banner banner banner

Борис Тодуров: Якщо коронавірус прийде в Україну, то якихось масштабних протиепідемічних заходів ми не зможемо організувати

Борис Тодуров: Якщо коронавірус прийде в Україну, то якихось масштабних протиепідемічних заходів ми не зможемо організувати
112.ua

Борис Тодуров

Український лікар-кардіохірург, директор Київського міського центру серця

- Пане Тодуров, розпочнемо з коронавірусу. Чи варто українцям нині панікувати? Якщо ні, то що робити?

Тодуров: Я думаю, що панікувати в будь-якому разі не варто. Потрібно підійти до цієї проблеми дуже виважено і системно. Зрозуміло, що на сьогодні якогось дієвої протиотрути до цього вірусу немає, немає ще вакцини, немає серйозного методу боротьби з цим вірусом. І, безсумнівно, він прийде в Україну. Судячи з тієї тенденції, яка сьогодні спостерігається у світі, рано чи пізно ми зіткнемося з тим, що цей вірус прийде в Україну. І епідеміологічна ситуація буде доволі серйозною. 

- Чи бачите ви як лікар, що ми готуємося до цього – до приходу коронавірусу?

- Поки ми готуємося до того, щоб його своєчасно виявити, але якісь серйозні протиепідеміологічні заходи, я думаю, ми сьогодні в Україні навряд чи зможемо організувати, оскільки санітарно-епідеміологічну службу було зруйновано. Людей, відповідальних за протиепідеміологічні заходи, немає. І немає тих структур і сил, які могли б це сьогодні організувати на належному рівні.

- Чому в нас немає ні структур, ні сил?

- Управлінську вертикаль у медицині, яка відповідала за санітарний стан, було зруйновано кілька років тому. Коли в Одесі в 70-ті роки виникла холера, Одесу ізолювали від зовнішнього світу, було оголошено карантин, місто було закрито, епідемію вдалося придушити. Точно так само, як і інші епідемії було придушено, коли була централізована і добре організована медицина в Україні. Сьогодні, на жаль, такої медицини немає, тому в мене є серйозні побоювання про те, що якщо цей вірус прийде в Україну, то якихось масштабних протиепідеміологічних заходів ми організувати не зможемо.

- Президент сказав, що треба розробити національний план для подолання цього коронавірусу. Ви бачите сьогодні в Україні спеціалістів, які готові віч-на-віч зустрітися з тим коронавірусом і щось зробити?

- Безсумнівно, ще є ці фахівці - дуже грамотні епідеміологи, дуже грамотні інфекціоністи. Але та система, про яку я говорю, доволі дорога, вимагає великих матеріальних і кадрових ресурсів.

- Тобто ви натякаєте на те, що лікарню протягом тижня ми побудувати не зможемо, якщо раптом вірус потрапить в Україну?

- Звичайно, що ми не побудуємо клініку, у нас клініки будуються десятиліттями. І тих потужностей боксованих відділень, які сьогодні є, я не впевнений, що їх сьогодні вистачить, щоб якось локалізувати цю інфекцію, щоб вона не стала масовою.

- Була історія зі свинячим грипом: маски, всі боялися. Спецрейс з марлевими пов’язками і з вакцинами. Можна застерігати, що і цього разу на найвищому державному рівні буде порушуватися ситуація вже постфактум, що аврал, потрібно рятувати. Чи, можливо, пропрацюють на випередження?

