Електронні послуги в Україні потребують популяризації та часу

На початку 2018 року Україна схвалила Концепцію розвитку цифрової економіки і суспільства України на 2018-2020 рр. — документ, в якому зазначено шляхи розвитку країни в ключі технологій. Забезпечити всіх доступом до інтернету, впровадити телемедицину, електронне навчання, перевести державні послуги онлайн, підтримати технологічні компанії — список амбітний. Багато держав рухаються у цьому напрямі набагато довше за Україну, і не кожен готовий похвалитися успіхом у всіх галузях. У нашій країні інноваціями в держсекторі займається Державне агентство з питань електронного уряду України. 112.ua поспілкувався з головою Агентства Олександром Риженком про те, на якому етапі перебуває реалізація концепції, коли в країні з'явиться національне покриття і коли нарешті для отримання однієї довідки більше не треба буде приносити ще кілька

Електронні послуги в Україні потребують популяризації та часу

Ніна Глущенко

Журналістка

На початку 2018 року Україна схвалила Концепцію розвитку цифрової економіки і суспільства України на 2018-2020 рр. — документ, в якому зазначено шляхи розвитку країни в ключі технологій. Забезпечити всіх доступом до інтернету, впровадити телемедицину, електронне навчання, перевести державні послуги онлайн, підтримати технологічні компанії — список амбітний. Багато держав рухаються у цьому напрямі набагато довше за Україну, і не кожен готовий похвалитися успіхом у всіх галузях. У нашій країні інноваціями в держсекторі займається Державне агентство з питань електронного уряду України. 112.ua поспілкувався з головою Агентства Олександром Риженком про те, на якому етапі перебуває реалізація концепції, коли в країні з'явиться національне покриття і коли нарешті для отримання однієї довідки більше не треба буде приносити ще кілька

* * *

- Олександре, давайте почнемо з питання, яке хвилює кожного українця. Коли, щоб отримати від держави один документ, не треба буде окремо бігати по інстанціях і збирати ще енну кількість довідок?

- Дійсно, сьогодні, коли ви приходите до органу за довідкою або хочете отримати послугу в електронному вигляді, часто від вас можуть знадобитися додаткові документи, хоча закон цього не вимагає. Це відбувається тому, що якоїсь інформації органу, який надає послугу, недостатньо. Наразі він має два варіанти. Перший – відправити вас за довідкою. Другий – самому отримати цю інформацію з інших органів. Шляхом написання листів, наприклад.

Ми сьогодні впроваджуємо правильний варіант: коли той, хто має надати послугу, може отримати всю необхідну інформацію самостійно в автоматичному режимі. Це заощадить час того, хто потребує послуги, і підвищить ефективність держорганів. Вам нададуть послугу швидко та якісно.

Питання якості, до речі, у нас, як і раніше, постає максимально гостро. Наприклад, при отриманні ID-карти може мати місце звичайна людська помилка. Ви принесете старий паспорт, ІПН. Лютина, яка працює з вашими документами, може припуститися помилки в ІПН, і доведеться знову витрачати час. Коли інформація підтягується з реєстру, ймовірність людської помилки виключено.

Новини за темою

Торік ми почали впроваджувати систему взаємодії електронних ресурсів, у нас вона називається "Трембіта". Ця система забезпечить зв'язок між наявними реєстрами, необхідний, щоб ефективно надавати електронні послуги і щоб у принципі органи державної влади працювали ефективно навіть під час видавання паперових документів.

- Наскільки трудомістким є процес впровадження?

- Це інформаційна система, її впровадження практично ніколи не закінчується.

На початку минулого року ми здійснили аудит реєстрів. Визначили, що в Україні є понад 20 ключових реєстрів. Це, наприклад, реєстрація бізнесу, майнових прав, земельний кадастр тощо. З ними громадяни найчастіше стикаються, коли звертаються до держорганів.

