Анатолій Матіос: Запах невір'я у здатність держави захищати дає всі підстави суспільству не вірити мені як правоохоронцю

Анатолій Матіос: Запах невір'я у здатність держави захищати дає всі підстави суспільству не вірити мені як правоохоронцю
112.ua

Анатолій Матіос

Головний військовий прокурор України

Гордон: В ефірі програма "Гордон", і мій гість – головний військовий прокурор України Анатолій Матіос.

Я вас вітаю. Це ж ви затримували суддю-"колядника" Зварича у Львові. А що там були за моменти, про які ніхто не знає?

Матіос: Це події 10-річної давності. Зварич — єдиний з високопосадовців судової системи, який отримав реальний вирок. Реально звільнений. Але там були нюанси. Найбільш основний нюанс (як кажуть, про мертвих або добре, або ніяк) я можу вже сказати: в день затримання Зварича останнім, хто йому дав хабара в руки в розмірі 20 тис. дол., був на той момент голова Львівської обласної державної адміністрації Олійник. Під техніку, за півгодини до нашого заходу. З приводу техніки це як жарт, але це дійсно було так. Я проклинав і був "закоханий", і мав велику приємність вивчити весь родовід прибиральниці кабінету Зварича. Вона приходила з масною ганчіркою і щодня прибирала кабінет, і витирала пилюку. Так от, витираючи пилюку, на одвірках чи на фронтонах, де були встановлені мікроскопічні камери, вона їх затирала жирним слідом чи то мийного засобу, чи то невипраної ганчірки. І нам доводилося до п’яти разів заходити знову і ставити техніку. Зайти до приміщення нового, охоронюваного, з електронними картками суду було на грані фантастики.

- А прибиральницю замінити не намагалися?

- Так, прийти і сказати: "Ігоре Степановичу, змініть прибиральницю, бо вона затирає нам камери". Це було неможливо в принципі. І ще що найголовніше: тоді вперше в історії України було встановлено принцип зняття інформації не дротовими лініями, не шляхом прямих комунікацій і живлення, а із застосуванням інтернету і роутерів. Ми встановили в центрі Львова, навколо Адміністративного суду, роутери, які ретранслювали сигнал з кабінетів Адміністративного суду, і тому нас ніхто не зміг вирахувати. Тому що, коли люди ходять до якоїсь квартири, постійно є зміни, у Львові, як і в будь-якому місці України, нічого не відбувається просто так. Просто люди не говорять. Але у Львові завжди є так, що кажуть: скільки є українців? (показує – три). А хто зрадив? (показує за спину). Але ніхто нічого не говорить. Тому нам це вдалося, і найголовніше - я досі пишаюся тим, що цю звитягу не повторив жодний новий Антикорупційний орган. Ніхто. З новими повноваженнями, з величезною медійною і волонтерською, громадянською підтримкою цих органів не спромігся. Це жаль. Але, мені є чим пишатися, і я дуже хотів би, щоб колеги повторили. Я сподіваюся, що з часом це відбудеться. Може, швидким часом, може, трошки дальшим, але це повинно стати принципом, коли невідворотність покарання не дасть можливості народжуватися новим Зваричам, Петренкам, Василенкам тощо. Корупція не має прізвища. Вона має систему, яку треба локалізувати - перше, друге - обрізати, третє – не допустити її поновлення.   

- Вже понад п’ять років у всіх високопосадовців запитую: хто вбив Небесну сотню? І жодний не відповідає. Ви знаєте, хто вбив у Києві, тут, у центрі міста, Небесну сотню?

- Доволі важка тема. Не хочу вкотре робити рекламу недієздатному в процесі та в процесуальних рішеннях моєму колезі Горбатюку, але скажу так: убив той, хто стріляв. Суспільство і український народ хочуть не так, хто організовував: вони – невідворотність покарання, вони втекли, вони заочно засуджені, той самий Янукович засуджений за державну зраду. Але стріляли конкретні люди. Чому було допущено, що конкретні бійці, які з ексцесом виконавця, з помсти, з вказівки, здійснили постріли, поспіль п’ять років фізично не притягнуті? Через перипетії КПК, через втечу тощо. Чому не притягнуті? Це питання точно не до мене. Все, що робили військова прокуратура і я, зокрема, закінчувалося чи закінчується вироками. Приклад цьому – екс-президент Янукович, до АП якого я був відряджений від СБУ. Мені закидають: ти ж служив на Януковича. Я служив державі. І багато з тих, хто стояли на сцені Майдану, і були на майдані…

- …служили Януковичу.