- На відміну від свинячого грипу відсоток летальності в коронавірусу є дуже високим. І те, що ми спостерігаємо нині в Китаї, напевно ми знаємо далеко не всі цифри. Летальність дуже висока, і цим він є небезпечним. І поки проти нього немає жодної протиотрути. Коли є пневмонія, і за часів свинячого грипу єдиним лікуванням таких хворих є ЕКМО - екстракорпоральна мембранна оксигенація. Коли в людини вражено легені настільки, що вона дихати своїми легенями не може, через стегнові судини їй під’єднують дві канюлі – артеріальну і венозну, і її кров проганяють через штучне легке – оксигенатор, який розрахований на місяць використання. Наша клініка регулярно таких хворих приймає. І в цьому році вже був такий пацієнт з такою тотальною пневмонією, і ми тримали його на ЕКМО, поки не минула пневмонія, і він вижив. Минулого року ми на своїй машині на ЕКМО везли дівчинку з Кременчука майже 8 годин. Ми одна з небагатьох клінік, яка взагалі володіє цією методикою і може лікувати пацієнтів у такому критичному стані. Думаю, що клініки, у яких є ЕКМО, в Україні, можна перерахувати на пальцях однієї руки. Принаймні в Києві я знаю три такі клініки, які теоретично можуть це зробити. Але цей апарат займається одним хворим приблизно місяць. Таких препаратів в Україні, я думаю, до п'яти. Фахівців, які можуть вести на ЕКМО таких хворих, теж дуже небагато. У людей, які опиняться в критичному стані з такими серйозними пневмоніями, шансів на виживання буде небагато в силу того, що технічно Україна поки не готова до такого масового ураження.

112.ua

- Якщо взяти до уваги заяву міністра соціальної політики, що ви про пенсію думайте самі собі, держава не зможе вам забезпечити пенсію сьогодні, то, можливо, так і з коронавірусом? Українці можуть зараз подумати самі, як себе убезпечити, чи немає спекуляції у цьому питанні?

- У цьому сенсі кожна людина може вжити якихось заходів для того, щоб уберегтися від цього захворювання. Це інфекція, яка передається крапельним шляхом, як і звичайний грип, вірус: носіння маски, миття рук, неперебування в місцях масового скупчення людей. Я думаю, в такі періоди, коли йде грип, і напевно прийде до нас і коронавірус, потрібно уникати відвідування великих концертних залів, метро. Прості речі, як миття рук, носіння маски, багато в чому можуть уберегти людину від зараження.

- Чи очікувати тут політичних спекуляцій на цьому коронавірусі, як щодо звичайних спекуляцій?

- Ми живемо в такому світі, що політичні спекуляції відбуваються на всьому, в тому числі на хворобах. До цього всі вже звикли і особливої уваги не звертають. Щодо спекуляцій на масках, вакцинах та іншого, то вакцинуватися потрібно і від грипу, і від інших хвороб. Усі вакцини, які покладені нам за стандартами, потрібно отримати. І якщо є дієві вакцини від вірусних захворювань, звичайно, краще робити щеплення. Багато в чому такі вакцини мають перехресний імунітет, і це один з елементів захисту.

- Нам надійшли запитання на Viber. Дмитро питає: У Китаї запровадили відповідальність за умисне поширення вірусу. Чи потрібні такі запобіжники в Україні? І Надія: чому українців, які прилетіли з Китаю, не ізолювали: інкубаційний період до 14 днів? 

- Щодо того, щоб хтось когось заразив, то в нас такий закон є з приводу СНІДу - кримінальна відповідальність за навмисне зараження. Щодо вірусної інфекції, то навряд чи хтось навмисно ходить і кашляє на оточуючих. Як правило, це люди роблять несвідомо або від нестачі якоїсь інформації. І якусь відповідальність тут буде дуже складно довести і якось людей карати. Щодо загального захисту, то ми зараз говоримо про коронавірус, але це ж може бути будь-який інший вірус. Це можуть бути масові ураження, техногенні катастрофи. Можу сказати, що руйнування управлінської вертикалі в медицині тягне за собою просто катастрофічні наслідки. Сьогодні Україна з цим руйнуванням вертикалі, з приватизацією клінік, з руйнуванням багатьох районних лікарень, децентралізацією так званою завдала непоправної шкоди епідеміологічному захисту в цілому, по країні. Якщо сьогодні щось трапиться таке серйозне в Україні, що вимагатиме мобілізації державних лікарень, то на сьогодні зробити це вже буде дуже складно. А завтра це буде зробити ще складніше, тому що ця горезвісна децентралізація, яка передбачає, що лікарні стають казенними підприємствами і самі заробляють собі на хліб, на зарплату, на комунальні послуги, призведе до того, що лікарні перестають виконувати якусь державну, соціальну місію, функції і починають думати про те, як вижити, як заробити собі на зарплати, комунальні послуги, медикаменти. Цей процес є доволі деструктивним у нашій країні, і він триває.