У 2015-2016 рр. ми детально вивчали це питання і робили пілоти декількох систем, які забезпечують взаємодію реєстрів. У тому числі дивилися на естонську X-Road, комерційні системи від IBM, Microsoft, Oracle тощо.

Є рекомендації Євросоюзу, є документ, який випускає Європейська комісія, називається European Interoperability Framework (EIF). Торік вийшла вже третя версія. Документ має рекомендаційний характер для країн ЄС, але ми на нього теж орієнтуємося, оскільки ми маємо європейські прагнення. Він визначає, як саме країни Європи мають забезпечити взаємодію інформаційних систем (ІС).

В останній версії документа наведено успішні кейси, зокрема X-Road.

Торік у ЄС вже порушували питання ефективної взаємодії не тільки всередині країн, а й між державами. Є європейські проекти з обміну даними між ІС виключно в електронному вигляді, зокрема між Естонією і Фінляндією.

Далі ми влаштували міжнародний тендер. Враховували нашу ситуацію і ТЗ. Орієнтувалися на бюджет, який був у доступі в межах європейського проекту eGov4Ukraine. Передбачали, що, швидше за все, це буде opensource-система.

- Що ви маєте на увазі під "нашою ситуацією"?

- В Україні є певна недовіра. Як з боку громадян до ІС, так і органів один до одного. Усі переживають, що у процесі надання інформації на неї можуть вплинути.

Тому для нас обов'язковим параметром системи була децентралізація: коли відбувається керована взаємодія, але вона є децентралізованою. Наприклад, є три органи: Міністерство соціальної політики, Міністерство юстиції та Агентство (Державне агентство з питань електронного уряду України, – прим. ред.). Агентство відповідає за електронну взаємодію, визначає стандарти, може бути арбітром. Ми маємо так званий лог усіх транзакцій, але саме надання даних відбувається безпосередньо між відомствами.

Новини за темою

Цим критеріям відповідала низка систем. У результаті тендера перемогла естонська X-Road.

- Якими є наступні кроки? Я так розумію, реєстри по черзі підключають?

- Торік ми організували тендер і вибрали систему. Далі, починаючи з літа, було розпочато її адаптацію під українське законодавство (адаптація та обслуговування були в умовах тендеру). Ми маємо свої стандарти щодо криптографії. Усі повідомлення в цій системі захищено відповідно до нашого законодавства.

Далі – сертифікація компонентів, щоб побудувати для цієї ІС комплексну систему захисту інформації та отримати атестат відповідності. Коли ми говоримо про криптографію, то маємо на увазі, що повідомлення, які беруть участь в обміні, засвідчуються електронним цифровим підписом систем або осіб, які передають.

Адаптація відбувалася в другій половині 2017 року. Одночасно з цим ми влаштовували пілотні проекти. Зокрема, з діючими послугами Міністерства юстиції та Державною архітектурно-будівельною інспекцією україни (ДАБІ).

Візьмемо, наприклад, ще одну послугу – взяття об'єкта в експлуатацію, яку надавав інший орган ДАБІ. Під час взяття в експлуатацію він робив позначку в декларації, що підтверджує, що ви дійсно побудували будинок. Ви приходили, казали: "Хочу побудувати будинок", заповнювали декларацію, подавали до ДАБІ. Вони її реєстрували і віддавали назад. Потім ви будували будинок, приходили до ДАБІ, говорили, що вже побудували. Вони реєстрували декларацію про завершення будівництва; якщо треба, була перевірка, потім робили позначку. Далі ви з цією декларацією та іншим пакетом документів приходили до державного реєстратора майнових прав, він вносив об'єкт до реєстру, привласнював поштову адресу тощо.

Фактично ми почали впроваджувати електронні послуги з ДАБІ. Спочатку перевели в електронний формат процес подання декларацій про початок будівництва, потім інші. Частина людей стала користуватися електронною послугою. Але в наших людей є певна ментальність, вони хочуть мати підтверджувальний документ. На всіх етапах ми залишили можливість отримати паперовий варіант довідки, навіть якщо всі документи було подано в електронному вигляді. Так-от, багато хто залишали заявку на отримання паперової копії, але в результаті самі документ не забирали. І це в принципі добре. Таким чином це все і має працювати – без папірців.