- Це реалії. Ми всі маємо досить довгий бекграунд за минуле життя. Але ніхто з нових не зробив те, що зробив я, який нібито служив Януковичу. Я служив державі.

- А це правда, що сім’я Януковича влаштувала на вас справжнє полювання, і вас хтось попередив про те, що може бути дуже погано вам?

- Сім’я Януковича – і де я був? Гвинтик у бюрократичній системі. Але з приходом до АП Клюєва перше, що було зроблено, - 8каталог тих, хто чужий. Виявилося, що в АП із західної України служить відрядженим з СБУ тільки один Матіос. Моя сестра була в "Ударі", блокувала, була на барикадах біля АП, разом з "Ударом", брат був комендантом консерваторії – про це мало хто знає. А я був в АП. Вони добре все порахували. І до честі одного зі співробітників СБУ, одного з керівників, який тепер працює в ДБР, він сказав: пане генерал, ми отримали завдання, ми повинні вас заарештувати. Ну, і фактично з того моменту я перестав ходити на роботу і заховався в центрі Києва, за 600 м від АП. Біля арки Майдану, тому що туди ніхто не наближався, там неможливо було встановити телефон, бо телефонів там було десятки тисяч, і туди би ніхто притомний не думав йти шукати. Коли ти в гущі подій, тебе там найважче знайти.

112.ua

- Яка подальша доля Януковича?

- Доля Януковича прописана на небі, якщо говорити по-філософськи. А якщо практично, то ця людина глибоко нещасна, яка приречена жити в екзилі, в гетто тих умов і правил, які йому вибудували уряд чи спецслужби РФ. І я думаю, що це не солодке життя. Може, він 10 раз пожалкував. Але можна жалкувати за помилками, які робить будь-яка людина, але не можна пожалкувати і пожаліти людину, яка привела на нашу землю війну. Саме він своїм листом до Путіна закликав чужі війська. Дав точку відліку для референдуму в Криму, для анексії Криму і багатьох процесів, які почали відбуватися на Донбасі. Це його ноша, його карма, і ця карма буде до сьомого коліна. Тому що десятки тисяч загиблих, переміщених осіб, які втратили батьківські могили, можливість приїхати, можливість спілкуватися з родиною. Вони щодня, напевно, плачуть у подушку і проклинають його останніми словами. Як він колись казав: Донбас порожняк не гонить. І саме донеччани і луганчани, які тепер у Києві, які будують заново, з нуля, своє життя у Києві, його проклинають більше, ніж будь-який западенець. За те, що він приніс на нашу землю війну.

- Я думаю, що в країні ви більше за інших знаєте за АТО. Знаєте, напевно, майже все. Скажіть, будь ласка, скільки учасників АТО вкоротили собі віку?

- Ця статистика жахлива, і вона триває. З такими спалахами, які залежать від багатьох причин. У період АТО понад 800 військовиків укоротили собі віку. Це фактично впродовж п’ятьох років війни. Це 800 здорових чоловіків, які з тих чи інших причин наклали на себе руки. Саме біда в тому, що це не є тільки їхньою бідою. Це є бідою родин, які не можуть отримати компенсацію, як такі, що загинули від бойових дій і померли від поранень. Це є бідою карми віри родин, і це є бідою, яку можна назвати наслідком війни. Коли людська психіка, яка не була вишколена, не акумулювалася у тому, що ти повинен розуміти, мати стійку психіку проти тих жахіть, які відбуваються на війні. Це наслідки війни. Ми робимо багато для того, щоб цей посттравматичний розлад, їхні наслідки і передумови для цих наслідків було знівельовано. Є така чудова жінка, директор інституту (її, правда, Уляна Супрун чогось не допустила до конкурсу) п. Ірина Пінчук. Ті курси, ті парамедичні курси вишколу і навчання рядових, сержантів, командирів взводів для визначення передумов і ознак початку посттравматичних розладів або неадекватної оцінки психіки дали свої результати. І знизилася кількість самогубств. Плюс до всього, коли б’єш на сполох, коли б’єш у набат, держава зашкарубло, але починає розвертатися в сторону проблеми. На момент спалаху і найбільшого зростання цих самогубств була мізерна кількість військових психологів, які могли би розраджувати цю ситуацію. Але тепер їх уже понад 400. І це вже покриває ту потребу, коли людина не потребує не тільки ксьондза, панотця чи батюшку. Вони говорять з людьми, які розуміють, як заспокоїти й утамувати психологічний стрес.

