banner banner banner

Атом має бути повністю виключено з нашого життя, людству він не потрібен

З приводу чергової річниці катастрофи на ЧАЕС у місті Славутич в ці дні проходить ІІІ Міжнародна конференція "Проблеми зняття з експлуатації об'єктів ядерної енергетики та відновлення навколишнього середовища" INUDECO 18. Понад 200 учасників з України, Білорусі, США, Польщі, Німеччини, Росії обговорюють проблеми і перспективи експлуатації об'єктів ядерної енергетики. Одним з учасників конференції став японець Іхару Тойочі, безпосередній свідок радіаційного опромінення у місті Нагасакі. В інтерв'ю для 112.ua містер Тойочі розповів, як йому вдалося пережити атомне пекло і чому людству варто повністю відмовитися від використання атомної енергії

 

Атом має бути повністю виключено з нашого життя, людству він не потрібен
Іхару Тойочі 112.ua

Іхару Тойочі

Свідок атомного бомбардування Нагасакі

З приводу чергової річниці катастрофи на ЧАЕС у місті Славутич в ці дні проходить ІІІ Міжнародна конференція "Проблеми зняття з експлуатації об'єктів ядерної енергетики та відновлення навколишнього середовища" INUDECO 18. Понад 200 учасників з України, Білорусі, США, Польщі, Німеччини, Росії обговорюють проблеми і перспективи експлуатації об'єктів ядерної енергетики. Одним з учасників конференції став японець Іхару Тойочі, безпосередній свідок радіаційного опромінення у місті Нагасакі. В інтерв'ю для 112.ua містер Тойочі розповів, як йому вдалося пережити атомне пекло і чому людству варто повністю відмовитися від використання атомної енергії

- Містер Тойочі, ви пережили на собі вплив атомної зброї. Розкажіть свою історію, що ви пам'ятаєте про той час?

- Як ви знаєте, війна почалася, коли я був ще маленьким хлопчиком, мені було 9 років. Перші роки школи (1-4 класи) пройшли під час війни, це була військова освіта… мілітарно-тоталітарна. І весь цей час Японія вела таку політику, що ось ми – це "божественна" країна, і ніхто не може її перемогти. І як би нам не було погано зараз, потрібно просто трохи потерпіти і ми переможемо. Весь цей час я жив з такою думкою. Пропаганда була такою, що ми найсильніші, але майже кожен день доводилося бігти в бомбосховище ховатися від американських бомбардувань. І навіть у 9-річної дитини вже з'являлася думка про те, що ми програємо і, напевно, скоро всьому кінець.

Звісно, у 9 років я не розумів, що відбувається, інформації майже не було. Ми знали, що впала якась незвичайна бомба, але навіть дорослі не дуже розуміли, що саме відбувається. Вийшло так, що спочатку це відбулося в Хіросімі, а потім через 3 дні Нагасакі спіткала та ж доля. Я був тоді далеко від епіцентру вибуху, в 6-ти кілометрах. В тому місці були ліс і гори, що і врятувало мене в якомусь сенсі. Але незважаючи на це, я бачив багато сонць, масштабну пожежу, чув звуки вибухів… і відчував гарячий вітер.

У лісі почали падати дерева, і я сидів на 10-метровому дереві, яке теж впало. Впавши, втратив свідомість. Особливих травм від удару не отримав. Але наслідком опромінення стали проблеми з судинами і кровотворною системою. А вже після війни мені видали посвідчення "хібакща" (хібакща/хібакуся перекладається як "люди, які зазнали впливу вибуху". Так називають тих, хто вижив після атомного бомбардування Хіросіми і Нагасакі, - ред.), там написано про всі мої хвороби.

Дуже часто, кажучи про атомні бомбардування, Хіросіму і Нагасакі називають разом, але там були використані різні види бомб. У Хіросімі це була уранова, у Нагасакі – плутонієва. І незважаючи на те, що всього лише частина плутонію здетонувала (показує кулак, - ред.), як невеликий м'ячик, загинули майже 75 тисяч людей. Тому ми, жителі Нагасакі, вважаємо, що це був не просто акт помсти і необхідність з боку США – вони ставили на нас досліди, дивилися, як наші тіла, життя, місто, як все це відреагує на бомбу. Незважаючи на те, що Америка і досі каже, що це була міра необхідності, щоб закінчити війну, але Нагасакі і Японія такої думки не розділяють. Звичайно, ми, японці, не знімаємо з себе відповідальності за те, що країна робила в 30-ті роки в Азії, Китаї. Японці не забувають про це почуття провини і відповідальності.