Новини за темою

- Все-таки залишається стандарт: дітей у садочок не приймають зараз без щеплень. Вже йде рівень захисту. Почалася епідемія грипу – закривають школи і садочки. Є запобіжники, які працюють за схемою. А зараз дізнаємося, наскільки наші громадяни довіряють українській медицині і як її оцінюють – у нас є результати опитування в нашій аудиторії. Ми запитували: "Чи задоволені ви рівнем української медицини?" 90% не задоволені, а 10% задоволені. Як ви оцінюєте такі результати в нашій студії?

- Я здивований 10%, які задоволені, тому що той загальний рівень, якого ми досягли, навіть не 10%. Проблема, як я її бачу, в тому, що ми всі платники податків. І з цих податків ми маємо право вимагати від держави медичного обслуговування, як це і було раніше і як це передбачено нашою Конституцією. Водночас деякі люди, які ухвалюють рішення про розподіл наших податків, чомусь вирішили, що з наших податків ми повинні отримати на медицину всього 2,8%. У всьому світі вважається, що менше 7,5% - це вмираюча медицина. І в більшості європейських країн з бюджету країни на медицину виділяється 7,5-12%.

- У нас є міністр охорони здоров’я, який мав би відстояти ті 7,5% чи 8%, які мають виділятися на медицину. І є депутати, які сидять у ВР і проголосували за цей бюджет.

- Саме вони проголосували? Ось, виявляється, хто винен. Будемо знати, з кого спитати. Ми кричимо про це вже кілька років, ми - практикуючі лікарі. Ми говоримо про те, що тих коштів, які виділяють сьогодні на медицину, ледве-ледве вистачає на мізерні зарплати. За оцінками експертів, а у нас була Рахункова палата, яка досить довго обстежувала нашу досить успішну клініку, - нам виділяє держава тільки 29% тієї необхідної кількості коштів на витратні матеріали, на ліки, оксигенатори, клапани тощо. Тобто ми сьогодні маємо менше третини на лікування хворих.

- У МОЗ планують боротися з недофінансуванням медичних закладів. 72 млрд гривень на отримання медичної допомоги буде спрямовано через контракти із закладами охорони здоров’я. Це багато чи мало?

- 72 млрд грн. В Україні близько 100 тис. лікарів і приблизно 200 тис. сестер. Якщо ви помножите цю цифру на 12 місяців, то вийде приблизно 10 000 гривень тільки на зарплати. Ті тарифи, які нам пропонує НСЗУ як компенсацію за медичні послуги, становлять 10% їх реальної вартості. Наприклад, наша операція на серці коштує близько 300 000 гривень за собівартістю, включаючи мізерну зарплату - 3,5 тис. гривень - сестер, і 7000 сьогодні отримує хірург із 15-річним стажем, кандидат наук. Так-от, цих 72 млрд вистачає тільки на невелику зарплату. А НСЗУ замість 300 000 на операцію на серці нам дає 30 000. Це обман, лукавство, неправда. І ті закони, які було ухвалено торік, про автономізацію, про державне гарантування медичного обслуговування - насправді це закони про банкрутство медичних закладів. Тому що закон про автономізацію передбачає, що всі лікувальні установи, які раніше гарантовано, за Конституцією мали захищені статті на зарплати, нехай навіть мізерні, на комунальні послуги, після того, як вони перейшли на казенні підприємства, будуть змушені самі заробляти і на зарплати, і на комунальні послуги. При тих мізерних 10% тарифах, які пропонує НСЗУ, це означає, що найближчим часом дуже багато лікарень (значний відсоток цих лікарень) просто збанкрутують. Я наведу приклад на нашій клініці. Нас дуже посилено штовхають до того, щоб ми стали казенним підприємством.