Новини за темою

- Що робити з бійцями добробатів, які переступили чи ще переступлять закон?

- Робити те саме, що робить Ізраїль. В Ізраїлі є система унікальна, коли той, хто взяв для захисту батьківщини зброю в руки, має надзвичайно високу довіру суспільства. Добробати, військовослужбовці, армія – вони всі пішли, і більшість з них несла і несе тяжку ношу. І коли вдень воює герой, а ввечері (внаслідок різних причин, бо військовики так само, як і суспільство, хворіють тими самими хворобами) оступився, держава має віддати йому належне. Перше: більш скрупульозно поставитися до міри покарання, не порушувати закону в частині невідворотності покарання, але дати право і дати повноваження амністувати, якщо це не стосується вбивства або призведення до тяжких наслідків, унаслідок якихось злочинних дій. Все інше – це тільки законодавець. ВР, якби хотіла, давно б розмежувала ці всі речі. Якби хотіла, вона б ухвалила спеціалізований закон, який написаний з ізраїльської кальки. Головнокомандувач ізраїльської армії має право помилування будь-якого вояка після рішення суду. За великі чи за значні заслуги перед ізраїльським народом. Чому в нас це не зробити? Цивільний військовика ніколи не зрозуміє. Військовик приїжджає з району бойових дій до різнокольорового Києва, а там бачить тільки чорно-біле. Там або війна, або живий, або мертвий. Або тебе, або ти когось вб’єш. Люди приїжджають - у них збій картинки і психологічного сприйняття. Побутові конфлікти закінчуються різаниною, стріляниною тощо. І саме тому держава в першу чергу має подбати про свій хребет. А хребтом будь-якої нації є наявність потужної сильної армії, якій довіряють, яку любить усе населення, всі громадяни. Українська армія – це хребет української державності. І саме про цей хребет треба дбати. Так, того, хто зробив злочин, треба карати. Але особливі умови та особливо прискіплива увага має бути до них.

112.ua

- "Торнадівців" відпустять?

- Хто?

- Держава.

- Держава не відпускає. Відпускає суд. Юридичні колізії нашого чинного процесуального законодавства дають їм можливість майже два роки перебувати в стадії апеляції вироку. Вони отримали реальний вирок суду – від 5 до 12 років. Але, змінюючи постійно адвокатів, хворіючи, вчиняючи бунти в місцях перебування, в Лук’янівському СІЗО, вони відтерміновують можливість засилення вироку. Для чого вони це роблять? Дуже унікальна річ. Перебуваючи в Лук’янівському СІЗО, строк перебування під вартою їм обраховується за законом Савченко: день за два. Якщо вирок набуде законної сили і їх відправлять до колонії чи відповідного закладу пенітенціарної служби, в них буде день за день. А так, чим довше, тим менший строк. Є такі, яких незабаром випустять, через те, що минув строк покарання.

- Ви як людина, яка має завдячувати тим, хто встав на захист своєї батьківщини, відпустили б "торнадівців" чи ні? Так чи ні?

- Ні. Я глибоко переконаний і маю для цього всі підстави говорити, що люди, які руйнували інших людей, які скоювали тяжкі злочини, щодо особи і людської гідності, не мають права бути непокараними. Якщо не карати такі речі, то в нас понародиться не один Чикатило, а будуть роти, батальйони чикатил. Українське суспільство та будь-яке суспільство не зможе витримати єзуїтства, жорстокості й абсолютного несприйняття устоїв держави. "Торнадо" - це не устої держави. Навіть саме слово "торнадо"… це треба було придумати. Це біда, яка забирає все у вихор і викидає.