Ядерна зброя використовувалося під час війни, але ми бачимо, що і мирний атом приносить багато горя, наприклад, аварія на АЕС "Трі-Майл-Айленд" в Америці, ваш Чорнобиль або Фукусіма. І він, як бачимо, зовсім не "мирний". Ми не бачимо різниці між використанням ядерної зброї і "мирного" атома. Адже результат однаковий.

Ми не можемо зробити так, щоб атом і людство співіснували. Не лише людство, а й уся природа – звірі, птахи, трава. Атом повинен бути повністю виключений з нашого життя. Найголовніша біда - це те, що страждають і вмирають люди. Це завдає величезної шкоди, адже неможливо повернути речі в первозданний вигляд. Людству не потрібен атом у будь-якій формі.

- Наскільки атомна катастрофа може бути несподіванкою, враховуючи, що атом ми досі не зрозуміли до кінця? В 45-му в Японії було відчуття загрози?

- Звісно, для мирних жителів це було несподіванкою. Але зараз, проаналізувавши ті події, стає зрозуміло. Адже і Німеччина, і Японія, і СРСР, і ті ж США вели розробки ядерної зброї. А якщо розробка йде, то колись це доведеться застосувати. Але я можу сказати це зараз, з висоти прожитих років. Те ж саме можна сказати про Чорнобиль: для людей, які там працювали, жили, це було повною несподіванкою, але ті, хто все це будував і розробляв, повинні були розуміти, що пожежа чи аварія можуть статися.

Іхару Тойочі 112.ua

- Чи було тоді розуміння, що це бомбардування може бути не останнім? Як вели себе люди в цій ситуації?

- Звичайно, на той момент здавалося, більше вже нічого не станеться, що настав "кінець світу", що гірше нічого не може статися. Люди, яких зачепив вибух, загинули, і кудись бігти і рятувати дітей було просто нікому. Тоді здавалося, що однієї цієї бомби достатньо, щоб зруйнувати все – Японію і всю Землю. Зараз у всьому світі є понад 16 тисяч боєголовок, навіть одної достатньо, щоб зруйнувати все. Якщо повернутися до мирного атому і електростанцій, то там так багато ядерного палива, у багато разів більше, ніж вміст бомб, скинутих на Хіросіму або Нагасакі. Тому вони є ще більшою загрозою для людства, ніж бомбардування. Навіть Чорнобиль через стільки років після аварії залишається радіоактивною зоною. Ось давайте порівняємо мирний атом і бомбардування: на японській Фукусімі аварія сталася 7 років тому, у Нагасакі і Хіросімі це сталося по одному разу більше 70 років тому. І зараз там радіації немає. Але Чорнобиль і Фукусіма, ці аварії на "мирних" електростанціях, вони, як і раніше, випромінюють радіацію, це дуже небезпечно для людства і для людей, які там живуть. Якщо ви приїдете в Хіросіму або Нагасакі, ви можете сміливо прийти на ті місця, де вибухали бомби, але хто може поїхати в Чорнобиль? Це зона відчуження.

- Чи плануєте ви відвідати Чорнобильську АЕС?

В цей раз ні, у нас багато планів. Взагалі, мені вже нічого не страшно у моєму віці (сміється, - ред.). Це ви ще молоді, вам, може, і не варто туди їздити.

Іхару Тойочі 112.ua

- Чи змінилося ваше ставлення до життя і світу після пережитого?

- Я хоч і залишився живий, але втратив маму, братів і сестер. Вони померли після бомбардування від променевої хвороби. Можете уявити, як це в 9 років втратити всіх родичів. Після цього війна стала для мене особливо неприйнятною річчю. Я завжди буду це критикувати і постараюся зі свого боку не допускати. Війна і атомна зброя – ті речі, які я не виношу.

- Чи сниться вам катастрофа?

- Так, звичайно. Сни такі ж страшні, як і все, що відбувалося тоді.

- Як ви знайшли в собі сили жити далі і не втратити віру в майбутнє?

- Дитинство пройшло під час війни. Мені було 9 років, коли сталася така трагедія. Але потім війна закінчилася, і це було найбільшою надією і мрією. Нарешті прийшов мир. Після війни був прийнятий закон про те, що Японія не буде ніколи вплутуватися ні в які війни, не буде мати армії самооборони - це було затверджене в Конституції. І це теж було сильною підтримкою протягом життя: впевненість, що Японія буде підтримувати мирну лінію.

- Чим ви займалися все життя і як себе почуваєте зараз?