Але треба розуміти, що замало просто зробити технічну частину, є ще нормативна. Практично всі послуги (якщо говорити про цей приклад, то це реєстрація в реєстрі майнових прав) є адміністративними. Їх визначено законом, і в ньому вказано порядок, згідно з яким треба все робити. І якщо в порядку написано "вимагати декларацію", яку сканував державний реєстратор і прикріплював до реєстру до вашого запису, то це необхідно робити, поки не буде змінено нормативну базу.

Так, на останньому етапі, треба подавати декларацію про введення об'єкта в експлуатацію. Якщо в людини весь процес тривав в електронному вигляді, то на останньому етапі вона приходила до державного реєстратора майнових прав, де їй говорили: "Нічого не знаємо, у нас в порядку написано, що ви маєте принести паперову декларацію, і тільки після цього ми зареєструємо майнові права".

Новини за темою

Для усунення всіх цих неузгодженостей ми попрацювали з Мін'юстом, з ДАБІ. Вони внесли зміни до порядку і перестали вимагати декларацію, але вона їм все одно потрібна для підтвердження. І вони почали її отримувати автоматично за рахунок електронної взаємодії.

Цьогоріч ми маємо багато викликів у зв'язку зі складними послугами, коли треба для отримання послуги зробити кілька взаємодій. І це також питання не тільки впровадження системи електронної взаємодії та реалізації технічної частини, а й змін у нормативних документах. Щоб те, що ми впроваджуємо, мало правові підстави.

До речі, про ментальність. Ми маємо більш масштабні приклади. Так, при реєстрації майна видають свідоцтво. Це, по суті, виписка з реєстру, що ви маєте таке-то майно. У 2015 році спочатку Мін'юст схвалив революційне рішення – скасував у порядку надання паперового підтвердження. Але тут з'ясувалося, що є люди, які абсолютно не розуміють, як це – квартиру зареєстрували, а документ не дали. Довелося знову вносити зміни до закону. Тепер людина за бажанням може отримати паперовий документ, хоча фактично він їй уже ні до чого.

- За вашими спостереженнями, наскільки люди готові користуватися електронними послугами?

- По-різному. Ми вибирали максимально соціально важливі послуги з максимальною кількістю користувачів. Іноді послугою в електронному вигляді користується невеликий відсоток аудиторії. Наприклад, ДАБІ. Сьогодні послугами в електронному вигляді скористалися близько 4-5 тис., хоча аудиторія – 300 тис.

Є приклади витягів з реєстрів, які практично на 90% надаються в електронному вигляді, сотнями тисяч на рік. Але тут складно відстежити закономірність. Часто популярними електронними послугами допомагають користуватися ті, до кого люди звертаються за консультацією, або якимись послугами, які ви самостійно у два кліки могли отримати онлайн.

Є така річ, як довідка про несудимість. Її іноді вимагають у посольствах, вона є необхідною при отриманні дозволу на зброю, для участі в усіх тендерах на Prozorro. Це популярний сервіс, який держава вже багато років надає безкоштовно. А в інтернеті можна знайти пропозиції від посередників, які пропонують "оформити" довідку за 300 грн.

Раніше для отримання цієї довідки треба було вистояти чергу, почекати місяць, був диференційований підхід, з'явився прошарок компаній або фізосіб, які допомагають отримувати довідки.

Торік цю довідку за допомогою МВС було переведено в електронний вигляд. Сьогодні її й беруть в електронному вигляді тим самим Prozorro. Роблять її до 10 днів. Але все одно є група людей, які надають такі послуги, і вони користуються попитом. Це пов'язано або з незнанням, або з комплексністю, тому що, якщо людина замовляє великий пакет документів, їй, може, простіше заплатити, ніж робити самій.

