"Дніпро" фактично зник через політичні проблеми президента клубу

Йому подобається література про історію та політику. У 37 років він є батьком п'ятьох дітей і цілком успішно поєднує сім'ю і футбол. Більшу частину життя присвятив одному клубу – "Дніпру", грав з командою у фіналі Ліги Європи, але замість подяки від керівництва отримав борг за контрактом. Руслан Ротань – герой 15-го випуску авторського спецпроекту Максима Шиліна "Спорт.Інтерв'ю.112". До речі, це перше розгорнуте інтерв'ю екс-капітана збірної України в ролі тренера

"Дніпро" фактично зник через політичні проблеми президента клубу
112.ua

Максим Шилін

Журналіст, 112 Україна

Йому подобається література про історію та політику. У 37 років він є батьком п'ятьох дітей і цілком успішно поєднує сім'ю і футбол. Більшу частину життя присвятив одному клубу – "Дніпру", грав з командою у фіналі Ліги Європи, але замість подяки від керівництва отримав борг за контрактом. Руслан Ротань – герой 15-го випуску авторського спецпроекту Максима Шиліна "Спорт.Інтерв'ю.112". До речі, це перше розгорнуте інтерв'ю екс-капітана збірної України в ролі тренера

Максим Шилін: Майже місяць минув відтоді, як ви стали тренером "Олімпіка". Діліться першими відчуттями від цієї роботи.

Руслан Ротань: Можу сказати однозначно: це цікава робота. Звісно, сам футбол для мене не нове, але тут треба інакше мислити, розуміти футболістів, робити аналіз.  

- Зі Славком Шевчуком у новій ролі ви вже встигли зіграти проти "Шахтаря" і "Динамо". Було щось особливе в підготовці?

Перед цими зустрічами потрібно було добре попрацювати в тактичному плані. Коли командою керував Роман Санжар, вона діяла за іншими схемами. Зараз ми хочемо прищепити трохи інший футбол, тому нині в розпалі процес перебудови.

- І в який футбол хочете грати?      

Насамперед ми хочемо почати з оборони: щоб команда була дисциплінованою на полі, грала компактно. Потім поступово будемо йти далі, награючи вже атакувальні зв'язки. Повторюся, на цьому етапі найважливішим є оборонні навички. Хоча зрештою ми хочемо, щоб команда вміла контролювати м'яч і могла комбінувати.

- Фонсека після матчу з "Олімпіком" в Кубку України (3:2, перемога "Шахтаря", - ред.) заявив, що ви грали в антифутбол, весь час відсиджувалися в захисті. Це комплімент для вас?  

Я не знаю, як це розцінювати, але для мене є неприємним його висловлювання. Він авторитетний тренер і має це розуміти. У його команді зібрано найкращих українських футболістів і легіонерів. Про бюджет "Шахтаря" всі знають. Команда може дозволити собі грати в гостроатакувальний футбол. Тому що ми могли запропонувати? Звісно, організацію в обороні та хороші контратаки.

Мені дуже сподобалося, як хлопці діяли. Це просто випадковість, що "Шахтар" виграв, слово честі! Тому що слова Фонсеки не збігаються з тим, що було на полі. Моментів біля воріт "Олімпіка" практично не було. Тобто пенальті, якого не було, але я погоджуся, що й у ворота "Шахтаря" не було одинадцятиметрового. Ми вже не говоримо про видалення. Само собою, проти "Шахтаря" грати чверть матчу в меншості – не найприємніше. Напевно, Фонсека більше засмучений своєю командою, ніж нами, що ми грали, так би мовити, в антифутбол.  

- У роздягальні як поводитеся?

Особисто я намагаюся контролювати емоції і намагаюся пояснювати демократично хлопцям. Я, напевно, не маю таких прав, щоб підвищувати голос на футболістів. Це може робити головний тренер. Періодично таке трапляється, і це правильно, якщо команда заслужила. Але загалом наше спілкування з гравцями є сучасним, ми часто жартуємо, наприклад. Тож з нами комфортно працювати в плані комунікації.   

ФК Олимпик

- Ще сім місяців тому, будучи гравцем "Динамо", ви говорили, що хочете ще пограти, а нині ось - тренер. Як так?

Час усе розставив на свої місця. Дійсно, я хотів грати, у мене були сили, але мені хотілося виступати на високому рівні. Були варіанти продовжити кар'єру в хорошому клубі після київського "Динамо", однак вони зірвалися, і надходили пропозиції, які мене не мотивували.

- До речі, за півроку в "Динамо" що вийшло, а що не вийшло? Адже ви не так часто виходили на поле.