- За іронією долі я все життя працював в електроенергетичній компанії "Кюсю Денреку", яка займалася обслуговуванням атомних електростанцій. Але все життя я був проти цього, лаявся з директорами і начальниками, доводячи, що все це неправильно і використання ядерної енергії ні до чого доброго не призведе. Також 27 років я був членом парламенту Нагасакі, де своїми діями всіляко боровся проти використання "атома" і ядерної зброї.

Я страждаю від високого тиску, і це не через вік, проблеми почалися ще після бомбардування. Та і як я раніше згадував, є проблеми з кровообігом. Я дуже позитивна людина. Дозволяю собі інколи випити саке, звичайно, в невеликих кількостях, а сьогодні за обідом випив трохи пива. Мені це допомагає підтримувати тиск. А якщо робити операцію, то кров просто не буде зупинятися, так що я всіляко намагаюся цього уникати (усміхається, - ред.). Звичайно, я стежу за своїм здоров'ям, займаюся тим, що люблю і у що вірю. А якщо серйозно, то двічі на рік я безкоштовно проходжу обстеження у лікарів завдяки статусу "хібакща". І виходить, що порівняно з усіма іншими, я ще непогано себе почуваю, так як змушений більш серйозно ставитися до здоров'я і частіше обстежитуватися. Не знаю, наскільки це налагоджено в Україні, але в Японії система працює чудово. Вона допомагає стежити за здоров'ям. І зараз все йде до того, що у людей, які пережили аварію на "Фукусімі", теж будуть такі свідоцтва, щоб стежити за здоров'ям регулярно і системно.

Якщо вам цікаво, я отримую близько 300 доларів щомісячно згідно зі статусом людини, яка пережила бомбардування. І буду отримувати цю суму до кінця свого життя. Вона розрахована для людини, у якої серйозних проблем зі здоров'ям немає. Потім, коли я відправлюся в кращий світ, держава покриє витрати на похорон. Якщо проблеми зі здоров'ям більш серйозні, ніж у мене, щомісячна сума виплат може перевищувати 1000 доларів. І, звичайно, медичне обслуговування надається безкоштовно.

Іхару Тойочі 112.ua

- Наскільки жива в Японії пам'ять про трагедії в Хіросімі і Нагасакі?

- Вже 73 роки минуло. Весь цей час, як і в Україні, і в інших країнах, тривають війни. Але Японія ні на своїй території, ні на чужих, у війнах не вбила жодної людини. Це заслуга того досвіду. Але я і інші люди, які ще пам'ятають ті події, найбільше стурбовані, що японський уряд зараз намагається змінити Конституцію і перетворити нашу країну на ту, яка зможе брати участь у війнах. Для мене, людини, яка все життя прожила з думкою про мир, це неприйнятно. І я дуже хвилююся з цього приводу. Що б там не робили уряди, я вважаю, що звичайні люди, мирні жителі будь-якої країни, особливо Японії або України, з таким досвідом ядерних катастроф, не повинні забувати про події і розповідати молодшим поколінням. Все це потрібно зберігати в пам'яті, інакше можна наробити нових помилок. Зброя не може бути використана для підтримки миру, тільки люди, тільки наші почуття і наміри.

- Садако Сасакі – дівчинка, відома всім як символ вашої трагедії. Ким вона є для японців? Чи були ви з нею знайомі?

- Звісно, я про неї знаю, але ніколи не бачив. Вона дійсно стала символом для всього світу, в Японії так само. З неї почалася традиція робити паперових журавлів. Традиція жива донині і є символом миру, боротьби за мир, надії, віри, сподівання. В цей раз я привіз 5000 журавликів, щоб подарувати музею Чорнобиля.

- Чи залишилися інші історії, легенди або традиції після катастрофи?

- В Нагасакі є специфічна традиція. Старшокласники відіграють велику роль у її збереженні. Вони збирають підписи проти ядерної зброї, проводять різні заходи. Дуже приємно, що молоді люди, майже діти, займаються цим.

Також 8 серпня (день перед бомбардуванням Нагасакі) представники різних релігій та конфесій, неважливо хто, збираються разом на спільну панахиду. І кожен у своєму стилі згадує всіх тих людей, які загинули під час бомбардування. Ця традиція вшановується саме в Нагасакі.

Трохи відійду від теми. В університеті Нагасакі є кафедра, яка займається ядерними випробування, атомом. Але це дуже специфічна організація, науковий центр, вона ніколи не співпрацює з урядом, вважаючи, що вони можуть використовувати плоди роботи у військових цілях, тому працюють самостійно. Також існує союз представників міст (скажімо, мерів) з усього світу, головою цього союзу є мер Хіросіми. А мер Нагасакі – заступником. "Хібакща" дуже активно висловлюють свою позицію і якщо вони знають, що в якійсь країні проходять випробування або будівництво електростанції, вони реагують на це мітингами, протестами.
Є різні союзи країн, міст, які були піддані бомбардуванням. Наприклад, остання бомбардування в Японії в префектурі Акіта або перше бомбардування Герніки в Іспанії. Ці міста дуже щільно співпрацюють.

