Держава втрачає контроль над людьми, які повернулися з фронту

Екс-голова ОДА у Львівській та Тернопільській областях Михайло Цимбалюк в інтерв'ю програмі "Бацман" на телеканалі "112 Україна" розповів, що може об'єднати схід та захід України, чому владі вигідно, щоб люди їздили працювати за кордон, а також чому в Нацполіціі існує гострий кадровий голод

Держава втрачає контроль над людьми, які повернулися з фронту
Михайло Цимбалюк "112 Украина"

112.ua

Редакційний блог

Екс-голова ОДА у Львівській та Тернопільській областях Михайло Цимбалюк в інтерв'ю програмі "Бацман" на телеканалі "112 Україна" розповів, що може об'єднати схід та захід України, чому владі вигідно, щоб люди їздили працювати за кордон, а також чому в Нацполіціі існує гострий кадровий голод

Бацман: В ефірі програма "Бацман". Пане Михайле, добрий вечір. У вас дуже яскравий послужний список. Але сьогодні ви одна з найближчих осіб до Юлії Тимошенко, і, як кажуть ваші колеги, ви чи не єдиний, кого вона реально слухає і до кого дослухається. Скажіть, що сьогодні ви їй подарували?

Цимбалюк: Юлія Володимирівна чує і слухає дуже багатьох однопартійців, членів політради. Я хочу спростувати: я не є найближчим, але мені дуже приємно, що Юлія Володимирівна інколи питає, в тому числі і моєї думки. Нині просто смс привітав її з Днем весни і побажав їй досягнути мети.

- Якої?

- Зробити Україну сильною могутньою державою.

- Які ситуації, які ви спостерігали, характеризують її найбільше?

- Ситуацій багато, але на думку приходить декілька. Наприклад, 2008 рік. Я – керівник міліції Полтавщини. Юлія Володимирівна -  прем’єр-міністр, Юрій Віталійович Луценко – міністр внутрішніх справ. Відкриття спортивного комплексу і міського управління  в Полтаві. Проливний дощ, Юлія Володимирівна приїхала, вручає ордери на квартири працівникам міліції і відкриває приміщення міського управління. Запропонували перерізати їй стрічку, подають ножиці на підносі, а стрічка складається з двох частин – синьої і жовтої. Не врахували підлеглі. Юлія Володимирівна, коли це побачила, ножиці передає Юрію Віталійовичу, а сама бере всю оцю стрічку, зв’язує її в бантик і ставить красиво на піднос, вийшовши з ситуації. Минулого року я пам’ятаю ситуацію по Червонограду Львівської області, коли Юлія Тимошенко приїхала на зустріч з шахтарями і коли побачила священика, який сповідав її і благословляв під час того, коли Печерський її ув’язнював, вона підійшла до цього священика, побачила молитовник у його руках, стала на коліно і цей молитовник поцілувала. Це вразило тим, що в неї така пам’ять, що вона згадала цього священика по імені. І це вразило не тільки мене. Юлія Володимирівна своїм відношенням до справи заставляє тих, хто поруч, ставати сильнішими, мудрішими, а тих, хто не витримує – давати дорогу іншим.

- Я пам’ятаю прорив кордону Саакашвілі. Тоді весь час поруч з ним була Юлія Тимошенко. А поруч з Юлією Тимошенко весь час були ви. Що залишилося за лаштунками тоді?

- Я зустрічав Юлію Володимирівну вже біля міської ратуші у Львові. На кордоні я не був. Але хочу сказати, що гучно назвали проривом. Це не був прорив. Це були створені спеціально умови для того, щоб відбулося так, як відбулося. Юлія Тимошенко, як і ще декілька народних депутатів, Сергій Власенко, маючи дипломатичні паспорти, пред’явили їх прикордонникам українським, коли вже перейшли польський кордон і нейтральну смугу. Для них відчинили ворота, показали, що прохід вільний, тому що система не працює, а кордон замінований. Тобто, як на мене, все було зроблено таким чином, щоб сталося так, як сталося. Цікаво інше. Коли ми вже зустрілися у Львові і відбувалася вечеря з ініціативи Андрія Садового, то під час вечері стало відомо, що з Києва спецпідрозділи поліції готують різні заходи. Слава богу, що ті заходи не відбулися і що тоді не пролилася кров.

