодо банку, яке було прийняте регулятором, неправильне, то він подає до суду. Якщо в суді ти доведеш, що має бути інакше, то ти отримуєш від держави компенсацію. Але варіанту, при якому ти зупиняєш процес ліквідації, немає, це немислима ситуація. Однак у нас відбувається саме це.

Ці люди досягають дві мети. Перша мета – якщо рішення НБУ про неплатоспроможність чи ліквідацію були неправомірні, значить переслідувати людину нема за що. Більше того – це постраждала сторона, треба молоко за шкідливість за державний рахунок видавати. Обнуляються будь-які можливості щодо притягнення власників до відповідальності. А перед цим відбуваються виведення активів, вибивання застав, і т.д. Це масовий вид спорту, улюблений серед акціонерів. У них достатньо часу, щоб "порішати" свої питання, потенційно – за рахунок платників податків і банківської системи. Реально ситуація виглядає так, що вони обнуляють можливість переслідування їх в кримінальному порядку. І друге – вони добираються до тих активів, що там ще залишилися, і спокійно ними розпоряджаються. Бо в таких судових рішеннях є ще чисто український винахід, що коли суд приймає рішення на користь колишніх акціонерів, то інтереси акціонерів захищаються виключно в частині активів, але не зобов’язань. А зобов’язання покладаються на Фонд гарантування. У нас є такі собі "Укрінбанк", "Златобанк", хоча, на жаль, цими двома банками цей перелік не вичерпується. Якщо б усі ці судові процеси щодо оскарження рішень НБУ і Фонду закінчилися не на користь держави, то ми втратили би контроль приблизно над половиною всіх активів банків, які нам передані. Це стосується не дрібних банків, а порівняно крупних.

Тому є два моменти, які не дають можливості зробити точні оцінки. Перший – ті дивні ситуації, які стаються з активами банків до того, як вони переходять до нас. Друге - готовність ринку цивілізовано переварити таку кількість активів. Плюс тяганина у правоохоронних органах, судах і Мінюсті дуже серйозно понижує ринкову вартість активів. Це питання не лише Фонду, це питання держави в цілому. Ми зверталися в свій час навіть до РНБО, пропонуючи скликати засідання і обговорити це питання в комплексі, тому що це виходить за межі якоїсь дрібної сварки на гальорці фінансового сектору. Це проблема, в тому числі, і національної безпеки. Але, насправді, цією проблемою ніхто не став перейматися.

- На реформування правоохоронної чи судової систем потрібен час. Можливо, варто було піти легшим шляхом – внести зміни в законодавство, закрити можливість зупиняти процедуру ліквідації?

- Ми такі пропозиції давали не раз. Але у цьому парламенті достатньо людей, які є або колишніми акціонерами, або навіть сьогоднішніми акціонерами діючих ще банків. Вони знають, що ситуація може швидко помінятися. І ще там достатньо багато крупних позичальників, які взяли мільярдні кредити. Ми прекрасно знаємо цих людей, вони себе чудово почувають, виступають з трибуни, розказують, як жити цій країні, як захищати людей. Взявши багатомільярдні кредити, вони й не збираються їх повертати. Чи будуть ці люди голосувати за такі речі? Та ні. А правоохоронна система захищає не тільки акціонерів, але і таких позичальників. Дуже часто ці позичальники є одночасно і акціонерами, адже довгий час в банках нашої країни були дозволені інсайдерські кредити. Тому такі законодавчі пропозиції поки що через ВР вперто не проходять. Як і, наприклад, пропозиції про створення більш сприятливих для держави умов при пред’явленні прямих цивільних позовів до власників істотної участі і топ-менеджерів. Тому що існуюча процедура надзвичайно складна і з нею дуже непросто працювати в судах, особливо якщо суди вмотивовані працювати на стороні контрагента. Будь-які пропозиції щодо того, щоб внести зміни, які полегшать життя нам і ускладнять його їм, також не проходять. Якщо якісь зміни і проходять за останні роки, то це, в основному, здійснюється під тиском МВФ і Світового банку. Власної політичної волі на те, що щоб приймати непопулярні рішення, зазвичай немає.