- Як ці трагедії відображені в японській культурі? Фільми, твори мистецтва?

Про це можна говорити годинами. Але хотілося б розповісти про дві речі. Я привіз анімаційний фільм Bell of Angels ("Дзвін ангелів", - ред.) для Чорнобильського музею. Це про Нагасакі. Назва пов'язана з тим, що атомна бомба впала на один з дзвонів. Фільм дуже цікавий, раджу подивитися. Якщо копнути в японську історію, то багато чого пов'язано з християнством. І цей дзвін перебував у найбільшому в Азії християнському храмі. Є пісня, в якій якраз розповідається про дзвін. А в Києві на річниці пам'яті жертв Чорнобиля пісню виконуватиме київський дитячий хор. Саму пісню написав уродженець Фукусіми.

Ще один аспект культури – це проект Окіагарі Кобоши, в рамках якого я приїхав. Це традиційні ляльки в префектурі Фукусіма, які люди різних професій розмальовують, щоб підняти настрій, підтримати. Все починалося з аварії на Фукусімі, а тепер вже стало символом світу практично скрізь. Велика частина виставки знаходиться в Токіо, але і по світу вона вже багато поїздила. Зараз частина її тут, у музеї Чорнобиля.

- Чи часто ви буваєте в США і чи вплинуло пережите на ваше ставлення до американців?

- Звичайно, якщо є можливість, я їду в Америку. В минулому році я виступав в університеті. І приводу для ненависті до країни немає. І навіть у своїй промові висловив, що це все могло бути збігом. Першими використовувати зброю могли і СРСР, і Японія і США. Це не вина самої Америки, винна зброя. Вже колишній президент США Барак Обама приїжджав в Нагасакі і виступив з промовою, в якій просив вибачення. До того ж у цого університету є давні зв'язки з університетом Нагасакі і науковим союзом. Причин для ненависті у людей немає. Швидше навпаки - у нас багато спільного.

Іхару Тойочі 112.ua

- Як бути з КНДР та її ядерними випробуваннями?

Америка і Росія повинні скорочувати свої запаси зброї. Вони не проводять випробування, але продовжують мати саму зброю, що представляє загрозу для всього світу. А що стосується КНДР, я кілька раз там бував. Північна та Південна Корея мають бути однією державою. І дуже прикро, навіть соромно, що за ними стоять Росія і Америка і не дають об'єднатися. Я вважаю атом у будь-якому вигляді – злом. Навіть Японія, яка не проводить випробування і не виробляє зброї, але має кілька тонн запасів плутонію, повинна від цього відмовитися.

- Наскільки реальною по-вашому є загроза третьої світової з використанням ядерної зброї?

- Звичайно, це призведе до того, що наша планета перестане існувати, адже зброї зараз стільки, що важко собі уявити. Її вистачить, щоб зруйнувати навіть не одну планету, а кілька. Ми повинні робити все, щоб цього не допустити.

- Як можемо ми, прості люди, вплинути на ситуацію? І чи залежить від нас щось взагалі?

- Звичайно, залежить, і ми можемо вплинути. Люди починають війни, і це не мої слова, їх виголошували багато. Той же Папа Римський. А ми можемо тільки сподіватися і розраховувати, що буде мир. І всіляко цей світ захищати. Є такий вислів "російська рулетка". Ми не маємо права жити в страху, тому я і борюся за наше право жити без будь-якої ядерної загрози і без ядерної зброї.

На рівні простих людей потрібно не забувати, що ми всі можемо дружити, всі можемо любити. Я сьогодні зустрів стільки прекрасних пар, коли чоловік японець, дружина українка або навпаки, це чудово. Світ - він один-єдиний. Це одна маленька кулька. Немає твоєї країни і немає моєї. Це все одна наша планета.

Бесіду вела Марія Ластовченко

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Loading...

Віджет партнерів

d="M296.296,512H200.36V256h-64v-88.225l64-0.029l-0.104-51.976C200.256,43.794,219.773,0,304.556,0h70.588v88.242h-44.115 c-33.016,0-34.604,12.328-34.604,35.342l-0.131,44.162h79.346l-9.354,88.225L296.36,256L296.296,512z"/>