- А що хотіли зробити?

- За певною інформацією хотіли штурмувати той заклад, де Садовий запросив на вечерю.

- Але потім вони це все зреалізували в іншому вже "ресторані".

- В іншому місці і в інший час. Я вважаю, що Юлія Тимошенко тоді продемонструвала, що справа не в Саакашвілі, а справа в принципах і в верховенстві права. Що не можна таким чином позбавляти людину громадянства, не даючи йому можливості захищатися в суді. Як на мене, це було продемонстровано не тільки українському суспільству, а і європейській спільноті.

- А чи правда, що тоді у Львові весь цей час спеціально знаходилася посол США в Україні, щоб контролювати ситуацію? Щоб вона не стала неконтрольованою.

- Я не знаю чи спеціально, чи випадково. Але такий факт був, що в той період посол США в Україні перебувала у Львові і зустрічалася з деякими керівниками області і міста.

- А що вона там робила? Для чого були ці зустрічі?

- Не знаю.

- Коли до влади прийшов Віктор Янукович – ви були губернатором Львівщини. Які у вас склалися з ним стосунки?

- Я був головою обласної адміністрації Тернопільщини в 10-му році, а в грудні очолив Львівську адміністрацію. Я не був своїм у тій команді. Я про це не жалкую. Я вважав своїм завданням достойно представляти галицький край, який та влада не любила. І результат ми бачимо і бачили тоді, як була реалізована Революція гідності. Тому що не можна частину України не помічати або її ігнорувати. І те, що в той період, 10-11 року активно будувалися об’єкти до Євро-2012 саме у Львові - це відбувалося не стільки завдяки, як усупереч центральній владі. Тому що ми знаємо, як тоді спортивна спільнота і УЄФА поставили вимогу й умову, що Євро в Україні відбудеться в тому випадку, коли футбольні поєдинки будуть проходити у Львові також. Це заслуга Мішеля Платіні, і я вдячний йому за те і,звичайно, Григорію Суркісу, який тоді достойно представляв Україну.

- Чим Янукович вас вражав?

- Він мене вражав тим, що не хотів чути правду. Правду, яку я змушений був говорити, тому що розумів, що ситуація є непростою. Що представників президента західної України не чують, не хочуть чути й ігнорують. Я тоді для себе зробив висновок: або я буду доказувати те, що в чому я впевнений, або мені просто потрібно буде піти, щоб не стало гірше. І сталося так, як сталося. Я про це не жалкую. Але перший день я працював, як останній, і останній, як перший, для того, щоб пристойно представляти людей.

- Три роки тому ви сказали, що прийде день, коли ви зможете розказати, як насправді, що було тоді у владній команді Януковича. Як боролися між собою, які клани. І назвати прізвища. Зараз ви можете це розказати?

- Я не був настільки близький, щоб знати, як боролися клани і хто з ким боровся. Я сказав тоді, що настане час і я привідкрию завісу над тим, як готувалися і відбувалися події 9 травня 2011 року у Львові. Я дякую тим принциповим людям у погонах, які представляли тоді зовнішню розвідку, СБУ у Львові, які мене вчасно повідомили про те, що буде відбуватися, і я зміг деякі речі випередити і зробити для себе певні висновки. І після того сталося те, що сталося, коли я написав заяву про відставку.

- Тоді, 9 травня 2011 року, у Львові почалися провокації, і ви через деякий час змушені були піти у відставку як губернатор Львівщини. Ми бачили, як приходили до вас "свободівці", як нагло змушували вас написати заяву на звільнення. А що залишилося за лаштунками і що насправді за цим стояло? Кому потрібна була ця провокація, хто цим "кукловодив"?

- Насправді сценарій писався в Києві. Тепер, через певний період можна аналізувати, для чого це все було. Комусь вже тоді, в травні 2011 року, хотілося показати, що таке Львів, що таке Галичина. Як ми пам’ятаємо, там були задіяні сили екстремістів не з Києва, а з Одеси, з Криму. Ми пам’ятаємо, хто тоді приїжджав. Не обійшлося без участі і втягнення в цей процес представників місцевих політичних кіл і спецслужб. Тобто, це все готувалося. І коли я зрозумів, що відбувається за моєю спиною, я хотів сказати, що я не злякався – я свідомо написав цю заяву, перед цим проінформувавши керівництво держави, що я буду таку заяву писати. І навіть ті, хто приходив до мене тоді в кабінет, вони не були готові до такого повороту подій – вони не думали, що я це зроблю. Я просто зробив крок на випередження, тому що розумів прекрасно, що якщо я не зроблю це публічно, то мені буде дуже складно потім  це робити в високих державних кабінетах.