- Протягом останніх п’яти років у нас було стільки вибухів на військових складах. Це халатність, диверсія чи кінці в воду після крадіжок? Що це було, чому ніхто не покараний?

- Я вже десятки разів говорив: ніхто цьому не вірить. Кажуть, що розкрадали, що спеціально підривали. Віримо - не віримо, росіяни - не росіяни. Це буде до того моменту, поки ми знову не застосуємо досвід Ізраїлю. Купол, треба побудувати купол. Купол захисту, коли не прилетить ракета або безпілотник, ударний, який розбомбить якийсь склад. Друге – там не буде прогулюватися свійська худоба, у вигляді корів, між штабелями артилерійських боєприпасів. Цей купол можна побудувати. Приклад наведу. Група компаній, яка афільована з народним депутатом Микитасем, отримала понад 2,5 млрд на будівництво військових бункерів і сховищ для артилерійських та інших озброєнь і боєприпасів. Так один мільярд освоїли, вирубуючи кущі. Тепер чекаємо інших 1,5 млрд. Вирубати кущі, навіть побудувати сітку - це не створити купол. Чому такий воно має вигляд? Бо військові склади - це ніби Бортничі. Всі розуміють, що військовий склад – це військовий склад. Усі розуміють у Києві та за межами Києва, що Бортничі - це станція аерації. Де переробляють лайно у воду і випускають її в мережу. Бортничі дуже часто створюють запах неможливості жити. І от запах невіри в спроможність держави створити купол, а не вирубувати кущі, дає всі підстави суспільству не вірити ні мені як правоохоронцю, який каже, що розслідувати лайно, чому взірвався склад, неможливо. Ми наздоганяємо потяг.  

- Тобто це халатність?

- Це комплекс причин. І халатність, і відсутність коштів, і непокарання тих, хто наживається на цьому. І найголовніше. Це не є пріоритетом, але наживаються теж. І я свідомо назвав прізвище. І таких випадків багато. Прокуратура не є панацеєю від усіх бід. Ми наздоганяємо потяг, який вже поїхав. А ми мусимо, аби будь-який у державі орган, я говорю про Державне бюро військової юстиції, не допустити превентивно таких чи інших речей. Сьогодні цим має займатися НАБУ і має всі для цього повноваження. Займаються - не займаються, ніхто не чув. Вони якогось функціонера з ФФУ обшукують. Обшукуйте тих, хто рубає кущі.

- Ви як головний військовий прокурор України казали міністру оборони та начальнику Генерального штабу: хлопці, треба робити купол, щоб більше зі складами не було такої руйнації. Ви їм казали про це?

- І не тільки сказав. Ми писали і на РНБО.

- Чому не робили?

- Багато можна говорити чому. Друге – від накладення резолюції до безпосереднього виконавця дуже великий шлях. І найголовніше – єзуїтство українського законодавства, яке не змінює чинна ВР. І не хоче змінювати. Вони про все, тільки не про конкретику. Потрібно не наганяти потяг, який поїхав, а превентивно не допустити. Дайте можливість контролю коштів, які освоюються в системі Міноборони, оборонних підприємств, ВПК тощо. 670 військових прокурорів мають досвід і фах це зробити. НАБУ – їх там майже 700 – теж мають можливість і інструменти. Ми не маємо, за законом. І виходить, що органи, які освоюють гроші, самі собі підзвітні, самі себе інспектують і перевіряють. Фінплан аудиторської служби – раз на три роки. Відповідно, хто в себе знайде колоду в оці? Ніколи. Дайте інструмент так званого загального нагляду по коштах державного бюджету, які виділяються на оборону, і протягом трьох місяців, я вам гарантую, я беру на себе це зобов’язання (в мене просто немає можливості, мені не дають), буде порядок. І не будуть рубати кущі, а будуть будувати купол, через який не проскочить не миша, не пролетить безпілотник. Ми там самі не станемо – гроші будуть освоєні на те, на що призначені. А не для окозамилювання.