Але загалом електронні послуги потребують популяризації та часу. Європейський досвід показує: щоб хоча б половина аудиторії стала користуватися новою електронною послугою, необхідно кілька років. Також мають значення комплексність і промо. Чим більше послуг буде з'являтися в електронному вигляді, тим більше ними будуть користуватися.

- А як ви оцінюєте економічні переваги для України при переході на електронні послуги? Естонія, наприклад, завжди говорить про конкретні цифри.

- Ми можемо тільки приблизно підрахувати, базуючись на європейському досвіді. Те саме подання декларації економить вам 2-3 години, а час – це гроші. Для держслужбовця в тому числі.

Але тут питання ось у чому. Йдеться про автоматизацію не тільки фронт-офісу, а й бек-офісу, щоб усередині процеси відбувалися в електронному вигляді. Якщо ви отримуєте довідку про несудимість, а перевірка триває в паперовому архіві, то для користувача є оптимізація, але для виконавця процедура досі є незмінною, змінено лише шлях отримання заявок. Раніше паперові листи, а тепер електронні. Хоча є і повністю автоматизовані послуги.

Новини за темою

Але загалом усі ці речі дуже притягнуто. Порахувати точно неможливо. Є різні цифри, вони дуже відрізняються від країни до країни, їх неможливо перевірити. Тому ми зазвичай нічого і не заявляємо. Максимум можемо сказати, що в результаті надання такої-то кількості послуг в електронному вигляді ми економимо 2000 годин для людей.

- Перехід до електронних послуг передбачає наявність інтернету. В Україні наразі спостерігається проникнення трохи понад 60%. Хтось вважає, що це багато, хтось – що мало. Як ви оцінюєте цю цифру і що плануєте робити для збільшення проникнення?

- У цій цифрі є капкан. Коли ми говоримо про 60%, ми не враховуємо територіальну картину. 60% - усереднена цифра. У містах це може бути 90%, а в селах – 2-5%. У нас близько 26-30 тис. дрібних населених пунктів. З них близько 13 тис. відносно великих, де є сільрада, школа, лікарня, пошта. Тепер є можливість створювати Центри надання адміністративних послуг (ЦНАП), але якщо в селі немає нормального інтернету, то діла мало. За мобільного інтернету від "Інтертелекому" навряд чи буде комфортно дивитися відео на Youtube. Супутниковий інтернет – дорого, хоча є соціальні тарифи. Підключення становитиме приблизно 20 тис. грн, 300 грн на місяць треба платити за доступ з лімітованим трафіком. Тому ми маємо цифровий розрив між містом і селом. І коли говоримо про те, що хочемо дати однаковий доступ до телемедицини або дистанційного навчання (e-learning) чи тих самих держпослуг, маємо пам'ятати і про це.

Наразі в Україні триває процес децентралізації, створюють нові громади, укрупнюють села, їм надають можливість створювати ЦНАП. Тобто село може само надавати державні послуги. Це треба для того, щоб зробити життя людей комфортнішим і показати, що село розвивається. Крім того, це може приносити гроші. Якщо ви надаєте 20 послуг, з них 10 безкоштовних, то на решту 10 ви заробляєте. Певна сума може залишатися на розвиток ЦНАП. Але для надання послуг має бути доступ до реєстру, майже всі послуги цього вимагають.

Новини за темою

Крім того, ми можемо сказати, що в нас, як і в країнах ЄС, США чи сусідніх країнах, є таке поняття, як цифровий розрив. Цей цифровий розрив у нас значний. Лише трохи більше 10% населення, підключеного до інтернету, використовують ШСД-підключення. Є села, яким пощастило: через них проходить якийсь магістральний канал або вони якимось чином підключилися. Є ті, яким не пощастило, навіть 2G немає, не кажучи про 3G і більш високі швидкості доступу.