- Хто це організував? Кому це було потрібно? Ви казали, що Клюєв?

- Можна тільки судити про те, що мені говорили представники спецслужб: що в його кабінеті тоді відбувалися ці плани. Але час - найкращий лікар і суддя. Прийде реально період, коли я зможу це все показати, розказати. Мені видається – зараз ще не час.

- А яка була мета? Це була особисто проти вас провокація спланована, чи хотіли чогось більшого?

- Ні, це не було особисто проти мене. Просто відбувалося за моєю спиною, прекрасно розуміли, що я людина, яка народилася на західній Україні, я ніколи не піду на такі речі, які планувалися. Через те то була політична акція, щоб дискредитувати саме представників галицької еліти і продемонструвати не тільки в Україні, а і північному сусіду і Європі, що місто Львів не є тим містом, яке претендує на культурну столицю України, на те місто, яке Львів займає зараз не тільки в Україні, а і в Європі.

- А яку роль у всьому тому грала "Свобода"?

- Колись розкажемо.

- Після того, як ви написали публічно заяву на звільнення, ви полетіли до Києва і мали розмову з Януковичем. Про що це була розмова?

- Я не полетів. Я через декілька днів поїхав і підтвердив. Розмова була не проста. Тільки дуже близькі мені люди знали, що відбувалося потім. Потім були непрості періоди, але я виконав те, що я обіцяв своїм землякам: ми за літо добудували об’єкти до Євро, дві дороги до кордону, і після того, нарешті, мене звільнили, реалізуючи ту заяву, яка з травня лежала в АП.

- А що він вам тоді сказав? Що пропонував?

- Що я про це пожалкую. Відбувалася дуже жорстка розмова.

- Ви були тричі губернатором Львівської області, двічі Тернопільської, і при цьому ви чотири рази були начальником обласних управлінь МВС: двічі львівського, полтавського і рівненського. Ви дуже добре знаєте західну частину України і її менталітет. Який взагалі є рецепт, щоб об’єднати східну і західну частину населення України? І чи є ці точки об’єднання?

- Мабуть, найбільша біда, що влада всі роки незалежності говорила гасло "Схід і Захід разом". Говорила, декларувала, а майже нічого для цього не робила. Так само, як ми бачили, що тільки декілька українських шкіл було в Криму за роки незалежності. Я пам’ятаю 2011 рік, коли оперний театр зі Львова поїхав у Харків, і це були перші гастролі з початку 50-их років, і це були реальні речі. Так само харків’яни приїхали до Львова в повному складі вперше. Тобто, говорили, а майже нічого не робили. І от саме такий лозунг "Схід і Захід разом" розділяв. І всі ці періоди ми шукали національну ідею, яка може об’єднати. На жаль, її і сьогодні немає, тому що політична еліта, влада насамперед, її не сформувала. Є велике сподівання, що оце, що відбувається на сході, яке побудовано на крові українських патріотів, тих людей, які з самого початку пішли на Майдан, а потім на фронт, і це вже більше 10 тис. людей, які загинули, можливо, це має об’єднати нас. На жаль, ми бачимо ситуацію, коли суцільне зубожіння населення, економічні проблеми роблять те, що люди розчаровуються, і які на початку Революції гідності були на Майдані, а потім пішли на фронт – велика частина з них розчарувалася. Ми бачимо, як волонтерство зараз вже залишилося в руках тільки великих людей, фанатів своє справи, які далі продовжують цим займатися, бо розуміють, що влада на цьому паразитує. Потрібно шукати – немає сьогодні стержня, який би об’єднав. Але потрібно шукати саме те, що може об’єднати. Всі – різні.

- Ви знаєте, що може об’єднати?

- Нас зараз має і може об’єднати бажання жити в єдиній, могутній, європейській державі, яка називається Україна.