Що вийшло? Мені сподобалося, як навесні діяла команда. Молодь, скажімо так, зацвіла, заграла, і це теж було частиною моєї роботи, бо і президент, і тренер просили допомогти саме з молодими футболістами: підтримати і морально, і подекуди словом, і на футбольному полі. 

Звісно, як футболісту мені хотілося більше грати, але я розумію, що в київському "Динамо" є конкуренція, і я не можу сказати: ставте мене, і я буду грати. Тренеру завжди видніше, і зараз я в ролі тренера так само це підтримую.

Так, закінчився контракт і його не продовжили, але в нас із Хацкевичем відбулася розмова ще до підписання договору. У лазареті був Сидорчук, і не було зрозуміло, наскільки важка в нього травма. Ми домовилися так: якщо процес реабілітації затягується, то контракт продовжуємо. Сергійко, дякувати Богові, одужав, тож контракт ми, ясна річ, не продовжували.

1927.kiev.ua

- У 2017-му, перед тим як ви перейшли до "Славії", вас кликав до "Зорі" Юрій Вернидуб. Знову не запрошував?

Ні, зараз не запрошував, але скажу так: дійсно, мене кликали в "Зорю". Я відмовився, тому що варіант зі "Славією" видався для мене більш цікавим. Адже вони грали в кваліфікації Ліги чемпіонів. До того ж я думав спробувати себе за кордоном, а в Україні хотів грати в "Дніпрі", але всі ми знаємо, що з цією командою відбулося і відбувається донині. Тому варіант із "Зорею" у мене зірвався. Я зателефонував генеральному директору, чесно сказав, що хочу перейти до "Славії", подякував за добре ставлення до мене і за запрошення.

- До вересня в тренерському штабі збірної України була вакантна посада. Не секрет, що Шевченко дуже цінував вас як розумного півзахисника. А кликав до себе до штабу?

Так, була пропозиція в травні. Мені телефонував Андрій Миколайович, але в той час була ймовірною пропозиція від кіпрського клубу, і я був впевнений, що ще виходитиму на поле. Мене всі просили почекати, проте зрештою цього не відбулося, а Шевченкові до того моменту я вже відмовив. Виходить, пролетів повз цієї вакансії. 

1927.kiev.ua

- Як виник варіант з "Олімпіком" і чому саме із Шевчуком? Адже крім збірної ви раніше ніде разом не грали.

Все вийшло спонтанно, і буквально за тиждень до того, як ми прийняли "Олімпік", мені зателефонував Шевчук і сказав, що хотів би разом попрацювати. Я взяв кілька днів на роздуми і тоді вирішив остаточно: з професійним футболом як гравцеві час закінчувати і переходити на тренерську роботу.   

Ми з головним тренером були партнерами в збірній, там добре спілкувалися, дружили. Він добре мене знав, я добре його знаю, тому вийшов ось такий тандем. Так, я такого не очікував, звісно, не думав, що можу стати тренером, але мені було дуже приємно, коли він зателефонував.  

- Відомо, що "Олімпік" фактично не має своїх уболівальників. У чому сенс існування такої команди? (Команда посідає останнє місце за відвідуваністю в УПЛ після 14 турів, – прим. ред.)

Сенс у тому, щоб заробити довіру й отримати своїх уболівальників. Так, це важко зробити, тому що нині Донецьк перебуває в окупації, тому команда вимушено переїхала до Києва. Але я впевнений, що клуб і тут може знайти своїх уболівальників, показуючи гідну гру. Я в цьому переконався протягом футбольної кар'єри. Дійсно, у нас зараз з'являється дедалі більше вболівальників, і я впевнений, що це не межа.

- Днями ваш рідний клуб "Дніпро" відсвяткував ювілей – 100 років. Навіщо клуб існує в такому вигляді та які перспективи у нього далі?

Так, це велика дата, а те, що відбувається сьогодні з клубом, важко постійно носити в душі вже протягом двох років. Сенс є: поки клуб живий, живуть і наші серця, і ми живемо надією, що все-таки людина одумається. Це величезні традиції і велике місто. Ось цими надіями живуть уболівальники "Дніпра", і я серед них.

- Не секрет, що команду знижували в класі через борги. Потім відбувається такий цікавий момент: створюють "Дніпро-1". Є версія, що тільки-но клуб вийде до УПЛ, то він одразу стане "Дніпром". Ви вірите в це?

Всі про це говорять, але час покаже. У будь-якому випадку ви ж розумієте, що є "Дніпро". І як це зробити? Є вболівальники, які люблять саме це "Дніпро", а якщо "Дніпро-1" спробують перевести до "Дніпра", то як на це відреагують фанати? Тобто втопили одразу, а потім підвищили? Добре, буде наступний етап: втоплять знову "Дніпро", і ще раз, наприклад, зроблять так само. Це як виходить?