- Скільки коштів потрібно ще виплатити вкладникам?

- Всього по тих банках, які були нам передані, до цього моменту ми повинні були виплатити близько 92 млрд грн. Виплачено – 88 млрд грн. Реально там залишилося неповних 4 млрд грн, але це вже погоди не робить, тим більше, що попередній досвід свідчить, що завжди залишається певний процент, 2-3%, коли люди так і не звертаються за виплатою відшкодування. А виплати продовжуються до тих пір, поки не закінчилася ліквідація. Ліквідація триває максимально 5 років – часу абсолютно достатньо.

Як правило, ті, хто не звертається – це власники невеликих вкладів. Якщо подивитися на кількість вкладників, які попадають у ці відсотки, цифра може сягати десятків чи навіть сотень тисяч. Тому абсолютно не факт, що всі ті 4 млрд грн доведеться виплатити. В будь-якому випадку основну частину ми вже виплатили, і якщо не буде якихось прикрих несподіванок в особливо крупних масштабах, в 2018 році нам не потрібно буде не тільки додаткових зовнішніх запозичень, а ми взагалі ініціюємо в цьому році повернення Нацбанку 5 млрд грн, щоб повністю з ним розрахуватися. Також хочемо перші 10 млрд грн повернути Мінфіну. Я згадував про те, що йдуть переговори, щоб нам дали можливість достроково гасити зобов’язання, що для нас дало б можливість не розкручувати цю піраміду з процентів.

- В 2018 році варто очікувати поповнення списку неплатоспроможних банків?

- Прогнози – штука невдячна. Але ми дивимося з обережним оптимізмом на 2018 рік в тому плані, що особливо крупних гравців з банківського ринку ми до себе не чекаємо. Бо саме вони можуть вплинути на нашу фінансову позицію і на ситуацію, в тому числі, і на дискусії щодо підвищення суми гарантування. На Печерських пагорбах час від часу є дискусія щодо долі російських банків. Всі вони по суті українські банки, але з російським капіталом. Якщо ми говоримо про крупних гравців – це найбільший потенційний ризик. Але чи спрацює він – це вже не питання економіки, це питання політики, і як будуть розвиватися події навколо України, Росії, і чи будуть зроблені політичні кроки, мені зараз говорити важко. А щодо решти – є кілька середніх банків, по яких є певні застереження, певні побоювання, але з великою долею ймовірності можна очікувати, що ці банки справляться зі своїми проблемами і залишаться на ринку. Можливо, кілька невеличких банків не справляться з графіком докапіталізації, але насправді рівень фінансового навантаження, який вони можуть принести нам щодо виплат, настільки незначний на фоні тих цифр, які я вам називав, що вони ніякої погоди реально не зроблять.

- Ви з вкладниками більш-менш розрахувалися і особливих очікувань щодо нових клієнтів немає, тоді підвищення гарантованої суми виглядає скоріше як крок для підвищення у людей довіри до банківської системи…

- Підняти рівень оптимізму – це теж має значення, враховуючи те, в якій ситуації зараз знаходиться країна. Зрозуміло, що і морально, і матеріально після всіх цих подій останніх років розмір відшкодування у 200 тис. грн вже не виглядає серйозно. Тому, власне, ми про це і говоримо. Але окрім недовіри до банківської системи слід говорити і про недовіру до національної валюти. Це теж дуже серйозно впливає на настрої населення щодо здійснення заощаджень та розміщення коштів в банках. Значна кількість людей пройшла певне зубожіння, соціальні стандарти знизилися, і це теж впливає на настрої людей і їх можливості заощаджувати. Скоро ми представимо результати спеціального соціологічного дослідження про систему гарантування вкладів, яке на наше замовлення проводив проект, що фінансується американським урядом. Там будуть дуже показові дані щодо настроїв людей і щодо того, з яких причин вони поводять себе так чи інакше. Але все ж соціально вразливі верстви населення почувають себе спокійніше, адже система гарантування вкладів в межах 200 тис. грн збою не дала, і за великим рахунком з цим проблем у людей не виникало.