- Коли ви очолювали міліцію у Рівному, ви займалися темою бурштину?Леонід Кравчук мені розказував, що колись приїздила до України делегація китайців, і вони порахували, що якщо би легалізувати цю нашу тему, то у держбюджет України кожного року могло би надходити 1-1,5 млрд дол. щорічно. Чи реально там такі гроші ходять?

- Я очолював міліцію Рівненщини в 2002-2004 році, а в той період бурштином палили в грубках. Тому що та тема була ще не зрозуміла. По-перше, не було такого попиту, а по-друге, працювала бурштинова фабрика, рівненська, державне підприємство, яка не мала навіть сировини, добуваючи офіційно, для того, щоб виготовляти  картини, ікони, сувеніри. І до тих пір, поки Китай не зацікавився, там було все тихо, а ті райони, які зараз активно використовують цю тему, видобутку бурштину, вони були найбідніші райони тієї області. Там велика кількість сільського населення, багатодітні родини. Вони виживали за рахунок лісу, де збирали ягоди, гриби, але вони дуже активно працювали – це дуже працелюбні люди. Бурштин був нікому не потрібний. Його просто на городах, у лісі находили і реально палили в грубках, тому що він має високу тепловіддачу. Але коли ця проблема появилася, після 2005 року, ні місцева, ні центральна влада нічого не зробила, щоби цю проблему централізувати, дати можливість людям легально заробляти, і найголовніше – після цього проводити рекультивацію території. Сьогодні там страшні речі. Треба декілька десятків років, щоби ця природа, де тільки піщаники, щоб вона могла відновитися.

- А наскільки небезпечна ця тема зараз? Багато там людей полягло?

- Безперечно. Є факти безвісти зниклих людей, яких ніхто не розшукує, є ситуації, коли правоохоронні органи там безсилі і відбуваються масові зіткнення і непокора законній владі. І ми бачимо, наскільки там серйозна корупційна складова як органів місцевої влади, так і правоохоронних органів. Мабуть, вигідно всім. Зараз кажуть, що ніби там такої активності не спостерігається, але тема ця не закрита. І вона є не публічна. І, до речі, наша політична сила розробляє окремі законопроекти для того саме, щоби зберегти для державного бюджету цю проблему, але, насамперед, дати заробити людям. Є дуже проста схема: створення артілей, коли держава приймає і дає тим людям, які добувають, певні кошти. Нікому не вигідно – тому що там є чорний ринок добування цього золотого каменя.

- Коли ви були начальником львівської міліції, ви затримали рідну сестру Андрія Парубія. Вона тоді працювала в податковій – ви її затримали на хабарі. Це вам стосунки з Андрієм Парубієм не зіпсувало?

- Хочу уточнити: затримував її не я, а співробітники управління по боротьбі з організованою злочинністю. Це все відбувалося на загальних підставах, згідно з чинним законодавством документувався цей злочин. Те, що воно не було доведено до логічного завершення – це проблема не тільки правоохоронної системи, а суддівської гілки влади. Я з паном Андрієм ніколи не мав дружніх стосунків і не підтримую і зараз. Через те це не зіпсувало мені тих стосунків, яких реально не було. Для мене прізвища значення не мали.

- А чим та справа закінчилася?

- Та справа закінчилася незавершенням, судовою перспективою, тобто, практично нічим.

- Зараз багато хто з експертів кажуть, що поліція й інші силові структури державні, вони вже самі починають боятися тих приватних армій так званих, які створюються у нас у країні. Чи реально є така проблема, і чим це нам загрожує?

- Звичайно, проблема існує і насамперед у тому, що правоохоронна система в Україні зруйнована, а на це чисте поле не прийшла інша державна машина. Через те, якщо є попит, обов’язково буде пропозиція. Якщо є вакуумна ніша - вона буде заповнена. І в даному випадку її заповнюють ці так звані громадські формування, які на перших порах мають формений одяг, завтра в них будуть спецзасоби. До речі, чинне законодавство дозволяє їм оформляти для права носіння і використання пристрої для відстрілу гумових куль. А ці пристрої є реально зброєю. Я вважаю, що в Україні має бути закон, який чітко регламентує, що це за громадське формування і його поле діяльності. Нині в державі всі, від лісників, екологів і закінчуючи козацькими громадськими  формуваннями, всі мають формений одяг, носять погони. Рядових мало носять – всі носять генеральські погони, шиють формений одяг, Це не дозволено. І не заборонено. Ми бачимо, скільки форменого одягу носять сьогодні просто люди на вулицях. Це неправильно. Через те, я вважаю, закон має регламентувати цю діяльність, в іншому разі, це буде загрожувати владі в цілому, зокрема і тим же правоохоронним органам.