Я на цьому, чесно, не розуміюся, але мені це неприємно, тому що я грав, віддавав своє здоров'я, я за цей клуб частину душі віддав. Те, як зі мною вчинив президент "Дніпра", керівництво, звісно, неприємно! Ти там відробив, віддав своє здоров'я, а тепер пішов нафіг. Ми, мовляв, створили новий клуб. Давайте тепер таких хлопців, і з ними потім точнісінько так само. Давайте наступний клуб. Потрібно шанувати традиції. Англія є прикладом цього. Хлопці, не забуваймо, що ми – люди. Гроші нічого не вирішують у цьому житті. Є людина, є серце. Ось це треба берегти в людях. Зараз цього дедалі менше з кожним днем. Я дивлюся за цим, спостерігаю, але що можу зробити?

- Перед вами "Дніпро" борги закрив? 

Ні, звісно! Розумієте, якщо я навіть подаватиму до суду, то тільки заплачу певні гроші за суди і нічого не заберу. На клубі за документами нічого немає – навіть свого автобуса немає. Тому той, хто це усвідомлює, розуміє, що якщо ти хочеш подати до суду, то ти заплатиш гроші тільки заради того, щоб створити в пресі якийсь там ажіотаж. Навіщо? Я завжди звик, знаєте як? Там довірливо сказали в очі, що буде так і так. Я повірив, але, на жаль, кінцівка ось така вийшла: сказали в очі одне, а зробили інше. Ну що? Є велика юдина, а є маленькі люди. Вони нічого не можуть зробити.

ФК "Днепр"

- Дербі в Дніпрі, коли обидві команди виступали ще в Другій лізі, збирали багато вболівальників на стадіоні. Підтримували як один клуб, так і інший, а раніше всі були за "Дніпро". Як так вийшло? Це розділяє?

Сьогодні в місті є "Дніпро-1", і це непогано насправді. У Дніпрі є хоч якийсь футбол, і це вже тішить. Судити тих хлопців або тренерів, які перейшли з "Дніпра", не можна в жодному разі, тому що вони усвідомлюють, що у них є сім'ї та кар'єра. Це нормальний процес. Гадаю, тут питання більше політичне. Питати треба вище, а не футболістів. Уболівальник хоче, щоб у Дніпрі був футбол. Хтось це сприйняв так: я хоч за цю команду вболіватиму. А є віддані фанати, які сказали "ні, у нас є один клуб, і ми будемо підтримувати його до кінця". От і все.

- Питання політичне, тому що клуб асоціюється з батальйоном "Дніпро-1". Ви про це?

Ні, я про інше. Те, що "Дніпро" фактично зник, це є питання президента клубу (напевно, політичне) саме з керівництвом країни. Найпевніше так, адже просто так він не міг взяти і зникнути. (Президент ФК "Дніпро" Ігор Коломойський вже понад рік не приїжджає в Україну, живе в Женеві. Нині тривають судові тяжби з приводу "ПриватБанку", – прим. ред.)  

- Кілька років у Дніпрі працює ваша з Романом Зозулею академія. В якому вона стані нині, адже у вас були плани відкрити філії і по Україні?

У нас у планах - заявитися на чемпіонат дитячо-юнацької футбольної ліги і потихеньку цю справа розвивати. Наші вихованці - від 2007 по 2012 рік народження. Дійсно, в країні економічна ситуація нині не дуже, тому велике досягнення, що ми взагалі цю академію зберегли, але ми все ще хочемо працювати і в інших регіонах України.

За два роки майже із двох сотень дітей, які не могли влучити в м'яч, вдалося створити команди – чотири філії, потім вийти на вищий щабель і створити збірну для кожного віку. Вдалося зібрати найкращих діток. У нас нині конкуренція: діти у філії працюють, прагнуть потрапити до збірної свого віку.

Поля для занять орендуємо. Інфраструктури ще, на жаль, немає. Ми думаємо про це, постійно переговори намагаємося вести, щоб у нас була своя база, але поки що все на рівні розмов.   

- Наскільки ви близькі до комп'ютерних ігор?

Взагалі не близький. З комп'ютерними іграми я не дружу, здебільшого ще коли був молодим захоплювався. У мене вдома була приставка, мені більше подобалося самому грати, а не на турнірах, тому що у нас хлопці так шпилили, що з ними конкурувати було складно.

- Так а чим же займалися у вільний час, будучи гравцем?

Як правило, масажі, відновлення або інтернет, фільми, книги.

- В одному з інтерв'ю ви розповідали про практику, коли в чемпіонаті України гравці скидалися на суддів. Нині щось змінилося?

