112.ua

- Романе, Ви воювали до того, як долучитися до виконавчої влади. Як потрапили на Донбас?

- Коли в серпні 2014 року загинув мій товариш Руслан Сторчеус, комбат батальйону "Херсон", це стало останньою краплею для мене. Я, не кажучи дружині, пішов у військкомат, написав заяву, щоб іти воювати. Лишень потім повідомив сім'ї, уже з повісткою на руках. Хочу зазначити, що до останнього моменту був пацифістом, зброю в руки не брав, якась байдужість огортала мене.

Потрапив у 20-й батальйон територіальної оборони. Там служив 1,5 року. За цей час довелося повоювати в Пісках, Авдіївці. І вже потім ми зупинились в Красногорівці.

- З чим довелося мати справу на новій посаді? Які головні проблеми міста?

- Скажу загальні слова, але вони охарактеризують всю ситуацію. У нас досі не визначене питання АТО, і від цього виникають проблеми. Військові формування, які перебувають на лінії вогню, не мають законних підстав тут бути. Через це виникають ситуації, коли солдата можуть обвинувачувати у неправомірній стрільбі. Є затримання мирних громадян. Ці хлопці за правовим статусом – ніхто. І будь-який прокурор чи суддя, який може підтримувати сепаратистів, може посадити нашого воїна в тюрму.

Наше місто розташоване за декілька кілометрів від Донецька. Кожного дня ми бачимо його неозброєним оком. Майже кожного дня наше місто зазнає обстрілів звідти. Через що страждають усі: і хлопці, які боронять наш край і не можуть стріляти у відповідь, і прості люди, які втрачають свої помешкання.

Новини за темою: Затримуємо як цивільних, так і військових. Як працює поліція у прифронтовій Авдіївці

- А який фінансовий стан у місті?

- Цього року рішенням уряду дозволено не платити податок на землю власникам, якщо ця земля не обробляється. Можливо, там міни стоять чи окопи вириті. В принципі, ми з цим згідні. Тільки тепер цей податок не платять навіть ті, хто вирощує свою продукцію і отримує прибуток. Через це місто не отримало більше чотирьох мільйонів гривень. Дефіцит бюджету становить 73 відсотки. А це величезні кошти для нас.

- Де працюють люди і за рахунок чого виживають?

- Хто не міг жити тут, ті поїхали з міста. Залишилися найстійкіші. Вони вже звикли до всього, що тут відбувається. Багато хто займається сільським господарством, бізнесом. Є контингент людей, які працюють у держустановах. А багато хто живе з однієї пенсії. Хтось надіється на дитячі гроші. Що стосується останньої категорії, то вона надто проблемна. П'ють до чортиків, особливо чоловіки. Гроші отримують великі, адже подекуди в сім'ях по 5-7 дітей. Наш працівник соціального захисту втомилася вже оформляти опікунство.

- Алкоголь завжди породжував проблеми. Яка криміногенна ситуація у місті?

- Переважно все спокійно з цивільної точки зору. В основному реєструються випадки хуліганства. Чоловіки дружин своїх поб'ють, будучи в стані алкогольного сп'яніння, вікно десь виб'ють. Присутність солдатів якось по-особливому вливає на людей. Та й війна вправляє мізки. Крім того, здійснюється патрулювання міста поліцією та ВСП. Працюють представники СБУ.

- Будинки людей, які перебувають у комунальній власності та постраждали від обстрілів, держава відновлює. Приватний сектор залишається сам на сам з своїми проблемами. Їм ніхто компенсації не повертає. Як з цим бути?

- Це все недолугість нашої системи. Люди, які проживають в приватному секторі, справді не отримують компенсації за зруйноване житло. Їм можуть допомогти тільки благодійні фонди. Страхові виплати теж людям не дають, тому що нема з кого стягнути. Стріляють же не визнані ніким військові формування, а потрібно, щоб вони й платили. Ось таке замкнуте коло.

- Яка ситуація з переселенцями у Красногорівці?

- У нас їх зареєстровано понад 800. Це офіційна статистика. Хоча в реальності їх набагато менше. Багато приїжджають, намагаються тут отримати статус переселенця, щоб потім мати гроші. Насправді вони живуть в Донецьку, працюють, отримують зарплатню. Про все це знають місцеві соціальні центри, проте вони отримують свою долю від липових переселенців і всіляко намагаються приховувати ці "мертві душі".

Проте проблеми з переселенцями на цьому не закінчуються. У нас їх є дві категорії. Зовнішні, які прибули з тимчасово окупованих територій, і внутрішні – це місцеві мешканці, які жили на краю міста. Їхні будинки зруйновані, тому вони змушені переселитися вглиб Красногорівки. Ця остання категорія змушена за свої гроші винаймати житло і розраховувати тільки на себе. Адже законом України не врегульовані їхні права. І вони не отримують страхових виплат. Повна ізоляція. Зате донецький контингент має все.

- Влітку цього року Красногорівка зазнала серйозного артилерійського обстрілу. Були зруйновані школа, одна з лікарень. Є вже якийсь план з їхньої відбудови? І хто на це даватиме кошти?

- Обіцяє ремонтувати область. Тільки ще навіть плану немає.

- Куди йдуть гроші з бюджету міста? На що їх вистачає?

- В основному на зарплати. На забезпечення і підтримку комунального господарства, світло, воду.

З районного бюджету отримуємо субвенції на роботу дошкільних закладів, оплату праці, ремонт приміщень.

З області тільки в цьому році отримали кошти на купівлю чотирьох одиниць техніки. Також область пообіцяла оплатити ремонт будинків, які перебувають в комунальній власності.

Бесіду вів Михайло Ухман