- А сьогодні це загрожує вже їй?

- Сьогодні воно просто створює конкуренцію.

- У кого сьогодні найчисельніші і найпотужніші армії?

- Сьогодні держава, згідно з чинним законодавством, має право на насилля. І сьогодні найбільш чисельна в нас правоохоронна група належить до МВС, де є поліція, Національна гвардія. Крім того, експерти називають, що і деякі батальйони, які були раніше на фронті, а зараз перетворилися на громадські організації, вони теж можуть належати до тих чи інших народних депутатів, які знаходять в політичній силі "Народний фронт".

- Прізвища називати будемо?

- Ми бачимо, як є одна громадська організація, що Білецький визнає, що, можливо, ця громадська організація може належати до них. Ми бачимо, як добровольчий батальйон "Донбас" також належить іншій політичній силі, і ми бачимо також там народних депутатів. Коли казати, що вони мають дотичність до олігархів – теж такі чутки ходять. Але це тільки чутки.

- Які хлопці йдуть у так звані армії? З кого вони складаються? І чого вони туди йдуть? Які зарплати, приблизно, в таких формуваннях?

- Держава втрачає контроль над тими людьми, які повернулися з фронту. Які мають бойовий досвід і які не затребувані в цивільному житті. У тих державах, які мали такі конфлікти або війни, наприклад, США, чия армія бере участь у багатьох конфліктах, там є система реабілітації тих людей. Тобто, цим людям потрібно давати поле діяльності. Вони вміють воювати, вони мають загострене почуття справедливості, і вони дуже боляче реагують на багато речей. Держава має їх, у першу чергу, реабілітувати соціально. По-друге, через такі центри соціалізації має їх влаштувати в правоохоронні органи, або, якщо вони туди не потрапили, вони йдуть у такі збройні формування. А це вже небезпечно. Про зарплати я чув, що велика кількість - це ідеологічно переконані люди, які не на постійній основі перебувають у таких підрозділах. Коли вже будуть там отримувати зарплату – це вже реально стане небезпечно. Коли вже мова йде про гроші – то це професійна армія, яка заборонена чинним законодавством.

- Чого тоді у нас такий страшенний недобір у Нацполіцію? Там є гроші, є стабільність. Чому хлопці з АТО туди не йдуть?

- Проблема дуже глибока. У громадянського суспільства були високі очікування на нову поліцію. І ми пам’ятаємо, який був рівень довіри – майже 50%. Але перший етап реформи не вдався. Ми чули недавно керівника волинської поліції, який заявив, що майже половина за останній рік звільнилися  з патрульної поліції. Прийшли люди, і їх навчали три місяці. Це взагалі жахливо. За три місяці людині давали зброю, і вона представлялася від імені держави наводити лад на вулиці. Ці люди не зрозуміли, куди вони потрапили. Період селфі вже закінчився. Цих молодих хлопців і дівчат влада відправляла на вірну смерть. Рівень злочинності на вулицях зростає. Кількість незареєстрованої зброї на руках зростає. А ці молоді хлопці почали відчувати, як це все не просто. Крім того, в цю поліцію почали потрапляти люди зі старої міліції, які не завжди були ідеальними в попередній службі. На жаль, процес переатестації відбувався не на високому рівні. Ми бачили, хто входив у ті атестаційні комісії. Як правило, це представники громадськості, які далекі були від професіоналізму. Через те ми побачили, як реформа пішла не в той бік. А тих професіоналів, яких реально потрібно було залишити, або принизили, і вони самі пішли, або сказали: "Їдьте в АТО, і ми вас залишимо". Вони поїхали в АТО, повернулися, а їм кажуть: "Ні, ми вас не залишимо, бо ви були в попередній системі". І це сьогодні є дуже велика проблема, тому що рівень розкриття злочинів, я не кажу вже про попередження, дуже низький. І це сьогодні торкнеться кожного. Не тільки тих, які сьогодні нібито є владою і вони захищені. Рівень злочинності сьогодні настільки є великий, і влада не контролює ці процеси – вони стали некеровані. От у чому є виклик. Хлопці не витримали, половина з них пішли, бо вони шукали кращого. Але рівень зарплати – 10 тис. гривень. Якщо це для західної України, то, звичайно, це є немала зарплата. Вчителі, лікарі працюють за меншу. А ці хлопці відчули, що вони реально йдуть на вірну смерть інколи.