Гадаю, нічого не змінилося. Це моя думка. Просто суми іншими стали. Хоча, звісно, достеменно я знати не можу.

- За яким із матчів в УПЛ у вас ностальгія?

Дуже сильно сумую за дербі "Дніпро" - "Металіст".

1927.kiev.ua

- Чемпіонат України все ще в крутому піке?

Мені здається, чемпіонат вже пережив дно і зараз поступово буде прогрес, але все одно для цього потрібні хороші інвестиції, щоб якісні гравці приїжджали до нас. 

- У вас дружина і п'ятеро дітей. Поєднувати футбол і сім'ю складно?

Тренувальний процес, а потім приходжу додому і поєдную. Навпаки, я відволікаюся від футболу, це потрібно робити. З дітьми дуже добре разом проводимо час. У мене три дівчинки: наймолодшій виповнився рік, а найстарша – донька Ангеліна, їй 12 років. Є ще двоє синів: Богдану 10 років і Захару – 8.

Захар займається футболом. Надія на нього! Син займався в нашій академії. Ось, буквально кілька днів тому до Києва переїхала сім'я. До цього моменту я тут перебував сам. Тут, найпевніше, будемо ходити до дитячої школи "Олімпіка". Син, до речі, любить пограти в приставку. Іноді просить скласти йому компанію, але мене, повторюся, це не тягне. Нині більше цікавить почитати книги.  Мабуть, старію.

- Книги, пов'язані із футболом?     

Необов'язково! Мені, навпаки, більше подобається історія.

- Що читали недавно?

Остання книга була про Черчілля. Дуже подобається нова історія політики. Ось цим захопився відносно недавно.  

- Знайшли для себе якийсь факт або тенденцію, яка вас вразила?

Із того, що я прочитав, мені здається, що тенденція у світі та політиці, історія повторюється. Ось це я помітив. Те, що було набагато раніше, нині практично всі ми спостерігаємо знову. Можна сказати, одні факти, які були сто, двісті чи триста років тому, стикаються із сьогоднішніми.

- Як вам Київ?

Саме місто мені подобається, але через метушню цього міста і затори постійно некомфортно почуваєшся.

- Ви жили в Чехії. Порівняйте Прагу і Київ.   

У Празі дуже спокійно. Це європейське життя: ніхто нікуди не поспішає. Час там проводив по-різному, але переважно з російськомовними хлопцями: і Данні, і Едик Соболь, і Ян Лаштувка. З нами був ще футболіст збірної Туркменістану Руслан Мінгазов. Так от разом спілкувалися постійно.

- Чеську трохи вивчили?

Знаєте, дуже добре розумів її, і, взагалі, вона легко дається. Чеська схожа на українську, але коли ти починаєш з ними спілкуватися, а вони ще й швидко говорять, то одразу потрапляєш у запару. До речі, маю собі на меті незабаром вивчити англійську, бо це життєво важливо.   

- Хотіли б виїхати жити до Європи  

Так, мені подобається там. Все зрозуміло, демократично, є чіткі правила, яких потрібно дотримуватися. Гадаю, нам потрібно прагнути цього!

Розмовляв Максим Шилін

Попередні випуски:

Андрій Шевченко: Пообіцяв вивести Україну на наступний Чемпіонат Європи, тому що немає іншого виходу

Олександр Долгополов: Бувало, ганяв і 345 км/год на своєму Nissan GT-R

Жан Беленюк: Може, Порошенко зробить щось, і я скажу: він - красунчик капітальний, і мені не буде сенсу йти в політику

Михайло Романчук: З російськими плавцями в клубі ладнаємо, буває, жартуємо про політику

Олександр Усик: Мені не подобається політика, тому що там багато брехні та лицемірства

Ольга Харлан: Судячи із зимової та літньої Олімпіад, стає зрозумілим, що коїться в нашій країні

Олена Підгрушна: Комусь просто захотілося зробити скандал в українському біатлоні

Олександр Шовковський: Вирішив навчитися стріляти, коли чотири роки тому почалися всі ці події в країні

Сергій Стаховський: Спорт поза політикою? Хе...ня це повна, спорт і є політика!

Еліна Світоліна: Доходи від спонсорів вже наближаються до розміру призових, але це не головне

Слава Медведенко: Політики мають мовчати, якщо вони нічого не зробили для спорту

Іссуф Санон: Коли потраплю до зали слави NBA і зберу 25 млн передплатників, можна буде подумати про зіркову хворобу

Ганна Різатдінова: Хочу поїхати в штабі національної збірної на Олімпіаду-2020 в Токіо

Олексій Лень: Одного разу батько відвів мене в шахту і сказав: "Не будеш старатися - залишишся тут працювати"

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Загрузка...

Віджет партнерів