- Там же мільярди на цих складах злетіли на повітря.

- Якщо не будемо будувати купол, я думаю, можуть злетіти ще раз. Чогось купол і саркофаг, який є над Чорнобильською зоною, ніхто не зазіхає. Там десятки мільярдів доларів світовим співтовариством вкладені, але там система куполу працює. Зробіть те саме по арсеналах, які залишилися по Україні. В нас немає такої кількості військових заводів, які могли би виробляти таку кількість боєприпасів. Я не можу це один захистити. Народні депутати, ВР, перестаньте займатися популістською політикою: ухвалювати понад 3 тисяч законів, про які ніхто не чув і не знає, вони не працюють. Ухваліть один або три реперні.

- Скажіть, будь ласка, це ви "злили" журналістам дані, через які розгорівся оборонний скандал?

- Я точно не є працівником комунальних служб, щоб щось зливати. Першим, хто написав одну з конспірологічних версій, був Бутусов. У відповідь йому я написав, що я дочекаюся 21-ї версії, конспірологічної, хто ж це зробив, дочекаюсь розслідування, яке повинно істину знайти, яке проводить ДБР, і дочекаюся відповіді від НАБУ. Ми, не маючи повноважень, але виявивши ці речі, відправили матеріали до НАБУ.

- Тобто ви це робили?

- Настане час, а я точно це знаю, коли можна буде все розповісти. Але це буде моя приватна думка. Нині я посадова особа. Хай органи, уповноважені на розслідування, процесуальним шляхом скажуть: це було так, так. Але суть злочину не в тому, хто "злив". А злочин у тому, що корупційна складова, яка у компетенції НАБУ, не була розслідувана понад два роки. Злочин у тому, що це було допущено. "Укрспецекспорт", "Укроборонпром" потрібні, вони роблять свою роботу, там багато надзвичайно патріотичних і фахових людей. Але коли інструменти держави у вигляді правоохоронних органів не виконують свою роботу, а потім ще й піддають свою роботу сумніву, недовірі суспільства, для НАБУ це страшний удар.

- А що таке "Укрспецекспорт"?

- Спеціалізоване підприємство в системі підприємств холдингу "Укроборонпром". "Укрспецекспорт" - це інструмент держави для отримання прибутку, реалізації новітніх озброєнь.

- Там хоч корупції нема?

- Корупція є скрізь. Питання – у якій кількості, в якій глибині, в якій цинічності. Самим верхом боротьби з незаконними правилами в нас є законодавець: Комітет з безпеки і нацоборони. Але, маючи чергове весняне загострення, пан Пашинський просторікує про все, тільки не про те, що треба. А він би звернув увагу і знайшов би ті системні прорахунки, які є там. Це його завдання законом виписано. Але він займається політичними речами. Він імплементував в ДБР того, кого хотів, яке повинно наглядати за НАБУ. НАБУ не може працювати, бо, напевно, чи не знає, чи не вміє, чи не хоче. Ми вимушені бути зв’язані законом і не могти повноцінно виконувати свою роботу, і маємо замкнений круг, від якого народу остогидло на це все дивитися. Можу багато розповідати – я дуже добре обізнаний, але це нікого не цікавить. Народ ненавидить слова, народ хоче бачити дію, невідворотність, і швидко. А коли це все відбувається роками, один на одного показують пальцями, і коли той, хто уповноважений (той самий пан Пашинський) формувати законодавчу і законотворчу політику щодо основних інструментів захисту державності й національної оборони, а в нього весняне загострення у вигляді благодійних пакунків для майбутніх виборців на території Житомирщини, то, напевно, він не тим займається.

- Хлопці б’ються з ворогом на передовій, перебувають у жахливих умовах. Я бачив "Широкий лан" на Миколаївщині. Ви бачили, напевно, цей полігон, як вони там живуть. Є хлопці, які захищають країну, а є падли, які сидять у високих кабінетах і просто крадуть мільярдами?