Але з точки зору самої банківської системи, з точки зору економіки України і можливості розвитку реального сектору, безумовно, ключовим є інший фактор, інша категорія вкладників. Ті, які у нас зараз називаються 200+. Особливо ті, в кого депозити складали мільйони чи десятки мільйонів. От їх настрої мають дуже серйозне значення з точки зору не стільки соціальної рівноваги чи соціального спокою, а з точки зору можливостей для кредитування економіки банківською системою. Тому що, коли наводиться просто лінійна статистика, вона викривлює наше уявлення. Виплати 200 тис. навіть зараз більше 98% вкладів покривають. Це по кількості. А якщо подивитися по сумі, то 200 тис. покриває менше половини всіх вкладів. Значить, вкладники 200+ це важливий сегмент банківського ринку, тому що їхні вклади дуже суттєвий компонент ресурсної бази банків. У зв’язку з цим виникає питання – якою буде поведінка і очікування цієї категорії людей? Враховуючи те, що вони бачать – це розкрадання активів, розгул судів, структур Мінюсту і правоохоронних органів. У них практично не залишається шансів отримати хоч щось. Як вони будуть далі будувати свої плани щодо тих коштів, які вони зберегли і ще не втратили? Очевидно, що нести кошти в банк вони не збираються.

І коли ми говоримо про 500 тис. грн, навіть потенційно, проблеми цих людей це не вирішить все одно. 500 тисяч - це питання середнього класу, який знаходиться приблизно в цьому діапазоні заощаджень, особливо після знецінення в три рази національної валюти. Але проблеми великих вкладників, які і роблять основну погоду, з точки зору формування ресурсної бази за рахунок вкладів фізичних осіб, це не вирішує. Граничний розмір відшкодування ніколи не вирішує ці проблеми і в будь-якій іншій країні. Бо це безумовні гарантії, і вони існують в основному для соціально вразливих верств населення. Хоча в ЄС була 49 директива від 2014 року, яка передбачала, що в межах 100 тис. євро повинні гарантуватися вклади певної категорії юридичних осіб. І для нас буде питанням, яким чином ми будемо імплементувати цю директиву в умовах України, так як це передбачено Угодою про асоціацію з ЄС. Питання в тому, що для цих категорій вкладників діють інші механізми, а не прямі гарантії. А саме - гарантії раннього втручання в банки, у яких є проблеми, гарантії віднесення їх ще з живими активами до категорії неплатоспроможних, ефективна робота страхувальника депозитів, робота з нормальними судами, правоохоронними органами, виконавцями і т.д. І там з’являються реальні шанси у людей просто отримати свої кошти завдяки цьому механізму, ліквідаційній процедурі. Але так це працює там і не працює тут.

Ми тільки за статтею 212 Кримінального кодексу подали більше 440 заяв до власників істотної участі. За цими 440 заявами сума претензій вже наблизилася до 200 млрд грн. Це те, що ми виявили і показали. Результат – в межах похибки. Грубо кажучи – нуль. Які настрої у великих вкладників тоді будуть? Якщо вони вкладають гроші в банк і одного ранку читають, що їхній банк визнаний неплатоспроможним, вони вже в цей момент прощаються зі своїми грошима. Чи будуть вони заощаджувати в банках?