- Хто?

- МОЗ в особі Уляни Супрун. Там був просто тиск безпрецедентний. Досі дивуюся, як я зміг відстояти нашу клініку. Як і деякі інші лікарі змогли відстояти своє право називатися національними підприємствами. Так ось у нашому випадку фонд зарплати разом з медикаментами та комунальними послугами становить близько 120 млн гривень. 102 млн - зарплата на рік тисячного колективу, і 18 млн нам потрібно заплатити за комунальні послуги. 120 млн нам пропонують у разі переходу на казенне підприємство заробити самостійно. Я їх запитую: при тих тарифах, які дає НСЗУ (нібито гарантування державних платежів), ми змушені будемо ці 120 млн брати з бабусь і дідусів, які приїжджають з Троєщини й у яких немає навіть на маршрутку грошей? Отже, нас змушують або брати ці гроші у пацієнтів, або збанкрутувати. Це ж дуже просто - довести до банкрутства будь-який лікувальний заклад.

- Яка мета в цьому?

- Дуже просто - подальша приватизація збанкрутілих лікувальних установ. Цей процес вже почався. Є фонди, які працюють в Україні і які вже почали цей процес приватизації. Поки вони освоюють і скуповують приватні клініки. Але на черзі у них ті державні клініки, які збанкрутують унаслідок переходу на казенні підприємства.

- Зараз всіх турбує коронавірус і щоб він не прийшов в Україну. Нам пишуть на Viber: "Як зможе спрацювати імунітет? Чи є випадки, коли люди не захворіють, знаходячись в осередку захворювання?Чи встановлено медичний огляд за українцями, які повернулися з Китаю?"

- Навіть у центрі епідемії є люди, які не заражаються. І коли в Європі була чума, далеко не всі хворіли чумою. Є люди, у яких є імунітет, є люди, які не схильні до таких захворювань. Що стосується прийде - не прийде в Україну, мене лякає тільки одне: висока ступінь летальності. Якщо на близько 9000 хворих є 200 померлих, то це дуже серйозна ситуація. 200 людей померло від звичайного вірусу із 9000 хворих. Тому треба бути готовим. В Америці зберігаються вакцини на випадок захворювання віспою для всього населення, хоча в світі вважається, що віспу вже переможено, і ніхто не хворіє вже понад 20 років. І ці вакцини оновлюються щорічно, щоб вони були свіжими, тому що ми живемо в такому світі, коли є бактеріальна зброя, коли є різні експериментальні лабораторії, які створюють якісь віруси. Є країни, які займаються біологічним тероризмом. І Україна не живе десь за стіною: до нас літають літаки, до нас приїжджають туристи, і рано чи пізно цей вірус потрапить до нас. Інше питання - наскільки наша популяція до нього чутлива? Наскільки у нашій популяції є перехресний імунітет від тих щеплень, які ми отримували від грипу раніше. Чи є у нас достатня кількість щеплень від цього вірусу, і який відсоток населення щеплено й отримає гарантований захист від того, що прийде в Україну? А те, що він прийде в Україну, ми, як люди не дуже оптимістичні, повинні бути до цього готовими. Дай Боже, щоб нас це не зачепило. Але ми повинні бути готові на всі 100%.

- Приходили повідомлення, що не купуйте зараз банани, тому що саме через них може передаватися коронавірус. Ви зважаєте на це? І як захищаєте себе і родину?

- Я їм банани. Я не думаю, що це буде основне джерело передачі якихось інфекційних захворювань, у тому числі й вірусів. До того ж банани перед відправкою занурюють у такі дезінфекційні розчини, щоб вони не псувалися, що неймовірно, що на них щось залишається.

- З Волині зателефонував пан Микола: "У нас є гарант Конституції, і є 49-та стаття Конституції, де написано, що кожний громадянин має право на безоплатне лікування, і держава повинна це право забезпечити. Є стаття 16, де написано, що громадяни, які проживають у Чорнобильській зоні, мають право на відповідну допомогу, і є стаття 3 Конституції, де написано, що суспільною цінністю є життя, честь і гідність громадянина. Чи підтримує пан Борис, що влада повинна забезпечити громадянам все те, що написано в Основному законі?".