- Ми п’ять років перебуваємо у стані війни, вже більше, ніж Друга світова війна. Але ми на військовий організм наділи цивільні штани. У нас замість прямих закупівель і невідворотності покарання за невиконання взятих обов’язків з будівництва казарм тощо застосовується система PROZORRO. Там допускаються судові тяжби. Щодо "Широкого лану" довелося змінити два блоки компаній, які не виконали своїх зобов’язань. Гроші є, але спочатку будують приміщення, а потім згадують, що треба побудувати комунікації, а комунікації не будували, тому що фірма, яка будувала, гроші освоїла і розчинилася в повітрі. Як це знайти? Це ми повинні робити? Ми розуміємо, я пишу щомісячно: РНБО, президенту, прем’єр-міністру. Цим має займатися НАБУ. Це, що більше 800 тис. гривень, ми не маємо права. Я вмію, я можу, є система військової прокуратури, а нам не дають. Ми робимо багато чого корисного для держави. Все, що ми зробили, ми закінчили. Але на цей момент не працює система, а коли не працює система, народ перестає вірити владі. І роблять ті висновки, які потім лягають у виборчі кабінки.

- Що треба робити з Гладковським і тими хлопцями, які задіяні в оборонному скандалі, на вашу думку?

- Я думаю, що це визначить однозначно ДБР і НАБУ, які досі розслідують. Усе, що стосувалося нас, ми розслідували, і я не можу дати відповідь, що треба робити. Зберете докази – беріть і притягуйте. І не бійтеся робити або говорити, на біле – біле, на чорне – чорне. Говорити поміж нормами кодексу може будь-який "експерт", який прийде з ВР, не маючи вищої освіти або не розуміючись узагалі в будь-чому. Питання в прізвищах – це коло людей, яким вірять або не вірять. Я не готовий зараз говорити про пана Гладковського не тому, що я не знаю, а я не маю на це повноважень. Але з моменту передачі Бігуса нічого не відбулося. Ті, хто ухилялися від сплати податків, військовою прокуратурою притягнуті до відповідальності й зараз знайомляться з матеріалами кримінального провадження, а те, що було скеровано до НАБУ, – вже два місяці минуло. Вони якісь обшуки робили, але нічим не закінчилося.

- Я вас запитаю не як головного військового прокурора, не як посадову особу, а просто як мудру людину. Президент Порошенко, чий друг Гладковський, він знав про те, що відбувається, чи ні?

- Це потрібно запитати Петра Олексійовича.

- А ви як думаєте?

- Я думаю, що для нього було шоком побачити програму Бігуса. Це раз. Друге – яке рішення було після цього ухвалено, чи воно було своєчасним? Воно ухвалено – Гладковського звільнено з посади. Але суспільство не хоче звільнення з посади після 3-4 років перебування і відповідальності за систему "Укроборонпрому", воно хоче притягнення винних до відповідальності, безпосередньо з доказами скоєння цих злочинів. І швидкого суду. Навіть якщо оголосити підозру тим, кому хоче суспільство, це не факт, що вирок буде дуже швидким. Хочу похвалитися: 3 травня Дніпровський районний суд м. Києва починає слухання кримінального провадження, де є 52 обвинувачуваних податківці, де є 92 адвокати, у справі податкових майданчиків Клименка. Ми протягом 2,5 років розслідували, ознайомили з матеріалами і скерували до суду. Ви питали про Небесну сотню. Упродовж п’яти років навіть до суду мало що дійшло. Доручіть – ми виконаємо. Ми для того навчені, нас для того найняла держава. Вона нам платить гроші, вона нам дала погони. Але коли держава доручає, вибачте, євнухам, так само, як він не може народити дитину, так само він і працює в житті. Тому тих, хто не спроможний слово перетворити на дію, я називаю євнухами.

- Путін планує роздати паспорти Росії в "ЛНДР". Що це буде означати для України?

- Це страшне питання. Друге – час ухвалення такого рішення. Третє – реакція світу. Четверте – рішення ООН, яке буде, передбачую, заветоване, п’яте – що зробить в такому разі Україна як держава? Влада України як держава, ВР як законодавець.