Це колосальна проблема, замішана на великому масштабі корупції і загальній неефективності держави. Коли я чую, як говорять, що "ми повинні працювати над зміцненням довіри до банківської системи", "слава Богу, ми бачимо позитивний тренд, бо до банківської системи надійшли додаткові 5 копійок", мені смішно. Ви до чого порівнюєте? Якщо ми втратили 5 млрд, а тут прийшло 5 млн – це перемога? Цей позитив, безумовно, потрібен, але без інституційних структурних зрушень говорити про відновлення довіри до банківської системи не можна. Нівельована довіра до держави як такої. До її здатності ефективно наглядати, а потім ефективно справлятися з проблемами. Якщо немає цієї довіри, відповідно, немає довіри до банківської системи, а значить, люди туди гроші не понесуть. А потім будемо розказувати, що в банківській системі критично не вистачає ресурсів, щоб кредитувати економіку. Коло замикається.

- Нещодавно в ряді ЗМІ з’явилися колонки, де Фонд звинувачують в тому, що він позиватиметься не лише до власників і топ-менеджерів збанкрутілих банків, але й мало не до касирів. Наскільки це відповідає дійсності?

- Ми постійно знаходимося в дуже недружньому інформаційному полі, отримуючи негатив "і за себе, і за того хлопця": Нацбанк, який здійснював нагляд, правоохоронці, суди… Справа в тому, що дійсно, наприкінці минулого року нами було подано колективні цивільні позови в суди до пов’язаних осіб восьми банків. Таких осіб виявилося 205. Ми заявили, що вся ця історія буде продовжуватися щодо інших банків вже в 2018 році. Через це і такий лейтмотив публікацій - замість того, щоб ловити жирних котів і людей, які за цим реально стояли, будуть карати водіїв, касирів, і т.д. Насправді тут є певна маніпуляція.

Подання таких позовів – не єдиний спосіб, яким ми хочемо дістатися до людей, які стояли за тим чи іншим рішенням банку. Ми дуже активно працюємо з правоохоронними органами через подання заяв про відкриття кримінальних проваджень, і на них в попередні роки робився особливий акцент. Інше питання, що це не дає поки що якогось матеріального результату, але ми рухаємося в цьому напрямку в надії, що у відповідних кримінальних провадженнях ми будемо в інтересах кредиторів визнаватися потерпілою стороною і будемо мати право подавати цивільні позови. Нас цікавить не стільки – сяде людина в тюрму чи ні – нас цікавить повернення активів. В багатьох країнах є практика, коли поряд з тим, що може надходити від продажу активів, окремою позицією йде відшкодування за рахунок власників. І там не обов’язково доводити, що він вкрав, там достатньо констатування того факту, що він недостатньо ефективно управляв, і ця ситуація була допущена. За це він вже зобов’язаний заплатити – навіть якщо він не вкрав. Це нормальна логіка, яка не працює в Україні абсолютно. Бо тут, навіть якщо він вкрав, змусити його відповідати важко. Наші претензії по кримінальних провадженнях – близько 200 млрд грн. Само собою, ніяких касирів чи рядових менеджерів там немає. Мова йде про власників істотної участі і топ-менеджерів.

Друга сюжетна лінія – прямі цивільні позови до власників істотної участі і топ-менеджерів. Це вже не через "кримінал". В свій час ми спробували піти з такими позовами до суду, їх було в 2014-2015 роках 7 штук. В тому числі, наприклад, один з позовів був проти Вадима Новинського, як власника істотної участі кінцевого бенефіціара банку "Форум". Були там і інші достатньо відомі прізвища. Всі ті 7 позовів в судах ми програли. Там були абсолютно різні причини. Ми скоро видамо антологію судових рішень. Це буде сміх скрізь сльози. Тому що деколи спостерігається такий рівень цинізму, що судді навіть лінуються хоч якось підвести під своє рішення якусь аргументацію. А мова йде про достатньо серйозні суми.