- Безсумнівно, все, що написано в Конституції, поки нічого не змінилося, ми всі повинні виконувати.

- Так чи інакше, в Україні безкоштовної медицини нема. То чому б все не зробити легально: не зробити її платною? Тоді більше податків буде йти в бюджет. Чи можливе таке?

Це одне запитання, і зараз ще запитання пенсіонерки з Херсонської області: ймовірно, що у нас в Україні буде страхова медицина?

- Голова комітету ВР Михайло Радуцький уже оголосив, що ми йдемо до страхової медицини. Для цього ухвалюють певні закони і підзаконні акти. І за рік нам обіцяно страхову медицину. У світі ця система існує вже понад 100 років, в різних видах та іпостасях. Страхова медицина може забезпечити нам досить високий рівень медицини і безоплатність для тих людей, які застраховані. Принаймні тих людей, які можуть собі дозволити щомісячні страхові внески, обслуговуватимуть безкоштовно. Наскільки вистачить бюджетних грошей при страховій системі для того, щоб забезпечити соціально незабезпечені верстви населення: дітей, пенсіонерів, інвалідів, це велике питання. Чи вистачить сьогодні бюджетних грошей для того, щоб застрахувати хоча б на якийсь мінімум ті 60%, напевно, населення України, які не зможуть заробити собі на страхові виплати? Це питання не до мене, я не організатор охорони здоров'я на сьогодні. Як на мене, на сьогодні це можливо, частково, і я би зберіг більшу частину державних клінік у державній власності. Будь-яка приватна клініка ставить собі на меті заробляння грошей. Приватні клініки не братимуть важких хворих, на яких потрібні великі витрати. Вони не будуть виходжувати вкрай важких хворих, що помирають і на яких потрібні місячні великі витрати. Навіть госпіталізувати таких хворих не будуть. Такі речі можливі у великих університетських державних клініках. Розроблення нових методик - це великі університетські державні клініки. Не братимуть приватні клініки хворих на ЕКМО - це дуже дороге задоволення. Тому моя особиста думка: правильне співвідношення державних і приватних клінік на сьогодні - 80% державних і 20% приватних.

Новини за темою

- А в нас нині не так?

- У нас сьогодні навіть менше приватних клінік, у процентному співвідношенні. Але у нас іде досить деструктивний процес руйнування державної медицини. Державні лікувальні установи переводять навіть не в комунальні підприємства, тому що і державні, і комунальні захищені Конституцією, а нас виводять за межі захисту Конституції. Нас намагаються вивести в казенні підприємства, які ніяк не прописано в Конституції, і ось з ними вже можна робити все що завгодно: приватизувати, брати в концесію, ліквідувати тощо. Тому я і висловлюю свої побоювання, що цей процес децентралізації, а надалі переведення всіх лікувальних установ в казенні підприємства, є дуже деструктивним. І в цих підприємствах не може існувати жодна страхова медицина. Вони не будуть повноцінно функціонувати.

- А ви підписалися на сімейного лікаря?

- Ні. З деяких причин. Донедавна весь реєстр сімейних лікарів, на який було витрачено мільйони доларів, не було захищено (персональні дані, які внесли туди (паспортні дані, код) від різного роду шахрайських дій. І, чесно кажучи, я поки не маю потреби в сімейному лікарі. Я сам лікар.

112.ua

- У вас був конфлікт з в. о. міністра МОЗ Уляною Супрун. Які нині у вас стосунки з МОЗ і нинішньою очільницею?