112.ua

- А що має зробити?

- А має назвати речі своїми іменами. У нас є мінський процес, без якого неможливо. Можна його реанімувати, але реанімація - це потім ще довге відновлення і лікування. Треба перезавантажити – раз. Друге – зрозуміти, що таке реалії життя. Третє – базуватися на трьох принципах: невідворотність кордону, амністія для тих, хто підпадає під неї, і дати відповідь. У всьому світі є різні види громадянства, в тому числі подвійне. Є Грузія, є Абхазія, є Осетія. Треба відповідати на реалії життя. Ми можемо припинити цей процес? Я сумніваюся. Якщо законодавець назве речі своїми іменами, якщо не буде політичних гасел у переддень парламентських виборів, брати тільки за основу і не думати про народ і про державу, закінчиться фіаско. Ми повинні дати відповідь: ми йдемо у межі таких-то директив, ми рухаємося назустріч, роблячи якісь компроміси, ми не повинні плазувати і приймати удари щодня, які нам робить північний сусід, ухвалювати непопулярні рішення. Ніколи ніхто війну не виграв. Були перемоги завдяки вбитим і пораненим. Справжня держава, яка цінує свій народ, повинна знайти компроміс. Так, компроміси – це важко. Це дуже болісно для різних частин суспільства. Але коли суспільство буде розуміти, що їм потрібно побудувати і зберегти державу, а не жити в країні, на яку зазіхають травоїдні сусіди, то ми втратимо. А коли втратимо, ми будемо жити в різних державах. Я цього не хочу.

- Порошенко був хорошим президентом?

- Чому був? До інавгурації він президент. Він був різний. Він, як будь-яка жива людина, робив і гарні, і добрі речі, і багато помилявся. Я завжди говорю йому правду. Але я рівно там, де є, тільки завдяки тому, що я завжди говорив правду і називав чорне – чорним, біле – білим.

- Порошенко — це плюс для України чи мінус?

- У багатьох моментах плюс, але вибір українського народу говорить, що народ оцінює по-інакшому. Це реалії життя, з ними треба рахуватися і потрібно жити далі.

- За кого ви голосували?

- Ну, це точно підпадає під сповідь. Я не впевнений, що у вас є духовний сан, щоб я міг це робити публічно. Я голосував за Україну і за український народ, я голосував за своїм переконанням.

- Результати виборів були для вас прогнозованими чи ні?

- Я їх не прогнозував, бо крім великих прогнозерів, соціологічних служб, соцмереж хтось повинен робити роботу. Бо якщо двірник не буде підмітати, а той, хто в Бортничах працює, перестане включати кран, країну заллє лайном. Я є асенізатор біди.

- Ну, ви розуміли, що Порошенко не буде президентом більше?

- Ніхто не знає, що буде завтра . Всі ознаки цього були. Але прогноз тих, хто в команді біля президента, хто відповідав за політичну складову плюсів чи нівелювання мінусів, які були в його діяльності, - це їхня компетенція і відповідальність. Я свою роботу для держави зробив правильно.

- Президент Зеленський для України – це добре чи погано?

- Президент Зеленський для України – це вибір народу України. Це реальність. Ми побачимо після перших дій. Я не Ванга.

- Надія Савченко в чомусь винна чи ні?

- Тільки суд це скаже. Військова прокуратура зібрала достатню кількість доказів, які дають мені чітке переконання: вона скоїла всі ознаки злочину. Як її судити, наскільки давати суворе покарання або виправдати – це вже рішення українського суду.

- Яка подальша доля Ситника та Холодницького?

- У кожного своя. Я думаю, що вони будуть чубитися ще довго. Поки українське суспільство, вибачте, не дасть підсрачника одному і другому, вони і далі будуть чубитися.

- А треба дати?

- Дитину, яка народжується, треба виховувати як через похвалу, так і через називання, що ти зробив погано. Якщо суспільство буде одного леліяти, а другого не сприймати, нічого доброго не буде.

- Чому ви називали ДБР "Запорожцем", "який жужжить, та не їде"? І чому ви так не любите трубу?