Новини за темою

- На Майдані основною рушійною силою були вихідці з західних областей. Як сьогодні справа виглядає з АТО? Скільки там вихідців із західних областей? Скільки там хлопців служать і туди пішли?

- Справді, представники західної України були першими на Майдані. Вони пішли перші на фронт захищати державу. І буквально через півроку вони відчули велике розчарування. Вони зрозуміли, що їх обманули. Що це спочатку називалося АТО, а тепер вже нібито називається війною, але війна вигідна тим, хто при владі. І ці люди це прекрасно відчувають. І там не тільки ЗСУ, Нацгвардія, там є ще добровольчі батальйони, які там несуть службу. І які працюють інколи навіть не на зарплату, а просто за патріотизм. І велика кількість тих, хто із західної України, вони реально першими розчарувалися. І те, що військкомати Львівської області не виконують нормативи по призову – майже 30% людей не виявляють бажання служити на сході, це каже про те, що реально люди чекали іншого. І коли військовим обіцяли 1000 гривень у день, то є велика кількість тих, які кажуть: "Ми готові там на контрактній основі служити, якщо буде така зарплата, яку нам обіцяв президент України, а інших не призивайте: педагогів, медиків, інженерів. Ми готові вже тут залишатися, але щоб наші родини отримували достойну зарплату". На жаль, ця обіцянка теж не виконана. Відчувається велике розчарування, і ми бачимо по статистиці міграції, скільки людей, працездатного населення, чоловіків насамперед, поїхали за кордон заробляти, для того, щоб утримати свою родину.

- А скільки людей сьогодні їздить працювати до Польщі і до Росії?

- Західна Україна все-таки більше їздить на Захід. Це Польща – більше 1,5 млн, Італія, Португалія. Але, на жаль, існує парадокс, що люди їздять також і в Росію на заробітки. І це проблема влади, яка не створила їм умови працювати на своїй землі, жити зі своїми родинами і бути тут. Владі це вигідно, бо людина поїхала за кордон (за різними підрахунками минулого року заробітчани перерахували в Україну 8 млрд дол., по банках), і це живі інвестиції. Ці кошти працюють на економіку держави. А ті наші горе-реформатори, які приїжджали з-за кордону і тут очолювали міністерства, відомства, отримували зарплати по 1,5-2 млн в місяць - вони заробляли те, що заробляли наші люди і передавали в Україну. Це вже інший вид заробітчанства. І про це треба відкрито говорити: хто їх запрошував і хто поніс політичну відповідальність хоча би за те, що ці реформатори прийшли, робили нам реформу і роблять. Це так звані нові обличчя: пані Яресько, Гонтарева, Деканоідзе, Згуладзе. Де вони сьогодні? Якщо б вони прийшли і відзвітували перед суспільством, сказали: "Вибачте, ми оце зробили, а це не вдалося, бо ми не врахували українську ментальність". А вони – ні, тихенько поїхали, а ми залишилися зі своїми проблемами.

Новини за темою

- Ви вже сказали, що зараз дуже багато нелегальної зброї на руках у людей. А які розцінки на чорному ринку? Що можна зараз придбати і скільки це коштує?