- Я вважаю, що три роки перебування в. о. міністра Супрун - це була чорна сторінка в українській медицині. Абсолютно деструктивні дії. Я про це заявив ще в 16-му році, і був за це атакований найбруднішими методами. З мене зробили сепаратиста, корупціонера: ціла ботоферма працювала, щоб якось дискредитувати професора Тодурова. У них це не дуже добре вийшло, і на сьогодні, слава Богу, що ця людина пішла з нашої медицини. Було би краще, якщо б вона пішла взагалі з нашої країни, на мій погляд. Але залишилися залишки цієї команди, які до сих пір є в Міністерстві охорони здоров'я, є у владі, які обіймають керівні посади в деяких департаментах, підрозділах, і це дуже відчувається, і це дуже деструктивно. Думаю, що всі без винятку лікарі, які працюють у медицині, зраділи з цього звільнення, і принаймні нині нам працювати набагато легше і простіше. У нас є контакт, є якась комунікація з міністерством, якісь технічні питання ми вирішуємо набагато простіше - нас чують, ми можемо прийти, поговорити.

- У вашому інституті роблять і безкоштовні операції і до вас особисто можна потрапити на прийом. Це щодо корупції.

- Всі дитячі операції, а їх понад 700, робляться безкоштовно. Нещодавно ми зробили трансплантацію серця безкоштовно для людини, яка прийшла до нас практично вмираючою. Місяць він перебував на дуже дорогій реабілітації - ні копійки не заплатив в інститут. Всього 29% фінансування сьогодні, за розрахунками Рахункової палати, а вони три місяці обстежили нашу економічну діяльність. Безсумнівно, інститут потребує того, щоб хворі щось купували самостійно. На сьогодні на складі немає жодного клапана, жодного оксигенатора. Є тільки непокриті стенти. Жодного мілілітра контрасту для проведення коронарографії. Немає дуже багатьох антибіотиків і дуже багатьох препаратів. Тому, без сумніву, наші хворі, як і практично в усіх клініках, купують для своєї операції витратні матеріали.

- Так було від самої незалежності чи це за який час, що немає цих необхідних препаратів?

- Завжди був дефіцит фінансування та витратних матеріалів. Але таких великих затримок з поставками витратних матеріалів, як це сталося в 16-му році, коли практично два роки з закупівель МОЗ ми не отримували нічого, при тому, що мільярди гривень було виведено за кордон нібито на міжнародні закупівлі, а у нас на складі не було жодного клапана, стимулятора, оксигенатора, протягом двох років - ось такої ситуації у нас не було ніколи. І саме в цей час я і звернувся до Міністерства охорони здоров'я спочатку з питанням, а потім вже з обуренням, і зробив це відкрито, через ФБ, тому що вмирали десятки хворих взагалі без допомоги. Коли є хоч якийсь запас, то хоча б на швидку допомогу, на абсолютно соціальних хворих, на якісь екстрені ситуації, на повторні операції, якщо є ускладнення, у нас завжди був НЗ. На сьогодні немає навіть такого. На сьогодні ситуація критична.

- Сьогодні МОЗ знає про список цих препаратів, проти яких стоїть нуль? Що вам відповідають?

- На цей рік нам дали приблизно таке ж фінансування, як і на минулий рік: на медикаменти близько 100 млн грн, за потреби, реальноъ, - близько 700 млн грн.

- На Viber пишуть: "Як реально допомогти лікарю-педіатру, який працює сьогодні за трьох лікарів? По всій Україні закривають районні лікарні, в яких немає умов для укладання договору з НСЗУ. Люди залишаються без роботи. Що робити?"