- Всі знають, що я подавався на директора ДБР. Але внаслідок політичних перепитій пана Пашинського держава у вигляді політиків вибрала форму "Камрі", але поставила туди двигун "Запорожця" з вихлопною трубою, звідки несеться чорний дим.

- Вам книжки треба писати, ви знаєте?

- То має бути за аналогом ФБР не "Камрі" з двигуном "Запорожця", а має бути військовий "Хаммер", який їде, і всі знають – невідворотність закону буде. У нас у державі багато "Камрі", багато нового, з двигуном "Запорожця", з вихлопною трубою, звідки валить чорний дим. Вони пустопорожні.

- Ваша сестра Марія Матіос – відома письменниця, дуже гарна письменниця. Це не ви книжки їй пишете? Ви так красиво розповідаєте.

- Я так готувався, напам’ять учив усе, що вона мені написала. Я сьогодні даю ці відповіді, передаю сестрі вітання. Люблю свою маму, до якої приїхали запитуватися: "А куди втік Анатолій? Він пропав у період міжвиборчої кампанії". Я нікуди не тікав, а робив свою роботу. Хочу подякувати військовим прокурорам, працівникам розшуку, контррозвідці, які дійсно роблять свою роботу. Можна мати претензії до інституцій, до керівництва інституцій, але тим, хто робить роботу, треба віддавати шану і схиляти голову. Я завжди роблю одну аналогію. У держави є тіло, хребет, є руки. Але коли руки не мають інструментів – пальців, це кульки. Нещодавно прийшов один волонтер і попросив пролобіювати створення протезного заводу. І я, згадавши одну річ, думаю, треба допомогти. Але це не моє, це соціальної політики і Міністерства у справах ветеранів. Я нагадав: нам основні протези треба в ВР. Не тільки для рук – для ніг і для мізків. Протези треба ставити, коли функціонал закладений програмою, а коли у нас просто бла-бла-бла, то це про Саакашвілі.

- Які у вас стосунки з Луценком?

- Складні, але відверті. Я завжди говорю правду.

- Яка подальша доля Юрія Луценка?

- Вона написана вище. І всі його помилки будуть платою його помилкам, а всі його здобутки будуть, напевно, оцінені через дальші часи.  

- Він залишиться генпрокурором при Зеленському?

- Він може залишитися чи не залишитися генпрокурором тільки в одному випадку: коли ВР так вирішить. Президент подає кандидатуру. ВР вирішить, що їй страшно, вона йому оголосить недовіру. Іншого механізму нема.

- Хто буде наступним генеральним прокурором?

- Наступним генеральним прокурором може бути будь-хто, у тому числі ви, Дмитре.

- Цікава ідея.

- Тому що ВР ухвалила закон, де генпрокурором може бути людина з будь-якою вищою освітою.

- Ви б хотіли працювати з президентом Зеленським?

- Я працюю на державу, а держава має символи. Символом держави є президент, ВР та органи влади.

- Яка ваша подальша доля як чиновника?

- Я не чиновник, я військовик. Моя доля визначена закінченням військового контракту 11 жовтня 2019 року. Далі або не продовжу, якщо настане мир, або, якщо не буде миру, служитиму.

- У вас велика охорона?

- У різні часи різна. Сьогодні менша, тому що від гніву не убезпечишся, можеш тільки захиститися, коли твоє слово не розходиться з ділом. Я прошу Бога, щоб Бог не забрав у мене розум і завжди дав можливість відповідати справами на пустопорожні звинувачення, якісь конспірологічні судження та "експертні" висновки. Я знаю одне: перезавантаження мінського процесу має бути за участі тих, хто повинен буде його виконувати. А його мусять виконувати правоохоронці. Наріжні камені проблем: кордон і амністія. ВР нічого не спроможеться.

- Я вам дякую.

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Loading...

Віджет партнерів

d="M296.296,512H200.36V256h-64v-88.225l64-0.029l-0.104-51.976C200.256,43.794,219.773,0,304.556,0h70.588v88.242h-44.115 c-33.016,0-34.604,12.328-34.604,35.342l-0.131,44.162h79.346l-9.354,88.225L296.36,256L296.296,512z"/>