- Це жахливі речі. Кажуть різне. Я можу тільки користуватися чутками - правоохоронці знають краще, бо згідно з чинним законодавством вони мають право здійснювати оперативну закупівлю. Купляють гранати, які коштують 100 дол. – вже оптом продають. Залежно, скільки хто купляє і на якому ринку. Вже й автомати доходять до 50 дол. Правоохоронці мають здійснювати оперативну закупівлю і виявляти цих людей, які торгують. Але це якраз проблема реформування. Бо втрачено все. ДАІ роками критикували, але були пости, перевіряли хоча би, що вивозиться із зони АТО. Зараз нічого не контролюють. Всі дороги відкриті. А що твориться на дорогах? Гинуть люди, більше, як на фронті. Обмежили зараз швидкість руху в населених пунктах, а хто контролює? У державі жодного приладу, який сертифікований і контролює швидкість. Чотири роки реформ. Влада має чітко сказати, що для того, щоб рухатися далі, має бути  рецепт. Але треба перше назвати, скільки ще будуть тривати реформи. Чи є план дій? Якщо щось не вдалося – маємо це визнати, покарати або притягнути до відповідальності винних і усувати недоліки, бо в нас все добре, красиво, всі звітують, а ми бачимо, що відбувається.

Новини за темою

- Чотири роки війна триває. Вона перетворилася вже на бізнес?

- Однозначно. Це бізнес для багатьох людей, тих, хто при владі. До тих пір, поки буде ця влада, до тих пір, на жаль, не закінчиться ця торгівля на крові. Це сумно, але факт.

- Про які суми йдеться?

- Дуже просто подивитися. Державне замовлення "Укроборонпрому", і які підприємства що виробляють. Заробляють на всьому. Волонтерство реально стримало агресора на початку війни, всі люди скидалися із зарплати, перераховували. А потім це все обліковувалося, і є норми належні по харчуванню, по одягу – це все списувалося і списується до сьогодні. Слава богу, зараз ми маємо вже більш-менш армію одіту, озброєну. А заробляють шляхом замовлень – ми бачимо якість, ми чуємо скандали по медичній техніці, яка виробляється на заводах "Богдан". По інших фактах були також проблеми, і на Львівському бронетанковому заводі, де виготовлялася неякісна техніка. Там, до речі, і до сьогодні тривають ці судові розбірки.

- З ким би ви не пішли в розвідку?

- Насамперед я би не пішов у розвідку з горе-реформаторами. По-друге, я би не пішов у розвідку з нашим президентом, тому що він не виконав як мінімум три обіцянки: 1. припинити АТО за декілька діб; 2. долар по 12; 3. зарплату військовим 1000 у день. Я би не пішов у розвідку зі своєю дружиною, тому що вона мені потрібна дуже вдома для тилу, і її молитва і чекання прискорять те, щоб я повернуся швидше. Але я вважаю, що не головне, з ким піти в розвідку – дуже важливо, з ким прийти. І ще й виконати завдання.

- Що робити Україні з окупованим Донбасом?

- Юлія Тимошенко приїхала зі США. Вона чітко на одному з телеефірів назвала ті речі. Що міжнародна спільнота, ООН повинна прийняти резолюцію, де будуть чітко три питання: 1.Введення миротворчих сил і можливість вивести Росію, всіх тих, хто туди прибув. 2. Введення цивільної адміністрації, а військові стають на кордоні, російсько-українському. 3. Залучення міжнародної спільноти, за українськими законами проведення виборів. Це все має бути чітко в часових рамках. І,звичайно, залучення міжнародних коштів, створення фонду, який допоможе відбудувати Донбас спільними зусиллями.

- Ви перед ефіром мені розказали, що за розрахунками ваших економістів, тих, що в БЮТі, ви наполягаєте на тому, що гривня має коштувати не як зараз 27-28, а 15 гривень за долар це має коштувати. Це такий передвиборчий лозунг цікавий? Чи все ж таки це реальність, якої можна досягти?

- Я відкрив вам певну таємницю – ми не будемо забігати наперед. Юлія Тимошенко зі своєю командою готує план розвитку держави. Найближчими місяцями він буде презентований усьому громадянському суспільству. І там буде названо чітко – пропозиція, шлях вирішення, з конкретними економічними розрахунками й обґрунтуваннями. І я впевнений, що це не популізм. Бо це конкретні факти. Влада називала, що монетизація субсидій – це популізм. А тепер кажуть, що вони будуть монетизувати субсидії. Тільки ми про це говорили три роки назад, що треба конкретній людині дати не надію, а дати, в першу чергу, щоб вона сама навчилася економити – дати їй реальні гроші.

- Пане Михайле, я вам дякую.

- Дякую і вам за запрошення.

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Загрузка...