На початку року Кабмін схвалив розпорядження про розвиток цифрової економіки. І в ньому є підпункт про подолання цифрового розриву і розвитку ШСД. Це є одним із завдань, яке Міністерство економіки, ми, НКРЗІ маємо вирішити.

- А яка технологія дешевша? Чи пробували підрахувати?

- Є багато факторів. Але з тих прикладів, що я навів, то як найнадійніший спосіб розглядають оптоволокно. Якщо село протягнуло оптоволокно, то далі можуть бути різні способи. Хоч Wi-Fi. Ми вивчаємо це питання, Міністерство економіки готує перелік населених пунктів, які потребують інтернет. Далі питання в тому, де місцезнаходження оператора і що треба, щоб дотягли "останню оптичну милю".

Є ще одна проблема – чи є в селі, крім як у школі, бібліотеці, ЦНАП, сільраді тощо, попит на інтернет, скільки жителів, які захочуть їм користуватися і готові платити від 100 грн на місяць за якісне підключення, скільки людей мають гроші на підключення. Якщо ви виїдете за Київ, підключення буде коштувати в середньому 2500 грн, якщо в селі вже є інтернет. І потім ще 100 грн на місяць.

Також ще обговорюють, який варіант підтримки розвитку ШСД буде схвалено. У світі є різні практики. Наприклад, у Європі банально ЄС дає на це кошти і створює фонд подолання цифрового розриву. Україна теж може створити фонд і фінансувати його. Приблизно це приватно-державне партнерство.

- Тобто ми маємо бонус у вигляді більшої усвідомленості й розуміння підводних каменів?

- У всьому є свої плюси і мінуси. Основна причина, з якої ми не можемо стрибнути далеко вперед, – це ментальність. Ті самі електронні вибори в Естонії вже організовують 10 років. Але на виборах два роки тому в електронному голосуванні взяли участь лише 30% виборців. Це означає, що впродовж 10 років вони домоглися того, що 30% тих, хто користуються офлайн-послугою, почали користуватися нею онлайн.

Тобто наше завдання нарівні з упровадженням інновацій – працювати також над "цифровою культурою" громадян. Підвищувати обізнаність, довіру і рівень користування електронними сервісами.

- Які плануєте наступні кроки в розвитку електронних послуг?

- Ми свої пріоритети практично не змінюємо з моменту створення агентства чотири роки тому.

По-перше, це електронна взаємодія. Власне, ми займаємося впровадженням "Трембіти", міжвідомчого документообігу між органами державної влади. Наразі атестуємо "Трембіту" і почнемо використовувати її вже в промисловому вигляді. За планом, це станеться цьогоріч.

По-друге, це відкриті дані. Величезна сфера, окремий напрям. Ми модернізуємо портал відкритих даних. Наразі триває челлендж – Open Data Challenge-стартапи, які працюють у цій сфері, можуть дістати підтримку.

По-третє, це електронна ідентифікація. На початку року ми запустили з "Київстаром" пілотний проект з Mobile ID, наразі впровадження цієї послуги роблять lifecell і Vodafone. "Київстар" планує з червня надати послугу широким масам.

Ще роки три тому багато хто говорили, що мобільна ідентифікація – це занадто складно. Мовляв, треба спрощувати життя, дати людям можливість використовувати і логін з паролем, і SMS по телефону. Але тепер люди розуміють, що мають бути більш надійні способи ідентифікації, у тому числі Mobile ID.

Наступний напрям – переведення реєстрів на блокчейн. Ми постійно говоримо, що всі один одному не вірять. Це, звичайно, погано, це знижує наш індекс щастя, на відміну від Данії чи Швеції. Ця технологія зробить неможливими зміни заднім числом. Крім того, якщо якісь дані внесено з помилкою, буде чітко видно, хто заніс, коли, і заднім числом він це не виправить.

Ще до кінця року ми маємо довести кількість електронних послуг до 100.

Розмовляла Ніна Глущенко

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Загрузка...