Наприклад, нам сказав суддя: ви не можете заявити до них претензії, поки не закінчилася ліквідація. Коли закінчиться ліквідація, ви вже будете розуміти, скільки не змогли покрити кредиторських вимог і тільки тоді ви можете знати суму, з якою можете звернутися до шановного пана власника. Але навіть студент знає, що коли ліквідація закінчується, ми списуємо всі непогашені кредиторські вимоги. Вимоги вважаються погашеними, що ми заявляти будемо? Але суддів це не цікавить. Дуже часто, коли ми заходимо в банк, там вже знищені всі докази – відсутні сервери, первинні документи. Як в банку "Михайлівський", наприклад. І тоді дуже складно вибудувати доказову базу, яка задовольнить суд. Останнім часом, правда, треба визнати, що частина судів починає поводити себе більш цивілізовано і прозоро, але в основному це несміливі натяки на те, що ситуація буде мінятися.

Новини за темою

Не відмовившись від цих прямих цивільних позовів, бо це основний інструмент, яким користуються страховики депозитів за кордоном, ми запровадили інші підходи. Ми почали проводити так звані форензіки (forensic audit), достатньо поширені у світі. Перші два пілотні форензік аудити ми проводили під егідою МВФ – це були банки "Дельта" і "Надра". Там аудит проводили фірми Ernst & Young і KPMG. В минулому році ми вже самостійно проводили форензіки у восьми банках, наймаючи юридичні фірми. В цьому році мінімум десять банків повинні пройти також такі аудити. Задача – виявити всі обставини і передумови настання неплатоспроможності банків. В основному оцінюються дії власників і посадових осіб, які впливали на цю ситуацію. Ми сподіваємося, що в процесі проведення форензік аудитів має напрацьовуватися та доказова база, на якій ми можемо будувати цивільні позови.

Ми також почали активно співпрацювати з групою юридичних компаній, які мали би допомогти нам представляти свої інтереси в судах іноземної юрисдикції. Бо зрозуміло, що в переважній більшості власники і топи, які виводили активи, виводили їх не в Херсон і не в Тернопіль. Там знову таки наші основні контрагенти – власники істотної участі і топи.

А те, чого стосується ваше питання – це третій напрямок, третій механізм, – це колективні цивільні позови не лише до власників істотної участі, а й до всіх пов’язаних осіб збанкрутілих банків. Він був задіяний наприкінці минулого року – не замість перших двох, а додатково. Насправді, серед тих людей, хто попадає в списки по цих позовах, немає водіїв і касирів. Там є люди, які обіймали різні посади в банках і входили до складу колегіальних органів, таких як правління банку, кредитний комітет, комітети з управління активами і пасивами, комітет з управління ризиками. Вони приймали відповідні рішення щодо активів банків. Само собою, що там не обов’язково були лише топ-менеджери, були і менеджери середньої ланки. Чомусь у них раптом здивування: "Що ж таке, я просто підписував протокол". Однак, завдяки тому, що вони підписували протокол, з активами відбувалися різні погані речі. "Я був членом кредитного комітету і нікого не ображав, мене просто залучили і я приходив", – ми недавно вислухали таку промову одного пана. Вибачте, в цій країні треба звикати до того, що коли ти ставиш підписи, то за ці підписи з тебе може хтось рано чи пізно спитати. Специфіка цього третього інструменту у тому, що до списків потрапили не випадкові люди, а ті, які могли бути і не топами, і тим більше не власниками, але входили до комітетів, які приймали рішення, які так чи інакше стосувалися активів. Саме опираючись на рішення таких комітетів, всі оборудки, як правило, і відбувалися. Подивимося, яка буде судова практика, чи буде перспектива у цих судових позовів. Якщо буде зрозуміло, що ці позови "зависнуть" в судах, будемо випробовувати нові методи. А заодно, в цей спосіб ми хочемо передати "привіт" всім тим номінальним і формальним членам комітетів, які є в діючих банках. Люди мають задуматися – а чи варто в чиїхось інтересах освячувати своїми підписами незаконні рішення.

- Дякую за інтерв’ю.

Бесіду вів Сергій Звиглянич

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Загрузка...