- Нещодавно була нарада в Міністерстві охорони здоров'я, і ​​я з подивом почув цифру, що в минулому році 15 медичних університетів випустили 150 педіатрів. Педіатрична служба зруйнована - вона вмирає. Крім того, що мізерні зарплати, немає і підготовки кадрів. Що стосується закриття лікарень, я про це вже сказав. Будуть штучно банкрутувати районні лікарні, тому що при Уляні Супрун основним завданням реформи, так званої, (потім вони це реформою вже перестали називати - почали називати реорганізацією), було заощадити бюджетні гроші, зменшити соціальні виплати, соціальні витрати на медицину. І всі звіти, які були протягом останніх трьох років, стосувалися не того, скільки людей оздоровили, врятували від смерті, прооперували: таких звітів ми не чули взагалі. При керівництві Супрун навіть ліквідували статталони в історіях хвороби, щоб не контролювати статистичну ситуацію щодо інвалідизації, смертності, епідеміологічну ситуацію. Всі звіти, які ми чули, стосувалися того, скільки зекономлено грошей. І за три роки було зекономлено не так грошей, скільки людських життів, що й викликало моє обурення. І що стосується районних лікарень, то ті закони, які було ухвалено за колишнього уряду та Уляни Супрун, на жаль, вони сьогодні працюють, і внаслідок автономізації і гарантованих державних виплат ці лікарні банкрутуватимуть і закриватимуть, тому що далеко не в усіх областях вистачає грошей на утримання районних лікарень. Є райони (я їжджу дуже багато по Україні), де практично немає державних установ, немає підприємств, немає податків. У Сумській області від району до району до 200 км. І стоїть питання закриття районних лікарень. Куди ці хворі поїдуть? Я був у районній лікарні, в сумській лікарні, де працює один хірург, пенсіонер, який п'ять років не був у відпустці, тому що немає кому його замінити. І такий же анестезіолог, 70 років, який теж уже п'ять років не ходить у відпустку. Сьогодні така ситуація в районних лікарнях у дуже багатьох районах України. Кадровий потенціал втрачається: сотні людей їдуть за кордон, тому що на цю зарплату вижити неможливо, ніякої моральної та матеріальної підтримки ці люди не мають, і клініки будуть закриватися, безсумнівно. Цей процес уже запущено, на жаль, на законодавчому рівні, і, на жаль, нова влада не приділила достатньо часу та уваги цій проблемі.

- Смертність перевищує народжуваність удвічі в Україні. Україна посідає перші позиції серед країн Європи за рівнем смертності серед новонароджених. За даними МОЗ, 7,5 померлих на 1000 тих, хто вижив. У країнах ЄС – 3,4 особи на 1000. Що це?

- Це соціальна ситуація. Якщо п'ять років тому в нас народжувалося півмільйона немовлят на рік, то сьогодні народжується менш ніж 300 тис. Це невпевненість молоді в завтрашньому дні, маленькі зарплати, побутова, соціальна невлаштованість. Це масова еміграція молодих талановитих людей. Із нашої успішної клініки їдуть сестри. Біля нас розташовано медучилище, з якого їде половина медсестер протягом декількох місяців після закінчення училища. А це молоді дівчата, які повинні залишитися в Україні та народити дітей. За статистикою вважається, що якщо коефіцієнт народжуваності менш ніж 2.3, тобто середня кількість дітей в сім'ї менш ніж 2,3 в країні, то населення меншає. У нас сьогодні – 1.1, якщо я не помиляюся. Ми сьогодні вже заклали міну уповільненої дії: за математичними розрахунками, до 50-го року в деяких областях України не залишиться населення взагалі. Як у Чернігівській області, наприклад. Тож це соціальна, економічна проблема, проблема еміграції молоді. За 6-7 років кількість пенсіонерів зменшилася на 2 млн. Це ж не емігранти, а це люди, які просто вимерли. Тобто людей після 65 років залишається дедалі менше. Це величезна соціальна, медична, зокрема, проблема. Ми не лікуємо цих людей.

Новини за темою

-  За останніми соціологічними дослідженнями, які було зроблено за допомогою електронних пристроїв, пан Дубілет говорив, що людей віком 65+, згідно з їхніми попередніми даними, нині в Україні проживає приблизно 6 млн.

- За останньою статистикою, чоловіки в Україні живуть 62 роки. Я взагалі не розумію, навіщо вони платять пенсійні внески.

-  ВООЗ говорив про те, що з 2030 року у нас демографічна ситуація покращиться. Ми або миримося з тим і чекаємо 2030 року, або ми вимагаємо від влади якогось плану. Який ви бачите вихід із ситуації?

- Дивлячись на тих людей, які миготять у телевізорі, я навіть не знаю, від кого персонально це можна вимагати.

- Запитання від пенсіонера з Рівненської області: що має бути в аптечці простого українця, в холодильнику, щоб захистися від вірусу, звичайного?

- Я не інфекціоніст, я кардіохірург. Можу тільки як лікар сказати: намагайтеся якомога менше контактувати з інфікованими людьми. Це найпростіший шлях уберегтися від зараження і від хвороб.

- Після призначення Зоряни Скалецької на посаду міністра працівники МОЗ поскаржилися на те, що нове керівництво ніби не збирається продовжувати реформи. Як ви оцінюєте роботу нового міністра охорони здоров’я?

- Мені імпонує те, що робить Зоряна Скалецька. Я не заздрю ​​її положенню на сьогодні, тому що вона опинилася між молотом і ковадлом. З одного боку, від неї вимагають неможливого – поліпшення ситуації в медицині, яку вона персонально не може забезпечити в силу об'єктивних причин, хоча дуже старається, і ми це бачимо. У нас повна комунікація: ми спілкуємося з усіх технічних питань, які нас цікавлять, вона допомагає чим може. У тих директоратах, які обурювалися, залишилися співробітники Супрун, грантоїди. Для мене було великим здивуванням, чому вона їх не звільнила одразу і не замінила нормальними, адекватними людьми. І ось ці люди скаржаться на її старання щось змінити на краще. Хоча це виконавча влада, і якщо ухвалено певні закони ВР, тим паче колишніх скликань, то виконавча влада повинна їх виконувати. І те, що потрібно сьогодні від міністра, це абсолютно нездійсненне завдання. Їй потрібно зберегти ті залишки медицини, які залишилися, якось їх профінансувати, якось підтримати лікарів і сестер, якось організувати кадрову політику, щоб не було таких кадрових втрат, яких зазнає сьогодні Україна, але вона для цього не має інструменту. Як міністр, вона не може просто взяти і підняти нам зарплати, поліпшити нам умови праці, забезпечити нам повне фінансування. Ми з розумінням ставимося до її зусиль і підтримуємо її на сьогодні, тому що ми бачимо, що вона робить це щиро і відверто. Дай боже, щоб у неї не забракло сил зробити хоча би те, що можна сьогодні виправити.

- Підірвала інформаційний простір звістка про те, що деякі чиновники отримали високі зарплати, зокрема міністр МОЗ у грудні отримала 95 тис. Її середня зарплата торік становила 42 тис. грн, а лікар-хірург в Україні в середньому отримує лише 4, 5 тис. грн. Ви говорили з нею про зарплати?

- Я дивився цю таблицю щодо людей, які заробляють із бюджету сьогодні. Пані Зоряна найскромніша з усіх міністрів. Її зарплата найменша. Вона не самостійно встановлює цю зарплату. Вона дуже грамотний юрист, і те, що вона заробила за свою багаторічну практику, нічого обурливого я в цьому не бачу.

- Головне, щоб це в позитивному плані впливало на здоров'я українців.

- Що стосується державних чиновників, то двоє людей, перебуваючи на державній посаді, на державній зарплаті, отримали нещодавно 700 млн з державного бюджету, із наших з вами податків. Можу сказати, що бюджет нашої клініки з тисячним колективом і з більш ніж 6000 операцій на рік – 230 млн. Тобто дві людини з бюджету за місяць як премії отримали втричі більше, ніж держава готова оплачувати на Інститут серця, найбільшу, найсучаснішу клініку. І в цьому є соціальна несправедливість, і в цьому є питання.

- Ми вам дякуємо за діалог. Борис Тодуров, директор Центру серця, був разом з нами.  

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Loading...

Віджет партнерів

d="M296.296,512H200.36V256h-64v-88.225l64-0.029l-0.104-51.976C200.256,43.794,219.773,0,304.556,0h70.588v88.242h-44.115 c-33.016,0-34.604,12.328-34.604,35.342l-0.131,44.162h79.346l-9.354,88.225L296.36,256L296.296,512z"/>